Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/6163/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 61-12927ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 вересня 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 461/6163/16-ц
		провадження № 61-12927св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , який діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2016 року у складі судді Радченка В. Є. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_1 у вересні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та його малолітнього сина ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та виселення, позбавлення права користуватися житловим приміщенням, а також до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про зобов`язання зняти ОСОБА_2 та його малолітнього сина ОСОБА_2 з реєстрації.
		Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Зазначену квартиру він прийняв у спадщину після смерті своєї дружини, ОСОБА_3 . ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_2 зареєстровані у цій квартирі, з невідомих для нього підстав самовільно вселилися у його квартиру, добровільно зніматися з реєстрації не бажають. 02 грудня 2015 року за його заявою ОСОБА_2 та його неповнолітнього сина ОСОБА_2 знято з реєстрації, проте Галицька районна адміністрація Львівської міської ради з невідомих для нього причин 02 березня 2016 року поновила їх реєстрацію у квартирі, що належить йому на праві власності. 
		ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 та його малолітнього сина ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні майном, виселити їх, позбавити права користуватися житловим приміщенням, а також зобов`язати Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради зняти з реєстрації ОСОБА_2 та його малолітнього сина ОСОБА_2 .
		Стислий виклад заперечень відповідачів 
		ОСОБА_2 , діючи також в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , проти позову заперечив. Пояснив, що він разом із сім`єю проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року, укладеного з ОСОБА_3 , яка на той час була власницею квартири. Зареєстрований разом із сином за її згодою на підставі зазначеного договору, який є безтерміновим. Наголосив, що договір на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року ніким не оспорювався та не визнавався недійсним, відтак відсутні підстави для виселення та зняття відповідачів ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_2 з реєстрації.
		Галицька районна адміністрація Львівської міської ради проти позову заперечила частково. Пояснила, що відповідачі ОСОБА_2 та його неповнолітній син ОСОБА_2 зареєстровані у спірній квартирі на підставі договору на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року, який не припинений та не розірваний сторонами у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави для зняття їх з реєстрації у зазначеній квартирі.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 лютого 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що відповідачі не самоуправно вселялись у спірну квартиру, проживають у квартирі правомірно, на підставі договору винайму, який у встановленому законом порядку не розірвано, а тому відсутні правові підстави для виселення відповідачів зі спірного жилого приміщення. Вимоги позивача про позбавлення права користування житловим приміщенням, зобов`язання усунути перешкоди у користуванні позивачем квартирою, зобов`язання Галицької районної адміністрації Львівської міської ради пов`язані із проживанням відповідачів у спірній квартирі і, відповідно, також не підлягають задоволенню.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у березні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 лютого 2017 року, постановити нове рішення по суті позовних вимог.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, правила частини першої статті 822 ЦК України, замість частини третьої статті 763 ЦК України, на яку він посилався у доповненні до апеляційної скарги. Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повідомлення від 10 лютого 2010 року № 4-2605-54, яким ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_2 про відмову від договору найму та розірвання його. ОСОБА_1 також вважає, що апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу по суті не розглянув, чим порушив норми процесуального права.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004 року, а отже касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з договором на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_1 надавалась відповідачу у найм безоплатно та на постійній основі.
		ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 грудня 2015 року власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 
		ОСОБА_2 був зареєстрований за зазначеною адресою як піднаймач з 02 жовтня 2008 року до 22 грудня 2015 року, а його син ОСОБА_2 з 06 березня 2009 року до 22 грудня 2015 року. 02 березня 2016 року реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у цій квартирі поновлено.
		ОСОБА_2 , 1985 року народження, з 2008 року зареєстрований у спірній квартирі за договором на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року, який був підставою для подання заяви про реєстрацію. ОСОБА_2 , 2009 року народження, з 2009 року зареєстрований у спірній квартирі на підставі заяви власника квартири ОСОБА_3 від 04 березня 2009 року, яка не заперечувала щодо реєстрації сина піднаймача ОСОБА_2 .
		Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 01 березня 2016 року (справа № 461/632/16-ц) встановлено, що договір на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на постійній основі (безтерміново), тобто на невизначений строк.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі 
		В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм Конституції України, ЦК України.
		Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
		Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Цивільне судочинство здійснюється на підставі принципів змагальності та диспозитивності сторін.
		Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 
		Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у квартирі заявника на підставі договору на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року, укладеного з попереднім власником квартири. Відповідно до умов цього договору він є безстроковим.
		Згідно з частиною першою статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
		Договір найму житла укладається у письмовій формі (частина перша статті 811 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років.
		За правилами пункту 3 частини першої статті 3, частини третьої статті 6 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
		Укладаючи договір на здачу житлової площі у винайм від 22 вересня 2008 року, його сторони погодили, що строк найму житла встановлено постійно, а у випадку необхідності винаймач зобов`язується звільнити передане йому житло після повідомлення його про це через два місяці.
		Зважаючи на наведене, сторонами договору погоджено умови щодо строку та умов звільнення приміщення винаймачем. Таким чином, доводи заявника, що договір на здачу житлової площі у винайм укладений на п`ять років та підлягав подальшому переукладенню/продовженню відхилені Верховним Судом.
		Також Верховний Суд вважає необґрунтованим застосування до спірних правовідносин правил статті 793 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору, оскільки правила наведеної статті стосуються договору найму будівлі або капітальної споруди, якою не є квартира, передана у найм ОСОБА_2 . При цьому, заявник під час звернення до суду з позовом не посилався як на підставу позову на правила статей 763, 822 ЦК України.
		Підстава позову - обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які в сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до відповідача.
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 фактичними підставами позову зазначив самовільне зайняття відповідачами квартири, яка належить йому на праві власності, а правовою підставою позову зазначено правила статті 391 ЦК України.
		Позовні вимоги про розірвання договору найму житла з підстав наявності у нього потреб самостійно проживати у ньому чи з інших підстав ОСОБА_1 не заявляв.
		Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Згідно з частиною другою статті 31 ЦПК України 2004 року позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.
		ОСОБА_1 протягом розгляду справи у суді першої інстанції не скористався правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підставу позову, а тому суд, враховуючи принцип змагальності сторін, зобов`язаний був розглядати позов у межах заявлених позовних вимог.
		Доводи касаційної скарги про недослідження судом першої інстанції повідомлення від 10 лютого 2010 року № 4-2605-54, яким ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_2 про відмову від договору найму та розірвання його не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовував вимоги позову самовільним зайняттям квартири, а не необхідністю розірвання договору.
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України 2004 року, перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх належним чином (про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення), внаслідок чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам статті 315 ЦПК України 2004 року.
		Верховний Суд враховує, що переважно доводи заявника стосуються зміни оцінки тих доказів, оцінку яких здійснено судами першої та апеляційної інстанцій. Проте доводи касаційної скарги, що полягають у переоцінці доказів, не підлягають врахуванню, оскільки згідно з положеннями статті 400 ЦПК Українитакі процесуальні дії не належать до повноважень суду касаційної інстанції.
		Підсумовуючи, Верховний Суд констатує, що доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Встановивши фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили правову природу цивільних відносин між сторонами. Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        Г. І. Усик
		 
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...