Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/4290/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2019. Зареєстровано: 19.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/6644/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №810/4290/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/6644/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 (суддя Спиридонова В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 (судді: Вівдиченко Т.Р. (головуючий), Гром Л.М., Міщук М.С.) у справі №810/4290/13-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, 
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: 
		-  №0001141702 від 03.04.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 437  641,79 грн; 
		- №0002031702 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 15  420,77 грн.; 
		- №0002021702 від 19.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 202  778,10 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Підприємцем порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не відповідають дійсності, оскільки всі господарські операції, які відображені в податковому обліку фактично відбулись, що підтверджено первинними документами.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
		4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на те, що доходи та витрати по господарських операціях позивач сформував на основі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт вчинення господарських операцій.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємця в повному обсязі.
		6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від №199/17-02/2630200570 від 20.03.2013, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємця з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ РМА «Монамі» за грудень 2009 року, ТОВ «ТД Спецтехноресурс» за грудень 2009 року, січень, лютий, березень, квітень 2010 року, ТОВ «Лоу-Консалт» за березень, квітень 2011 року, ТОВ «Агенство Віасат» за період квітень, травень 2011 року, ТОВ «Остін-трейд за грудень 2011 року, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено оподатковуваний частий дохід на загальну суму 2  798  508,60 грн, п.198.6 ст.198, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем знижено податок на додану вартість в розмірі 360 989,67 грн. 
		Фахівці контролюючого органу дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ «ТД Спецтехноресурс», ТОВ «Лоу-Консалт», ТОВ «Агенство Віасат», ТОВ «Остін-трейд» не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки згідно висновків акту перевірки за результатами проведених заходів легалізованими матеріалами проведених заходів підтверджено причетність групи осіб до контролю та діяльності перелічених підприємств. Крім того, зазначені вище особи використовуючи документи та розрахункові рахунки перелічених підприємств, надали можливість підприємствам - користувачам злочинної групи, ухилитись від сплати податків в особливо великих розмірах, заволодіти бюджетними коштами з шляхом документального оформлення безтоварних операцій та перевезти безготівкові кошти у готівку. Таким чином, було порушено кримінальну справу №69 - 149 відносно невстановленої групи осіб за ознаками злочину передбаченого ст. 28 ч. 2, 205 ч.2 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Підставами для порушення кримінальної справи стали дані, які містяться в матеріалах кримінальної справи №69 - 149, в тому числі: актах невиїзних документальних перевірок вказаних підприємств, актах незнаходження за юридичною адресою, даних автоматизованих систем ДПС України, податковій звітності даних підприємств, проведених оперативно - технічних заходах під час зняття інформації з каналів зв`язку - мобільних телефонів, пояснення директорів та засновників вказаних підприємств та інших матеріалів, що вказують на наявність в діях невстановленої групи осіб складу злочину, передбаченого ст. 28 ч 2, 205 ч. 2 Кримінального кодексу України.
		На підставі акту перевірки вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
		Судами також встановлено, наступне.
		06.06.2010 року між Підприємцем (виконавець) та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (замовник) укладено договір №1583/2010, згідно умов якого виконавець надає замовнику транспортні послуги з організації перевезення пасажирів замовника у відповідності з узгодженим сторонами графіком руху транспорту, а замовник приймає та оплачує належно надані послуги.
		З метою виконання умов вищезазначеного договору позивачем було укладено ряд договорів про надання послуг, зокрема з ТОВ «Остін-трейд, ТОВ «Агентсво Віасат» та ТОВ «Лоу Консалт».
		Господарські відносини між позивачем та вказаними контрагентами здійснювались на підставі договорів, згідно умов яких контрагенти надавали (організовували) замовнику (позивачу) транспортні послуги з перевезення пасажирів замовника у відповідності з узгодженим сторонами графіком руху транспорту, а замовник приймає та оплачує належно надані послуги.
		Господарські відносини між позивачем та ТОВ ТД «Спец-Техноресурс» полягали в наданні останнім послуг з ремонту автобусів, продажу запчастин та продажу дизельного палива на загальну суму 1 284 508,00 грн.
		В підтвердження фактичного придбання послуг та товарів, зокрема запчастин та паливно-мастильних матеріалів, позивач надав копії первинних документів, зокрема, платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, графіки руху ТЗ за відповідними маршрутами.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо обставин з якими останній пов`язує допущені позивачем порушення норм податкового законодавства, зокрема наявності порушеної кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
		Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судом норм матеріального права відповідач в касаційній скарзі не наводить.
		9. Підприємцем надано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на безпідставність на необґрунтованість доводів контролюючого органу, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції просить залишити без змін.
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		10.1. Пункт    44.1 статті    44.
		Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		10.2. Пункт 138.2 статті 138.
		Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
		Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		10.4. Пункт 177.1 статті 177.
		Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		10.5. Пункт 177.2 статті 177.
		Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		10.6. Пункт 177.4 статті 177.
		До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
		10.7. Пункт 198.3 статті 198.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		10.8. Пункт    198.6 статті    198.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		11. Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
		11.1. Пункт 1.7. статті 1.
		Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
		11.2. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. 
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
		придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
		11.3. Підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7.
		Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. 
		11.4. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.
		Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). 
		У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
		12. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
		12.1. Стаття 1.
		12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. 
		12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		12.2. Частина 1 статті 9.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		13. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід.
		14. Чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними із проведенням господарської діяльності такої фізичної особи-підприємця.
		15. Витрати, що пов`язані з проведенням господарської діяльності фізичної особи-підприємця мають бути підтверджені належно оформленими первинними документами.
		16. Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		17. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		18. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.    1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на адміністративний позов, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
		22. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
		Судами досліджено та встановлено наявність у позивача первинних документів, які згідно з п.     44.1 ст.     44 Податкового кодексу України, є підставою для формування витрат та податкового кредиту. 
		23. Контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними, а також вироку суду по кримінальній справі № 69-149 за фактом фіктивного підприємництва, на яку контролюючий орган посилається як на підставу нереальності господарських операцій.
		Колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій. 
		Колегія суддів також зазначає, що як вбачається з акту перевірки контролюючим органом вказано, що підставами для порушення вказаної кримінальної справи стали зокрема, дані, що містяться в  актах невиїзних документальних перевірок підприємств, актах незнаходження за юридичною адресою, даних автоматизованих систем ДФС України, податковій звітності даних підприємств. Проте необхідно зазначити, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. 
		24. Податковим органом також не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства чи мали наміри на ухилення від оподаткування.
		25. Відтак, судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки, так і запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі , у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду попередньої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		26. Колегія суддів приходить до висновку, що за встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та дійшли правильного висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про правомірність формування позивачем даних податкового обліку, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
		27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 слід залишити без задоволення.
		28. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 у справі №810/4290/13-а залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 Р.Ф. Ханова ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...