Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/3981/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 19.09.2019. Зареєстровано: 20.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2019.
Дата набрання законної сили: 09.04.2020
Результат оскарження 09.04.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: П/420/4202/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/3981/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 вересня 2019 року                                                                                                  м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді                                          Тарасишиної  О.М., 
		за участю секретаря:                                         Сидорівського С.А.,
		представника позивача:                               Конева К.С.,
		представника відповідача:                              Поперечного Д.І.,
		 
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергомонтаж" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2019 року №  0029251406 від 24.06.2019 року № 0030601414, № 0030611414, - 
		ВСТАНОВИВ:
		До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергомонтаж" до Головного управління ДФС в Одеській області, в якій позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2019 року № 0029251406 від 24.06.2019 року № 0030601414, № 0030611414.
		Ухвалою від 04.07.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.
		04.07.2019 року (вх. № 24042/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
		22.07.2019 року (вх. № 26474/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
		29.07.2019 року (вх. № 27230/19) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.
		30.07.2019 року (вх. № 27328/19) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
		27.08.2019 року (вх. № 30550/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
		30.08.2019 року (вх. № 31119/19) представником позивача до канцелярії суду подані додаткові письмові пояснення.
		Ухвалою від 02.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергомонтаж" у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно до ст.    9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. 
		Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що при складанні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, та вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зокрема, посилаючись на акт проведеної перевірки, та вказує, що первинні документи під час здійснення перевірки надані не у повному обсязі.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
		Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1    ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України    (далі   - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з ч. 1    ст. 5 КАС України    кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
		За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергомонтаж" Одеському окружному адміністративному суду.
		Як вбачається з акту перевірки, Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІ квартал 2019 року, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 08.04.2019 року № 2624, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Гідроенергомонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., валютного законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017р. по 31.12.2018р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
		За наслідками перевірки складено акт № 295/15-32-14-14/37549920 від 24.05.2019р. (т.1 а.с. 37-67), відповідно до висновків якого встановлено порушення, зокрема:
		- п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 135.1 ст. 135, п. 135.1 ст. 135, ПК України, п.7 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.15 та п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 5, п. 6, п. 7, пп. 9.4 п. 9, п. 10, п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 947928 грн. в т.ч. по періодах:
		2017 р. - 528603 грн.;
		2016р. - 419325 грн;
		п. 198.1 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 995417 грн. у тому числі: січень 2017 року - 102500 грн.; лютий 2017 року у сумі - 3667 грн.; березень 2017 року у сумі - 50000 грн., квітень 2017 року у сумі 56000 грн., червень 2017 року у сумі - 240972 грн., серпень 2017 року у сумі - 76362 грн., лютий 2018 року у сумі -15917 грн., березень 2018 року у сумі - 450000 грн.;
		п. 2.6 гл. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, не оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 60000,00 грн. Передбачені штрафні санкції у п`ятикратному розмірі не облікованої суми;
		порушення п. 2.8 гл. 2, п. 3.5 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме перевищення залишку готівки у касі підприємства на загальну суму 60000,00 грн. Передбачені штрафні санкції у двократному розмірі суми встановленої понадлімітної готівки у касі підприємства.
		Не погоджуючись з вказаними висновками Акту перевірки, ТОВ  "Гідроенергомонтаж" 07.06.2019 року подало заперечення до Головного управління ДФС в Одеській області, однак, за результатами їх розгляду, висновки перевірки  були залишені без змін, а заперечення без задоволення (т. 1 а.с. 104-125).
		За результатами перевірки Головним управління ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: 
		від 24.06.2019 року № 0030601414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 1184910,00 грн., з яких 947928 грн. - сума основного боргу, 236982 грн. - сума штрафних санкцій;
		від 24.06.2019 року № 0030611414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 1244271,00 грн., з яких 995417 грн. - сума основного платежу, 248854 грн. - сума штрафних санкцій;
		від 20.06.2019 року № 0029251406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентув., норм регулювання обігу готівки у розмірі 420000 грн.
		Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
		Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
		Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
		Зокрема, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
		Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
		У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).
		Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.
		Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
		Перевіряючи правомірність прийняття контролючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.
		Згідно п.44.1 ст.44 ПК   України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
		Пунктом 44.3 ст.   44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999р.  визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
		З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Що стосується податкового повідомлення-рішення від 24.06.2019 року №  0030601414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 1184910,00 грн., з яких 947928 грн. - сума основного боргу, 236982 грн. - сума штрафних санкцій та від 24.06.2019 року №  0030611414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 1244271,00 грн., з яких 995417 грн. - сума основного платежу, 248854 грн. - сума штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
		          Так, відповідач ставить під сумнів господарські взаємовідносини ТОВ  «Гідроенергомонтаж» з ТОВ «Стайл-Сервіс-Групп» (код ЄДРПОУ 39040061), ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34221362), ТОВ «Квінта Юг Сервіс» (код ЄДРПОУ 40922157), ТОВ «Сіті-Борд» (код ЄДРПОУ 40669631).
		Дослідивши господарські взаємовідносини позивача, суд встановив наступне.
		При виконанні договору підряду №22/06-С від 22.06.2017р. з ТОВ «Алькабір- Строй» (код ЄДРПОУ 39108669) (т.2 а.с. 13-19) було залучено субпідрядника ТОВ «Стайл-Сервіс-Групп» (код ЄДРПОУ 39040061) на підставі договору №10/17 від 10.10.2017р (т.2 а.с. 132-136) . і за цим договором були складені акти виконаних робіт від 14.02.2018 року на суму 80773,11 грн. (ПДВ - 13462,19 грн.), від 14.02.2018 року на суму 14726,89 грн. (ПДВ - 2454,48 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Двухсекційний багатоквартирний житловий будинок за адресою: с. Крижанівка Одеської області земельна ділянка №5122783200:01:002:1937».
		При виконанні договору підряду №12/03 від 12.03.2018р. з ТОВ «Аль-Софія» (код ЄДРПОУ 40079647) (т.1 а.с. 237-248) було залучено субпідрядника ТОВ «Стайл-Сервіс-Груп» (код ЄДРПОУ 39040061) на підставі договору №14/18 від 14.03.2018р. (т.2 а.с. 142-146) ( і за цим договором були складені акти виконаних робіт від 30.03.2018р. на суму 1787240,56 грн. (ПДВ - 297873,43  грн.) та від 30.03.2018р. на суму 912759,44 грн. (ПДВ - 152126,57 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Багатоповерховий будинок з приміщеннями соціально оздоровчого призначення та паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Басейна, 6».
		При виконанні договору підряду №4/Л551 від 14.03.2016р. з КП «Будова» (код ЄДРПОУ 22484783) (т.2 а.с. 46-62) було залучено субпідрядника ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34221362) на підставі договору №1101-17 від 11.01.2017р. (т.2 а.с. 82-86) і за цим договором були складені акти виконаних робіт від 31.01.2017р. на суму 191403,59 грн. (ПДВ - 31900,62 грн.) та від 31.01.2017р. на суму 140805,86 грн. (ПДВ - 23467,65 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського значення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 55/1-1,2 секції».
		При виконанні договору підряду №221015 від 22.10.2015р. з КП «Будова» (код ЄДРПОУ 22484783) було залучено субпідрядника ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34221362) на підставі договору №0501-17 від 05.01.2017р. (т.2 а.с. 77-81) і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 31.01.2017р. на суму 182709,45 грн. (ПДВ - 30451,57 грн.) та на підставі договору №1104-17 від 11.04.2017р. (т.2 а.с. 97-101) і за цим договором був складений акт від 30.04.2017р. на суму 136000 грн. (ПДВ - 22666,67 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Житловий комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського значення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Бєлінського, 16».
		При виконанні договору підряду №190117 від 19.01.2017р. з ТОВ «Алькарім- Буд» (код ЄДРПОУ 39109091) ( було залучено субпідрядника ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34221362) на підставі договору №0303-17 від 03.03.2017р. (т.2 а.с. 87-91) і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 31.03.2017р. на суму 300000 грн. (ПДВ - 50000 грн.) та на підставі договору №0704-17 від 07.04.2017р. (т.2 а.с. 92-96) і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 30.04.2017р. на суму 200000 грн. (ПДВ - 33333,33 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Торгово-гостинний комплекс за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-Д».
		При виконанні договору підряду №190117 від 19.01.2017р. з ТОВ «Алькарім- Буд» (код ЄДРПОУ 39109091) було залучено субпідрядника ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34223162) на підставі договору №0706-17 від 07.06.2017р. (т.2 а.с. 107-111) і за цим договором був складений акт виконаних робіт за червень 2017 року на суму 9600 грн. (ПДВ - 1600 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Торгово-гостинний комплекс за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-Д».
		При виконанні договору підряду №22/06-С від 22.06.2017р. з ТОВ «Алькабір- Строй» (код ЄДРПОУ 39108669) (т.2 а.с. 13-19) було залучено субпідрядника ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34223162) на підставі договору №2807-17 від 07.06.2017р. (т.2 а.с. 102-106) ( і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 31.08.2017р. на суму 108802,95 грн. (ПДВ - 18133,82 грн.); на підставі договору №1508/17 від 15.08.2017р. (т.2 а.с. 117-121) і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 31.08.2017р. на суму 318000 грн. (ПДВ - 53000 грн.); на підставі договору №1108/17 від 11.08.2017р. (т.2 а.с. 112-116) і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 31.08.2017р. на суму 32000 грн. (ПДВ - 5333,33 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Двосекційний багатоквартирний будинок за адресою: с. Крижанівка Одеської області Крижанівська селищна рада, земельна ділянка з кадастровим номером 5122783200:01:002:1937 (друга черга будівництва)».
		При здійсненні господарської діяльності ТОВ «Гідроенергомонтаж» було укладено договір поставки матеріалів №05/06-17 від 05.06.2017р. з ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34221362) (т.2 а.с. 146-147) і за цим договором були складені накладні №5-00000002 від 12.06.2017р. на суму 387679,16 грн. (ПДВ - 64613,19 грн.); №5-00000004 від 12.06.2017р. на суму 285563,88 грн. (ПДВ - 47560 грн.); №5-00000003 від 12.06.2017р. на суму 398517,35 грн. (ПДВ - 66419,56 грн.); №5-00000001 від 12.06.2017р. на суму 364672,98  грн. (ПДВ - 60778,83 грн.); №5-00000006 від 15.08.2017р. на суму 44500 грн. (ПДВ - 7416,67 грн.); №5- 00000007 від 28.08.2017р. на суму 101068 грн. (ПДВ - 16845 грн.).
		При виконанні договору підряду №15/Б від 01.07.2016р. з КП «Будова» (код ЄДРПОУ 22484783) (т.2 а.с. 63-76) було залучено субпідрядника ТОВ «Квінта Юг Сервіс» (код ЄДРПОУ 40922157) за договором №23-01/17 від 23.01.2017р. (т.2 а.с. 127-131) і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 31.01.2017р. на суму 100000 грн. (ПДВ - 16666,67 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Житловий комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського значення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул.  Бєлінського, 16».
		При виконанні договору підряду №15/Б від 01.07.2016р. з КП «Будова» (код ЄДРПОУ 22484783) було залучено субпідрядника ТОВ «Сіті-Борд» (код ЄДРПОУ 40669631) за договором №0302-17 від 03.02.2017р. (т.2 а.с. 122-126) і за цим договором був складений акт виконаних робіт від 28.02.2017р. на суму 22000 грн. (ПДВ - 3666,67 грн.). Роботи проводились на об`єкті: «Житловий комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського значення та підземним паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Бєлінського, 16».
		          Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки була використана податкова інформація, яка зібрана згідно ст. ст. 72, 73 ПК України, щодо зазначених господарських взаємовідносин, яка на думу відповідача свідчить про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій.
		Суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступне.
		Відповідно до    ст. 61 Конституції України    юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому Позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.
		З огляду на викладене, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань.
		Вказана правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 26.09.2012 року у справі № К/9991/5398/12 та інших.
		Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції. Аналогічна позиція, викладена у постанові Вищого адміністративного суду України  від 10.06.2015 р. в справі № К/800/17762/13.
		Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні    ст.124 Конституції України,  доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених    ст.191 КК України    та    ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207,    208,    250 Господарського кодексу України       є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки  відповідно до ч. 3       ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
		Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами.
		Суд зазначає, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. 
		Частиною 1 ст. 7 КАС України встановлено, що   суд вирішує справи відповідно до  Конституції  та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Дану справу суд вирішує як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов`язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.
		Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
		У зв`язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб`єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".
		Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
		Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
		Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовуються судами як джерело права. 
		Відповідно до положень  ст.9 Конституції України,  ст. 6 КАС України  та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України  «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень  Європейської конвенції з прав людини  та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Суд також вважає за необхідносте дотримуватися позиції, вказаній у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені податковим органом аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами.
		Вищий адміністративний суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.
		На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року № 21-737во10), надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
		Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб`єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.
		Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справа №826/8016/13-а, адміністративне провадження №К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа №826/25442/15, адміністративне провадження №К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі №810/2677/17, адміністративне провадження №К/9901/47242/18 та ін.
		За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень. 
		Відповідачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гидроенергомонтаж" порушує вимоги податкового законодавства. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання робіт/послуг.
		Суд акцентує увагу на тому, що згідно з ч. 1    ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.    110 рішення від 23.07.2002 р. у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
		Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
		Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ТОВ  «Гідроенергомонтаж» зареєстроване відділом державним реєстраторів Одеського міського управління юстиції 25.02.2011року за № 15561020000041198. Знаходиться на обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси головного управління ДФС в Одеській області. Дата взяття на облік - з 21.10.2011 року за № 9635. 12.03.2014 року ТОВ «Гідроенергомонтаж» було зареєстровано платником податку на додану вартість. Індивідуальний податковий номер - 375499215522 (т.1 а.с. 5).
		В свою чергу, наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій позивача з контрагентами відповідають вимогам ст.  9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
		Так, на підтвердження виконання господарських взаємовідносин ТОВ «Гідроенергомонтаж» з ТОВ «Стайл-Сервіс-Групп» (код ЄДРПОУ 39040061), ТОВ «Райдуга-Південь» (код ЄДРПОУ 34221362), ТОВ «Квінта Юг Сервіс» (код ЄДРПОУ 40922157), ТОВ «Сіті-Борд» (код ЄДРПОУ 40669631) позивачем надано: результати пошуку інформації на сайті Держархбудінспекції України, дані реєстру платників ПДВ, податкові декларації, фінансові звіти, квитанції №1, №2, Договори підряду, Листи про надання згоди на залучення субпідрядних організацій, Договір поставки матеріалів, видаткові накладні, виписки по рахункам, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти прийому виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, відомості витрачених ресурсів витрат підрядника, картки рахунків, журнали-ордери та відомості по рахунках з постачальниками та підрядниками, специфікації, довіреності, рахунки-фактури, оборотно-сальдові відомості, акти списання (т. а.с. 128-249, т.2 а.с. 1-250, т.3 а.с. 1-249, т.4 а.с. 1-80, 161-216).
		          Натомість, відповідачем не надано до суду акту, складеного у довільній формі (як того вимагає Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого  наказом Міністерства фінансів України №  727 від 20.08.2015р.), що засвідчував би такі факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації ТОВ "Гідроенергомонтаж".
		Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст.    9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.
		Як встановлено судом та протилежного не доведено відповідачем, надані ТОВ "Гідроенергомонтаж" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. 
		Стосовно не наданих до перевірки товарно-транспортних документів, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18, адміністративне провадження №К/9901/55969/18, від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, адміністративне провадження №К/9901/56987/18, від 11 вересня 2018 року справа №821/995/17, адміністративне провадження №К/9901/54216/18 , від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17, адміністративне провадження №К/9901/56440/18 та ін.).
		Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на інформацію, наявну у Державному реєстрі судових рішень щодо ТОВ «Соттосервис», який мав господарську діяльність із ТОВ «УкрспецТрейдінг», ТОВ «Фокус Груп», ТОВ «Актив Постач», ТОВ Радуга Південь», ТОВ «Масмед», ТВ «Неско-Україна», ТОВ «Промінент», оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Вироків суду відповідачем відносно контрагентів до суду не надано.
		Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
		Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, постановах Верховного Суду України від  05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).
		Суд зазначає, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку виконавця (у тому числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні  господарської операції не впливає на податковий кредит  замовника.          
		Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п.201.1 ст.201 ПК України.
		Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних.
		Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №  88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. 
		Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. 
		Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
		Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. 
		Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування. 
		Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.  626 Цивільного кодексу України  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
		Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
		Беручи до уваги встановлені фактичні обставини,  суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання за договорами, укладеними з вищезазначеним контрагентом, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені  п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201  Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору.
		Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб`єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлено.
		Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу обґрунтовуються податковою інформацією.
		При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.
		У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
		Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт). При цьому, умовами договорів таке залучення матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів не заперечується.
		Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
		Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові    від 30.01.2018 р. по справі №  2а/1770/3360/12, від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження № К/9901/38191/18).
		Що стосується податкового повідомлення-рішення від 20.06.2019 року №  0029251406 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентув., норм регулювання обігу готівки у розмірі 420000 грн., суд зазначає наступне.
		Згідно п. 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України  №637 від 15.12.2004 р., підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку  (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси,  обов`язково  здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо  до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і  зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
		За відсутності банків готівкова  виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки  підприємства  (підприємця)  може здаватися   до   операторів  поштового зв`язку та  небанківських фінансових установ,  які в  установленому  законодавством  порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
		Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні  служби,  яким  згідно  із законодавством  надано  право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
		Здавання готівкової  виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
		Відповідно до п. 3.5 гл. 3 Положення №637, у разі видачі окремим фізичним особам  готівки  (у  тому числі  працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий.  Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або  видатковій  відомості  про  одержання  готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи  чорнильну  або  кулькову  ручку з чорнилом темного кольору.  Якщо видаткова  відомість  складена  на  видачу  готівки кільком  особам,  то  одержувачі  також  пред`являють  паспорти чи документи,  що їх замінюють,  і розписуються у  відповідній  графі документа.
		Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
		Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.
		Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється  відповідний запис у касовій книзі. 
		Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України   згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
		Згідно абз. 2 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами  України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється  підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у  національній  валюті,  що  встановлюються  Національним банком України,  до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: 
		за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у  двократному  розмірі  сум  виявленої  понадлімітної  готівки за кожний день; 
		за неоприбуткування (неповне  та/або    несвоєчасне) оприбуткування   у   касах   готівки  -  у  п`ятикратному  розмірі неоприбуткованої  суми;  
		за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших  касових  надходжень  (крім  коштів, отриманих із кас установ  банків)  на  виплати,  що  пов`язані  з оплатою праці (за  винятком  екстрених (невідкладних) обставин - соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким  та  багатодітним  матерям,  на лікування в разі хвороби, компенсацій особам,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат; 
		за перевищення  встановлених строків використання виданої під звіт готівки,  а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування  щодо  раніше  виданих  коштів -  у  розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум; 
		за проведення готівкових розрахунків без подання  одержувачем коштів   платіжного   документа   (товарного  або  касового  чека, квитанції до прибуткового ордера,  іншого  письмового  документа), який  би  підтверджував  сплату  покупцем  готівкових коштів,  - у розмірі сплачених коштів; 
		за використання одержаних в установі банку готівкових  коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки. 
		В акті перевірки зазначено, що при перевірці касової книги ТОВ  «Гідроенергомонтаж» та первинних документів (прибуткових та видаткових касових ордерів) в порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, встановлено не оприбуткування готівки коштів у касовій книзі підприємства на загальну суму 60000,00 грн., а саме прибутковий касовий ордер № 7 від 12.06.2017 року на загальну суму 50000,00 грн. (готівкові кошти отримані з банку) та № 8 від 21.06.2017 року 10000,00 грн. (готівкові кошти отримані з банку) не оприбутковані у касовій книзі підприємства, за зазначені дати касова книга не велась (сторінка 6 касової книги від 08.06.2017 року, наступна сторінка 7 від 26.06.2017 року).
		Підпунктом 7.24 п. 7 Положення № 637 передбачено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.)
		За наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки та надання пояснень в судовому засіданні представником ГУ ДФС в Одеській області не встановлено та не доведено під час судового розгляду не оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі товариства. Зазначені твердження відповідача не підтверджено належними та допустимими доказами, в той час, як позивачем у судовому засіданні надано для огляду суду оригінали  видаткових та прибуткових касових ордерів, в яких наявні усі необхідні підписи посадових осіб ТОВ «Гідроенергомонтаж» та відповідних сторінок касової книги ТОВ «Гідроенергомонтаж», на яких належним чином відображені операції із готівкою на 10000 грн., та 50000 грн. у червні 2017 року (а.с. 75-80), копії яких залучено судом до матеріалів справи.
		Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не було проведено зустрічних звірок контрагента, не надано доказів про визнання недійсними первинних документів позивача.
		Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, базуються на припущеннях та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
		Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС  України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.  110 рішення від 23.07.2002 р. у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
		Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Згідно положень    ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень    ст. 76 КАС України    достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно з ч. 1    ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
		Відповідно до    ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 19210,00 грн.
		Разом з позовною заявою представником позивача заявлено клопотання, згідно якого він просив, у разі задоволення позову, покласти судові витрати на професійну правничу допомогу та витрати із сплати судового збору на відповідача. 
		Дослідивши клопотання представника позивача та проаналізувавши чинне процесуальне законодавство суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання.
		Згідно ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, "розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги".
		Відповідно до    статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV    суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
		У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
		Таким чином, з урахуванням встановлених ч.5 ст.134 КАС України вимог, суд вважає, що стягненню підлягають витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 8000,00 грн.
		Керуючись ст.ст.  2,  3,  5,  6,  8,  9,  14,  22,  139,  241,  242-246,  250,  255, 295, КАС України, суд,-
		В И Р І Ш И В:
		          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергомонтаж" (місцезнаходження: 65049, Одеська область, м. Одеса, вул. Палубна, буд. 9/2; код ЄДРПОУ 37549920) до Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2019 року № 0029251406 від 24.06.2019 року № 0030601414, № 0030611414 - задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення  Головного управлінням ДФС в Одеській області від 20.06.2019 року № 0029251406, від 24.06.2019 року № 0030601414, № 0030611414. 
		Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроенергомонтаж" (код ЄДРПОУ 37549920) судові витрати у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.).
		Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295  КАС України.
		Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.
		Пунктом 15.5  розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року  визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені  Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
		Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2019р.
		 
		Суддя                                                                      О.М. Тарасишина
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...