Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/11968/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 13.09.2019. Зареєстровано: 15.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2019.
Дата набрання законної сили: 10.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/13582/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №826/11968/16
		адміністративне провадження №К/9901/13582/18
		 
		 
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., 
		за участю секретаря судового засідання Хом`яка О.А.,
		учасники справи:
		представники позивача - Махінова А.М., Колток О.І.,
		представник відповідачів - Харабара Т.І.,     
		представники третіх осіб: ТОВ «Інтерфом-Дніпро» - Компанець М.Б., ТОВ «Інтерфом" - Бахмач А.І., ТОВ «Західполіформ Плюс» - Бубнюк В.П.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу компанії «Віта Полімерз Поланд сполка з огранічона одповедзіальносціа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року (судді Арсірій Р.О., Кузьменко В.А., Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року (судді Желтобрюх І.Л., Бєлова Л.В., Парінов А.В.) у справі № 826/11968/16 за позовом компанії «Віта Полімерз Поланд сполка з огранічона одповедзіальносціа» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,           Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Дніпро», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Захід», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М», товариство з обмеженою відповідальністю «Західполіфом Плюс», приватне підприємство «Укртекстрейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Фом Трейдінг» про визнання дій протиправними та скасування рішення, 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У серпні 2016 року компанія «Віта Полімерз Поланд сполка з огранічона одповедзіальносціа» (далі - Компанія) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство), Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) та просила:
		визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку і торгівлі України під час проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту, порушеного на підставі рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 03.07.2015 №СП-332/2015/442-06, які полягають у неналежному проведенні дослідження всіх факторів об`єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника;
		визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 26.05.2016 №СП-356/2016/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту»;
		стягнути з відповідачів судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним, таким, що прийняте Комісією з порушенням положень Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Просив суд задовольнити позовні вимоги.
		В ході розгляду справи судом було залучено третіх осіб: товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Дніпро», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - Захід», товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом - М», товариство з обмеженою відповідальністю «Західполіфом Плюс», приватне підприємство «Укртекстрейдинг», товариство з обмеженою відповідальністю «Фом Трейдінг».
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою   Київського апеляційного адміністративного суду від 7  червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Суди попередніх інстанцій виходили з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підстави до його скасування відсутні, зокрема, Компанією не спростовано відомості про те, що протягом періоду розслідування, відбулось значне зростання обсягів імпорту в Україну товару, як в абсолютних величинах, так і відносно загального виробництва та споживання товару в Україні.  Суди, поміж іншого, виходили з того, що відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» вирішення питання про наявність заподіяної національному виробнику шкоди або загрози її заподіяння, так і питання вибору та застосування конкретного, передбаченого Законом, спеціального заходу, є дискреційними повноваженнями відповідачів як уповноважених на те органів державної виконавчої влади.
		Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що ринки пінополіуретану Російської Федерації і Європейського Союзу, в тому числі Польщі, мають свою сировинну базу та у десятки разів більші ніж ринок України. Саме тому національному виробнику, при наявності непередбачуваних обставин, особливо важко конкурувати з такими країнами. Порушення Російською Федерацією цілісності та суверенітету України, тимчасової окупації АР Крим, призвели до негативних наслідків в економіці України. Наслідком цього стало зниження рівня життя, скорочення споживання та переорієнтація споживача на більш дешеві товари, в тому числі в сегменті продукції з пінополіуретану. В ході спеціального розслідування відповідачами було встановлено, що незважаючи на скорочення обсягів споживання, обсяги імпорту товару в Україну у період, що перевірявся,  зросли на 27,8%, збільшивши частку імпорту на споживанні на рівні 40%. Такі події не могли бути передбачені національним товаровиробником, адже зазначені непередбачувані обставини стались значно пізніше переговорів про тарифні поступки, та об`єктивно  не могли бути передбачені Україною під час вступу України до СОТ в 2008 році. Відповідно до інформації національного товаровиробника в розумінні Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», з метою збереження частки ринку він був змушений скорочувати ціни продажу на власний товар у зв`язку із зростаючим імпортом за низькими цінами. При цьому, щоб компенсувати втрати від скорочення відпускних цін, національний товаровиробник вжив заходів зі зниження рівня собівартості продукції шляхом скорочення витрат на робітників. Так, за період розслідування, кількість працюючих на підприємствах національного товаровиробника скоротилася на 14,37 %. У зв`язку зі зниженням обсягів продажу подібного товару на внутрішньому ринку, а також тим, що національний товаровиробник був змушений знижувати відпускні ціни на власну продукцію більш швидшими темпами, ніж йому вдавалося знижувати собівартість виробництва продукції, - значно скоротився прибуток від реалізації подібного товару на внутрішньому ринку України. Постійне зростання обсягів імпорту в Україну відбувалось за рівнем цін, який був значно нижчим від рівня цін продажу на внутрішньому ринку національним товаровиробником та навіть нижчим за його собівартість. На думку судів першої та апеляційної інстанцій, всі наведені вище обставини підтверджують наявність причино-наслідкового зв`язку між зростаючим імпортом в Україну товару та фактом нанесення значної шкоди національному товаровиробнику внаслідок цього імпорту, що було й встановлено Комісією за результатами проведеного спеціального розслідування.
		Суди вказали на те, що зростання обсягу імпорту в Україну, яке заподіює або створює загрозу заподіянню значної шкоди національним інтересам, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» є самостійною та достатньою підставою для установлення спеціального мита щодо імпорту товару в Україну, який є об`єктом спеціального розслідування.
		Стосовно доводів Компанії щодо недотримання відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення визначеної законом процедури, суди проаналізували порядок створення та роботи Комісії, визначений статтею 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", та дійшли висновку, що визначена вказаним законом кількість голосів, необхідна для прийняття рішення, повинна вираховуватись від кількості членів, присутніх на засіданні Комісії, в кількості, яка забезпечує її правомочність згідно з законом.
		Суди врахували, що, на засіданні Комісії, яке відбулося 26 травня 2016 року, та на якому було прийнято оскаржуване рішення, були присутні більше половини складу Комісії, а саме -  8 із 14; за прийняття оскаржуваного рішення проголосувала встановлена законом необхідна кількість членів - 5 із 8 (оскаржуване рішення було прийняте простою більшістю голосів). 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що протокол засідання Комісії від 26 травня 2016  року, на якому було прийнято оскаржуване рішення, належним чином затверджений та підписаний заступником голови Комісії, заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України - Торговим представником України Микольською Н.Я.
		Доводи Компанії щодо необхідності застосування до спірних правовідносин норм Генеральної угоди про тарифи й торгівлю (далі - ГАТТ) та Угоди про захисні заходи, було спростовано судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, які вказали на те, що в даному випадку при прийнятті оскаржуваного рішення були застосовані саме спеціальні заходи, визначені статтею 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», які не відносяться до захисних заходів, як це визначено Угодою про захисні заходи.
		При цьому, суди виходили з аналізу приписів, зокрема, частини другої статті 2 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», де зазначено, що цей закон не виключає застосування разом із спеціальними заходами інших заходів передбачених актами законодавства, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, у рамках ГАТТ і Світової організації торгівлі (далі - СОТ).
		Судами також було вказано на незазначення позивачем конкретних порушень його прав та інтересів оскаржуваним рішенням, враховуючи те, що обов`язок сплати спеціального мита, встановленого оскаржуваним рішенням Комісії відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», поширюється виключно на імпортера товару. Суди вказали, що позивач лише формально послався на те, що він є заінтересованою стороною у проведенні спеціального розслідування. Також, суди зазначили, що позивач не вказав, які саме дії Міністерства під час проведення спеціального розслідування слід визнати протиправними та у чому полягають порушення  законодавства під час їх проведення.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,  Компанія звернулась із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Компанія вказала на неправильну оцінку судами обставин справи, зокрема, неправильне тлумачення норм закону, якими встановлено порядок прийняття оскаржуваного рішення Комісії, неправильне встановлення судами обставин справи, зокрема, щодо підписання протоколу засідання Комісії, на якому було прийнято оскаржуване рішення, обставин значного зростання імпорту вказаного товару у період, що перевірявся, встановлення шкоди Національному товаровиробнику, заподіяної імпортом товару, встановлення причинного зв`язку між цими обставинами.       
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії.
		Згідно з пунктом 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2019 року визначено склад суду: суддю-доповідача: Гусака М.Б., суддів: Гімона М.М. та Усенко Є.А.
		Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30  липня 2019 року справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні з повідомленням сторін. 
		Міністерством подано заперечення на касаційну скаргу, а третіми особами на стороні відповідачів - ТОВ «Інтерформ» та ТОВ «Інтерформ-Дніпро» - відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просили суд касаційну скаргу залишити без задоволення.  
		У запереченні та відзивах особи послалися на те, що скаржник не навів жодного реального факту порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або процесуального права та фактично наполягав на повторному встановленні касаційним судом фактичних обставин справи та переоцінці наявних у справі доказів.       
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають повною мірою.
		Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ТОВ «Інтерфом», ТОВ «Інтерфом-Дніпро», ТОВ «Інтерфом-Захід», ТОВ «Інтерфом-М» звернулись до Міністерства із заявою про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту. Вказана заява була обґрунтована тим, що у період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року обсяги виробництва заявників становили основну частину всього обсягу виробництва в Україні пінополіуретану, що підтверджується інформаційно-аналітичним звітом підготовленим ДП «Укрпромзовнішекспертиза» за 2010-2014 роки.
		3 липня 2015 року на підставі вказаної заяви зазначених товариств (далі -Національного товаровиробника) та інформації Міністерства, Комісія прийняла рішення № СП-332/2015/442-06 «Про порушення та проведення спеціального розслідування щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту». У зв`язку з чим, 17  липня 2015 року Комітет із застосування спеціальних заходів СОТ на вимогу України розповсюдив серед членів COT нотифікацію щодо початку спеціального розслідування.
		У ході проведення розслідування було проведено дослідження обсягів імпорту в Україну товару на підставі даних Державної фіскальної служби України, наведених у листі від 4 серпня 2015 року № 1227/5/99-99-25-04-01-16ДСК, Національного товаровиробника, а також розрахункових даних товару - «плити, листи та блоки з пінополіуретану, що можуть класифікуватись за кодом згідно з УКТ ЗЕД 3921 13 10 19».
		За результатами такого розслідування Комісією було встановлено, що протягом 2012-2014 років відбулося значне, раптове та різке зростання імпорту зазначеного товару в Україну.
		Так,  у 2014 році порівняно з 2013 pоком обсяги імпорту товару зросли на 17,77 %, а порівняно з 2012 роком на 28,7 %. Загальні обсяги імпорту товару в 2014 році зросли відносно виробництва, як в порівнянні з 2013 pоком на 31,93 %, так і в порівнянні з 2012 роком на 45,72 %. 
		26 травня 2016 року відбулося засідання Комісії, оформлене протоколом № 6, на якому було досліджено результати проведення спеціального розслідування та зроблено висновок, що національні інтереси вимагають застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну зазначеного товару, а саме, - товару, що має опис: «гнучкі пористі плити, блоки та листи з пінополіуретанів, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 3921 13 10 19».
		В цей же день, 26 травня 2016 року, Комісією прийнято оскаржуване рішення № СП-356/2016/4411-05 «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну гнучких пористих плит, блоків та листів з пінополіуретанів незалежно від країни походження та експорту», яким установлено спеціальні заходи щодо імпорту вказаного товару в Україну строком на 3 роки, а саме: розмір ставки спеціального мита щодо імпорту в Україну зазначеного товару, становить з дня застосування спеціальних заходів - 13,09%; через 12 місяців із дня застосування спеціальних заходів - 12,44%; через 24 місяці з дня застосування спеціальних санкцій - 11,81%.
		Вказане рішення було опубліковане в газеті «Урядовий кур`єр» 28 травня 2016 року.
		Позивач, посилаючись на те, що він є іноземним виробником (експортером) товару, щодо якого запроваджено спеціальне мито, не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю вказаного рішення та вважаючи дії Міністерства під час проведення спеціального розслідування протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. 
		При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів виходить з такого.
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно недоведення Компанією порушення її прав та інтересів оскаржуваним рішенням, враховуючи приписи частини другої статті 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», відповідно до якої встановлене Комісією спеціальне мито сплачується імпортером товару в Україну незалежно від інших податків і зборів (обов`язкових платежів), які справляються при імпорті в Україну. Згідно із пунктом 7 частини першої вказаного закону  імпортер - суб`єкт господарсько-правових відносин, який декларує надходження на митну територію України товару (товарів). Вказане визначення кореспондується з нормами Митного кодексу України. Отже, Компанія є експортером, а не імпортером товару, застосування спеціальних заходів на неї безпосередньо не поширюється.   
		Посилання Компанії на те, що вона є іноземним виробником вказаного товару і через застосування спеціальних заходів до такого товару у вигляді спеціального мита ціна на товар збільшується, що ставить його в нерівне становище із аналогічними товарами, виробленими національними виробниками, не доводить порушення її прав як виробника товару, враховуючи те, що спеціальне мито не є складовою контрактної ціни імпортного товару, що встановлюється між постачальниками нерезидентами та імпортерами. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржуване рішення само по собі не впливає на права та обов`язки Компанії, оскільки не має на них безпосереднього впливу шляхом позбавлення  можливості реалізувати належне їй право або шляхом покладення на неї будь-якого обов`язку, а, відтак, оскаржуване рішення не порушує її права та інтереси.  
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 310 «Про затвердження складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі» (у відповідній редакції) затверджено склад Комісії до якої входять: Голова, перший заступник Голови, заступник Голови і 11 членів, всього склад Комісії становить 14 членів.
		На засіданні Комісії, яке відбулося 26 травня 2016 року, та на якому було прийнято оскаржуване рішення, були присутні 8 членів, тобто більше половини складу Комісії, за прийняття оскаржуваного рішення проголосувало 5 членів із 8 присутніх на засіданні (оскаржуване рішення було прийняте простою більшістю голосів).
		Виходячи з системного аналізу частин п`ятої-дев`ятої статті 5 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо прийняття рішень Комісією більшістю голосів членів Комісії від присутніх на її засіданні. 
		Так, відповідно до частини п`ятої вказаної статті засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини членів Комісії (тобто 7 з 14 членів). При цьому, згідно із частинами сьомою-дев`ятою цієї статті рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів її членів. Отже, необхідний кворум для здійснення Комісією своїх повноважень з прийняття певних рішень більшістю від всього складу Комісії (14 членів) в будь-якому випадку буде перевищувати 7 членів, оскільки необхідна більшість голосів буде становити мінімум 8. Вказане не узгоджується із приписами частини п`ятої цієї статті, якою встановлено правомочність Комісії, коли на її засіданні присутні 7 членів. Таким чином, суди дійшли правильного висновку щодо встановленого законом кворуму для прийняття Комісією рішень більшістю голосів її членів (простою або кваліфікованою) від присутніх на засіданні Комісії. 
		Факт належного оформлення протоколу засідання Комісії від 26.05.2016, встановлено судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Посилаючись в касаційній скарзі на помилкове незастосування судами попередніх інстанцій положень ГАТТ та Угоди про захисні заходи СОТ, Компанія не зазначила, яке правове значення для правильного вирішення спору має встановлення вказаної обставини судом касаційної інстанції, враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було встановлено прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням всіх обставин, на які послалася Компанія у касаційній скарзі, а саме: наявність непередбачуваних обставин, що призвели до значного зростання імпорту, чим було заподіяно значну шкоду товаровиробнику, причинного зв`язку між фактором зростання імпорту та показниками фінансово-господарської діяльності національного виробника.    
		Щодо доводів касаційної скарги стосовно невзяття до уваги судами попередніх інстанцій даних, наданих в звіті ДП «Держзовнішінформ», який судами було визнано неналежним доказом, колегія суддів погоджується із висновками судів, що такий доказ є неналежним у розумінні статті 70 КАС України.   
		Так, у вказаному звіті зазначено про скорочення обсягів імпорту товару у 2015 році, в той час як періодом розслідування були визначені 2012 - 2014 роки. Крім того, як встановлено судами, у звіті ДП «Держзовнішінформ» було надано інформацію не виключно по товару, що був об`єктом розслідування (плити, блоки та листи з пінополіуретанів), а взагалі по коду згідно із Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), при тому, що зазначена підкатегорія включає не тільки плити, блоки та листи з пінополіуретанів, а також цілий ряд інших товарів (стрічки, смужки, плівки тощо), тоді як під час розслідування Міністерство забезпечило вибір статистики імпорту лише щодо товару що був об`єктом розслідування. Враховуючи те, що в УКТЗЕД товари систематизовано за товарними групами (перші два знаки), позиціями (перші чотири знаки), підпозиціями (перші шість знаків), категоріями (перші вісім знаків), підкатегоріями (десять знаків). Підкатегорія - це найбільш деталізований рівень класифікації, який, проте, включає обмежене відповідним описом коло товарних класифікацій, а не виключний їх перелік. Відтак, під кодами УКТ ЗЕД можуть класифікуватися як товари, що підпадають під дію рішення про застосування спеціальних заходів, так і ті, що не підпадають. 
		Щодо доводів касаційної скарги стосовно неналежного встановлення заподіяної національному виробнику шкоди або загрози її заподіяння, обставин значного зростання імпорту зазначеного товару, наявності непередбачуваних обставин та причинного зв`язку, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статей 7, 9, 10, 13 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» вирішення вказаних питань є дискреційними повноваженнями відповідачів як уповноважених на те органів державної виконавчої влади. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у справі № 21-122а15 (постанова від 21  квітня 2015 року), який вказав, що в рамках оскарження рішення Комісії суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законом віднесені до компетенції цього органу. 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення Комісії було враховано результати спеціального розслідування, зокрема, про те, що зростання обсягів імпорту зазначеного товару в Україну було спричинено імпортом товару за рівнем цін, який є нижче рівня його собівартості на внутрішньому ринку, що призвело до витіснення національного товаровиробника. При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, зростання обсягу імпорту в Україну, яке заподіює або створює загрозу заподіяння значної шкоди національним інтересам, відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 16 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» є самостійною та достатньою підставою для установлення спеціального мита щодо імпорту товару в Україну, який є об`єктом спеціального розслідування.  
		Відповідно до частин першої та другої   статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України   суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями   330, 341,   345,   349,   350,   355,   356,   359 КАС України, колегія суддів
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1. Касаційну скаргу компанії «Віта Полімерз Поланд сполка з огранічона одповедзіальносціа» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року - без змін.
		2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2019 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                М. Б. Гусак
		 
		Судді                                                                                                    М. М. Гімон
		 
		  Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...