Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/3252/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 06.09.2019. Зареєстровано: 08.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2019.
Дата набрання законної сили: 03.10.2019
Номер судового провадження: 2/336/179/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЄУН № 336/3252/18
		пр. № 2/336/179/2019
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		22 серпня 2019 року                                                м. Запоріжжя
		Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І.
		при секретарі Скибі О.Б.
		за участі позивача ОСОБА_1 
		представника позивача адвоката Травянко І.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання незаконним висновку ЛКК та зобов?язання надати висновок про можливість відвідування навчального закладу, -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулась з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», вказавши, що вона є матір`ю неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На пропозицію працівників відповідача зробити щеплення дитині, ОСОБА_1 просила надати інформацію про вакцин, якими проводяться щеплення, однак, відповідної інформації їй надано не було, у зв`язку з чим з міркувань безпеки дитини вона відмовилась проводити щеплення.
		Далі позивач отримала висновок № 164/5 від 05.09.2017 року лікарсько-консультативної комісії КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про те, що ОСОБА_2 є здоровим, але не може відвідувати навчальний заклад.
		Вказуючи, що такий висновок здійснений поза межами повноважень ЛКК та всупереч положенням чинного законодавства, просила визнати незаконним висновок ЛКК № 164/5 від 05.09.2019 року про те, що ОСОБА_2 , 04.03.2011 року не може відвідувати загальноосвітній навчальний заклад та зобов?язати відповідача надати висновок про те, що ОСОБА_2 , 04.03.2011 року, може відвідувати загальноосвітній навчальний заклад.
		Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Голубкової М.А. від 30.08.2018 року провадження у справі було відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		10.09.2018 року на адресу суду надійшов відзив, який підписаний особою, яка не уповноважена на представлення інтересів відповідача, оскільки не є керівником юридичної особи, не являється адвокатом, а довіреність надає право представляти інтереси комунального закладу у невідомому суді у справі за позовом про порушення прав при проведенні щеплень, натомість як судом такого позову не розглядалось.
		До відзиву надані пояснення невідомих осіб, посади та повноваження яких не підтверджені, а також копії рішень суду по іншим справам, які не мають відношення до цієї, а також ксерокопія невідомої статті, тож ці документи судом не досліджувались та при прийняті рішення до уваги не приймались.
		Ухвалою суду від 05.10.2018 року підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до розгляду.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 28.01.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Голубкової М.А. у нарадчій кімнаті проведено повторний автоматизований розподіл справи та справу передано у провадження судді Дацюк О.І.
		Ухвалою судді Дацюк О.І. від 31.01.2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 06.03.2019 року підготовче провадження закрите, призначено справу до розгляду по суті на 22.03.2019 року.
		Також судом розглядались клопотання директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання справи малозначною, у задоволенні яких було відмовлено.
		Ухвалою суду від 22.08.2019 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2».
		Інших заяв або клопотань учасниками справи не заявлялось, а судом не вирішувалось.
		В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги повністю, пояснивши, що позивачеві відповідачем, а також і Міністерством охорони здоров?я на запит ОСОБА_1 не було надано інформації про види вакцин, сертифікати, правила вакцинації, можливі ризики на наслідки вакцинації, тощо, тож, враховуючи наявність непоодиноких випадків тяжких поствакцинальних наслідків як у дітей, так і у дорослих ОСОБА_1 відмовилась від того, щоб ОСОБА_2 робили щеплення. Коли ОСОБА_2 досяг відповідного віку для відвідування навчального закладу, ОСОБА_1 звернулась до навчального закладу, де їй запропонували за відсутності відомостей про щеплення у ОСОБА_2 , надати висновок ЛКК про можливість дитиною відвідувати навчальний заклад. Звернувшись до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ОСОБА_1 отримала оспорюваний висновок, яким ЛКК було встановлено, що ОСОБА_2 , 04.03.2011 року є здоровим, однак, відвідувати навчальний заклад йому заборонено. Посилаючись, що такий висновок ЛКК вчинений всупереч функціям та завданням ЛКК, визначених відповідним положенням, а також всупереч вимогам чинного законодавства, а крім того, в такий спосіб відповідач фактично обмежив конституційне право малолітнього ОСОБА_2 на отримання освіти, просили визнати висновок ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» протиправним та надати висновок про те, що ОСОБА_2 може відвідувати навчальний заклад.
		Відповідачем, не зважаючи на те, що провадження у справі загалом тривало майже рік, явку повноважного представника в судове засідання так і не було забезпечено, причини чого суду сповіщені не були.
		Не зважаючи на те, що уповноваженим представником юридичної особи міг виступити керівник КНП, та скористатись правом надати відзив на позовну заяву або пояснення у справі, таке право відповідачем реалізовано не було.
		Також в ході судового розгляду справи судом досліджувались письмові докази, з яких встановлено наступне.
		З копії медичної картки ОСОБА_2 .. 04.03.2011 року. вбачається, що у травні-червні 2017 року ОСОБА_2 був обстежений лікарями із висновками про те, що дитина загалом здорова.
		02.06.2017 року ОСОБА_1 письмово відмовилась від проведення щеплень ОСОБА_2 
		Висновком № 164/5 від 05.09.2017 року ЛКК КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», правонаступником якого є відповідач, визначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здоровим, медичних протипоказань до вакцинації не має, відвідувати загальноосвітній навчальний заклад дитина не може через напружену епідеміологічну ситуацію з інфекційної захворюваності в потому році.
		У листопаді 2017 та січні 2018 року ОСОБА_1 зверталась до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» та Міністерства охорони здоров?я України із запитами, в яких просила надати інформацію щодо видів щеплень, рекомендованих вакцин, сертифікатів на них, протипоказань, правил вакцинації, тощо.
		Водночас, ані відповідач, ані МОЗ України жодної відповіді всупереч положенням чинного законодавства відповіді на звернення ОСОБА_1 не надали.
		Лише у грудні 2017 року та січні 2018 року Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної державної адміністрації та відповідачем було надано відповідь, в якій вказані обов?язкові профілактичні щеплення та викладено офіційну позицію МОЗ України щодо проведення щеплень.
		Водночас ОСОБА_1 не було надано інформацію щодо виробника та різновидів вакцин, сертифікати на такі препарати, правил вакцинації, протипоказань та наслідків.
		При вирішенні спору суд виходить з наступного.
		З переписки між сторонами у справі та оспорюваного висновку ЛКК вбачається, що підставою для висновку про те, що малолітній ОСОБА_2 не може відвідувати загальноосвітній навчальний заклад стало відсутність щеплень, хоча у відповідності до висновків ЛКК ОСОБА_2 є здоровим.
		Тож судом спір розглянуто та вирішено в ракурсі позовної заяви з урахуванням пояснень позивача та її представника про відсутність у ЛКК робити такі висновки, а також порушення права самої позивачки на отримання повної інформації як пацієнта та порушення права дитини на отримання освіти в установленому порядку.
		Згідно із ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 2 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як- найкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Статтею 49 Конституції України вказано, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
		Статтею 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» № 2801 від 19.11.1992 року передбачено право кожного громадянина України на охорону здоров`я, що передбачає, зокрема, право на:
		кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я;
		достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
		правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних із станом здоров`я;
		оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.
		Статтею 8 Закону України № 2801 визначено, що у разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.
		Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
		Відповідно до ст. 39 Закону України № 2801 пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров`я.
		Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров`я дитини або підопічного.
		Медичний працівник зобов`язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров`я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров`я.
		Всупереч вищевказаним положенням чинного законодавства, МОЗ України, а також КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» на запит ОСОБА_1 щодо щеплень, різновидів вакцин та наявності на них відповідних сертифікатів, протипоказань та наслідків, порядку проведення вакцинації надано не було.
		Статтею 43 Закону України № 2801 передбачено, що згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників.
		За таких обставин, враховуючи непоодинокі випадки настання тяжких наслідків після щеплень, які були широко розголошені ЗМІ, суд погоджується з тим, що відмова ОСОБА_1 за відсутності повної та достовірної інформації щодо вакцин, які при цьому застосовуються, була підставною та обґрунтованою.
		Незважаючи на те, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась за такою інформацією, ані відповідачем, ані МОЗ України таку інформацію надано не було, натомість не надавши повної інформації, лікарсько-консультативною комісія відповідача всупереч споїм завданням та функціям надала висновок про неможливість відвідування малолітнім ОСОБА_2 навчального закладу, протиправно обмеживши в такий спосіб право дитини на здобуття освіти.
		Питання діяльності лікарсько-консультативних комісії врегульовано Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (далі по тексту Положення).
		Відповідно до вказаного положення лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
		Права та обов`язки визначені п. 7 Положення, відповідно до якого комісії визначають:
		наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем;
		категорію "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві ;
		потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань;
		потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо;
		ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування;
		2) складають (коригують) за участю представників органів управління освіти та соціального захисту населення індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються обсяги реабілітаційних заходів, строки їх проведення та виконавці; здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання зазначеної програми;
		3) проводять серед населення роз`яснювальну роботу з питань медико-соціальної експертизи дітей віком до 18 років;
		4) аналізують:
		рівень дитячої інвалідності за категоріями "дитина з інвалідністю", "дитина з інвалідністю підгрупи А";
		причини настання інвалідності за окремими захворюваннями, територіальними ознаками;
		ефективність проведення реабілітаційних заходів, визначення реабілітаційного потенціалу;
		5) надають батькам або законним представникам дитини:
		направлення за медичними показаннями до медико-соціальної експертної комісії для отримання довідки на забезпечення батьків або законних представників дитини з інвалідністю автомобілем;
		довідку про наявність у дитини тяжких форм деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим вона не може проживати в квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї;
		довідку про потребу дитини, дитини з інвалідністю в домашньому догляді;
		довідку для отримання путівки на санаторно-курортне лікування;
		консультаційну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю;
		довідку про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги;
		6) надають висновок про:
		звільнення від державної підсумкової атестації учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти за станом здоров`я;
		звільнення від навчальних предметів: фізичної культури, трудового навчання (технології) тощо;
		переведення на індивідуальну форму навчання за станом здоров`я;
		неповний день для навчання або неповний робочий тиждень;
		потребу дитини в дієтичному харчуванні;
		потребу дитини з інвалідністю у транспортуванні до навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, реабілітаційних установ та інших установ, які надають соціальні послуги;
		те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку;
		7) впроваджують наукові принципи і методи, розроблені науково-дослідними установами, готують пропозиції щодо вдосконалення порядку проведення медико-соціальної експертизи;
		8) беруть участь у конференціях, нарадах, семінарах з питань профілактики дитячої інвалідності, реабілітації та адаптації дітей з інвалідністю;
		9) встановлюють причинний зв`язок інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров`я, одержаними дітьми, які стали дітьми з інвалідністю внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях на підставі рішення міжвідомчої комісії з питань встановлення факту отримання особами поранень чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції.
		Тож суд погоджується з доводами позивача про те, що в даному випадку лікарсько-консультативна комісія відповідача, надаючи оспорюваний висновок, очевидно вийшла за межі повноважень, які передбачені чинним законодавством, адже до повноважень ЛКК не віднесено надання висновків щодо можливості чи неможливості здорових дітей відвідувати навчальні заклади.
		До функції та завдань лікарсько-консультативних комісій взагалі чинним законодавством не віднесено обстеження здорових дітей, щодо яких є відповідні висновки лікарів про те, що вони здорові, натомість як основним завдання ЛКК є обстеження в даному випадку дітей, стан здоров?я яких потребує, зокрема, звільнення від державної підсумкової атестації за станом здоров`я; звільнення від навчальних предметів: фізичної культури, трудового навчання (технології) тощо; переведення на індивідуальну форму навчання за станом здоров`я; неповний день для навчання; потребу дитини в дієтичному харчуванні; потребу дитини з інвалідністю у транспортуванні, тощо.
		Підсумовуючи це, суд вважає, що видаючи висновок № 164/5 від 05.09.2017 року лікарсько-консультативна комісія відповідача діяла всупереч своїм завданням, передбаченим чинним законодавством, та поза межами повноважень, визначених Положенням, а надання ЛКК висновку про можливість чи неможливість здорової дитини відвідувати навчальний заклад взагалі не передбачено жодною нормою законодавства України, тож за таких обставин вказаний висновок є протиправним.
		Враховуючи, що даним висновком штучно обмежено право малолітнього ОСОБА_2 відвідувати навчальний заклад, а отже і гарантоване ст. 53 Конституції України право його на отримання освіти у загальноприйнятній в Україні формі, тож суд вважає, що таке право підлягає захисту та може бути захищено шляхом визнання висновку ЛКК протиправним.
		Водночас суд не вбачає підстав для задоволення другої вимоги позивача щодо зобов?язання ЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» надати висновок про можливість ОСОБА_2 відвідувати навчальний заклад, оскільки, як вказано судом вище, лікарська-консультативна комісія не уповноважена надавати такі висновки щодо здорових дітей.
		Також судом вирішується питання про розподіл судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, -
		УХВАЛИВ:
		Позов  ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» про визнання незаконним висновку ЛКК та зобов?язання надати висновок про можливість відвідування навчального закладу задовольнити частково.
		Визнати незаконним висновок лікарсько-консультативної комісії Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» № 164/5 від 05 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
		Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» на користь  ОСОБА_1 судовий збір в сумі 352,4 гривні (триста п?ятдесят дві гривні 40 коп).
		Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
		Відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 4, код в ЄДРЮО 38783657.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
		Суддя                                                         О.І. Дацюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...