Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/604/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 17.09.2019. Зареєстровано: 19.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.09.2019
Номер судового провадження: 22-ц/4806/1606/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/604/18
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		        09 вересня 2019 року м. Ужгород
		 
		Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
		головуючого: Собослой Г.Г.,
		суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В., 
		секретаря: Юрочко А.П. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 травня 2019 року у справі №308/604/18 (Головуючий: Придачук О.А.), - 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області Сегляника І.С. від 22.12.2017 року №285-к позивача у зв`язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, звільнено з посади головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області з 29.12.2017 року. Із вказаним наказом про звільнення позивач не погоджується та вважає своє звільнення незаконним, посилаючись на те, що відповідачем порушено вимоги ч.1 ст.49-2 КЗпП України, так як про наступне вивільнення його персонально попереджено не було. Не вважає належним повідомленням про таке звільнення - повідомлення начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 26.10.2017 року, де мова йде про зміну оплати та стимулювання праці, зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема, про зміну розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01.01.2018 року та лише про можливе майбутнє вивільнення працівників. У даному документі йшла мова також про ліквідацію одних посад та введення інших, однак про стовідсоткове його звільнення з посади там не вказано.
		Крім того, відповідачем не виконано вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України, так як позивачу не були запропоновані інші вакантні рівноцінні посади та жодним чином не повідомлено про введення нових посад. Своїми діями відповідач позбавив його права подати заяву про переведення на іншу посаду, чим порушив вимоги ч.2 ст.49-2 КЗпП України, а саме не враховано позивача переважне право залишення на роботі, так як є інвалідом 3 групи.
		Таким чином, відповідач при звільненні позивача з посади головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області не дотримався вимог трудового законодавства, порушив ст.49-2 КЗпП України та видав незаконний наказ.
		Також зазначає, що незаконним звільненням йому завдана моральна шкода, яка полягає у тяжкому психологічному шоці у момент коли дізнався про звільнення без попередження, в переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності, необґрунтованості дій відповідача, у нехтуванні відповідачем його законними правами, у використанні відповідачем свого домінуючого становища, що призвело до порушення його прав. Незаконним звільненням відповідач принизив його як посадову особу, у тому числі перед колегами, надавши перевагу менш кваліфікованим працівникам. Внаслідок цього він перебуває у депресивному стані, відчуває постійний психологічний дискомфорт, вимушений був докладати зусиль до пошуку засобів до існування, нової роботи, змушений був погоджуватись на роботу зі значно меншим рівнем заробітної плати та гіршими умовами праці. Крім того, втративши роботу він втратив також багато нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Його життя зазнало суттєвих негативних змін, що потребує суттєвих зусиль для його відновлення. Моральну шкоду позивач оцінює в 20 000 грн., виходячи з характеру моральних страждань, виду психічних страждань, істотності вимушених змін у житті, тривалості негативних наслідків, які він врахував як коефіцієнти до мінімальної заробітної плати (3 723 грн.) згідно п.6.4 Методичних рекомендацій відшкодування моральної шкоди. Зазначає, що роботи з психоемоційним навантаженням йому протипоказані, а ця позивачу подобалася, а знайти аналогічне місце важко. 
		У подальшому позивач доповнив підстави позову та посилаючись на те, що є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, зокрема, на переважне право на залишення на роботі, яке відповідачем порушене, оскільки роботодавець звільнив його в період коли діяло його посвідчення інваліда ІІІ групи. Нове посвідчення інваліда позивача видано 19.12.2017 року та є безтерміновим. 
		Позивач також посилається на те, що згідно штатного розпису від 05.12.2017 року у відділі медичних та соціальних послуг існувало три посади головного спеціаліста відділу, одну з яких займав ОСОБА_1 .. У відповідності до штатного розпису від 31.10.2017 року у відділі медичних та соціальних послуг відбулося скорочення чисельності працівників, а саме - ліквідовано одну з посад головного спеціаліста. Таким чином, дві посади головного спеціаліста залишилися. Згідно вищевказаних штатних розписів, скорочення штату працівників відбулося, проте, ОСОБА_1 не підлягає скороченню, оскільки підпадав під категорію осіб, які не підлягають звільненню та при вивільнені мають переважне право залишення на роботі. Відповідач не вніс позивача до списку осіб, які не підлягають скороченню, чим порушив ст.42 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
		Позивач посилається також на те, що відповідачем було порушено форму такого попередження та здійснено посилання на невірну статтю КЗпП України. Відповідач у попередженні від 26.10.2017 року послався на ст.32 КЗпП України, яка передбачає зміни істотних умов праці, а не регулює порядок попередження про можливе вивільнення чи скорочення штату або чисельності працівників. У такому разі, процедура видачі попередження від 26.10.2017 року та наказу начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області Сегляника І.С. від 22.12.2017 року №285-к здійснені з порушенням норм законодавства про працю, а сам наказ є незаконним та підлягає скасуванню.
		Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги. 
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08 травня 2019 року у позові  ОСОБА_1 відмовлено.
		Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для відмови у позові відсутні. 
		Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 , які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, представників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області - Висилиндра М.М., Кішко П.Ю. , які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав. 
		При відмові у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції констатував про дослідження всебічно, повного, безпосередньо та об`єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень не встановив порушень трудового законодавства при звільнені позивача. 
		Із даним висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитися із наступних підстав. 
		Встановлено, що ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року працював на посаді головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, що стверджується відповідним записом у трудовій книжці. 
		Згідно наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 22.12.2017 року №285-к, ОСОБА_1 з 29.12.2017 року звільнено з посади головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
		Відповідно до положень п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		У відповідності із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п.19 постанови №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» - розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або, що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		Із матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2017 року директором виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України затверджено штатний розпис управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, який введений в дію з 01.01.2018 року.
		Згідно штатного розпису кількість штатних посад у відділі медичних та соціальних послуг визначено у кількості 4 осіб, а саме - начальника відділу, заступника начальника відділу та дві посади головного спеціаліста, на відміну від штатного розпису, затвердженого наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від 15.05.2017 року №14-ос, який передбачав у відділі медичних та соціальних послуг 5 штатних посад - начальник відділу, заступник начальника відділу та три посади головного спеціаліста.
		Стаття 49-2 КЗпП України, яка визначає порядок вивільнення працівників визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. 
		Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.        
		       Згідно попередження №10-11-673 від 25.10.2017 року виданого Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Управління відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України, керуючись Постановами правління Фону: від 12.09.2017 року №47 «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», якою з 01.01.2018 року затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів у кількості 5 192 штатні одиниці; від 10.10.2017 року №»50 «Про затвердження структури органів Фонду», якою з 01.01.2018 року затверджено структуру органів Фонду: виконавча дирекція Фонду - виконавчий орган, управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 27 робочих органів, відділення в районах та містах обласного значення управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 288 одиниць, №51 «Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», якою з 01.01.208 року затверджено схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, та №52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», якою з 01.01.2018 року змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів попереджають позивача про зміну організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема, про зміну системи оплати та стимулювання праці, розмір посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять в дію з 01.01.2018 року та про можливе майбутнє вивільнення працівників. 
		При наданні оцінки даного попередження, судова колегія вважає, що це попередження не містить відомостей та вказівку на дату та саме майбутнє звільнення з посади позивача і зі змісту вбачається, що позивача попереджають про зміну у структурі та оплаті праці у Фонді з 01.01.2018 року і «майбутнє звільнення працівників» не свідчить про звільнення з посади саме позивача та не може розцінюватися як персональне повідомлення про наступне вивільнення його із займаної посади у відповідності до вимог ст.49-2 КЗпП України. 
		У попередженні Фонду міститься посилання на ст.32 КЗпП України, яка визначає переведення працівника на іншу роботу та зміна істотних умов праці у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, і ця стаття не визначає процедуру звільнення, передбачену п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. 
		Згідно до п.1 ч.1 ст.40, ч.ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації і повинен вжити всі заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу. 
		Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2018 року на посаду головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг призначено ОСОБА_7 , яка з 2011 року по 01.01.2018 року працювала головним спеціалістом відділу експертизи тимчасової непрацездатності та ОСОБА_8 на іншу аналогічну посаду, яка теж раніше займалася виключно непрацездатністю. Станом на 01.01.2018 року посада, з якої звільнено позивача була вакантною і на неї перевели працівника з іншого відділу, яка не мала взагалі стажу роботи у відділі, в якому працював ОСОБА_1 .. Ці обставини не заперечуються представником відповідача. 
		Таким чином, враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був досвід роботи лише у відділі встановленні тимчасової непрацездатності, а позивач мав стаж роботи у відділ медичних та соціальних послуг 9 місяців і відповідну кваліфікацію в наданні медичних та соціальних послуг. 
		Відповідач у відповідності до ст.76 ЦПК України не довів достовірними та належними доказами, що кваліфікація та продуктивність праці ОСОБА_1 . є нижчою ніж у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які переведенні з іншого відділу експертизи тимчасової непрацездатності на посаду головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг, яку до звільнення займав позивач. 
		       Рішенням Свалявського районного суду у справі №306/143/18 від 14 березня 2018 року, яке набрало законної сили встановлено, що у Свалявському відділенні була у наявності станом на 22 грудня 2017 року вакантна посада головного спеціаліста з питань матеріального забезпечення та страхових виплат і така позивачеві не пропонувалася, що ствердив у суді апеляційної інстанції представник відповідача, який обмежився з цього приводу поясненнями, що на цю посаду претендували працівники з іншого відділу цього відділення. 
		Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що при звільненні ОСОБА_1 мало місце порушення відповідачем трудового законодавства і таке проведене всупереч вимог ст.40 п.1 ч.1 та ст.49-2 КЗпП України і позивач підлягає поновленню на посаді із вищезазначених підстав. 
		У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. 
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. 
		Оскільки, спір між сторонами розглядався більше одного року не з вини працівника, а тому судова колегія вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. 
		Згідно довідки №05-23-330 від 26.03.2019 року наданої управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 469 грн. 35 коп.. 
		Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді відповідно до абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100. 
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства. 
		Кількість робочих днів в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області становила за липень 2019 року - 23, за серпень 2019 року - 21 згідно інформації відповідача від 02.09.2019 року за №12-17-874. 
		Сумарне число робочих днів за останні 2 календарні місяці у розрахунковому періоді становить 44, а середньомісячне відповідно 44:2=22.
		Розрахунковий період у даному випадку становить 20 місяців (12 календарних місяців - період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року, 8 календарних місяців - період в 2019 році, тобто з 01.01 по кінець серпня 2019 року).
		Середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу розраховується наступним чином: середньоденна заробітна плата 469,35 грн. х на середньомісячне число робочих днів 22 = 10 325 грн. 70 коп. і загальна сума всього заробітку за час вимушеного прогулу (20 місяців) становить 20 х 10 325 грн. 70 коп. = 206 514,00 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. 
		Згідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. 
		При незаконному звільненні позивача йому завдана моральна шкода, яка полягає у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності, необґрунтованості дій відповідача, у нехтуванні законних прав у зв`язку із втратою роботи, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, так як він є інвалідом ІІІ групи і з втратою роботи при незаконному звільнені відповідач принизив його як посадову особу, в тому числі перед колегами, надавши перевагу менш кваліфікованим працівникам, у їх сукупності і з врахуванням принципу розумності та виваженості моральна шкода підлягає стягненню у розмірі 10 000 грн.. 
		За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, яким позовні вимоги  ОСОБА_1 слід задовольнити частково із вищезазначених підстав.
		Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384 ЦПК України, ст.ст.40 п.1 ч.1, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, судова колегія, - 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 травня 2019 року скасувати.
		Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області від 22.12.2017 року №285-к про звільнення ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області 29 грудня 2017 року у зв`язку із скороченням штату працівників. 
		Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області. 
		Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 206 514,00 грн. та 10 000 грн. моральної шкоди. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Повний текст постанови складено 16 вересня 2019 року.
		 
		Головуючий: (підпис)
		Судді: (підписи)
		Згідно з оригіналом:
		Суддя Закарпатського
		апеляційного суду Г.Г. Собослой

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...