Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 709/1176/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2019. Зареєстровано: 26.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 28.09.2019
Номер судового провадження: 2-а/709/45/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 709/1176/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 вересня 2019 року                                                                смт. Чорнобай
		 
		Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді - Чубая В.В.,
		за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,
		представника позивача - ОСОБА_1 ,
		представника відповідача - Лисенко Р.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ДПП (далі - відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		В обґрунтування позову зазначалося, що стосовно позивача 12 червня 2019 року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Так, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за невиконання вимог п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).
		Позивач вважав викладені в оскаржуваній постанові обставини необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та непідтвердженими доказами. Вказував, що рухався зі швидкістю 50 км/год у щільному потоці транспорту. Під час зупинки автомобіля та на його вимогу надати докази фото чи відеофіксації порушення, останні у працівників поліції були відсутні. В подальшому під час складання вказаної постанови працівником поліції до п. 9 не внесено відмітки про наявність будь-яких доказів, що підтвержують вчинення ним правопорушення. Водночас вважав, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 256, 258 КУпАП, а саме не складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки на його думку такий протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, але які зафіксовано в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. При цьому, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення. На підтвердження своєї позиції посилався на рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 та на Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року № 1376. Разом з тим, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 вважав за можливе врахувати її під час прийняття судом рішення відносно належного документування доказів зі сторони працівника поліції. У зв`язку з викладеним позивач просив суд скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
		Від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив, в якому представник за довіреністю ОСОБА_3 вказував, що працівником поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості "TruCam" LTI 20/20 (серійний номер ТС000340) зафіксовано порушення позивачем п. 12.9 (б) ПДР України, а саме перевищення дозволеної швидкості на 34 км/год. В подальшому з дотримання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" позивача було зупинено та повідомлено про причини зупинки, запропоновано надати необхідні документи. Після встановлення особи водія, працівник поліції в порядку передбаченому ст.ст. 278, 279 КУпАП, роз`яснив йому права та обов`язки, передбачені
		ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України. Розгляд справи проводився відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, на підставі ст.ст. 258, 283 КУпАП, з урахуванням ч. 2 ст. 33, ст. 252 КУпАП винесено оскаржувану постанову та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Крім того, ствержував, що виробник приладу "TruCam" (LTI, США) застосував алгоритм шифрування АЕS з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі "TruCam" зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування АЕS забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі "TruCam", але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом "TruCam". Водночас вказаний прилад пройшов відповідну повірку, а його можливість використання підтверджується експертним висновком державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від
		27 вересня 2018 року № 04/02/03/-3008. Враховуючи викладене, вважав, що впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення ПДР та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Використання вказаного приладу проводиться в місцях, позначених відповідним дорожнім знаком 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху", з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму. Вказаний дорожній знак розташований після дорожнього знаку 5.45 "Початок населеного пункту". При цьому автомобіль під керуванням позивача було зупинено на 12 км автошляху Н-16 "Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань", тобто на відстані близько 600 м від дорожного знаку 5.45 "Початок населеного пункту", що є достатньою відстанню для зменшення швидкості руху автомобіля до дозволеної в населеному пункті. Не відповідає дійсності твердження позивача, що він рухався з дозволеною швидкістю 50 км/год, оскільки останнє спростовується відеозаписом та фотознімком, зробленими за допомогою лазерного вимірювача швидкості "TruCam" LTI 20/20. Щодо твердження позивача про невнесення до п. 9 оскаржуваної постанови
		будь-яких доказів, представник відповідача пояснив це недоліком спеціального технічного пристрою (електронного планшету) та спеціальної технічної програми, в якій пункт "до постанови додається" відсутній, на підтвердження чого надав копію знімку з панелі інтерфейсу заповнення електронної постанови в інформаційно-аналітичній системі "Армор". Натомість в п. 6 оскаржуваної постанови зазначено, що "швидкість вимірювалась TruCam ТС000340, фотофіксація додається". Стверджував, що думка позивача про необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення є помилковою, оскільки розгляд справ про адміністративне правопорушення, зокрема визначених ч. 1 ст. 122 КУпАП належить, згідно зі ст. 222 КУпАП до компетенції Національної поліції, що відповідно до абз. 2 ст. 258 КУпАП виключає необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення. У зв`язку з викладеним представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		Водночас, у своїй відповіді на відзив позивач наголошував на тому, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення вчинене ним 12 червня 2019 року о 17:15, тоді як надані представником відповідача фото та відеоматеріали вказують на його фіксацію 12 червня 2019 року о 17:10. Разом з тим, подальша відеофіксація після зупинки його транспортного засобу на портативний пристрій працівника поліції відбувається
		12 червня 2019 року в період часу з 17:06 по 17:23, тобто до часу фіксації правопорушення за допомогою лазерного вимірювача швидкості, а саме 17:10. При цьому на відео неможливо ідентифікувати ні марку, ні номерний знак автомобіля , з якого за допомогою лазерного вимірювача швидкості знімаються показники швидкості, оскільки воно є неякісним, а на фото, на якому видно номерний знак транспортного засобу, відсутня позначка "знімання" швидкості руху автомобіля позивача, а тому цей доказ є неналежним. Крім того, з відеозапису видно, що оскаржувану постанову складає інший працівник поліції, ніж той, що провів розгляд адміністративної справи. До того ж надані відеодокази не можуть бути визнані судом належними, оскільки вони не містять електронного цифрового підпису. Враховуючи викладене, просив доводи представника відповідача, викладені ним у відзиві, відхилити, скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
		Крім того, представник позивача ОСОБА_1 надав до суду письмові пояснення, відповідно до змісту яких вказував, що в разі порушення належної правової процедури в публічному державному органі, не має сенсу перевіряти змістовну частину відповідного акту, оскільки він є нікчемним, що знайшло своє відображення у рішеннях Конституційного Суду України у рішеннях від 28 лютого 2018 року "Про визнання неконституційним закону про мову" та від 26 квітня 2018 року "Про визнання неконституційним закону про референдум". Посиалаючись на рішення колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року у справі № 709/547/19, зазначив, що визначення точного часу та місця вчинення адміністративного правопорушення є важливою складовою під час встановлення судом наявності/відсутності складу самого порушення, без співпадання яких, неможливо використовувати наданий доказ, як належний та допустимий.
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.
		Представник відповідача Лисенко Р.С. позовні вимоги не визнав, у задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.
		Заслухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
		Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 12 червня 2019 року серії ЕАВ № 1224930, винесеною інспектором роти № 3 батальйону № 1 УПП в Черкаській області сержантом поліції Лукяненко Р.О., позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 255,00 гривень (а.с. 1). Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивач 12 червня 2019 року о 17:15 в с. Благодатне Золотоніського району Черкаської області на автошляху Н-16 "Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань" 12 км, керуючи автомобілем "Renault Master" (д.н.з. НОМЕР_2 ), в межах дії дорожніх знаків 5.45 (Початок населеного пункту) - 5.46 (Кінець населеного пункту)рухався зі швидкістю 84 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 34 км/год. Показники швидкості вимірювалися за допомогою приладу "TruCam" ТС000340, фотофіксація додається. Своїми діями позивач порушив вимоги п. 12.9 (б) ПДР України.
		За змістом ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Згідно з п. 12.9 (б) ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п. 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" п. 30.3 цих Правил
		Зі змісту позову вбачається, що позивач не погоджується з прийнятою постановою, оскільки під час її винесення порушено ряд вимог КУпАП, зокрема не складено протокол про адміністративне правопорушення, не зазначено будь-яких доказів на підтвердження вчинення ним правопорушення, а в наданих представником відповідача фото та відеоматеріалах наявна розбіжність в часі між моментом вчинення правопорушення та його фіксацією. Відео з лазерного вимірювача швидкості є розмитим та за ним не можна визначити в якого саме транспорнтого засобу вимірюється швидкість. Оскаржувана постанова складена іншою особою ніж та, що розглядала адміністративну справу. При цьому вказані докази правопорушення є неналежними, оскільки не завірені належним чином елктронно цифровим підписом, а тому не можуть бути взяті до уваги відповідно до положень КАС України.
		Судом встановлено, що доводи позивача про незаконність розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, та без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, є неприйнятними з огляду на наступне.
		За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
		Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Частиною 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що у випадках, передбачених ч. 1 та 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
		Отже, оскільки позивачу інкримінувалося вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, розгляд справ про які відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції, то відповідач мав право на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
		Наведені норми КУпАП узгоджують з Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395) (далі - Інструкція), згідно з п. 1 розділу ІІІ якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктом 2 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		У ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Відповідно до ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
		Приписами ст. 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити, зокрема найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.
		Проте, надані представником відповідача докази у вигляді фото та відеофіксації вчинення адміністративного правопорушення не можуть бути враховані судом при прийнятті рішення, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення позивачем вчинене 12 червня 2019 року о 17:15, а згідно з фото та відеоматеріалами з лазерного вимірювача швидкості "TruCam" LTI 20/20 (серійний номер ТС000340) вчинення порушення зафіксоване 12 червня 2019 року о 17:10 (відеофайл та фотофайл
		№ 1560359448_К5000_0612_171048). При цьому, як вбачається з відеофайлу
		№ 1_20190613090036000294 з нагрудної камери працівника поліції зйомка розпочалася
		12 червня 2019 року о 17:06, а закінчилася 12 червня 2019 року о 17:31 (відеофайли
		№№ 2_20190613085939000311, 3_20196013085759000310).
		При цьому судом встановлено, що розгляд адміністративної справи провів один поліцейський, а оскаржувана постанова винесена і підписана іншим поліцейським, тобто Лукяненко Русланою Олександрівною , що підтверджується вказаними вище відеозаписами.
		Таким чином належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутні, оскільки маються процесуальні порушення під час розгляду та винесення оскаржуваної постанови. Крім того, без визначення точного часу вчинення адміністративного правопорушення неможливо використати надані відповідачем докази, як належні та допустимі, а усі сумніви щодо доведеності вини позивача в силу приписів ст. 62 Конституції України тлумачаться на його користь.
		Так, доводи позивача, викладені у позові, та висновки суду не спростовані відповідачем, хоча у вказаній категорії справ в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
		Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену органами Національної поліції, може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може, з-поміж іншого, скасувати постанову і закрити справу.
		Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, а саме скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 205, 242-246, 286 КАС України, суд -
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Позов ОСОБА_2 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
		Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 12 червня 2019 року серії ЕАВ № 1224930, винесену інспектором роти № 3 батальйону № 1 УПП в Черкаській області сержантом поліції Лукяненко Р.О., про застосування до ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 (двісті п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок) гривень - скасувати.
		Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
		 
		Суддя                                                                                         В.В. Чубай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...