Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/2298/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2019. Зареєстровано: 03.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2019.

Номер судового провадження: 2/466/21/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/2298/14-ц
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		«15» серпня 2019 року     Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі : головуючого - судді             Кавацюка В.І.
		                 при секретарі                        Шутяк З.С., Семків Х.І., Мазур Ю.В., 
		                                                                 Павлишин К.І., Молінській С.В.  
		учасники справи: позивач                     ОСОБА_1 
		                 відповідач                              ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ»
		                 представник позивача          ОСОБА_2 .
		                 представник відповідача      ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
		цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про відшкодування  шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,  
		                                                            у с т а н о в и в:
		 
		У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» (далі - ПП ««ОККО-НАФТОПРОДУКТ», відповідач), про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
		В обґрунтування позовних вимог зіслався на те, що 28 серпня 2012 року близько 02.30год.  він, ОСОБА_1 ,  приїхав на АЗС №10 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 54-а з метою заправки автомобіля.  На зміні перебувала його знайома, оператор ОСОБА_5 , з якою вони давно не бачились і стояли та розмовляли. 
		Близько 03.00год.  несподівано  біля оглядових ям резервуарів з бензином виникла пожежа. Намагаючись загасити виниклу пожежу він сильно постраждав, отримавши значні термічні опіки (75%), що  підтверджується випискою із медичної  карти стаціонарного хворого  №8068.  У результаті отриманих опіків він, позивач,  протягом трьох місяців, а саме до 27 листопада 2012 року, перебував на безперервному стаціонарному лікуванні, і ще до сьогодні лікується амбулаторно, що потягло за собою значні матеріальні витрати.
		У результаті пожежі він став інвалідом 1 групи, що підтверджується посвідченням №2995312616 від 20 лютого 2013 року та позбавлений будь якої можливості  працювати. До того ж, до сьогодні на ньому лежать додаткові витрати, пов`язані з щоденною необхідністю прийняття ліків. Оскільки на момент пожежі він не працював, хоча в цей період і шукав посилено роботу, вважає, що відповідач повинен йому відшкодувати заробіток виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
		Крім того, зазначає, що відповідачем йому завдано також і моральну шкоду.
		У результаті опіків (75%), отриманих під час пожежі на АЗС №10, він став непрацездатним та таким, що потребує постійної сторонньої допомоги, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 АББ, №137266 від 30 листопада 2012 року,  а тому неспроможним утримувати свою сім`ю, що складається з 4-х осіб: дружини - ОСОБА_6 та двох малолітніх дітей - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Будь - яке матеріальне забезпечення його рідних було покладено виключно на нього, оскільки дружина не працює у зв`язку з необхідністю догляду за двома дітьми. Тому його стан став причиною надзвичайно важкого становища та психологічної напруги для його рідних, постійних непорозумінь між ними та частих сварок.  
		З огляду на такі  обставини, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» на його користь матеріальну шкоду, отриману в результаті пожежі, що сталась на АЗС №10 по вул. Липинського, 54-а в м. Львові, завдану каліцтвом, у вигляді  мінімальної заробітної плати з дня отримання ушкоджень і до досягнення ним пенсійного віку та витрати, пов`язані з лікуванням та реабілітацією. Крім цього, просив також стягнути з відповідача ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ»  на його користь моральну шкоду, заподіяну в результаті пожежі, що сталась на АЗС №10, що знаходиться у м. Львові на вул. Липинського, 54-а, яку він оцінює в розмірі 100 000грн.
		 
		У ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги  та згідно останніх уточнень до позовної заяви від 29 травня 2019 року  просить ухвалити рішення,  яким стягнути з ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ»  на його користь матеріальну шкоду, отриману в результаті пожежі, що сталась на  АЗС №10, що знаходиться по вул. Липинського, 54-а в м. Львові, завдану каліцтвом у вигляді мінімальної заробітної плати з дня отримання ушкоджень та до досягнення ним пенсійного віку, що  станом  на 31 серпня 2018 року  становить 133 625 грн.  витрати пов`язані з лікуванням та реабілітацією  з врахуванням інфляції в сумі 105 931,64 грн., а всього - 239 556,64 грн., а також стягнути з відповідача на його користь компенсацію за заподіяну моральну шкоду,, яку він оцінює  в  сумі 348 024,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу.
		 
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Роюк Л.І. позов підтримали, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві та в заявах про уточнення позовних вимог. 
		Представник ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» Ступінський Я.В. в судовому засіданні проти позову заперечив, зіславшись на обставини, викладені у долучених до матеріалів справи письмовому запереченні на позов від 29 травня 2014 року та додаткових письмових поясненнях від 10 жовтня 2014 року і від 02 грудня 2015 року. 
		Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Роюк Л.І., представника відповідача ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» Ступінського Я.В. , показання свідка ОСОБА_11 , з`ясувавши обставини. на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
		 
		В судовому засіданні встановлено, що 22 серпня 2012 року приблизно о 03.00 год. на автозаправному комплексі «ОККО» (АЗК, АЗС №10), що  знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського 54- а та експлуатується ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» сталась пожежа, внаслідок якої позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  було заподіяно ушкодження здоров`я у вигляді критичного опіку 75% тіла (опік голови, шиї, тулуба верхніх та нижніх кінцівок). 
		У зв`язку з отриманням вищевказаного опіку тіла позивач ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікування в медичних закладах м. Львова, зокрема:  в період з 22 серпня 2012 року  по  27 листопада 2012 року  -  в  комунальній 8-ій міській клінічній лікарні м. Львова,  в період з 15 січня 2014 року по 30 січня 2014 року та з 06 вересня 2018 року по 17 вересня 2018 року - у Львівській 1-ій міській клінічній лікарні імені князя Лева, де йому встановлено діагноз: наслідки перенесеного критичного опіку в 2012 р. (опік голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок - 75%) у вигляді деформуючих остеоартрозів суглобів обох верхніх та нижніх кінцівок, аритрогенних післяопікових контрактур суглобів (плечових, ліктьових, кистей рук, колінних, гомілкоступневих) з порушенням їх функції, ІІІ-ІVст. Нейротрофічний синдром пальців обох стоп. В перерві між стаціонарними лікуваннями позивач ОСОБА_1 неодноразово проходив курс амбулаторного лікування.
		При проведенні огляду членами МСЕК 26 листопада 2012 року позивачу ОСОБА_1 , у зв`язку з отриманими опіками, була встановлена перша група інвалідності загального захворювання на строк до грудня 2015 року. В подальшому при проведенні повторних оглядів ОСОБА_1 була встановлена третя група інвалідності загального захворювання та членами МСЕК йому призначена дата чергового переогляду - 29 січня 2021 року.   
		Вищевказані обставини підтверджується поясненнями в судовому засіданні позивача ОСОБА_1 ,  його представника - адвоката Роюк Л.І., долученими до справи копіями виписок з медичних карток стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_1 , копіями пенсійного посвідчення позивача, довідок до акту його огляду медико-соціальною експертною комісією та цих обставин, як і факту отримання позивачем опіків тіла внаслідок пожежі, не заперечував в судовому засіданні представник ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» Ступінський Я.В .  
		Судом також встановлено, що за фактом виникнення вищевказаної пожежі комісією в складі інспектора Шевченківського РВ м. Львова  Кшика С.Я., молодшого оператора АЗС №10 ОСОБА_12 , т.в.о. начальника  ДВЛ ГУ ДІТБ Ган І . Р., головного інспектора дізнання та ліцензування ГУ ДІТБ у Львівській області ОСОБА_14 , керівника ЗРВ ОСОБА_15   22 серпня 2012 року було складено акт про пожежу. В цьому акті зазначено, що пожежа виникла 22 серпня 2012 року орієнтовно о 03 год.20 хв. в приямку резервуару з бензином А-95 на АЗС №10 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського,54-а. Повідомлення про пожежу надійшло о 03 год. 22 хв. до підрозділу МНС України від п. ОСОБА_16 . Пожежа була ліквідована до прибуття працівників МНС та причини пожежі встановлюються. Також в даному акті зазначено, що травми від цієї пожежі отримав ОСОБА_1 , 1982 року народження. 
		З акту вилучення від 22 серпня 2012 року вбачається, що з  території АЗС №10 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» членами комісії було вилучено обгорілий одяг потерпілого.  
		23 серпня 2012 року начальником групи досліджень дослідно-випробувальної лабораторії управління забезпечення діяльності ГУ Держтехногенбезпеки у Львівській області ОСОБА_17 було складено технічний висновок по ймовірній причині пожежі яка виникла 22 серпня 2012 року на території АЗС №10 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» по вул. Липинській,54-а в м. Львові, який затверджено того ж числа т.в.о. начальника ДВЛ УЗД ГУ Держтехногенбезпеки у Львівській області Ганом І . Р. Згідно з цим висновком найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі, яка виникла 22 серпня 2012 року на території АЗС №10 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» по вул. Липинській,54-а в м. Львові, є теплові прояви іскор у результаті розрядів статичної електрики.  Для спростування або підтвердження даної ймовірної версії необхідно провести пожежно-технічну експертизу із залучення експертів із НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області.
		В ході судового розгляду справи також встановлено, що 05 грудня 2012 року прокурором прокуратури Шевченківського рай ону м. Львова Мацюрою Я.Р. за фактом вищевказаної пожежі на АЗС №10 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» по вул. Липинській,54-а в м. Львові, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань  відомості про кримінальне правопорушення за №421012150090000033, за ознаками ч. 1 ст. 272 КК України (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Підставою для внесення таких відомостей слугувала заява гр. ОСОБА_5 від 11.11.2012 року, яка була подана прокуророві на особистому прийомі 04 грудня 2012 року. 
		В цій заяві гр. ОСОБА_5 , зокрема, зазначила, що вона працювала на АЗС №10 ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» оператором з 2007 року по 01.10.2012 року по вул. Липинській,54-а в м. Львові та в її обов`язки входило обслуговування клієнтів-покупців, звітність за роботу АЗС під час зміни, прийом товару - нафтопродуктів. 21 серпня 2012 року о 19.00 год. вона заступила на нічну зміну на АЗС №10, що знаходиться на вул. Липинській,54-а в м. Львові, на якій  мала працювати до 07.00 год. 22 серпня 2012 року. Крім неї, на зміні працював молодший оператор. 22 серпня 2012 року біля 03.00 год. на АЗС №10, де вона працювала, сталась пожежа, внаслідок якої постраждав ОСОБА_1 (отримав термічні опіки). На пожежу була викликана бригада пожежників та швидка допомога, яка госпіталізувала потерпілого, а пожежа була ліквідована їхніми силами до приїзду пожежників за допомогою вогнегасника. Крім цього, на місце пожежі прибули працівники міліції. Про факт пожежі вона повідомила своє керівництво і на АЗС приїхали директор ЗРВ ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» та територіальний менеджер. Директор ЗРВ ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» ОСОБА_15 відразу після приїзду закликав її в службове приміщення АЗС і розпитав про подію, а в подальшому повторно завів її в службове приміщення і під погрозами порушення кримінальної справи щодо неї примусив написати неправдиві пояснення на ім`я інженера  охорони праці ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про начебто її та постраждалого від пожежі ОСОБА_1 наміри викрасти бензин і виникнення пожежі саме у зв`язку з цим. При цьому ОСОБА_15 повідомляв, що ОСОБА_1 не виживе, так як отримав значні термічні опіки, і так як вона є відповідальною за техніку безпеки відвідувачів на заправці, то відносно неї буде порушено кримінальну справу за вбивство і її ув`язнять, а у неї мала дитина і дитину віддадуть у дитячий притулок, а якщо вона напише такі пояснення, то можна все «спихнути» на ОСОБА_18 , який і так помре, і тоді їй нічого не буде. Після пожежі вона перебувала у стресовому стані, ніч не спала і, не розуміючи до кінця наслідків,  написала неправдиві пояснення під його диктовку, в яких оговорила і себе, і ОСОБА_1 Насправді, ні вона, ні ОСОБА_1 , жодних дій,  спрямованих на крадіжку бензину, не вчиняли, жодних таких намірів не мали та її пояснення на ім`я інженера з охорони праці ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» з приводу пожежі від 22.08.2012 року написані під тиском і погрозами та є неправдивими. Просила вжити заходи до директора, який під тиском змусив її написати неправдиві пояснення та оговорити і себе і іншу особу.       
		16 червня 2014 року слідчим слідчого відділення Шевченківського  РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Созанським В.М. за наслідками проведеного досудового розслідування було винесено постанову про закриття вищевказаного кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 272 КК України. 
		В цій постанові слідчим, поряд з іншим, зазначено, що допитаний в ході досудового розслідування в якостів свідка молодший оператор АЗС « ОККО »,, що по АДРЕСА_1 м АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 повідомив, що загоряння відбулось під час того, як він відкривав кришку резервуару із пальним, ймовірно від проскочившої іскри. Під час того, як він побіг за вогнегасником, клієнт ОСОБА_1 з власної ініціативи намагався погасити вогонь і під час цього полум`я перекинулось на його одяг. 
		ОСОБА_1 повідомив, що в період 2005-2011 рр. він працював оператором на АЗС «ОККО»,  що входять в мережу ВАТ «Концерн Галнафтогаз». 22.08.2012 року біля 03.00 год. він заїхав на АЗС, щоб перекусити та випити кави. В цей час на АЗС планувався замір пального, а тому він змушений був почекати. Згодом, він почув крик ОСОБА_12 «пожар» і вирішив допомогти загасити пожежу, однак під час того, як він намагався підбігти до пожежного щита, вогонь перекинувся на його одяг і він отримав 80% опіків тіла. 
		В матеріалах даного кримінального провадження №421012150090000033 від 05 грудня 2012 року, які були оглянуті в судовому засіданні, міститься висновок експерта №3/114 від 28.02.2013 р., з якого вбачається, що на наданих фрагментах обгорілого одягу ОСОБА_1 , які були вилучені 22.08.2012 року, та на марлевому тампоні слідів нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів не виявлено.  
		Судом також встановлено, що за заявою уповноважених осіб ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» з приводу замаху колишнього працівника вказаного підприємства ОСОБА_1   на крадіжку нафтопродуктів із АЗС « ОККО », що по вул. Липинського, 54-а в м. Львові, під час якого виникла пожежа, внаслідок якої йому були заподіяні значні опіки, 14 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення за №42013150090000089, за ознаками ч.2 ст. 15 - ч.1 ст.185 КК України.  
		Постановою слідчого слідчого відділення Шевченківського  РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області Созанського В.М. від 25 липня 2014 року вказане кримінальне провадження №42014140090000089 було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 
		 
		Положеннями ч.ч.1, 2,3 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
		У відповідності до приписів ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		 
		Відповідно до постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. 
		Положення статті 625 ЦК  не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).
		З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.
		Відсутність складу злочину, наприклад  у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.
		Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості.
		 
		Зі змісту ч.2 ст. 1187 ЦК України вбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, при цьому, вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання.
		 
		Щодо стосується покликань представника ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» Ступінського Я.В. на положення ч.5 ст. 1187 ЦК України, як на підставу для відмови у позові, то вважає за необхідне зазначити наступне.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		У постанові №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду (п.4).
		Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (п.7). 
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
		Проте зі змісту постанови про закриття кримінального провадження №42014140090000089 від 14 червня 2014 року не вбачається наявність в діях ОСОБА_1   умислу заподіяти шкоду чи настання шкідливого результату.
		 
		У відповідності до ч.ч.1,2,3,4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.  Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Обов`язок кожної  сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, передбачено також приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України.
		Однака в порушення ст. ст. 12, 81 ЦПК України жодних доказів, які б підтверджували завдання шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, що могло би бути підставою для звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, стороною відповідача не надано. 
		Враховуючи, що відповідачем не доведено наявність умислу потерпілого або наявність непереборної сили, тому на ньому, як на володільцю джерела підвищеної небезпеки, лежить обов`язок по відшкодуванню шкоди незалежно від його вини, без врахування вини потерпілого. 
		Судом встановлено, що майнова шкода, яка завдана позивачу ОСОБА_1 внаслідок опіків від вищезазначеної пожежі, складається з мінімальної заробітної плати з дня отримання ушкоджень та до досягнення ним пенсійного віку, що станом на 31 серпня 2018 року становить 133 825 грн., а також з понесених ним витрат, пов`язаних з лікуванням та реабілітацією, що становить 43 218,44 грн.
		Розмір наведених позивачем ОСОБА_1 та його представником - адвокатом Роюк Л.І. розрахунків щодо таких сум в ході судового розглялу справи не був спростований представником відповідача.
		 
		Що стосується стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.
		 
		Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
		Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно п.п.9,10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
		Згідно акту №22/К амбулаторної судово-психологічної експертизи від 19 грудня 2018 року, яка була проведена на підставі ухвали суду від 20 вересня 2018 року, у позивача ОСОБА_1 наявність психотравмуючих факторів обгрунтовують виникнення моральної шкоди внаслідок: нервового (психічного) стресу; сильного психологічного та фізичного дискомфорту при зіткненні із будь-якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини професійного захворювання; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану; вплив цих порушень у соціально-побутовій сфері.  Матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 , склав 348 024 грн. Ця сума включає компенсацію за перенесені ним моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію його психічного та психологічного стану.
		 
		Що стосується витрат на правову допомогу, суд приходить до наступних висновків.
		 
		Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
		Відповідно до ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		Частина 4 статті 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Щодо визначення та оцінки часу, витраченого адвокатом, суд бере до уваги види правової допомоги, що були надані позивачу адвокатом, а саме ознайомлення з матеріалами справи, підготовка, підписання та скерування  позову та доповнень (уточнень) до нього, участь у судових засіданнях, а також суд враховує реальний час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду і складність справи.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно якої в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.
		Суд, з огляду на вищенаведене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу,  з урахуванням розумності визначеного часу витраченого на ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях, складання позову та доповнень (уточнень) до нього, приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача 45 100,00 грн. витрат на правову допомогу.
		З відповідача слід також стягнути в користь позивача, понесені останнім витрати у зв`язку з призначенням в ході судового розгляду справи судової психологічної експертизи №22/К в розмірі  10 434,83 грн..  
		 
		Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є підставним та таким, що підлягає до часткового задоволення.   
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		За таких обставин з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 248,67 грн.
		Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268  ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 22, 23, 1167, 1168, 1171, 1187, 1195, 1197, 1208 ЦК  України,  суд 
		  
		                                                          в и р і ш и в:
		 
		Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» про відшкодування  шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,  задовольнити частково.
		Стягнути з приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1   матеріальну шкоду, отриману в результаті пожежі, що сталась на АЗС №10 по вул. Липинського, 54-а в м. Львові, завдану каліцтвом, у вигляді мінімальної заробітної плати  з дня отримання ушкоджень та до досягнення ним пенсійного віку, що станом на  31 серпня 2018 року становить 133  625,00 грн. (сто тридцять три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень).
		Стягнути з приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1    43 218,44 грн.  (сорок три тисячі двісті вісімнадцять гривень сорок чотири копійки) витрат, пов`язаних з лікуванням та реабілітацією.
		Стягнути з приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 348 024,00 грн. (триста сорок вісім тисяч двадцять чотири гривні) у відшкодування моральної шкоди.
		Стягнути з приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 10 434,83 грн. (десять тисяч чотириста тридцять чотири гривні вісімдесят три копійки у відшкодування витрат за проведення судової психологічної  експертизи №22/К від 19 грудня 2018 року та 45 100,00 грн. (сорок п`ять тисяч сто гривень) у відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» інфляційних втрат - відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.
		Стягнути з приватного підприємства «ОККО-НАФТОПРОДУКТ» судовий збір в доход держави в розмірі 5 248,67 грн. (п`ять тисяч двісті сорок вісім гривень шістдесят сім копійок). 
		Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; 
		відповідач: ПП «ОККО-НАФТОПРОДУКТ», адреса місцезнаходження: 79024, м.Львів, вул. Пластова, 1, код ЄДРПОУ №36670361. 
		  
		Повний текст рішення складено 23 серпня 2019 року.
		Суддя  В.  І.  Кавацюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...