Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/1479/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2019. Зареєстровано: 25.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2019.
Дата набрання законної сили: 22.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/35337/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №805/1479/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/35337/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (суддя: Галатіна О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді: Шишов О.О., Сіваченко І.В., Чебанов О.О.) у справі №805/1479/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форест парк готель» до Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області про зобов`язання вчинити певні дії,
		В С Т А Н О В И В:
		У березні 2017 року  Товариство з обмеженою відповідальністю «Форест парк готель»  (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось суду з позовом до Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі) в якому просило зобов`язати податковий орган подати до виконання органу, що здійснює казначейське обслуговування - Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області висновок про повернення надміру сплаченої плати за землю за період  травень 2014 року - червень 2016 року, а саме 51736.05 гривень фінансових санкцій та пені шляхом перерахування зазначеної суми на банківський рахунок Товариства.
		В позовній заяві зазначено, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ, звільняє від сплати земельного податку, оскільки земельна ділянка знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької і Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014. З урахуванням оплати штрафних санкцій за несплату земельного податку, вважає такі суми надмірно сплаченими та просить зобов`язати податковий орган подати для виконання до Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області висновок про повернення надмірно сплаченої плати.
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року позов задоволено повністю: зобов`язано відповідача у справі подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування - Управління Державної казначейської служби України у Волноваському районі Донецької області висновок про повернення надмірно сплаченої плати за землю за травень 2014 року червень 2016 року, а саме 51736,05 гривень фінансових санкцій та пені шляхом перерахування зазначеної суми на банківській рахунок Товариства.
		Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що приписи Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» звільняють позивача від відповідальності за несплату орендної плати за користування земельними ділянками. Отже позивач сплатив вказану суму надмірно, що дає йому право на її повернення.
		Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган  подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходяться на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводиться антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов`язків, зокрема, щодо сплати орендної плати виключно на підставі сертифікату Торгово-промислової палати України, який відсутній в матеріалах справи.
		У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. 
		Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Переглянувши рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
		Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		Позивач у справі зареєстрований в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 32745794,  місцезнаходження: 85727, Донецька область, Волноваський район, селище міського типу Графське, Вул. Сонячна, будинок 20, перебуває на обліку відповідача, що вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що містяться на сайті Міністерства юстиції України.
		У лютому 2014 року позивачем, подано податкові декларації з земельного податку та орендної плати за землю за 2014 рік, якими визначено загальну річну суму плати за землю в розмірі 260 397, 98 гривень.
		Судами встановлено, що Товариством подано до податкового органу уточнюючі декларації з земельного податку та орендної плати за землю, в яких податкові зобов`язання за вказаний період визначені у сумі 0 грн.
		Відповідач прийняв ці уточнюючі декларації та відобразив на обліковому рахунку підприємства платежі, здійснені у період травень 2014 - червень 2016 року у якості переплати.
		Позивач зазначав, що у якості переплати враховано лише суму основного платежу за період, а безпідставно нараховані штрафні санкції не були ані враховані у якості переплати, ані повернуті на розрахунковий рахунок підприємства, на чому він наполягав у листі № 101 від 07 жовтні 2016, який був проігнорований відповідачем.
		Позивач звертався до податкового органу з листами №2/12/16 від 05 грудня 2016 року та від 26 грудня 2016 року, № 2/04-16 від 04 січня 2016 року, у якому просив врегулювати переплату в сумі 15486,68 гривень з земельного податку Благодатненської селищної ради на податок на нерухоме майно об`єктів нежитлової нерухомості Благодатненської селищної ради та врегулювати переплату в сумі 1099,61 гривень орендної плати за землю Волноваської міської ради на сплату орендної плати за землю Новотроїцької селищної ради, та переплату в сумі 82000 гривень орендної плати за землю Благодатненської селищної ради на податок на нерухоме майно об`єктів нежитлової нерухомості Благодатненської селищної ради.
		Відповідач у справі листом повідомив позивача, що не має законних підстав щодо здійснення повернення надміру сплаченої плати за землю в 2014-2016 роках, відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.  
		Судами встановлено, що сума, яку просить повернути позивач, у зв`язку із надмірно сплатою плати за землю за травень 2014 року - червень 2016 року у податковій звітності складає 51736,05 гривень.
		За визначеннями, наведеними у підпунктах   14.1.147,   14.1.72   пункту   14.1   статті   14 Податкового кодексу України   (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
		Згідно з пунктом   286.2   пункту 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому   статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
		Пунктом   287.3   статті   287 Податкового кодексу України    встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
		Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.      
		Положеннями статті 6 означеного закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а саме - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
		На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону          України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р   затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
		Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції є підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
		Місто Комсомольськ (Кальміуське) Донецької області, на території якого знаходиться земельна ділянка, на якій Товариства провадить господарську діяльність, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених   розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р   (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 № 1275-р (чинне).
		З огляду на положення   статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"   суб`єкти господарювання звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону.
		Таким чином, Товариство звільнено від сплати земельного податку в спірний період починаючи з 14 квітня 2014 року.
		За таких обставин, звільнення від сплати земельного податку не передбачає можливості сплачувати штрафні санкції за порушення строків сплати грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки.
		Доводи податкового органу щодо відсутності сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати земельного податку в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є безпідставними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від сплати у статті   Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". 
		Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України.
		У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України).
		Відповідно до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. 
		Згідно з пунктом 43.5 вказаної статті контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
		Таким чином, Податковий кодекс України чітко встановлює порядок повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання, однією з умов повернення якого є відсутність податкового боргу.
		І в запереченні на адміністративний позов, і в апеляційній та касаційних скаргах податковий орган, окрім іншого, акцентує увагу на наявності у Товариства, на момент звернення з заявою про повернення надміру сплачених коштів, податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 322.78 гривень та з єдиного соціального внеску у сумі 5977, 35 гривень. 
		Що стосується боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску про який зазначає податковий орган Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до підпункту 14.1.175 частини 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.
		Отже, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у встановлені строки, не вважається податковим боргом, а є недоїмкою.
		Що стосується наявності у Товариства, на момент звернення з заявою про повернення надміру сплачених коштів, податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки зазначеному доводу податкового органу.
		Суд звертає увагу, що вказане має безпосереднє значення для правильного вирішення справи.
		З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. 
		За змістом частини четвертої статті  9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів. 
		Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити чи був наявний у Товариства податковий борг на момент звернення з заявою про повернення надміру сплаченої суми грошового зобов`язання.
		Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Волноваської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області задовольнити частково.
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі №805/1479/17-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...