Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 584/218/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2019. Зареєстровано: 27.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2019.
Дата набрання законної сили: 20.02.2020
Результат оскарження 20.02.2020 Сумський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/573/6/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016200350000006

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 584/218/16-к 
		Номер провадження 1-кп/573/6/19 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		25 вересня 2019 року Білопільський районнийсудСумської області у складі: 
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		з участю секретаря ОСОБА_2 , 
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,    
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 
		свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданнів залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження по обвинуваченню 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Талалаївка, Ніжинського району, Чернігівської області, з повною вищою освітою, розлученого, на момент вчинення злочину працюючого начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент винесення вироку не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		- за ч. 3 ст. 368 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується в наступному.
		Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 226-ОС від 30.11.2015 майор ОСОБА_7 призначений на посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Відповідно до вимог статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Згідно з положеннями статей 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» військовим посадовим особам забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		Статтями 6, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
		Відповідно до вимог статей 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України майор ОСОБА_7 у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами України, несе повну та одноособову відповідальність за роботу з особовим складом, дотримання підпорядкованим особовим складом законності, правопорядку та дисципліни, запобігання правопорушенням та корупційним проявам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, здійснювати управління ввіреним відділом прикордонної служби.
		Так, відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 до примітки статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п`ятої та шостої категорії, судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Статтею 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, морська охорона, яка складається із загонів морської охорони, органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини, розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.
		До складу прикордонного загону можуть входити прикордонні комендатури, відділи прикордонної служби, прикордонні застави, контрольно- пропускні пункти, відділення прикордонного контролю.
		Таким чином, Державна прикордонна служба України є органом державної влади. Відділи прикордонної служби являються структурними підрозділами Державної прикордонної служби України, а відповідно начальники відділів прикордонної служби та їх заступники є керівниками та заступниками керівників органів державної влади тобто особами, які займають відповідальне становище.
		Майор ОСОБА_7 , проходячи військову службу на посаді начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до посадової інструкції, яка затверджена наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №114 від 04.02.2014, зобов`язаний безпосередньо забезпечувати охорону ділянки кордону, здійснювати прикордонний контроль і пропуск через кордон, забезпечувати недоторканість державного кордону. Крім цього, майор ОСОБА_7 повинен організовувати оперативно-службову діяльність на ділянці відділу, прикордонний контроль у пунктах пропуску, проведення спеціальних заходів з пошуку правопорушників у разі отримання інформації про протиправну діяльність на державному кордоні окремих осіб та злочинних угрупувань, перебування в контрольованих прикордонних районах правопорушників, використовувати здобуту оперативну інформацію при прийнятті рішень, висувати вимоги, давати накази щодо охорони державного кордону підлеглим військовослужбовцями, які обов`язкові для виконання, приймати рішення на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », які є обов`язковими для виконання будь-якими особами, тобто являється працівником правоохоронного органу і наділений владними повноваженнями.
		Враховуючи викладене, майор ОСОБА_7 , обіймаючи посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , є представником влади та наділений владними повноваженнями, діє від імені Державної прикордонної служби та реалізовує функції, які на неї покладені, має право висувати вимоги і приймати рішення, обов`язкові до виконання фізичними і юридичними особами, здійснювати заходи адміністративного впливу (затримувати фізичних осіб та складати адміністративні протоколи), будучи керівником органу державної влади, відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Проте, ОСОБА_7 , будучи начальником ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », усупереч положень вищевказаного законодавства, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності та вчинив корупційний злочин за наступних обставин.
		У ході проведення досудового розслідування встановлено, що начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, з метою особистого незаконного збагачення отримав від громадянина України ОСОБА_21 неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 23 січня 2016 року еквівалентно 24521,74 грн., за надання інформації щодо часу та місця безперешкодного переміщення автомобільних запчастин (поршнів до автомобіля УАЗ) через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску в зоні відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 та сприяння у такому переміщенні.
		Так, у грудні 2015 року ОСОБА_21 звернувся до майора ОСОБА_7 з метою отримати консультацію про можливість законного переміщення товарів народного вжитку через державний кордон України. На вказане ОСОБА_7 повідомив, що він є уповноваженою особою на здійснення охорони державного кордону України і є начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		Далі ОСОБА_7 ввів в оману ОСОБА_21 та сказав останньому, що він зможе здійснювати переміщення автомобільних запчастин поза встановленими пунктами пропуску безперешкодно. Також ОСОБА_7 сповістив ОСОБА_21 про те, що перед тим, як перемістити вищевказані товари, останній повинен зателефонувати ОСОБА_7 , а він, в свою чергу, зможе повідомити про час, місце на ділянці державного кордону в зоні відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , де можна буде здійснити безперешкодне переміщення автомобільних запчастин з України до Російської Федерації.
		Не знаючи законного порядку та не усвідомлюючи настання будь-яких наслідків, громадянин ОСОБА_21 у період з 20:20 год. 30 грудня 2015 року до 02:00 год. 31 грудня 2015 року на околиці с. Горки Путивльського району Сумської області в районі інформаційного покажчика №1287 перемістив 60 комплектів автомобільних поршнів через державний кордон з України до Російської Федерації.
		В свою чергу, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_21 , що його діяльність є незаконною і він вживатиме відповідних заходів правового реагування з метою притягнення до відповідальності та конфіскації автомобіля останнього.
		Далі ОСОБА_7 сказав ОСОБА_21 , що він може не вживати наведених вище заходів виключно у разі передачі йому ОСОБА_21 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США.
		У вказаний спосіб ОСОБА_7 висунув ОСОБА_21 пропозицію щодо надання неправомірної вигоди на вищевказану суму.
		Однак, ОСОБА_21 , розуміючи, що сплата 1000 доларів США ОСОБА_7 є незаконною та не бажаючи передавати указані грошові кошти, повідомив ОСОБА_7 , що відмовляється передавати такого виду неправомірну вигоду у зв`язку із відсутністю даної суми.
		Будучи невдоволеним відмовою ОСОБА_21 , з метою втягнення останнього у протиправну діяльність та для систематичного отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 заявив, що ОСОБА_21 повинен в подальшому здійснювати незаконне переміщення товарів через державний кордон України у більшому обсязі з метою передачі ОСОБА_7 грошових коштів у розрахунку 150 доларів США за кожну тонну переміщеного товару.
		Необхідність вчинення ОСОБА_21 протиправної діяльності ОСОБА_7 обґрунтував тим, що виключно таким способом ОСОБА_21 матиме змогу швидко заробити грошові кошти і сплатити ОСОБА_7 раніше обумовлену суму у вигляді 1000 доларів США, яку вимагав останній за надання інформації щодо часу та місця безперешкодного переміщення автомобільних запчастин через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску та за сприяння у такому переміщенні.
		За таких обставин ОСОБА_7 , будучи службовою особою, умисно створив умови, за яких ОСОБА_21 повинен був погодитися передати зазначені ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 1000 доларів США з урахуванням того, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем правоохоронного органу та з метою запобігання переслідування з боку останнього, яке могло виразитися у здійсненні перешкод займатися будь-якою законною діяльністю, так як ОСОБА_21 безпосередньо проживає у прикордонній зоні.
		В подальшому, 14 січня 2016 року ОСОБА_21 , усвідомлюючи протиправність вимог майора ОСОБА_22 , вимушений був звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою.
		Надалі, 21 січня 2016 року, під час зустрічі ОСОБА_21 з майором ОСОБА_7 останній повідомив ОСОБА_21 про передачу йому грошових коштів в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 24521,74 грн.
		23 січня 2016 року, близько о 13:00 год., в м. Путивль Сумської області в ході особистої зустрічі майор ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_21 грошові кошти в якості неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 24521,74 грн., за невжиття заходів правового реагування та надання інформації щодо часу та місця безперешкодного переміщення автомобільних запчастин через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
		В подальшому, 23 січня 2016 року о 13:30 год., після одержання неправомірної вигоди, майора ОСОБА_7 було затримано уповноваженою особою у порядку ст. 208 КПК України, у зв`язку із чим злочинна діяльність останнього була припинена.
		Під час обшуку автомобіля «Форд Кига», д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні майора ОСОБА_7 , у «бардачку» виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди - грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що еквівалентно 24521,74 грн.
		Таким чином, стороною обвинувачення начальник відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він вчинив одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вимогу дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 368 КК України.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7  свою винуватість не визнав повністю, суду пояснив, що в листопаді 2015 року був призначений начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». При прийомі-передачі відділу колишній начальник відділу ОСОБА_23 познайомив його з ОСОБА_21 і представив його як єгера клубу мисливців «Волковня», які надають допомогу прикордонникам в рейдах. 
		ОСОБА_21 телефонував йому і просив дозволу на полювання в прикордонній смузі. ОСОБА_7 спочатку надавав їм такий дозвіл. Також періодично йому телефонував ОСОБА_21 і надавав інформацію про можливих порушників по кордону. Таку інформацію він надавав при особистих зустрічах. Але його інформація жодного разу не підтвердилася. Також ОСОБА_21 з іншими мисливцями почали полювати в прикордонній смузі без його дозволу. Тому він став виставляти наряди з метою заборони такого полювання без дозволу. На думку ОСОБА_7 , ОСОБА_21 просто його використовував. Після вказаних випадків ОСОБА_7 почав уникати зустрічей та телефонних дзвінків ОСОБА_21 .
		22 січня 2016 року ОСОБА_7 був дуже хворий, температура у нього піднялась майже до 40 градусів. В цей день йому зателефонував ОСОБА_21 і попросив зустрітись щоб поговорити. Але цього дня від зустрічі він відмовився за станом здоров`я. 
		23 січня 2019 року ОСОБА_21 знову став йому телефонувати і наполягати на зустрічі. ОСОБА_7 зрозумів, що у нього є якась інформація для нього, бо місяць назад він говорив, що люди з с. Рижівка цікавляться тим, хто в с. Горки перекидає товар. Зустрілись з ним в цей день ближче до обіду. ОСОБА_21 із свого автомобіля пересів до його автомобіля. Розмова у них була про те, що треба працювати, мова йшла про полювання. Один раз до зустрічі після полювання ОСОБА_21 з товаришами попід кордоном багато шкоди наробили, тому він йому нагадував про те, що за собою потрібно прибирати. З цього приводу він навіть посварився з ОСОБА_21 . В ході розмови зрозумів, що ОСОБА_21 знову нічого цінного йому не розповість, тому в подальшому він не звертав на нього увагу. Крім того, він спостерігав за дорогою, бо під час розмови він рухався на автомобілі. Тому він розвернувся на дорозі, довіз ОСОБА_21 до його автомобіля, висадив та поїхав у своїх справах. При цьому ОСОБА_24 навіть і не помітив, коли ОСОБА_21 підкинув йому гроші у бардачок автомобіля.
		Проїхавши невелику відстань, його зупинили працівники поліції. ОСОБА_7 вийшов з автомобіля і став відкривати їм капот. Але в цей час його збили з ніг, заламали руки за спину та одягли кайданки. Тоді тільки його підняли з землі і він побачив близько 12-15 чоловік навколо себе. Далі зрозумів, що коється.
		Зазначив, що ніяких коштів у ОСОБА_21 , він не вимагав, не сприяв йому у незаконній діяльності, вважає, що з боку ОСОБА_21 та правоохоронних органів відносно нього відбулась провокація.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_7 прокурором було заявлено клопотання про допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та надані наступні письмові докази:
		-копія рапорту про результати охорони державного кордону зміною прикордонних нарядів ВПС «Нова Слобода» з 08:00 30.12.2015 до 00:00 30.12.2015 (том 1 а. п. 61-64);
		-копія рапорту про результати охорони державного кордону зміною прикордонних нарядів ВПС «Нова Слобода» з 20:00 до 08:00 31.12.2015 (том 1 а. п. 65-67);
		-супровідний лист заступника начальника УСБУ в Сумській області ОСОБА_25 від 12.01.2016 про направлення військовому прокурору матеріалів перевірки щодо можливих неправомірних дій начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (том 1 а. п. 79);
		-рапорт про виявлене кримінальне правопорушення від 12.01.2016 начальника 4 сектору відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області (том 1 а. п. 80);
		-заява ОСОБА_21 та його пояснення від 12.01.2016, адресовані заступнику начальника Управління  начальнику відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_26 про вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_7 (том 1 а. п. 81-85);
		-супровідний лист заступника начальника УСБУ в Сумській області ОСОБА_25 від 25,01.2016 про направлення військовому прокурору результатів виконаного доручення (том 1 а. п. 86);
		-протокол огляду, вручення та помічення грошових коштів від 22.01.2016 з додатком (том 1 а. п. 87-92);
		-рапорт начальника 4 сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_27 від 25.01.2016 про можливе переховування ОСОБА_7 від слідства у випадку перебування на волі (том 1 а. п. 93);
		-супровідний лист заступника начальника УСБУ в Сумській області ОСОБА_25 від 22.01.2016 про направлення військовому прокурору заяви ОСОБА_21 (том 1 а. п. 94);
		-заява ОСОБА_21 від 22.01.2016 про надання згоди на використання його особистих коштів в сумі 1000 доларів США (том 1 а. п. 95);
		-повідомлення начальника Окремого відділу ВБ по Східному регіональному управлінню ДПС України ОСОБА_28 від 12.01.2016 військовому прокурору Сумського гарнізону про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_7 (том 1 а. п. 156-157);
		-повідомлення ОСОБА_21 від 12.01.2016, адресоване начальнику ВБ ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_7 (том 1 а. п. 158-159);
		-доручення слідчого ОСОБА_29 від 21.01.2016 службі ВБ по ІНФОРМАЦІЯ_4 про виконання слідчих дій (том 1 а. п. 160-161);
		-супровідний лист начальника відділення ВБ по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 про виконання доручення слідчого (том 1 а. п. 162-163);
		-наказ №226-ОС від 30.11.2015 про те, що ОСОБА_7 вважається таким, що приступив до виконання посадових обов`язків начальника відділу ПС «Нова Слобода» (том 1 а. п. 164);
		-посадова інструкція начальника відділу прикордонної служби, затверджена 14.01.2016 (том 1 а. п. 165-169);
		-біографічна довідка майора ОСОБА_7 , його медична довідка, службова характеристика (том 1 а. п. 170-172);
		-протокол огляду телефону марки «Lenovo» від 23.01.2016 з фототаблицею до нього (том 1 а. п. 173-178);
		-протокол огляду телефону марки «Samsung» від 23.01.2016 з фототаблицею до нього (том 1 а. п. 179-193);
		-постанову про визнання речовими доказами телефонів марки «Lenovo» та марки «Samsung» (том 1 а. п. 194-195);
		-протокол затримання ОСОБА_7 від 23.01.2016 (том 1 а. п. 235-239);
		-заява ОСОБА_7 про добровільну згоду на проведення обшуку автомобіля (том 1 а. п. 240);
		-протокол обшуку автомобіля Форд Куга від 23.01.2016 (том 1 а. п. 241-244);
		-постанова прокурора про проведення освідування ОСОБА_7 від 23.01.2016 (том 1 а. п. 245-246);
		-протокол освідування ОСОБА_7 від 23.01.2016 з додатком (том 1 а. п. 247-250);
		-протокол огляду місця події від 23.02.2016 зі схемою та фототаблицею (том 2 а. п 3-14);
		-заява ОСОБА_7 від 23.01.2016 про добровільну згоду на проведення обшуку квартири, в якій він мешкав (том 2 а. п. 33);
		-протокол обшуку квартири, в якій мешкав ОСОБА_7 , від 23.01.2016 (том 2 а. п. 34-36);
		-заява ОСОБА_7 від 23.01.2016 про добровільну згоду на проведення обшуку службового кабінету (том 2 а. п. 37);
		-протокол обшуку службового кабінету ОСОБА_7 , від 23.01.2016 (том 2 а. п. 38-40);
		-рапорт слідчого ОСОБА_29 від 24.02.2016 про долучення до провадження копій документів ОСОБА_7 (том 2 а. п. 45);
		-копії паспорту, картки платника податків, службового посвідчення, посвідчення водія ОСОБА_7 , свідоцтва про реєстрацію автомобіля Форд Куга, який належить ОСОБА_30 , договору найму квартири в м. Путивль ОСОБА_7 (том 2 а. п. 46-58);
		-ухвала слідчого судді від 26.01.2016 про надання дозволу на обшук автомобіля Форд Куга (том 2 а. п. 59);
		-ухвала слідчого судді від 26.01.2016 про накладення арешту на телефони марки «Lenovo», «Samsung (том 2 а. п. 60);
		-ухвала слідчого судді від 25.01.2016 про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком до 22.03.2016 (том 2 а. п. 61-65);
		-лист т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_31 від 26.01.2016 військовому прокурору про відсторонення від посади ОСОБА_7 та ухвала слідчого судді від 29.01.2016 про відсторонення ОСОБА_7 від посади (том 2 а. п. 66, 67);
		-постанова слідчого про призначення судово-хімічної експертизи від 28.01.2016 та висновок судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №1391 від 19.02.2016 (том 2 а. п. 68-73, 75-77);
		-постанова слідчого про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 24.02.2016 (том 2 а. п. 78-81);
		-доручення прокурора від 03.10.2016 МОРВВ ОРУ Східного регіонального управління про проведення слідчих дій по встановленню свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та повідомлення даної установи від 04.10.2016 щодо вказаних свідків (том 2 а. п. 100-103);
		-супровідний лист заступника начальника УСБУ в Сумській області ОСОБА_25 від 11.02.2016 про направлення військовому прокурору розсекречених матеріальних носіїв інформації (том 2 а. п. 104);
		-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 23.01.2016 (том 2 а. п. 105);
		-3 протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за кримінальним провадженням №42016200350000006 від 27.01.2016 (том 2 а. п. 106-115);
		-постанова слідчого про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 24.02.2016 (том 2 а. п. 121-124);
		-доручення слідчого начальнику ВБ по ІНФОРМАЦІЯ_4 про проведення слідчих (розшукових) дій від 16.02.2016 (том 2 а. п. 125-127);
		-відповідь начальника ВБ по ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.02.2016 за №16/44 (том 2 а. п. 128-129); 
		-2 протоколи огляду документів від 25.02.2016 (том 2 а. п. 130-133);
		-лист слідчого ОСОБА_29 від 17.02.2016, адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вирішення питання про притягнення ОСОБА_21 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та 2 повідомлення про виконання даного листа (том 2 а. п. 134, 135, 138); 
		-супровідний лист, протокол про адміністративне правопорушення, постанова суду відносно ОСОБА_21 (том 2 а. п. 136, 137, 139);
		-доручення слідчого ОСОБА_29 від 18.02.2016 начальнику ВВБ по ІНФОРМАЦІЯ_4 про виконання слідчих дій щодо переміщення товару ОСОБА_21 та повідомлення про його виконання (том а. п. 140-141, 142);
		-лист слідчого ОСОБА_29 від 23.02.2016 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідь на нього (том 2 а. п. 143, 144);
		-наказ АД Прикордонної служби України №977 від 14.12.2010, Порядок дій військовослужбовців та працівників оперативних підрозділів ДПС України щодо уникнення втягування в протиправну діяльність (том 2 а. п. 145-148);
		-лист представника НБУ України від 19.02.2016 щодо офіційного курсу гривні до іноземної валюти (том 2 а. п. 149);
		-запит прокурора від 27.01.2016 щодо витребування документів про проходження служби ОСОБА_7 та відповідь на нього (том 2 а. п. 150, 151);
		-довідка про сімейний стан ОСОБА_7 , біографічна довідка, медична характеристика, послужний список, анкети, автобіографія, військова присяга, контракт про проходження військової служби, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про одруження, інформація з лікарень, вимога про судимість, атестації, подання, службові характеристики, рапорт, свідоцтво про народження ОСОБА_7 , диплом бакалавра, Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав щодо ОСОБА_7 (том 2 а. п. 152-184, 189-212);
		-клопотання прокурора про проведення НС(р)Д, доручення про проведення НС(р)Д, постанова про проведення НС(р)Д, супровідний лист та ухвали слідчих суддів Апеляційного суду Сумської області (том 3 а. п. 7-21);
		-протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 26.02.2016 (том 5 а. п. 93-94);
		-2 витяги з кримінального провадження №42016200350000006 про несення відомостей в ЄРДР (том 5 а. п. 95, 96).
		Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, щоїх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного кримінального процесуального законодавства,а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи не прямо не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті. 
		До такого висновку суд прийшов, враховуючи наступне.
		У силу положень частини 3 статті 62 Конституції України, статті 17КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності винуватості особи мають тлумачитися на її користь. 
		Частина друга статті 17КПК передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Кожен елемент складу злочину має бути доведено стороною обвинувачення поза розумним сумнівом. 
		Виходячи з цих засад тягар доказування винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення покладається на сторону обвинувачення. У разі, якщо розумні сумніви щодо існування обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, не були виключені дослідженими в суді доказами, обвинувачений користується перевагами розумного сумніву і має бути виправданий через неспростовану презумпцію невинуватості.
		При ухваленні вироку всі докази, розглянуті в судовому засіданні, мають одержати належну оцінку.
		Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне провадження, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод, і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Статтею 90 КПК України передбачено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.
		Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Частиною 1статті 92КПК Українипередбачено,що обов`язокдоказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Пунктом 2 та підпунктом «c» пункту 3 статті 6 Конценції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. 
		У п. 150 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310), у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (заява №16437/04) зазначено, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має 
		випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. 
		Так, допитами свідків судом встановлено наступне.
		Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що є військовослужбовцем прикордонних військ і у грудні 2015 - січні 2016 років служив у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Начальником даного відділу на той час був ОСОБА_7 . З 30 на 31 грудня 2015 року ніяких порушень державного кордону ким-то з громадян, в тому числі ОСОБА_21 , не було. В районі інформаційного знаку №1287 в АДРЕСА_2 теж відповідальні особи несли службу. Точної дати не пам`ятає коли, у лютому 2016 року, коли він був на зміні, прийшов невідомий йому на той чоловік і сказав, що його прислали з військової прокуратури щоб вони, тобто прикордонники, склали на нього протокол про порушення ним кордону. ОСОБА_10 не пам`ятає, чи говорив цей чоловік про те, що перемістив товар чи ні. Потім пізніше він дізнався, що це був ОСОБА_21 ОСОБА_10 про нього доповів ОСОБА_11 , який на той час виконував обов`язки начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ОСОБА_7 був вже затриманий. ОСОБА_11 дав команду скласти на ОСОБА_21 протокол за ст. 204-1 КУпАП за незаконний перетин державного кордону з 30 на 31 грудня 2015 року і ОСОБА_10 його склав та передав для розгляду до Путивльського районного суду Сумської області. Але при цьому ніякої перевірки не проводив, ОСОБА_21 назвав, що кордон перетнув через річку Сейм у районі інформаційного знаку №1287 на гумовому човні, і він зазначив у протоколі це місце. На місце перетину кордону з ОСОБА_21 не виїжджав. ОСОБА_21 до відділу прибув вже з готовими надрукованими на листі паперу поясненнями і для протоколу він надавав йому свої пояснення, підглядаючи у надрукований текст. В районі знаку №1287 неможливо перетнути річку Сейм на човні, бо вона там не протікає, від цього знаку до неї 200-300 м і берег річки в цьому місці має крутий спуск. Службове розслідування по факту, що прикордонники їхньої застави, які були на чергуванні з 30 на 31 грудня 2015 року і не зафіксували факт незаконного перетину кордону ОСОБА_21 , не проводилось, хоча в таких випадках воно повинно було проводитися. Також свідок зазначив, що під`їзд до річки Сейм здійснюється лише через ґрунтову дорогу від н.п. Буринь і іншим шляхом об`їхати цю дорогу і попасти до річки неможливо. З 30 на 31 грудня 2015 року на цій дільниці службу ніс Плахов за його наказом. А наказ ОСОБА_10 віддавав ОСОБА_7 . З 20 год. 30 грудня до 02 год. 31 грудня 2015 року наряду в районі інформаційного знаку №1287 не було, бо він не стоїть на місці, а рухається вздовж всієї лініє кордону. В цей час наряд був в районі інформаційних знаків від №1239 до №1294 за с. Шечкове. ОСОБА_7 ніяких команд про те, щоб прибрати наряд в зоні дії знаку №1287 не давав. В цю ніч державний кордон охороняв і старший сержант ОСОБА_34 , якщо було б переміщення товару на автомобілі до річки, то ОСОБА_34 виявив би цей факт. Про обставини затримання ОСОБА_7 йому не відомо. 
		Свідок ОСОБА_11  суду пояснив, що з грудня 2015 року до серпня 2017 року обіймав посаду заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з оперативної роботи. Після відсторонення від посади начальника відділу ОСОБА_7 виконував його обов`язки. В січні 2016 року ОСОБА_7 на своєму автомобілі підвозив його додому в м. Путивль. По дорозі ОСОБА_7 підібрав якогось чоловіка і з ним розмовляв. Пізніше йому стало відомо, що прізвище цього чоловіка ОСОБА_21 . ОСОБА_11 сидів на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_21 - на задньому. ОСОБА_11 до їхньої розмови особливо не дослухався, тим паче в автомобілі грала музика. Мова йшла про кошти, про кордон розмова не йшла. Під час розмови між ними була нейтральна обстановка, погроз з боку ОСОБА_7 не було і грошей він не вимагав. В автомобілі було темно, ОСОБА_21 сидів ззаду, тому ОСОБА_11 навіть впізнати його не зможе. Ніяких порушень кордону з 30 на 31 грудня 2015 року на їхній дільниці виявлено не було. Не пам`ятає точно коли, взимку 2016 року, коли ОСОБА_7 був вже затриманий, йому зателефонував ОСОБА_35 з прикордонного загону і сказав, що до них прийде чоловік, який перетнув державний кордон і за це на нього потрібно скласти протокол. ОСОБА_11 сказав йому, що у них не було порушень кордону, на що той йому сказав, щоб склали протокол. Прийшов ОСОБА_21 з повинною, на що ОСОБА_11 дуже здивувався. ОСОБА_21 місцевий мешканець, жив в с. Горки, входив до мисливського клубу і ніякої інформації про нього як людину, що займається контрабандою, у ОСОБА_11 не було. Про прихід ОСОБА_21 йому повідомив старший зміни ОСОБА_10 . ОСОБА_21 писав пояснення, що возив на автомобілі поршні. Також ОСОБА_21 пояснював, що 60 комплектів поршнів на автомобілі підвіз до річки і перемістив їх через неї на гумовому човні. При цьому він назвав знак, в районі якого переміщав товар, але там річки не було. На річці була вже крига і на човні товар перемістити він ніяк не міг. При написанні ОСОБА_21 пояснень ОСОБА_11 присутній не був. По факту незаконного перетину кордону і не виявлення цього перетину своєчасно потрібно було проводити службову перевірку і встановлювати, хто пропустив ОСОБА_21 . Такі перевірки призначаються начальником прикордонного загону, але такої перевірки призначено не було. 
		Свідок ОСОБА_12  суду пояснив, що на момент подій, пов`язаних з даним провадженням, займав посаду старшого юрист-консульта групи правового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 . З начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_7 був знайомий приблизно з 2015 року. Контактували з ним по роботі з юридичних питань. В обов`язки останнього входило охорона визначеної ділянки кордону, недопущення порушень держаного кордону. Очевидцем злочинної діяльності ОСОБА_7 не був. Команду ОСОБА_11 скласти протокол на ОСОБА_21 не давав. Про цього чоловіка повідомити нічого не може. У службовому розслідуванні по ОСОБА_7 участі не приймав. 
		Свідок ОСОБА_14  суду пояснив, що на момент подій в даному провадженні він був начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 і цю посаду прийняв лише 24 грудня 2015 року. На момент затримання ОСОБА_7 перебував на лікуванні у військовому шпиталі, його обов`язки виконував начальник штабу ОСОБА_36 . Особисто з ОСОБА_7 не зустрічався, не бачив його, спілкувався лише з ним по телефону 1 чи 2 рази. Обставини його затримання йому не відомі. Дізнався про його затримання від ОСОБА_37 , який повідомив йому, що ОСОБА_7 затримали за отримання грошей працівники СБУ спільно з військовою прокуратурою. По факту вчинення злочину ОСОБА_7 проводилося службове розслідування, за наслідками якої у березні 2016 року його звільнили з роботи. 
		ОСОБА_14 відомо, що відносно ОСОБА_21 складався протокол за те, що він незаконно перетнув державний кордон. Про це він повідомив сам. Його мотиви йому не відомі. Але про те, що ОСОБА_21 звернувся із заявою на ОСОБА_7 він не знав. Не знає, чи проводилась перевірка щодо не виявлення своєчасно факту незаконного перетину кордону ОСОБА_21 .
		Свідок ОСОБА_20  суду пояснив, що з 30 грудня 2015 року працював старшим офіцером відділу прикордонної служби штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 . З начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_7 був знайомий по службі, його підлеглим не був. Відділ, який очолював ОСОБА_7 , був відділом 4 категорії, його зона відповідальності - чиста зелена лінія кордону без пунктів пропуску. ОСОБА_7 напряму підпорядкувався начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 . Кількість персоналу у нього була невеликою. В його обов`язки входило планування службової діяльності відділу. По ситуації, що є предметом розгляду в даному кримінальному провадженні, йому нічого не відомо. Про незаконний перетин кордону ОСОБА_21 з 30 на 31 грудня 2015 року йому теж невідомо.
		Проаналізувавши показання зазначених вище свідків, суд дійшов висновку, що їхні показання ні прямо, ні опосередковано не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 , жоден з них не був очевидцем отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 від ОСОБА_21 .
		Свідок ОСОБА_13  суду пояснив, що з 2015 по 2017 роки проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки. Про протиправну діяльність ОСОБА_7 надходили сигнали, тому вони почали приглядатись до нього. А коли до них у загін в січні 2016 року прибув ОСОБА_21 зі скаргами на ОСОБА_24 про вимагання коштів за сприяння у незаконному переміщенні через кордон з України в Росію запчастин через річку поряд із заставою, то Паршин відібрав у нього заяву і з цього часу ОСОБА_7 вони почали займатись детально. В січні 2016 року ОСОБА_7 на своєму автомобілі виїхав за місто, до нього в автомобіль сів заявник ОСОБА_21 , між ними відбулася розмова, заявник залишив кошти ОСОБА_7 і вийшов з автомобіля, а ОСОБА_7 поїхав далі. Через декілька хвилин його зупинила поліція і підрозділ ОСОБА_13 спільно з працівниками СБУ затримали ОСОБА_7 за отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_21 . 
		Коли перший раз побачив ОСОБА_21 . ОСОБА_13 не пам`ятає. Інформація, яку повідомив ОСОБА_21 , ними перевірялась. Здається, він його опитував під протокол. Затримання ОСОБА_24 побачив з того моменту, коли він під`їхав з понятими, а ОСОБА_7 стояв біля свого автомобіля в оточенні працівників СБУ. Також був присутній під час обшуку автомобіля ОСОБА_7 . Бачив як знайшли гроші і на них світилось світло. Хто перший попав в автомобіль він не бачив. Доручення слідчого на обшук автомобіля у них не було і обшук вони не проводили. Ніяких розшукових, негласних слідчих дій їх відділ теж не проводив. 
		Таким чином, вказаний свідок беззаперечно та поза будь-яким сумнівом не підтвердив винуватості ОСОБА_7 у отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_21 . Хоча він і вказав, що бачив як з автомобіля ОСОБА_7 вилучили грошові кошти, але йому невідомо, що це за кошти, при яких обставинах вони там опинились. 
		Також суд звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_13 зазначив, що на ОСОБА_7 надходили сигнали про його протиправну діяльність. Але суд критично оцінює показання свідка в цій частині, оскільки він не зміг зазначити конкретних фактів на підтвердження сказаного ним.
		Крім того, стороною обвинувачення на підтвердження показань свідка ОСОБА_13 щодо протиправної поведінки ОСОБА_7 до 23 січня 2016 року не надано жодного належного та допустимого доказу, які були б здобуті внаслідок щільного спостереження за ним протягом більш ніж місяць, що могли б підтвердити заяву ОСОБА_21 від 12 січня 2016 року або свідчити про іншу злочинну поведінку чи наміри обвинуваченого.
		Показання свідка ОСОБА_13 в ційчастині спростовуютьсятакож тим,що напосаду начальникавідділу прикордонноїслужби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_7 призначений лише30.11.2015,що підтверджуєтьсявитягом знаказу №226-ОСвід 30листопада 2015року (том1а.п.164).З цьогочасу вінрозпочав своюслужбову діяльністьна територіїПутивльського районуСумської області,бо доцього вінпроходив службув іншіймісцевості. З моменту початку його служби і до написання заяви ОСОБА_21 12.01.2016 пройшло лише півтора місяця, вже 22 січня 2016 року відносно нього був розпочатий спеціальний слідчий експеримент і 23 січня 2016 року до нього направлений ОСОБА_21 з метою вручення грошей. 
		Відповідно до документів, наданих стороною обвинувачення для характеристики особи обвинуваченого, останній характеризується виключно позитивно за весь час проходження служби у прикордонних військах (том 1 а. п. 172, том 2 а. а. 154, 199, 200). 
		Як вбачається з подань про призначення на посади ОСОБА_7 та його заохочення безпосередні командири ОСОБА_7 зазначали, що інформації щодо причетності офіцера до протиправної діяльності від персоналу відділення внутрішньої безпеки не надходило (том 2 а. п. 198, 202, 211, 212). Останнє таке подання датоване 05 листопада 2016 року і підписано т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_38 , який займав посаду першого заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3  начальник штабу і був на той час безпосереднім керівником як ОСОБА_7 , так і свідка ОСОБА_13 .
		Свідок ОСОБА_15  суду пояснив, що з листопада 2015 року по грудень 2016 року займав посаду начальника сектору ВКОЗ УСБУ в Сумській області. З ОСОБА_7 особисто знайомий не був, але знав, що той займав посаду начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Наприкінці січня 2016 року йому від начальника надійшла вказівка зустрітись із заявником ОСОБА_21 . Він з ним зустрівся біля турніке, коли ОСОБА_21 прийшов до приміщення УСБУ в м. Суми. В таких випадках запис осіб, що прибули до УСБУ, не здійснюється. ОСОБА_21 сказав, що займається незаконною діяльністю, а саме: контрабандним шляхом перевозе запчастини через кордон, а ОСОБА_7 вимагав за це гроші, бо він сказав, що ці питання вирішує він, тобто кому возити. Спочатку він з ним усно спілкувався. А потім ОСОБА_21 прийшов із вже написаною заявою про вимагання неправомірної вигоди у нього ОСОБА_7 в розмірі 1000 доларів США за контрабандний перевіз запчастин з України в Росію, а за це обіцяв ОСОБА_21 не перешкоджати перетинати кордон. ОСОБА_21 ним попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України. Після цього ОСОБА_15 оформив відповідні документи і згідно зі ст. 214 КПК України спрямував їх до військової прокуратури Сумського гарнізону. По мірі надходження скарг від ОСОБА_21 на ОСОБА_7 ОСОБА_15 склав документи. Також ним в рамках кримінального провадження було проведено ряд дій  негласні слідчі розшукові дії, аудіо-, відеофіксацію подій щодо вимагання ОСОБА_7 неправомірної вигоди від ОСОБА_21 , тобто контроль за злочином він здійснював. До контролю за злочином був залучений і ОСОБА_21 . 
		Після проведення всіх необхідний дій ОСОБА_21 працівниками УСБУ ОСОБА_18 та ОСОБА_19 у присутності понятих помітили гроші, які були надані УСБУ в Сумській області, передали їх ОСОБА_21 , про що був складений протокол. 
		Доручення прокурора виконували ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Участі в затриманні ОСОБА_7 . ОСОБА_15 не приймав. 
		Свідок ОСОБА_18  суду пояснив, що в 2016 році працював старшим оперуповноваженим УСБУ в Сумській області. Приблизно в січні 2016 року, десь за два дні до затримання ОСОБА_7 , він від свого безпосереднього керівника ОСОБА_15 дізнався, що є заява ОСОБА_21 про вимагання у нього ОСОБА_7 1000 доларів США за не перешкоджання у незаконному переміщенні товарів через кордон і зареєстроване по цьому питанню кримінальне провадження. Також від ОСОБА_15 він отримав вказівку прийняти участь в затриманні ОСОБА_7 . ОСОБА_18 документував злочин. В подальшому складав протоколи НСРД. Перший раз ОСОБА_18 ОСОБА_21 побачив в день затримання ОСОБА_7 . 
		Коли відбулась передача грошей, то автомобіль ОСОБА_7 було заблоковано. ОСОБА_7 почав чинити опір, тому на нього були одягнуті кайданки. Коли вивели з автомобіля ОСОБА_7 , то в автомобіль ніхто не міг попасти. Захисника на місці затримання не було. ОСОБА_7 надав усну згоду на обшук автомобіля. Після безпосереднього затримання ОСОБА_7 військовий прокурор ОСОБА_39 розпочав огляд автомобіля. ОСОБА_18 також приймав участь в огляді автомобіля, в освідуванні ОСОБА_7 . На руках останнього світився порошок, коли на них світили люмінофорною лампою. З рук робились змиви. 
		На місці обшуку автомобіля він та інші працівники УСБУ були як помічники слідчого, чому сам слідчий не відкривав двері автомобіля і не витягував гроші, а робив це працівник СБУ, ОСОБА_18 не знає. 
		Свідок ОСОБА_19  суду пояснив, що в 20-тих числах січня 2016 року увечері до приймальні громадян УСБУ в Сумській області прибув ОСОБА_21 . Ця приймальня розташована до турнікета чергового, а тому запис таких громадян не здійснюється. Також тут були і поняті. Про прихід ОСОБА_21 йому сказав ОСОБА_15 . Хто знайшов понятих він не знає. Свідок зачитав ОСОБА_21 і понятим їхні права та обов`язки. ОСОБА_21 сказав, що у нього є кошти для надання неправомірної вигоди ОСОБА_7 . Він і надав 1000 доларів США, 10 купюр номіналом по 100 доларів. Вказівку помічати ці гроші йому надав ОСОБА_15 . ОСОБА_19 показав ці гроші понятим, скопіював їх на ксероксі. Потім гроші помітили люмінофором і передали ОСОБА_21 для вручення їх ОСОБА_7 . Також зробили контрольний зразок. Гроші ОСОБА_21 поклав у кишеню. Здається, в інших слідчих діях участь він не приймав, точно вже не пам`ятає. НСРД він не проводив. Документували даний злочин на підставі постанови прокурора про контроль над злочином. З постановою ОСОБА_19 ознайомив хтось з його керівників, його прізвища та прізвище прокурора, що було зазначено в постанові, він не пам`ятає. 
		Участь в слідчих діях при врученні грошей, в затриманні ОСОБА_7 . ОСОБА_19 не приймав. Свідок наполягав на тому, що кошти надав сам ОСОБА_21 .
		До вказаних показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суд відноситься критично, оскільки вони, по-перше, є суперечливими. Так всі троє свідків є співробітниками оперативного підрозділу УСБУ в Сумській області, приймали активну безпосередню участь в документуванні дій ОСОБА_7 . Але про походження грошей в сумі 1000 доларів США, які необхідно було передати ОСОБА_7 , вони дають різну інформацію, ОСОБА_15 стверджував, що гроші були виділені УСБУ в Сумській області, ОСОБА_19 зазначив, що ОСОБА_21 надав свої кошти, а ОСОБА_18 про походження грошей нічого не зміг пояснити. 
		По-друге, суд вважає, що вказані свідки мають у провадженні процесуальний інтерес на стороні обвинувачення і самих лише їх показань недостатньо для спростування доводів сторони захисту про непричетність ОСОБА_7 до вчинення вказаного злочину. 
		А по-третє, показання щодо вимагання ОСОБА_7 грошових коштів за незаконне переміщенні товару через держаний кордон ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 надали зі слів ОСОБА_21 , тобто з чужих слів, будучи співробітниками оперативного підрозділу, а тому їх показання на підставі ч. 7 ст.97КПК України не можуть бути визнані допустимими доказами.
		Свідок ОСОБА_16  суду пояснив, що в кінці січня 2016 року разом з ОСОБА_17 приїхали на ринок в м. Путивль і коли вони знаходились біля одного з магазинів у місті, то до них підійшли працівники служби безпеки і попросили побути понятими при обшуку автомобіля. Коли вони прийшли на місце проведення обшуку з ОСОБА_17 , то побачили, що біля автомобіля в кайданках на руках стоїть невідомий чоловік. Потім дізнався його прізвище, що це був ОСОБА_7 . Самого затримання ОСОБА_7 він не бачив. Не пам`ятає, хто гроші в автомобілі знайшов, чи працівник СБУ, чи працівник прокуратури. Були відкриті передні пасажирські дверцята і ОСОБА_16 бачив, як відкрили бардачок і витягнули гроші. Хто відкрив дверцята автомобіля він не пам`ятає. Дозвіл на огляд автомобіля у ОСОБА_7 запитували. Захисника при обшуку не було, не пам`ятає, чи роз`яснювали ОСОБА_7 права про захисника. На капоті автомобіля лежали ватки, але він не пам`ятає, хто, як і коли їх туди поклали.
		Також ОСОБА_16 був присутній під час обшуку службового кабінету і квартири ОСОБА_7 . Коли світили світлом працівники СБУ на його руки, то вони світились. Потім з них зробили змиви. 
		Свідок ОСОБА_17  суду пояснив, що спільно з ОСОБА_16 взимку 2016 року приймав участь як понятий під час проведення обшуку автомобіля Форд-Куга в м. Путивль. ОСОБА_40 понятими їх попросили працівники СБУ. Побачив під час обшуку, як відкрили чи вже були відкриті, цього він не пам`ятає, передні пасажирські дверцята автомобіля і з «бардачка» дістали гроші в сумі 1000 доларів США купюрами по 100 доларів. Хто відкрив двері не пам`ятає, на руках у ОСОБА_7 бачив кайданки. Коли відкрили автомобіль, то до нього ніхто не сідав. «Бардачок» відкрив працівник СБУ, а потім показав гроші. Але як він їх виймав з «бардачка» свідок не бачив. Світили на руки ОСОБА_7 , чи світилось на них щось він не пам`ятає. Щось також ватою витирали з рук ОСОБА_7 . З ОСОБА_16 їздили на обшуки кабінету службового в с. Нова Слобода і квартири в м. Путивль. Адвоката у ОСОБА_7 не було і свідок не пам`ятає, чи роз`яснювалось йому право на захист.
		Але суд зазначає, що свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 безпосередніми очевидцями передачі неправомірної вигоди ОСОБА_7 . ОСОБА_41 не були. Також вони зазначили суду, що коли вони підійшли на місце події, то дверцята в автомобілі були вже відкриті, ОСОБА_7 стояв біля нього. «Бардачок» в автомобілі відкрив працівник СБУ, як він його відкривав вони не бачили, а потім він їм показав гроші. Також обидва свідка суду зазначили, що вони не бачили як він їх виймав з «бардачка».
		Тому суд вважає, що показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 винуватість ОСОБА_7 беззаперечно не підтверджується.
		Відповідно до витягу з наказу №226-ОС від 30 листопада 2015 року ОСОБА_7 приступив до виконання посадових обов`язків начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (том 1 а. п. 164).
		Посадова інструкція начальника прикордонної служби затверджена лише 14 січня 2016 року, хоча ОСОБА_7 вже фактично з листопада 2015 року займав вказану посаду (том 1 а. п. 165-169).
		Вказані документи не підтверджують винуватості ОСОБА_7 , а лише констатують той факт, що з листопада 2015 року і до затримання 23 січня 2016 року ОСОБА_7 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		На підтвердження винуватості ОСОБА_7 стороною обвинувачення суду надані:
		-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 23 січня 2016 року, відповідно до якого старший оперуповноважений 4-го сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_19 в рамках кримінального провадження №42016200350000006 на підставі постанови заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_42 про проведення негласної (розшукової) дії від 22.01.2016 склав даний протокол про те, що 22.01.2016 в проміжок часу з 17:10 год. до 17:54 год в присутності понятих були оглянуті грошові кошти в сумі 1000 доларів США, які надав ОСОБА_21 , помічені та вручені останньому. В подальшому ОСОБА_21 вказані гроші 23.01.2016 приблизно о 13 год. передав ОСОБА_7 , за що той був затриманий 23.01.2016 о 13:30 год. В ході обшуку автомобіля Форд-Куга були вилучені грошові кошти в сумі 1000 доларів США, що були вручені ОСОБА_21 (том 2 а. п. 105);
		-3 протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за кримінальним провадженням №42016200350000006 від 27.01.2016, складених старшим оперуповноваженим 4-го сектору ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_18 , на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_43 №№28-т, 29-т від 15.01.2016 та дорученням слідчого військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_29 №6-т від 15.01.2016 на проведення негласної слідчої (розшукової) дії  аудіо, відеоконтроль стосовно ОСОБА_7 про те, що за результатами проведення відділом оперативного документування УСБУ в Сумській області 21.01.2016 та 23.01.2016 оперативно-технічних заходів отримані розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_21 , які підтверджують факт отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди. До даних протоколів маються додатки  оптичний диск «Arena» №278-т від 19.01.2016, MHI mikro SDHC «Team» №279-т від 19.01.2016, MHI mikro SDHC «Team» №280-т від 19.01.2016 (том 2 а. п. 106-115, 213).
		Зазначені вище документи сторона захисту просила визнати недопустимими доказами, оскільки сторона обвинувачення після закінчення досудового розслідування не відкрила їм докази на підтвердження законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій в даному провадженні.
		Для підтвердження законності проведення зазначених вище негласних слідчих (розшукових) дій в даному провадженні сторона обвинувачення надала суду наступні документи:
		-клопотання слідчого ОСОБА_29 від 15 січня 2016 року, погоджені прокурором, про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_7 , а саме: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж мобільних телефонів, які знаходяться в особистому користуванні ОСОБА_7 ; аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_7 (том 3 а. п. 7-11);
		-доручення слідчого ОСОБА_29 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України від 15 січня 2016 року, яке надано оперативним працівникам відділу по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю УСБУ в Сумській області, про аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_7 , зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, мобільних телефонів, якими користується ОСОБА_7 (том 3 а. п. 12-13);
		-постанова заступникавійськового прокурораСумського гарнізону ОСОБА_42 від 22січня 2016року пропроведення негласнихслідчих (розшукових)дій,згідно зякою постановленопровести вході досудовогорозслідування укримінальному провадженні№42016200350000006 від 14.01.2016 негласну слідчу (розшукову) дію  контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_7 у формі спеціального слідчого експерименту (том 3 а. п. 14-15);
		-2 ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_44 від 15 січня 2016 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_7 , а саме на: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж  телефонного номеру НОМЕР_2 , яким він користується; аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_7 , його розмов, рухів, дій в місцях, які він обере, за умови отримання неправомірної вигоди (том 3 а. п. 17-21).
		Як вбачається з реєстру досудового розслідування, що надійшов до суду разом з обвинувальним актом 03 березня 2016 року, то в ньому відсутня інформація про наявність у досудового розслідування вказаних вище документів щодо законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій (том 1 а. п. 9-13). 
		Також прокурор не надав суду доказів на підтвердження того, що при виконанні вимог ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування ним відкривались вище вказані документи обвинуваченому та його захисту.
		Крім того, прокурор не надав суду доказів на підтвердження того, що під час досудового розслідування ним своєчасно (заздалегідь) вживались заходи до розсекречування таких процесуальних документів, але йому відмовили у знятті грифу секретності.
		Згідно з листом голови Апеляційного суду Сумської області від 20.12.2016 клопотання військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_3 про розсекречування матеріалів у кримінальному провадженні №42016200350000006 від 14.01.2016 надійшло лише 08.12.2016, тобто вже під час розгляду провадження відносно ОСОБА_7 в суді, рішення апеляційним судом про їх розсекречування прийнято 19.12.2016 (том 3 а. п. 16).
		Як вбачається з клопотання державного обвинувача  заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_42 , адресованого судді Путивльського районного суду ОСОБА_45 , із вказаними вище документами щодо законності проведення негласних слідчих (розшукових) дій прокурор ознайомив ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 лише 29 грудня 2016 року, хоча для розгляду кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 до Путивльського районного суду надійшло 02 березня 2016 (том 3 а. п. 4-6).
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1?31/2011) положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно ? розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135?XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. 
		У вказаному рішенні Конституційного Суду України визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Європейський суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів  агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).
		Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст.290КПК прокурор або слідчий за його дорученнямзобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.
		Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватисьу змагальній процедурі судового розгляду.
		На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторінта права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини.
		Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинуваченняі захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає,що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять їїу гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів, призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року). 
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкритіне тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. 
		Згідно з ч. 1 ст.86КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманийу порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їхв нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК). 
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема,не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскількиє їх частиною.
		Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідуванняза ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2ст.36КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності,то за змістом статей 85, 92, 290КПК прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуруїх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Крім того, системне тлумачення ст.290КПК України свідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.
		При цьому варто враховувати й те, що суд може дослідити докази, які не відкривались іншій стороні після закінчення досудового розслідування виключно у випадку якщо про ці докази стало відомо після закінчення досудового розслідування.
		Якщо у процесі такого дослідження постанов, ухвал та клопотань буде встановлено порушення вимог ст. 290 КПК,то відомості наведені у відкритих процесуальних документах, не є допустимими доказами.
		За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тодіне було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 16 березня 2017 року в справі № 5-364кс16, від 12 жовтня 2017 року №5-237кс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №751/7557/15-к.
		Прокурор в обґрунтування своєї позиції про законність відкриття документів щодо негласних слідчих (розшукових) дій вже на стадії судового розгляду послався на постанову Верховного Суду №331/1989/16, винесену колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, де зазначено, що ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не є доказом у кримінальному провадженні. Ці процесуальні документи можуть бути надані і під час судового розгляду справи у суді першої інстанції. Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НСРД недопустимими доказами.
		Але суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №130/1001/17 в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного кримінального суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного кримінального суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного кримінального суду.
		Таким чином, зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду має перевагу над висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду.
		Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 253 КПК України особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням про таке обмеження. Конкретний час повідомлення визначається із урахуванням наявності чи відсутності загроз для досягнення мети досудового розслідування, суспільної безпеки, життя або здоров`я осіб, які причетні до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відповідне повідомлення про факт і результати негласної слідчої (розшукової) дії повинне бути здійснене протягом 12 місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом. 
		Обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 до суду надійшов 02 березня 2016 року. Таким чином, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язані були повідомити ОСОБА_7 про те, що його конституційні права були тимчасово обмежені не пізніше 02 березня 2016 року. Але прокурор не надав доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 письмово повідомлявся про це, чим були порушив вимоги ч. 2 ст. 253 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що надання стороною обвинувачення в суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей та часу для їх спростування.
		При цьому у пункті 62 рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року у справі "Ваньян проти Росії" (заява №53203/99) зазначив, що принцип рівності сторін  це один з аспектів широкої конценції справедливого суду, яка також включає в себе фундаментальне право на те, щоб процес був змагальним. У кримінальному процесі це означає, що як обвинувачення, так і захист повинні надати можливість знайомитися з міркуваннями і доказами, наданими іншою стороною, та коментувати їх.
		Захищене статтею 6 ЄКПЛ право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
		У своєму рішення від 12 лютого 2019 року «Якуба проти України» (заява №1452/09) ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції вимагає від сторони обвинувачення розкривати стороні захисту всі наявні речові докази проти обвинуваченого. Водночас, право на розкриття відповідних доказів не є абсолютним правом  воно може обмежуватися конкуруючими інтересами, такі як національна безпека, необхідність захисту свідків, секретність методів розслідування злочинів. Таким чином, на думку суду, нерозкриття певних доказів може бути зумовлене необхідністю захисту іншої особи або суспільним інтересом.
		На підставі викладеного суд зазначає, що сторона обвинувачення не довела суду, що несвоєчасне розсекречування прокурором клопотання слідчого ОСОБА_29 від 15 січня 2016 року, доручення слідчого ОСОБА_29 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. ст. 40, 41 КПК України від 15 січня 2016 року, постанови заступника військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_42 від 22 січня 2016 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, двох ухвал слідчого судді Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_44 від 15 січня 2016 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_7 було викликано необхідністю захисту національної безпеки, суспільних інтересів чи захисту іншої особи.
		Також суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 6 ст.246,ст.275КПК України за рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися інші особи. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Як вбачається з п. п. 4.12.4 та 4.12.5 Зводу відомостей, які становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України за №440 від 12 серпня 2005 року, відомості про факт або методи проведення НСРД та відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться чи планується проведення НСРД, розголошення яких строює загрозу національним інтересам і безпеці, становлять державну таємницю.
		Як встановлено судом, для проведення негласних слідчих (розшукових) дій був залучений ОСОБА_21 , у зв`язку з чим прокурор або слідчий повинні були винести постанову про залучення його для проведення негласних слідчих (розшукових) дій і до цього уповноважені особи мали відібрати від ОСОБА_21 заяву про надання добровільної згоди на участь у таких діях. Але така постанова прокурора чи слідчого відсутня, що привело до незаконності участі в проведенні всіх негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_21 .
		Крім того, ОСОБА_21 не залучався до участі в проведенні негласних слідчих (розшукових) дій як конфідент, а тому оперативним підрозділом УСБУ в Сумській області йому повідомлено про відомості, які становлять державну таємницю, а саме: про поведінку під час проведення контролю за вчиненням злочину та аудіо-відео контролю, про спосіб фіксування інформації, про зовнішній вигляд спеціальної записуючої техніки.
		Із наданих суду пояснень ОСОБА_21 вбачається, що під час зустрічі з ОСОБА_7 та під час його участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій працівники УСБУ в Сумській області одягали на нього відеокамеру, яку він після закінчення проведення вказаних дій їм повернув.
		Як вбачається з ч. 2, п. 1 ч. 3 ст.104КПК України у випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі. У вступній частині протоколу, серед іншого, зазначається інформація про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 252 КПК України фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цих Кодексом. За результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.
		Згідно із п. 1.11.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні аудіо-, відеоконтроль особи (ст. 260 КПК України) полягає в негласній (без відома особи) фіксації та обробці із використанням технічних засобів розмови цієї особи або інших звуків, рухів, дій, пов`язаних з її діяльністю або місцем перебування тощо.
		Системний аналіз вказаних норм чинного закону свідчить про те, що при проведенні такого виду негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи, обов`язково повинен бути складений протокол вручення, а потім і протокол повернення засобів аудіо-, відеоконтролю, які повинні, зокрема, містити характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, котрі застосовуються при проведенні процесуальної дії, що в подальшому дає змогу суду оцінити отримані в результаті проведення аудіо-, відеоконтролю особи докази з точки зору їх допустимості.
		Однак, стороною обвинувачення протоколи вручення та протоколи повернення засобів аудіо-, відеоконтролю за результатами проведення таких негласних слідчих (розшукових) дій як аудіо-, відеоконтроль особи не надані, що є черговою підставою для визнання результатів, отриманих при проведенні вказаних негласних слідчих (розшукових) дій, недопустимими.
		Враховуючи викладене,суд вважає,що клопотанняслідчого ОСОБА_29 від 15січня 2016року,погоджене прокурором,про дозвілна проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій відносно ОСОБА_7 ;доручення слідчого ОСОБА_29 про проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій упорядку ст.ст.40,41КПК Українивід 15січня 2016року;постанова заступникавійськового прокурораСумського гарнізону ОСОБА_42 від 22січня 2016року пропроведення негласнихслідчих (розшукових)дій;2ухвали слідчогосудді Апеляційногосуду Сумськоїобласті ОСОБА_44 від 15січня 2016року пронадання дозволуна проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій відносно ОСОБА_7 є недопустимимидоказами,оскільки вонивідкриті обвинуваченомута йогозахисникам післязакінчення досудовогорозслідування вжепід чассудового розгляду,що неє достатнімдля відстоюваннястороною захистусвоєї позиціїу кримінальномупроцесуальному змаганні.За такихумов,коли стороніобвинувачення відомівсі докази,а стороназахисту неволодіє інформацієюпро нихдо завершеннярозслідування,порушується балансінтересів укримінальному процесі. 
		Також суд зазначає, що ЄСПЛ у своєму рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.
		У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом. 
		На підставі викладеного суд вважає, що протокол прорезультати контролюза вчиненнямзлочину від23січня 2016року,3протоколи зарезультатами проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій закримінальним провадженням№42016200350000006від 27.01.2016з додаткамиу виді оптичногодиску «Arena»№278-твід 19.01.2016,MHImikroSDHC«Team»№279-твід 19.01.2016,MHImikroSDHC«Team»№280-твід 19.01.2016,№278-твід 19.01.2016необхідно визнатинедопустимими,застосувавши доктрину«плодів отруєногодерева»,оскільки обвинуваченомута йогозахисту небули відкритідокази законностіпроведення негласнихслідчих дійта контролюнад злочином,і такий висновок узгоджується з наведеною позицією ЄСПЛ щодо допустимості доказів, який неодноразово в своїх рішеннях також наголошував, що порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
		Хоча протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 23 січня 2016 року судом визнаний недопустимим доказом з підстав, вказаних вище, суд також звертає увагу і на наступні порушення, допущені під час його складання. 
		Відповідно до ч. 4 ст.271КПК України про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.
		Як вбачається з матеріалів провадження, контроль за вчиненням злочину закінчувався відкрито затриманням обвинуваченого ОСОБА_7 23 січня 2016 року о 13:30 год., тобто відкритим фіксуванням, але в порушення вимог ч. 4 ст.271КПК України вказаний протокол складений 23 січня 2016 року з 13:15 год. до 17:10 год. таємно без присутності ОСОБА_7 , що, на думку суду, привело до порушення таких засад кримінального провадження як законність і права на захист, оскільки обвинувачений був позбавлений права висловлювати свої заперечення чи зауваження стосовно проведених, хоча б в частині відкритих, відносно нього дій.
		Прокурором суду наданий протокол огляду, вручення та помічення грошових коштів від 22 січня 2016 року з додатками, з якого вбачається, що старший оперуповноважений ВБКОЗ УСБУ в Сумській області ОСОБА_19 у присутності понятих в приймальні УСБУ в Сумській області оглянув грошові кошти в сумі 1000 доларів США, які надав ОСОБА_21 . Грошові кошти були помічені спеціальною речовиною (люмінофор), також зразок даної речовини був нанесений на аркуш паперу і запакований в паперовий конверт. Після цього їх відкопіювали і вручили ОСОБА_21 , який поклав їх до внутрішньої кишені куртки. Ці кошти він повинен був передати ОСОБА_7 (том 1 а. п. 87-92). 
		Сторона захисту вказаний доказ просила визнати недопустимим, оскільки він отриманий з порушенням вимог КПК України, так як складений не уповноваженою на те особою і 22 січня 2016 року ОСОБА_21 не перебував в приміщенні УСБУ в Сумській області.
		Також суд зазначає, що слушним є твердження сторони захисту щодо фальсифікації вказаного протоколу, бо як вбачається з листа т.в.о. начальника УСБУ в Сумській області від 10.06.2016 ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , які зазначені понятими у протоколі, та ОСОБА_21 у січні 2016 року не відвідували приміщення УСБУ в Сумській, який є режимним об`єктом і вільного доступу до нього громадяни не мають. 
		Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 зазначили, що ці дії проводились в приймальні УСБУ в Сумській області, яка розташована зразу на вході до приміщення до турнікета і таких осіб у них не реєструють. 
		Але сторона обвинувачення доказів на підтвердження того, що ОСОБА_21 , поняті ОСОБА_46 , ОСОБА_47 22 січня 2016 року дійсно перебували в приміщенні УСБУ у Сумській області, де в цей день помічались грошові кошти, суду не надала. Також не надано суду доказів, що приймальня УСБУ, про яку зазначено в протоколі і в якій помічались грошові кошти, дійсно розташована в такому місці, що реєстрація громадян, які відвідують приміщення УСБУ в Сумській області, не здійснюється. 
		Хоча обов`язок довести законність дій при складанні протоколу помічення та вручення грошей та спростувати твердження сторони захисту в цій частині покладений на прокурора.
		Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів безпеки здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.
		Але як вбачається з протоколу, склав його оперуповноважений УСБУ в Сумській області ОСОБА_19 , будь-якого посилання на доручення слідчого або прокурора про надання вказівки на його складання, він не містить і суду прокурор не надав такого доручення.
		Крім того, протокол про огляд, вручення та помічення грошових коштів від 22.01.2016 був складений оперуповноваженим ОСОБА_19 на підставі постанови прокурора від 22.01.2016 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль над вчиненням злочину, який судом визнаний недопустимим, про що зазначено вище.
		Проаналізувавши протокол огляду, вручення та помічення грошових коштів від 22 січня 2016 року з додатками, суд приходить до висновку, що він є недопустимим доказом, оскільки в рамках кримінального провадження оперуповноважений оперативного підрозділу ОСОБА_19 помітив грошові кошти, відкопіював їх, помітив спеціальною речовиною-люмінофором, він же і склав цей протокол, замість слідчого або прокурора. При цьому в порушення вимог ст. 41 КПК України стороною обвинувачення суду не надано доказів, що ця особа дійсно діяла на підставі письмового доручення слідчого або прокурора, як того вимагає закон. 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_7 стороною обвинувачення суду надані:
		-протокол затримання від 23 січня 2016 року, в якому зазначено, що заступником військового прокурора Сумського гарнізону ОСОБА_48 був затриманий ОСОБА_7 23 січня 2016 року о 13:30 год. в присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_16 . Під час затримання у нього були виявлені та вилучені два мобільних телефони: «Lenovo S660» та «Samsung E 1200 R», на які ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми 26 січня 2016 року накладений арешт (том 1 а. п. 235-239, том 2 а. п. 60);
		-протокол обшуку від 23 січня 2016 року, з якого вбачається, що слідчим ОСОБА_29 у присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , з участю старшого оперуповноваженого УСБУ в Сумській області ОСОБА_49 , старшого офіцера ВП по СПЗ ОСОБА_50 , заступника військового прокурора ОСОБА_42 , затриманого ОСОБА_7 був здійснений обшук автомобіля Форд-Куга, р.н. НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_7 . Під час обшуку в «бардачку» автомобіля виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 1000 доларів США, номера купюр яких збігаються з номерами купюр, що були помічені в УСБУ в Сумській області 22 січня 2016 року та вручені ОСОБА_21 (том 1 а. п. 241-244);
		-протокол освідування від 23 січня 2016 року, в якому зазначено, що слідчий ОСОБА_29 за допомогою ультрафіолетової лампи просвітив ліву та праву руки ОСОБА_7 і було виявлено нашарування речовини, яка люмінує блідо голубим кольором. Також були зроблені змиви з рук ОСОБА_7 (том 1 а. п. 247-250);
		-ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 січня 2016 року, якою слідчому військової прокуратури ОСОБА_29 був наданий дозвіл на обшук автомобіля Форд-Куга, д.н. НОМЕР_3 , що зареєстрований на праві власності за ОСОБА_30 , з метою відшукування та вилучення грошових коштів у вигляді доларів США в кількості 10 штук номіналом по 100 доларів США кожна (том 2 а. п. 59);
		-додаток до вказаних вище протоколів у виді флеш-карти (том 1 а. п. 250);
		-протокол огляду від 23 січня 2016 року, складений слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_29 про огляд мобільного телефону марки «Lenovo S660», який належить ОСОБА_7 і був вилучений у нього під час затримання (том 1 а. п. 173-178); 
		-протокол огляду від 23 січня 2016 року, складений слідчим військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_29 за результатами огляду мобільного телефону марки «Samsung E 1200 R», що належить ОСОБА_7 і був вилучений у нього під час затримання (том 1 а. п. 179-193);
		-висновок судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №1391 від 19 лютого 2016 року про те, що на поверхні десяти грошових купюр номіналом 100 доларів США, на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_7 , на поверхні аркуша паперу білого кольору зі зразком спеціальної хімічної речовини є сліди спеціальної хімічної речовини і ці сліди мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої на порівняння (том 2 а. п. 68-77).
		Сторона захисту просила визнати ці докази недопустимими, оскільки вони здобуті з порушенням вимог КПК.
		Суд зазначає, що самі по собі вказані документи не можуть слугувати доказами винуватості ОСОБА_7 , оскільки суд повинен перевірити чи законно був затриманий ОСОБА_7 , які законні підстави були для проведення обшуку автомобіля, освідування ОСОБА_7 , огляду його мобільних телефонів, призначення судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин.
		Підставами затримання ОСОБА_7 , вилучення у нього мобільних телефонів і складання протоколу затримання, огляду мобільних телефонів, призначення експертизи, проведення освідування ОСОБА_7 , під час якого перевірялась наявність на його руках наявність люмінофору і складання протоку освідування, проведення обшуку автомобіля Форд-Куга, виявлення в ньому грошових коштів та складання протоколу обшуку були:
		-постанова прокурора від 22 січня 2016 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії  контроль за вчиненням злочину;
		-протокол огляду, вручення та помічення грошових коштів від 22 січня 2016 року, бо саме ці кошти, на думку обвинувачення, і були вилучені під час обшуку автомобіля Форд-Куга;
		-проведені відносно ОСОБА_7 негласні слідчі (розшукові) дії, інформація про які викладена в 2 протоколах за результатами проведення негласної слідчої дії (розшукової) дії за кримінальним провадженням від 14 січня 2016 року.
		Але вказані докази судом визнані недопустимими, про що зазначено вище.
		Також суд зазначає, що в ухвалі слідчого судді не зазначені номери купюр, на відшукування яких наданий дозвіл, що перешкоджає суду встановити достовірність того, що у ОСОБА_7 були вилучені саме ті грошові купюри, що в УСБУ Сумській області передавались ОСОБА_21 для вручення обвинуваченому.
		Крім того, суд звертає увагу, що будь-якої інформації, яка доводить винуватість ОСОБА_7 , оглядом вказаних вище мобільних телефонів не встановлено. 
		Всі телефонні дзвінки здійснені ОСОБА_21 ОСОБА_51 і навпаки, ОСОБА_7 ОСОБА_21 , вже після написання заяви до правоохоронних органів.
		На підставі викладеного, застосовуючи доктрину ЄСПЛ «плодів отруєного дерева», суд визнає протокол затримання ОСОБА_7 від 23 січня 2016 року; протокол обшуку автомобіля Форд-Куга від 23 січня 2016 року; протокол освідування ОСОБА_7 від 23 січня 2016 року; додаток до протоколів затримання, обшуку, освідування у виді флеш-карти ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 січня 2016 року про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля Форд-Куга; протокол огляду від 23 січня 2016 року мобільного телефону марки «Lenovo S660», який належить ОСОБА_7 і був вилучений у нього під час затримання; протокол огляду від 23 січня 2016 року за результатами огляду мобільного телефону марки «Samsung E 1200 R», що належить ОСОБА_7 і був вилучений у нього під час затримання; висновок судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №1391 від 19 лютого 2016 року недопустимими, оскільки вони здобуті завдяки доказам, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і які судом визнані недопустимими.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_7 сторона обвинувачення надала 2 рапорти про результати охорони державного кордону зміною прикордонних нарядів ВПС «Нова Слобода» зміною з 08:00 30.12.2015 до 20:00 30.12.2015, з 20:00 30.12.2015 до 08:00 31.12.2015, 2 протоколи огляду документів, а саме цих рапортів, від 25 лютого 2016 року (том 1 а. п. 61-67, том 2 а. п. 130-133).
		З рапортів вбачається, що прикордонним нарядом відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у період часу з 08:00 год. 30 грудня 2015 року до 08:00 год. 31 грудня 2015 року ознак порушення державного кордону та прикордонного режиму не виявлено, в тому числі і в районі інформаційного покажчика №1287, біля якого, по версії сторони обвинувачення, ОСОБА_21 незаконно перемістив товар через державний кордон у період часу з 20:20 год. 30.12.2015 до 02:00 год. 31.12.2015.
		З протоколів про огляд вказаних рапортів вбачається, що слідчий оглянув їх і встановив, що у період часу з 08:00 год. до 20:00 год. 30 грудня 2015 року і з 20:00 год. 30 грудня 2016 року до 08:00 год. 31 грудня 2016 року порушники державного кордону України не затримувались.
		Сторона захисту зазначені рапорти та протоколи просила визнати неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують винуватість.
		Але зазначені рапорти та протоколи огляду не тільки не підтверджують винуватості ОСОБА_7 , а навпаки, спростовують її, оскільки факту незаконного перетину кордону ОСОБА_21 не було зафіксовано, що суду підтвердили свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . І їх показання в цій частині узгоджуються з показання самого обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Як вбачається з рапорту про виявлення кримінального правопорушення начальника 4 сектору БКОЗ УСБУ в Сумській області від 12 січня 2016 року ОСОБА_27 , заяви ОСОБА_21 від 12 січня 2016 року, його пояснень від 12 січня 2016 року, ОСОБА_21 у грудні 2015 року поза пунктом пропуску перемістив через державний кордон України партію автомобільних запчастин, яку продав одному з мешканців Російської Федерації. Про даний факт дізнався ОСОБА_7 і почав вимагати у нього 1000 доларів США. Але ОСОБА_21 не бажає йому платити і тому звернувся до УСБУ в Сумській області (том 1 а. п. 80-85).
		Суду також надані повідомлення начальника окремого відділу ВБ по ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_28 від 12 січня 2016 року про вчинення злочину ОСОБА_7 , повідомлення ОСОБА_21 від 12 січня 2016 року про вчинення злочину, з яких вбачається, що 12 січня 2016 року ОСОБА_21 звернувся до відділення внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_6 з повідомленням про те, що у грудні 2015 року поза пунктом пропуску перемістив через державний кордон України партію автомобільних запчастин, яку продав одному з мешканців Російської Федерації. Про даний факт дізнався ОСОБА_7 і почав вимагати у нього 1000 доларів США. Але ОСОБА_21 не бажає йому платити і тому звернувся до даної служби за допомогою (том 1 а. п. 156-159).
		Вказані документи стали підставою внесення відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування, але беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_7 вони не є.
		Також суд звертає увагу, що 12 січня 2016 року ОСОБА_21 , звернувшись із заявою до правоохоронних органів, лише за 12 днів до цього незаконно перемістив товар через державний кордон України, як на цьому наполягає сторона обвинувачення, але у заяві, поясненнях та повідомленні не зміг навіть зазначити конкретної дати, лише вказав, що в грудні 2015 року він вчинив ці дії.
		Суду не зрозуміло чому ОСОБА_21 в один і той же день, тобто 12 січня 2016 року, звертається до двох різних установ, тобто до УСБУ в Сумській області та до відділення внутрішньої безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ідентичними заявами про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 .
		ОСОБА_21 суду також не зміг цього пояснити.
		Не зрозуміло також і те, чому представники вказаних державних установ, отримавши заяви від ОСОБА_21 про вчинення злочину 12 січня 2016 року, зволікали зі своєчасним їх переданням за належністю до військової прокуратури Сумського гарнізону з метою внесення відомостей про злочин до ЄРДР і передали їх лише 14 січня 2016 року.
		Прокурор підтверджуючих документів або логічних пояснень вказаним вище фактам суду також не надав.
		Прокурором суду надані протоколи обшуків від 23 січня 2016 року, складені заступником прокурора ОСОБА_48 , квартири за місцем проживання ОСОБА_7 та його службового кабінету, під час яких нічого виявлено та вилучено не було (том 2 а. п. 33-40).
		Сторона захисту просила визнати вказані докази неналежними та недоспустими.
		Суд зазначає, що вказані протоколи носять інформативний характер, ніякої доказової бази в даному провадженні не мають взагалі, а тому вони є неналежними доказами.
		Як вбачається з протоколу огляду місяця події від 23 лютого 2016 року, схеми та фототаблиці до нього, старший офіцер ВВБ по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_52 з участю дільничного інспектора прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_53 за дорученням слідчого ОСОБА_29 №25-917вих16 від 18 лютого 2016 року провів огляд ділянки місцевості в районі інформаційного покажчика №1287 «Увага! Державний кордон України. Прохід заборонено», який знаходиться на околиці села Горки Путивльського району Сумської області, де за версію обвинувачення ОСОБА_21 незаконно перемістив товар. Під час огляду нічого не виявлено. Оглядом встановлено, що знак знаходиться не поряд з річкою, відстань від знаку до річки оглядом не встановлена. Огляд проводився без участі ОСОБА_21 (том 2 а. п. 3-14).
		Сторона захисту просила визнати вказаний протокол недопустимим.
		Але суд зазначає, що жодної доказової сили вказаний протокол не має, а тому є неналежним, оскільки ні прямо, ні опосередковано не підтверджує винуватості ОСОБА_7 , що підлягає доказуванню в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_7 прокурор надав суду протокол про адміністративне правопорушення СхРУ №123504 від 19.02.2016, що складений відносно ОСОБА_21 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, останній в період часу з 20:20 год. 30.12.2015 по 02:00 31.12.2015 на напрямку н.п. Горки (Україна)  н.п. Олексіївка (РФ) в районі і/п 1287 здійснив порушення державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (том 2 а. п. 137).
		При цьому суд звертає увагу, що у зазначеному протоколі відсутня інформація щодо переміщення через кордон товару. Складається він в той час, коли ОСОБА_7 вже затриманий і проводиться досудове розслідування.
		ОСОБА_21 ще 12 січня 2016 року повідомив про здійснення ним незаконного перетину кордону у грудні 2015 року як окремому ІНФОРМАЦІЯ_5 , так і УСБУ в Сумській області, але жодних заходів для складання протоколу і направлення його для розгляду до суду до 19 лютого 2016 року не було вжито.
		Відповідно до листа від 17 лютого 2016 року слідчий військової прокуратури ОСОБА_29 направив начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_14 протокол допиту ОСОБА_21 з метою вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП (том 2 а. п. 134) 
		Також суд звертає увагу, що у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Держприкордонслужби 14.02.2005 №111, затвердженої в Міністерстві юстиції України 23.02.2005 за №261/10541, по факту незаконного перетину кордону ОСОБА_21 у грудні 2015 року керівництво ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов`язано було письмовим наказом призначити службове розслідування з метою перевірки порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді зміною прикордонного наряду ВПС «Нова Слобода» з 30 на 31 грудня 2015 року, які не виявили порушника державного кордону ОСОБА_21 . Але такого розслідування призначено не було, перевірка по факту перетину кордону ОСОБА_21 не проводилась і не перевірялось на його спроможність повідомлення ОСОБА_21 про переміщення з 30 на 31 грудня 2015 року на гумовому човні в морозну погоду по річці Сейм, яка була вкрита кригою, 60 коробок вантажу в районі інформаційного покажчика 1287, річка від якого знаходиться на відстані не менш 200-300 метрів, що підтвердив суду свідок ОСОБА_10 , який склав протокол на ОСОБА_21 (том 4 а. п. 7).
		Суд зазначає, що протокол відносно ОСОБА_21 складений 19.02.2016, а огляд місця події проведений 23.02.2016. 
		Відповідно до постанови Путивльського районного суду від 25.02.2016 Динслер притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становлять 1700 грн., за те, що в період часу з 20:20 год. 30.12.2015 по 02:00 31.12.2015 в районі і/п №1287 на напрямку н.п. Горки (Україна)  н.п. Олексіївка (РФ) незаконно перетнув державний кордон України поза встановленим пунктом пропуску з метою незаконного пере6міщення товару, чим порушив ст. 9 Закону Украни «Про державний кордон України» (том 2 а. п. 139). Також в постанові зазначено, що в суді ОСОБА_21 свою провину визнав повністю та пояснив, що «…у вказаний період, точної дати не пам`ятає, поза пунктом пропуску перетнув державний кордон по річці Сейм на резиновому човні, перемістивши на територію РФ 60 коробок з товаром. Підтвердив, що немає підстав для самообмови».
		Суд звертає увагу, що під час розгляду справи в суді ОСОБА_21 вказав, що не пам`ятає точної дати переміщення товару. В той же час, сторона обвинувачення встановила, що це було саме з 30 на 31 грудня 2015 року, хоча в матеріалах провадження доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_21 правопорушення саме в цей час немає.
		Прокурором суду наданий лист №14/1897 від 24 лютого 2016 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , адресований слідчому військової прокуратури ОСОБА_29 , про те, що в період з 29 по 31 грудня 2015 року по відділу управління службою управління ІНФОРМАЦІЯ_3 від начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майора ОСОБА_7 будь-якої інформації про факти порушення або про підготовку до порушення вказаного кордону на ділянці відповідальності не надходило (том 2 а. п. 144). 
		Вказані вище документи сторона захисту просила визнати недопустимими, оскільки вони свідчать про провокацію з боку правоохоронних органів відносно ОСОБА_7 . 
		Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст.271КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, аби правоохоронні органи цьому не сприяли.Докази, отримані в результаті провокації злочину, визнаються недопустимими та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах«Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року. Так, для визначення провокації злочину Європейський суд встановив наступні критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
		Згідно з рішенням ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року у справі «Ваньян проти Росії» № 53203/99 (пункти 47,49) коли трапляється, що дії таємних агентів спрямовані на підбурювання злочину, і немає підстав вважати, що він був би скоєний без їхнього втручання, то це виходить за рамки розуміння таємного агента і може бути названо провокацією. Таке втручання і його використання в розгляді кримінальної справи може непоправно підірвати справедливість судового розгляду.
		З викладеного вбачається, що в разі надходження від обвинуваченого заяви про вчинення провокації злочину, саме прокурор повинен довести відсутність такої провокації під час вчинення злочину.
		Проаналізувавши зазначені вище докази, суд приходить до висновку, що при здійсненні заходів контролю за вчиненням злочину органи досудового розслідування діяли поза межами принципу «пасивного розслідування», спонукаючи ОСОБА_7 до злочинних дій.
		Так,допитаний судом свідок ОСОБА_21  пояснив, що десь у грудні 2015 року знаходився в кафе в м. Путивль, де познайомився з чоловіком на ім`я ОСОБА_54 . Під час розмови сказав, що хотів би підзаробити, так як має скруту, але не знає як. На що ОСОБА_54 йому дав номер телефона ОСОБА_24 і сказав, що це прикордонник, який може допомогти у перевезенні товару через кордон в Росію. Через деякий час ОСОБА_21 зателефонував ОСОБА_24 і запитав, яка є робота, на що той відповів, що можна перевозити запчастини через кордон. 
		До знайомства з ОСОБА_24 ОСОБА_21 не знав як переміщати товар через кордон. Він пояснив, що якщо є товар, то ОСОБА_21 телефонує йому, а ОСОБА_7 говорить куди потрібно їхати. 
		Так, в кінці грудня 2015 року він знайшов товар і придбав його у незнайомого чоловіка з м. Конотоп на ім`я ОСОБА_55 . Раніше знайомий з ним не був, номер його телефону йому також дав ОСОБА_54 з кафе. ОСОБА_55 дав йому в борг без грошей 60 комплектів поршнів до автомобіля. ОСОБА_55 підвіз весь товар йому до зупинки перед м. Путивль, там ОСОБА_21 перевантажив коробки до свого автомобіля і перевіз їх до м. Путивль до себе додому за 3 рази, так як за один раз коробки не влазили до його автомобіля Нива. ОСОБА_55 чекав його поки він не перевіз весь товар. Потім разів за 3 ОСОБА_21 перевіз поршні до своєї дачі в с. Горки Путивльського району. 
		До придбання товару у ОСОБА_56 знайшов в інтернеті чоловіка на ім`я ОСОБА_57 , який жив в Росії і захотів купити у нього поршні. Також з ОСОБА_58 домовились, що запчастини він переправить на гумовому човні через річку Сейм. 
		По телефону ОСОБА_21 повідомив ОСОБА_7 про наявність товару, який йому повідомив, що з 18 до 01-02 год., точної дати не пам`ятає, в с. Горки він може перекинути товар через кордон біля знаку «Кордон України». Возив він товар перед Новим роком з вечора і до пізньої ночі. З дачі товар за 3 рази перевіз до річки. А на гумовому човні через річку переправив товар через кордон України з Росією за 5-6 разів, де товар передав ОСОБА_59 , за що отримав від нього 3600 доларів США. 
		1400 доларів США ОСОБА_21 віддав за товар ОСОБА_60 . Також ОСОБА_7 йому ще сказав, що як закінчить він, то щоб йому зателефонував. Але ОСОБА_21 зразу не зателефонував, лише наступного дня це зробив. ОСОБА_24 говорив коли будуть гроші, але йому не хотілось їх віддавати, тому сказав, що немає грошей. ОСОБА_7 йому постійно говорив, що у нього будуть неприємності. Тому ОСОБА_21 злякався і звернувся до СБУ в січні 2016 року. Написав заяву, перебував там недовго, тоді ж йому сказали, щоб приніс 1000 доларів США. 
		Через деякий час ОСОБА_21 зателефонували з СБУ і сказали, щоб в цей день приїхав до них з грошима. Він приїхав до СБУ, дав їм гроші, про що написав заяву. Коли дав гроші, то їх в СБУ помітили, вони світились фіолетово-синім кольором, з них зняли копії. Після цього гроші віддали йому і він поклав їх в кишеню куртки. В день отримання коштів і наступного дня йому телефонував ОСОБА_7 23 січня 2016 року ближче до обіду він зустрівся з ОСОБА_7 . Перед цим в м. Путивль працівники СБУ розмістили на ньому апаратуру, на яку фіксувалась їхня зустріч. Під час зустрічі з ОСОБА_7 , за його вказівкою, поклав гроші у бардачок.
		ОСОБА_21 лише один раз перемістив товар через кордон. Йому ОСОБА_7 розповідав як і куди треба їхати, щоб перемістити товар. Також звертався із заявою і до внутрішньої безпеки прикордонників. ОСОБА_21 зазначив, що в один день в грудні 2015 року, придбав товар у ОСОБА_61 , перевіз його до м. Путивль за 3 рази, з м. Путивль перевіз його до с. Горки Путивльського району теж за 3 рази, при цьому до дачі їхати йому 40 хв.  1 година, з дачі перевіз до річки Сейм, а там через річку перевіз товар через кордон на гумовому човні за 5-6 разів.
		Аналізуючи показання ОСОБА_21 , суд зазначає, що він хотів займатись незаконною діяльністю, ініціатором зустрічей з ОСОБА_7 був саме він. Надав суперечливі показання щодо придбання товару, його переміщення через кордон та продажу невідомій особі. Ні прізвищ, ні номерів телефону він вказати не зміг.
		Під час досудового розслідування сторона обвинувачення не прийняла жодних заходів для перевірки достовірності показань ОСОБА_21 та встановлення чоловіків на ім`я ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_57 .
		Також не спростована і версія ОСОБА_24 , який вказав, що з ОСОБА_21 його познайомив попередній начальник ОСОБА_62 , представивши як особу, яка є добровільним помічником прикордонників.
		В судовому засіданні прокурор не заявляв клопотань про допит свідка ОСОБА_63 .
		Крім того, суд зазначає, що не витримує ніякої критики і версія ОСОБА_21 про переміщення товару через річку Сейм у кінці грудня 2015 року на гумовому човні, коли вже була морозна погода і на річці малась крига, що підтверджується листом Сумського обласного центру з гідрометеороголії від 25.03.2016 (том 4 а. п. 59).
		Також суд зазначає, що ОСОБА_21 вказав, що перевозив товар через річку поряд з інформаційним знаком, біля якого поряд річки немає, що було встановлено в судовому засіданні,
		Сумнівними є показання ОСОБА_21 і про те, що його знайомство з ОСОБА_7 відбулось по телефону і зразу ж при першій розмові останній розказав йому як можна незаконно переміщати товар через кордон. 
		Крім того, стороною обвинувачення не надано суду доказів на підтвердження того, що до початку написання заяви ОСОБА_21 було достатньо підстав вважати про можливе вчинення злочину ОСОБА_24 .
		Про провокацію свідчить і той факт, що день передачі коштів ОСОБА_7 призначили саме працівники УСБУ в Сумській області, які зателефонували ОСОБА_21 і сказали, щоб у відповідний день він прибув до них з грошима.
		Наведене вище та конкретні обставини провадження, поведінка ОСОБА_21 під час описаних подій, показання в суді ОСОБА_21 , які суперечать показанням зазначених вище свідків, наполегливість та ініціативність ОСОБА_21 у встановленні контактів з ОСОБА_7 за відсутності ініціативи з боку останнього, проведення органом досудового розслідування аж ніяк не «пасивного розслідування», непідтвердження того, що до початку операції було достатньо підстав вважати за можливе вчинення злочину, беззаперечно свідчать про провокацію вчинення злочину з боку органу досудового розслідування.
		У зв`язку з цим суд погоджується з доводами сторони захисту щодо вчиненої провокації, яка за описаних ознак відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Раманаускас проти Литви» (Ramanauskas v. Lithuania)від 5 лютого 2008 року, «Таранекс проти Латвії» (Taraneks v. Latvia) від 2 грудня 2015 року).
		В той же час прокурор, не спростував тверджень обвинуваченого та його захисників про відсутність у діях працівників правоохоронних органів ознак провокації злочину, хоча саме на нього покладений такий обов`язок. що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у справах «Ваньян проти Росії», «Тейксейре де Кастро проти Португалії», підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду.
		   Також суд зазначає, що всі інші докази, що надані прокурором і перераховані судом вище, ніякої доказової бази для підтвердження винуватості не містять, вони носять лише інформативний характер щодо проходження служби ОСОБА_7 , його характеристики.
		   Крім того, судом встановлено, що досудове розслідування даного провадження здійснював слідчий військової прокуратури Сумського гарнізону ОСОБА_29 .
		В той же час, прокурор не надав суду доказів на підтвердження того, що вказана особа дійсно мала повноваження на здійснення досудового розслідування.
		На даний факт в судовому засіданні неодноразово звертала увагу сторона захисту.
		На думку прокурора, слідчий ОСОБА_29 був призначений на усною вказівкою прокурора і доказом його повноважень є витяги з кримінального провадження про внесення відомостей до ЄРДР за фактом вимагання неправомірної вигоди, де він зазначений слідчим (том 4 а. п. 95, 96).
		Але суд зазначає, що всупереч вимогам ст. ст. 39, 40 КПК України сторона обвинувачення не надала суду будь-яких доказів на підтвердження законності здійснення досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_7 саме слідчим ОСОБА_29 , а саме: постанови про його призначення, чи доручення про проведення досудового розслідування. 
		Лише витяги з ЄРДР такими доказами не є.
		Тому суд констатує, що окрім зазначених вище підстав щодо недопустимості доказів, надані суду стороною обвинувачення докази зібрані слідчим, який не мав повноважень на проведення досудового розслідування. А в свою чергу, це є підставою для визнання їх недопустимими.
		Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. 
		Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст.17КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до п. 19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 01листопада 1996року «Прозастосування КонституціїУкраїни приздійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. 
		Відповідно до ч. 3ст. 373 КПК Україниобвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що належних і допустимих доказів на підтвердженнявинуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину стороною обвинувачення суду не надано та під час судового розгляду їх не здобуто.
		За таких обставин, ОСОБА_7 необхідно виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування обирався, але строк його дії закінчився ще до надходження провадження до суду.
		В зв`язку з виправданням обвинуваченого, відповідно довимог ст. 124 КПК України,процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, на суму 1845 грн. стягненню з обвинуваченого не підлягають і їх необхідно віднести на рахунок коштів Державного бюджету України.
		Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні зазначеного злочину.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 1845 грн. віднести на рахунок держави. 
		Речові докази  телефони марки «Lenovo», телефон марки «Samsung», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, повернути ОСОБА_7 , залишити останньому; 2 ватні тампони змивів з рук ОСОБА_7 , контрольний зразок ватного тампону, зразок спеціальної хімічної речовини, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, знищити; грошові купюри номіналом кожна по 100 доларів США LB 72747075 M, LF 81349544 I, HE 84669371 B, KB 07228301 A, HH 50166270 A, HH 50166249 A, KB 42747831 A, KK 29349981 C, HB 35691079 A, HA 86254157 A, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Сумського гарнізону, обернути в доход держави.
		Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...