Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/5527/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2019.
Дата набрання законної сили: 16.09.2019
Номер судового провадження: 61-32011ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 вересня 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 204/5527/16-ц
		провадження № 61-32011св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшикова Кристина Олександрівна, 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_1 у серпні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його троюрідна бабка ОСОБА_3 та троюрідний дід ОСОБА_4 оформили на його користь заповіти у приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Зайченко Ірини Анатоліївни.
		Обґрунтовуючи спорідненість із спадкодавцями, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 є двоюрідною сестрою його бабки ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Мати ОСОБА_3 ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є рідною сестрою матері ОСОБА_5 ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Його мати ОСОБА_8 є дочкою ОСОБА_5 та двоюрідною племінницею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 за заповітом прийняв 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
		У 2014 році ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Проте позивачу стало відомо, що на користь ОСОБА_2 05 вересня 2014 року у Спеціалізованій медико-санітарній частині № 6 м. Дніпропетровськ ОСОБА_4 оформив заповіт, на підставі якого вона має право отримати 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
		Позивач вважав, що ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними в момент посвідчення заповіту від 05 вересня 2014 року, за реєстровим № 1384, а тому просив суд визнати недійсним односторонній правочин, яким є заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшиковою К .О. 05 вересня 2014 року, за реєстровим № 1384.
		Стислий виклад заперечень сторони відповідача
		Відповідач заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшиковою К. О. 05 вересня 2014 року, за реєстровим № 1384. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку, що ОСОБА_4 у момент вчинення правочину перебував у такому стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Тобто під час складення заповіту 05 вересня 2014 року волевиявлення ОСОБА_4 не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
		Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження родинних зв`язків ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , в порядку окремого провадження такий факт також не встановлювався. Таким чином, відсутні обґрунтовані підстави для висновку, що оспорюваний заповіт позбавив позивача права на спадкування за законом або будь-яким іншим чином порушує його права, свободи та інтереси, що підлягають захисту шляхом визнання заповіту недійсним. Однією з обов`язкових умов визнання правочину недійсним є порушення у зв`язку з його укладанням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам законності та обґрунтованості, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судом правильно застосовані норми права. Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки не містить посилання на конкретні норми матеріального права, постанови Верховного Суду України, а обставини справи встановлені неповно. Зазначає, що під час розгляду справи по суті відповідач не висловлювала сумнівів у правильності та обґрунтованості висновків судово-психіатричної експертизи, а отже, фактично погодилась з її висновками, що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції. Враховуючи, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, що є предметом заповіту, вважає, що він є заінтересованою особою, а отже має право на позов про визнання заповіту недійсним. Судами не враховано наявність свідків та фотоматеріалів, які підтверджують факт споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 
		ОСОБА_2 просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 , оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін, здійснювати розгляд касаційної скарги за її участю. Зазначає, що ОСОБА_1 не довів, що оспорюваний заповіт порушує його права, а тому висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову є законними та обґрунтованими.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. посвідчено заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який на випадок його смерті все належне йому майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, заповідав ОСОБА_1 Заповіт зареєстрований за № 1411.
		22 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. посвідчено заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за № 1410, яка на випадок її смерті усе належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день смерті заповідала ОСОБА_1 
		25 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до П`ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Згідно з його заявою від 25 грудня 2007 року № 1496/07 ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_3 , яка залишила на його ім`я заповіт на все майно, посвідчений 22 лютого 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., за реєстровим № 1410. На день її смерті залишилося майно, яке він приймає. Окрім нього спадкоємцем є чоловік померлої ОСОБА_4 , інших спадкоємців немає.
		19 січня 2008 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. із заявою, згідно з якою скасував заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. 22 лютого 2007 року, реєстровий № 1411, на користь ОСОБА_1 Заяву зареєстровано у реєстрі за № 294.
		05 вересня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Меньшиковою К. О. посвідчено заповіт ОСОБА_4 , який на випадок його смерті все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов`язки, які належатимуть йому на день смерті, заповідав ОСОБА_2 . У заповіті зазначено, що цей заповіт складено, прочитано ОСОБА_4 особисто вголос та підписано власноруч за місцем його фактичного перебування за адресою: АДРЕСА_3 Спеціалізована медико-санітарна частина № 6, палата № 407.
		ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_4 .
		Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини від 17 вересня 2014 року № 48 звернувся ОСОБА_1 , в якій зазначив, що цією заявою він приймає всю спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 Заява зареєстрована у реєстрі за № 949 та міститься в матеріалах спадкової справи № 15/2014.
		ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 також звернулася до нотаріальної контори із заявою від 20 жовтня 2014 року № 5 про прийняття спадщини, в якій зазначила, що цією заявою вона приймає всю спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , який залишив на її ім`я заповіт від 05 вересня 2014 року. Заява зареєстрована у реєстрі за № 1541 та наявна в матеріалах спадкової справи № 15/2014.
		Згідно з матеріалами спадкової справи № 15/2014, яка відкрита після смерті ОСОБА_4 , інші особи із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 23 лютого 2017 року № 8, ОСОБА_4 на момент складання заповіту 05 вересня 2014 року, виявляв розлади свідомості внаслідок інтоксикації, викликаної тяжкою соматичною хворобою. За своїм психічним станом у той період часу він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
		В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що підставою для відмови у задоволенні позову було встановлення апеляційним судом недоведеності порушення прав та інтересів заявника складанням ОСОБА_4 нового заповіту.
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Згідно з частиною другою статті 1267 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
		Необхідно враховувати, що як заінтересовані особи, повноважні пред`являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, можуть розглядатися виключно особи, суб`єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК України (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів), порушені у зв`язку із вчиненням (складанням) недійсного (за їх твердженням) заповіту.
		За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
		У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. 
		У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. 
		У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. 
		У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. 
		У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (статті 1261-1265 ЦК України).
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що під час вирішення питання, хто є спадкоємцями за законом, необхідно враховувати такі юридичні факти, як: родинні відносини (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця.
		Ступінь споріднення визначається кількістю народжень, що пов`язують між собою двох осіб, які перебувають у родинних відносинах. 
		У п`яту чергу право на спадкування мають родичі четвертого-шостого ступеня споріднення, якщо відсутні спадкоємці перших чотирьох черг (родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення). До родичів четвертого ступеня споріднення належать діти рідних племінників та племінниць спадкодавця (двоюрідні онуки та онучки) і рідні брати та сестри його діда та баби (двоюрідні дід та баба). До родичів п`ятого ступеня споріднення належать діти його двоюрідних онуків і онучок (двоюрідні правнуки та правнучки), діти його двоюрідних братів та сестер (двоюрідні племінниці та племінники), діти його двоюрідних дідів та бабок (двоюрідні дядьки та тітки). Родичі шостого ступеня споріднення це - діти його двоюрідних правнуків та правнучок (двоюрідні праправнуки та праправнучки), діти його двоюрідних племінників та племінниць (троюрідні онуки та онучки), діти його двоюрідних дядьків та тіток (троюрідні брати та сестри). 
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував позовні вимоги тим, що він має право на спадщину за законом у п`яту чергу. Верховний Суд врахував, що заявник в уточненій позовній заяві сам доводить, що має родинні відносини лише з дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , а з її чоловіком має не родинні відносини, вони є свояками, а отже ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є родичами, оскільки не мають спільного родича, стосунки не ґрунтуються на кровному спорідненні.
		Враховуючи, що судами встановлено скасування заповіту, складеного ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_1 , права заявника складенням нового заповіту на користь ОСОБА_2 не порушені, а отже він є неналежним позивачем у цьому спорі. 
		Єдиним наслідком подання позову неналежним позивачем є відмова у його задоволенні, оскільки оспорюваний заповіт не стосується його прав та інтересів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Верховний Суд встановив, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого рішення не впливають. Інші доводи спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Щодо клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін
		Як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Зважаючи на наведені правила та те, що процесуальним законом не передбачено можливість виклику сторін для участі у розгляді справи касаційним судом під час попереднього судового засідання, яке проводиться у порядку письмового провадження, Верховний Суд визнає клопотання відповідача таким, що не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...