Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 562/2502/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 61-13430ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		 
		25 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 562/2502/16-ц
		провадження № 61-13430св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом (відповідач-1 за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , 
		відповідач-2 за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Ли Гранд Сервіс»,
		відповідач-2 за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Акрос»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2019 року у складі судді Бердія М. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Боймиструк С. В.,               Гордійчук С. О., Хилевич С. В.,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , який уточнив в ході розгляду справи, та остаточно просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Ли Гранд Сервіс» (далі - ТОВ «Ли Гранд Сервіс») на свою користь 1 372 423 грн 12 коп.
		Позовна заява мотивована тим, що 18 жовтня 2016 року близько 22 год. в приміщенні, яке належить  ОСОБА_2 , сталася пожежа, яка перекинулася на приміщення, яке орендує позивач. 
		Посилаючись на те, що внаслідок пожежі пошкоджено майно, яке належить йому на праві власності, ОСОБА_1 просив позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди у розмірі 1 372 423 грн 12 коп.
		У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , який уточнила в ході розгляду справи, та остаточно просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Акрос» (далі - ТОВ Акрос») на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням належного їй приміщення внаслідок вище зазначеної пожежі, в розмірі 247 189 грн                  40 коп., посилаючись на те, що пожежа сталася в приміщенні, яке орендує ОСОБА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня             2019 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Ли Гранд Сервіс» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1 372 423 грн 12 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що шкода підлягає відшкодуванню з ОСОБА_2 та ТОВ «Ли Гранд Сервіс» солідарно, оскільки власником приміщення котельні, яке є осередком пожежі, є ОСОБА_2 , і це приміщення за договором оренди ТОВ «Ли Гранд Сервіс» не передавалося (не зазначене в акті прийому-передачі). Відповідно до правил пожежної безпеки саме ОСОБА_2 як власник приміщення зобов`язана була забезпечити безпечну експлуатації котельні, зберігання дров шляхом встановлення відповідної огорожі. Враховуючи, що ТОВ «Ли Гранд Сервіс» фактично користувалося вказаним приміщенням, тому воно також має нести відповідальність за завдану шкоду нарівні із власником (солідарно).
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2019 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, прийнято як доказ неналежну копію електронного доказу, не завірену цифровим підписом; допущено порушення при огляді техніки, яка мала би слугувати як відео записуючий пристрій, її не було оглянуто та ідентифіковано; допущено до участі в справі невстановлену особу як спеціаліста. Вважає, що висновок експерта від          30 травня 2018 року №3.3-56\18 за результатами автотоварознавчої експертизи містить істотні недоліки, є неповним і необґрунтованим, оскільки судовому експерту Пилипчуку А. О. на експертизу надано виписку на 1 арк., в той час як об`єкти дослідження йому не надавались і визначення вартості складових проводилося без їх технічного огляду, що грубо суперечить вимогам пункту 5.1 Методики на підставі якої проводилась ця експертиза. Крім того судами не враховано, що пункти договору оренди нежитлового приміщення від 01 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Ли Гранд Сервіс», повністю відповідають вимогам статті 780 ЦК України, а тому шкода завдана третім особам у зв`язку з користуванням річчю, переданою в найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. Отже, при умові доведення того, що пожежа сталася на території, яку орендує ТОВ «Ли Гранд Сервіс», відповідальність повинна бути покладена саме на ТОВ «Ли Гранд Сервіс».
		 
		Відповідач ТОВ «Ли Гранд Сервіс» вказані вище судові рішення не оскаржував.
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
		 
		У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що жодних підстав призначати спеціаліста для відтворення відеозапису не було, оскільки такий відтворювався за клопотанням відповідача за первісним позовом і сторони не висловлювали жодних зауважень при відтворенні цього відеозапису. Висновок експертизи від 30 травня 2018 року №3.3-56/18 є належним доказом, оскільки експертиза проведена в межах кримінального провадження, висновком експерта встановлена вартість запасних частин, знищених та пошкоджених внаслідок пожежі, наявність яких також підтверджена наданими суду письмовими доказами. Крім того судами правильно враховано, що відповідно до правил пожежної безпеки саме ОСОБА_2 як власник приміщення зобов`язана була забезпечити безпечну експлуатацію котельні, зберігання дров. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу № 562/2502/16-ц з Рівненського міського суду Рівненської області. Зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня                2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди до закінчення касаційного провадження.
		 
		У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди установили, що ТОВ «Акрос» є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Це приміщення передане в користування ОСОБА_1 за договором надання приміщення у позичку (безоплатне користування) від 01 січня 2014 року.
		У вказаному приміщенні ОСОБА_1 зберігав запасні частини до автомобілів, на які ним надано відповідні документи (чеки, накладні тощо).
		Власником суміжного приміщення за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 
		01 лютого 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Ли Гранд Сервіс» (орендар) укладено договір оренди частини приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з пунктом 1 якого, орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар прийняти у тимчасове платне користування (надалі оренда) частину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 : офісу та складу (надалі - приміщення), на строк та згідно умов даного договору, передача приміщення в оренду та повернення приміщення з оренди здійснюється сторонами на підставі акту прийому-передачі.
		Згідно з актом прийому-передачі, що є додатком до договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування частину приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - офіс загальною площею 92,47 кв. м, в тому числі: офіс 59,55 кв. м (згідно технічного паспорту кабінети №№ 18, 19, 20, санвузол № 16, туалет  № 17, коридор № 21); складу 32,92 кв. м (згідно технічного паспорту кабінети № 8, коридор № 9, електролінія КПЛ0,4 кВт, кабельно-повітряна лінія на базі СІП-95, довжиною 0,202 км від ЗТП-35).
		18 жовтня 2016 року приблизно о 22.40 год. в одному із складських приміщень, що належать ОСОБА_2 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , сталась пожежа.
		19 жовтня 2016 року головним інспектором Здолбунівського районного сектору ГУ ДСНС України в Рівненської області майором служби цивільного захисту Дроздюком В. П. за участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та лейтенанта поліції Синиці Т. В. складено акт про пожежу № 88, згідно якого пожежа виникла 18 жовтня 2016 року приблизно о 22 годині в майстерні за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 Пожежею знищено: паливні форсунки в кількості 30 шт. до Мерседеса Спрінтер, блоки ABS в кількості 30 шт., задній міст до Мерседеса Спрінтер в кількості 7 шт., коробки передач в кількості 7 шт. до Мерседесу Спрінтер, радіатор охолодження в кількості 10 шт., датчики та блоки електронні до автомобілів, куліса КПП в кількості 10 шт., передня і задня оптика. 
		Також пошкоджено: закопчено стіни в кімнаті, цеху, 20  м 3 оздоблення стіни біля виходу, 20 м3 покрівлі, 25 м3стелі в цеху. 
		Вказаний акт підписано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без зауважень. Акт є чинним, ніким не оспорювався.
		Згідно висновку експерта від 27 березня 2018 року № 12019/17-46/5364/18-46, за результатами проведення судової комплексної пожежно-технічної та електротехнічної експертизи, осередок пожежі, яка сталася 18 жовтня           2016 року близько 22-40 год. за адресою: АДРЕСА_2 , знаходився на поверхні складованих під навісомдров та торфобрикету, праворуч від вхідних дверей приміщення котельної частини нежитлової будівлі, що належить ОСОБА_2 Причина пожежі, імовірно пов`язана з потраплянням чи привнесенням джерела запалення (полум`я сірника, запальнички гноту тощо) достатньої потужності для запалення складових дров у встановленому за результатами цих досліджень осередку пожежі. Причиною пожежі могло також послужити самозагоряння торфу, який у вигляді торфобрикету був складований разом з дровами. Встановлення огорожі могло унеможливити потрапляння джерела запалення до встановленого за результатами цих досліджень осередку пожежі (за умов його потрапляння).
		Згідно з висновку експерта від 30 травня 2018 року №3.3-56/18, виконаного на виконання постанови про призначення судової автотоварознавчої експертизи у кримінальному провадженні, загальна ринкова вартість об`єктів дослідження становить 1 372 423 грн 12 коп.
		Мотивувальна частина
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		У статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		У розумінні цієї статті збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
		За правилами статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
		Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, яке включає в себе: шкоду, протиправне діяння особи, яка її заподіяла, причинний зв`язок між ними та вину заподіювача шкоди.
		У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди.
		Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).
		Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина перша та друга статті 319 ЦК України).
		Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує.
		Аналогічне положення відтворено у частині четвертій статті 319 ЦК України.
		Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 18 жовтня 2016 року приблизно о 22 годині виникла пожежа в майстерні за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 . 
		Вказані обставини зафіксовані, зокрема, й в акті про пожежу № 88 від                  19 жовтня 2016 року, який підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без зауважень. 
		Також судом першої інстанції були оглянуті відеозаписи з камер спостережень за 18 жовтня 2018 року, якими зафіксовано джерело виникнення пожежі - в приміщенні, що належить на праві власності       ОСОБА_2 (по АДРЕСА_2 .
		Згідно висновку експерта від 27 березня 2018 року № 12019/17-46/5364/18-46, за результатами проведення судової комплексної пожежно-технічної та електротехнічної експертизи, осередок пожежі, яка сталася 18 жовтня           2016 року близько 22-40 год. за адресою: АДРЕСА_2 , знаходився на поверхні складованих під навісомдров та торфобрикету, праворуч від вхідних дверей приміщення котельної частини нежитлової будівлі, що належить ОСОБА_2 Встановлення огорожі могло унеможливити потрапляння джерела запалення до встановленого за результатами цих досліджень осередку пожежі (за умов його потрапляння).
		Вартість матеріального збитку, завданого вказаною пожежею ОСОБА_1 , становить 1 372 423 грн 12 коп., що підтверджується висновком експерта від 30 травня 2018 року №3.3-56/18.
		Отже суди попередніх інстанцій, встановивши причинно-наслідковий зв`язок між пожежею та спричиненою позивачу матеріальною шкодою, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для цивільно-правової відповідальності відповідачів за первинним позовом, оскільки власником приміщення котельні, яке було осередком пожежі, є ОСОБА_2 , яка зобов`язана була забезпечити безпечну експлуатацію котельні.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_2 є власником приміщень, в яких сталася пожежа, а тому передавши своє майно в оренду, вона не звільняється від зобов`язань щодо їх безпечного використання відповідно до вимог статей 317, 319 ЦК України.
		При цьому судами вмотивовано відхилено посилання ОСОБА_2 на висновок судового експерта Круліковського К. Я. за результатами пожежно-технічного дослідження № 04/16 від 21 листопада 2016 року, зробленого на її замовлення, оскільки його висновки про осередок виникнення пожежі в орендованому ОСОБА_1 приміщенні є припущеннями та суперечать іншим матеріалам справи. Крім того цей висновок не відповідає вимогам частини сьомої статті 102, частинам п`ятою та шостою статті 106 ЦПК України, зокрема, відсутнє посилання на обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що атестований експерт має знати та вчиняти обов`язково.
		Також судами обґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_2 про те, що експертом в товарознавчій експертизі не оглядалися пошкоджені пожежею товари, належні ОСОБА_1 , для визначення їх ринкової вартості, оскільки їх ринкову вартість формує ринок, а не експерт, і така інформація є у вільному доступі. Експертом проведене відповідне дослідження в межах компетенції та поставлених питань. 
		Наявність цих об`єктів у позивача на час пожежі підтверджується актом від 19 жовтня 2016 року та товарними чеками.
		Вимог про визначення технічного стану пошкоджених вогнем автозапчастин позивача на час, що передував пожежі, відповідачем не заявлялось.
		Доводи касаційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції прийнято як доказ неналежну копію електронного доказу, не завірену цифровим підписом; допущено порушення при огляді техніки, яка мала би слугувати як відео записуючий пристрій, її не було оглянуто та ідентифіковано; допущено до участі в справі невстановлену особу як спеціаліста, є безпідставними, необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій.
		 
		Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, також не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року зупинено виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від                10 січня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до                    ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня           2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 червня            2019 рокузалишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2019 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:В. С. Жданова   В. М. Ігнатенко   В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...