Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/2764/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Номер судового провадження: 61-31685ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/2764/17
		провадження № 61-31685св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Головуючого - Крата В. І.
		суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І.,                Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		заявник - приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
		заінтересована особа - компанія «Шикар Корпорейшн ДжиЕй»
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Апеляційного  суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року в складі суддів Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст вимог заяви 
		 
		У січні 2017 року ПрАТ«Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року в справі АС № 232у/2016.
		 
		В обґрунтування своїх вимог підприємство зазначало, що в рішенні МКАС при ТПП України від 28 жовтня 2016 року міститься тлумачення контракту від 03 квітня 2015 року № 1578-08, що виходить за межі арбітражної угоди, оскільки жодна зі сторін з цього приводу до арбітражу не зверталася, а в арбітражному застереженні відсутня угода про тлумачення змісту контракту.
		 
		Указувало, що в підпункті 12.2 розділу 12 цього контракту не конкретизоване місце проведення арбітражу та кількість арбітрів для розгляду справи.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року заяву задоволено, скасовано рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року у справі АС N 232у/1016, 
		 
		Суд першої інстанції виходив із того, що вказане рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України та Регламенту МКАС, оскільки в пункті 12.2 Контракту не конкретизоване місце проведення арбітражу та кількість арбітрів для розгляду справи, а МКАС при ТПП України, розглянувши спір, вийшов за межі арбітражного застереження.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2017 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» відмовлено.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		У листопаді 2017 року ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2017 року відкрито провадження у даній справі.
		 
		На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2018 року дана справа призначена до судового розгляду. 
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі підприємство просить скасувати ухвалу апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Заперечення на касаційну скаргу
		 
		У поданому до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ запереченні компанія «Шикар Корпорецшн ДжиЕй» просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Апеляційний суд установив, що згідно із викладеним у пункті 12.2 Контракту арбітражним застереженням сторони погодили передачу спорів до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, м. Київ, у відповідності до регламенту зазначеного суду.
		 
		У пункті 12.2 цього контракту також зазначено, що арбітражний суд складається з трьох арбітрів, що не суперечить термінології, застосованій у параграфі 4 «Состав Арбитражного суда» Регламенту МКАС при ТПП України.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
		 
		Згідно зі статтею 390 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
		 
		Згідно зі статтею III Конвенції кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов`язкові і виконує їх у відповідності з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і виконання цих рішень.
		 
		Відповідно до статті V Конвенції і статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж.
		 
		Відповідно до статті 39 Регламенту якщо сторона бере участь в арбітражному провадженні і не заявляє заперечень проти недотримання будь-якого положення Регламенту або будь-якого іншого правила, що застосовується до розгляду, будь-якого розпорядження складу арбітражу або іншого правила арбітражної угоди щодо формування складу арбітражу або проведення розгляду, то вважається, що ця сторона відмовилася від права заявляти подібні заперечення.
		 
		Частиною друго статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та частиною другою статті 3 Регламенту МКАС при ТПП України передбачено, що заява про відсутність у третейського суду компетенції повинна бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову, а заява про те, що МКАС перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена, як тільки питання, яке на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене під час арбітражного розгляду.
		 
		Правильним є висновок апеляційного суду, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» подавав відповідну заяву в даному спорі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
		 
		Частиною другою статті 20 вказаного Закону встановлено, що, незважаючи на положення частини 1 цієї статті, третейський суд може, якщо сторони не домовились про інше, зібратись у будь-якому місці, яке він вважає належним для проведення консультацій між його членами, заслуховування свідків, експертів чи сторін або для огляду товарів, іншого майна чи документів.
		 
		Оскільки відповідно до застереження, викладеного в пункті 12.2 Контракту, сторони погодилипередачу спорів до МКАС при ТПП України, а відповідно до статті 10 Регламенту МКАС при ТПП України місцем арбітражу є м. Київ, Україна, то правильним є висновок апеляційного суду, що такі вимоги контракту та регламенту унеможливлюють вибір будь-якого іншого місця арбітражу, тобото сторони контракту дійшли згоди щодо місця арбітражу.
		 
		Заявник не надав судам належних і допустимих доказів на підтвердження того, що сторони погодили інше місце арбітражних слухань.
		 
		Відповідно до статті 26 «Кількісний склад» зазначеного Регламенту, сторони можуть за власним розсудом визначити кількість арбітрів.
		 
		Правильним є висновок апеляційного суду, що сторони скористались передбаченим контрактом правом і в підпункті 12.2 контракту прямо передбачили склад арбітражного суду в кількості трьох арбітрів.
		 
		Згідно з викледним у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справі № 6-325цс17 висновку зміна арбітражного застереження щодо кількісного складу арбітрів за допомогою обміну листами відповідає принципу міжнародного арбітражу, а саме принципу автономії волі. 
		 
		З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви про скасування Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-Промисловій палаті України від 28 жовтня 2016 року в справі АС № 232у/2016.
		 
		Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового   рішення - без змін.  
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення. 
		 
		Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          В. І. Крат
		 
		Судді                                                                                                      Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                                 В. І. Журавель
		 
		                                                                                                                 Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                                                 М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...