Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/299/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2019. Зареєстровано: 23.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 23.01.2020 (частково)
Результат оскарження 23.01.2020 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		11.09.2019Справа № 904/299/16
		Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
		при секретарі судового засідання Роздобудько В.В,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
		 
		За позовомФонду Державного майна України
		до відповідача-1Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера
		відповідача-2Товариства з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант
		третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
		відповідача-1  Публічне акціонерне товариство Авіаційна компанія 
		Дніпроавіа
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
		вдповідача-1  Товариство з обмеженою відповідальністю Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
		відповідача-1  Міністерство оборони України
		за участі прокуратури Дніпропетровської області
		пророзірвання договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити певні дії;
		 
		За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера
		доФонду державного майна України
		за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 
		Товариства з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант
		третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  
		Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа
		третьої особи-3 яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  
		Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ
		провизнання договору № КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій
		Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа від 28.08.2009
		укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера та Фондом
		державного майна України, в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2., недійсним
		 
		За участі представників учасників справи згідно протоколу
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера і до Товариства з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант про:
		- розірвання укладеного 28.08.2009 між Фондом державного майна України і Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера договору № КПП-557 купівлі-продажу за конкурсом пакета акцій Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства;
		- зобов`язання депозитарної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант списати з рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера пакет акцій Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства, на рахунок держави Україна (керуючий рахунком - Фонд державного майна України) в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк Укргазбанк.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера умов договору № КПП-557 від 28.08.2009 купівлі-продажу за конкурсом пакету акцій Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа про передачу Відкритим акціонерним товариством Авіаційна компанія Дніпроавіа штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 м2, радіомаячної системи РМС СП - 80 М та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства до 02.09.2014. Також, відповідно до концепції післяприватизаційного розвитку Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера до 31.12.2014 не внесені інвестиції - грошові кошти у сумі 882,1 млн грн на виконання інвестиційної програми розвитку та оновлення міжнародного аеропорту Дніпропетровськ. Внаслідок невиконання вказаних зобов`язань за договором купівлі-продажу держава не отримала очікуваного ефекту від реалізації пакета акцій, який обліковується у депозитарній установі - Товаристві з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант.
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 у справі № 904/299/16 позов задоволено. Розірвано укладений 28.08.2009 між Фондом державного майна України і Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера договір № КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа за конкурсом у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства. Зобов`язано депозитарну установу - Товариство з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант у 15-денний строк з дати набрання рішенням законної сили списати з рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера пакет акцій Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства, на рахунок держави Україна (керуючий рахунком - Фонд державного майна України) 300996- НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк Укргазбанк. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера на користь Фонду державного майна України 2756,00 грн судового збору.
		Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 скасовано та ухвалене нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 15.01.2019 касаційну скаргу Фонду державного майна задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 904/299/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 прийнято справу № 904/299/16 до свого провадження і на 05.03.2019 призначено підготовче засідання.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 зупинено провадження у справі № 904/299/16, у зв`язку із необхідністю виконання запиту Верховного Суду про витребування матеріалів справи.
		У зв`язку з надходженням до місцевого господарського суду з Верховного Суду матеріалів справи № 904/299/16, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 поновлено провадження у справі № 904/299/16, судове засідання призначене на 15.03.2019.
		Підготовче засідання ухвалою місцевого господарського суду від 15.03.2019 у справі № 904/299/16 відкладено на 22.03.2019.
		Розгляд справи у підготовчому засіданні 22.03.2019 не відбувся через мінування суду, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2019 підготовче засідання у справі № 904/299/16 призначене на 29.03.2019.
		Товариство з обмеженою відповідальністю Галтера 29.03.2019 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Фонду державного майна України, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ про визнання укладеного 28.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера і Фондом державного майна України договору №КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа недійсним в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера до розгляду разом із первісним позовом у справі № 904/299/16.
		Товариство з обмеженою відповідальністю Галтера 05.04.2019 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про передачу справи № 904/299/16 за підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі підпункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання обґрунтоване тим, що з моменту подання зустрічної позовної заяви даний спір має виключну підсудність, оскільки відповідачем за зустрічним позовом виступає Фонд державного майна України, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера задоволено, справу № 904/299/16 за виключною підсудністю передано на розгляд до Господарського суду м. Києва.
		Постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/299/16 від 24.06.2019 апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2019 про передачу за виключною підсудністю до іншого суду справи № 904/299/16 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2019 у справі № 904/299/16 залишити без змін.
		12.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №904/299/16.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2019 справу №904/299/16 передано на розгляд судді Лиськову М.О.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 прийнято справу №904/299/16 до свого провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 31.07.2019.
		31.07.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 за первісним позовом - Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа надійшов відзив на зустрічний позов.
		31.07.2019 через відділ діловодства суду від представника прокуратури надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
		Протокольною ухвалою судове засідання 31.07.2019 ухвалено відкласти на 14.08.2019.
		02.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
		06.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом - Фонду Державного майна України надійшов відзив на зустрічний позов, в котрому позивач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера та відмовити у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними пунктів договору.
		14.08.2019 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, в котрому проти задоволення первісного позову заперечує в повному обсязі та просить зустрічний позов задовольнити.
		14.08.2019 представником позивача за первісним позовом було підтримано позовні вимоги первісного позову та заперечено проти задоволення зустрічного позову. Представник прокуратури також заперечував проти задоволення вимог зустрічного позову, вимоги первісного позову підтримав в повному обсязі.
		14.08.2019 представниками відповідача-1 за первісним позовом та третьої особи-1 за первісним позовом було заперечно проти задоволення позовних вимог за первісним позовом та підтримано вимоги зустрічного позову.
		Ухвалою від 14.08.2019 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.09.19 о 12:10 год.
		В судове засідання, призначене на 11.09.2019, з`явилися представники позивача за первісним позовом, відповідача 1 за первісним позовом, третьої особи 1 за первісним позовом, третьої особи 3 за первісним позовом та прокуратури.
		Представники відповідача 2 за первісним позовом та третьої особи 2 за первісним позовом у судове засідання, призначене на 11.09.2019, не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендовані поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050572939 та №0103050572955, згідно якого ухвала суду від 14.08.2019 вручена 04.09.2019 представнику відповідача 2 за первісним позовом за довіреністю та 23.08.2019 представнику третьої особи 2 за первісним позовом за довіреністю .
		Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		Під час судового засідання 11.09.2019, представник позивача та представник прокуратури за первісним позовом підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити. В судовому засіданні представник відповідача 1 за первісним позовом проти первісного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, натомість просив зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. 
		У судовому засіданні 11.09.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, третіх осіб, прокуратури, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що в задоволенні первісного позову слід відмовити повністю, а зустрічний позов слід задовольнити з наступних підстав.
		Між Фондом державного майна України як продавцем (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера як покупцем (далі - відповідач 1) 28.08.2009р. укладено договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа за конкурсом №КПП-557 (далі - договір), предметом якого є пакет акцій ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа кількістю 111 956 480 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 94,572% статутного капіталу, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн. та номінальною вартістю пакета акцій 27 989 120,00грн., який за результатами конкурсу продано за 59 017 000,00грн.
		Директором ТОВ Галтера 19.08.2009р. затверджено Концепцію післяприватизаційного розвитку ВАТ АК Дніпроавіа (Концепція). 
		У 2012р. до цієї Концепції внесено зміни, погоджені з Фондом державного майна України відповідно до листа за №10-23-15541 від 19.10.2012р. в частині перенесення строків внесення інвестицій.
		04.08.2011р. укладено договір про внесення змін №281 до договору з огляду на рішення загальних зборів акціонерів Компанії Дніпроавіа щодо створення ТОВ Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ та передачу до його статутного капіталу частини майна Компанії Дніпроавіа згідно з затвердженим на цих зборах переліком, що відображено у протоколі №1/2010 від 14.10.2010р. Основним напрямком діяльності для ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа є перевезення пасажирів, багажу, вантажів авіаційним транспортом, для ТОВ Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ - аеропортове обслуговування повітряних суден.
		Також, 13.10.2009р. та 31.05.2012р. укладені договори №478 та №215 про внесення змін до договору, якими внесено зміни до пунктів 11.5.4; 11.5.6; 30; 36 договору купівлі-продажу №КПП-557, що стосуються обов`язків покупця у сфері корпоративних відносин та розпорядження майном ВАТ та внесення змін до Концепції.
		Згідно п.п.2, 5 договору покупець зобов`язаний розрахуватись за придбаний пакет акцій ВАТ протягом 60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору в сумі 59 017 000,00грн., у тому числі протягом 30 календарних днів сплатити 29 508 500,00грн., що становить 50% ціни пакету акцій. Право власності на пакет акцій переходить до покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакета акцій.
		Відповідно до п.12 договору виконання фіксованих умов конкурсу, які не мають визначеного строку реалізації, здійснюються протягом п`яти років з дати переходу права власності на пакет акцій.
		Повну вартість пакета акцій сплачено 02.09.2009р., тому кінцевим строком виконання зобов`язання є 02.09.2014р.
		Згідно з Концепцією у редакції, чинній на момент проведення Фондом державного майна України перевірки, на виконання Інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту Дніпропетровськ відповідач 1 повинен інвестувати грошові кошти у сумі 882,1 млн. грн., зокрема, 107 млн. грн. - на реконструкцію штучної злітно-посадкової смуги, яка підлягає передачі у власність держави згідно п.11.1.2 договору.
		Проте, замість 107 млн. грн. на реконструкцію штучної злітно-посадкової смуги відповідач 1 запропонував лише 6,117 млн. грн.
		Кінцевим строком внесення та освоєння інвестиційних коштів за напрямками, передбаченими Концепцією, є 31.12.2014р.
		За змістом п.11.1.2 договору покупець зобов`язаний забезпечити передачу Відкритим акціонерним товариством Авіаційна компанія Дніпроавіа штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 кв.м (інвентарний номер - 208), радіомаячної системи РМС СП - 80 М (інвентарний номер - 50059) та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства.
		Як стверджує позивач, відповідачем 1 не було здійснено реконструкції штучної злітно-посадкової смуги та її не було передано державі, що свідчить про невиконання відповідачем п.11.1.2 договору.
		Також в обґрунтування своїх позивних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем 1 п.п.11.2.1, 11.2.2 договору, у зв`язку з чим просить суд розірвати договір.
		Згідно п.11.2.1. договору покупець зобов`язаний забезпечити інвестування коштів, необхідних для виконання програми підготовки Дніпропетровського аеропорту до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу 2012 року.
		Пунктом 11.2.2. договору передбачено, що покупець зобов`язаний забезпечити внесення інвестицій, передбачених Концепцією розвитку товариства, для забезпечення розвитку Дніпропетровського аеропорту до кінця 2012 року та оновлення автомобільного парку та засобів аварійно-рятувальної та пожежної служб аеропорту протягом 2010 року.
		20.08.2015р. за наслідками проведеної поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа за конкурсом №КПП-557 від 28.08.2009, Фондом державного майна України було складено акт, в якому зазначено, що умови договору купівлі-продажу не виконано. Зокрема, в ході проведеної перевірки встановлено, що з передбачених Концепцією та договором загальної суми інвестицій у 882,1 млн. грн. фактично внесено інвестицій, з урахуванням індексу інфляції, на загальну суму 142 145,12 тис. грн., при цьому сума інвестицій у діючих на момент внесення склала 142 154,465 тис. грн. Таким чином, сума невнесених інвестицій складає 739 954,88 тис. грн.
		Згідно з п. 29 договору у разі невиконання покупцем зобов`язань за Договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність.
		У разі невиконання однією із сторін умов Договору та/або неотримання покупцем у строк, передбачений пунктом 34 Договору, дозволу Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб`єкта господарювання, він може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду з поверненням пакета акцій продавцю за актом приймання-передавання протягом трьох робочих днів від дати набрання чинності рішенням суду, господарського суду або від дати підписання додаткової угоди про розірвання Договору за згодою сторін (п. 38 Договору).
		У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем-1 позивач просить розірвати Договір купівлі - продажу пакета акцій ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа за конкурсом №КПП-557 від 28.08.2009 та повернути пакет акцій ПАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа у кількості 111 956 480 штук простих іменних акцій у власність держави.
		Позивач надіслав відповідачу-1 пропозицію № 10-25-17590 від 01.10.2015 про розірвання Договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа за конкурсом від 28.08.2009 №КПП-557 та про повернення державі пакета акцій ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа у розмірі 94,572% статутного капіталу товариства, зарахувати пакет акцій на відповідний рахунок Держави Україна (керуючий рахунком - Фонд державного майна України) в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк Укргазбанк
		Листом №14 від 30.10.2015 відповідач-1 заперечив проти розірвання Договору та запропонував вирішити спірні питання шляхом переговорів у відповідності до п. 41 Договору.
		Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		З аналізу вказаної норми законодавства вбачається, що наслідком порушення однією стороною договору умов такого договору є не лише розірвання договору, а також інші наслідки (зміна умов договору, сплата неустойки відшкодування шкоди тощо). При цьому, застосування того чи іншого наслідку залежить від характеру порушення та наслідків такого порушення договору.
		В постанові Касаційного господарського суду від 15 січня 2019 року суд, направляючи справу №904/299/16 на новий розгляд до суду першої інстанції вказав зокрема на необхідність ретельного з`ясування питання щодо наявності чи відсутності вини відповідача - 1 у невиконанні своїх зобов`язань за договором а також питання істотності допущених порушень умов договору з вини відповідача-1.
		Згідно з вимогами ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. 
		Зазначена вище норма допускає розірвання договору в судовому порядку у випадку істотного порушення договору. При цьому, істотним порушенням є таке порушення умов договору, коли інша сторона договору позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору, або інші порушення (інші випадки) встановлені договором.
		Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Отже, за загальним правилом, встановленим як чинним цивільним законодавством, зміна та розірвання договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання договорів саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.
		Договір про надання послуг № КПП-557 від 28.08.2009 не містить умов щодо можливості його розірвання в односторонньому порядку та порядку такого розірвання.
		Суд звертає увагу, що вказуючи на підставу розірвання договору позивач посилається на невиконання відповідачем  1 пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору. Таким чином, в розрізі вказаних доводів позивача, суду необхідно встановити окрім наявності факту самого порушення зазначених пунктів, також встановити чи було таке порушення істотним в розумінні ст.651 Цивільного кодексу України. 
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені нормою ст. 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. 
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
		При цьому, системний аналіз пунктів 11.2.1, 11.2.2 договору дає підстави стверджувати, що умовами зазначених пунктів договору не передбачалось здійснення передачі майна чи інших активів на користь держави або у власність саме позивача. Таким чином, порушення або невиконання пунктів 11.2.1, 11.2.2 договору, не можуть призводити до правового наслідку у вигляді позбавлення іншої сторони договору того, на що вона розраховувала під час укладення договору, оскільки за вказаними пунктами договору позивач не повинен був нічого отримувати, адже пунктами 11.2.1 та 11.2.2. договору з урахуванням вимог Концепції передбачався обов`язок відповідача 1 здійснити інвестування у сумі 882,1 млн. грн., зокрема, 107 млн. грн. - на реконструкцію штучної злітно-посадкової смуги на користь ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа, акції якої на момент внесення таких інвестицій належали відповідачу 1, а не державі в особі позивача.
		Більше того, вказуючи на порушення пунктів 11.2.1, 11.2.2 договору з боку відповідача 1 позивачем не надано доказів заподіяння останньому шкоди у зв`язку з таким невиконанням. Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що порушення пунктів 11.2.1, 11.2.2 договору, навіть якби таке і мало місце, не може вважатись істотним порушенням договору в розумінні як ст.651 Цивільного кодексу України, так і у розумінні самого договору, адже в такому випадку відсутні обов`язкові ознаки істотного порушення, а саме: відсутній факт позбавлення іншої сторони того, на що вона розраховувала укладаючи договір, так і відсутній факт заподіяної шкоди у зв`язку з таким невиконанням.
		Крім того, відповідно до п.30 договору, невиконання покупцем обов`язків, зазначених пунктами 11.1.4 та/або 11.1.5, 11.5.1, 11.5.2, 11.5.3, 11.5.4, 11.5.5, 11.5.6 є підставою для розірвання договору.
		З системного аналізу п.30 договору вбачається, що сторонами договору було погоджено перелік пунктів договору, порушення яких може вважатись істотним, зокрема це положення пунктів 11.1.4 та/або 11.1.5, 11.5.1, 11.5.2, 11.5.3, 11.5.4, 11.5.5, 11.5.6 умови яких передбачають обов`язок відповідача 1 погасити заборгованість ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа перед кредиторами у справі №Б29/194/04, обов`язок недопущення безкоштовного використання майна, щодо належного зберігання та експлуатації майна, неможливості збільшення статутного капіталу, реорганізації ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа, відчуження майна останнього до повного виконання умов договору тощо. Таким чином, з аналізу вищевикладеного слідує, що пункти 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору не належать до переліку пунктів, порушення або виконання яких є істотним порушенням умов договору.
		У випадку ж порушення інших умов договору, за виключенням тих, які зазначені в переліку у п.30 договору, зокрема п.11.2.1, 11.2.2 договору до сторони застосовуються інші санкції, окрім розірвання договору, передбачені п.24 договору у вигляді пені в розмірі 0,1 % від невнесеної суми. При цьому, як слідує з наявних у матеріалах доказів, позивачем у даній справі вже ініційовано судовий процес про стягнення штрафних санкцій з відповідача 1 на підставі пункту 24 договору, відповідна судова справа перебуває на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області №904/4572/16.
		Проте, актом перевірки від 20.08.2015 року складеного позивачем не підтверджено невиконання відповідачем 1 пунктів 11.1.4 та/або 11.1.5, 11.5.1, 11.5.2, 11.5.3, 11.5.4, 11.5.5, 11.5.6 договору, будь-які інші докази на підтвердження невиконання відповідачем 1 зазначених пунктів договору матеріали справи не містять. Більше того, повна вартість пакета акцій згідно п.п. 2,5 договору в сумі 59 017 000,00 грн. сплачена 02.09.2009р., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами справи. 
		Поряд з цим, за змістом п.11.1.2 договору покупець зобов`язаний забезпечити передачу Відкритим акціонерним товариством Авіаційна компанія Дніпроавіа штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 кв.м (інвентарний номер - 208), радіомаячної системи РМС СП - 80 М (інвентарний номер - 50059) та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства.
		Позивач зазначає, що відповідачем 1 не було здійснено реконструкції штучної злітно-посадкової смуги та не було передано її держави, що свідчить про невиконання відповідачем п.11.1.2 договору.
		В розрізі вимог ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, зі змісту п.11.1.2 договору випливає, що укладаючи договір позивач розраховував на передачу Відкритим акціонерним товариством Авіаційна компанія Дніпроавіа штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 кв.м (інвентарний номер - 208), радіомаячної системи РМС СП - 80 М (інвентарний номер - 50059) та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства.
		Докази передачі Відкритим акціонерним товариством Авіаційна компанія Дніпроавіа штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 кв.м (інвентарний номер - 208), радіомаячної системи РМС СП - 80 М (інвентарний номер - 50059) та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства в матеріалах справи відсутні.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Отже, враховуючи, що розірвання договору є фактично мірою відповідальності за порушення договору, при розгляді позовної вимоги про розірвання договору у зв`язку з невиконанням покупцем умов Договору, до предмета доказування входять обставини щодо встановлення вини покупця, у зв`язку з чим виникли наслідки у вигляді невиконання відповідачем-1 обумовленого договором зобов`язання по передачі майна та внесенню інвестицій у встановлений договором строк.
		Кінцевим строком внесення та освоєння інвестиційних коштів за напрямками, передбаченими Концепцією, є 31.12.2014.
		З системного аналізу п.11.1.2 договору вбачається, що передбачаючи обов`язок відповідача 1 передати відповідне майно у власність держави, вказаним пунктом договору не було зазначено орган, або відповідну установу, яка діє від імені та в інтересах держави, та якій відповідач 1 зобов`язаний передати зазначене в п.11.1.2 договору майно.
		Державний орган, якому підлягало передачі майно згідно п.11.1.2 Договору, був визначений остаточно лише Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1136-р 04.11.2015, тобто після закінчення строку виконання передбаченого вказаним пунктом договору зобов`язання в цій частині.
		Додатком 2 до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015 визначено перелік будівель та споруд аеродрому, що передаються від ПАТ АК Дніпроавіа в державну власність до сфери управління Міноборони.
		З аналізу вказаного вище додатку 2 вбачається, що у переліку майна, що підлягає передачі у власність держави згідно з п. 11.1.2. Договору, радіомаячну систему РМС СП-80М (інвентарний номер 50059) замінено на диспетчерський пункт системи посадки (інвентарний номер 19), будівлю радіолокаційного ретранслятора ближнього маяка (інвентарний номер А79).
		Таким чином, перелік майна, вказаний у договорі, не відповідає переліку майна, визначеному у Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015, що фактично з незалежних від відповідача 1 причин позбавило останнього можливості виконати п.11.1.2 договору в діючій редакції.
		Відповідно до ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Таким чином, суд звертає увагу, що без визначення в пункті 11.2.1 договору державного органу якому відповідач 1 повинен був передати майно, та затвердження остаточного переліку майна, яке підлягає передачі, виконання п.11.2.1 з боку відповідача 1 є об`єктивно неможливим, що в свою чергу свідчить про відсутність вини відповідача 1 у невиконанні зазначеного пункту договору.
		Зазначені обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями протоколів нарад за участі позивача від 30.03.2016 року, 31.08.2016 року, які були ініційовані безпосередньо Міністерством оборони України з метою якнайшвидшої передачі майна у власність держави, а також листом Міністерства оборони України № 220/1049 від 02.02.2017 року, у якому у тому числі вказано про необхідність виконання Розпорядження КМУ № 1136-р від 04.11.2015 року шляхом приведення договору у відповідність до цього розпорядження.
		При цьому, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з систематичною зміною обставин, зокрема, в частині державного органу, якому потрібно було передати майно на виконання п.п. 11.1.2 Договору, проведення на сході країни з 2014 року антитерористичної операції та використання аеропорту військовими, ТОВ Галтера неодноразово зверталось до Фонду державного майна України з пропозиціями внести зміни до Договору з метою приведення його умов у відповідність до існуючих обставин. Проте, зміни до Договору так і не були внесені.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що попри фактичну неможливість виконання відповідачем 1 з незалежних від нього причин п.11.1.2 договору, останній вжив всіх заходів направлених на внесення відповідних змін до вказаного пункту договору з метою приведення його у відповідність до нових обставин, що б в свою чергу забезпечило останньому можливість виконання договору в частині передачі майна у власність держави. При цьому, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів подальшого ухиляння саме відповідачем 1 у внесенні необхідних змін до договору.
		З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що при укладенні договору відповідач 1 не міг передбачити систематичну зміну обставин (зазначених вище), що вплинуло на зобов`язання за Договором щодо переліку майна, яке підлягає передачі до державної власності.
		Зазначені обставини також підтверджуються наявним у матеріалах справи рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2017 року у справі № 910/6240/17 яким встановлено, що за період 2009-2015 роки Кабінетом Міністрів України не був визначений орган, якому відповідач-1 мав забезпечити передачу штучної злітно-посадкової смуги та іншого майна на виконання п.11.1.2 Договору. У свою чергу, матеріалами справи підтверджується вчинення відповідачем 1 дій, направлених на виконання п. 11.1.2 Договору щодо передачі майна, в тому числі штучної злітно-посадкової смуги, до державної власності.
		При цьому ст.614 ЦК України чітко визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Судом встановлено, що ані договором, ані Законом України Про приватизацію державного майна чи будь яким іншим законодавчим актом не встановлено можливість застосування відповідальності за порушення приватизаційного договору за відсутності вини. 
		З викладеного слідує, що у разі доведення відсутності вини особи у порушенні зобов`язання відповідальність у вигляді розірвання договору не може бути застосована.
		Суд критично оцінює посилання позивача на невиконання відповідачем 1 п.11.1.2 договору як на підставу для розірвання договору, оскільки позивачем не доведено а матеріалами справи спростовується обставини, щодо наявності вини відповідача 1 у невиконанні пункту 11.1.2 договору. Натомість з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що невиконання пункту 11.1.2 договору було спричинено недоліками зазначеного пункту які були допущені в момент укладення договору та полягали у невизначені органу якому відповідач 1 повинен був передати майно та остаточного переліку майна, яке підлягає передачі до державної власності. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що при укладенні договору відповідач 1 не міг передбачити систематичну зміну обставин (зазначених вище), що вплинуло на зобов`язання за договором щодо переліку майна, яке підлягає передачі до державної власності.
		Що стосується доводів позивача стосовно не здійснення відповідачем 1 відповідного інвестування, а саме, як стверджує позивач, замість 107 млн. грн. на реконструкцію штучної злітно-посадкової смуги відповідач-1 запропонував лише 6,117 млн. грн., то господарський суд звертає увагу на наступне.
		Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України. Прийняття вищевказаного Указу Президента України зумовило початок проведення антитерористичної операції (АТО) на сході України.
		Враховуючи небезпеку початку дестабілізації ситуації у Дніпропетровському регіоні та недопущення захвату стратегічних будівель на території області, у тому числі міжнародного аеропорту Дніпропетровськ, на території Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ, згідно розпорядження керівництва Збройних Сил України, розміщена військова авіаційна та наземна техніка, забезпечується виконання її польотів, обслуговування військової льотної техніки, забезпечено розміщення особового складу Збройних Сил України з організацією побутових умов.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №1136-р Про передачу нерухомого майна аеродрому Кайдаки до сфери управління Міністерства оборони визначено перелік будівель та споруд аеродрому Кайдаки, які передаються від ПАТ АК Дніпроавіа в державну власність до сфери Міністерства оборони України, а саме: штучна злітно-посадкова смуга (площею 12,54 га); диспетчерський пункт системи посадки (інвентарний номер 19); будівля радіолокаційного ретранслятора ближнього маяка (інвентарний номер А79).
		Відповідно до ст.1 Закону України Про боротьбу з тероризмом антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
		Згідно з ст.ст. 1, 3 Закону України Про Збройні Сили України Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона нашої Держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Організаційно Збройні Сили України складаються із військових об`єднань, з`єднань, частин підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
		Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України Про Збройні Сили України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
		При цьому, згідно із вказаним вище рішенням Ради національної безпеки і оборони України, суб`єктами боротьби з тероризмом вживаються заходи з проведення АТО, в тому числі з нарощення авіаційної присутності у східному регіоні та будівництва військового сектора для розміщення авіаційної військової частини.
		У відповідності до ст.ст. 4-7, 12, 13 Закону України Про боротьбу з тероризмом на забезпечення заходів, пов`язаних з проведенням Антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, на теперішній час на території аеродрому Кайдаки розміщується та обслуговується авіаційна і наземна військова техніка та склад Збройних Сил України для здійснення військових польотів щодо захисту кордонів України та виконання відповідних військових завдань.
		Судом встановлено, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме інформаційними довідками №1/2/28 від 21.10.2015 військової частини польова- пошта В3765, №350/484/1/1657 від 22.10.2015 військової частини НОМЕР_2 , №667 від 26.10.2015 військової частини НОМЕР_3 слідує, що зазначені військові частини підтверджують, що з початку Антитерористичної операції в Україні на території аеродрому Дніпропетровськ розміщується та обслуговується авіаційна та наземна техніка та склад Збройних Сил України, військових частин для здійснення військових польотів для захисту кордонів України та виконання відповідних військових завдань.
		Зі змісту вказаних вище довідок також вбачається, що виконання військових польотів, обслуговування авіаційної та наземної техніки з аеропорту Дніпропетровськ потребує щоденного використання злітно-посадкової смуги, рубіжних доріжок, місць стоянок, перону, світлосигнальної та радіонавігаційної систем, інфраструктури аеродрому Дніпропетровськ, виробничих та адміністративних будівель і споруд аеродрому Дніпропетровськ, людського ресурсу ТОВ МА Дніпропетровськ та ПАТ АК Дніпроавіа.
		З аналізу вищевикладеного випливає, що відповідач 1 був позбавлений можливості здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття через необхідність виконання вимог законів України як відповідачем 1, так і позивачем, пов`язаних з обороною Держави в умовах АТО на сході країни.
		Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, відповідачем 1 попри об`єктивну неможливість виконати відповідні умови договору щодо здійснення інвестування та реконструкції штучної злітно-посадкової смуги, останній вживав всіх заходів направлені на виконання зазначених умов договору. Зокрема, відповідач 1 звертався з адміністративним позовом до суду з вимогами про зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про передислокацію військової частини, розміщеної на території аеродрому Кайдаки, та погодити його з Кабінетом Міністрів України (справа №826/5319/17, адміністративне провадження №К/9901/44297/18). Судами у справі відмовлено у задоволенні позову з огляду на ті обставини, що розміщення Міністерством оборони України у справі №826/5319/17 військового сектору на території аеродрому відбулося на виконання вимог закону, тобто Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Суд першої інстанції в межах справи №826/5319/17 встановив, що, враховуючи небезпеку початку дестабілізації ситуації у Дніпропетровському регіоні та недопущення захвату стратегічних будівель на території області, у тому числі міжнародного аеропорту Дніпропетровськ, відповідно до розпорядження керівництва Збройних Сил України на території TOB МА Дніпропетровськ розміщена військова авіація та наземна техніка. Усі об`єкти аеропорту, у тому числі штучна злітно-посадкова смуга, аеродромні споруди, ангари, стернові доріжки спільно експлуатуються АК Дніпроавіа та Збройними Силами України, а тому припинення їх експлуатації для здійснення ремонтних робіт, реконструкції чи будівництва в рамках виконання інвестиційної програми, призведуть до порушення процесів взаємодії аеропорту та військових. В зазначеній частині, судове рішення залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 червня 2018 року.
		Доводи позивача стосовно того, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 червня 2018 року було змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2017 року в частині виключення з мотивувальної частини обставин виконання договору судом не приймаються до уваги з огляду на таке. Як вбачається з наявної у матеріалах справи постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 червня 2018 у справі №826/5319/17, з мотивувальної частини постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.06.2017 року було виключено абзац, який стосується порядку виконання умов договору у зв`язку з тим, що такий висновок суду виходить за межі адміністративного судочинства. 
		При цьому, виключення із вказаного судового рішення положень про оцінку дій сторони договору не впливає не решту висновків, які були здійснені судом у справі №826/5319/17, зокрема щодо обставин та Збройних Сил України розміщення на території TOB МА Дніпропетровськ військової авіації та наземної техніки та неможливості її передислокації, у зв`язку з чим в позові було відмовлено
		Розміщення на території аеродрому Дніпропетровськ авіаційної та наземної військової техніки та складу Збройних сил України не заперечується третьою особою-3 - Міністерством оборони України. Зазначені обставини не спростовувались і представниками Фонду державного майна України. Фонд державного майна України підтверджує, що не передача майна була обумовлена спочатку невизначеністю органу управління, а в подальшому - необхідністю використання смуги для проведення антитерористичної операції на сході країни та використання її військовою авіацією, а невнесення інвестицій з квітня 2014 року обумовлене використанням аеропорту з метою проведення на сході країни антитерористичної операції, що неможливо без спричинення перешкод використання аеропорту у військових цілях.
		Як вбачається з наявного в матеріалах справи Техніко-економічного обґрунтовування зазначені варіанти реконструкції аеродрому, зокрема шляхом розбирання існуючих аеродромних покриттів штучної злітно-посадкової смуги, відновлення несучої спроможності ґрунтової основи, виправлення повздовжнього профілю штучної злітно-посадкової смуги з доведенням його до нормативних вимог, укладення на місці розібраної штучної злітно-посадкової смуги нових покриттів жорсткого типу шириною 45 м, повний обсяг робіт з реконструкції виконується за рахунок коштів Інвестора - ТОВ Галтера та осіб, пов`язаних з ним відносинами контролю.
		Суд звертає увагу, що враховуючи специфіку діяльності аеропорту, роботи з розбирання існуючих аеродромних покриттів штучної злітно-посадкової смуги, відновлення несучої спроможності ґрунтової основи призведе до неможливості використання злітної смуги за тимчасової відсутності відповідного аеродромного покриття. 
		Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Проте, позивачем не надано доказів, зокрема висновків експерта в порядку передбаченому ч.3 ст.98 Господарського процесуального кодексу України, які б доводили можливість здійснення аеропортом нормальної, безпечної діяльності за умови тимчасової відсутності аеродромного покритті штучної злітної смуги тощо, та відповідно відсутності необхідності для зупинення діяльності аеропорту.
		Таким чином, враховуючи, що характер виконуваних робіт з реконструкції штучної злітно-посадкової смуги вказують на необхідність тимчасового (на час виконання робіт) повного зупинення використання аеропорту для виконання даної умови Інвестиційної програми, відповідач 1 позбавлений можливості здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття через необхідність виконання вимог законів України, пов`язаних з обороною Держави в умовах АТО на сході країни.
		Зазначені в Інвестиційній програмі розвитку та оновлення МАП Дніпропетровськ до 2014 року (Концепція 2012 року) заходи, які не потребували зупинення експлуатації аеропорту, були виконані повністю (п.5 у повному обсязі (оновлення автомобільного парку і засобів аварійно-рятівної і пожежної служб аеропорту впродовж 2010 року, п.п. 1.1., 3.1., 4.1. - розробка проектно-кошторисної документації за конкретними роботами), що підтверджується актами, наявними в матеріалах справи.
		Більше того, окрім реконструкції штучної злітно-посадкової смуги договором передбачалось також низку інших зобов`язань відповідача 1, зокрема:
		Пунктом 10 договору передбачено обов`язок відповідача 1 здійснити розрахунок за придбаний товар за договором. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів та не заперечується сторонами, повна вартість за придбаний товар була сплачена 02.09.2009р.
		Пунктом 11.1 передбачені обов`язки відповідача 1 у сфері економічної діяльності ВАТ АК Дніпроавіа, серед яких дотримання тих видів економічної діяльності, які є на дату підписання договору (пункт 11.1.1. договору); погашення заборгованості перед кредиторами у справі про банкрутство №Б29/194/04 (пункт 11.1.4 договору); недопущення появи нової заборгованості (пункт 11.1.6 договору); виконання мобілізаційних завдань ВАТ, виконання вимог Закону України Про державну таємницю, Закону України Про захист економічної конкуренції, Повітряного кодексу (пункти 11.1.7-11.1.9 договору).
		Пунктом 11.3 договору передбачались обов`язки відповідача 1 у соціальній сфері, зокрема недопущення появи заборгованості по заробітній платі, матеріальне стимулювання працівників, їх преміювання, виплата надбавок тощо, недопущення звільнення працівників, збереження робочих місць (пункти 11.3.1  11.3.4 договору); переважне зайняття вакансій громадянами України, укладення та виконання колективного договору, забезпечення деяких працівників житлом, здійснення підвищення кваліфікації робітників, утримання в належному стані об`єктів соціально-побутового призначення, гуртожитків, здійснення витрат на охорону праці (пункти 11.3.5  11.3.11 договору); забезпечення оздоровлення працівників, поліпшення умов паці (пункти 11.3.12  11.3.15 договору),
		Пунктом 11.4 договору закріплені обов`язки відповідача 1 у природоохоронній діяльності ВАТ.
		Пункт 11.5 договору передбачає обов`язки відповідача 1 у сфері корпоративних відносин та розпорядження майном ВАТ АК Дніпроавіа, серед яких обов`язок належного утримання і зберігання майна, недопущення безкоштовного використання державного майна (пункти 11.5.1  11.5.2 договору), обов`язки щодо не голосування на загальних зборах стосовно збільшення статутного капіталу, укладення договорів з ВАТ недопущення продажу майна тощо (пункт 11.5.3  11.5.4 договору).
		Суд звертає увагу, ставлячи вимогу про розірвання договору, позивач посилається на невиконання пунктів 11.1.2, та часткове виконання пунктів 11.2.1, 11.2.2 договору, порушення яких було зумовлене об`єктивними, незалежними від відповідача 1 підставами. При цьому, позивачем не заперечується, а матеріали справи не містять доказів зворотнього, що відповідачем 1 належним чином виконано решту обов`язків за договором, які передбачені пунктами 2, 3, 4, 10, підпунктами 11.1.1, 11.1.3, 11.1.4, 11.1.5, 11.1.6, 11.1.7, 11.1.8, 11.1.9 пункту 11.1 договору, підпунктами 11.3.1, 11.3.2, 11.3.4, 11.3.5, 11.3.6, 11.3.7, 11.3.8, 11.3.9, 11.3.10, 11.3.11, 11.3.12, 11.3.13, 11.3.14, 11.3.15 пункту 11.3 договору, пункту 11.4 договору, підпункту 11.5.1, 11.5.2, 11.5.3, 11.5.4 пункту 11.5 договору, що є значною частиною всіх зобов`язань в порівнянні з обсягом невиконаних зобов`язань.
		З аналізу вищевикладеного вбачається, що обсяг обов`язків відповідача 1 за договором є досить широким, та включає в себе окрім обов`язку реконструкції штучної злітно-посадкової смуги, про що зазначає позивач, також інші обов`язки пов`язані з різними сферами діяльності ПАТ АК Дніпроавіа. Виконання такої значної кількості обов`язків не може бути здійснене одномоментно, а потребує поступового виконання протягом дії договору. 
		Таким чином, доводи позивача стосовно того, що відповідач 1 міг здійснити реконструкцію штучної злітно-посадкової смуги до початку АТО (до квітня 2014 року) судом сприймаються критично, адже ані договором, ані Концепцією не було передбачено черговості виконання зобов`язань за договором відповідачем 1, або дати початку робіт з реконструкції злітної смуги, що в свою чергу свідчить, що відповідач 1 мав право на власний розсуд визначити період здійснення реконструкції штучної злітно-посадкової смуги в будь який проміжок часу до 31.12.2014р. з урахуванням решти виконуваних відповідачем 1 зобов`язань за договором та об`єктивних обставин.
		Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		При цьому, позивачем не надано доказів умисного, винного невиконання відповідачем 1 пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору, або неможливості відповідачем 1 виконати реконструкцію штучної злітно-посадкової смуги протягом 2014 року як було заплановано відповідачем 1.
		Отже, невиконання пунктів Договору щодо внесення інвестицій у повному обсязі відбулося не через недобросовісність відповідача-1, а із незалежних від нього причин, через проведення антитерористичної операції на сході України із березня 2014 року, що унеможливило своєчасне завершення Інвестиційної програми.
		Зміна вказаних обставин зумовлена причинами, незалежними від відповідача 1, які він не міг усунути після їх виникнення. Виконання Договору в частині спрямування відповідачем-1 інвестицій в реконструкцію покриття аеропорту за умови розміщення на його території військового сектору, необхідності постійного здійснення з нього військових перельотів повітряних суден Збройних Сил України спричинило б шкоду національним інтересам Держави та виконанню рішень Міністерства оборони України щодо розміщення на території Міжнародного аеропорту Дніпропетровськ військового сектору, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін.
		Позивачем за первісним позовом не було доведено суду реальної наявності підстав вважати, що Договір є пролонгований на той самий термін і на тих самих умовах, а тому первісний позов задоволенню не підлягає.
		Щодо вимог позивача за зустрічним позовом про визнання договору частково недійсним, суд зазначає наступне. 
		ТОВ Галтера було подано зустрічний до Фонду державного майна України, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Кастодіан Гарант, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний аеропорт Дніпропетровськ про визнання укладеного 28.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера і Фондом державного майна України договору №КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа недійсним в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2.
		Відповідно до пункту 11.1.2 договору, покупець зобов`язаний забезпечити передачу ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа штучну злітно-посадкову смугу, радіомаячної системи та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства.
		З аналізу зазначеного пункту вбачається, що передбачаючи обов`язок відповідача 1 (позивача за зустрічним позовом) передати певне майно державі, вказаний пункт не визначає органу або установи який діє в інтересах держави кому відповідач 1 зобов`язаний передати таке майно.
		Таким чином, відсутність в пункті 11.1.2 договору особи, яка уповноважена прийняти від імені та в інтересах Держави від відповідача 1 майно за договором, при відсутності порядку та повноважень визначити відповідачу 1 таку особу самостійно фактично призводить до неможливості виконання зазначеного положення договору, адже договір не містить іншого порядку передачі майна визначеного пунктом 11.1.2 договору у власність Держави.
		Пунктом 11.2.1. Договору №557 передбачено, що покупець зобов`язаний забезпечити інвестування коштів, необхідних для виконання програми підготовки Дніпропетровського аеропорту до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу 2012 року.
		Згідно пункту 11.2.2. Договору №557 передбачено, що покупець зобов`язаний забезпечити внесення інвестицій, передбачених Концепцією розвитку товариства, для забезпечення розвитку Дніпропетровського аеропорту до кінця 2012 року та оновлення автомобільного парку та засобів аварійно-рятувальної та пожежної служб аеропорту протягом 2010 року.
		З системного аналізу пунктів 11.2.1 та 11.2.2 договору вбачається, що у вказаних пунктах передбачаючи обов`язок відповідача 1 в частині внесення інвестицій необхідних для виконання програми підготовки Дніпропетровського аеропорту до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу 2012 року та Концепції, не передбачено порядку виконання зазначеного зобов`язання. Зокрема, вказані пункти не містять обсягу необхідних інвестицій а також порядку їх внесення. Зокрема, сторонами не встановлювався графік внесення інвестицій, так і розрахункові рахунки на які такі інвестиції повинні бути внесені. Не зазначено також і обсягів робіт та їх вартість, якщо такі інвестиції повинні були бути внесені шляхом виконання робіт на певну суму коштів.
		При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 11.5.3 договору передбачено заборону на вчинення дій направлених на збільшення або зменшення статутного капіталу ПАТ АК Дніпроавіа. В контексті наявної в п.11.5.3 договору заборони на збільшення статутного капіталу, при відсутності в пунктах 11.2.1 та 11.2.2 договору чіткого порядку їх виконання в частині внесення інвестицій так і відсутністю закріпленого договором розміру необхідних інвестицій, виконання вказаних пунктів в описаній частині є фактично неможливим, що в свою чергу свідчить, що вказані пункти договору в частині обов`язку внесення інвестицій не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки містять зобов`язання сторони, яке неможливо виконати.
		Закон не визначає поняття неможливість виконання зобов`язання. Під неможливістю виконання слід розуміти нездійсненність реального належного виконання зобов`язання, що робить безглуздим існування зобов`язання  тому воно припиняється. 
		Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Отже, чинним законодавством визначено, що договір (окрема його частина) може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
		Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
		Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 ЦК України).
		З аналізу вищевикладеного вбачається, що всупереч положенням ч. 5 ст. 203 ЦК України п. 11.1.2, 11.2.1 та 11.2.2 договору не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки містять зобов`язання сторони, яке не можливо виконати внаслідок того, що договором не передбачено механізм виконання зазначеного зобов`язання, зокрема не зазначено особи, які повинно бути передане майно згідно за пунктом 11.1.2 договору, а також не визначено чіткого порядку виконання пунктів 11.2.1 та 11.2.2 договору в частині внесення інвестицій так і відсутній закріплений договором розміру необхідних інвестицій, у зв`язку з чим, зазначені пункти договору є недійсними в силу положень ч. 1 ст. 215, ч.5 ст.203 ЦК України, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню в цій частині.
		При цьому, господарський суд звертає увагу на наступні обставини. Як вбачається зі змісту пункту 11 договору, покупець зобов`язується виконувати фіксовані умови конкурсу, визначені планом приватизації пакета акцій та Концепцією розвитку товариства (далі  Концепція) ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа, яка є невід`ємною частиною Договору.
		Змістом Договору передбачено, що Концепцією розвитку товариства, яка є невід`ємною частиною договору, повинно бути передбачено деталізацію зобов`язань покупця за договором, зокрема обсяг та порядок внесення інвестицій.
		При цьому, відповідно до ч.1 статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Таким чином, зважаючи, що договір між сторонами було укладено в письмовій формі, за підписами обох сторін та у нотаріально посвідченій формі випливає, що будь-які доповнення до вказаного договору повинні бути вчинені у такій самій формі, тобто у письмовій формі шляхом підписання обома сторонами та нотаріально посвідчені.
		Аналогічне положення закріплене і в п.37 договору, який закріплює, що зміни та доповнення до договору здійснюються у письмовій формі з обов`язковим їх нотаріальним посвідченням.
		В контексті викладеного, суд звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутня копія підписаної обома сторонами та посвідченої нотаріально Концепції розвитку товариства ВАТ Авіаційна компанія Дніпроавіа, яка є невід`ємною частиною договору.
		Натомість, в матеріалах справи наявний документ під назвою Концепція післяприватизаційного розвитку ВАТ АК Дніпроавіа від 19 серпня 2009 року, яка викладена в простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення та підписана лише директором ТОВ Галтера Шаверіним Д.С.
		При цьому, як слідує зі змісту вказаної Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ АК Дніпроавіа від 19 серпня 2009 року, вказаний документ не підписано з боку Фонду державного майна України, а його форма суперечить вимогам п.37 Договору №КПП-557, який було укладено пізніше, а саме 28.08.2009 року.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить що наявний у матеріалах справи документ під назвою Концепція післяприватизаційного розвитку ВАТ АК Дніпроавіа від 19 серпня 2009 року не є невід`ємною частиною договору, а є виключно внутрішнім документом ТОВ Галтера, а тому зазначений документ не може визначати порядок виконання договору чи встановлювати (уточнювати) зобов`язання для сторін договору №КПП-557 від 28.08.2009 року.
		Крім того, попри те, що документ під назвою Концепція післяприватизаційного розвитку ВАТ АК Дніпроавіа від 19 серпня 2009 року є виключно внутрішнім документом ТОВ Галтера та не може впливати на права та обов`язки сторін за договором, зміст зазначеного документу свідчить, що будь який порядок виконання умов договору, зокрема порядок внесення інвестицій за договором у зазначеному документі відсутній.
		В зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню.
		Як вказувалось вище, під час розгляду справи позивачем за первісним позовом було заявлено про застосування строків позовної давності до зустрічного позову поданого ТОВ Галтера. Оцінюючи доводи всіх учасників судового процесу за власним переконанням, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за зустрічними позовними вимогами ТОВ Галтера не сплив. При цьому, суд виходить з наступного.
		Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). 
		При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України). 
		При застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу. 
		До вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність. Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
		Для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
		Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/300/18 від 04.09.2018
		Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказах, укладаючи договір, ТОВ Галтера не могло передбачити утруднення виконання договору спричиненого дефектом змісту деяких положень такого договору.
		Як слідує з пояснень ТОВ Галтера, лише 02.02.2017 Міністерством оборони України листом № 220/1049 було повідомлено позивача за зустрічним позовом про необхідність виконання Розпорядження КМУ № 1136-р від 04.11.2015 року Про передачу нерухомого майна аеродрому Кайдаки до сфери управління Міністерства оборони, для чого договір №КПП-557 слід привести у відповідність до цього Розпорядження.
		Таким чином, виключно після ознайомлення зі змістом листа № 220/1049 від 02.02.2017 року ТОВ Галтера стало відомо, що положення пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору виконати неможливо в силу того, що вказані пункти передбачають зобов`язання сторони, яке не можливо виконати.
		Враховуючи, що про порушення своїх прав позивач за зустрічним позовом дізнався лише 02.02.2017 року слідує, що строк позовної давності на подачу зустрічного позову про визнання недійсними пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору не пропущено.
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, 
		вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 
		27 вересня 2001 року).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
		З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
		За таких обставин, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та відсутності підстав для задоволення первісних позовних вимог та необхідності задоволення зустрічного позову.
		Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		У ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки у задоволенні первісного позову судом відмовлено у повному обсязі, судовий збір в цій частині відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача (відповідача за зустрічним позовом).
		Враховуючи, що вимоги за зустрічним позовом задоволені у повному обсязі, суд покладає на відповідачів судовий збір у розмірі 5 763 грн., сплачений за подання зустрічної позовної заяви.
		Керуючись 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарський процесуальний кодекс України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		1.В задоволенні первісного позову Фонду Державного майна України відмовити повністю.
		2.Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера задовольнити.
		3.Визнати недійсним договір №КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія Дніпроавіа від 28.08.2009 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Галтера і Фондом державного майна України недійсним в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2.
		4.Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галтера (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, ідентифікаційний код 34884292) судовий збір за подання зустрічного позову у сумі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 00 коп.
		5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Дата складання та підписання повного тексту рішення 23.09.2019
		 
		 
		 
		СуддяМ.О. Лиськов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...