Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/20563/16-Ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Номер судового провадження: 61-25320ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/20563/16-ц
		провадження № 61-25320св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року в складі судді Муратової С. О. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П.,Овсяннікової А. І., Сащенко І. С. 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що позивач з жовтня 2004 року по грудень 2016 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу за спільні кошти вони придбали чотири одиниці мисливської зброї. Спеціального дозволу на право володіння та користування зброєю в позивача не було, тому зброя перебувала у володінні її чоловіка, зберігалася у спеціальному сейфі. Згідно звіту з оцінки зброї у кількості чотирьох одиниць, вартість мисливської зброї «TikkaT3RH» калібру 30-06, становить 26 455 грн, мисливської нарізної зброї «Marlin795» калібру 221 - 5 550 грн, мисливської гладкоствольної зброї «МЦ 2112» 12 калібру - 9 000 грн, мисливської гладкоствольної зброї «Benelli» 12 калібру складає 55 940 грн, всього вартість зброї складає 96 945 грн.
		 
		З урахуванням змінених позовних вимог позивач просила суд визнати мисливську нарізну зброю: «TikkaT3RH» калібру 30-06, № НОМЕР_9, «Marlin795» калібру 221, № НОМЕР_10, мисливську гладкоствольну зброю «МЦ 2112» 12 калібру, № НОМЕР_8 , «Benelli» 12 калібру, № НОМЕР_7, об`єктом їх з відповідачем спільної власності, як майно, придбане в шлюбі. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію вартості Ѕ частини вказаного майна - 48 472,50 грн, залишивши в його власності вищевказане майно. Стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року  позов задоволено частково. 
		 
		Визнано мисливську нарізну зброю «TikkaT3RH» калібру 30-06, № НОМЕР_9 , «Marlin795» калібру 221, № НОМЕР_10 , мисливську гладкоствольну зброю «МЦ 2112» 12 калібру, № НОМЕР_8 , «Benelli» 12 калібру, № НОМЕР_7, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, як майно, придбане під час шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 437,46 грн, судовий збір в сумі 435,60 грн, а всього стягнуто 873,06 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення мотивоване тим, що жодних доказів придбання спірного майна за особисті кошти одного з подружжя суду не надано. Не надано доказів на підтвердження придбання вказаної мисливської зброї за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 , кожна з вказаних чотирьох одиниць мисливської зброї є відповідно до частини другої статті 183 ЦК України річчю неподільною, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Таким чином, підстави до задоволення вимог позивача в цій частині та присудження їй грошової компенсації відсутні.
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року змінено.
		 
		В частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення Ѕ частини вартості майна - скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію Ѕ частини вартості майна в сумі 48 472,50 грн.
		 
		В іншій частині рішення залишено без змін.
		 
		Рішення мотивоване тим, що правові підстави вважати вказану мисливську зброю речами індивідуального користування відсутні. Жодних доказів придбання спірного майна за особисті кошти одного з подружжя суду не надано. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України). Кожна з вказаних чотирьох одиниць мисливської зброї є відповідно до частини другої статті 183 ЦК України річчю неподільною, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважала, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню Ѕ частина вартості майна. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зупинити виконання рішення на момент розгляду справи в касаційній інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Київського районного суду м. Харкова і зупинено виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
		 
		13 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
		 
		На підставі ухвали Верховного Суду від 06 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено статті 58, 59, 212, 213, 360-7 ЦПК України, а також статті 178, 183 ЦК України, статті 60, 71, 75 СК України.
		 
		В касаційній скарзі зазначається, що в матеріалах справи наявні докази, які не були спростовані позивачем, яким не було надано судової оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які доводили, що скаржнику дана мисливська зброя необхідна для реалізації його постійного хобі - мисливства, яким він регулярно займається з 2004 року.   
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 надіслала заперечення на касаційну скаргу у якому зазначала, що ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів того, що проти волі позивача спірні рушниці були придбані та зберігалися довгий час у спільному для проживання подружжя помешканні. Неможливо вважати, що мало місце будь-яке порушення при проведенні оцінки майна - як норми закону, так і підзаконних актів (норми стандартів оцінки порушені не були). У позовній заяві йдеться про набуття позивачем особистого права власності на спірні мисливські рушниці із застосуванням норм статей 183, 364 ЦК України.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд установив, що сторони у справі перебували з 22 жовтня 2004 року у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 листопада 2016 року (а.с. 122).
		 
		Згідно відповіді управління превентивної діяльності ГУ НП в Харківській області від 02 березня 2017 № 758 ОСОБА_2 , 1978 року народження, перебуває на обліку відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУ НП в Харківській області як власник мисливської нарізної зброї «TikkaT3RH», калібру 30-06, № НОМЕР_9 , «Marlin795», калібру 221, №  НОМЕР_10 та на обліку Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області як власник мисливської гладкоствольної зброї «МЦ 2112», 12 калібру, №  НОМЕР_8 , «Benelli», 12 калібру, №  НОМЕР_7 (а.с. 60).
		 
		ОСОБА_2 має посвідчення мисливця, видане на його ім`я Державним лісогосподарським об`єднанням «Харківліс» від 30 листопада 2004 року, отримав членський квиток від українського товариства мисливців і рибалок серія НОМЕР_11 від 2004 року, сплачує членські внески, має спеціальні дозволи на право зберігання, носіння зброї видані Головним управлінням МВС України в Харківській області (а.с. 33, 34, 128, 129, 130).
		 
		Сторонами не заперечується факт придбання спірної мисливської зброї, яка зареєстрована за відповідачем у справі, під час шлюбу.
		 
		Позивачем надано звіт оцінки майна - зброї у кількості чотирьох одиниць, виконаний ТОВ «Аргумент-Експерт» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 693/16 від 09 вересня 2016 року) 21 березня 2017 року, відповідно до якого вартість мисливської нарізної зброї «TikkaT3RH» калібру 30-06, становить 26 455,00 грн, мисливської нарізної зброї «Marlin795» калібру 221 - 5 550,00 грн; мисливської гладкоствольної зброї «МЦ 2112» 12 калібру - 9 000,00 грн, мисливської гладкоствольної зброї «Benelli» 12 калібру складає 55 940,00 грн (а.с. 89-111).
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		 
		Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		 
		Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		Подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності (частина перша статті 66 СК України).
		 
		Вирішуючи даний спір, суди встановили відсутність між сторонами будь-яких угод щодо добровільного поділу майна, набутого ними за час перебування у шлюбі.
		 
		У частині першій статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) закріплено принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до частини третьої вказаної статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог, встановлених цивільним процесуальним законодавством.  
		 
		Згідно частини четвертої статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
		 
		Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.
		 
		Згідно із частиною другою зазначеної статті особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		 
		Згідно положень частини четвертої статті 61 СК України речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Зброя не може вважатися об`єктом індивідуального користування когось із подружжя, а тому не є особистою приватною власністю.
		 
		Статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
		 
		У зв`язку з викладеним у разі придбання майна у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
		 
		Отже, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Сторонами не заперечувався факт придбання спірної мисливської зброї під час шлюбу, яка зареєстрована, як зазначено вище, за відповідачем у справі, як за власником мисливської нарізної зброї «TikkaT3RH», калібру 30-06, № НОМЕР_9 , «Marlin795», калібру 221, № НОМЕР_10 , мисливської гладкоствольної зброї «МЦ 2112», 12 калібру, № НОМЕР_8 , «Benelli», 12 калібру, № НОМЕР_7 .
		 
		Жодних доказів придбання спірного майна за особисті кошти одного з подружжя суду не надано. Відповідач заперечував щодо придбання зброї за кошти подружжя, але не надав доказів на підтвердження придбання вказаної мисливської зброї за особисті кошти.
		 
		Кожна з вказаних вище чотирьох одиниць мисливської зброї є відповідно до частини другої статті 183 ЦК України річчю неподільною, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
		 
		Проаналізувавши підстави звернення до суду, норми цивільного та сімейного законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, неподільність спірного майна, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційний суд зробив правильний висновок про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за Ѕ частину вартості спірного майна, проте не залишив вказане майно у власності відповідача, про що позивач просила у зміненій позовній заяві (а.с. 69).
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для зміни рішення апеляційного суду.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції змінити.
		 
		Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року змінити, доповнивши його резолютивну частину вказівкою про залишення у власності ОСОБА_2 зброї: «TikkaT3RH» калібру 30-06, № НОМЕР_9, «Marlin795» калібру 221, № НОМЕР_10, «МЦ 2112» 12 калібру, №  НОМЕР_8 , «Benelli» 12 калібру, № НОМЕР_7.
		 
		В решті рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 травня 2017 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року з урахуванням змін за результатами касаційного перегляду. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий    Судді:В. С. Висоцька    А. І. Грушицький    І. В. Литвиненко    В. В. Сердюк    І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...