Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/561/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання засновницьких (установчих) документів недійсними.
Надіслано судом: 05.09.2019. Зареєстровано: 05.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2019
Номер судового провадження: 1766 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"03" вересня 2019 р.                                                                       Справа № 922/561/19  
		 
		          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Геза Т.Д., суддя  Лакіза В.В., 
		за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
		за участю представників учасників справи:
		від позивачів: Оріщенко Н.С., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.02.2017 №847) - на підставі ордера від 26.07.2019;
		від апелянта:  ОСОБА_1 - особисто (паспорт серії НОМЕР_1 ); Петросян А.Г. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.04.2018 №002211) - на підставі ордера від 29.08.2019 №000026;
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: не з`явились; 
		третя особа: Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області: не з`явилась;
		розглянувши апеляційну скаргу  ОСОБА_3 , м.Харків, 
		на рішення  Господарського  суду Харківської області від   23.04.2019    (суддя Жельне С.Ч.), ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області у м. Харкові о 12:49год, повний текст рішення складений 26.04.2019,
		у справі №922/561/19,
		за позовом: ОСОБА_4 , м.Красноград, Харківська область
		та     ОСОБА_5 , смт. Буди, Харківська область,
		до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелихівське», с.Мелихівка, Нововодолазький район, Харківська область,
		за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів: 
		1. ОСОБА_6 ,  
		АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 , м. Харків, 
		3. ОСОБА_8 , м.Харків,
		4. ОСОБА_9 , м. Мерефа, Харківська область,
		5 . ОСОБА_10 , м.Харків,
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 
		1. ОСОБА_3 , м.Харків,
		2. Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, смт. Нова Володага, Харківська область,
		про визнання недійсним рішення,
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		26.02.2019 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Господарського суду Харківської області із позовом до ТОВ СП «Мелихівське» про:
		- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське», оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське» від 01.11.2007, в частині зміни складу учасників, перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження Статуту ТОВ СП «Мелихівське», де були зазначені як учасники товариства ОСОБА_6 з часткою у розмірі 50% статутного капіталу та ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі у розмірі 50%;
		- визнання недійсним Статуту ТОВ СП «Мелихівське», затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське» 01.11.2007, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське» від 01.11.2007, зареєстрованого державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області за №1467105015 000147 (т.1, а.с.6-105).
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/561/19 позов задоволено повністю; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007, в частині зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження Статуту ТОВ СП "Мелихівське", де були зазначені як учасники товариства ОСОБА_6 з часткою у розмірі 50% статутного капіталу та ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі у розмірі 50%; визнано недійсним Статут ТОВ СП "Мелихівське", затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" 01.11.2007, оформлений протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007, зареєстрований державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області за № 14671050015 000147 (т.2, а.с.36-46).
		Рішення місцевого господарського суду з посиланням на статті 116, 205, 208, 209, 626 ЦК України, статтю 167 ГК України, статтю 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» мотивовано тим, що перехід права власності на частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ СП «МЕЛИХІВСЬКЕ»         від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 та від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6         на частки у розмірі    5% статутного капіталу кожного не був оформлений жодним цивільно-правовим договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що    рішення загальних зборів ТОВ СП «МЕЛИХІВСЬКЕ» від 01.11.2007 про внесення змін до установчих документів відповідача щодо зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження Статуту ТОВ СП «Мелихівське» в новій редакції прийнято    без надання учасниками    цивільно-правових    угод    щодо купівлі-продажу часток у статутному капіталі, а отже суперечить вимогам чинного законодавства, відповідно, Статут відповідача у редакції від 01.11.2007, прийнятий на підставі цього рішення, також не відповідає вимогам закону.
		 
		ОСОБА_3 із рішенням суду першої інстанції не погодився та 03.06.2019 звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/561/19 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник    посилається на те, що: по-перше, між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 04.06.2007 укладено угоду сторін на основі взаємної домовленості, яка є договором відчуження частки в статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське», на підставі якої ОСОБА_3 придбав 50% частки відповідача у Статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське». Доказом виконання скаржником своїх зобов`язань за цією угодою є Статут ТОВ СП «Мелихівське» в редакції від 01.11.2007; по-друге, у мотивувальній частині постанови від 13.12.2017 у справі №922/3350/16 Вищим господарським судом України встановлений перехід частки у розмірі 50% статутного капіталу відповідача від ОСОБА_6 до ОСОБА_3         - 01.11.2007, а отже в силу приписів статті 75 ГПК України вказані факти не підлягають доказуванню; по-третє, в рішенні суду першої інстанції не наведено підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів та не встановлено жодних обставин, які б свідчили про його невідповідність нормам чинного законодавства.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу від 26.07.2019 позивачі просять рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2019 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому вказують на те, що: по-перше, угода сторін на основі взаємної домовленості сторін від 04.06.2007 була відсутня в матеріалах справи при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Позивачі вважають, що причини неподання доказів до суду першої інстанції не можуть бути визнані судом поважними, оскільки ОСОБА_3 особисто отримав ухвалу про відкриття провадження у цій справі 06.03.2019 та не був позбавлений можливості надати цю угоду суду першої інстанції під час розгляду справи; по-друге,     угода сторін на основі взаємної домовленості від 04.06.2007 за своєю правовою природою не може вважатися тим правочином чи договором в розумінні норм ЦК України, на підставі якого відбулося відчуження частин в статутному капіталі ТОВ «СП «Мелихівське»     ОСОБА_6 ОСОБА_3 . Позивачі вважають, що     додаткова угода, розписки ОСОБА_6 , договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ТОВ «Агроальянс» тощо не можуть вважатися доказами виконання п.1.6 угоди від 04.06.2007, оскільки на їх підставі неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування; по-третє, в     заявах ОСОБА_4 та ОСОБА_12 лише просили згоди на передачу прав засновника та відчуження належних їм часток в статутному капіталі товариства. При цьому, цивільно-правовим договором перехід прав власності на їх частки до ОСОБА_6 не було оформлено,     як і не було укладено відповідної правової угоди про перехід власності на частку товариства від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 Отже, на думку позивачів, ці заяви лише засвідчують їх волевиявлення на вихід на намір вчинити певні дії - відступити свою частку в статутному капіталі товариства. Також зазначають, що заява ОСОБА_6 за своїм змістом також не була заявою про вихід зі складу учасників (т.2, а.с.212-217).
		ТОВ «СП «Мелихівське» у відзиві від 30.07.2019 просить суд рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/561/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_3 надає суду апеляційної інстанції нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, без належного обґрунтування поважності причин їх неподання суду першої інстанції. Крім того, зазначає, що     ТОВ «СП «Мелихівське» 21.03.2018, в порядку статті 191 ГПК України     подано заяву про визнання позову, яка була прийнята судом (т.2,а.с.236-238).
		 
		19.08.2019 ОСОБА_6 подані письмові пояснення, в яких він викладає свої заперечення проти апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/561/19     законним та обґрунтованим та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому зазначає, що між ним та ОСОБА_3 ніколи не укладались будь-які цивільно-правові угоди щодо відступлення (продажу) на користь ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське», та, відповідно, не отримувались кошти за відступлення прав в господарському товаристві. Нотаріально посвідчена заява від 01.11.2007, на яку посилається скаржник є клопотанням до загальних зборів надати згоду на майбутню передачу частки у статутному капіталі ОСОБА_3 , однак реалізації відповідного наміру здійснено не було. Крім того, зазначає, що також  не було укладено відповідних угод між ОСОБА_6 і громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_12 щодо відступнення ними на користь ОСОБА_6 своїх часток у статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське» перед прийняттям рішення загальних зборів товариства 01.11.2007 (т.3,а.с.15). 
		 
		20.08.2019 ОСОБА_3 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з заявою про забезпечення доказів в порядку статті 81 ГПК України, в якій просить: 
		витребувати з Відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області довідку про інформацію про власника та місцезнаходження комбайнів: (Case -3 одиниці), а саме:
		-    зернозбиральний комбайн марки Case 2388, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , маса машини 12000кг;
		- зернозбиральний комбайн марки Case 2388, реєстраційний номер - НОМЕР_5 , рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_6 , двигун № НОМЕР_7 , маса машини 12000кг;
		-    зернозбиральний комбайн марки Case 2388, реєстраційний номер - НОМЕР_8 , рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_9 , двигун № НОМЕР_10 , маса машини 12000кг.
		ОСОБА_3 свої вимоги з посиланням на статтю 81 ГПК України обґрунтовує тим, що   відповідно до Положення про Єдиний реєстр для ведення автоматизованого обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 22.01.2013 N29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2013 N243/22775, він не має право витребувати інформацію щодо обліку комбайнів (Case), котрі відповідно до п.6 угоди сторін на основі взаємної домовленості від 04.06.2007 були передані ТОВ СП «Мелихівське».     
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок забезпечення доказів врегульовано параграфом 8 глави 5 Господарського процесуального кодексу України.
		Так, частиною 1 статті 110 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
		Відповідно до частини 1     статті 111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів, зокрема, зазначаються: обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
		Зі змісту поданої ОСОБА_3 заяви вбачається, що фактично заявник не просить забезпечити докази, а просить суд в порядку приписів статті 81 ГПК України витребувати докази на підтвердження своїх доводів щодо передачі ним комбайнів до ТОВ СП «Мелихівське» на підставі угоди сторін на основі взаємної домовленості від 04.06.2007, що також було підтверджено представником скаржника в судовому засіданні апеляційної інстанції (т.3,а.с.31-37).
		Згідно із статтею 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
		Тобто, за загальним правилом Господарського процесуального кодексу України, усі докази мають бути додані сторонами до позовної заяви і відзиву на позовну заяву у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строк; докази, не подані у встановлений в ухвалі строк не приймаються судом. 
		Виняток із цього правила становить об`єктивна неможливість учасником справи самостійно подати докази в обґрунтування своїх доводів.
		Відповідно до частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 2 статті 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
		У поданій заяві ОСОБА_3 не визначає, які саме заходи він вжив для отримання цього доказу самостійно, зокрема, чи звертався він до ТОВ СП «Мелихівське» задля отримання відповідної інформації та до Відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області та, відповідно, не надав доказів вжиття таких заходів. 
		Також в порушення пункту 7 частини 1 статті 258 ГПК України відповідне клопотання не було подано разом з апеляційною скаргою.
		Крім того, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 у справі №922/561/19 встановлено учасникам справи строк до 05.08.2019 для подання заяв, клопотань тощо (т.2,а.с.186,187).
		Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Отже, зважаючи на те, що заява про забезпечення доказів від 20.08.2019 подана з пропуском строку, визначеного ухвалою суду апеляційної інстанції від  08.07.2019 у справі №922/561/19 та без клопотання про його поновлення в порядку статті 119 ГПК України, а також з порушенням вимог статті 81 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення вказаного клопотання без задоволення.
		28.08.2019 ОСОБА_3 подано клопотання про визнання обов`язковою явки учасників справи, у якому він просить визнати обов`язковою явку ОСОБА_6 для участі в апеляційному розгляді. Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане клопотання не містить інформації про надіслання його копії сторонам та відповідних доказів.
		Оскільки вказане клопотання подане з пропуском строку, встановленого ухвалою суду апеляційної інстанції від 08.07.2019, та в судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2019, представник скаржника не підтримав заявленого ним клопотання, колегія суддів дійшла висновку про залишення його без розгляду.
		Також, 28.08.2019 скаржником подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень ОСОБА_3 , копії постанови Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 у справі К/800/29589/15 за наслідками перегляду справи №2а-1751/11/2070 та ухвали від 16.08.2016 у цій справі про поворот виконання судового рішення , належним чином засвідчену копію листа ГТУЮ від 02.12.2015 №А-74/08.02-25 та докази направлення сторонам у справі письмових пояснень (т.3, а.с.52,53).
		Вказане клопотання суд апеляційної інстанції також залишає без розгляду в силу приписів статті 118 ГПК України як таке, що подано з порушенням строків, встановлених судом та без відповідного клопотання про його поновлення в порядку статті 119 ГПК України. 
		У письмових поясненнях від 28.08.2019 ОСОБА_3 зазначає, що Вищим адміністративним судом України у постанові від 15.10.2015 у справі №К/800/29589/15 встановлено, які саме  документи передані державному реєстратору для проведення змін до установчих документів ТОВ СП «Мелихівське», а отже висновок місцевого господарського суду про те, що державному реєстратору були надані лише заяви, в яких засновники просили надати згоду на передачу прав засновника та відчуження належних їх часток, які не є заявами про вихід з товариства або свідченням передачі прав засновників та відчуження належних їм часток, є необґрунтованим (т.3,а.с.55,56).
		У правових обґрунтуваннях вимог апеляційної скарги від 28.08.2019 скаржник зазначає, що: по-перше, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» договір відчуження корпоративних прав може укладатися у простій письмовій формі, і його державна реєстрація не обов`язкова; по-друге, угода сторін на основі взаємної домовленості від 04.06.2007 та додаткова угода сторін до цієї угоди , укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , відповідно до  статті 207 ЦК України у письмовій формі; по-третє, нотаріальне оформлення частки скаржника в ТОВ СТ «Мелихівське»  відбулося шляхом нотаріального посвідчення Статуту товариства, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 01.11.2007; по-четверте,  угода сторін на основі взаємної домовленості від 04.06.2007 виконана ОСОБА_3 у повному обсязі, про що свідчать договори купівлі-продажу комбайнів моделі Case-2388, надані відповідачем (т.3,а.с.70-83).
		29.08.2019 ТОВ СП «Мелихівське» подані додаткові пояснення у справі №922/561/19, в яких відповідач, зокрема, зазначає, що товариство до 01.11.2009 користувалось комбайнами моделі Case-2388 у кількості 3-х штук на підставі договору оренди, а 23.09.2009 вони були придбані відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_3  та ТОВ СП «Мелихівське», які не містять жодних посилань на угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Крім того, вказані правочини є чинними та не визнавались у встановленому законом порядку недійсними. З наведеного вбачається, що між скаржником та ОСОБА_6 не було досягнуто згоди щодо використання комбайнів у якості розрахунку за частку в статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське» (т.3,а.с.95,96).  
		02.09.2019 та 03.09.2019 фізичними особами ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 подані заяви, у яких вони зазначили про вручення їм примірників ухвали суду апеляційної інстанції від 29.08.2019 про оголошення перерви в судовому засіданні на 03.09.2019 та просили розглянути справу без їх участі.
		03.09.2019 ТОВ СП «Мелихівське» також подано заяву про неможливість  прибуття в судове засідання та просило розглянути справу без участі його представника. При цьому зазначило про отримання ухвали суду апеляційної інстанції від 29.08.2019 про оголошення перерви в судовому засіданні до  03.09.2019.
		Вказані вище клопотання третіх осіб та відповідача підлягають задоволенню як такі, що не суперечать вимогам ГПК України.  
		 
		В судовому засіданні апеляційної інстанції   ОСОБА_3 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/561/19 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав, наведених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї. 
		Представник позивачів заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до нього. 
		Відповідач та треті особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркуша ухвали суду апеляційної інстанції від 29.08.2019, заяви фізичних осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 про розгляд справи без їх участі, а також підписи 3-х осіб на звороті копії ухвали суду апеляційної інстанції від 29.08.2019 про отримання копії ухвали від 29.08.2019, та штамп Нововодолазької районної державної адміністрації про отримання 02.09.2019 супровідного листа з повідомленням про дату, місце та час проведення судового засідання у даній справі, до якого додано копію ухвали суду апеляційної інстанції від 29.08.2019,     проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.
		Враховуючи належне повідомлення учасників провадження у справі про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов`язковою, і відсутність процесуальних строків для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви в судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідача та третіх осіб    за наявними у справі     матеріалами.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів, ОСОБА_3 та його представника, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.   
		 
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2007 учасниками ТОВ СП «Мелихівське» були ОСОБА_6 ,  розмір внеску якого у статутному капіталі становив 6660,00грн; ОСОБА_5 розмір внеску до статутного капіталу - 370,00грн; ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 370,00грн (т.1,а.с.49).
		01.11.2007 ОСОБА_4 оформив нотаріально посвідчену заяву, адресовану зборам учасників ТОВ СП «Мелихівське», в якій просив надати згоду на передання прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_6 частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ СП «Мелихівське», яка становить 5% Статутного капіталу (фонду) товариства та належить йому на підставі установчих документів (т.1,а.с.72).
		Також, 01.11.2007 ОСОБА_5 оформив нотаріально посвідчену заяву, адресовану зборам учасників ТОВ СП «Мелихівське»,  в якій просив надати згоду на передання прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_6 частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ СП «Мелихівське», яка становить 5% Статутного капіталу (фонду) товариства та належить йому  на підставі установчих документів (т.1,а.с.74).
		ОСОБА_6 також 01.11.2007 склав заяву, адресовану зборам учасників ТОВ СП «Мелихівське»  в якій просив надати згоду на передачу прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_3 частини частки у Статутному капіталі (фонді) ТОВ «Мелихівське», яка становить 50% Статутного капіталу, і належить йому на підставі установчих документів (т.1,а.с.73).
		 
		01.11.2007 відбулись загальні збори учасників ТОВ СП "Мелихівське", оформлені протоколом б/н, на яких прийняті наступні рішення:
		1.Надати згоду на вихід ОСОБА_5 . зі складу учасників товариства та відчуження належної йому частки у Статутному капіталі (фонді) товариства ОСОБА_6
		     2.Надати згоду на вихід ОСОБА_4 . зі складу учасників товариства та відчуження належної йому частки у Статутному капіталі (фонді) товариства ОСОБА_6 .
		3.Надати ОСОБА_6 згоду на передачу прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_3 частини частки  в Статутному капіталі  (фонді) товариства, яка становить 50% Статутного капіталу (фонду) товариства.  Прийняти ОСОБА_3 до товариства як учасника, який володіє часткою в розмірі 50% статутного капіталу (фонду) товариства. Наділити ОСОБА_3 . усіма правами та обов`язками учасника товариства, передбаченими Статутом товариства та чинним законодавством України. 
		Перерозподілити статутний капітал наступним чином:
		ОСОБА_6 -3700,00грн - 50% статутного капіталу (фонду);
		ОСОБА_1 . -3700,00грн - 50% статутного капіталу (фонду).
		4.Затвердити Статут ТОВ СП «Мелихівське» у новій редакції, з урахуванням зміни складу учасників товариства та перерозподілу статутного капіталу товариства (т.1, а.с.75-77).  
		На підставі вказаного рішення загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське» проведена державна реєстрація Статуту 01.11.2007 №1467105001500015147. Пунктом 1 розділу 2 цього Статуту встановлено, що засновниками та учасниками товариства є громадяни України: ОСОБА_6 з часткою у статутному фонді - 50%, розмір внеску -3700грн; ОСОБА_3 - частка у статутному капіталі - 50%, розмір внеску - 3700грн  (т.1,а.с.78-90).
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі №2-а-1751/11/2070, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011, адміністративний позов ОСОБА_16 до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області в особі Державного реєстратора про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі; визнано дії державного реєстратора Нововодолазької районної державної адміністрації по здійсненню 01.11.2007 державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ СП «Мелихівське» незаконними. Зобов`язано державного реєстратора Нововодолазької районної державної адміністрації скасувати державну реєстрацію змін  до установчих документів ТОВ СП «Мелихівське» та виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний запис 1467105001500147 від 01.11.2007 (т.1, а.с.97-102).
		26.04.2011 відбулися загальні збори учасників ТОВ СП «Мелихівське», оформлені протоколом №1, на яких були присутні: ОСОБА_6 - 90% голосів, ОСОБА_5 - 5% голосів, ОСОБА_4 - 5% голосів, та прийняті рішення: надати згоду на вихід ОСОБА_5 зі складу учасників товариства на відчуження та продаж належної йому частки у статутному капіталі (фонді) товариства ОСОБА_6 ;  надати згоду на вихід ОСОБА_4 . зі складу учасників товариства на відчуження та продаж належної йому частки у статутному капіталі (фонді) товариства ОСОБА_6 ;  внести зміни до Статуту ТОВ СП «Мелихівське», з урахуванням зміни складу учасників товариства та перерозподілу статутного капіталу  (фонду) товариства; уповноважити генерального директора ТОВ СП "Мелихівське» ОСОБА_6 . організувати здійснення усіх необхідних дій з державної реєстрації Статуту товариства в новій редакції (т.1,а.с.68,69).
		28.04.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав, п.1 якого встановлено, що ОСОБА_4 відступив платно (продав) право власності на фактично оплачену частку у статутному фонді (капіталі) ТОВ СП «Мелихівське», а ОСОБА_6 купив та зобов`язується належним чином оформити на себе ці права та сплатити їх на умовах, передбачених цим договором (т.1,а.с.70).
		Також, 28.04.2011 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу корпоративних прав, п.1 якого встановлено, що ОСОБА_5 відступив платно (продав) право власності на фактично оплачену частку у статутному фонді (капіталі) ТОВ СП «Мелихівське», а ОСОБА_6 купив та зобов`язується належним чином оформити на себе ці права та сплатити їх на умовах, передбачених цим договором (т.1,а.с.71).
		Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015 у справі №2а-1751/11/2070 касаційну скаргу задоволено; скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду 17.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011 у справі №2а-1751/11/2070 та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено (т.1,а.с.93-96).
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 у справі №2а-1751/11/2070 зобов`язано здійснити поворот виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2011 у справі №2а-1751/11/2070 шляхом зобов`язання державного реєстратора Харківської області внести до Єдиного державного реєстру запис про скасування запису, здійсненого  Державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації 22.04.2011 про скасування реєстраційної дії «Державна реєстрація змін  до установчих документів юридичної особи» щодо  ТОВ СП «Мелихівське»  від 01.11.2007, номер у Єдиному державному реєстрі 14641050015000142 (т.1,а.с.91,92).
		23.04.2019 місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.2, а.с. 36-46). 
		 
		Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
		 
		Предметом даного спору є визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське», оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське» від 01.11.2007, та  визнання недійсним Статуту ТОВ СП «Мелихівське», затвердженого рішенням загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське», оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське» від 01.11.2007, зареєстрованого державним реєстратором Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області за №1467105015000147 (т.1, а.с.6-105).
		Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з частинами 1, 5 статті 98 ЦК України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
		Рішення загальних зборів учасників та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. При цьому, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
		Відповідно до статті 140 ЦК України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин,  товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
		Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.10.2007 учасниками ТОВ СП «Мелихівське» були ОСОБА_6 , розмір внеску якого у статутному капіталі становив 6660,00грн; ОСОБА_5 , розмір внеску до статутного капіталу - 370,00грн; ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду -370,00грн (т.1,а.с.49).
		З наведеного вбачається, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення позивачі були учасниками ТОВ СП «Мелихівське», що також не заперечується жодним учасником провадження у даній справі, а отже вказані обставини в силу приписів статті 75 ГПК України не підлягають доказуванню.
		Частиною 1 статті 145 ЦК України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
		До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу (п.2 ч.4 ст.145 ЦК України ).
		 
		Згідно з частиною 1 статті 167ГК України      корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а також законні сподівання щодо прибутку, що може вважатися правом власності відповідно до положення статті 1 Протоколу  (п.53 рішення від 23.02.1995р. у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.24 рішення від 01.06.2006р. у справі «Федоренко проти України»).
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		У справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (рішення від 25.01.2002), Європейським судом з прав людини встановлено наступне: "акції, якими володів заявник, мали безсумнівно економічну цінність та були "майном" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		 
		Відповідно до пунктів 3,4 частини 1 статті 116 ЦК України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин,  учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
		Таким чином, право учасника може бути реалізовано двома способами: шляхом виходу в порядку, встановленому статтею 148 ЦК України та статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, на підставі поданої ним заяви про вихід; шляхом відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, на підставі правочину в порядку статті  54 Закону України «Про господарські товариства» та статті 147 ЦК України. 
		Частиною 1 статті 147 ЦК України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
		Відповідно до статті 53 Закону України «Про господарські товариства»  учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2007 ОСОБА_4 оформив нотаріально посвідчену заяву, в якій просив збори учасників ТОВ СП «Мелихівське» надати згоду на передання прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_6 частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ СП «Мелихівське», яка становить 5% Статутного капіталу (фонду) товариства та належить йому на підставі установчих документів (т.1,а.с.72).
		Також, 01.11.2007 ОСОБА_5 оформив нотаріально посвідчену заяву, в якій просив збори учасників ТОВ СП «Мелихівське» надати згоду на передання прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_6 частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ СП «Мелихівське», яка становить 5% Статутного капіталу (фонду) товариства та належить йому  на підставі установчих документів (т.1,а.с.74).
		ОСОБА_6 також 01.11.2007 склав заяву, в якій просив збори учасників ТОВ СП «Мелихівське»  надати згоду на передачу прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_3  частини частки у статутному капіталі (фонді) ТОВ СП «Мелихівське», яка становить 50% Статутного капіталу, яка належить йому на підставі установчих документів (т.1,а.с.73).
		Зі змісту наведених заяв вбачається, що кожен з учасників ТОВ СП «Мелихівське» висловив свій намір відчужити свою частку або її частину конкретній особі та з урахуванням приписів частини 2 статті 147 ЦК України (якою встановлено переважне право учасника на купівлю частки (її частини) пропорційно до розмірів своїх часток) отримати згоду інших учасників та таке відчуження.
		Відчуження у цивільному праві є передача майна у власність іншій особі. Розрізняють відчуження майна платне (купівля-продаж) і безоплатне (дарування). Відчуження майна може здійснюватися на основі договору або в примусовому порядку. Відчуження майна пов`язане з припиненням права власності.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України  підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:  договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).  Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що міст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно з частиною 2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.
		Факт укладення правочину (договору) про відчуження частки в статутному капіталі товариства свідчить про наявність у його сторін відповідної волі та волевиявлення на настання реальних правових наслідків, обумовлених договором, а рішення загальних зборів учасників товариства, яке проводиться у подальшому, слугує лише процедурним моментом передачі корпоративних прав і внесення відповідних змін до статуту товариства.
		Відповідно до пункту 1 частини 1  статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
		В матеріалах справи відсутні докази укладення правочинів між ОСОБА_17 та ОСОБА_5 та між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а також між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про відчуження частко в статутному капіталі  ТОВ СП "Мелихівське" станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, як і доказів отримання особою, яка відчужила свої майнові  права будь-яких матеріальних благ.
		Крім того, відсутні докази укладення односторонніх правочинів, зокрема, таких як договір дарування майнового права або договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому, які відповідно до статті 719 ЦК України  укладаються у письмовій формі й  у разі недодержання письмової форми ці договори є нікчемними.
		Отже, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про припинення у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 права власності на належні їм корпоративні права у статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське» на момент прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів учасників ТОВ СП «Мелихівське» від 01.11.2007.
		Зі змісту оскаржуваного рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське", оформленого  протоколом від 01.10.2007 , вбачається, що учасниками зборів: надано згоду на вихід ОСОБА_5 зі складу учасників товариства та відчуження належної йому частки у статутному капіталі (фонді) товариства ОСОБА_6 ; надано згоду на вихід ОСОБА_4 . зі складу учасників товариства та відчуження належної йому частки у Статутному капіталі (фонді) товариства ОСОБА_6 ; ОСОБА_6 надано згоду на передачу прав засновника (учасника) та відчуження ОСОБА_3 частини частки в статутному капіталі  (фонді) товариства, яка становить 50% Статутного капіталу (фонду) товариства.
		При цьому не визначено на яких саме підставах прийнято ОСОБА_3 до товариства як учасника, який володіє часткою в розмірі 50% статутного капіталу (фонду) товариства та ОСОБА_6 з часткою 50% статутного капіталу і, відповідно, затверджено Статут ТОВ СП "Мелихівське".
		Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про законність підстав перерозподілу часток учасників ТОВ СП "Мелихівське" в товаристві, а також в оскаржуваному рішенні загальних зборів учасників від 01.11.2007 не зазначено підстав перерозподілу часток учасників, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ СП "Мелихівське" від 01.11.2007 в частині зміни складу учасників та перерозподілу часток у статутному капіталі та затвердження Статуту ТОВ СП "Мелихівське"  у новій редакції від 01.11.2007 не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявні в матеріалах справи договори купівлі-продажу корпоративних прав від 28.04.2011, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не можна визнати обставиною, яка зумовила та надала підстави для прийняття оскаржуваного рішення, оскільки внесенню змін у складі учасників товариства передує факт відчуження таким учасником своєї частки або його вихід з товариства.  
		Доводи скаржника про відсутність порушених прав позивачів також не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки протягом 2008-2011 років вони були учасниками ТОВ СП «Мелихівське», а відповідно, за вказаний період участі в товаристві мають майнові права, зокрема, на отримання дивідендів. 
		 
		Доводи скаржника про те, що між ним та ОСОБА_6 04.06.2007 укладено угоду сторін на основі взаємної домовленості, яка є договором відчуження частки в статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське» (т. 2, а.с 129,130), на підставі якої ОСОБА_3 придбав 50% частки відповідача у Статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське», не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки ця угода не містить ані дати складання, ані прізвищ осіб, які її підписали, а отже не може вважатись цивільно-правовою угодою, яка відповідала б за своїм змістом поняттю правочин в розумінні    Цивільного кодексу України.     
		Крім того, у вказаній угоді, зокрема, зазначено, що: « з 10.09.2007 ОСОБА_6 за згодою з ОСОБА_3 проводить аудит ТОВ СП «Мелихівське». Після оформлення нотаріально частки ОСОБА_3 в  ТОВ «Мелихівське» гроші за викуп частки, що належить ОСОБА_6 , в розмірі 601250 дол. США і при цьому ОСОБА_3 нотаріально передає 50% належних йому комбайнів (Case-3шт) у власність ОСОБА_6 ». ОСОБА_3  стверджує, що на підставі цієї угоди сторони домовились, що ОСОБА_3  передає ОСОБА_6 комбайни Case.
		Проте, матеріали справи не містять нотаріальних правочинів, на підставі яких ОСОБА_3 передав ОСОБА_6 . комбайни Case у кількості 3 штук на виконання угоди про придбання частки у статутному капіталі ТОВ  СП «Мелихівське». 
		Також суд апеляційної інстанції вважає неналежним доказом угоду від 30.10.2007, яка б підтверджувала факт придбання ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське» (т.2,а.с.133), оскільки за її умовами сторони дійшли згоди про співпрацю шляхом об`єднання фінансових, трудових та інших ресурсів в ТОВ СП «Мелихівське». При цьому вказана угода не визначає шляхи об`єднання вищезазначених ресурсів, а також не містить жодних умов щодо підстав набуття ОСОБА_3 частки у статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське».
		При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи міститься договір оренди автомобіля від 05.09.2007, за яким ОСОБА_3 (орендодавець) передав, а ТОВ СП «Мелихівське» (орендар) прийняв в орендне користування зернозбиральні комбайни  марки Case 2388, рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_3 ,  двигун № НОМЕР_7 , реєстраційний № НОМЕР_5 ; марки Case 2388, рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_6 ,  двигун №46709250 реєстраційний номер НОМЕР_5 , рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_6 , двигун № НОМЕР_7 , маса машини 12000кг;  комбайн марки Case 2388, рік випуску 2007, заводський номер НОМЕР_9 , двигун №46705345 реєстраційний номер НОМЕР_8 (т.3,а.с.97,98), а також договори купівлі-продажу від 23.09.2009 №Т7-012951, №Т7-012950, №Т7-012948, за умовами яких ТОВ СП «Мелихівське» придбало у ОСОБА_3 комбайни, які були предметом договору оренди від 05.09.2007 (т.3,а.с.99-101).
		З наведеного вбачається, що зернозбиральні комбайни  марки Case 2388 продані    ОСОБА_3 ТОВ СП «Мелихівське». Доказів, які б свідчили про передачу ОСОБА_3 у власність ОСОБА_6 вказаних комбайнів матеріали справи не містять, що  в сукупності свідчить про недоведеність    ОСОБА_3 придбання частки в статутному капіталі ТОВ СП «Мелихівське» у ОСОБА_6 .
		Доводи скаржника про те, що вказані угоди були удавані з метою ухилення від оподаткування не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки статтею 204 Цивільного кодексу України  передбачено, що правомірність правочину презюмується. Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Матеріали справи не містять, а скаржником не надано доказів визнання вказаних правочинів недійсними або удаваними.  
		Крім того, є безпідставними доводи скаржника про те, що у мотивувальній частині постанови від 13.12.2017 у справі №922/3350/16 Вищим господарським судом України встановлений перехід частки у розмірі 50% статутного капіталу відповідача від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 01.11.2007 та вказані обставини є приюдиційними, оскільки не надається преюдиціального значення обставинам, зазначеним: у скасованих судових рішеннях та у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов`язані з доказуванням. При цьому,  слід зазначити, що суд касаційної інстанції при прийнятті судового рішення у справі №922/3350/16 лише констатував факт наявності такого рішення загальних зборів учасників та не надавав йому жодного аналізу на предмет його прийняття та відмовив у задоволенні позову лише з підстав відсутності у особи позивача корпоративних прав на момент прийняття оскаржуваного ним рішення загальних зборів. 
		Також слід зазначити, що адміністративними судами при розгляді справи №2а-1751/11/2070 за позовом ОСОБА_16 до Нововодолазької районної державної адміністрації  Харківської області в особі державного реєстратора про визнання незаконними дій державного реєстратора по здійсненню 01.11.2007 державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ СП «Мелихівське» не досліджувалися та не встановлювалися обставини щодо правомірності прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ СП «Мелихівське», оформленого протоколом від 01.10.2007, та  внесення змін до Статуту ТОВ СП «Мелихівське», та відповідності цих документів вимогам чинному законодавству, а лише надавалася оцінка діям державного реєстратора при проведенні реєстраційних дій. 
		Щодо решти позовних вимог суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про визнання недійсним Статуту ТОВ СП «Мелихівське», затвердженого рішенням загальних зборів учасників  ТОВ СП «Мелихівське», оформленого протоколом від 01.11.2007,  оскільки вказана вимога позивачів є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів  ТОВ СП «Мелихівське», оформленого протоколом від 01.11.2007, визнаного недійсним в судовому порядку. 
		 
		Відповідно до вимог статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).
		Згідно із статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної  інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
		Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції з урахуванням меж перегляду судового рішення, визначених частиною 1 статті 269 ГПК України, зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з встановленням всіх фактичних обставин справи, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Харківської області та спростовуються наведеними вище висновками суду, у зв`язку з чим  апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/561/19 - без змін.
		Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
		Керуючись ст. ст.129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. ст. 276, 281 - 284        Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 2. Рішення Господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №905/561/19 залишити без змін.  
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
		           Повний текст постанови складений 05.09.2019. 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Л.І. Бородіна
		 
		Суддя                                                                                           Т.Д. Геза  
		 
		Суддя                                                                                           В.В. Лакіза

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...