Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2942/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2019. Зареєстровано: 23.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.12.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12.09.2019Справа №  910/2942/19
		    Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Івашіній Н.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
		за позовною заявою Керівника Київської місцевої прокуратури № 9
		до 1) Київської міської ради 
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" 
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
		 
		за участю представників:
		від прокуратури: Колодяжна А.В. - посвідчення 
		від відповідача-1: Гандзюк Т.О. - довіреність № 225-КМГ-3721 від 15.07.19
		від відповідача-2: Агафонов А.В. - ордер ХМ № 005207
		від третьої особи: Геращенко В.І. - довіреність № 057032-16425 від 03.09.19
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Господарського суду міста Києва звернувся керівник Київської місцевої прокуратури № 9 (далі - прокурор, позивач) з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент" (далі - ТОВ "Смарт-Девелопмент", відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
		У обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що відповідач-2 - ТОВ "Смарт-Девелопмент", будучи власником нерухомого майна площею 22,00 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці по вул. Механізаторів, 3 у м. Києві , згідно з рішенням Київради № 1442/5506 від 20.09.2018 р. незаконно отримав в оренду земельну ділянку територіальної громади міста Києва площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) за вказаною адресою для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, оскільки  площа земельної ділянки, наданої йому відповідачем-1 в оренду, у 27 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, а тому право користування на іншу площу земельної ділянки (вільну від нерухомого майна) могло набуватись лише на конкурентних засадах. Крім того, спірна земельна ділянка знаходиться в санітарно-захисній зоні, де заборонено будівництво житлових та інших об`єктів. 
		Ураховуючи, що вказане рішення Київрада прийняла із порушеннями ст. 114, ч. 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України, прокурор вважає, що таке рішення, а також укладений між відповідачами на підставі цього рішення договір оренди земельної ділянки від 22.12.2018 р. є незаконними, а тому просить у позові: 
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018 р. "Про передачу ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелів, офісних будівель та торгівельних приміщень з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі м. Києва";
		- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 1401 від 22.12.2018 р., укладений між Київською міською радою та ТОВ "Смарт-Девелопмент".
		Стосовно підстав для захисту інтересів держави прокурор зазначив, що центральний орган виконавчої влади, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності. У зв`язку з чим самостійне звернення прокурора з даним позовом спрямовано на відновлення законності при реалізації органом місцевого самоврядування своїх повноважень з розпорядження комунальною землею.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки. 
		У строк, визначений законом, представники відповідачів та третьої особи надали відзиви та письмові пояснення на позов, у яких зазначили про необґрунтованість заявлених вимог прокурора. 
		У підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 р. до розгляду справи була залучена третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа).
		Також у підготовчому засіданні відповідач-2 (ТОВ "Смарт-Девелопмент") заявив клопотання про залишення позову прокуратури без розгляду з тих підстав, що прокурор не довів наявності достатніх у нього підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах щодо прийняття органом місцевого самоврядування рішення, пов`язаного із розпорядженням землею комунальної власності, тому вважав, що позов був поданий особою, яка не має процесуальної дієздатності (п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України).
		Розглянувши указане клопотання, заслухавши думку учасників справи, суд ухвалою від 24.06.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання, відмовив у його задоволенні як у необґрунтованому.
		Так, відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, а також розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		Необхідність захисту інтересів держави у даній справі прокурор обґрунтовує прийняттям органом місцевого самоврядування (Київською міською радою) незаконного, на його думку, рішення щодо розпорядження землею, яка відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про охорону земель" є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. При цьому. як вбачається з позову, прокурор у даному спорі діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, тощо (зокрема, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру).
		Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 вказав, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної "безпеки", охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Також Конституційний Суд України зазначив, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Отже, інтереси держави щодо здійснення охорони земель не обов`язково повинні збігатися з інтересами безпосередніх учасників земельних правовідносин, що, однак, не позбавляє державу права вживати заходів зі збереження законності у згаданих відносинах.
		Державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля. При цьому, хоч інтереси територіальної громади є відмінними від інтересів держави і не несуть загальнодержавного характеру, однак, вони є одним із конституційних механізмів державного врегулювання на конкретній території.
		Так, у даній справі розглядається спір щодо дотримання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю органами місцевого самоврядування та юридичною особою (ТОВ "Смарт-Девелопмент"). Суд враховує, що відповідність волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками,  чинному законодавству, інтересам територіальної громади і держави має бути перевірено під час розгляду даної справи. При цьому питання ефективності розпорядження земельними ресурсами в інтересах територіальної громади, як і питання раціонального використання такого ресурсу для забезпечення соціального розвитку місцевої громади Київською міською радою, має особливе значення.
		Таким чином, оскільки підстави позову пов`язані з порушенням процедури надання у користування земельної ділянки і даний позов пред`явлено прокурором, як позивачем, з метою захисту порушених інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, як національного багатства Українського народу, а Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо їх розпорядження, суд вважає, що прокурор наділений відповідною дієздатністю для звернення до суду з таким позовом.
		Також у своєму клопотанні про залишення позову без розгляду ТОВ "Смарт-Девелопмент" зазначило, що твердження прокурора про відсутність у Держгеокадастра повноважень на звернення до суду з позовом про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування, є безпідставними, адже Держгеокадастру, як органу виконавчої влади, законом надані повноваження з нагляду (контролю) за дотриманням у тому числі органом місцевого самоврядування вимог земельного законодавства при наданні земель у користування. При цьому Держеокадастр уповноважений представляти інтереси держави в суді, що прямо передбачено законом (Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене  постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15).
		Проте, і в цій частині клопотання суд не погоджується з доводами відповідача.
		За змістом частин 1-2  статті 2 ЗК України  земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
		Згідно з частинами 1-3  статті 78 ЗК України  право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі  Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
		Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		Статтею 84 ЗК України  передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
		Згідно з частинами 1-2  статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		Відповідно до положень  статті 116 ЗК України  громадяни та юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Відповідно до частин 1 та 4  статті 122 ЗК України  сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи  передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Крім того, згідно з абзацом 4  статті 15-2 ЗК України  до повноважень центрального органу виконавчої влади,  що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
		Відповідно до Положення Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
		Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
		Як вбачається із матеріалів справи, спірна земельна ділянка є комунальною власністю, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення готелю, офісних будівель та торговельних приміщень із підземним паркінгом.
		Отже, оскільки спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, то Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгекадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.    
		За таких обставин, враховуючи зміст позовної заяви, аргументацію про протиправність дій міськради, визначення предмета спору, характер спірних правовідносин, суд вважає, що прокурор навів достатньо тверджень і обґрунтувань щодо його звернення до суду за захистом інтересів держави та, відповідно, розгляду його позовних вимог по суті.
		На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що підстав для залишення позову керівника Київської місцевої прокуратури № 9 без розгляду за ч. 1  ст. 226 ГПК України немає.
		Також представником відповідача-2 було заявлене клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду судового рішення у справі № 587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду, де вирішується питання про порядок реалізації органами прокуратури конституційної функції представництва інтересів держави у суді, однак, суд залишив вказане клопотання без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України, оскільки воно було подане під час розгляду справи по суті, тобто з порушенням порядку і строку, визначених законом, та без відповідної заяви щодо поновлення цього строку із зазначенням поважності причин його пропуску. 
		У судовому засіданні під час розгляду справи по суті прокурор підтримав свої позовні вимоги, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача-1 (Київради) у судовому засіданні проти позову заперечив, вказав, що рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018 р. було прийнято з дотриманням вимог ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, а тому таке рішення скасуванню не підлягає. Також зазначив про наявність у ТОВ "Смарт-Девелопмент" належним чином зареєстрованого нерухомого майна на земельній ділянці, наданій йому у користування, що виключає проведення обов`язкових земельних торгів. Просив відмовити у задоволенні позову.
		Представник відповідача-2 (ТОВ "Смарт-Девелопмент") також позов не визнав, зазначив, що оскаржуване рішення Київради прийняте у спосіб та у відповідності до норм чинного законодавства України, на підставі погодженого проекту землеустрою відведення земельної ділянки, при цьому норми закону не визначають обов`язку відведення земельних ділянок виключно у розмірі площі ділянки, на якій розташоване нерухоме майно. Також вказав, що оскільки на земельній ділянці, наданій спірним рішенням у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент", знаходилось нерухоме майно, що належить йому на праві власності, то проведення земельних торгів не вимагається. Крім того, зауважив, що будь-яких порушень в частині обмежень санітарно-захисної зони з боку відповідача-2 не вчиняється. Просив відмовити у задоволенні позову.
		Представник третьої особи (Департаменту), зі свого боку, вважав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки спірне рішення було прийняте на підставі розробленого на замовлення ТОВ "Смарт-Девелопмент" землевпорядною організацією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який у порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України був погоджений із відповідними органами, а тому рішення Київради № 1442/5506 від 20.09.2018 р. є правомірним та скасуванню не підлягає.
		Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з урахуванням наступного.
		Установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2011 р. ТОВ "Смарт-Девелопмент" є власником нежилого будинку - будівлі АЗС № 18 (літ. А) загальною площею 22,00 кв.м., розташованого на земельній ділянці по вул. Механізаторів, 3 у місті Києві, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2011 р. внесений відповідний запис № 32738093. 
		20.09.2018 р. Київською міською радою було прийняте рішення № 1442/5506 «Про передачу ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва» (далі - спірне рішення), яким вирішено:
		-  затвердити проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом на вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва (п. 1);
		- передати ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) у зв`язку із набуттям права власності на майно (п. 2).
		При цьому встановлено, що станом на дату передачі вказаним рішенням у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) будь-якої іншої земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 3, не існувало.
		На підставі зазначеного рішення 22.12.2018 р. між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Смарт-Девелопмент" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір). Відповідно до умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0,0599 га по вул. Механізаторів, 3 у Солом`янському районі міста Києва (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005), для будівництва та обслуговування комплексу багатофункціонального призначення, готелю, офісних будівель та торговельних приміщень з підземним паркінгом (п.п. 1.1, 2.1). 
		Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (п. 1.1 договору).
		Сторони підтверджують, що земельна ділянка передається в оренду у придатному для її використання стані та вважається переданою орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (п.п. 6.1, 6.2 договору).
		Договір укладено на 10 років (п. 3.1).
		Із наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право оренди ТОВ "Смарт-Девелопмент" на земельну ділянку площею 0,0599 га по вул. Механізаторів, 3 (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) було зареєстровано 22.12.2018 р., номер запису 29623578.
		Звертаючись до суду з позовом, прокурор вказує, що вказане рішення Київради № 1442/5506 від 20.09.2018 р., яким відповідачу-2 (ТОВ "Смарт-Девелопмент") була надана в оренду земельна ділянка площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005), прийняте відповідачем-1 з порушенням вимог ст. 114, ч. 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України, а саме:
		- площа переданої ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду земельної ділянки (599 кв.м.) перевищує площу розташованого на ній нерухомого майна (22,00 кв.м.), тому решта площі земельної ділянки, право власності на яку не було оформлене попереднім власником нерухомого майна, передана в оренду не на конкурентних засадах;
		- в оренду ТОВ "Смарт-Девелопмент" передана земельна ділянка, яка знаходиться в межах санітарно-захисної зони, де заборонено будівництво будь-яких об`єктів.
		Перевіряючи такі доводи прокурора та вирішуючи спір по суті, господарський суд врахував наступне. 
		Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. 
		Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.
		Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
		Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
		Частиною 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено спеціальний порядок передачі земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, в оренду громадянам та юридичним особам, встановлений ст. 123 Земельного кодексу України.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. 
		У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. 
		Згідно з ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
		Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. 
		При погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:
		- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";
		- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядуванні підприємствами, установами та організаціями;
		- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
		Також порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві регулюється рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017 "Про порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві" (далі - Порядок), який розроблено з метою врегулювання процедури реалізації прав на землю фізичними та юридичними особами із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
		Розділом 3 цього Порядку передбачене наступне:
		- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється на підставі рішення Київської міської ради про надання дозволу на його розроблення або без такого дозволу у разі якщо зацікавленою особою відповідно до законодавства та цього Порядку набуто право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, крім випадку, коли право на земельну ділянку підлягає набуттю на конкурентних засадах (земельних торгах) (п. 3.1);
		- при розробці документації із землеустрою враховуються дані міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, програм щодо використання земель та їх правовий режим (п. 3.3);
		- документація із землеустрою погоджується в порядку та органами, встановленими статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України та у випадках, визначених Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації", подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації (п. 3.5);
		- при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій", надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено Земельним кодексом України, та проведення будь-яких обстежень, експертиз і робіт (п. 3.6).
		Отже, враховуючи наведені приписи чинного законодавства, визначення площі земельної ділянки, яка має бути надана у користування, на підставі висновку спеціальної експертизи, на що вказував прокурор з посиланням на нормативні документи в галузі будівництва, санітарних норм та правил, не передбачено законодавчо встановленою процедурою відведення земельної ділянки.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі листа Київської міської ради № 08/3639 від 28.02.2017 р. на замовлення відповідача-2 землевпорядною організацією - ТОВ "Інгер-Гранд" був розроблений проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки площею 0,0599 га за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 3, в оренду на 10 років, який у подальшому був погоджений органом містобудування та архітектури та територіальним органом, що здійснює державну політику у сфері земельних відносин відповідно до ст. 186-1 Земельного Кодексу України. Зокрема вказаний1 проект містить позитивні висновки, викладені Департаментом містобудування та архітектури № 5985/0/12-4/09-17 від 20.07.2017 р. та Головним управлінням Держземагентства у м. Києві № 20279/82-17 від 13.11.2017 р.
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. 
		Враховуючи встановлені у справі обставини та вказані вище норми чинного законодавства, суд вважає, що відповідач прийняв правомірне рішення, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу-2 у зв`язку з набуттям права власності на майно (витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.12.2011 № 32738093).
		Стосовно тверджень прокурора про те, що земельна ділянка мала відчужуватись шляхом проведення земельних торгів, то суд їх відхиляє з огляду на таке.
		Дійсно, згідно з ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		Також приписами ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Проте, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України).
		Як вже встановлено судом, на земельній ділянці, наданій у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005), знаходиться нерухоме майно (будівля АЗС), належне останньому на праві власності, у зв`язку з чим ця земельна ділянка була передана орендарю відповідачем-1 без проведення земельних торгів.
		Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.10 постанови № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз`яснив, що згідно з частиною другою статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
		Доводи прокурора про перевищення площі земельної ділянки над площею нерухомого майна, на якій воно знаходиться, суд до уваги не приймає, оскільки жодним нормативним актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не унормовано, що при розробленні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок мають враховуватись певні пропорції співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться.
		Також суд враховує, що земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:72:186:0005 за адресою: м. Київ, вул. Механізаторів, 3, була сформована як окремий та неподільній об`єкт нерухомого майна відповідно до Генерального плану м. Києва та зареєстрована 27.03.2018 року у Державному земельному кадастрі, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Державного земельного кадастру НВ-8000936262019 від 10.04.2019 року. 
		Отже, беручи до уваги положення статтей 124, 134 Земельного кодексу України та те, що на земельній ділянці по вул. Механізаторів, 3, переданій Київрадою у користування ТОВ "Смарт-Девелопмент" спірним рішенням, знаходиться нерухоме майно, належне відповідачу-2 на праві власності, суд вважає твердження прокурора про незаконне надання ТОВ "Смарт-Девелопмент" земельної ділянки площею 0,0599 га (кадастровий номер: 8000000000:72:186:0005) безпідставними. 
		Крім того, суд не приймає до уваги доводи прокурора щодо незаконності передачі ТОВ "Смарт-Девелопмент" в оренду під будівництво спірної земельної ділянки, яка знаходиться у межах санітарно-захисної зони.
		Так, із наявного у матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Механізаторів, 3, вбачається, що стосовно зазначеної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) зареєстроване обмеження - захисна зона навколо об`єкта (код 03).
		Відповідно до ст. 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.
		Отже, санітарно-захисна зона може бути встановлена на землях усіх форм власності та на землях усіх видів цільового призначення, унаслідок чого діє заборона здійснення певних видів діяльності у межах такої санітарно-захисної зони. 
		Водночас, судом встановлено, що на час вирішення даного спору будь-якого будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:72:186:0005) ТОВ "Смарт-Девелопмент" не здійснюється.
		Також слід врахувати, що закон встановлює лише заборону проведення робіт на земельній ділянці, на якій створена санітарно-захисна зона, але ніяк не заборону передавати в оренду таку земельну ділянку. При цьому сам по собі факт передачі в оренду земельної ділянки не означає автоматичного початку процесу будівництва. Більше того, питання законності зведення будинків і споруд на земельній ділянці, яка включає санітарно-захисну зону, не відноситься до компетенції Київради.
		Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
		Оскільки прокурором, як позивачем, не доведено того, що спірне рішення Київською міською радою № 1442/5506 від 20.09.2018 р. було прийняте із порушенням вимог закону, то підстави для визнання його незаконним та скасування - відсутні, відтак позовні вимоги прокурора у цій частині задоволенню не підлягають.
		Стосовно другої позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 1401 від 22.12.2018 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Смарт-Девелопмент" на підставі рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018 р., суд зазначає наступне.
		Відповідно до  ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Приписами ст.ст.  203,  215 ЦК України  передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
		Статтею 203 ЦК України  встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити     ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у  постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 р., вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
		При цьому, суперечність договору актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним договором (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного договору всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.
		Як вже було встановлено судом, підстав для визнання рішення Київської міської ради № 1442/5506 від 20.09.2018 р. незаконним та його скасування немає, тому й підстави для визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки відсутні. Отже, позов у частині похідної вимоги про визнання договору недійсним також задоволенню не підлягає.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що у позові керівника Київської місцевої прокуратури № 9 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки слід відмовити у повному обсязі.
		У разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за правилами ст. 129 ГПК України покладаються на позивача (прокурора), зокрема, зі сплати судового збору за подачу позову. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити у задоволенні позову керівника Київської місцевої прокуратури № 9 до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Девелопмент", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
		Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні  12 вересня 2019 року.
		Повний текст рішення складений 23 вересня 2019 року.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                    Головіна К.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...