Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-2434/09/2670 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження нормативно-правових актів, виданих (усього), у тому числі:; Державною податковою адміністрацією України.
Надіслано судом: 15.05.2010. Зареєстровано: 24.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ
		 29.09.2009 р.           10 год. 00 хв.           № 2а-2434/09/2670
		 
		                 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва  Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи 
		За позовомПриватного підприємства «Консалтингова компанія «КІМО» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішеньЗа участю представників сторін:
		Від позивача:      Приліпа М.В. -представник за довіреністю
		Від відповідача: Сич Є.Ю.- представник за довіреністю
		За участю представника прокуратури Голосіївського району м. Києва: Винник О.О.
		 
		у судовому засіданні 29.09.2009р. відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. 
		 
		                                                       О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И :
		 
		Приватне підприємство «Консалтингова компанія «КІМО`звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №000072308/0 та № 000082308/0 від 23.02.2009р. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит в сумі  533 185,00 грн. за господарською операцією з придбання інформаційних (консультаційних) послуг у ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот`згідно з договором  № 48 від 01.03.06р., на підставі належно оформлених його  контрагентом податкових накладних.  Доводи  відповідача про нікчемність вказаного правочину, безтоварність та фіктивність господарської операції вважає не доведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарського договору позивач вважає  акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні та платіжні документи про оплату вартості послуг . 
		Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат на  суму  2 665 926,00 грн., а відтак -заниження податку на прибуток в сумі 666 483, 00 грн. - вказує на те, валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які були надані перевіряючим під час перевірки.
		Отже, з посиланням на вищевикладене, представник позивача вважає оспорювані податкові повідомлення -рішення неправомірними та просить суд їх скасувати.
		Представник відповідача позов заперечував, вказуючи на те, що підставою для висновку про заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість було те, що операція з придбання інформаційно-консультативних послуг  у ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот`згідно з договором  № 48 від 01.03.06р. є нікчемною, фактично не здійснювалась, в зв`язку з чим наявність у позивача податкових накладних контрагента, виданих підставною невстановленою особою не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ. 
		Відповідач вважає, що безтоварна господарська операція за даним договором, в результаті якої строюється можливість відшкодування податку на додану вартість  з бюджету, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та є такою, що порушує публічний порядок.
		В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на вирок Святошинського районного суду м. Києва по справі № 1-136/08 від 19.02.08р., яким гр. ОСОБА_1 - директора (засновника) ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот`засуджено за злочини, передбачені ст. ст. 27 ч. 2, 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України, а саме: фіктивне підприємництво, що полягало у створенні ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та підроблення документів, які використовувались Товариством та посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права;  а також на висновок судово - почеркознавчої експертизи підписів гр. ОСОБА_1 №10455 від 17.11.08р., яким встановлено, що підписи від його імені виконано не ним, а іншою особою. Відповідач просить суд звернути увагу на те, що, у штаті ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот» облікована одна особа - директор              ОСОБА_1 , який, як встановлено судом при постановленні вироку,  є співвиконавцем у фіктивному підприємництві, вчиненому повторно за попередньою змовою з групою невстановлених осіб. Отже, на думку відповідача, вказані послуги позивачем фактично не придбавались, а витрати на придбання вказаних послуг, які позивач відніс до складу валових є надуманими, у зв`язку з чим  відповідач вважає, що позивач не мав правових підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств`та суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».  
		За наведених обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд
		 
		        В С Т А Н О В И В:
		 
		ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Консалтингова компанія «КІМО`з питань правових відносин з ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот`за період з 01.01.06р. по 31.08.07р., за результатами якої складений  акт перевірки від 16.02.2009р.   № 78/1-23-08-31027059.
		На підставі вказаного акту, податковим органом прийняті податкові повідомлення -рішення № 000072308/0 від  23.02.2009р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 798 277,00 грн. в тому числі: 533 185,00 грн. за основним платежем та 265 092,00 грн.
		 
		штрафних (фінансових) санкцій та № 000082308/0 від 23.02.2009р.., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 999 724,50 грн., в тому числі: 666 483,00 грн. за основним платежем та 333 241, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. 
		Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення  податкових зобов`язань слугував висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ в загальній сумі 533 185,00 грн., а саме: за березень 2006 року в сумі 69 023,00 грн., за квітень 2006 року в сумі 24 851,00 грн., за травень 2006 року в сумі 48 840,00 грн., за червень 2006 року в сумі 55 102,00 грн., за липень 2006 року в сумі 42 405,00 грн., за серпень 2006 року в сумі 35 250,00 грн., за вересень 2006 року в сумі 49 833,00 грн., за жовтень 2006 року в сумі 49 833,00 грн., за листопад 2006 року 56 907,00 грн., за грудень 2006 року в сумі 41 500,00 грн., за лютий 2007 року в сумі 60 000,00 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 666 483,00  грн., а саме: 1 кв. 06р.- 86 279,00 грн., 2 кв. 06р. -160 542, 00 грн., 3 кв. 06р. -159 361,00 грн., 4 кв. 06р. -185 301,00 грн., 1 кв. 07р. -75 000,00 грн.
		Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що операція з придбання інформаційно-консультативних послуг  у ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот`згідно з договором  № 48 від 01.03.06р. є нікчемною, фактично не здійснювалась.
		Суд податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного. 
		Як встановлено перевіркою та вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовником) та ТОВ Торгівельна компанія «Мілкот»(виконавцем)  01.03.06р. укладено договір про надання абонентських інформаційних (консультаційних) послуг №48, відповідно до якого замовник доручив,  а виконавець зобов`язався провести інформаційно -консультаційне обслуговування замовника та його клієнтів.
		За умовами п.3.2. Договору, підставою для оплати являється акт, який складається після надання послуг, в якому за домовленістю сторін визначається вартість наданих послуг.
		Про виконання договору сторони склали акти прийому -передачі наданих послуг №1 від 31.03.06р., №2 від 28.04.06р., № 3 від 31.05.06р., №4 від 30.06.06р., №5 від 31.07.06р., №8 від 31.08.06р.№9 від 30.09.06р., №10 від 31.10.06р., №11 від 30.11.06р., №12 від 29.12.06р., №13 від 28.02.07р. Загальна вартість робіт склала 3 199 110, 71 грн. , в тому числі ПДВ -533 185, 12 грн.
		Відповідно  до вказаних актів виконавець надав наступні послуги: повне методичне та інформаційно -організаційне забезпечення клієнтів ПП «Консалтингова компанія «КІМО», що включало в себе запис інформації на компакт -диск, підготовка тематики друкованого матеріалу.
		Перевіркою встановлено (стор.5 акту),  що за послуги позивач здійснив оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот`на загальну суму 3 199 110, 71 грн. (в тому числі ПДВ 533 185, 12 грн).
		Вказані операції відображені позивачем у реєстрах отриманих податкових накладних, а суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах на загальну суму 533 185,00 грн.
		Вартість придбаних у ТОВ «ТК «Мілкот`інформаційно  -  консультативних послуг віднесена позивачем до складу валових витрат у наступних звітних періодах: 1 кв. 2006 року у сумі 345 114,00 грн., 2 кв. 2006 року - 642 168,00 грн., 3 кв. 2006 року -637 442,00 грн., 4 кв. 2006 року -741 202, 1 кв. 2007 року -300 000,00 грн.
		Разом з тим, зібраними у справі доказами підтверджено, що ТОВ «ТК «Мілкот`послуги фактично не надавались. 
		Так, перевіркою встановлено, що на час укладання та виконання договору засновником, директором та головним бухгалтером в одній особі був ОСОБА_1 , який як вбачається з податкових розрахунків сум доходу нарахованого та утриманого з фізичних осіб податку  форми 1ДФ обліковувався  єдиним працівником ТОВ «ТК «Мілкот».
		Як вбачається з вироку  Святошинського районного  суду м. Києва по справі №1-136/08 від 19.02.08р. гр. ОСОБА_1 засуджено за злочини передбачені ст. ст.27 ч. 2, 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України, а саме: фіктивне підприємництво, що полягало у створенні ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот» з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та підроблення документів, які використовувались Товариством та посвідчують певні факти, що мають юридичне значення або надають певні права.  Судом встановлено, що 25.01.06р. ОСОБА_1 ,  як свіввиконавцем вказаного злочину у змові з невстановленими особами за грошову винагороду було створено вказане Товариство, без наміру здійснювати підприємницьку діяльність та з метою покриття незаконної діяльності, в результаті такої діяльності державі спричинено значну  матеріальну шкоду;  допитаний в судовому засіданні підсудний вину у скоєнні  злочинів визнав. 
		Крім того, в матеріалах справи наявний висновок №10452 від 17.11.08р. судово -  почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи №70-00438 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, предметом дослідження якої були первинні бухгалтерські документи (податкові накладні, акти прийому - передачі) по договору №48 про надання абонентських інформаційних (консультаційних) послуг від 01.03.06р., та сам договір на предмет відповідності підписів у них підпису ОСОБА_1 .
		Як вбачається із висновку - підписи від імені ОСОБА_1 в поданих документах виконано не ним, а іншою особою.
		Як зазначалось вище,  за звітними даними долучених до матеріалів справи податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку ТОВ «ТК «Мілкот» Форми №1ДФ,  кількість працюючих у період виникнення спірних правовідносин  становить 1 особа.
		Згідно долученого до матеріалів справи протоколу допиту свідка від 26.03.09р. ОСОБА_1 , останній пояснив, що ніякого відношення до реєстрації підприємства ТОВ «ТК «Мілкот`він не має, всі  первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Консалтингова компанія «КІМО`просить вважати недійсними, а саме: акти прийому -передачі № 1 від 31.03.06р., №2 від 28.04.06р., № 3 від 31.05.06р., №4 від 30.06.06р., №5 від 31.07.06р., №8 від 31.08.06р.№9 від 30.09.06р., №10 від 31.10.06р., №11 від 30.11.06р., №12 від 29.12.06р., №13 від 28.02.07р., договір про надання абонентських інформаційних (консультаційних) послуг від 01.03.06р. № 48, податкові накладні №64 від 31.03.06р., №112 від 28.04.06р., №186 від 31.05.06р., № 290 від 30.06.06р., № 375 від 31.07.06р., №455 від 31.08.06р., № 558 від 30.09.06р., № 602 від 31.10.06р., № 697 від 31.11.06р., №820 від 29.12.06р., №114 від 28.02.07р.
		Наведені обставини та досліджені документальні докази, суд вважає  достатніми для висновку про те, що  господарська операція з ТОВ «ТК «Мілкот» мала  фіктивний характер, а договір укладений позивачем з ТОВ «ТОВ «ТК «Мілкот»  не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 30.11.2006 р. N 398-V), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
		Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;  придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
		Таким чином, за змістом наведених норм Закону, до складу  податкового кредиту  можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в звґязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах господарської діяльності платника  податку. 
		Придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені  пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).
		Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати  у зв`язку з реальним  придбанням товарів (робіт, послуг).
		За наведених обставин та враховуючи встановлений факт підпису податкових накладних та актів прийому -передачі не ОСОБА_1 , який був єдиним працівником на підприємстві,  та за свідченням  якого операції з надання послуг за спірним договором не було, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні та акти прийому -передачі наданих послуг первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ «ТК «Мілкот».  
		          За встановлення судом  факту не придбання послуги у ТОВ «ТК «Мілкот», сама по собі наявність у позивача податкових накладних, виданих та підписаних невстановленою особою, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту. Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними  та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		За таких обставин, державна реєстрація ТОВ «ТК «Мілкот`в ЄДРПОУ не може сама по собі бути доказом  придбання послуги у ТОВ «ТК «Мілкот».  Доводи позивача про те, що договір не визнаний недійним в судовому порядку не заслуговують на увагу. Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких  створюється можливість відшкодування ПДВ  з бюджету та заниження податкових зобов`язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства   ( ст.207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст.229 ЦК України).
		За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким , що порушує публічний порядок , а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що повґязані з його недійсністю.
		          З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність оспорюваних  податкових повідомлень-рішень, в зв`язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні. 
		Керуючись ст.124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 71, 94, 97, 158-163,  254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
		 
		                                                     П О С Т А Н О В И В :
		 
		у задоволенні адміністративного позову відмовити.
		 
		Дана постанова  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
		Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
		 
		                               Суддя                                                                        Шелест С.Б.
		 
		Постанова складена в повному обсязі: 05.10.2009р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...