Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/10387/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2019. Зареєстровано: 13.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: А/855/6828/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10387/17                                                                  Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		  11 вересня 2019 року                                                                      м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                                                             Ганечко О.М.,
		суддів                                                                                              Шурка О.І.,
		                                                                                                    Федотова І.В.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		 В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) про визнання протиправним та скасування рішення.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 адміністративний позов задоволено повністю.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову в реєстрації знака, оформлене у вигляді висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи за заявкою № m 2015 13446.
		Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) організувати і провести повторну кваліфікаційну експертизу та прийняти рішення про реєстрацію знака за заявкою № m 2015 13446.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало апеляційну скаргу.
		Під час апеляційного розгляду справи апелянтом 22.05.2019 подано суду клопотання про зупинення провадження у справі.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 клопотання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі № 826/10387/17 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/15263/18.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 клопотання представника Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про поновлення провадження у справі задоволено, поновлено апеляційне провадження у справі                       № 826/10387/17 та призначено розгляд справи на 11.09.2019 о 11-05.
		Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.08.2015 ОСОБА_1 подав до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) заяву про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні № m 2015 13446.
		25.07.2017 на адресу позивача від ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) надійшов висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. № 72252/ЗМ/17 20.07.2017, який затверджений Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
		Як вбачається зі змісту вказаного Висновку про відмову в реєстрації знака, оформленого у вигляді висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи за заявкою № m 2015 13446, за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеної згідно ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», встановлено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки в матеріалах заявки відсутній дозвіл на використання у складі позначення імітації Державного Герба України.
		Не погоджуючись з обґрунтованістю вказаних доводів відповідачів, як наслідок, правомірністю оскаржуваного рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
		-             відсутність встановленого порядку використання Державного герба України, як це передбачено ст. 20 Конституції України, та не прийняття Кабінетом Міністрів України тимчасового порядку його використання, суд вказав на безпідставність посилання відповідача-1 на приписи ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та п. п. 4.3.1.2 Правил, як на підставу для відмови позивачу в наданні правової охорони в якості знаку для товарів і послуг позначення, заявлене позивачем, оскільки такі правові положення щодо неможливості отримання правової охорони для позначень, які зображують або імітують державні герби, та необхідності отримання згоди на використання таких позначень у компетентного органу, в силу вимог Основного закону, не можуть вважатись елементами порядку використання Державного герба України у знаках для товарів і послуг;
		-             на даний час, залишається законодавчо невизначеним компетентний орган, про який йдеться мова в ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та п. п. 4.3.1.2 Правил та до повноважень якого відноситься вирішення питань надання згоди на використання позначень, які зображують або імітують державні герби, в тому числі, Державний герб України, а тому, суд дійшов до висновку про порушення відповідачем-1 при прийнятті оскаржуваного рішення наведених у зазначеній нормі процесуального законодавства принципів.
		Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. 
		Так, в межах розгляду даної справи, позивачем заявлено наступні позовні вимоги:
		-             визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову в реєстрації знака, оформлене у вигляді висновку про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи за заявкою № m 2015 13446;
		-             зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) організувати і провести повторну кваліфікаційну експертизу та прийняти рішення про реєстрацію знака за заявкою № m 2015 13446.
		Зупиняючи провадження у справі під час розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа          № 826/15263/18 за позовом приватного підприємства «Курорти Приазов`я» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг.
		Отже, Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання юрисдикції спору щодо оскарження рішення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в сфері інтелектуальної власності.
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 826/15263/18 касаційну скаргу Приватного підприємства «Курорти Приазов`я» залишено без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 залишено без змін.
		Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися дана справа, колегія суддів, виходить з наступного.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття «суд, встановлений законом», зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Відповідно до положень ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Так, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України)
		Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Важливо зазначити, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. 
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		На противагу зазначеному, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 418 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
		Згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України, до об`єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп`ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.
		Отже, з урахуванням зазначеного, а також предмету спору в даній справі (заявленим позовним вимогам), колегія суддів вважає, що спір про скасування рішення про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг безпосередньо стосується охорони саме права інтелектуальної власності останнього.
		Положеннями ч. 2 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема: справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування. 
		Згідно з ч. 1 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України, частина четверта статті 3, частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), частина третя статті 24, частина третя статті 25, частина дев`ята статті 31, частина друга статті 33, частина третя статті 253, частина перша статті 320 цього Кодексу (в частині права на подання заяви про перегляд судового рішення Вищого суду з питань інтелектуальної власності) вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Пунктом 16 частини першої розділу ХІ «Перехідних положень» ГПК установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Оскільки між позивачем та відповідачем виник спір, пов`язаний із захистом прав інтелектуальної власності, колегія суддів, з врахуванням складу учасників даного спору, предмету позову та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 29.05.2019 у справі № 826/15263/18, вважає, що його вирішення віднесено до юрисдикції господарського суду.
		На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення помилково відніс розгляд справи до юрисдикції адміністративного судочинства, не врахувавши при цьому, характер спору, суб`єктний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, з огляду на що, провадження у даній справі підлягає закриттю.
		Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при помилковому застосуванні норм процесуального права, а тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі закриттю.
		Керуючись ст. ст. 2, 19, 238, 250, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
		 
		 П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України - задовольнити частково. 
		 
		Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 - скасувати.
		 
		Провадження у справі № 826/10387/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (УКРПАТЕНТ) про визнання протиправним та скасування рішення  - закрити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя                                                                                 Ганечко О.М.   
		                     
		Судді                                                                                                          Шурко О.І.
		 
		                                                                                                                Федотов І.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...