Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 915/1868/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2019. Зареєстровано: 13.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2019.
Дата набрання законної сили: 12.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  915/1868/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
		за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» -   Динюк І.Р., адвокат (ордер від 11.09.2019),                                                                      
		відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» -                             Гутиря М.М., адвокат (дов. від 19.08.2019),  
		                                                                                  
		 
		розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта»
		на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2019 (суддя Курдельчук І.Д.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 (колегія суддів: Разіна Т.І. (головуючий), Чорна Л.В., Михальська Ю.Б.)
		зі справи № 915/1868/18
		за позовом державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (далі - ДП «Херсонський морський торговельний порт»)
		до товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (далі - ТОВ «Кворум-Нафта»)
		про визнання недійсними додаткових угод до договору та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення 371   763,36  грн.
		 
		 
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ДП «Херсонський морський торговельний порт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Кворум-Нафта» про визнання недійсними: додаткової угоди від 10.02.2017 № 1 до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т, який укладений між сторонами спору; додаткової угоди від 14.02.2017 № 2 до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т; додаткової угоди від 16.02.2017 № 3 до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т; застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з відповідача 371   763,36 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані додаткові угоди до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т, який укладений між сторонами спору, є такими, що суперечать вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки змінена ціна за договором внаслідок укладення додаткових угод, перевищує 20%, тобто встановлений зазначеним Законом допустимий обсяг, з одночасним зменшенням об`єму поставок. З огляду на викладене, оспорювані додаткові угоди мають бути визнані недійсними на підставі приписів частини першої статті 215 та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як такі, що суперечать вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач, в порядку приписів статті 216 ЦК України, просив застосувати наслідки недійсності правочинів, шляхом стягнення з відповідача 371   763,36 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, позов задоволено частково; визнано недійсними: додаткову угоду від 10.02.2017 № 1 до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т, який укладений між сторонами спору; додаткову угоду від 14.02.2017 № 2 до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т; додаткову угоду від 16.02.2017 № 3 до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т. У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 371   763,36 грн. в порядку наслідків застосування недійсності правочинів відмовлено.
		Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що вказані додаткові угоди до договору поставки від 02.02.2017 № 1Т, який укладений сторонами спору, є недійсними в силу приписів Закону України «Про публічні закупівлі» та статті 215 ЦК України. 
		В частині вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, суд першої інстанції, відмовляючи в її задоволенні, виходив з наявності кримінального провадження відносно посадових осіб позивача, причетних, у тому числі, й до укладення оспорюваних додаткових угод до договору, а отже, відшкодування може бути здійснено за рахунок вказаних осіб; при цьому постачальник за договором поставки вправі розраховувати на отримання доходу від укладення договору (залишення його у своїй власності).
		Суд апеляційної інстанції в частині вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив з інших мотивів для відмови у задоволенні вказаної вимоги. Так, згідно з висновком суду апеляційної інстанції, за договором поставки (без урахування додаткових угод до нього, які підлягають визнанню недійсними) позивач мав сплатити за товар 1   919   800,00 грн. з ПДВ, а відповідач мав поставити 100 тонн пального. Оскільки позивач сплатив меншу суму за договором поставки, а відповідач поставив меншу кількість товару, що свідчить про неналежне виконання умов договору його сторонами, підстав для застосування реституції немає. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		ТОВ «Кворум-Нафта», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Судами попередніх інстанцій не враховано те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання та не встановлено можливості збільшення ціни лише 1 раз на 10% протягом дії договору та/або обмеження в просторі укладення додаткових угод щодо збільшення ціни.
		Сторони договору мали право вносити зміни до договору декілька разів, при цьому збільшувати ціну товару не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін. Зазначена позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 зі справи № 913/308/18 та не врахована у вирішенні спору зі справи № 915/1868/18 судами попередніх інстанцій.
		Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод до договору поставки є необґрунтованими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		Доводи інших учасників справи
		ДП «Херсонський морський торговельний порт» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У відзиві також міститься орієнтовний розрахунок ДП «Херсонський морський торговельний порт» судових витрат, понесених та тих, які очікується понести, у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		За результатами процедури відкритих торгів 02.02.2017 ДП «Херсонський морський торговельний порт» як покупцем та ТОВ «Кворум-Нафта» як постачальником укладено договір поставки № 1Г (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2017 році поставити і передати у власність покупця товари (код ДК 016:2010-19.20.2 «Паливо рідинне та газ; оливи мастильні»; код CPV Д   021:2015 - 09134000-7 - «Газойлі» (паливо дизельне ДТ-З-К5, сорт F), а покупець - прийняти та оплатити на умовах Договору такі товари.
		Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна за 1 (одну) тонну товару становить                                                19 198 грн. з ПДВ.
		Ціна (загальна вартість) договору становить 1 919 800 грн., у тому числі ПДВ -                        319 966,67 грн. (пункт 3.2 Договору).
		Ціна договору може бути зменшена за взаємною письмовою згодою сторін (пункт 3.3 Договору).
		У пункті 10.1 Договору сторони передбачили, що Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2017, а в частині гарантійних термінів та взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.
		За умовами пункту 12.1 Договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі".
		Якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін та оформлюються додатковими угодами до Договору (пункт 12.2 Договору).
		Договір підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено печатками.
		В подальшому сторонами укладено додаткові угоди до Договору:
		- від 10.02.2017 № 1, за умовами якої сторони виклали пункт 3.1 Договору в такій редакції: «Ціна за 1 (одну) тонну товару становить 21 110 грн. (двадцять одна тисяча сто десять грн. 00 коп.)»;
		- від 14.02.2017 № 2, за умовами якої сторони виклали пункт 3.1 Договору в такій редакції: «Ціна за 1 (одну) тонну товару становить 23 200 грн. (двадцять три тисячі двісті грн. 00 коп.)»;
		- від 16.02.2017 № 3, за умовами якої сторони виклали пункт 3.1 Договору в такій редакції: «Ціна за 1 (одну) тонну товару становить 24 300 грн. (двадцять чотири тисячі триста грн. 00 коп.)».
		Внаслідок послідовного укладення протягом семи днів додаткових угод до Договору сторони збільшили ціну товару з 19 198,00 грн./тонна до 24 300,00 грн./тонна, тобто на 26,5%, що є більшим ніж на 10 % (за додатковою угодою від 10.02.2017 № 1 на  10%; за додатковою угодою від 14.02.2017 № 2 на 10%; за додатковою угодою від 16.02.2017 № 3 на 4,7%).
		Підставою для внесення таких змін до Договору стало обґрунтування відповідача щодо необхідності збільшення ціни Договору з посиланням на експертні висновки торгово-промислової палати Миколаївської області (від 07.02.2017 № 120-154; від 10.02.2017 № 120-181; від 15.02.2017 № 120-197).
		Відповідно до висновків Миколаївської торгово-промислової палати від 07.02.2017 № 120-154, від 10.02.2017 № 120-181 та від 15.02.2017 № 120-197 щодо визначення діапазону дрібнооптових ринкових цін на дизельне паливо, в період з 07.02.2017 по 15.02.2017 відбулося зростання цін в межах від 0,6 до 1,7 відсотків.
		4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		ЦК України:
		- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16);
		- способом захисту цивільним прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (частина друга статті 16);
		- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202);
		- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203);
		- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин, стаття 215);
		- недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (частини перша, п`ята статті 216);
		- договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629);
		- ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (стаття 632);
		- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638); 
		- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712).
		Закон України «Про публічні закупівлі»:
		- цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції (преамбула);
		- закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням (стаття 3);
		- договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
		Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством.
		Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
		1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
		2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
		3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
		4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
		5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
		6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
		7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
		8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.
		Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (частини перша - п`ята статті 36).
		Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
		частини перша-третя статті 13: 
		- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
		- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;
		- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; 
		частина перша статті 73:
		- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
		частина перша статті 74:
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;
		частина перша статті 76:
		- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; 
		частина перша статті 77:
		- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
		частини перша та друга статті 300:
		- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;
		-   суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;
		пункт 1 частини першої статті 308: 
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
		частина перша статті 309:
		- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, сторони уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
		Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
		Положеннями статті 3 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
		Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
		1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
		2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
		3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
		4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
		5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
		6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
		7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
		8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.
		Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю» роз`яснено, що згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. При цьому, норма пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Разом з тим, виходячи зі змісту частини першої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов. Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Ураховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору, сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, Договір було укладено 02.02.2017, а вже 10.02.2017 сторони почали збільшувати ціну товару, що не відповідає принципам Закону України «Про публічні закупівлі».
		Так, внаслідок послідовного укладення протягом семи днів додаткових угод до Договору сторони збільшили ціну товару з 19 198,00 грн./тонна до                                                                                  24 300,00 грн./тонна (за додатковою угодою від 10.02.2017 № 1 на 10%; за додатковою угодою від 14.02.2017 № 2 на 10%; за додатковою угодою від 16.02.2017 № 3 на 4,7%).
		Водночас, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції. 
		Згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для внесення змін до Договору та укладення додаткових угод від 10.02.2017 № 1, від 14.02.2017 № 2, від 16.02.2017 № 3 стали надані відповідачем експертні висновки Миколаївської торгово-промислової палати від 07.02.2017 № 120-154, від 10.02.2017 № 120-181 та від 15.02.2017 № 120-197 щодо визначення діапазону дрібнооптових ринкових цін на дизельне паливо.
		Так, відповідно до вказаних висновків Миколаївської торгово-промислової палати щодо визначення діапазону дрібнооптових ринкових цін на дизельне паливо, в період з 07.02.2017 по 15.02.2017 відбулося зростання цін в межах від 0,6 до 1,7 відсотків.
		Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, висновок Миколаївської торгово-промислової палати свідчить про середній рівень ринкової вартості продуктів дизельного палива, а не про коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати укладання додаткових угод до Договору. Відповідно, дані, викладені у висновках Миколаївської торгово-промислової палати не можуть підтверджувати вартість продукції станом на дату укладення додаткових угод до Договору, а також підтверджувати наявність коливання ціни станом на дати укладення додаткових угод до Договору.
		Суди попередніх інстанцій, враховуючи відсутність документального підтвердження підвищення ціни на дизельне паливо на час укладення сторонами спірних додаткових угод до Договору; встановивши факт укладення таких додаткових угод до Договору в порушення приписів пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних додаткових угод до Договору, а тому й правомірно задовольнили позов у зазначеній частині позовних вимог.
		Посилання скаржника на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання та не встановлено можливості збільшення ціни лише 1 раз на 10% протягом дії договору та/або обмеження в просторі укладення додаткових угод щодо збільшення ціни, заслуговує на увагу та є таким, що узгоджується за змістом наведеного Закону, проте скаржником не враховано те, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Водночас у цій справі наявності визначених Законом підстав для внесення змін до Договору сторонами спору не доведено, а судами не становлено.
		При цьому Касаційний господарський суд також зазначає, що укладення додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.
		Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі».
		Що ж до вимоги позивача про застосування наслідків недійсності правочинів шляхом стягнення з відповідача 371 763,36 грн., Верховний Суд зазначає таке.
		Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, може бути заявлена як самостійно, так і бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).
		Правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за умовами, дійсними на момент відшкодування. Одностороння реституція чинним законодавством не передбачена.
		Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем сплачено                                       1 752 658,00 грн. за Договором з урахуванням оспорюваних додаткових угод до нього, а відповідачем - поставлено товар на вказану суму.
		Згідно з пунктом 3.2 Договору ціна (загальна вартість) цього договору становить                         1 919 800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 319 966,67 грн.).
		Таким чином, згідно з умовами Договору (без урахування додаткових угод до нього, які визнані недійсними) позивач мав сплатити за товар 1 919 800,00 грн., а відповідач, у свою чергу - поставити 100 тонн пального.
		Встановивши, що позивачем сплачено кошти за Договором не в повному обсязі, а відповідачем здійснено поставку товару не в повному обсязі, внаслідок чого має місце неналежне виконання умов Договору його сторонами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування реституції до спірних правовідносин, оскільки Договір є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався та є обов`язковим до виконання його сторонами. Відповідач, як постачальник, вправі розраховувати на отримання доходу від укладеного правочину.
		Довід скаржника на те, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними додаткових угод до Договору є необґрунтованими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не знайшов свого підтвердження за результатами розгляду касаційної скарги у справі.
		Судами розглянутий переданий на вирішення суду спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Визначені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, "Нєлюбін проти Російської Федерації" від 02.11.2006) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цій справі судом касаційної інстанції не виявлено.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих судових рішень зі справи.
		За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій зі справи - без змін як такі, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
		Судові витрати
		Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ «Кворум-Нафта», оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		Питання про стягнення витрат ДП «Херсонський морський торговельний порт» на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції буде вирішено Судом у відповідності до приписів частини восьмої статті 129 ГПК України, за умови подання вказаним Підприємством доказів понесення таких витрат.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 зі справи № 915/1868/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта»  - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                     І. Колос
		 
		Суддя                                                                                                   І. Бенедисюк 
		 
		Суддя                                                                                                Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...