Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/22035/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2019. Зареєстровано: 18.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 08.10.2019
Номер судового провадження: 2/219/465/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                            Справа № 760/22035/18
		                    Провадження № 2/219/465/2019
		 
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		  06 вересня 2019 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Погрібної Н.М., за участю секретаря судового засідання Мирошниченко О.Л., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Бахмуті цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		27.08.2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, позовні вимоги якої обґрунтовував тим, що 28 вересня 2017 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 42 000 (сорок дві тисячі) доларів під відсотки в розмірі 12 % на рік від суми позики, в доларах США. На підтвердження укладання договору позики та його умов, ОСОБА_2 власноруч написала боргову розписку про отримання від ОСОБА_4 42 000 (сорок дві тисячі) доларів США, які відповідач зобов`язалась повернути до 31 грудня 2017 року, однак своє зобов`язання відповідач не виконала. Таким чином, відповідач заборгувала позивачу 42000 (сорок дві тисячі) доларів США  сума позики, 4349,59 доларів США  12 % річних за користування; 3 % річних  1087,40 доларів США; інфляційні витрати  2891,12 доларів США, разом сума складає 50328,11 доларів США. Крім того, просив суд стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору. 
		У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, від позивача та представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому вони вказають, що підтримують позовні вимоги та просить їх задовольнити, а також просять розглянути справу у їх відсутність. 
		Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась. Вона у встановленому законом порядку була повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Але про причини неявки суд не сповістила. Від неї не надійшло клопотання про відкладення слухання справи. 
		На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з таких підстав. 
		    Статтею 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		     Відповідно до ч.1 і ч.2ст.207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		     За приписами ч.1, ч.2ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		     Згідно зіст.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		     Договір позикиє двостороннімправочином,а такожвін єодностороннім договором,оскільки післяукладення цьогодоговору всіобов`язкиза договоромпозики,у томучислі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
		     Частиною 2ст.1047 ЦК Українипередбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		     За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		    Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
		    28 вересня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 (позикодавець) передав ОСОБА_2 (позичальник) у власність грошові кошти у сумі 1111740 (один мільйон сто одинадцять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 42000 (сорок дві тисячі) доларів США 00 центів, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 28.09.2017 року (1 долар США = 26,47 гривень) під відсотки в розмірі 12 % на рік від суми позики, в доларах США. Окрім цього, в договорі зазначено, що повернення вказаної суми позики має бути здійснено не пізніше 31 грудня 2017 року. (а.с. 7-8).
		На підтвердженняукладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 договору позикита передачіпозикодавцем коштівна виконанняйого умов,відповідачкою булопредставлено розпискупро отриманнянею відпозивача грошовихкоштів усумі 1111740 (один мільйон сто одинадцять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп., що в еквіваленті становить 42000(сорокдві тисячі)доларів США00центів,згідно зофіційним курсомНБУ станомна 28.09.2017року (1долар США=26,47гривень),суму позикиотримала вдоларах США,які зобов`язаласявіддати непізніше 31грудня 2017року готівкоюу доларахСША. (а.с. 9).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		      За змістомст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		     За положеннями ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		    Статтею 530 ЦК Українивизначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
		     Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 За приписами ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якшо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		 Згідно з умовами договору позики від 28 вересня 2017 року позичальник зобов`язалася повернути позику у термін до 31 грудня 2017 року, проте належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернувши її.
		Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
		Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет N 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".
		Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
		Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
		Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
		Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
		Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
		При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
		3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
		Суд перевірив розрахунки, наведені позивачем щодо 3% річних від суми позики і погоджується з вимогами позивача, що сума 3% річних від суми позики дорівнює 1087,40 доларів США, інфляційні витрати  2891,12 доларів США.
		Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 42 000 доларів США (сума позики) + 4349,59 доларів США (12 % річних за користування коштами), + 1087,40 доларів США (3% річних від суми позики), 2891,12 доларів США = 50 328,11 доларів США. 
		Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У даному випадку на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8810,00 грн.     
		     З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст.15,16,525,526,533, 610, 611,625, 639, 1046-1050 Цивільного кодексу України. ст.ст.4, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 284, 289 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд 
		в и р і ш и в :
		    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь  ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість за договором займу від 28.09.2017 року у сумі 42 000 доларів США (сума позики), 4 349,59 доларів США (12 % річних за користування коштами), 1 087,40 доларів США (3% річних від суми позики), 2 891,12 доларів США(інфляційні витрати), а також судовий збір у розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп.
		Заочне рішення може бути переглянуто Артемівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		 
		   Суддя                                 Н.М.Погрібна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...