Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13114/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2019. Зареєстровано: 19.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2019.
Дата набрання законної сили: 10.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/42702/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №826/13114/16
		провадження №К/9901/42702/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючого судді Коваленко Н.В.,
		Суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
		за участю секретаря судового засідання Буденко В.В., 
		учасники справи:
		представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , 
		представник відповідача Брюховецька М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства освіти і науки України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.,  від 27 вересня 2017 року,  
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН), третя особа - Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування п. 3 наказу відповідача № 161 від 25.02.2016 року в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та відмови у видачі ОСОБА_1 диплома доктора юридичних наук; зобов`язання відповідача видати диплом доктора юридичних наук ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.
		Постановляючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду та вирішення справи по суті підстави для скасування оскаржуваного наказу в частині, що стосується позивача, відсутні, як і відсутні підстави для зобов`язання Міністерства освіти і науки України видати диплом доктора юридичних наук ОСОБА_1 .
		3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року  постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано п. 3 наказу Міністерства освіти і науки України №161 від 25.02.2016 року в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та відмови у видачі ОСОБА_1 диплома доктора юридичних наук. В решті позовних вимог - відмовлено.
		Ухвалюючи зазначене рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявність академічного плагіату відповідно до ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» є єдиною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради, яке також спростовується висновком Апеляційної комісії МОН України (у новому складі). Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи висновок Апеляційної комісії МОН України (у новому складі), яка була сформована 07.06.2017 року, та Висновок експертного дослідження в сфері інтелектуальної власності № 11746, складеного 31.01.2017 року науковим співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бакаріуса, атестованим судовим експертом ОСОБА_9, якими встановлено відсутність академічного плагіату у захищеній дисертації ОСОБА_1 , дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування п. 3 наказу відповідача № 161 від 25.02.2016 року в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та відмови у видачі ОСОБА_1 диплома доктора юридичних наук. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерства освіти і науки України звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.07.2015 року в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України Швець В . Д. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право».
		Захист відбувся публічно. За результатами таємного голосування членів спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 ОСОБА_1 одноголосно присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук.
		В подальшому атестаційну справу та дисертацію ОСОБА_1 винесено на розгляд експертної ради з питань проведення експертизи дисертацій МОН з юридичних наук 25.11.2015 року із запрошенням здобувача.
		З наявної у матеріалах справи копії протоколу № 20 (33) засідання експертної ради з юридичних наук від 25.11.2015 року убачається, що за результатами розгляду дисертації ОСОБА_1 вирішено передати її на поглиблене вивчення експерту.
		За результатами повторного розгляду атестаційної справи, який відбувся 17.02.2016 року, з урахуванням матеріалів поглибленого вивчення дисертації (експертного висновку щодо дисертації ОСОБА_1 на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук), експертною радою з юридичних наук на засіданні 17.02.2016 року, яке оформлене протоколом № 2, виявлено порушення п. 9 (щодо особистого виконання здобувачем дисертації на здобуття наукового ступеня), п. 10 (стосовно наявності у дисертації наукових положень та науково обґрунтованих результатів, щодо яких здобувач є суб`єктом авторського права (виявлено значний обсяг текстових запозичень без посилання на першоджерело), п. 14 (щодо зазначення у дисертації та в авторефераті конкретного особистого внеску здобувача, якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам і суттєвою обставиною в оцінці самостійного дослідження) Порядку №567, яким врегульовано питання присудження наукових ступенів доктора і кандидата наук та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. Прийнято рішення рекомендувати Атестаційній колегії МОН скасувати рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук.
		З наявної у матеріалах справи копії експертного висновку щодо дисертації ОСОБА_1 на тему: «Адміністративно-правовий захист прав суб`єктів землекористування в Україні» Х. 2015. на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» убачається, що при виборі опонента не враховано, що останній не є спеціалістом з проблематики, яка поставлена у дисертації. Серед авторів наукових джерел, які названі у дисертації, навряд чи можна побачити науковців, праці яких теж стосувалися адміністративно-правового захисту землекористування. Автор дисертації не визначив науково-теоретичну або науково-практичну проблему, яку необхідно було вирішити як мету дослідження у докторській дисертації, або обрати самостійно визначений науковий напрямок, який би характеризував і шляхом правильно обраних методологічних підходів привів би до суттєвих науково-теоретичних та практично вагомих результатів. Цьому завадило відхилення від чітко визначених критеріїв паспорту спеціальності 12.00.07, оскільки земельно-правові проблеми до них не відносяться. За результатами перевірки встановлено текстуальні запозичення, які не відображають науково-дослідницьку роботу автора.
		25.02.2016 року Міністерством освіти і науки України видано наказ «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 25 лютого 2016 року», згідно з п. 3 якого, скасовано рішення спеціалізованих вчених рад, у тому числі спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» та відмовлено у видачі диплома доктора юридичних наук ОСОБА_1 на підставі висновку.
		19.04.2016 року позивачем, на підставі положень Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 567 від 24.07.2013 року (далі - Порядок № 567), було подано апеляцію на рішення МОН щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук.
		Відповідач своїм листом № 1/11-9481 від 15.07.2016 року повідомив позивача про те, що на засіданні Атестаційної колегії МОН 01.07.2016 року було прийнято рішення про утворення апеляційної комісії для розгляду апеляції позивача.
		Копію наказу МОН № 750 від 01.07.2016 року «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 01 липня 2016 року» відповідач надав суду першої інстанції на його запит. П. 6 вказаного наказу утворено апеляційну комісію, у складі, визначеному у п. 1 додатку 6 до наказу № 750.
		Позивачем було надано суду копію висновку апеляційної комісії щодо дисертації ОСОБА_1 за темою «Адміністративно-правовий захист прав суб`єктів землекористування в Україні» (наукова спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право).
		З копії вказаного висновку убачається, що будь-яких підстав щодо сумнівів у частині питання актуальності, наукової новизни дисертації ОСОБА_1 по цій дисертації  не вбачається. Процедурні вимоги щодо проведення захисту дотримані. Апеляційна комісія, ознайомившись із паперовими варіантами першоджерел, про які йде мова в експертному висновку, не знайшла у докторській дисертації ОСОБА_1 , авторефераті дисертації чи опублікованих автором за темою дисертації статтях текстових запозичень без посилання на першоджерела. 
		Водночас, однин із членів апеляційної комісії доктор юридичних наук, професор ОСОБА_4 , висловив думку щодо невідповідності докторської дисертації ОСОБА_1 вимогам, які висуваються до подібних робіт.
		Висновок містить рекомендацію скасувати наказ МОН № 161 від 25.02.2016 року в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право, а також в частині позбавлення протягом двох років права брати участь у підготовці наукових кадрів доктора юридичних наук, професора ОСОБА_5 . Однак, при цьому, висновок не підписано всіма членами апеляційної комісії.
		У зв`язку з цим, Наказом МОН України № 659 від 27.04.2017 року було вирішено:
		«Призначити члена Атестаційної колегії Копиленка Олександра Любимовича, доктора юридичних наук, професора, академіка НАПрН України, директора Інституту законодавства Верховної Ради України, головою апеляційної комісії, утвореної 01 липня 2016 року для розгляду апеляції ОСОБА_1 , припинивши повноваження членів апеляційної комісії, включених до її складу згідно з пунктом 1 додатка 6 до наказу Міністерства освіти і науки України від 1 липня 2016 року № 750. Голові апеляційної комісії подати пропозиції щодо формування її складу».
		В подальшому, Наказом МОН України № 800 від 07.06.2017 року було вирішено:
		« 1. Внести зміни до наказу Міністерства освіти і науки України від 27 квітня 2017 року № 659 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присвоєння вчених звань і присудження наукових ступенів від 27 квітня 2017 року», виклавши пункт 5 у такій редакції:
		« 5. Змінити склад апеляційної комісії, утвореної 01 липня 2016 року для розгляду апеляції ОСОБА_1 , затвердивши її у її складі згідно з додатком 7 та припинивши повноваження членів апеляційної комісії, включених до її складу згідно з пунктом 1 додатка 6 до наказу Міністерства освіти і науки України від 1 липня 2016 року № 750»».
		Відповідно до Додатку № 7 до згаданого наказу:
		«Апеляційна комісія, утворена для розгляду апеляції ОСОБА_1 .
		Голова комісії: доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України ОСОБА_6 , директор Інституту законодавства Верховної Ради У країни.
		Члени комісії: доктор юридичних наук, професор ОСОБА_7 , заступник директора з наукової роботи навчально-наукового Юридичного інституту Національного авіаційного університету; доктор юридичних наук, професор ОСОБА_8 , директор Центру східноєвропейського права Інституту законодавства Верховної Ради України».
		14.09.2017 року ОСОБА_1 було отримано Висновок на його апеляцію щодо результатів розгляду його докторської дисертації «Адміністративно-правовий захист прав суб`єктів землекористування в Україні» за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право, відповідно до якого Апеляційна комісія рекомендує:
		« 1) скасувати наказ МОН України «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань» від 25 лютого 2016 року № 161 у частині відмови в присудженні ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право, а також стосовно позбавлення протягом двох років права участі у підготовці наукових кадрів доктора юридичних наук, професора ОСОБА_5 ;
		2) затвердити рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право та видати диплом доктора юридичних наук».
		Висновок підписано всіма членами Апеляційної комісії.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. У судовому засіданні представник Міністерства освіти і науки України просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року. 
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначено, що спірний наказ є законним та прийнятим в межах компетенції Міністерства освіти і науки України, відповідачем при розгляді атестаційної справи дотримано всі вимоги чинного законодавства. На думку заявника, суд апеляційної інстанції, приймаючи постанову про скасування рішення суду першої інстанції, обґрунтував своє рішення лише на підставі висновку Апеляційної комісії МОН України, яка була утворена 07.06.2017, тобто вже після прийняття рішення суду першої інстанції. Остаточного рішення щодо апеляції ОСОБА_1 відповідачем, станом на день прийняття рішення судом апеляційної інстанції не прийнято, а тому вказаний висновок не має жодного значення для розгляду справи. Крім того, відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції спростовано лише одне з порушень позивача, однак не спростовано інших порушень, які були підставою для винесення оскаржуваного наказу МОН. 
		8. У судовому засіданні представник позивача щодо задоволення касаційної скарги заперечував, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
		Третьою особою заперечень (відзиву) на касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року не подано.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		9. Стаття 6 Закону України «Про вищу освіту» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає порядок атестації здобувачів вищої освіти.
		Відповідно до частини першої вказаної статті атестація - це встановлення відповідності засвоєних здобувачами вищої освіти рівня та обсягу знань, умінь, інших компетентностей вимогам стандартів вищої освіти.
		Атестація здійснюється відкрито і гласно. Здобувачі вищої освіти та інші особи, присутні на атестації, у тому числі під час захисту дисертації, можуть вільно здійснювати аудіо- та/або відеофіксацію процесу атестації.
		Частина четверта цієї статті визначає, що атестація осіб, які здобувають ступінь доктора наук, здійснюється постійно діючою спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи, акредитованою Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, на підставі публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
		Дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, та дисертації (або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей, опублікованих у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях) осіб, які здобувають ступінь доктора наук, а також відгуки опонентів оприлюднюються на офіційних веб-сайтах відповідних вищих навчальних закладів (наукових установ) відповідно до законодавства (частина п`ята статті).
		Згідно з частиною шостою зазначеної статті до захисту допускаються дисертації (наукові доповіді), виконані здобувачем наукового ступеня самостійно. Виявлення в поданій до захисту дисертації (науковій доповіді) академічного плагіату є підставою для відмови у присудженні відповідного наукового ступеня.
		Виявлення академічного плагіату у захищеній дисертації (науковій доповіді) є підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня та видачу відповідного диплома. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у постійно діючій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник (консультант), офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, та голова відповідної спеціалізованої вченої ради позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється акредитації відповідної постійно діючої спеціалізованої вченої ради та права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік. Якщо дисертація (наукова доповідь), в якій виявлено академічний плагіат, була захищена у разовій спеціалізованій вченій раді, науковий керівник, члени цієї ради та офіційні опоненти, які надали позитивні висновки про наукову роботу, позбавляються права брати участь у роботі спеціалізованих вчених рад строком на два роки, а вищий навчальний заклад (наукова установа) позбавляється права створювати разові спеціалізовані вчені ради строком на один рік.
		Скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та може бути оскаржене відповідно до законодавства.
		10. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №630, Міністерство освіти і науки України (МОН) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
		МОН відповідно до покладених на нього завдань: формує та забезпечує функціонування системи атестації педагогічних, зокрема керівних, наукових і науково-педагогічних кадрів, організовує їх атестацію щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань і підвищення їх кваліфікації.
		Згідно з пп. 7 п. 2 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту», підготовка кандидатів та докторів наук, що здійснюється вищими навчальними закладами та науковими установами і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується в межах передбаченого строку підготовки. Особи, які закінчили аспірантуру або докторантуру до набрання чинності цим Законом, мають право на захист дисертації протягом одного року. За результатами захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук та наукового ступеня доктора наук здобувачам наукових ступенів присуджується науковий ступінь кандидата або доктора наук та видається диплом кандидата або доктора наук. Ця правова норма поширюється на осіб, які готують або підготували свої дисертації відповідно до Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.1999 року №309, що передбачено абз. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 року №567.
		11. Процедура атестації таких осіб шляхом проведення захисту їх дисертацій у спеціалізованих вчених радах врегульована Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника №567, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року (далі - Порядок, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого МОН є повноважним органом щодо прийняття рішень про скасування рішень спеціалізованих вчених рад. 
		Пунктом 9 вказаного Порядку визначено, що дисертація на здобуття наукового ступеня є кваліфікаційною науковою працею, виконаною особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії. Підготовлена до захисту дисертація повинна містити висунуті здобувачем науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення, а також характеризуватися єдністю змісту і свідчити про особистий внесок здобувача в науку.
		Відповідно до пункту 10 Порядку докторська дисертація:
		може бути подана до захисту у вигляді опублікованої монографії;
		повинна містити наукові положення та науково обґрунтовані результати у певній галузі науки, що розв`язують важливу наукову або науково-прикладну проблему і щодо яких здобувач є суб`єктом авторського права;
		Згідно з пунктом 14 Порядку якщо у дисертації використано ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації та в авторефераті з обов`язковим зазначенням конкретного особистого внеску в такі праці або розробки.
		У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.
		Виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело, є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
		Пункт 26 вказаного порядку визначає, що у МОН розглядаються документи атестаційних справ здобувачів наукових ступенів та проводиться експертиза дисертацій з метою здійснення контролю за дотриманням спеціалізованими вченими радами вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, про що готується висновок, який подається на розгляд атестаційної колегії МОН.
		Якщо під час проведення експертизи дисертації встановлено порушення спеціалізованою вченою радою вимог нормативно-правових актів з питань атестації наукових кадрів, то МОН скасовує рішення ради про присудження наукового ступеня, вживає заходів, зокрема:
		вказує на недоліки під час розгляду дисертації та проведення її захисту;
		звужує профіль ради;
		пропонує керівнику вищого навчального закладу або наукової установи, в якій утворено раду, подати інші кандидатури для призначення голови ради, його заступника або вченого секретаря;
		позбавляє офіційних опонентів, членів комісії ради з попереднього розгляду права участі в атестації наукових кадрів;
		припиняє діяльність ради з визначенням строку, протягом якого нове клопотання про утворення ради не подається.
		Згідно з пунктом 26 вказаного порядку строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук не повинен перевищувати шести місяців, а наукового ступеня кандидата наук - чотирьох місяців.
		Будь-які пропозиції і заяви щодо додаткової оцінки дисертацій та атестаційних справ розглядаються МОН до прийняття рішення.
		За особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.
		Відповідно до пунктів 42, 44, 45 Порядку на рішення МОН, пов`язані з присудженням (позбавленням) наукового ступеня або про відмову у присвоєнні вченого звання старшого наукового співробітника, здобувач може подати апеляцію до МОН не пізніше ніж через два місяці з дня його прийняття.
		У разі надходження апеляції МОН утворює із залученням фахівців відповідної галузі науки апеляційну комісію, крім випадків, коли апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків. Головою апеляційної комісії призначається, як правило, член атестаційної колегії МОН. Члени апеляційної комісії призначаються за пропозицією голови. Апеляційна комісія готує висновок, підписаний всіма членами комісії, для розгляду атестаційною колегією МОН.
		Рішення МОН за результатами розгляду апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		12. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність академічного плагіату відповідно до статті 6 Закону України «Про вищу освіту» є єдиною підставою для скасування рішення спеціалізованої вченої ради, що свідчить про необґрунтованість  доводів відповідача про не спростування судом апеляційної інстанції інших порушень, які були підставою для винесення оскаржуваного наказу МОН.
		Суд зазначає, що Висновком експертного дослідження в сфері інтелектуальної власності №11746, складеного 31.01.2017 року науковим співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бакаріуса, атестованим судовим експертом ОСОБА_9, встановлено: «У докторській дисертації ОСОБА_1 на тему: «Адміністративно-правовий захист прав суб`єктів землекористування в Україні (наукова спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право) не мало місце використання уривків творів, зазначених у додатку 1 до висновку апеляційної комісії щодо даної дисертації, без посилань на першоджерело».
		Крім того, відповідно до Висновку апеляційної комісії, яка була створена наказом МОН України від 7 червня 2017 року № 800, щодо результатів розгляду докторської дисертації ОСОБА_1 комісія вважає, що не можна дійти однозначного висновку стосовно наявності текстуальних запозичень як плагіату в тому розумінні, яке необхідно для відмови у присудженні наукового ступеня доктора юридичних наук ОСОБА_1 та скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.
		З огляду на вказані докази у сукупності, а саме: Висновок експертного дослідження в сфері інтелектуальної власності №11746, складений 31.01.2017 року науковим співробітником Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бакаріуса, та Висновок апеляційної комісії, яка була створена наказом МОН України від 7 червня 2017 року № 800, щодо результатів розгляду докторської дисертації ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції правомірно скасовано оскаржуване рішення.
		При цьому, суд зазначає, що колегія суддів апеляційної інстанції не могла не взяти до уваги Висновок Апеляційної комісії МОН України (у новому складі), яка була сформована 07.06.2017 року, оскільки він, в даному випадку впливає на об`єктивність та всебічність розгляду даної справи, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно для справедливого, неупередженого розгляду адміністративної справи. Що спростовує доводи касаційної скарги щодо малозначності Висновку апеляційної комісії, яка була створена наказом МОН України від 7 червня 2017 року № 800, та відсутності підстав для його врахування під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		13. Під час розгляду справи судом касаційної інстанції у судовому засіданні представник відповідача зазначила, що під час розгляду Висновку Апеляційної комісії МОН України (у новому складі), яка була сформована 07.06.2017 року, атестаційною колегією МОН не ухвалено остаточного рішення з урахуванням викладених висновків та вирішено втретє направити дисертацію ОСОБА_1 на дослідження до Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
		Водночас, суд зазначає, що такі дії відповідача не передбачені Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника №567 та чинним законодавством України. Так, пунктами 44, 45 Порядку визначено, що апеляційна комісія готує висновок, підписаний всіма членами комісії, для розгляду атестаційною колегією МОН. Рішення МОН за результатами розгляду апеляції може бути оскаржене у судовому порядку.
		Отже, за вимогами Порядку, рішення МОН за результатами розгляду апеляції повинно бути остаточним, оскільки передбачена Порядком процедура розгляду апеляції має на меті надання особі права на перегляд та скасування (у разі незаконності) рішення МОН щодо скасування рішення спеціалізованої вченої ради для поновлення порушеного права особи. 
		Пунктом 28 Порядку визначено шестимісячний строк розгляду у МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук. Водночас, за особливих обставин, які потребують більш тривалого строку для проведення експертизи дисертації, питання щодо його продовження вирішує МОН у кожному конкретному випадку, про що інформується спеціалізована вчена рада.
		Судом касаційної інстанції встановлено, що позивач захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України ще 21.07.2015 року. Розгляд атестаційної справи станом на час розгляду Верховним Судом справи не закінчено, що свідчить про те, що строки розгляду атестаційної справи не відповідають критерію розумності. 
		Зазначені обставини у сукупності свідчать про порушення відповідачем визначеної законом процедури розгляду МОН дисертації та атестаційної справи здобувача наукового ступеня доктора наук ОСОБА_1 
		14. Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Під час розгляду справи відповідач не довів належними доказами правомірність пункту 3 наказу відповідача № 161 від 25.02.2016 року в частині скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д.64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України про присудження ОСОБА_1 наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право».
		15. Колегія суддів також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для зобов`язання відповідача видати диплом доктора юридичних наук ОСОБА_1 , оскільки відповідно до норм національного законодавства та рішень Європейського суду з прав людини суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені саме до компетенції цього органу державної влади.
		Як зазначено у положеннях Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників Міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Суд звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї (CASE OF PEDERSEN AND BAADSGAARD v. DENMARK (Application no. 49017/99)).
		Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
		Зазначена позиція щодо неможливості суду підміняти інший орган державної влади також узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у рішенні від 05 березня 2018 року у справі № 800/301/17.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		16. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року без змін.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 17.09.2019. 
		Суддя-доповідач                                                   Н.В. Коваленко
		Судді:                                                                        Я.О. Берназюк 
		                                                                       І.В. Желєзний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...