Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 365/145/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про визнання шлюбного договору недійсним.
Надіслано для оприлюднення: 29.08.2019. Зареєстровано: 30.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2019.
Дата набрання законної сили: 29.09.2019
Номер судового провадження: 2/365/150/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                                  Справа № 365/145/19 
		Номер провадження: 2/365/150/19 
		 
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		21.08.2019 року смт. Згурівка
		 
		Згурівський районний суд Київської області в складі :
		 
		головуючого -   судді ХИЖНОГО Р.В.
		за участю секретаря судового засідання  НОСОВОЇ О.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович, про визнання недісним шлюбного договору,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 08.12.2017 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб. Дошлюбне прізвище відповідача - ОСОБА_2 . Від попередніх дошлюбних стосунків сторони мають двох дітей - ОСОБА_4 , 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2015 року народження. Згідно рішення Згурівського районного суду Київської області від 23.08.2018 року у справі № 365/200/18 шлюб було розірвано. 23.12.2017 року між ним та відповідачкою укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В, який зареєстрований у реєстрі за № 1876. Позивач вважає, що вказаний шлюбний договір суперечить вимогам закону, а тому має бути визнаний судом недійсним з наступних підстав. В шлюбному договорі невірно зазначено ідентифікаційний податковий номер позивача. Прізвище дружини (відповідачки) зазначено з помилкою як « ОСОБА_2 », крім того на час укладення шлюбного договору строни вже перебували в зареєстрованому шлюбі та прізвище відповідачки було змінене на « ОСОБА_2 ». Умови шлюбного договору суперечать волевиявленню подружжя. Шлюб існував лише формально, відповідачка не мала на меті створення сім`ї та набуття прав та обов`язків дружини, а лише особисте збагачення. Саме тому позивач вважає, що правочин був вчинений ним під впливом обману з боку відповідачки. Згідно п.п. 1.2 п. 1 шлюбного договору передбачено, що майно, нажите подружжям під час шлюбу до укладення цього договору, яке підлягає державній реєстрації, є спільним сумісним майном подружжя. Майно набуте після укладення цього договору, яке підлягає державній реєстрації, є особистою власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно. Зазначений вище пункт шлюбного договору суперечить вимогам ч. 5 ст. 93 СК України, оскільки передбачає передання у власність членів подружжя майна, право на яке підлягає державній реєстрації. Шлюбний договір вчинений на вкарай невигідних матеріальних умовах для відповідача, так п.п. 4.2. п. 4 передбачено обов`язок чоловіка, у разі розірвання шлюбу з його ініціативи, придбати дружині квартиру. Зазначений пункт договору суперечить моральним нормам суспільства, оскільки може бути розцінений як примус до збереження шлюбних відносин. Враховуючи вищевикладене, позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним шлюбний договір, укладений 23.12.2017 року між ним та відповідачкою.
		В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 не з"явились, направили до суду заяви, в яких просили проводити розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали повністю.
		Приватний нотаріус Бобков О.В. в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив до суду заяву, в якій письмово пояснив, що дійсно в шлюбному договорі невірно зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 Своїм підписом на шлюбному договорі ОСОБА_1 підтвердив волевиявлення на укладення вищезначеного договору. 
		   В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 повторно не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Відповідачка про причини неявки в судові засідання суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позов до суду не подала.         
		Положеннями ст.  280  ЦПК  України  передбачається, що  суд може ухвалити  заочне  рішення  на підставі  наявних  у  справі доказів  за  одночасного існування таких умов: 1) відповідач  належним  чином повідомлений  про  дату,  час  і  місце судового  засідання; 2) відповідач  не  з`явився в  судове  засідання  без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідачка, будучи  належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, не з`явилась в судове засідання без поважних причин, відзиву до суду не подала та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.          
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
		В ході судового розгляду судом встановлено, що 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 , громадянин України та ОСОБА_2 , яка є громадянкою Російської Федерації, уклали шлюб, зареєстрований Васильківським міськрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 405. Шлюбне прізвище дружини - ОСОБА_2 . Шлюб було розірвано на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 23.08.2018 року у справі № 365/200/18 (копія свідоцтва про шлюб - а.с.20, копія рішення суду - а.с.25-27).
		Сторони є батьками дітей - ОСОБА_4 , 2012 року народження та ОСОБА_5 , 2015 року народження, які є громадянами України. На даний час діти проживають з позивачем в с. Глеваха Київської області (копії свідоцтв про народження - а.с.28-31, копії довідок про реєстрацію особи громадянином України - а.с.32-33, копії довідки про реєстрацію місця проживання та склад сім"ї (а.с.34), копії акту обстеження житлово-побутових умов (а.с.35).
		Під час перебування у шлюбі, сторони 23.12.2017 року уклали шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В, який зареєстрований у реєстрі за № 1876 (копія шлюбного договору - а.с.9-10).
		В силу с. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Згідно ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо  це суперечить суті сімейних відносин.
		Положення ст. 9 СК України визначає, що подружжя, зокрема, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором) між подружжям,якщо така домовленість не суперечить вимогам цього Кодексу, іншим законам та моральним засадам суспільства.
		Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.
		Принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
		Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акта законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
		Вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним, передбачені ст.ст. 92-103 СК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 93 СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов`язки.
		Обмеження щодо змісту шлюбного договору визначені ч.ч.4,5 ст. 93 СК України. Так, шлюбний договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством (ч. 4 ст. 93 СК України). Згідно з ч. 5 ст. 93 СК України за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.
		Проте ст. 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.
		Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.
		Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
		Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
		В силу ч. 2 ст. 97 СК України при укладенні шлюбного договору сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст. ст. 57, 60 СК України.
		Положеннями ст.ст. 9, 103 СК України визначено, що підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:
		1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства;      
		2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
		3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Підстави недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Суд не розцінює помилку в шлюбному договорі в ідентифікаційному номері позивача, як підставу для визнання зазначеного договору недійсним. Всі інші ідентифікуючі дані позивача ОСОБА_1 , як сторони шлюбного договору, зазначені вірно. Крім того, позивачем факт укладення шлюбного договору не оспорююється. 
		Так само, суд визначається і щодо помилки у прізвищі відповідачки. Позивач у позовній заяві визнав, що договір був укладений саме відповідачкою ОСОБА_2 . Щодо застосування відповідачкою при укладенні шлюбного договору дошлюбного прізвища, суд приходить до висновку, що при посвідченні спірного договору приватному нотаріусу були надані офіційні документи, які містили ще дошлюбне прізвище відповідачки. Так, реєстраційний номер облікової картки платника податків виданий на прізвище « ОСОБА_2 ». 
		Суд вважає не доведеним позивачем факт введення його в оману під час укладення шлюбного договору. До реєстрації шлюбу в грудня 2017 року, сторони тривалий час перебували у позашлюбних стосунках від яких у них народилось двоє дітей у 2013 та 2015 роках. Тривалі стосунки між сторонами, а також народження спільних дітей, є підтвердженням реального наміру сторін, зокрема і відповідачки, на створення родини. 
		Суд вважає, що сторони усвідомлювали значення своїх дій і могли керувати ними, розуміли природу цього договору, свої права та обов`язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладено на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких для сторін обставин; договір вчинено з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним), та не приховує інший правочин.
		Сторони усвідомлювали правові наслідки укладеного правочину.
		За формою і змістом шлюбний договір відповідає діючому законодавству, укладений у письмовій формі, посвідчений нотаріально, не містить ніяких положень, що суперечили б закону.   
		Договір сторонами власноручно підписано.
		Згідно п.п. 1.2 п. 1 шлюбного договору передбачено, що майно, нажите подружжям під час шлюбу до укладення цього договору, яке підлягає державній реєстрації, є спільним сумісним майном подружжя. Майно набуте після укладення цього договору, яке підлягає державній реєстрації, є особистою власністю кожного з подружжя, на чиє ім`я зареєстровано рухоме або нерухоме майно. Суд не приймає доводи позивача, що вказане вище положення шлюбного договору не відповідає вимогам ч.5 ст.93 СК України, оскільки за умовами цього пункту фактично відбулось набуття сторонами права власності на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, оскільки в даному випадку  сторони лише визначили  правовий режим майна, а не передавали у власність один одному нерухоме або рухоме майно, право на яке підлягає державній реєстрації, зокрема договором не передбачалася перереєстрація нерухомого майна та укладення цивільно - правових угод на його виконання. Аналогічна позиція викладена у висновках Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 61-1744св18, від 04 квітня 2018 року у справі № 61-5433св18, з подібними фактичними обставинами справи.
		Суд не приймає як підставу для розірвання шлюбного договору і посилання позивача на його примушуваня до збереження шлюбу в контексті п.п. 4.2. п. 4 шлюбного договору. Обов`язок позивача, у разі розірвання шлюбу з його ініціативи, придбати відповідачці квартиру, розцінюється судом як домовленість сторін щодо розподілу майна у випадку розірвання шлюбу. Зазначений пункт шлюбного договору не суперечить моральним засадам суспільства. Щодо поставлення такою умовою позивача у вкрай невигідне матеріальне становище, суд вважає що така обставина позивачем не обґрунтована. Положення п.п. 4.2. п. 4 шлюбного договору може бути розцінене судом, як таке, що ставить позивача у вкрай невигідне матеріальне становище, лише з урахуванням загальної вартості спільного сумісного майна подружжя, а також вартості майна, що залишається у власності кожного із подружжя після розірвання шлюбу.
		Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання шлюбного  договору недійсним відсутні, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
		На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню не підлягають та залишаються за позивачем.
		 
		Керуючись ст. 7,8,9,57,60,93,97 СК України, ст.ст.6,203,215,627 ЦК України, ст.ст. 2,10.19,81,141,263,265,280,284,289 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		          
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобков Олександр Вікторович, про визнання недісним шлюбного договору - відмовити повністю.
		 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
		 
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.  
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		 
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		 
		Повний текст рішення складено 29.08.2019 року.
		 
		 
		 
		 
		                                ГОЛОВУЮЧИЙ                                          Р.В. ХИЖНИЙ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...