Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/392/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 27.09.2019. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 23.09.2019
Номер судового провадження: 10090/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 вересня 2019 р.Справа № 480/392/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
		Суддів: Мінаєвої О.М. ,  Бегунца А.О. ,
		за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
		представника відповідача Кошеленко В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року, суддя Шевченко І.Г., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 27.05.19 року по справі № 480/392/19
		за позовом        ОСОБА_1  
		до       Головного управління Державної податкової служби у Сумській області               
		про визнання протиправним нарахування суми грошового зобов`язання та скасування податкового повідомлення-рішення,
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, в якому просив суд:
		- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 17.01.2019 року № 0002655413;
		- визнати протиправним нарахування суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб за ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати з січня 2018 року по листопад 2018 року включно.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що нарахування контролюючим органом суми грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб за ставкою 20% від розміру мінімальної заробітної плати з січня 2018 року по листопад 2018 року є протиправним, оскільки за вказаний період позивач в реєстрі обліковувалась як платник єдиного податку за ставкою 17%, розмір якої, незважаючи на подану нею заяву за ставкою 20%, визначив саме відповідач. Позивач щомісячно сплачувала до бюджет 632,91грн., що відповідає 17% від розміру мінімальної заробітної плати.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 17.01.2019 № 0002655413, яким ОСОБА_1 зобов`язано сплатити штраф у розмірі 4460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 60коп. за платежем єдиний податок з фізичних осіб. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи,  неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		В заяві від 12.09.2019 позивач просила суд розглядати справу за її відсутності.
		Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Сумській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області.                             
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 23.09.2019 представник відповідача підтримав свою правову позицію по справі.
		Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.12.2017 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем (а.с.16) та в цей же день ОСОБА_1 взята на облік у Державній податковій інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, що вбачається з копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16).
		21.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до Державній податковій інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2018, в якій самостійно для другої групи платників єдиного податку обрала ставку 20% до розміру мінімальної заробітної плати за КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет» з місцем провадження господарської діяльності - територія України на замовлення (а.с.57-59).
		На підставі вказаної заяви податковим органом здійснена реєстрація позивача як платника єдиного податку з 01.01.2018. 
		Проте до реєстру внесені відомості про ставку 17% до розміру мінімальної заробітної плати для другої групи платника податку, зазначено КВЕД 47.91 «Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет» з місцем провадження господарської діяльності - територія України на замовлення. 
		Про вказану реєстрацію позивачу виданий витяг з реєстру платників єдиного податку від 21.12.2017 №1718153400593/П/18-19-13 (а.с.17).
		03.12.2018 позивач звернулась до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії «державна реєстрація змін до відомостей про фізичну особу-підприємця», а саме було додано ще один Код виду економічної діяльності « 69.10 - діяльність у сфері права», про що видано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18).                 
		03.12.2018 позивач звернулася до Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування від 03.12.2018, в які, у зв`язку із додаванням нового Коду виду економічної діяльності, змінила ставку платника єдиного податку з 17% на ставку 20% (а.с.50-52).
		На підтвердження внесення інформації до реєстру щодо зміни ставку позивач отримала новий витяг з реєстру платників єдиного податку від 03.12.2018 №1818153400442/П/18-28-54-54-03 (а.с.19).
		10.12.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №26230060003004521 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 (а.с.23).
		10.12.2018 ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати ОСОБА_1 єдиного податку до бюджету за період січень-жовтень 2018р. В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 10.12.2018 №001824/18-28-54.13-13/ НОМЕР_1 (а.с.13), встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно сплатила суму податкове зобов`язання за січень-листопад 2018року, чим порушила п.122.1 ст.122 розділу II Податкового кодексу України.
		16.01.2019 ГУ ДФС у Сумській області повторно проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати ОСОБА_1 єдиного податку до бюджету за той же період січень-жовтень 2018 року. В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 16.01.2019 №000052/18-28-54.13-13/ НОМЕР_1 (а.с.14), встановлено, що ОСОБА_1 несвоєчасно сплатила суму податкове зобов`язання за січень-листопад 2018року, чим порушила п.122.1 ст.122 розділу II Податкового кодексу України.
		На підставі висновків акта перевірки від 16.01.2019 №000052/18-28-54.13-13/НОМЕР_1 ГУ ДФС у Сумській області 17.01.2019 винесено податкове повідомлення-рішення №0002655413 (а.с.12), яким на підставі ст.122 Податкового кодексу України за несплату (неперерахування) фізичною особою авансових внесків єдиного податку в сумі 8935,20грн.      ОСОБА_1 зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 4460,60грн. (а.с.12).
		Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення суду першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
		Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
		Так, відповідно до п. 291.2 ст. 292 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
		Згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України передбачено чотири групи платників єдиного податку: першу, другу (до якої відносилась позивач), третю та четверту.
		Відповідно до п. 293.1 ст. 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку для платників другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		Для другої групи платників єдиного податку фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2 ст. 293 Податкового кодексу України).
		Рішенням Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області від 17.03.2017 з 01.04.2017 ставка для платників другої групи єдиного податку було встановлено на рівні 17% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року, що у грошовому виразі з січня 2018р. складало - 632,91грн. (3723,00грн. (м.н.з.п.)*17%).
		Згідно з п. 293.7 ст. 293 Податкового кодексу України, у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений ст. 293 Податкового кодексу України для відповідної групи таких платників єдиного податку, в даному випадку 20%.
		Відповідно до п.п. 294.1, 294.2 ст. 294 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
		Згідно п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
		Відповідно до п.300.1 ст.300 Податкового кодексу України, платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
		Статтею 122 Податкового кодексу України, зокрема, передбачена відповідальність платника єдиного податку за несвоєчасну сплату авансових внесків єдиного податку, так відповідно до п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
		Посилаючись на вказану вище норму, контролюючий орган, у висновках акту перевірки зазначає саме про порушення позивачем вимог п.122.1 ст. 122 Податкового кодексу України та вказує, що позивачем самостійно застосовано ставку 20%, однак протягом січня-листопада 2018 року сплачує авансовий внесок не у повному обсязі.
		Зазначені доводи є необґрунтованими з урахуванням наступного. 
		Місце провадження підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначено «вся територія України», та самостійно у заяві зазначено обрану ставку єдиного податку на рівні максимального розміру 20% від мінімальної заробітної плати (а.с.57-59).
		Відповідно до п.п. 299.1, 299.2, 299.3 ст. 299 Податкового кодексу України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
		До реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку, серед іншого, обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності; ставка єдиного податку та група платника податку (п.299.7 ст. 299).
		Згідно п.п.299.8, 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України, у разі зміни відомостей, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 299.7 цієї статті, вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку в день подання платником відповідної заяви. За бажанням зареєстрований платник єдиного податку може безоплатно та безумовно отримати витяг з реєстру платників єдиного податку. Строк надання витягу не повинен перевищувати одного робочого дня з дня надходження запиту. Витяг діє до внесення змін до реєстру.
		Відповідно до п.299.13 ст. 299 Податкового кодексу України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, серед іншого, податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку.
		Так, контролюючий орган, після отримання в грудні 2017 року заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування з обраною ставкою єдиного податку на рівні максимального розміру 20% від мінімальної заробітної плати (а.с.57-59), самостійно змінив ставку єдиного податку на 17%, вніс вказані відомості до реєстру, та про що видав витяг з реєстру платників єдиного податку від 21.12.2017 (а.с.17). В ньому зазначено, що витяг є чинним до внесення змін до Реєстру.
		Протягом 2018 року до часу внесення змін в частині кодів економічної діяльності, позивач у відповідності до вказаного витягу щомісяця сплачувала авансові внески у розмірі 17% від мінімальної заробітної плати та будь-якої заборгованості з їх сплати не мала. 
		Будь-яких доказів на спростування вказаного, чи на підтвердження наявності заборгованості до грудня 2018 року контролюючим органом суду не надано. 
		Як свідчать матеріали справи, сума заборгованості почала обліковуватись за позивачем лише після отримання останнім першого акта перевірки, очевидно вже після подачі ОСОБА_1 заяви про зміну ставки податку в грудні 2018 року та виявленою податковим органом помилкою.
		Крім того, відповідно до п.   109.1   ст.   109 Податкового кодексу України,   податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Європейським судом з прав людини у рішенні від 23.07.2002 «Справа «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що - для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні (п.79).
		Тобто Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції. Таким чином, передбачені     статтею 122 Податкового кодексу України   штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини. Відтак, застосування до платника податків наслідків несвоєчасної сплати авансових внесків єдиного податку, передбачених     статтею 122 Податкового кодексу України, можливе лише за наявності його вини.
		Враховуючи, що наявні в матеріалах справи письмові докази підтверджують, що позивачем щомісячно у строки визначені Податковим кодексом України сплачувався авансовий внесок у розмірі, встановленого саме податковим органом (а.с.29-32), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що порушення повноти сплати внеску у період з січня по листопад 2019 року відбулося не з вини ОСОБА_1 , вказане виключає можливість застосування до позивача контролюючим органом штрафних санкцій.
		Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
		Проте, контролюючим органом не була у встановлений строк сформована податкова вимога на суму боргу, яка станом кінець 2018 року перевищила шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1228,59 грн.), а вручено податкове повідомлення-рішення, тим самим відповідач позбавив позивача можливості оскаржити суму недоїмки, на яку нараховано штраф. 
		Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що в ньому податковий орган зазначає про несплату позивачем авансовий внесків у сумі 8935,20грн., в той час, як відповідно до даних інтегрованої картки платника заборгованість станом на 31.12.2018 складала 1228грн.59коп. (а.с.32). 
		Крім того, судовим розглядом встановлено порушення податковим органом порядку проведення перевірки.
		Відповідно до п.п.    20.1.4    п.    20.1    ст.    20 Податкового кодексу України,   встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Згідно із п.п.    75.1    ст.    75 Податкового кодексу України,   контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Відповідно до абз. 1 п.п.   75.1.2   п.   75.1   ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Згідно із п.п. 79.1, 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.
		Отже, на відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення, крім того, незважаючи на проголошену п.п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. 
		Такий висновок узгоджується з нормами п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України.
		Вказане узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 23.04.2019 року по справі №805/1730/17-а), від 21.12.2018 року по справі №826/14382/16.
		Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом проведено дві перевірки - в грудні 2018 року та січні 2019 року, за один і той же період з одного і того ж питання, за результатами яких складено два акта, які, є ідентичними. 
		Проте, представником відповідача не зазначано, яка саме перевірка проведена в січні 2019 року, оскільки зі змісту акта йде мова про проведення камеральної перевірки, проте з назви та норм Податкового кодексу України, на які йде посилання в акті, вбачається проведення документальної невиїзної перевірки. Крім того, представник відповідача не наводить жодного належного обґрунтування підстав проведення повторної документальної невиїзної перевірки за той же період з того ж питання, чи прийняте рішення про необхідність проведення такої перевірки, не надано доказів повідомлення про проведення такої перевірки позивача.
		Окремо, варто відмітити, що перевіркою, зокрема, за результатами якої складено акт від 16.01.2019, яка охоплювала період січень-жовтень 2018 року, встановлено порушення і за листопад 2018 року, що не охоплювалось періодом перевірки, а податкове повідомлення-рішення, винесене за несвоєчасну сплату авансових внесків взагалі за 12 місяців, тобто і за грудень 2018 року, порушення чого не лише не охоплювалась періодом перевірки, а навіть не виявлено під час перевірки в січні 2019 року.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області  залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року по справі № 480/392/19  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді   О.М. Мінаєва    А.О. Бегунц   Повний текст постанови складено  27.09.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...