Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 855/364/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо виборчого процесу та референдуму, зокрема щодо; виборів народних депутатів України, з них; висування та реєстрації кандидатів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2019.
Дата набрання законної сили: 26.08.2019
Номер судового провадження: 11-871ав19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 серпня 2019 року 
		м. Київ 
		справа № 855/364/19
		провадження № 11-871ав19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого Князєва В. С.,
		судді-доповідача Гриціва М. І.,
		суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., 
		Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - Тарасюк Г. В.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК, Комісія, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови за апеляційною скаргою кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року (судді Шишов О. О., Дашутін І. В., Єресько Л. О.),
		ВСТАНОВИЛА:
		1. 17 серпня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 , у якій він просив визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 12 серпня 2019 року    № 1863 «Про реєстрацію народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в одномандатних виборчих округах» (далі - постанова ЦВК від 12 серпня 2019 року № 1863), в частині реєстрації народним депутатом України, обраного на позачергових виборах народних депутатів України          21 липня 2019 року в одномандатному виборчому окрузі № 198 ОСОБА_2 (1970 року народження, проживає в м. Корсунь-Шевченківському, безпартійний, самовисування, обраний в одномандатному виборчому окрузі № 198).
		Вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення Комісія прийняла на підставі протоколу від 05 серпня 2019 року про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 198, який визнаний постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі            № П/9901/441/19 протиправним та скасований.
		З урахуванням того, що після визнання протиправним і скасування протоколу від            05 серпня 2019 року відсутнє встановлення результатів виборів в одномандатному виборчому окрузі № 198, ОСОБА_2 не є особою, яка обрана народним депутатом України.
		На підставі статті 78 Конституції України, статті 99, частин першої, третьої, шостої, сьомої статті 101 Закону України від 17 листопада 2011 року № 4061-VI «Про вибори народних депутатів України» (далі - Закон № 4061-VI) постанова ЦВК від 12 серпня 2019 року                 № 1863 в частині реєстрації народним депутатом України, обраного на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в одномандатному виборчому окрузі № 198 ОСОБА_2 є протиправною та підлягає скасуванню.
		2. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 серпня 2019 року справу за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови передав до Верховного Суду.
		Цей суд виходив із того, що реєстрація обраних депутатів є кінцевою стадією такого етапу виборчого процесу, як встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційного оприлюднення. Оскільки постанова ЦВК від 12 серпня 2019 року № 1863, яка у відповідній частині оскаржується позивачем, прийнята на підставі відповідних протоколів Комісії про результати позачергових виборів народних депутатів України в одномандатних виборчих округах, тому є рішенням щодо встановлення кінцевих результатів виборів.
		3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 серпня 
		2019 року справу за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови передав для розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції.
		Суд визначив, що оскільки позов не стосується оскарження результатів виборів, постанова ЦВК про реєстрацію народного депутата прийнята в межах строків виборчого процесу та пов`язана з виборчим процесом, ця справа належить до виключної підсудності Шостого апеляційного адміністративного суду.
		Поряд з цим із посиланням на положення статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд визнав, що спору про підсудність між судами однієї інстанції немає, оскільки у цій справі йдеться про різну інстанційну підсудність. Справа про реєстрацію народного депутата підсудна Шостому апеляційному адміністративному суду як суду першої інстанції та може бути розглянута Верховним Судом тільки як судом апеляційної інстанції, після розгляду справи по суті судом першої інстанції.
		4. Позивач не погодився із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вважає його таким, що прийняте внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а правові висновки - такими, що не відповідають обставинам справи, і такими, що сформульовані внаслідок неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
		У зв`язку з цим він подав апеляційну скаргу, у якій вказує, що суд неправильно тлумачив положення частини першої статті 30 КАС, оскільки справа має бути розглянута тим судом, до якого вона була надіслана, і не наділяє такий суд правом її повернення до іншого суду навіть у випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду. До сказаного додає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 серпня 2019 року відкрив провадження у справі. 
		Вважає, що суд порушив вимоги частини третьої статті 30 КАС. 
		Посилається позивач також на те, що суд всупереч вимогам статей 11, 100, 101 Закону 4061-VI неправильно визнав постанову ЦВК від 12 серпня 2019 року № 1863 рішенням, яке не є складовою рішення ЦВК про встановлення результатів виборів, що своєю чергою потягло неправильне застосування вимог статей 22, 29, 273 КАС в частині направлення справи за підсудністю до Шостого апеляційного адміністративного суду, якому, як вирішив суд, підсудний цей спір. 
		5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 серпня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1  на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року та призначила справу до розгляду в судовому засіданні.
		6. У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року та просив її задовольнити з наведених у скарзі мотивів.
		Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.
		Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
		7. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
		Згідно із частиною третьою статті 27 КАС, норми якої регулюють питання виключної підсудності, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
		За приписами частин другої та четвертої статті 22 КАС апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності ЦВК (окрім визначених частиною четвертою цієї статті), дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.
		Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення ЦВК результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
		Аналогічні приписи містяться і в частині третій статті 273 КАС, якою передбачено, що рішення, дії або бездіяльність ЦВК щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Верховного Суду. Усі інші рішення, дії або бездіяльність ЦВК, члена цієї комісії, прийняті у межах виборчого процесу, оскаржуються до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ.
		8. Суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ЦВК з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 
		12 серпня 2019 року № 1863.
		Оцінюючи встановлені у справі обставини та правові висновки суду першої інстанції, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд дійшов правильного висновку, що реєстрація обраних депутатів шляхом прийняття відповідного рішення не є встановленням результатів виборів у розумінні положень статті 101 Закону № 4061-VI. Відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 11 цього ж Закону це є окремим етапом виборчого процесу. 
		Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 4061-VI виборчий процес - це здійснення суб`єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом.
		Згідно із частиною п`ятою цієї статті виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім ЦВК); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.
		Отже, законодавець розмежував етапи виборчого процесу, одним з яких є встановлення результатів голосування та їх офіційне оприлюднення. Водночас дії й рішення Комісії із реєстрації особи, обраної депутатом, народним депутатом України не відносить до етапів виборчого процесу.
		Відповідно до частини першої статті 99 Закону № 4061-VI ЦВК на своєму засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в одномандатних округах, у тому числі з поміткою «Уточнений», не пізніш як на п`ятнадцятий день з дня голосування встановлює результати виборів депутатів у відповідних одномандатних округах, про що складає протоколи.
		Відповідно до частини першої статті 100 Закону № 4061-VI ЦВК не пізніш як на п`ятий день з дня встановлення результатів виборів офіційно оприлюднює результати виборів депутатів у газетах «Голос України» та «Урядовий кур`єр». Список обраних депутатів публікується із зазначенням в алфавітному порядку їх прізвища, власного імені (усіх власних імен), по батькові (за наявності), року народження, освіти, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб`єкта висування, виборчого округу (загальнодержавний чи номер одномандатного), у якому обраний депутат.
		Згідно із частинами першою та третьою статті 101 Закону № 4061-VI особа, обрана депутатом, для її реєстрації народним депутатом України зобов`язана подати до ЦВК не пізніш як на двадцятий день з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів документ про її звільнення з роботи (посади), не сумісної з депутатським мандатом, та (або) копію зареєстрованої заяви про припинення дії іншого представницького мандата, поданої до відповідної ради.
		При отриманні документів, зазначених у частині першій цієї статті, ЦВК приймає рішення про реєстрацію обраної особи народним депутатом України.
		9. В оцінці та сприйнятті рішення Комісії про реєстрацію особи, обраної депутатом, народним депутатом України звертає на себе увагу та обставина, що це рішення Комісія ухвалює після завершення процедури вибирання особи, яка стала депутатом, а також після реалізації суб`єктами виборчого процесу своїх пасивних чи активних виборчих прав, завершення процесу голосування, після одержання підсумків голосування, встановлення результатів виборів та оприлюднення їх результатів. Тобто рішення про реєстрацію обраного депутата ухвалюється після завершення всіх стадій виборчого процесу, під час яких ЦВК, а також інша виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону № 4061-VI, своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю певним чином могли порушити права інших суб`єктів виборчого процесу, передбачених статтею 12 цього Закону, у зв`язку з чим вони мали право оскаржити їх у судовому порядку.
		Відповідно до вимог статті 99 Закону № 4061-VI до ухвалення рішення про реєстрацію обраного депутата ЦВК завершує виконувати свої функції із встановлення результатів виборів. Далі настає реєстрація особи, обраної депутатом. За змістом і зовнішнім виглядом ця дія підпадає під ознаки оформлення і легітимації особи, яку обрали депутатом, містить риси введення такої особи у статус народного депутата України, якого вона набуде кінцево, якщо виконає всі вимоги, передбачені статтею 101 цього Закону. 
		На фазі реєстрації особи депутатом тривають відносини між ЦВК, яка реєструє особу депутатом, і особою, яку обрали депутатом. Дії Комісії із реєстрації обраного депутата продовжують перебувати в сфері виборчих правовідносин. Проте за змістом і суттю вони вже не утворюють такого правового явища, як встановлення результатів виборів, і не є частиною цієї стадії виборчого процесу, оскільки виборче законодавство не відносить реєстрацію депутата до стадії встановлення результатів виборів та оприлюднення їх результатів. 
		Реєстрація обраної особи депутатом перебуває у відношенні причини і наслідку, де встановлення результатів виборів в одномандатному виборчому окрузі є причиною для рішення про реєстрацію обраного депутата, а реєстрація останнього - наслідком рішення ЦВК про встановлення результатів виборів. Цей наслідок мiстив в собі новий зміст (реєстрацію), чого не було в попередньому рішенні (встановлення результатів виборів).
		Відтак уподібнювати (ототожнювати) чи визнавати частинами одного цілого рішення ЦВК про встановлення результатів виборів і реєстрацію обраного депутата немає правових підстав.
		Слід також зазначити, що право позивача на доступ до суду для оскарження постанови ЦВК від 12 серпня 2019 року № 1863 не є абсолютним. Це право підлягає дозволеним КАС обмеженням, зокрема щодо умов прийняття позовної заяви за підсудністю. Такі обмеження не можуть суперечити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
		10. Повертаючись до положень статті 273 КАС про те, які рішення ЦВК можуть бути оскарженні до Верховного Суду як суду першої інстанції, а які до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, яким є Шостий апеляційний адміністративний суд, в контексті наведених фактичних обставин і нормативного регулювання, слід зробити висновок, що постанова ЦВК від 12 серпня 
		2019 року № 1863 не є рішенням щодо встановлення результатів виборів, а є іншим рішенням ЦВК, які підсудні Шостому апеляційному адміністративному суду.
		Велика Палата Верховного Суду визнає, що суд першої інстанції правильно визначив вид рішення, яке прийняла ЦВК, й у зв`язку з цим правомірно вирішила, що позовна заява на це рішення підсудна компетентному суду, до якого вона була направлена для розгляду.
		Посилання апелянта на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 12 серпня 2019 року визнав протиправним і скасував протокол Комісії про результати виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі 
		№ 198 від 05 серпня 2019 року, не означає, що оскаржена постанова ЦВК від 12 серпня 2019 року № 1863 набуває властивостей встановлення Комісією результатів виборів і відображення їх в протоколі, на розгляд якого поширюється юрисдикція Верховного Суду. 
		Мотиви незгоди з таким твердженнями апелянта викладені вище у цій постанові.
		11. Відповідно до статті 30 КАС спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду (частина третя цієї статті).
		12. Велика Палата Верховного Суду в аспекті порушеного в апеляційній скарзі питання про недотримання судом першої інстанції положень цієї статті Кодексу вважає, що її положення необхідно трактувати і застосовувати не буквально, а системно, у взаємозалежному і взаємообумовленому зв`язку з положеннями, що стосуються функціонування видів підсудності в адміністративному судочинстві.
		За загальним визначенням підсудність адміністративних спорів (справ) є правовим інститутом, що містить адміністративно-процесуальні норми, які розмежовують компетенцію щодо розгляду і вирішення адміністративних справ між окремими інституціями судової системи і між адміністративними судами одного інституційного рівня. Визначення компетентного суду для розгляду адміністративної справи провадиться, серед іншого, залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу, територіальних меж юрисдикції певного суду, функцій при розгляді справи, які виконує певний суд судової системи. 
		Правила підсудності у своїй сукупності певним чином встановлюють алгоритм обрання компетентного адміністративного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правильне визначення компетентного суду для розгляду і вирішення адміністративної справи має значення для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення в адміністративній справі.
		Процесуальний закон встановлює три різновиди підсудності адміністративних справ: предметну або родову; територіальну або просторову, інстанційну або функціональну.
		Як предмет підсудностi розумiють сукупність правил, що визначають, чи розмежовують компетенції судів із розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу. Територіальна підсудність - це також сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Своєю чергою, ця підсудність поділяється на такі її види, як загальну, альтернативну, виключну і за зв`язком справ. 
		Як інстанційну підсудність належить розуміти правила, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів при розгляді адміністративних справ.
		Стаття 29 КАС встановлює правила передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого і наводить перелік умов, коли така передача можлива. В основному підставами для передачі справи є чинники, що впливають на дотримання правил територіальної підсудності. Змістовним підтвердженням цьому є використання в нормах цієї статті характерних формулювань, які вказують на цей виді підсудності, як-от «про обов`язок передати справу за місцем проживання (перебування) відповідача» (пункт 1 частини першої цієї статті); або якщо «…справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 2 частини першої цієї статті); або якщо «…суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 3 частини першої цієї статті); чи якщо «…неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи» (пункт 4 частини першої цієї статті); або ліквідовано, або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу, та однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду (пункти 5, 6 частини першої цієї статті).
		Із приписів частини першої статті 30 КАС випливає, що первинно положення цієї статті спрямовані на недопущення спорів між судами одного інституційного рівня, яким підсудні справи з однаковим предметом спору, і, коли з`являються обставини, що зумовлюють зміну територіальної підсудності. Саме тому, щоб унеможливити пересилання справи з одного суду до іншого з підстави забезпечення дотримання територіальної підсудності, закон встановив заборону. Положення частини другої статті 30 КАС, які відсилають до положень статті 29 цього Кодексу, посилюють правильність думки про те, що передача справ з одного суду до іншого за підсудністю забороняється з підстав територіальної підсудності.
		13. Як згадано в цій постанові вище, відповідно до частини третьої статті 273 КАС Верховний Суд та апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає місто Київ, є судами першої інстанції, яким за предметною підсудністю підсудні справи із розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність ЦВК. Тільки Верховному Суду підсудні за скаргами на рішення, дії або бездіяльність Комісії щодо встановлення нею результатів виборів <…>, а суду апеляційної інстанції всі інші рішення, дії або бездіяльність цього органу цієї Комісії, прийняті у межах виборчого процесу. До переліку інших рішень можна віднести й рішення про реєстрацію обраних депутатів.
		Таким чином, якщо суд відповідно до положень цієї норми та інших положень процесуального законодавства виявить, що не є судом для розгляду окресленого предмета спору у сфері виборчих відносин, він повинен направити справу до компетентного суду або на підставі закону ухвалити інше рішення, якщо неможливо направити справу до суду іншого інстанційного рівня (приміром у ситуації, коли в позовній заяві об`єднані вимоги, які підсудні судам різних інстанцій (пункт 6 частини третьої статті 169 КАС). 
		Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення. 
		Отож, з наведеного можна підсумувати, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.
		Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. 
		Таке рішення є виконанням вимог закону.
		14. Виклад обставин справи, міркування і судження апелянта щодо незаконності оскарженого рішення та мотиви незгоди з ними дають підстави узагальнити, що апеляційна скарга кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 не містить доказів та аргументів достатніх і необхідних для визнання оскарженого рішення суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
		15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Згідно з положеннями статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		16. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 272, 273, 278, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                  В. С. Князєв
		Суддя-доповідач                                                                                         М. І. Гриців
		Судді:                                     С. В. Бакуліна                                               Н. П. Лященко
		                                               В. В. Британчук                                             О. Б. Прокопенко    
		                                               Ю. Л. Власов                                                 В. В. Пророк
		                                               Д. А. Гудима                                                  Л. І. Рогач
		                                               В. І. Данішевська                                         О. М. Ситнік
		     Ж. М. Єленіна                                               О. С. Ткачук
		     О. С. Золотніков                                          В. Ю. Уркевич
		     О. Р. Кібенко                                                 О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...