Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1551/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; оскарження рішень загальних зборів учасників товариств, органів управління.
Надіслано для оприлюднення: 28.08.2019. Зареєстровано: 28.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"31" липня 2019 р.                                 м. Київ                            Справа № 911/1551/18  
		 
		 
		Розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» 
		    ОСОБА_2 
		    ОСОБА_3  
		про визнання недійними рішення загальних зборів, визнання недійсним договору та скасування реєстраційних дій
		 
		За участю секретаря судового засідання  Беркут Я.О.
		         Суддя Карпечкін Т.П.
		 
		За участю представників:
		від позивача: Нефьодов С.М. ( ордер КВ № 14439 від 17.04.2019 року); 
		від відповідача 1: Лавренова Н.М. (ордер серія КС № 356460 від 15.03.2018 року);
		від відповідача 2: Лавренова Н.М. (ордер серія КС № 365462 від 15.03.2018 року);
		від відповідача 3: Лавренова Н.М. (ордер серія КС № 4348601 від 21.11.2018 року).
		 
		Обставини справи:
		До Господарського суду Київської області 16.07.2018 року звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою б/н від 13.07.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійними рішення загальних зборів, визнання недійсним договору та скасування реєстраційних дій.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2018 року відкрито провадження у справі № 911/1551/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 13.08.2018 року, витребувано у Бориспільської районної державної адміністрації Київської області реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ».
		В судовому засіданні 13.08.2018 року підготовче засіданні у справі № 911/1551/18 відкладалось на 20.02.2019 року з врахуванням Гаагзької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, оскільки як встановлено судом, згідно інформації зазначеної  у  витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленим судом на відповідача1 станом на момент відкриття провадження у даній справі, відповідач 3 - ОСОБА_3 (учасник відповідача 1) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Однак, підготовче засідання 20.02.2019 року не відбулось у зв`язку з поданням у справі апеляційної скарги і ухвалою Господарського суду Київської області від 27.05.2019 року розгляд справи призначено на 19.06.2019 року.
		18.06.2019 року від Бориспільської районної державної адміністрації Київської області надійшла реєстраційна справа Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ».
		19.06.2019 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач в судове засідання 19.06.2019 року не з`явився. 
		Підготовче засідання у справі № 911/1551/18  відкладалось на 08.07.2019  року з врахуванням того, що відповідачем3 повідомлено суду поштову адресу на території України.
		В судовому засіданні 08.07.2019 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримує в повному обсязі, уточнень позовних вимог не має. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.
		Представник відповідачів 1, 2 та 3 в судовому засіданні 08.07.2019 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзивах. Зазначив, що докази на які вони посилаються у відзивахі додані до нього. Також зазначив про те, що відповідачами повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі.
		Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.07.2019 року.
		В судовому засіданні 31.07.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідачів проти позову заперечував.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
		У зв`язку з чим, в судовому засіданні 31.07.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
		Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з викладених у позові обставин, ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду за вирішенням корпоративного спору з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійними рішення загальних зборів, визнання недійсним договору та скасування реєстраційних дій.
		Позивач зазначає, що 28.02.2014 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», в якому позивач володів часткою у розмірі 70% статутного капіталу Товариства, що становило 16 800 грн., іншим учасником була ОСОБА_5 , яка володіла часткою у розмірі 30% статутного капіталу, що становило 7 200 грн.
		З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачу стало відомо про те, що його вивели зі складу учасників Товариства і він більше не є його учасником.
		Підставою для вчинення реєстраційної дії стало рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (відповідача1), що оформлене Протоколом № 15 від 02.09.2016 року, на яких прийнято рішення вивести ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та ввести до складу учасників Товариства - ОСОБА_2 (відповідач2) з часткою в розмірі 70% статутного капіталу, що складає 16 800 грн.; затвердити та підписати Статут Товариства в новій редакції; доручити Директору Товариства ОСОБА_2 здійснити необхідні дії щодо державної реєстрації Статуту Товариства в новій редакції.
		Позивач зазначає, що в Протоколі №15 Загальних зборів учасників відповідача1 від 02.09.2016 року зазначено про присутність позивача на відповідних загальних зборах та наявність кворуму для прийняття рішень.
		Однак, позивач зазначає, що наведені відомості Протоколу не відповідають дійсності, оскільки позивача не було повідомлено про проведення спірних Загальних зборів, позивач стверджує, що не приймав участі в таких Загальних зборах, відповідно був відсутній кворум для прийняття рішень.
		У зв`язку з наведеним, позивач зазначає, що рішення Загальних зборів учасників відповідача, оформлене протоколом 15 від 02.09.2016 року, є незаконним, а протокол підробленим, у зв`язку з чим, підлягає визнанню недійсним.
		Також, оскільки, до протоколу занесені неправдиві відомості щодо присутності позивача на загальних зборах, позивач не повідомлявся про проведення будь-яких Загальних зборів учасників Товариства 02.09.2016 року, рішення Загальних зборів учасників Товариства, оформлені протоколом № 15 від 02.09.2016 року прийняті без наявності кворуму, оскільки позивач, який володіє 70% статутного капіталу, був відсутній на вказаних загальних зборах.
		Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції від 11.01.2016 року) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.
		Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.
		Відповідно до п. 2.25 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 22 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів що виникають з корпоративних правовідносин» обов`язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний). Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів. Господарським судам потрібно брати до уваги, що телефонне повідомлення про дату, час та місце проведення загальних зборів учасників товариства є неналежним доказом такого повідомлення. Роздрукування телефонних переговорів, надані операторами зв`язку, лише підтверджують факт з`єднання двох абонентів телефонного зв`язку певної тривалості.
		Таким чином, позивача зазначає, що його повинні були повідомити про проведення Загальних зборів учасників Товариства в передбачений Статутом відповідача і чинним законодавством України спосіб, не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Однак всупереч Статуту Товариства і ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» позивача не було повідомлено про проведення вказаних загальних зборів Товариства 02.09.2016 року.
		З огляду на неповідомлення позивача про проведення Загальних зборів учасників Товариства, наведене є підставою для визнання рішень Загальних зборів учасників відповідача, оформлених Протоколом № 15 від 02.09.2016 року недійсними.
		Згідно зч. 1, 2 Закону України «Про господарській товариства» (у редакції від 01.01.2016 року) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів. Установчими документами товариств, у статутному капіталі яких відсутня державна частка, може бути встановлений інший відсоток голосів учасників (представників учасників), за умови присутності яких загальні збори учасників вважаються повноважними.
		Відповідно до п. 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 22.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника Акціонера, члена юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
		Пунктом 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 22.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства».
		У п. 18 Постанови Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення».
		У зв`язку з чим, позивач зазначає, що за його відсутності на Загальних зборах 02.09.2016 року, фактично були присутні учасники, які володіють в сукупності не більше 30% статутного фонду товариства, що виключає наявність кворуму.
		Також, позивач зазначає, що з огляду на ст.ст. 7, 52 Закону України «Про господарські товариства» (у відповідній редакції) недійсність рішень загальних зборів, на підставі яких вчинено реєстраційну дію, має наслідком недійсність відповідної реєстраційної дії.
		У зв`язку з чим, позивач в позові просить скасувати реєстраційні дії                                № 10701050004053123 від 02.09.2016 року та № 10701050005053123 від 07.11.2016 року щодо змін до установчих документів Товариства, вчинені на підставі спірних рішень загальних зборів.
		Також, позивач зазначає, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань йому стало відомо, що ОСОБА_2 , до якого відійшла належна позивачу частка в розмірі 70% статутного капіталу Товариства, відчужив ОСОБА_3 50% статутного капіталу Товариства, що становить 12 000 грн., за укладеним між ними Договором відчуження частки в статутному капіталі відповідача1.
		Позивач зазначає про наявність підстав для недійсності відповідного Договору, оскільки у продавця ( ОСОБА_2 , відповідача 2) було відсутнє право на продаж відповідної частки, яка була незаконно відібрана у позивача, про що також                  09.02.2018 року зроблено в ЄДРЮОФОП відповідний запис: 13541050007006614. 
		Пунктом п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що право участі у ТОВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.
		Право безпосередньої участі у ТОВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.
		Оскільки рішення Загальних зборів учасників Товариства, оформлені протоколом № 15 від 02.09.2016 року незаконні, то питання про включення ОСОБА_2 до складу учасників товарства на Загальних зборах учасників Товариства не вирішено.
		Таким чином, позивач зазначає, що у зв`язку з незаконністю набуття відповідачем2 частки, яка належала позивачу, подальше відчуження відповідної частки також є незаконним. У зв`язку з чим, позивач просить визнати недійсним Договір відчуження частки в статутному капіталі відповідача від 09.02.2018 року.
		Виходячи з викладениху позові обставин, позивач просить:
		- визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», оформлене протоколом № 15 від 02.09.2016 року.
		- скасувати реєстраційну дію № 10701050004053123 від 02.09.2016 року про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (зміна складу або інформації про засновників), проведену приватним нотаріусом Шевельова Валентина Михайлівна;
		- скасувати реєстраційну дію № 10701050005053123 від 07.11.2016 року про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39116334) (зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників), проведену державним реєстратором Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Гнатюк Мирославою Валеріївною;
		- скасувати реєстраційну дію № 10701070006053123 від 07.11.2016 року про державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39116334) (зміна додаткової інформації), здійснену державним реєстратором Комунального підприємства Київської обласної ради «Готово» Гнатюк Мирославою Валеріївною;
		- визнати недійсним Договір відчуження частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» у розмірі 50 % статутного капіталу, укладений між ОСОБА_2 (відповідач2) та ОСОБА_3 (відповідач 3), на підставі якого 09.02.2018 року було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства за номером запису реєстраційної дії № 13541050007006614;
		- визнати недійсними рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», що були прийняті у зв`язку з укладенням між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору відчуження частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» у розмірі 50 % статутного капіталу, і на підставі яких 09.02.2018 року було здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства за номером запису реєстраційної дії                                    № 13541050007006614;
		- скасувати реєстраційну дію № 13541050007006614 від 09.02.2018 року про державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 39116334) (інші зміни, зміна складу або інформації про засновників), проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Бориспільське бюро технічної інвентаризації» Іванцок Евеліною Янівною.
		Відповідач2 в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що наведена в позові інформація не відповідє дійсності.
		Як зазначає відповідач2, між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) 02.09.2016 року було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», за яким Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця частку в статутному капіталі Товариства в розмірі 70 (сімдесят) % статутного капіталу Товариства, що складає 16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) гривень.
		Таким чином, як зазначає відповідач2, позивач добровільно, усвідомлюючи значення своїх дій, відчужив вказану вище частку у статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_2 , чим, також спростовуються твердження позивача про необізнаність з фактом виведення його зі складу учасників Товариства.
		Також, відповідач2 зазначив та надав докази, що нотаріально посвідченою заявою від 02.09.2016 року позивач засвідчив своє волевиявлення щодо відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. 
		Зі змісту заяви вбачається, що відповідну заяву було адресовано Відділу держйвної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Печерської районної державної адміністрації у місті Киві та Загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ».
		Відповідно до п.п. 3, 4, 8 Глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5) перед підписанням документа нотаріус зобов`язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників). При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення вларноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Встановлення їх особи здійснюється за документами, визначеними Законом України «Про нотаріат». 
		Таким чином, нотаріусом було посвідчено, що позивач ознайомлений зі змістом заяви про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників та відступлення належної йому частки в Статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», а саме 70 %, що становить 16   800 грн. і підпис на заяві було проставлено саме позивачем.
		Також, відповідач2 зазначив, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/396/18 (суддя Ейвазова А.Р.) за позовом ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 (відповідач 1), ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» (відповідач 2), ОСОБА_3 (відповідач 3), в якій оскаржується Договір про відчуження ОСОБА_1 належної йому частки 70% в статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_2 , в решті позовні вимоги є аналогічними, заявленим у даній справі.
		При цьому, позивач у справі №911/396/18 - учасник ОСОБА_1 , оскаржуючи Договір про відчуження частки, визнає факт його укладення, посилаючись на його недійсність внаслідок укладення на вкрай невигідних мовах під впливом тяжкої обставини.
		Також, відповідач2 зауважив, що у відповідній судовій справі позивач в обґрунтування тих же позовних вимог зазначає протилежні обставини, зокрема, не заперечує факту присутності на спірних Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ».
		Відповідно до п. 2.27 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними.          
		Оскільки, позивач був присутній на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», порушення порядку повідомлення учасника Товариства не є підставою для скасування рішення загальних зборів.
		Щодо присутності позивача на Загальних зборах учасників TOВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» та наявності кворуму, відповідач2 зазначив, що в позові у справі                № 911/396/18 позивач викладає обставини, які вказують на його присутність на загальних зборах. Зокрема, під час викладу обставин відчуження ним частки у статутному капіталі ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», позивач зазначає, що 02.09.2016 року позивач разом зі своїм юристом ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_2 в ресторані «ESHAK», який знаходиться за адресою:                 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 85 /87, ще раз обговоривши умови переоформлення на нього належної позивачу частки в статутному капіталі Товариства, погодився підписати усі необхідні документи.          
		Того ж дня, 02.09.2016 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали в простій письмовій формі Договір купівлі-продажу частки, згідно якого позивач передав ОСОБА_2 свою частку у розмірі 70% статутного капіталу Товариства.
		У зв`язку із відчуженням позивачем частки на підставі Договору, Загальними зборами учасників Товариства були прийняті рішення, оформлені Протоколом № 15 від 02.09.2016 року про виведення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та введення до складу учасників Товариства - ОСОБА_2 з часткою 16 800 грн., що складає 70% статутного капіталу Товариства; затвердження та підписання Статут Товариства в новій редакції; 3) Директору Товариства ОСОБА_2 доручено здійснити необхідні дії щодо державної реєстрації. Статуту Товариства в новій редакції.
		Відповідач2 наголошує, що позивачем було проставлено власноручно підписи на Договорі про відчуження частки, нотаріально посвідченій заяві від 02.09.2016 року та Протоколі №15  Загальних зборів учасників ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ».
		Під час вчинення вказаних вище дій та відповідно проведення Загальних зборів учасників Товариства були присутні: ОСОБА_5 (власник частки у розмірі 30% статутного капіталу Товариства), ОСОБА_1 (учасник, який відчужив свою частку у розмірі 70% статутного капіталу Товариства) та ОСОБА_2 (директор Товариства та особа, яка придбавала частку у розмірі 70% статутного капіталу Товариства).
		Також, відповідач2 звертає увагу, що в обгрунтування тих же позовних вимог про визнання недійсними рішення Загальних зборів учасників ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» від 02.09.2016 року та скасування реєстраційних дій                                        № 10701050004053123, №1 0701050005053123 та № 10701070006053123 у справі                    № 911/396/18, ОСОБА_1 посилався саме на недійсність Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» від 02.09.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не зазначаючи про його відсутність на Загальних зборах учасників, про  підроблення протоколу № 15 від 02.09.2016 року або відсутність кворуму, що також свідчить про суперечливість викладених у позові обставин.
		Відповідач2 стверджує, що позивач був присутній на Загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», які відбулись 02.09.2016 року і власноручно підписав Протокол № 15 від 02.09.2016 року, Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» від 02.09.2016 року та нотаріально посвідчену Заяву від 02.09.2016 року, що в сукупності ставить під обґрунтований сумнів викладені в позові обставини.
		Щодо визнання недійсним договору відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» від 08.02.2018 року, рішення Загальних зборів учасників Товариства від 08.02.2018 року та скасування реєстраційних дій, відповідач2 пояснив, що після набуття в установленому порядку прав на частку в Товаристві в розмірі 70% статутного капіталу, 08.02.2018 року між ОСОБА_2 та громадянином Хорватії ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», згідно з яким відповідач2 продав та передав відповідачу3, а відповідач3 купив та прийняв від відповідача2 частку у статутному капіталі Товариства в розмірі 50% статутного капіталу Товариства, в сумі 12 000 гривень. 
		У зв`язку з укладенням даного Договору було прийнято рішення Загальних зборій учасників Товариства від 08.02.2018 року, оформлене Протоколом №24. Відповідне рішення Загальних зборів відповідає вимогам чинного законодавства України та положенням Статуту Товариства, єдиною підставою оскарження відповідного рішення позивачем може бути неправомірність набуття ОСОБА_2 частки позивача, що не доведено, оскільки має встановлюватись в спорі про недійсність безпосередньо Договору відчуження частки.
		Відповідно до п. 10, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальний зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства; рішенням загальних зборів.
		У пункті 19 цієї Постанови зазначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.
		Відповідно до п. 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» недотримання вимог закону та установчих документів юридичної особи під час скликання і проведення загальних зборів не може визнаватися порушенням прав тих позивачів, які не є учасниками (акціонерами, членами) цієї особи.
		Відповідач2 зазначає, що оскільки пзивач 02.09.2018 року добровільно відчужив свою частку у статутному капіталі ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», станом на дату прийнятій рішення Загальних зборів учасників Товариства від 08.02.2018 року (Протокол №24) вій не був учасником ТОВ «Футбольний клуб «Арсенал-Київ». Як наслідок, позивач не має права оскаржувати вказане вище рішення Загальних зборів учасників, оскільки воно не порушує його права та інтереси. З огляду на викладене похідна вимога щодо скасування реєстраційної дії №13541050007006614 від 09.02.2018 року також не підлягає задоволенню.
		ОСОБА_2 володів часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 70% на належній правовій підставі - Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» від 02.09.2016 року, який укладений між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець). Даний договір є дійсним. Юридичне оформлення переходу майнових прав на частку у статутному капіталі Товариства між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було також здійснено належним чином та у відповідності до законодавства України.
		Позивачем не доведено наявність хоча б однієї з підстав для визнання Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ» від 08.02.2018 року недійсним.
		Відповідачі 1, 3 проти позову заперечували з підстав, аналогічних запереченням відповідача2.
		В ході розгляду спору судом досліджено та встановлено наступне.
		Пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України передбачено право учасника господарського товариства вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
		Порядок відчуження частки у статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.
		Відповідно до п. 4.10. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» роз`яснено, що учасник ТОВ має право на відчуження частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання цієї частки.
		Статтею 147 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. 
		Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. 
		Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. 
		Також, ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що  учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. 
		Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. 
		Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. 
		Пунктом 4.12. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року  № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» розтлумачено, що під час вирішення спорів, пов`язаних з виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до статті 148 ЦК України та статті 10 Закону України «Про господарські товариства» учасник ТОВ (ТДВ) має право у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.
		Встановлюючи момент виходу учасника з товариства, господарським судам слід враховувати, що таким моментом є дата спливу строку, передбаченого частиною першою статті 148 ЦК України, або інша дата, зазначена у заяві учасника, якщо така дата визначена з дотриманням вимог цієї норми ЦК України.
		В той же час, п. 6.4 Статуту Товариства (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), було визначено, що учасники Товариства мають право продати або іншим чином поступитися своєю часткою одному чи декільком учасникам або третім особам з дотриманням переважного права учасників.
		Як визначено п. 2.6. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», право власності на частку в статутному капіталі ТОВ у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (стаття 363 ЦК України). Набуття права власності на частку в статутному капіталі надає третій особі право на вступ до ТОВ.
		Право участі у ТОВ або ТДВ є особистим немайновим правом, а отже, автоматичного набуття статусу учасника товариства у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на частку в статутному капіталі не відбувається.
		Право безпосередньої участі у ТОВ або ТДВ третя особа набуває тільки з моменту вступу до товариства, що має бути підтверджено відповідним рішенням загальних зборів учасників товариства.
		Закон не пов`язує момент виникнення права участі у ТОВ або ТДВ з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників ТОВ або ТДВ. Водночас згідно з положеннями статті 89 ЦК України відомості про зміни у складі учасників ТОВ або ТДВ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру. Правові наслідки наявності або відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі визначено статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
		Пунктом 6.6 Статуту Товариства визначено, що при передачі частки третій особі, відбувається одночасний перехід до неї всіх прав і обов`язків, що належали учасникові, який поступився часткою.
		Матеріалами справи підтверджується факт укладення між позивачем - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Договору купівлі-продажу від 02.09.2016 року, за яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 належну йому частку в розмірі 70% статутного капіталу Товариства. Відповідний Договір скріплено підписами сторін, доказів встановлення незаконності відповідного Договору суду не надано.
		Також, матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 , складену 02.09.2016 року, згідно з якою ОСОБА_1 засвідчив своє волевиявлення про вихід із складу учасників Товариства та відступлення своєї частки в розмірі 70% статутного капіталу, що склада 16800 грн., на користь ОСОБА_2 та передачі ОСОБА_2 всіх прав та обов`язків в межах відтупленої частки. Відповідна заява адресована Відділу державної реєстрації та Загальним зборам Товариства, містить підпис   ОСОБА_1 та нотаріально посвідчена.
		Доказів встановлення незаконності відповідного правочину в формі заяви про вихід з Товариства та оскарження і встановлення незаконності дій нотаріуса, суду не надано.
		Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає презумпцію правомірності правочину,  спростування якої можливе в судовому порядку, оскільки визнання недійсності правочину є самостійним способом захисту права і підлягає дослідженню по суті відповідних позовних вимог.
		Позивачем не надано доказів вирішення по суті позовних вимог про визнання незаконними та недійсними вчинених ним правочинів, на підставі яких відбувся вихід позивача з Товариства з відступленням своєї частки відповідачу2.
		В той же час, судом встановлено, що у справі Господарського суду Київської області № 911/396/18 розглядався позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», ОСОБА_3, зокрема, про визнаня недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» від 02.09.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, у відповідному позові у справі № 911/396/18 позивач заявляв вимоги про: визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Арсенал-Київ», оформлене протоколом №15 від 02.09.2016 року; скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.09.2016 року №10701050004053123, 07.11.2016 року №10701050005053123 та №10701070006053123; визнаня недійсним Договору відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» у розмірі 50% статутного капіталу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі якого 09.02.2018 року здійснено реєстраційну дію №13541050007006614;  скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2018 №13541050007006614;  визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Арсенал-Київ», які прийняті у зв`язку з укладенням між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» у розмірі 50% статутного капіталу, на підставі яких 09.02.2018 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів товариства за №13541050007006614; скасування державної реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» за №13541050007006614 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань  від 09.02.2018 року, які є аналогічними вимогам, що заявлені у справі № 911/1551/18.
		В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на укладення Договору купівлі-продажу частки від 02.09.2016 року, внаслідок якого відбулось відчуження його частки у ТОВ «ФК «Арсенал-Київ`на користь ОСОБА_2 , під тиском та під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних умовах, у зв`язку з потенційною загрозою втрати майна та безоплатно. Також, позивач вказував на невідповідність спірного договору вимогам закону, з посиланням на відсутність у ньому істотних умов - ціни продажу, строків оплати та строків дії договору, а також порушення його права на отримання оплати не нижче у порівнянні з дійсною ціною відчуженого майна.
		Посилаючись на недійсність спірного договору, в силу якого відбулось відчуження його частки, позивач просив визнати недійсними і похідні від нього рішення загальних зборів та скасувати відповідні реєстраційні записи. З посиланням на незаконність набуття ОСОБА_2 частки у розмірі 70% статутного капіталу, яка до укладення спірного договору від 02.09.2016 належала позивачу, останній просить визнати недійсним спірний договір від 09.02.2018, що є підставою для набуття частини такої частки - 50% статутного капіталу відповідачем - ОСОБА_3 у ОСОБА_2 , а також пов`язані з укладенням такого договору рішення загальних зборів товариства та відповідні реєстраційні дії.
		Однак, наведений спір у справі № 911/396/18 не було вирішено по суті, позов у справі № 911/396/18 ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2019 року залишено без розгляду за заявою позивача.
		Тобто, на момент розгляду спору у справі № 911/1551/18 має місце вчинення позивачем правочинів, спрямованих на відчуження своєї частки та вихід з товариства, незаконність яких не встановлена у визначеному законодавством порядку.
		Фактично, єдиною підставою позовних вимог у справі № 911/1551/18 є твердження позивача про неналежне повідомлення його про проведення спірних Загальних зборів 02.09.2016 року, про його відсутність на таких загальних зборах.
		Згідно з п. 2.11. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року  № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.
		Згідно з п.2.12. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року  № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
		Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.
		У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
		- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
		- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
		- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
		Пунктом 2.13. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року  № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначено, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
		Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:
		- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41 та 42 Закону України «Про акціонерні товариства», стаття 15 Закону України «Про кооперацію»);
		- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»);
		- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства»);
		- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України «Про господарські товариства»);
		- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України «Про акціонерні товариства»).
		Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
		Згідно з п. 2.14. Постанови Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року  № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України «Про господарські товариства», статтею 35 Закону України «Про акціонерні товариства», статтею 15 Закону України «Про кооперацію».
		При цьому, права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
		Також, згідно з п. 2.27. Постанова Пленуму  Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року  № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними.
		Компетенція Загальних зборів та загальний порядок їх скликання визначено відповідним розділом 10 Статуту Товариства. В той же час, п. 10.12. Статуту Товариства передбачено, що позачерговід Загальні Збори учасників Товариства проводяться у випадках, визначених статутом Товариства, а також в будь-яких інших випадках, якщо проведення таких загальних зборів вимагають інтереси Товариства і його учасники. Позачергові загальні збори скликаються, за ініціативою виконавчого органу Товариства, на вимогу ревізора чи аудитора та вимогу учасників Товариства, які володіють понад оду десяту частину голосів.
		Як вбачається зі змісту спірного рішення Загальних зборів від 02.09.2016 року, скликання та проведення таких зборів стосувалось виключно зміни складу учасників у зв`язку з відступленням ОСОБА_1 своєї частки ОСОБА_2 та, як наслідок, виходом з Товариства, внесення відповідних змін в Статут та здійснення  пов`язаних з цим реєстраційних дій.
		Таким чином, за наявності чинного Договору про відчуження позивачем своєї частки на користь відповідача 2 та нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства, враховуючи презумпцію правомірності правочину, спірні Загальні збори не впливають на обсяг прав та обов`язків позивача, оскільки не передбачають для нього жодних самостійних правових наслідків, оскільки наявність  нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників Товариства є підставою для виключення.
		Крім того, зі змісту спірного рішення вбачається, що фактично відповідні загальні збори мали статус позачергових у зв`язку з необхідністю вирішення організаційних питань, пов`язаних з волевиявленням ОСОБА_1 вийти зі складу учасників, відповідно скликались та проводились на підставі адресованої загальним зборам Товариства нотаріально посвідченої заяви самого ОСОБА_1 про вихід з Товариства. Інших питань порядок денний не містив і рішення з інших питань, крім пов`язаних з виходи ОСОБА_1 . зі складу учасників Товариства та відступлення частки ОСОБА_2 на відповідних загальних зборах не розглядалось і не вирішувалось.
		Щодо посилання позивача на його відсутність на спірних загальних зборах, суд зазначає, що про присутність позивача вказує його підпис на протоколі № 15, який візуально не викликає сумнівів і в сукупності зі встановленими судом в ході розгляду спору обставинами, не є достатньою підставою стверджувати про підробку підпису. Підпис на заяві про вихід з товариства посвідчено нотаріально і про незаконність дій нотаріуса не доведено.
		Також, відповідачами у справі  подано до матеріалів справи докази в спростування тверджень позивача про підроблення його підписів, зокрема, на Протоколі № 15, яким оформлено спірні рішення Загальних зборів від 02.09.2016 року.
		Відповідачі зазначають, що 12.03.2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань Бориспільським відділом поліції Головного управління НП України у Київській області було внесено запис за заявою позивача про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України відповідачем2.
		Постановою відділу поліції від 18.02.2019 року закрито наведене кримінальне провадження за наслідками досудового розслідування у зв`язку з відсутністю в діях відповідача2 складу злочину.
		Також, відповідачами надано до матеріалів справи Висновок почеркознавчої експертизи № 9193 від 25.10.2018 року, проведеної ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» за заявою гр. ОСОБА_14 , і яка долучалась до матеріалів кримінального провадження. З наведеного висновку вбачається, що підписи на Протоколі № 15, нотаріальній заяві та Договору від 02.09.2016 року від імені ОСОБА_1 виконані однією особою - ОСОБА_1 .
		Наведений висновок експертизи не приймається судом в якості доказу у справі, оскільки не відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, позивач заперечував наданий до матеріалів справи експертний висновок, в обґрунтування заперечень проти наведеного експертного висновку позивач посилався на неналежність наданих на експертне дослідження матеріалів, зазначив, що у замовника експертизи були відсутні необхідні для проведення експертизи вільні та експериментальні зразки підписів.
		В той же час, позивач, посилаючись на підроблення підписів на протоколі спірного рішення Загальних зборів, після закриття підготовчого провадження у справі зазначав усно про необхідність проведення у справі почеркознавчої експертизи, однак відповідного письмового клопотання не подав, надання до суду вільних та експериментальних зразків його підпису не забезпечив. 
		Враховуючи, що позивач протягом підготовчого провадження у справі безпідставно не скористався можливістю проведення у справі почеркознавчої експертизи, заявив про її проведення усно на стадії судового розгляду, відповідні дії позивача свідчать про незабезпечення ним доведеності тверджень про підробку його підпису на протоколі спірного рішення Загальних зборів.
		Частиною 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		Частиною 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
		Крім того, ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
		Згідно з ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		З огляду на норму ст. 119 Господарського процесуального кодексу України підставою для поновлення процесуального строку є визнання судом поважності причин пропуску строку.
		В той же час, суд в сукупності всіх, встановлених в ході розгляду обставин та враховуючи відсутність візуальних відмінностей підписів позивача в порівнянні з іншими, наявними у справі документами, які позивачем не заперечуються, недостатність та суперечливість фактів, які вказують на підробку, не надання позивачем необхідних для проведення експертизи зразків, не вбачає достатніх підстав для призначення експертизи за власною ініціативою.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
		Частинами 1, 4 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України визначено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. 
		У разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.
		Таким чином, оскільки позивачем пропущено процесуальний строк для надання доказів (проведення у справі почеркознавчої експертизи) та не дотримано порядку заявлення про призначення у справі почеркознавчої експертизи, позивач є таким, що не довів викладених у позові тверджень про підроблення його підписів на протоколі № 15, яким оформлено спірне рішення Загальних зборів.
		З огляду на викладене, наявність підпису позивача на протоколі № 15, яким оформлено рішення Загальних зборів від 02.09.2016 року, свідчить про присутність позивача на спірних Загальних зборах та прийняття ним участі у вирішенні питань порядку денного. 
		Наведене спростовує наявність підстав для визнання недійсним відповідного рішення Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Арсенал-Київ», оформленого протоколом № 15 від 02.09.2016 року з підстав недотримання порядку їх скликання та проведення.
		Відповідно, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про скасування  реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.09.2016 року № 10701050004053123, 07.11.2016 року № 10701050005053123 та № 10701070006053123.
		Також, відсутні підстави для висновків про незаконність набуття ОСОБА_2 проданої йому позивачем частки у розмірі 70% статутного капіталу Товариства відповідача1, та відсутність у нього права продажу частини відповідної частки відповідачу3, що виключає наявність підстав для недійсності Договору відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» у розмірі 50% статутного капіталу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на підставі якого 09.02.2018 року здійснено реєстраційну дію № 13541050007006614, що також виключає наявність підстав для задоволення похідних позовних вимог про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.02.2018 № 13541050007006614;  визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Арсенал-Київ», які прийняті у зв`язку з укладенням між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» у розмірі 50% статутного капіталу, на підставі яких 09.02.2018 здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів товариства за № 13541050007006614; скасування державної реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ФК «Арсенал-Київ» за № 13541050007006614 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань  від 09.02.2018 року.
		Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені, відповідачами спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Щодо заявлених до відшкодування відповідачем2 витрат на професійну правничу допомогу адвоката,  судом встановлено, що відповідачем2 не надано доказів фактичного понесення відповідних витрат, що виключає наявність підстав для їх відшкодування.
		Керуючись ст.ст.   73,   74,   129, 233,   236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб «Арсенал-Київ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійними рішення загальних зборів, визнання недійсним договору та скасування реєстраційних дій відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому      ст. 241 Господарського процесуального кодексу України       та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст.   256,   257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ  Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повне рішення складено: 22.08.2019 року 
		 
		Суддя                                                                                        Т.П. Карпечкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...