Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/11510/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів дарування.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2019. Зареєстровано: 30.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Номер судового провадження: 2/754/2170/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/2170/19 
		Справа №754/11510/18
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		21 серпня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді                        Таран Н.Г.
		секретаря судового засідання                        Ковтуненка В.В.,
		за участі
		позивача                         ОСОБА_1 
		представника позивача адвоката                        Загорняк Н.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адаменко О.І., про визнання договору дарування квартири від 28.10.2017 року недійсним, 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернулась до суду з позовною заявою, про визнання договору дарування квартири від 28.10.2017 року недійсним. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27.10.2017 року між нею та відповідачем був кладений договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Адаменко О.І. реєстровий номер 1206, що підтверджується Відомостями з державного реєстру речових трав на нерухоме майно. Позивач вважає, що уклавши договір дарування, а не договір утримання, як напередодні її запевняв відповідач, вона помилилася, оскільки вважала, що за укладеним договором відповідач зобов`язувався її утримувати, а не залишити без єдиного житла. З моменту укладення оспорюваного Договору дарування, відношення відповідача змінилось до негативного, жодної допомоги він не надає, у квартирі залишись речі позивача. У 2018 році, позивач, все ще вважаючи, що відповідач зобов`язаний її утримувати, показала договір дарування своїм знайомим, які їй пояснили, що з моменту укладення такого договору вона більше не є власником своєї квартири і у договорі жодним чином не вказані зобов`язання відповідача утримувати її. На сьогоднішній день, усі договори про комунальні послуги все ще значаться на позивачу, а відповідач жодним чином їх не оплачує, у зв`язку із цим заборгованість вже сягнула більше 11 тисяч гривень. Позивач не приходить у свою квартиру оскільки боїться конфліктів із відповідачем, який зловживає алкоголем.
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2018 року відкрито провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче засідання. 
		Ухвалою від 05.08.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
		Ухвалою від 15.07.2019 року частково задоволено заяву представника позивача, про забезпечення позову у вищевказаній справі. Зокрема, вказаною ухвалою суду накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 квадратних метрів, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (місце проживання, адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до розгляду справи по суті. В іншій частині заяви відмовлено. 
		В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснивши, що укладаючи договір дарування квартири позивач вважала, що укладає договір довічного утримання, оскільки договір під час підписання не читала та не розуміла його змісту, повністю довіряючи відповідачу. Крім того, представник позивача зазначила, що позивач за станом здоров`я та похили віком потребує сторонньої допомоги. У судовому засіданні позивач наголосила, що їй стало відомо, що вона підписала договір дарування квартири лише у 2018 році.
		Відповідач - ОСОБА_2 в судові засідання не з`являвся причини неявки суду не повідомляв, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, шляхом направлення процесуальних документів за вказаною позивачем адресою, яка є місцем його реєстрації, при цьому поштова кореспонденція була повернута без вручення з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання.
		Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адаменко О.І., в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи. 
		Згідно п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо адреси сторони судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
		Відповідно ч. 10 ст. 130 ЦПК України, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
		Положеннями частини 4 ст. 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
		Враховуючи викладені вище обставини, думку позивача та її представника, Деснянським районним судом м. Києва 21.08.2019 року постановлена ухвала про заочний розгляд справи, відповідно до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280, 281 ЦПК України, без участі відповідача на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, вислухавши позивача, її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
		Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).
		Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до договору дарування квартири від 28.10.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Адаменком О.І., зареєстрованого в реєстрі за №1206 «Дарувальник» - ОСОБА_1 подарувала, а «Обдаровуваний» - ОСОБА_2 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_1 . 
		Згідно зі статтею 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
		Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
		ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що під час укладення договору дарування квартири вона помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки між нею та ОСОБА_2 була домовленість про те, що останній мав її доглядати, забезпечувати довічно, а також надати право на довічне проживання у даній квартирі.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Із змісту оспорюваного договору вбачається, що при його посвідченні нотаріусом роз`яснено сторонам всі умови укладення договору (ст.ст.182,215-220,225, 226, 229-236, 717-728 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60-65 Сімейного кодексу України).
		Так, зокрема п.4.2 Договору передбачено, що сторони в присутності нотаріуса стверджують, що вони не визнані в установленому порядку недієздатними (повність або частково), вільне володіння українською мовою дозволяє кожному з них правильно розуміти зміст цього договору, вони не перебувають у хворобливому стані, не страждають в момент укладення договору на захворювання, що перешкоджають усвідомленню, не перебувають під впливом лікарських, наркотичних засобів, психотропних речовин.
		Відповідно до копії виписки з історії хвороби ОСОБА_1 №2/2887 виданої Київським пансіонатом ветеранів праці від 10.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає в Київському пансіонаті ветеранів праці з січня 2017 року і спостерігається лікарями пансіонату з приводу супутніх захворювань. 
		Згідно копії виписки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної №3» Деснянського району м. Києва вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в медичному закладі з 1985 року. Перебуває на «Д» обліку в невропатолога з приводу невралгії нерва. 
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
		Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-202цс15 та 03.02.2016 року у справі №6-1364цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року №61-13652св18, 03.05.2018 року № 61-745св17 та від 07.06.2018 року №61-2785св18.
		ОСОБА_1 як на підставу недійсності правочину посилається на те, що вважала, що укладає із ОСОБА_2 договір довічного утримання та даний факт не спростований в ході судового розгляду безпосередньо ОСОБА_2 , на момент укладення договору за станом здоров`я та похилим віком потребувала лікування та стороннього догляду, не володіла юридичною термінологією та українською мовою. 
		Суд зазначає, що відповідач доказів на спростування вказаних доводів позивача не надав.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в межах розгляду даної справи надано суду належні, допустимі та достатні докази, які в своїй сукупності дали змогу суду дійти висновку про недійсність договору дарування квартири АДРЕСА_1 , що укладений між позивачем і відповідачем та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адаменко І.О. заререєстрований у реєстрі за №1206 з моменту його укладення.
		Суд вважає, що на момент укладення спірного договору такий не відповідав волі ОСОБА_1 , вона не бажала його укладення, не усвідомлювала його наслідки та не бажала їх настання. 
		З огляду на наведене позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи то підлягають до задоволення у повному обсязі. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір в сумі 704,80 грн.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 638, 651, 717 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-266, 268, 280, 281 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адаменко О.І., про визнання договору дарування квартири від 28.10.2017 року недійсним - задовольнити.
		Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Адаменко І.О. заререєстрований у реєстрі за №1206 з моменту його укладення.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору 704,80 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. 
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв, за письмовою заявою відповідача, поданою з врахуванням вимог ст. 285 ЦПК України. Заява про перегляд рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Повний текст рішення суду складено 29.08.2019 року. 
		 
		Суддя:                                                                         Н.Г. Таран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...