Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2834/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2019.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: 14-307цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		             
		21 серпня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 520/2834/17
		Провадження № 14-307цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року (у складі суддів Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.) у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1  до Державного підприємства «Центр обслуговування громадян» (далі - ДП «ЦОГ») про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У березні 2017 року  ОСОБА_1  звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що державний реєстратор відмовив йому в проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнаного за позивачем на підставі судового рішення, у зв`язку з розбіжностями щодо площі заявленого та вже зареєстрованого об`єкта нерухомості. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив:
		- скасувати рішення державного реєстратора ДП «ЦОГ» Драгомир Т. Ю. з індексним № 31608702 щодо внесення 6 жовтня 2016 року о 09:52:41 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) запису з реєстраційним номером 1039217651101 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна - садового будинку загальною площею 276,1 кв. м, житловою площею 97,4 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- зобов`язати суб`єкта державної реєстрації ДП «ЦОГ» внести до Державного реєстру прав запис про реєстрацію об`єкта нерухомого майна - садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається із садового будинку літ. «А» загальною площею - 212,5 кв. м, у тому числі житловою площею 74,8 кв. м, № 1-4 огорожі, право власності ОСОБА_1 на який підтверджено заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15-ц.
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року позов задоволено в повному обсязі відповідно до заявлених вимог. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через недосконалість ведення Державного реєстру прав склалась ситуація, коли визнане судом право власності позивача на садовий будинок порушується через наявність у відповідному реєстрі недостовірних відомостей про об`єкт нерухомого майна, які внесено за рішенням державного реєстратора ДП «ЦОГ» з індексним № 31605702. Скасування попереднього рішення державного реєстратора про реєстрацію об`єкта нерухомого майна та зобов`язання його внести записи про реєстрацію цього об`єкта з іншими характеристиками спрямовані на усунення порушення права власності ОСОБА_1 . 
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ДП «ЦОГ» задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року скасовано. Провадження у справі закрито.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно рішення державного реєстратора, прийняті в межах реалізації його повноважень щодо здійснення реєстрації прав на нерухоме майно, наданих йому Законом України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		У листопаді 2017 року  ОСОБА_1  звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. 
		На обґрунтування касаційної скарги зазначив про наявність спору про право на садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м, житловою площею 74,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , між фізичною особою і державою в особі суб`єкта державної реєстрації - ДП «ЦОГ», який підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У відзиві на касаційну скаргу ДП «ЦОГ» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції без змін з огляду на відсутність спору про право, адже право власності ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м, житловою площею 74,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено судовим рішенням. Дослідженню у цій справі підлягають виключно рішення державного реєстратора, прийняті в межах реалізації повноважень державного реєстратора прав на нерухоме майно, а тому спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		У зв`язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 15 травня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2019 року справу прийнято до розгляду.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Під час розгляду справи суд установив, що згідно з нотаріально посвідченим та зареєстрованим договором дарування нерухомого майна від 22 лютого 2003 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м (житлова площа - 74,8 кв. м), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 грудня 2009 року у справі № 2-7197/2009 задоволено позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на садовий будинок загальною площею 276,1 кв. м, житловою площею 94,4 кв. м, розташований за вказаною адресою з тих підстав, що позивач здійснив реконструкцію будинку, який належить йому на підставі договору дарування, внаслідок чого збільшилась його загальна площа з 212,5 до 276,1 кв. м, а житлова площа із 74,8 до 94,4 кв. м.  
		На підставі цього рішення 28 грудня 2009 року Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» здійснило реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначений садовий будинок за реєстраційним номером 11167249.
		14 січня 2010 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , і ОСОБА_4 укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_4 придбала садовий будинок загальною площею 276,1 кв. м житловою площею 94,4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 грудня 2009 року у справі № 2-7197/2009.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2013 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 4 грудня 2009 року у справі № 2?7197/2009: зазначене заочне рішення скасовано, позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права власності на садовий будинок залишено без розгляду. Судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 позовну заяву не подавав, від його імені діяла особа, яка не мала повноважень на представництво його інтересів у суді.
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування майна (садового будинку) із чужого володіння та визнання права власності. Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м житловою площею 74,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Судове рішення мотивовано тим, що об`єктом продажу за договором від 14 січня 2010 року є садовий будинок загальною площею 276,1 кв. м, право власності на який набуто на підставі судового рішення, яке в подальшому скасував апеляційний суд. Оскільки заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 грудня 2009 року у справі № 2-7197/2009 за ОСОБА_1 було визнано право власності на реконструйований об`єкт нерухомості, який після скасування зазначеного судового рішення знову набув статусу самочинного зведеного об`єкта нерухомості, то договір купівлі-продажу від 14 січня 2010 року укладено на такий об`єкт без згоди власника майна та врахування будівельних матеріалів, використаних у процесі реконструкції. 
		30 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «ЦОГ» із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м, житловою площею 74,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15, проте державним реєстратором винесено рішення про відмову в державній реєстрації у зв`язку з наявними розбіжностями щодо площі заявленого та вже зареєстрованого об`єкта, що унеможливлює проведення державної реєстрації речових прав. 
		Відповідно до інформації, яка міститься у Державному реєстрі об`єктів нерухомості,   реєстратором встановлено, що на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на який заявлено право власності, вже відкрито відповідний розділ, у якому вказано загальну площу цього будинку 276,1 кв. м, житлову площу 94,4 кв. м, натомість відповідно до поданого на реєстрацію права власності на підставі рішення суду у справі № 520/9563/15 визнається право власності на садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м та житловою 74,8 кв. м. У зв`язку з наявністю таких розбіжностей щодо заявленого та вже зареєстрованого об`єкта нерухомості чинним законодавством не передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав.
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 8 лютого 2017 року у справі № 520/9563/15 роз`яснено ОСОБА_1 рішення цього ж суду від 2 грудня 2015 року у справі № 520/9563/15 та вказано, що воно є належною підставою для проведення державним реєстратором державної реєстрації за позивачем права власності на садовий будинок загальною площею 212,5 кв. м та житловою площею 74,8 кв. м, розташованого в АДРЕСА_1 . 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). 
		Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Відповідно до пунктів 1 та 9 частини першої статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Реєстраційною дією є державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з нього. 
		Загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав та її публічність; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (частина перша статті 3 цього Закону).
		За змістом статті 10 зазначеного Закону під час прийняття рішення щодо реєстраційних дій державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, у тому числі й відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах.
		Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом перевірки в цій справі є правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про відмову в державній реєстрації права власності на нерухоме майно, визнаного за позивачем на підставі судового рішення, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру прав. Позивач указав, що підставою такої відмови стали розбіжності у площі цього майна, що було раніше за ним зареєстровано на підставі судового рішення, у подальшому скасованого, і площі цього ж майна, визнаного за ним на праві власності іншим судовим рішенням, яке і є підставою для здійснення державної реєстрації. Питання правомірності/неправомірності набуття ОСОБА_1 чи третьою особою права власності на це нерухоме майно, визнання права власності на нього в певному обсязі позивач перед судом не порушував, а відповідачем визначив суб`єкта владних повноважень, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.
		Тобто з огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. За таких обставин цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		З урахуванням наведеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін як така, що прийнята з дотриманням правил предметної та суб`єктної юрисдикції, а касаційна скарга  ОСОБА_1  - залишенню без задоволення.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, Верховний Суд не здійснює розподілу судових витрат.
		Ураховуючи наведене та керуючись статтями 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко  Судді:     Н. О. Антонюк     О. С. Золотніков    Т. О. Анцупова   О. Р. Кібенко     С. В. Бакуліна   Л. М. Лобойко      В. В. Британчук     О. Б. Прокопенко      Ю. Л. Власов     Л. І. Рогач      М. І. Гриців     О. М. Ситнік    Д. А. Гудима   О. С. Ткачук    В. І. Данішевська     В. Ю. Уркевич      Ж. М. Єленіна     О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...