Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/1640/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2019. Зареєстровано: 25.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019
Номер судового провадження: 857/8108/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/8108/19Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого-судді:                                                    Кухтея Р.В.
		суддів:                                                                      Носа С.П., Шевчук С.М.
		з участю секретаря судового засідання:            Ігнатищ Л.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу  Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 липня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Лященком О.В., час проголошення судового рішення 16 год 20 хв у м.Володимир-Водлинському, дата складання повного тексту судового рішення 10 липня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_2, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування рішення,
		в с т а н о в и в :
		23.05.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив  визнати протиправними дії поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції (далі - УПП) у Волинській області ОСОБА_2 (далі - Інспектор ОСОБА_2, відповідач-1) та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №338332 від 14.05.2019. Винести окрему ухвалу, відносно Інспектора ОСОБА_2 , щодо вжиття заходів до нього дисциплінарного впливу за грубі порушення вимог закону та неналежного виконання професійних обов`язків, яку направити до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП НПУ), встановивши строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
		Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08.07.2019 позов було задоволено частково. Скасовано оспорювану постанову та закрито справу про адміністративне правопорушення.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ДПП НПУ Гаврилишин Т.І. подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що дані технічного приладу TruCam 20/20 являються належним, допустимим та достовірним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Оспорювана постанова відповідає всім вимогам, передбаченим ст.283 КУпАП, зокрема, в ній вказано місце вчинення правопорушення та технічний засіб TruCam 20/20 серійний номер ТС 000798, яким здійснено фіксацію правопорушення.
		Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
		Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову, виходячи з наступного.
		З матеріалів справи видно, що оспорюваною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
		Суть правопорушення за її змістом полягала в тому, що ОСОБА_1  14.05.2019 о 10 год 11 хв, керуючи автомобілем марки «MAZDA 6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, 18+500м, (м. Володимир-Волинський), перевищив встановлену швидкість руху, рухаючись зі швидкістю 89 км/год при дозволеній 50 км/год, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam TС000798.
		Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів перевищення встановленої швидкості руху, тобто доказів, які стали підставою для прийняття оспорюваної постанови.
		Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
		Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
		Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено ст.245 КУпАП, є : своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Згідно ч.3 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
		Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
		Згідно ст.31 цього Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
		Статтею 40 цього ж Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Згідно оспорюваної постанови, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв`язку з порушенням ПДР, зокрема, за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту. 
		Варто зазначати, що в оспорюваній постанові вказано, що швидкість вимірювалась приладом Tru Cam ТС 000798.
		Отже, порушення визначеного ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу, без впливу людського фактору та свідчить про перевищення позивачем встановленої швидкості руху, за що передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді штрафу.
		Також, в матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 №ТС000798, на якому зафіксовано, що автомобіль марки «MAZDA 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався а/д Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне, 18+500м, (м. Володимир-Волинський) зі швидкістю 89 км/год, при максимально допустимій швидкості руху 50 км/год.
		При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UА-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
		Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
		Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №437 від 05.04.2012 та становить 1 рік.
		Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №193 від 08.02.2016.
		Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/11927, виданого ДП «Укрметртестстандарт» 25.09.2018 та чинного до 25.09.2019, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС000798, є придатним до застосування.
		При цьому, можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку №04/02/03-3008 від 27.09.2018.
		Отже, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
		Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
		Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
		Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, а також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
		Таким чином, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.
		Отже, покази приладу TruCam LTI 20/20 оцінюються інспектором як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
		При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що відеозапис з камери ZM 0318 є перерваним, не відображає факту вчинення правопорушення позивачем, оскільки з даної постанови чітко вбачається, що швидкість вимірювалась приладом TruCam №ТС000798.
		Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що перевищення позивачем встановленої швидкості руху підтверджується також роздруківкою фотознімка, здійсненого приладом TruCam LTI20/20 ТС000798, на якому зафіксовано швидкість руху автомобіля під керуванням позивача 89 км/год.
		Колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що відповідачем було надано належні докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.
		Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
		Крім того, доводи позивача про порушення його прав у зв`язку із незадоволенням клопотання про перенесення розгляду справи за місцезнаходженням органу, колегія суддів зазначає, що за вимогами зазначених норм посадова особа Національної поліції відповідно до статті 258 КУпАП та Інструкції №1395 зобов`язана розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та винести постанову саме на місці вчинення адміністративного правопорушення така справа відповідно до наведених норм не може розглядатися інспектором за місцем розташування підрозділу поліції (за місцем вчинення адміністративного правопорушення). Вимоги зазначених норм не передбачають перенесення розгляду справи до іншого місця.
		Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.
		Рішення  Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 липня 2019 року по справі №154/1640/19 скасувати та прийняте постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_2, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування рішення відмовити.
		Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос   С. М. Шевчук      Повне судове рішення складено 24.09.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...