Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/52/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2019. Зареєстровано: 15.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2019.
Дата набрання законної сили: 10.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/39988/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №808/52/17
		адміністративне провадження №К/9901/39988/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., 
		розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Головко О.В.,                      Суховаров А.В.) у справі № 808/52/17 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, - 
		 
		встановив:
		ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом в якому, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Запорізька ОДПІ) від 24.06.2015 №289-17 про нарахування грошового зобов`язання з транспортного податку в розмірі 20833,33 грн. 
		 
		Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 позовні вимоги задоволено.
		 
		Ухвалюючи вказане рішення суд першої  інстанції виходив з того, що оскільки рішення міської ради прийнято у січні 2015 року, оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року, у зв`язку з чим нарахування такого податку 2015 році є неправомірним. 
		 
		Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено з тих підстав, що позивачем добровільно сплачено нараховану оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суму грошових зобов`язань, а тому згідно з підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, що, за висновком цього суду, позбавляє можливості оскарження та скасування такого рішення в судовому порядку.
		 
		Не погодившись з висновками  суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його  у касаційному порядку.
		 
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2017.
		 
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 12, 267 Податкового кодексу України та зазначає, що рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків та зборів має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів, у зв`язку з чим оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року, а тому прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є незаконним.  Також зазначив, що самостійна сплата грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, не позбавляє платника податків права на захист та оскарження такого рішення в судовому порядку.
		 
		Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем 24.06.2015  прийнято податкове повідомлення-рішення №289-17, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 20833,33 грн., оскільки вона є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER, 2012 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 4461 куб. см., який відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктом оподаткування транспортним податком.
		 
		Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		 
		01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
		 
		Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
		 
		Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014  №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. 
		 
		Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
		Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рішенням Запорізької міської ради Полтавської області від 15.01.2015 №8 «Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку», встановлено розмір транспортного податку у 2015 році, а також затверджено Положення про транспортний податок.
		Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 
		Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
		 
		За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
		 
		Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатись встановленим місцевою радою.
		 
		Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
		 
		В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		 
		При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. 
		 
		Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. 
		 
		За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність нарахування позивачу податкового зобов`язання з транспортного податку на 2015 рік.
		 
		Посилання ж суду апеляційної інстанції на відкликання податкового повідомлення-рішення в силу підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України та відсутність підстав для його оскарження й скасування також не узгоджуються із приписами податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться в залежність від наслідків виконання (реалізації) такого рішення.
		 
		Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2017.
		 
		Керуючись статтями 262, 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 скасувати.
		 
		Постанову  Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 залишити в силі.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		 Т.М. Шипуліна ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...