Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 463/5210/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 10.09.2019. Зареєстровано: 11.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 2/463/445/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 463/5210/18
		Провадження № 2/463/445/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 серпня 2019 року                     Личаківський районний суд м. Львова
		в складі: 
		головуючого судді                     Гирич С. В.
		за участю секретаря судового засідання         Попович Х.І.
		представника відповідача                 Канарьової Н.В.
		 
		в м. Львові
		у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження,
		розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція «Дебет-Кредит» про спростування недостовірної інформації, суд -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію та зобов'язати спростувати недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення.
		Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якого є ТОВ «Редакція «Дебет-Кредит», у вигляді, доступному для ознайомлення для необмеженого кола осіб, відповідачем викладена інформація в статті «Долг платежом красен: ОСОБА_1 отработал миллион Продана», яка не є оціночним судженням чи вираженням суб'єктивної думки та поглядів, оскільки висловлювання є фактичним твердженням, стосуються ОСОБА_1., по суті є звинуваченням ОСОБА_1. у порушені норм чинного законодавства та вчинені кримінальних правопорушень, що порушує право ОСОБА_1. на повагу до гідності, честі та ділової репутації, направлена на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1., формування у незалежного спостерігача образу злодія та хабарника. У зазначеній статті, розповсюдженої відповідачем, викладена інформація, яка однозначно негативно впливає на соціальну оцінку позивача в очах оточуючих та суспільну оцінку його ділових і професійних якостей, в значній мірі понижаючи її. Оскільки обставин, які виключають відповідальність відповідача відсутні, змушений звернутись із позовом до суду.
		Ухвалою від 8 листопада 2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче провадження. 
		Відповідачем подано відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечує. Зазначає, що позивачем в позовній заяві не зазначено, чим саме поширена інформація порушує немайнові права позивача. Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. На думку відповідача, у позові не названо жодних фактів та обставин, які б говорили про поширення саме недостовірної інформації про позивача, не наведено жодного спростовного факту. На момент публікації вся інформація, яка наведена у публікації, була неодноразово оприлюднена, натомість у статті наведені лише оціночні судження з приводу поширеної у мережі Інтернет інформації та загально відомі факти журналістських розслідувань, а також думка ЗМІ (журналіста), критика дій публічної особи та ставлення ЗМІ до цього. Водночас, за якими ознаками така інформація є недостовірною, чи поширювалась така інформація або ні іншими виданнями та офіційними джерелами, не сказано, зокрема, з яких міркувань, є недостовірною інформація. Як зазначено у тексті позову у зазначеній статті, розповсюдженої відповідачем, викладена інформація, яка однозначно негативно впливає на соціальну оцінку позивача в очах оточуючих та суспільну оцінку його ділових і професійних якостей, в значній мірі і понижаючи її. Водночас, факти, викладені у інформації, як на думку позивача, є недостовірною, підтверджується незалежними журналістськими розслідуваннями, викладеними у мережі Інтернет, причому така інформація (публікації) не визнана недостовірною та не спростована належним чином. Також, відсутні належні докази позовних вимог та не вказані обставини, які підтверджують позовні вимоги та відповідні докази. Так, те, що просить скасувати позивач у позовних вимогах не стосується розслідування кримінальних справ чи про участь у них самого позивача. Вся інформація, наведена у позовних вимогах, стосується конкретного підпримєства та зниклих контейнерів, про що писали кілька ЗМІ у мережі Інтернет, зокрема, у публікцаії "ІНФОРМАЦІЯ_2", ІНФОРМАЦІЯ_3/ - йдеться про окреме журналістське розслідування щодо діяльності позивача (незалежне та не пов'язане з публікацією відповідача). Окрім того, факти розслідувань з контейнерами дійсно мали місце, що підтверджується судовими рішеннями у кримінальному провадженні в ЄРДР № 32016100110000160, - ІНФОРМАЦІЯ_4. Зазначає, що у 2018 році відкрито вже дві кримінальної справи - предметом розслідування яких є діяльність підлеглих позивача, а також його безпосередньої діяльності на посаді в органах державної митної служби. Тобто, йдеться про кримінальне провадження за фактами вимагання та отримання працівниками Одеської митниці неправомірної вигоди від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який присвоєно номер 420171610000001661. А також кримінальне провадження Слідчого управління фінансових розслідувань ОВПП ДФСУ №32016100110000160. 
		Також, вважає, що існують обставини, які виключають відповідальність відповідача, оскільки позивач є публічною особою та потенційно може зазнавати гострої та сильної громадської критики. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначає про недопустимість порушення права на свободу слова та права суспільства на інформацію, зазначає про використання оціночних суджень та епітетів у статті. Просить відмовити в задоволенні позову.
		Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне. У позовній заяві чітко зазначено: «висловлювання є фактичним твердженням і стосуються ОСОБА_1., по суті є звинуваченням ОСОБА_1. у порушені норм чинного законодавства та вчинені кримінальних правопорушень, що порушує право ОСОБА_1. на повагу до гідності, честі та ділової репутації, публікація направлена на приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1., формування у незалежного спостерігача образу злодія та хабарника. У позові чітко заначено, що розповсюджена відповідачем недостовірна інформація порушує особисті немайнові права (честь, гідність та ділову репутацію) позивача. Володіння такими правами є абсолютним правом, яке виникає та існує з моменту народження фізичної особи і до її смерті. Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року: під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Саме на підтвердження набутої позивачем високої суспільної оцінки були надані докази (грамоти, нагороди).
		В частині того, що були проведені журналістські розслідування, зазначає, що веб-сайти, на який викладені статті, на які посилається відповідач, не є Інтернет виданнями друкованих засобів масової інформації або інформаційними агенціями, оскільки, не зареєстровані як такі в друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. На запити представника позивача було отримано інформацію, що власників таких не можливо встановити. Зазначає, що такі розслідування є анонімними. Твердження про проведення журналістських розслідувань з фоку відповідача є безпідставними. Відповідач посилається на анонімну інформацію з сайтів, власників яких установити не можливо, які не є інтернет виданнями друкованих засобів масової інформації, які ніде і ніяким чином не зареєстровані, і при цьому стверджує, що така інформація є результатом журналістських розслідувань. 
		Крім того, згідно ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» визначає якщо редакція не має доказів того, шо опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою. Розповсюджена спірна інформація не містить посилання на автора, за твердженням самого відповідача, є наведенням лише оціночних суджень з приводу поширеної у мережі Інтернет інформації та загальновідомих фактів журналістських розслідувань, думка ЗМІ, критика дій публічної особи та ставлення ЗМІ до цього. Проте, відповідачем не доведено фактів існування саме журналістських розслідувань, не доведено, що спірна інформація містить думку, критику та ставлення інших ЗМІ (які зареєстровані саме як засоби масової інформації).
		Також, в частині доводів відповідача щодо існування обставин, які виключають відповідальність відповідача, позивач зазначає, що в даному випадку предметом спору не є розповсюдження інформації без згоди її власника або про розповсюдження інформації з офіційних джерел. Крім того, стаття 302 ЦК також визначає, що фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело. Тобто, у випадку розповсюдження спірної інформації мова не йде про поширення інформації фізичною особою, адже стаття не має автора, і як вже зазначалось посилань на будь-які офіційні джерела саме в тій частині, яка стосується позивача - відсутні.
		Також, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» позивач ніколи не обіймав посаду, яка б відносила його до публічних осіб. Також, не є державним службовцем, який користується державними ресурсами.
		Ухвалою суду від 2 квітня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
		В останнє судове засіданні представник позивача після виступу у судових дебатах, які перервалися із технічних причин, через припинення енергопостачання у приміщенні суду, з якого здійснювалася відеоконференція не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила, заяви про відкладення не подала. В попередніх судових засіданнях позов підтримала, дала пояснення аналогічні наведеним в позовній заяві. З врахуванням поданих до суду документів, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, дала пояснення аналогічні наведеним в відзиві на позов.
		Заслухавши пояснення сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до наступного. 
		Судом встановлено, що в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 викладена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якій зазначається, зокрема:
		- «Обеспокоенный такими обстоятельствами ОСОБА_2 платит ОСОБА_3 вторую часть взятки, и последний поручает своему давнему должнику ОСОБА_1 отыграть ситуацию обратно (именно ОСОБА_3 пролоббировал кандидатуру ОСОБА_1 на пост начальника Отдела борьбы с контрабандой и нарушением таможенных правил Одесской таможни, - прим.ред.) Вместо того, чтобы в соответствии с законом, передать арестованную контрабанду под охрану на таможенные склады, товар возвращается ОСОБА_2 и попадает на «7 километр». На склады доехали только документы. А когда афера вскрылась, ОСОБА_1 ничего не осталось, как разыграть кражу. В качестве компенсации за причиненные неудобства, ОСОБА_1 обещает ОСОБА_2 включить «зеленый свет» по реализации контрабандных схем, которые бы позволили «отбить» уплаченную взятку. Но только позже, после того, как ему удастся разрулить неприятную ситуацию. Для этого ОСОБА_1 было необходимо втянуть в преступный сговор судей Шевченковского суда Киева и добиться решения о снятии ареста. Однако судьи отказались участвовать в столь очевидной и неприкрытой коррупционной афере», -утверждает источник.»
		Як вбачається із матеріалів позову, зокрема довідки від 21 серпня 2018 року № 170/2018-Д-ЦК Центру компетенції УЦПНА (а.с.15-18), та не заперечується відповідачем, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 є ТОВ «Редакція «Дебет-Кредит».
		В Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності містяться відомості відносно ТОВ «Редакція Дебет-Кредит»: свідоцтво KB № 5960, вид видання - газета, дата державної реєстрації 20.03.2002 року (а.с.20).
		У відповідності із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		У відповідності до положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Відповідно до роз'яснень, які викладені у пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Відповідно до п.4 названої Постанови Пленуму Верховного суду України під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь /поведінки/ загальноприйнятим уявленням про добро та зло.
		Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. 
		Відповідно до частини першої статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
		Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
		У відповідності до положень статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.
		Оцінивши зібрані сторонами докази, суд вважає доведеним факт поширення відповідачем недостовірної інформації про позивача у вказаній статті, яка не відповідає дійсності, вона не є оціночним судженням, і внаслідок її поширення порушені особисті немайнові права позивача, а тому позов підлягає до задоволення з таких підстав.
		Як вбачається із висновку експерта (а.с.148) текст публікації під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_6 у мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 містить негативну інформацію щодо особи ОСОБА_1. Висловлювання негативного характеру щодо особи ОСОБА_1., що містяться у публікації під назвою ««ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_6 у мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 мають стверджувальний характер, в ній об'єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка міститься у них передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей і викладена у формі фактичних тверджень. 
		Таким чином, доводи відповідача про те, що у вказаній публікації наведені оціночні судження щодо позивача спростовуються вказаним висновком експерта. 
		Суд не приймає до уваги заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та наведених у пояснення представника відповідача у судових засідань виходячи із наступних обставин.
		Щодо заперечення в частині того, що відповідач відтворив інформацію про позивача, яка є результатом журналістського розслідування і була розміщена на інших веб-сайтах, зокрема - https://narodna-pravda.ua/, https://kievvlact.com.ua/, https://from-ua.com/, що виключає його відповідальність.
		Такі доводи відповідача та його представника спростовуються наступними доказами.
		Представник позивача проаналізувала у часі появу вказаної статті у мережі Інтернет і довела,що дійсно, ІНФОРМАЦІЯ_6 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3/ розміщена стаття «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка опублікована ІНФОРМАЦІЯ_6 в Соціальна правда - розділ на narodna-pravda.ua. В тексті даної статті зазначається дослівно: «Як повідомляють «Галицькі контракти», заарештований контрабандний вантаж на склади насправді не надходив. За даними видання, (при наведенні на дане словосполучення) здійснюється перехід на сторінку веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7.. ». На сторінці веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7) в 16 год. 28 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_6 опубліковано статтю: «ІНФОРМАЦІЯ_5» . В тексті даної статті дослівно вказано: «Арестованные 15 июня 2018 года Шевченковским районным судом Киева грузы известного контрабандиста и по совместительству прокурора отдела надзора за таможенными органами ГФС Генпрокуратуры ОСОБА_2, бесследно пропали со складов ответственного хранения, пишут Контракты». При натисканні на це посилання здійснюється перехід на веб-сайт ««ІНФОРМАЦІЯ_5» розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_6 у мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 і дослівно відтворюється текст, розміщений відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо якого виник спір. 
		З долучених витягів з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (а.с.113, 114, 115, 116) вбачається, що у ньому відсутні такі про реєстрацію засобу масової інформації під наведеними вище назвами, які передрукували інформацію про позивача. 
		Окрім того, стаття 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:
		1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);
		2) вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України "Про звернення громадян";
		3) вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб;
		4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;
		5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом;
		6) законом передбачено звільнення або не притягнення до відповідальності за такі дії.
		Отже, вказаний Закон регулює взаємовідносини саме друкованих засобів масової інформації - тобто випущених на папері типографським способом, а тому відповідач на норми вказаного Закону посилається безпідставно. 
		Що стосується доводів про те, відповідачем поширено інформація у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка є результатом журналістських розслідувань, то відповідачем таких доказів суду не надано. У вказаних вище Інтернет ресурсах, на які посилається у відзиві представник відповідача, мова йде про інші статті, які хоч частково і стосуються позивача, але не є передруком статті, яка є предметом спору. Що стосується поширення цими та іншими Інтернет ресурсами статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», то у часовому просторі вони здійснені після розміщення цієї статті відповідачем і при натисканні на цю статтю відбувається перехід до веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Тому суд погоджується із тим, що доводи представника відповідача, про те, що вони відтворили текст, розміщений іншим друкованим засобом інформації або інформаційним агентством, яка є результатом журналістських розслідувань є безпідставними, оскільки, перелічені вище Інтернет ресурси не є друкованими засобами масової інформації, і вони розміщували інформацію про позивача саме з посиланням на сайт відповідача після того, як ця стаття з'явилася на сайті відповідача. При цьому, жодна із статей не має автора, а тому відповідальність за поширення інформації лежить на відповідачу.
		Щодо доводів відповідача та представника відповідача наданих у судових засідання про те, що інформацію до вказаної статті було взято з ухвал слідчих суддів у кримінальному провадженні, яке розслідується правоохоронними органами і вона є оціночним судженням.
		Дійсно, за посиланням представника відповідача можна знайти інформацію про ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2018 року справа № 761/38519/18 (Провадження № 1-кс/76Щ26121/2018), http://revestr.court.gov.ua/Review/77804250, та ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2018 року справа № 761/32445/18 (Провадження № 1-кс/761/22105/2018) http://revestr.court.gov.ua/Review/76440930, такі судові рішення є у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Разом з тим, у текстах вказаних ухвал жодної інформації про позивача, а тим більше про наведені у публікації категоричні твердження про те, що «Вместо того, чтобы в соответствии с законом, передать арестованную контрабанду под охрану на таможенные склады, товар возвращается ОСОБА_2 и попадает на «7 километр». На склады доехали только документы. А когда афера вскрылась, ОСОБА_1 ничего не осталось, как разыграть кражу. В качестве компенсации за причиненные неудобства, ОСОБА_1 обещает ОСОБА_2 включить «зеленый свет» по реализации контрабандных схем, которые бы позволили «отбить» уплаченную взятку. Но только позже, после того, как ему удастся разрулить неприятную ситуацию. Для этого ОСОБА_1 было необходимо втянуть в преступный сговор судей, Шевченковского суда Киева и добиться решения о снятии ареста. Однако судьи отказались участвовать в столь очевидной и неприкрытой коррупционной афере» не має, доводи представника відповідача, що ця інформація є оціночним судженням, зробленим на підставі фактів викладених у вказаних ухвалах слідчих суддів є необґрунтованими і спростовується наведеним вище висновком експерта. 
		Таким чином, суд приходить до переконання про підставіть позовних вимог, а тому такі слід задоволити.
		Окрім цього, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та документально підтверджені останнім судові витрати в розмірі 704,80 грн. судового збору та 1500 грн. судових витрат - витрат на отримання інформаційних довідок про власника веб-сайту .
		Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
		 
		в и р і ш и в : 
		 
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція «Дебет-Кредит» про спростування недостовірної інформації - задоволити.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕДАКЦІЯ «ДЕБЕТ- КРЕДИТ» в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», а саме:
		- «Обеспокоенный такими обстоятельствами ОСОБА_2 платит ОСОБА_3 вторую часть взятки, и последний поручает своему давнему должнику ОСОБА_1 отыграть ситуацию обратно (именно ОСОБА_3 пролоббировал кандидатуру ОСОБА_1 на пост начальника Отдела борьбы с контрабандой и нарушением таможенных правил Одесской таможни, - прим.ред.) Вместо того, чтобы в соответствии с законом, передать арестованную контрабанду под охрану на таможенные склады, товар возвращается ОСОБА_2 и попадает на «7 километр». На склады доехали только документы. А когда афера вскрылась, ОСОБА_1 ничего не осталось, как разыграть кражу. В качестве компенсации за причиненные неудобства, ОСОБА_1 обещает ОСОБА_2 включить «зеленый свет» по реализации контрабандных схем, которые бы позволили «отбить» уплаченную взятку. Но только позже, после того, как ему удастся разрулить неприятную ситуацию. Для этого ОСОБА_1 было необходимо втянуть в преступный сговор судей Шевченковского суда Киева и добиться решения о снятии ареста. Однако судьи отказались участвовать в столь очевидной и неприкрытой коррупционной афере», -утверждает источник.»
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАКЦІЯ «ДЕБЕТ-КРЕДИТ» спростувати недостовірну інформацію у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набранням рішення суду законної сили опублікувати в мережі Інтернет на сайті http://kontrakty.ua під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальтиё де містилася стаття, вступну та резолютивну частину цього рішення.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Редакція «Дебет-Кредит», на користь ОСОБА_1 704,80 грн. судового збору та 1500 грн. судових витрат. 
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складення повного тексту рішення суду - 9 вересня 2019 року.
		Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
		Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ««Редакція «Дебет-Кредит», місцезнаходження: 79035, м.Львів, вул. Зелена, 109, ЄДРПОУ 31659154.
		 
		 
		 
		Суддя:                             Гирич С. В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...