Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/2307/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2019. Зареєстровано: 17.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2019.

Номер судового провадження: 2/760/1537/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 760/2307/17
		2-1537/19
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 вересня 2019 року м. Київ
		 
		Солом`янський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді Українця В.В.
		при секретарі Трофимчук К.О.
		за участі:
		представника позивача ОСОБА_1 
		представник відповідача ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_3  до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, 
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		03 лютого 2017 року  ОСОБА_4 звернулась в суд з зазначеним позовом до КП «Київський метрополітен» про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
		Свої вимоги мотивувала тим, що 30 січня 2014 року вона підіймалась на ескалаторі станції Київського метрополітену «Арсенальна» та внаслідок нерівномірного руху ескалатора жінка, що стояла попереду неї, не втримала рівновагу та спиною впала на неї. У результаті цього вона отримала травму у вигляді переломів правого коліна і гомілкової кістки. 
		Її було госпіталізовано до ортопедо-травматологічного центру КЗ «Київська обласна клінічна лікарня», де вона знаходилась на лікуванні до 07 жовтня 2014 року та перенесла 4 операції. Також, вона повторно проходила лікування у період з 09 грудня 2015 року по 16 грудня 2015 року та перенесла ще одну операцію. У результаті довгострокового лікування вона отримала ІІІ групу інвалідності довічно. 
		18 жовтня 2016 року вона звернулась з листом до КП «Київський метрополітен» зі скаргою на дії підприємства та відшкодування майнової та моральної шкоди. 
		КП «Київський метрополітен» листом від 01 листопада 2016 року повідомило про відмову в задоволенні її скарги. 
		Загальний розмір майнової шкоди, заподіяної у результаті винних дій відповідача становить 32570 гривень 83 копійки, що складається з витрат на придбання ліків.
		Крім того, їй завдано моральні страждання, що пов`язані з тривалим лікуванням та проблемами зі здоров`ям, які продовжуються дотепер. 
		Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з КП «Київський метрополітен» на її користь 32570 гривень 83 копійки майнової шкоди та 117429 гривень 17 копійок на відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017 року відкрито провадження у справі. 
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити. 
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Підтримав викладене у письмових запереченнях (а.с. 32-39). Зазначив, що за фактом отримання травми позивачем КП «Київський метрополітен» було проведено службове розслідування, про що складено акт службового розслідування нещасного випадку з пасажирами метрополітену від 31 січня 2014 року. З письмових пояснень позивача, наданих працівникам метрополітену та інспектору ПСЛУ Лінійного управління в метрополітені ГУМВС України в м. Києві, вбачається, що ОСОБА_4 вказує на відсутність претензій до працівників метрополітену. Жодної інформації щодо збою роботи ескалатора ні письмові пояснення позивача та її знайомої ОСОБА_5 , ні доповідна записка чергової по станції ОСОБА_6 , не містять. За висновком комісії причиною нещасного випадку з позивачем стала особиста необережність ОСОБА_5 , яка оступилась, втратила рівновагу та впала на ОСОБА_7 . Крім того, за фактом падіння на ескалаторі 30 січня 2014 року було проведено комісійну перевірку технічного стану ескалатора № 1 нижнього нахилу працюючого на підйом станції «Арсенальна», за результатами якої встановлено, що ескалатор знаходиться в технічно справному стані і відповідає «Правилам устройств и безопасной експлуатации ескалаторов», про що складено акт від 30 січня 2014 року № 25/1. 
		Вказує на те, що надані позивачем касові чеки та акт наданих послуг з обстеження не має жодного відношення до лікування перелому гомілкової кістки, а призначені для лікування захворювання горла, застуди, захворювань урогенітального тракту тощо. 
		Таким чином, за відсутності неправомірних дій та завданої шкоди з боку КП «Київський метрополітен», у відповідача відсутній обов`язок по відшкодуванню шкоди. 
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
		Судом встановлено, що 30 січня 2014 року ОСОБА_4 підіймалась на ескалаторі станції Київського метрополітену «Арсенальна» та жінка, що стояла попереду неї, не втримала рівновагу та спиною впала на неї. У результаті цього ОСОБА_4 отримала травму у вигляді переломів правого коліна і гомілкової кістки. 
		ОСОБА_8 було госпіталізовано до ортопедо-травматологічного центру Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», де остання знаходилась на лікуванні до 07 жовтня 2014 року (а.с. 4). Також, ОСОБА_4 повторно проходила лікування у період з 09 грудня 2015 року по 16 грудня 2015 року (а.с. 5). У результаті довгострокового лікування ОСОБА_4 отримала ІІІ групу інвалідності довічно (а.с. 7). 
		18 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернулась з листом до КП «Київський метрополітен» зі скаргою на дії підприємства та відшкодування майнової та моральної шкоди. 
		КП «Київський метрополітен» листом від 01 листопада 2016 року повідомило про відмову в задоволенні її скарги (а.с. 6).
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		Цивільне законодавство встановлює загальне правило, за яким відповідальність за завдання шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.
		Відшкодування такої шкоди можливе, коли це передбачено відповідним законодавством, що визначає порядок і умови її відшкодування. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. 
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. 
		Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 
		Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
		Позивач на обґрунтування своїх доводів посилається на покази свідка. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона знає позивача з дня пригоди з 30 січня 2014 року. вона їхала нижче та бачила, як на позивача впала інша жінка. У результаті цього інші люди почали падати, ескалатор почав труситись, а потім різко зупинився. Позивач отримала травми. 
		У матеріалах справи міститься акт службового розслідування нещасного випадку з пасажирами метрополітену від 31 січня 2014 року, з якого вбачається, що причиною нещасного випадку є особиста необережність ОСОБА_5 , яка з власної необережності оступилась, втратила рівновагу та впала на ОСОБА_8 (а.с. 40).
		З наданого акту № 25/1 від 30 січня 2014 року, складеного комісією ескалаторної служби, ескалатор знаходиться в технічно справному стані і відповідає «Правилам устройств и безопасной експлуатации ескалаторов». Крім того, в акті вказано про те, що ОСОБА_4 претензій до працівників метрополітену немає (а.с. 41). 
		З письмових пояснень ОСОБА_10 , прийнятих 30 січня 2014 року інспектором ОСОБА_11 , вбачається, що при підйомі на другому ескалаторі її знайома не втрималась та впала на неї, після чого вона також не втримала рівновагу та впала, отримавши вивих ноги. Працівниками метрополітену було викликано швидку медичну допомогу. Претензій до працівників метрополітену та працівника міліції вона не має (а.с. 42). 
		У матеріалах справи міститься доповідна записка чергової по станції ОСОБА_6 від 30 січня 2014 року, яка містить письмові пояснення ОСОБА_5 , з яких вбачається, що вона перебувала на станції «Арсенальна» на ескалаторі, не втрималась та впала. Під час падіння зачепила жінку, що знаходилась позаду неї (а.с. 43, 82). 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона працює начальником дистанції руху. З позивачем не знайома та раніше її не бачила. Вона була головою по розслідуванню нещасного випадку, що стався 30 січня 2014 року. Зазначила, що ескалатор був оглянутий та технічних порушень в його роботі виявлено не було. Опитуванням чергових по станції та міліціонера встановлено, що збоїв в роботі ескалатора в цей день не було. Пояснила, що ескалатор зупинили пасажири вже після падіння позивача. Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_10 вбачається, що вона не мала претензій ні до роботи ескалатора, ні до працівників метрополітену. 
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона 30 січня 2014 року працювала начальником станції метро «Арсенальна». Її було викликано черговою по станції та повідомлено про те, що пасажирка впала через падіння на неї її подруги, що їхала разом з нею. Працівники ескалаторної служби оглянули та перевірили ескалатор, проте збоїв в його роботі не виявили. Потерпіла не скаржилась на роботу ескалатора. Крім того, 30 січня 2014 року та в інші дні взагалі не надходило скарг на роботу ескалатора на станції метро «Арсенальна». Вважає, що причиною нещасного випадку є падіння на позивача іншої жінки. 
		У судовому засіданні представник позивача також посилався на те, що ОСОБА_4 отримала травми під час проїзду на ескалаторі, який є джерелом підвищеної небезпеки.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримала травми не в результаті використання ескалатора, а через особисту необережність ОСОБА_5 , яка оступилась, втратила рівновагу та впала на ОСОБА_8 
		Зазначене підтверджується, зокрема, письмовими поясненнями і самої ОСОБА_10 , наданими 30 січня 2014 року працівникам метрополітену. 
		За таких обставин, у КП «Київський метрополітен» не виникає обов`язку по відшкодуванню майнової та моральної шкоди.
		З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.
		Керуючись статтями 23, 1187 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд, 
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Відмовити в задоволенні позову  ОСОБА_3 (07,50,  АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35) про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...