Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/678/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 61-22658ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 591/678/16-ц
		провадження № 61-22658св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Литвиненко І. В., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 травня 2017 року в складі судді Грищенко О. В.та ухвалу Апеляційного суду Сумської областівід 21 червня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Левченко Т. А., Хвостика С. Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу, пені, моральної шкоди.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом і, уточнивши свої вимоги, мотивував їх тим, що 01 лютого 2013 року він уклав з ПАТ КБ «ПриватБанк» договір банківського вкладу № SAMDN80000732649741 «Універсальний» у Євпаторійському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» в АР Крим на суму 2 090,00 дол. США на строк 366 днів до 01 лютого 2014 року включно. Відповідно до умов договору 01 лютого 2013 року позивач передав грошові кошти у сумі 2 090,00 дол. США строком до 20 травня 2015 року, а банк зобов`язався сплатити 9,5 % річних з правом неодноразового поповнення. 04 жовтня 2013 року та 08 січня 2014 року позивач поповнив свій депозит на суму, відповідно, 400,00 дол. США та 300,00 дол. США. Термін дії договору після спливу 366 днів було пролонговано ще на один строк. Сума коштів за період першого строку, з урахуванням процентів, склала 3 002,92 дол. США, а за другий строк станом на 01 лютого 2015 року, враховуючи діючу ставку 10 %, сума вкладу склала 3 303,21 дол. США. Кошти не були зняті позивачем та продовжують перебувати на депозитному рахунку у банку станом на 01 лютого 2016 року. Протягом строку дії нинішнього договору станом на 01 серпня 2016 року, враховуючи діючу ставку 10,5 %, сума вкладу складає 3 964,24 дол. США. 10 березня 2016 року, дізнавшись про розблокування депозитного карткового рахунка, позивач зняв з цього рахунка 235,91 дол. США, що там знаходилися. Решту коштів йому не було повернуто, незважаючи на його неодноразові письмові звернення починаючи з 25 листопада 2015 року. Посилаючись на те, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству та умовам договору банківського вкладу, просив стягнути з відповідача: суму залишку вкладу 3 964,24 дол. США, пеню, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів», за 586 днів - з 26 квітня 2015 року до 01 грудня 2016 року в розмірі 3 % за кожен день прострочення в сумі 59 056 дол. США, 3 % річних за прострочення повернення грошових коштів у сумі 161,80 дол. США, витрати на правову допомогу в сумі 7 716,80 грн та моральну шкоду в сумі 10 000 грн, а також судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 12 травня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 21 червня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав належних доказів, які б їх підтверджували.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі. 
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України). 
		 
		Згідно із підпунктом 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
		 
		12 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Сердюка В. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів. 
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А . І . (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Фаловська І. М., Сердюк В. В., Литвиненко І. В.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясували усі обставини справи та неналежно дослідили наявні в матеріалах справи докази.
		 
		Заявник вказує, що оригінал договору, квитанцій досліджувалися у судових засіданнях. Відповідач не заперечував наявність правовідносин за договором банківського вкладу.
		 
		Зазначає, що наявність ощадної книжки є не обов`язковою.
		 
		Відзиву на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною першою 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування своїх вимог позивач надав копії договору банківського вкладу «Універсальний» від 01 лютого 2013 року № SAMDN80000732649741, укладеного у Євпаторійському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» в АР Крим, на суму 2 090,00 дол. США на строк 366 днів до 01 лютого 2014 року включно та копії квитанцій про внесення від імені ОСОБА_1 на поповнення депозиту № SAMDN80000732649741 на рахунок №  НОМЕР_1 коштів: 08 січня 2014 року - 300,00 дол. США, 04 жовтня 2013 року - 400,00 дол. США (а. с. 6-7).
		 
		З письмових відповідей ПАТ КБ «ПриватБанк» від 26 квітня 2015 року, від 02 грудня 2015 року та від 30 листопада 2015 року вбачається, що відповідач надав позивачу роз`яснення щодо виплати коштів, розміщених на рахунках відокремлених підрозділів банку, які знаходилися на території АР Крим і міста Севастополя (а. с. 8-9, 40).
		 
		У листі від 24 грудня 2014 року Національний банк України роз`яснив, що не надавав розпоряджень щодо обмежень вільного доступу клієнтів банків до коштів на материковій частині України (а. с. 12-14).
		 
		На звернення позивача до Національного банку України йому було надано роз`яснення від 19 травня 2015 року щодо судового порядку вирішення спорів, які виникають з приводу виконання депозитних договорів (а. с. 41-43).
		 
		Згідно з договором від 01 лютого 2013 року № SAMDN80000732649741 банк видає ОСОБА_1 платіжну картку №  НОМЕР_2 , на яку щомісяця нараховуються відсотки за вкладом (а. с. 6).
		 
		З наданих позивачем копій роздруківок по картковому рахунку №  НОМЕР_2 вбачається, що з 01 лютого 2013 року за даним рахунком проводилися операції з погашення кредиту одночасно з виплатою відсотків за двома договорами, видача готівки, зарахування відсотків по депозиту до 09 лютого 2016 року включно. З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав 235,91 дол. США з карткового рахунка № НОМЕР_2 (а. с. 38-39).
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		 
		Відповідно до пункту 7 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. Договір банківського рахунка, договір банківського вкладу та договір рахунка умовного зберігання (ескроу) укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Банк зобов`язаний надати клієнту в спосіб, визначений банком і клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем, примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного (депозитного) сертифіката.
		 
		Пунктом 1.4 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України                             від  03 грудня 2003 року № 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
		 
		Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
		 
		Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
		 
		Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, провадження  № 14-90цс19, зробила висновок, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
		 
		Тобто, вирішуючи питання щодо стягнення грошових коштів за договорами банківського вкладу, судам необхідно встановити факт укладення відповідного договору, з`ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника, а також дотримання вимог, передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових коштів.
		 
		У справі «Zolotas проти Греції» (№ 2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунка може добросовісно очікувати, щоб вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, щоб він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).
		 
		Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		З урахуванням вказаного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про недоведеність укладення договору в письмовій формі та внесення позивачем грошових коштів на депозитні рахунки. 
		 
		Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладеним Верховним Судом України у постанові від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		За приписами ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалені у справі судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської областівід 21 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  В. С. Висоцька    Судді:А. І. Грушицький     В. В. Сердюк     І. В. Литвиненко     І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...