Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/8786/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2019. Зареєстровано: 26.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2019.
Дата набрання законної сили: 25.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		м. Київ
		 
		24 вересня 2019 року                                                    № 640/8786/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про:
		- визнання протиправним та скасування рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді протоколу зборів Громадської ради доброчесності від 05.04.2019, у частині затвердження висновку про невідповідність судді Господарського суд Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, 
		- визнання протиправним та скасування висновку про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджено Громадською радою доброчесності 05.04.2019;
		- зобов`язання Громадської ради доброчесності вилучити шляхом видалення (знищення) з офіційного сайту Громадської ради доброчесності висновку про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
		Ухвалою суду від 03.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) учасників справи, встановлено строки для подання заяв по суті, запропоновано учасникам справи подати пояснення щодо юрисдикції спору, роз`яснено право подати заяву про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. 
		Підставами позову зазначено порушення "Регламенту Громадської ради доброчесності" під час затвердження висновку від 05.04.2019 щодо ОСОБА_1 , зокрема статті 19 Регламенту стосовно достовірності та обґрунтованості такого висновку. За твердженням позивача, висновок від 05.04.2019 містить недостовірні, не перевірені, надумані та такі, що не підтверджені будь-якими доказами відомості. 
		Відповідач - Громадська рада доброчесності (Рада), правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. В зв`язку з відсутністю в Ради офіційної зареєстрованої адреси, ухвала про відкриття провадження в справі, позовна заява з додатками надсилались на електронну адресу, яка міститься на офіційному сайті Ради - www.grd.gov.ua. Згідно з довідкою від 06.06.2019 про направлення документів засобами електронної пошти в адміністративній справі №640/8786/19 секретарем судового засідання 05.06.2019 направлено на адресу info@grd.gov.ua ухвалу від 03.06.2019 та позов. 
		Відповідно до частини першої статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) ухвала суду від 03.06.2019 про відкриття провадження у справі оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. 
		Представником Вищої кваліфікаційної комісії суддів України подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких 05.04.2019 Радою затверджено висновок про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті ради в розділі "Висновки", 22.04.2019 затверджено висновок про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики в новій редакції з урахуванням пояснень позивача.
		Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом установлено.
		Указом Президента України від 13.07.2010 №767/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Київської області строком на п`ять років.
		Зі змісту позову вбачається, що прізвище позивача - ОСОБА_1 змінено на прізвище - ОСОБА_1 .
		Відповідно до Указу Президента України від 02.11.2017 №349/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Київської області.
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.04.2018 №99/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі, судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.08.2018 №189/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних суддів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди". 
		Громадською радою доброчесності затверджено висновок від 05.04.2019 про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
		Станом на час судового розгляду справи висновок від 05.04.2019 розміщений на офіційному сайті Ради - www.grd.gov.ua. 
		Відповідно до протоколу зборів від 05.04.2019 Громадська рада доброчесності затвердила висновок щодо позивача 11-ма голосами.
		Вважаючи висновок необґрунтованим та таким, що затверджений з порушенням "Регламенту Громадської ради доброчесності", позивач звернулась до суду з позовом. 
		Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
		Відповідно до статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII: Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання (частина перша); Громадська рада доброчесності здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради. Колегія Громадської ради доброчесності діє від імені Ради (частина п`ята); Громадська рада доброчесності: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді);  надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді);  має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді (пункти 1-5 частини шостої); для здійснення повноважень, зазначених у цій статті, членам Громадської ради доброчесності надається право безоплатного та повного доступу до відкритих державних реєстрів (частина сьома).
		Згідно з розділом III "Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 №143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.02.2018 №20/зп-18): за наявності відповідних підстав Громадська рада доброчесності надає Комісії вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності або іншу інформації стосовно судді (кандидата на посаду судді), які надаються та розглядаються Комісією у порядку, встановленому Регламентом Комісії (пункт 43); інформація, яка містилися у висновку, за наявності достатніх підстав береться до уваги Комісією під час визначення оцінок за відповідні критерії. Комісія не надає оцінку судовим рішенням, відображеним у відповідному висновку або інформації, за відсутності посилання на рішення компетентного органу про притягнення судді (кандидата на посаду судді) до передбаченої законом відповідальності або встановлення факту порушення суддею (кандидатом на посаду судді) вимог законодавства (пункт 46).
		"Регламентом Громадської Ради Доброчесності", схваленого рішенням Громадської ради доброчесності від 23.11.2016 №1/2016 (зі змінами) встановлено: члени Ради поділяють такі цінності як гідність, справедливість, права людини, доброчесність, повага до незалежності суддів і керуються ними у своїй діяльності. Рада та її члени здійснюють свою діяльність на засадах добросовісності, безсторонності, прозорості, рівноправності членів, політичної нейтральності (частини перша-друга статті 3); Рада здійснює свою діяльність у чотирьох колегіях, до кожної з яких входить п`ять членів Ради (перше речення частини першої статті 12); Колегія Ради: організовує збір, перевірку та аналіз інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) членами Ради, які входять до колегії; 3) приймає рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо судді (кандидата на посаду судді); приймає, за наявності відповідних підстав, висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та (або) доброчесності і передає його зборам Ради для затвердження (пункти 3-4 частини другої статті 12); за результатами перевірки та (або) аналізу інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією або зборами за відсутності підстав для прийняття (затвердження висновку) може прийняти рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді (частина перша статті 18); у рішенні наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до рішення (частина третя); за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо визнає: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або 2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. Негативна репутація судді або кандидата на посаду судді, недобросовісність можуть згадуватися у висновку, якщо твердження про це обґрунтовується відповідними обставинами (частина перша статті 12); у висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку (частина друга). 
		На думку суду, зміст наведених положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", "Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", "Регламенту Громадської Ради Доброчесності" дає підстави дійти висновку, що рішення із зазначенням негативної інформації про суддю, висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики можуть затверджуватись лише за наявності на це підстав. Висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики повинен бути вмотивований, затверджуватись за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді, яка є достовірною та достатньою для обґрунтованого висновку. При цьому сумніви членів Ради щодо відповідності судді критеріям доброчесності чи професійної етики мають бути обґрунтовані. В свою чергу, рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді може бути затверджене за наявності такої інформації та за результатами її аналізу. 
		Згідно з частиною другою статті 20 "Регламенту Громадської Ради Доброчесності" з метою збору інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради: організовує пошук інформації на інформаційному порталі Ради, в інших джерелах в Інтернеті; організовує пошук інформації у кореспонденції Ради; організовує пошук інформації у відкритих державних реєстрах; здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також додаткові дії, які вважає необхідними (пункти 1-4).
		Статтею 20 "Регламенту Громадської Ради Доброчесності" встановлено: перевірка інформації про суддю (кандидатів на посаду судді) проводиться з метою оцінки її достовірності. Така оцінка здійснюється відповідно до внутрішнього переконання члена Ради (частина перша); з метою перевірки інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради з`ясовує і оцінює надійність джерела інформації; порівнює інформацію з різних джерел;  робить необхідні запити на доступ до публічної інформації; звертається за консультаціями до осіб, які можуть надати експертну допомогу; звертається за додатковою інформацією до очевидців; здійснює інші дії відповідно до рекомендованого алгоритму збору, перевірки та аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді), а також інші дії, які вважає необхідними Пункти 1-6 частини другої); аналіз інформації про суддю (кандидатів на посаду судді) проводиться з метою визначення релевантності інформації для цілей кваліфікаційного оцінювання та підготовки проекту рішення або висновку Ради щодо судді (кандидата на посаду судді) (частина третя); під час аналізу інформації про суддю (кандидата на посаду судді) член Ради, зокрема: оцінює інформацію під кутом зору критеріїв доброчесності та професійної етики; відкидає інформацію, яка є вочевидь недостовірною, або якщо її джерела не викликають довіру; визначає зміст проекту рішення або висновку (пункти 1-3 частини четвертої).
		Як убачається зі змісту висновку Ради від 05.04.2019, суддя не пояснила переконливо джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (його, членів сім`ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ.
		У висновку зазначено, що відповідно до даних досьє, суддя з 01.08.2002 по 31.08.2004 працювала на посаді юриста в ТОВ "Інтер Око", з 21.11.2005 по 03.02.2009 працювала на різних посадах у Київському центрі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів державної митної служби України, з 04.02.2009 по 02.08.2010 - на посаді головного спеціаліста у Хмельницькому центрі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Державної митної служби України. Водночас за період з 2004 по 2009 рік суддя набувала у власність:
		04.11.2004 - квартиру в м. Києві, загальною площею 76,6 кв.м. (вартість на дату набуття 318.656,00 грн.);
		01.08.2007 - машиномісце у м. Києві (вартість на дату набуття 149.341,00 грн.);
		30.06.2009 - цільові облігації ТОВ "А.Б.С" (загальною вартістю 2.289.090,00 грн.).
		На думку Ради, законність походження коштів на купівлю вказаного майна викликає обґрунтовані сумніви під кутом зору стороннього спостерігача.
		У висновку також проаналізовано декларації судді та її чоловіка та зазначено про отримання доходу в 2012 році - 453.959, 99 грн., у 2013 році - 487.003,00 грн. При цьому встановлено набуття суддею та її чоловіком у власність:
		26.04.2013 - суддею автомобіля Lexus RX350 (вартість на дату набуття 672.494,00 грн.);
		24.04.2012 - чоловіком судді, працівником органів прокуратури автомобіля Toyota Camry (вартість на дату набуття 332.278,00 грн.);
		12.10.2012 - чоловіком судді отримано за договором дарування від батька судді квартиру у м. Одесі, загальною площею 116 кв.м.;
		05.11.2012 - чоловіком судді за договором дарування від батька судді гараж, загальною площею 18,7 кв.м. Батько судді набув вказану квартиру та гараж на підставі свідоцтва про право на спадщину - 16.01.2007.
		За висновком членів Ради, в 2012-2013 роках, загальний сукупний дохід сім`ї склав 940.963,00 грн. (з урахуванням доходів від відчуження рухомого та нерухомого майна). Водночас лише вартість двох автомобілів, придбаних у 2012 та 2013 роках, склала 1.004.772,00 грн. 
		Також у висновку зафіксовано зростання в 2012-2013 роках загальної суми вкладів у банку в судді та її чоловіка: у 2012 році - 62.700,00 грн.; у 2013 році - 114.006,00 грн.
		На підставі цієї обставини зроблено висновок, що вклади в банках не могли бути  використані для придбання автомобілів. 
		Малоймовірним, на думку Ради, є використання суддею готівкових коштів сім`ї у загальному розмірі 77.000,00 доларів США та 350.000,00 грн. на купівлю автомобілів, оскільки кошти вперше задекларовані суддею в 2015 році.
		На обґрунтування законності джерел придбання майна позивач зазначила, що квартира у м. Києві, загальною площею 76,6 кв.м. подарована на підставі договору дарування від 04.11.2004, зареєстрованого в реєстрі 3208, що раніше було отримано в спадок, машиномісце у м. Києві вартістю на дату набуття - 149.341,00 грн., цільові облігації загальною вартістю - 2.289.090,00 грн., після погашення яких позивачу в 2017 році передано на праві власності на квартиру, придбані в 2009 році за власні заощадження та кошти, які належали батькам, сукупний дохід яких у 2004-2009 роках склав 350.000,00 доларів США, до якого не включено спадкове майно та заощадження за попередні роки. Щодо придбання чоловіком судді, 24.04.2012, автомобіля Toyota Camry вартістю 332.278,00 грн., то позивачем вказано про придбання автомобіля за зароблені кошти та за власні заощадження, отримані у 2005-2006 роках у доларах США. Придбання 26.04.2013 автомобіля Lexus RX350 (вартістю на дату набуття - 672.494,00 грн.) пояснюється суддею за рахунок коштів, отриманих з продажу автомобіля Toyota Camry, придбаного до призначення на посаду судді, та коштів отриманих за час роботи на різних посадах, коштів сім`ї та батьків, у тому числі від продажу нерухомого майна та подарованих у зв`язку з одруженням. За твердженням позивача, готівкові кошти в сумі 6.000,00 доларів США, розміщені в банку, зароблені нею за час роботи в ТОВ "Інтер Око", у 2012 році кошти 5.000,00 доларів США та 4.000,00 Євро подаровані в зв`язку з одруженням, решта коштів заощаджена з різних джерел упродовж багатьох років, зокрема за 2018 рік сума доходу сім`ї складає більше 1 млн. грн. 
		До позову додано висновок від 20.02.2015 №397/2655-1703 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" ОСОБА_1 , відповідно до якого за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень та підтвердних документів встановлено, що в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2104 вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права). Вартість майна (майнових прав), вказаних у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014, набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 з законних джерел.
		Згідно з висновком від 07.05.2015 №603/2655-1703 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" ОСОБА_8 (чоловік судді) за результатами проведеної перевірки з урахуванням письмових пояснень та підтвердних документів встановлено, що в декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2104 вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого ОСОБА_8 за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права). Також перевіркою встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаних у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2104, набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_8 з законних джерел. 
		Отже, державною податковою інспекцією було встановлено, що в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2104 вказано достовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_8 за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права). Вартість майна (майнових прав), вказаних у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014, набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 та ОСОБА_8  з законних джерел. Тобто, фіскальним органом перевірено законність набуття всього наявного майна (майнових прав), яке було у подружжя ОСОБА_1 станом на кінець 2014 року. 
		На думку суду, наведені в поясненнях позивача доводи свідчать про невмотивованість висновку Ради про обґрунтованість сумнівів законності походження коштів на купівлю майна під кутом зору стороннього спостерігача. 
		Так, у Ради виникли сумніви щодо квартири загальною площею 76,6 кв.м. набутою у власність у 2004 році. Однак, висновок не містить мотивів щодо обґрунтованості сумнів стосовно майна, право власності на яке у позивача виникло у 2004 році, задовго до того як вона стала суддею 13.07.2010. Не містить висновок мотивів щодо обґрунтованих сумнів можливості дарувальника вчинити відповідний правочин. При цьому, за твердженням позивача, квартира дарувальником отримана в спадок. 
		За висновком Ради, обґрунтованими є сумніви щодо можливості законного придбання позивачем 01.08.2007 машиномісця у м. Києві вартістю на дату набуття 149.341,00 грн. та придбання 30.06.2009 цільових облігацій ТОВ "А.Б.С" загальною вартістю 2.289.090,00 грн. Позивач пояснила, що на підставі договорів резервування нерухомості, укладених в 2009 році, нею сплачено 2.289.090,00 грн. та отримано цільові облігації на придбання квартири площею 121,3 кв.м. Після завершення будівництва у 2017 році позивач набула право власності на цю квартиру. Щодо коштів, за яке придбано це майно, то позивач зазначила про придбання машиномісця та цільових облігацій за власні заощадження та кошти сім`ї, дохід якої у 2004-2009 роках склав 350.000,00 доларів США. Суд звертає увагу, що майно придбане до початку перебування судді на посаді, обов`язковість декларування готівкових коштів членів сім`ї  введено з 2015 року Законом України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII. 
		На підтвердження отримання доходів ОСОБА_9 (батько позивача) додано декларації про доходи, зобов`язання фінансового та майновий стан державного службовця за період 2004-2009 роки. Відповідно до поданих декларацій, сукупний дохід державного службовця та членів сім`ї склав: 2004 рік - 75810,38 грн. та 27061,70 грн.; 2005 рік - 123649,68 грн. та 52464,73; 2006 рік - 144726,12 та 91868,36 грн.; 2007 рік - 222382,38 грн. та 108553,90 грн.; 2008 рік - 438762,90 грн. та 138546,63 грн.; 2009 рік - 457119,83 грн. та 118648,96 грн., що разом становить - 1.999.595,57 грн. Позивач зазначена як член сім`ї у декларації за 2004 рік.
		Як уже зазначалось, у Ради виникли сумніви щодо придбання позивачем 26.04.2013 автомобіля Lexus RX350 вартістю на дату набуття 672.494,00 грн. та придбання чоловіком судді 24.04.2012 автомобіля Toyota Camry вартістю на дату набуття 332.278,00 грн.
		Позивач пояснила, що нею автомобіль придбано за рахунок коштів, отриманих у результаті відчуження іншого автомобіля Toyota Camry придбаного у 2008 році, до призначення на посаду судді за власні заощадження та заощадження сім`ї, в тому числі батьків. Зокрема, як зазначено позивачем, упродовж лише 2010-2013 року дохід батьків позивача становив: 2010 рік - 551025,56 та 146762,86 грн.; 2011 рік - 666384 та 367105 грн.; 2012 рік - 737520,17 та 426219,15 грн.; 2013 рік - 757579,61 та 391436,31 грн., що в цілому становить 4044032,66 грн. На підтвердження зазначеної інформації позивач надала копії декларацій про доходи, зобов`язання фінансового характеру та майнового стану свого батька - ОСОБА_9 .
		Згідно з довідкою Прокуратури Київської області від 15.04.2019 №18ф-70, відповідно до якої чоловіком отриману заробітну плату: 2007 рік - 18.131,81 грн.; 2008 рік - 34.287,33 грн.; 2009 рік - 35.006,83 грн.; 2010 рік - 50.043,32 грн.; 2011 рік - 96.556,44 грн.; 2012 грн. - 138.402,86 грн.
		Непослідовним на думку суду є висновок Ради щодо неможливості використання готівкових коштів на придбання автомобілів у 2012-2013 роках, позаяк готівка задекларована лише у 2015 році. Як уже зазначалось судом, обов`язковість декларування готівкових коштів членів сім`ї  введено з 2015 року Законом України "Про запобігання корупції". 
		Наведені обставини та докази Радою не досліджені, оцінка їм не надана. Відсутні у висновку обґрунтування щодо необхідності надання висновку щодо майна позивача, яке нею набуто до призначення на посаду судді. 
		Також у Ради викликало сумніви отримання чоловіком судді 12.10.2012 за договором дарування від батька судді квартири у м. Одесі загальною площею 116 кв.м. та 05.11.2012 гаража загальною площею 18,7 кв.м. Вказане майно батько судді 16.01.2007 набув на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину. У висновку відсутні мотиви в чому полягають обґрунтовані сумніви щодо набуття чоловіком судді вказаного майна, що може свідчити про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. 
		У висновку Ради зазначено, що суддя не змогла пояснити переконливо джерела походження ліквідного майна. Разом з тим, як стверджує позивач та вбачається зі змісту висновку, суддя не змогла скористатись правом брати участь у вирішенні її питання. Оскільки висновки Ради стосувались періоду часу до початку зайняття позивачем посади судді, висновки про обґрунтованість сумнівів щодо законності джерел походження майна судді та її чоловіка побудовані на логічних умовиводах та припущеннях, зі змісту висновку вбачається, що під час його схвалення враховано пояснення судді, на думку суду, ненадання можливості судді надати пояснення, докази, дає підстави дійти висновку про необґрунтованість такого висновку, з урахуванням наведених судом доводів, а також є порушенням права особи взяти участь у вирішення свого питання. 
		У висновку також наведено інформацію про суддю, яка повинна бути оцінена Вищою кваліфікаційною комісією суддів України:
		відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. від 13.08.201 5, відділом з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури Управління з розслідування у кримінальних провадженнях стосовно працівників прокуратури та інформаційної безпеки Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000001422 від 12.07.2015 за фактом набуття заступником прокурора Київської області ОСОБА_2 у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368-2 КК України. Встановлено, що заступник прокурора Київської області ОСОБА_2 призначений на посаду 30.10.2014 та будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, яка займає відповідальне становище, набув у власність активи у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами. Під час своєї діяльності ОСОБА_2, та члени його сім`ї неодноразово, безпідставно користуючись послугами Державного підприємства "Зал офіційних делегацій", розраховувались за надані їм послуги готівкою за пільговими тарифами, надаючи до ДП "ЗОД" заявки Державної санітарно-епідеміологічної служби України на обслуговування пасажирів. За даними офіційного сайту Генпрокуратури саме в цей день ОСОБА_8 був призначений на посаду заступника прокурора Київської області, а тому є підстави вважати, що в судовому рішенні може згадуватися саме він;
		згідно із розслідування журналістів програми "Схеми" мати судді, ОСОБА_10 , була однією з 39-и осіб, які в 2012 році масово отримали землю у селі Іванків під Києвом. Варто зазначити, що у переліку отримувачів є також нинішній член Вищої кваліфікаційної комісії суддів ОСОБА_14. За даними журналістів-розслідувачів, землю виділили за підписом заступника голови Бориспільської райдержадміністрації ОСОБА_18 наприкінці грудня 2012 року. А вже з 01.01.2013 районна державна адміністрація втратила повноваження надавати землю.
		батько судді, ОСОБА_9 , згідно з даними Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", був люстрований, оскільки перебував на посаді заступника Генерального прокурора України ОСОБА_15 за часів колишнього президента ОСОБА_16. За інформацією сайту "Наші гроші" ОСОБА_9 є сином екс- Генпрокурора ОСОБА_17".
		Позивачем додано довідку видану Генеральною прокуратурою від 19.04.2019 №25/1/2-39159-15, відповідно до якої Головним  слідчим управлінням  Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування, а Генеральною інспекцією Генеральної прокуратури України - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні від 12.07.2015 №42015000000001422 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України. Обставини, викладені в ухвалі слідчого Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. від 13.08.2015 у кримінальному провадженні №42015000000001422 не стосується ОСОБА_1 особисто, її чоловіка ОСОБА_8 чи інших членів сім`ї позивача.
		Судом вказувалось, що за приписами "Регламенту громадської ради доброчесності" рішення про надання інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді може бути затверджене за наявності такої інформації та за результатами її аналізу. Суд вважає, що в даному випадку, громадська рада доброчесності інформацію не перевірила. 
		Інша інформація наведена в оскаржуваному висновку стосується матері та батька судді. За приписами частини першої статті 18 "Регламенту громадської ради доброчесності" за результатами перевірки та (або) аналізу інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією або зборами за відсутності підстав для прийняття (затвердження висновку) може прийняти рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді (кандидата на посаду судді), якщо вона може бути важливою для цілей кваліфікаційного оцінювання. У висновку зазначено, що вказана інформація може свідчити про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, проте у висновку не йдеться як саме дії вчиненні батьками стосуються судді, що могло б стати підставою для оцінки цих вчинків батьків на відповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
		З огляду на те, що висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики зроблено без необхідної та достатньої перевірки інформації щодо судді, у висновку не вказано, що суддя ухилилась, чи відмовилась надати документи чи пояснення, водночас подані документи та наведені аргументи свідчать про передчасність висновків Ради без врахування пояснень та доказів, суд доходить висновку про необґрунтованість такого висновку. 
		Не заперечуючи та визнаючи виключну компетенцію Ради щодо ухвалення висновків про відповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики, такі висновки повинні бути обґрунтованими, враховувати право судді на надання пояснень, інформація, яка слугувала підставою для таких висновків чи надання інформації про суддю повинна бути перевірена. 
		Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді протоколу зборів Громадської ради доброчесності від 05.04.2019, у частині затвердження висновку про невідповідність судді Господарського суд Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики та визнання протиправним та скасування вказаного висновку.
		Відповідно до пункту 5 статті 6 "Регламенту Громадської ради доброчесності" Рада на зборах розглядає прийняті колегіями Ради висновки про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, затверджує їх (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і скеровує до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, приймає інші рішення відповідно до Регламенту. Пунктом 1 частини третьої статті 19 Регламенту Громадської ради доброчесності" встановлено, що прийнятий колегією Ради висновок виноситься на збори Ради для затвердження. Рада зборами може затвердити висновок (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і надати його Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. На думку суду, висновок Ради є формою рішення, тому вказані вимоги є тотожними.
		Враховуючи висновок суду про необґрунтованість оскаржуваного висновку, затвердженого зборами Ради, недотримання Радою "Регламенту Громадської ради доброчесності", що призвело до неврахування пояснень судді та можливості подання нею доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.
		Позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Ради вилучити шляхом видалення (знищення) з офіційного сайту висновку про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. Суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню.
		Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 87 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" громадська рада доброчесності має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді. Частиною другою статті 30 "Регламенту Громадської ради доброчесності" встановлено, що інформаційний портал використовується для інформування про діяльність Ради, її рішення та висновки, а також для збору та систематизації інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді. Позовна заява не містить обґрунтування порушеного права, інтересу внаслідок оприлюднення відповідачем оскаржуваного висновку на порталі Ради, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині. 
		Щодо можливості судового контролю за діяльністю Громадської ради доброчесності, то, на думку суду, створення Ради, як органу громадського контролю за діяльністю судової влади, мало на меті забезпечити проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, прозорість відповідних процедур, об`єктивність оцінки кожного судді щодо його доброчесності. Відповідно, висновки незалежного громадського органу щодо судді не повинні піддаватись судовому контролю.
		Разом з тим, правове регулювання діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Громадської ради доброчесності не дозволяє судді скористатись правом на судовий захист щодо оскарження висновків Ради про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики.
		Статтею 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів": Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами (частина перша); рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (пункти 1-4 частини третьої). 
		За змістом наведеної норми, суддя може оскаржити рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України лише з формальних підстав. У разі ж незгоди судді з висновками Ради щодо недоброчесності, з урахуванням якого ухвалено рішення Комісії, то Законом України "Про судоустрій і статус суддів" оскарження рішення Комісії з цих підстав не передбачено. Відтак, суддя позбавлений можливості в судовому порядку довести необґрунтованість негативного висновку Ради.
		Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справ щодо оскарження суддями рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оцінюючи рішення адміністративних судів про визнання протиправними та скасування висновків Ради, не висловилась про відсутність повноважень у судів розглядати такі спори (наприклад, постанови 20.09.2019 №800/311/17, від 25.04.2018 №800/249/17). 
		Крім того, відкриваючи провадження у справі, суд вказав на судову практику судів апеляційної інстанції щодо скасування ухвал про відмову у відкритті провадження у справі за позовами суддів про визнання протиправними та скасування висновків Ради та направлення справ для продовження розгляду за правилами адміністративного судочинства (наприклад, постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 справа №816/2307/17 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018 справа №802/1831/17). 
		З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування висновку Ради від 05.04.2019 щодо позивача. 
		Питання розподілу судових витрат судом не вирішено.
		Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати висновок Громадської ради доброчесності, затверджений протоколом зборів Громадської ради доброчесності від 05 квітня 2019 року щодо невідповідності судді Господарського суд Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.
		У задоволенні решти позову відмовити.
		 
		Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
		Відповідач - Громадська рада доброчесності (www.grd.gov.ua місцезнаходження органу, яким затверджено склад Громадської ради доброчесності: 02000, місто Київ, вулиця Генерала Шаповалова, будинок 9).
		 
		Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		Суддя                                                                                                              В.А. Донець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...