Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11498/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2019. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 30.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/11498/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
		за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" (далі - ТОВ    "Істейтглобал", Позивач, скаржник) - Целіка В.В. (адвокат, посв. від 30.07.2018                № 1464),
		відповідача - приватного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Відповідач) - Андріїшиної Н.П. (адвокат, посв. від 12.02.2013 № 5106/10),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ    "Істейтглобал"
		на рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019 (головуючий - суддя Бондаренко Г.П.) та 
		постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 (головуючий - суддя Тищенко А.І., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.),
		 
		зі справи № 910/11498/18
		 
		за позовом ТОВ    "Істейтглобал"
		до ПАТ КБ «ПриватБанк»
		про визнання договору застави недійсним.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. ТОВ    "Істейтглобал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору застави недійсним.
		 
		1.2. З посиланням на приписи статей 92, 98, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовні вимоги мотивовано відсутністю погодження загальних зборів ТОВ    "Істейтглобал" на відчуження майна, а саме передачу майна в заставу за договором застави майна від 15.12.2016 № DNHSLN103662/DZ. 
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції , постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 05.03.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 
		 
		2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності. 
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		3.1. ТОВ    "Істейтглобал", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 
		 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 
		 
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами: 
		- зроблено неправильний висновок про те, що застава не є відчуженням та до даних правовідносин не застосовуються норми статті 98 ЦК України;
		- не враховано, що під час укладення договору застави майна від 15.12.2016 директор ТОВ    "Істейтглобал" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності
		- взято до уваги практику Верховного Суду, яка не стосується даних правовідносин. 
		 
		5. Позиція Відповідача
		 
		5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
		 
		РОЗГЛЯД СПРАВИ ВЕРХОВНИМ СУДОМ
		 
		Ухвалою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 09.08.2019 відкрито касаційне провадження у даній справі. Призначено розгляд касаційної скарги ТОВ    "Істейтглобал" у засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на 12.09.2019 о 14:15.
		 
		У судовому засіданні 12.09.2019 ТОВ    "Істейтглобал" оголосило заяву про відвід судді Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 910/11498/18.
		 
		Ухвалою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 12.09.2019 заявлений відвід визнано необґрунтованим, провадження у справі зупинено, а матеріали справи передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід судді Малашенкової Т.М. 
		 
		Ухвалою судді Верховного Суду Касаційного господарського суду Вронської Г.О. від 16.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ    "Істейтглобал" про відвід судді Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 910/11498/18 у зв`язку з його необґрунтованістю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду Касаційного господарського суду від 19.09.2019 поновлено касаційне провадження у справі № 910/11498/18 та повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ    "Істейтглобал" відбудеться 30.09.2019 о 14:00. 
		 
		30.09.2019 через відділ опрацювання документів Верховного Суду Касаційного господарського суду публічне акціонерне товариство "Страхова компанія    "Інгосстрах" подало заяву про приєднання до касаційної скарги ТОВ    "Істейтглобал", про що свідчить відмітка штампу вхідної кореспонденції (вх. № 6713 о 10:00). 
		Дана заява залишена без розгляду ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 на підставі приписів статті 118 ГПК України. 
		 
		У день судового засідання 30.09.2019 адвокатом ТОВ    "Істейтглобал" Целіком В.В. оголошено клопотання про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду: головуючому - судді Малашенковій Т.М., суддям - Бенедисюку І.М., Колос І.Б. від розгляду справи № 910/11498/18.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 заявлене клопотання визнано безпідставним, спрямованим на безпідставне затягування розгляду справи, що є зловживанням процесуальними правами. 
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		6.1. 15.12.2016 позивачем, як заставодавцем, та відповідачем, як заставодержателем, укладено договір застави майна №DNHSLN103662/DZ (далі - Договір).
		 
		6.2. Предметом договору є надання заставодавцем в заставу майна, опис якого зазначений у пункті 6 Договору, на забезпечення виконання зобов`язань заставодавця перед заставодержателем, у силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) у випадку невиконання заставодавцем зобов`язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов`язань за договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна переважно перед іншими кредиторами заставодавця (пункт 1 Договору).
		 
		6.3. У пункті 2 Договору сторони погодили, що за Договором заставою забезпечується виконання зобов`язань заставодавцем, що випливають з кредитного договору від 03.06.2013 №    NHSLN103662/DZ (далі - кредитний договір), з:
		 
		- повернення кредиту з лімітом 105 505 068,20 грн наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, у тому числі на наступні цілі: у розмірі 105    505 068,20 грн на придбання 200 вагонів - хоперів у ТОВ «Металургійна транспортна компанія», у терміни згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до кредитного договору), з кінцевим терміном повернення кредиту 02.06.2026, у відповідності до умов пункту А.3. кредитного договору;        
		 
		- сплати процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою у розмірі 10 % річних, починаючи з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25 число щоквартально починаючи з 25.06.2018;
		 
		- сплати процентів за користування кредитом у випадку порушення позичальником будь-якого грошового зобов`язання за фіксованою ставкою у розмірі 10 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту, у дату сплати процентів, якою є 25 число щоквартально починаючи з 25.06.2018;
		- сплати винагороди згідно пункту 4.10 кредитного договору.
		 
		6.4. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за договором, складає суму 316    515 204, 60 грн (пункт 3 Договору).
		 
		6.5. Згідно з пунктом 6 Договору на забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором та зобов`язань за цим договором, заставодавець надав в заставу вагони - хопери, згідно переліку та родових ознак, вказаних в додатку № 1 до договору. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується правовстановлюючими документами, вказаними в додатку № 1 до договору. Предмет застави передається в заставу разом з усіма його приналежностями.
		 
		6.6. Сторони визначили, що загальна вартість предмету застави складає суму                        134    956 569, 00 грн (пункт 9 Договору).
		 
		6.7. Пунктом 10.2 Договору заставодавець засвідчив, що на момент укладення договору на підставах, передбачених чинним законодавством, він має право відчужувати предмет застави.
		 
		6.8. У пункті 11 Договору заставодавець гарантував, що ним надані всі наявні документи, що стосуються повноважень керівника та інших органів керування заставодавця на укладення договору, а також права розпорядження предметом застави (протокол загальних зборів учасників). Заставодавець також підтверджував, що він має усі передбачені чинним законодавством України та установчими документами повноваження на укладання та на виконання договору; його представник, який підписує договір та додатки до нього, має усі необхідні повноваження у відповідності до чинного законодавства України та установчих документів для того, щоб представляти сторону та укласти від її імені договір; не вимагається будь - яких подальших/попередніх затверджень договору та додатків до нього; не існує жодних обмежень на укладання стороною (підписання представником сторони) договору та додатків до нього.
		 
		6.9. За умовами пункту 14 Договору заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця (право вищого пріоритету), з метою чого звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання заставодавцем зобов`язань зі сплати кредиту та/або процентів, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.
		 
		6.10. Згідно з пунктом 16.4 Договору заставодавець має право відчужувати предмет застави шляхом його продажу іншим особам, при цьому одержані від продажу предмету застави кошти заставодавець зобов`язаний направляти на погашення заборгованості заставодавця за кредитним договором згідно із порядком, зазначеним у кредитному договорі.
		 
		6.11. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється у випадках, передбачених пункті 18 Договору, здійснюється відповідно до чинного законодавства та договору.
		 
		6.12. Термін дії договору - до повного виконання заставодавцем та заставодержателем зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього (пункт 21 Договору).
		 
		6.13. Позивач стверджує, що на момент укладання спірного договору чиста вартість активів позивача мала від`ємне значення, передача майна позивача в заставу можлива була виключно за умови попереднього прийняття відповідного рішення загальними зборами позивача. Проте, рішення про передачу в заставу майна позивача 200 вагонів -  хоперів загальними зборами позивача не приймалося, що свідчить про відсутність у представника позивача при укладанні спірного договору необхідного обсягу цивільної дієздатності.
		 
		6.14. Згідно з наданим позивачем фінансовим звітом суб`єкта малого підприємства станом на 30.09.2016 чиста вартість активів позивача складала мінус 25    798 100, 00 грн.
		 
		7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
		 
		7.1. ЦК України: 
		 
		частина перша статті 15: 
		- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
		 
		частини перша та друга статті 16: 
		- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
		- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним;
		 
		стаття 204:
		- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;
		 
		статті 203, 215:
		- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами), зокрема таких вимог: 
		1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 
		2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 
		 
		частина перша статті 92:
		- юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону;
		 
		частина друга статті 207:
		-  правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою;
		 
		стаття 97:
		- управління товариством здійснюють його органи;
		- органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом;
		 
		частини перша та друга статті 98 (у редакції, яка діяла на час укладання договору застави):
		- загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу; 
		- рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. 
		 
		Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
		 
		частина перша статті 99:
		- загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад;
		 
		стаття 241:
		- правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину;
		 
		частина перша статті 546:
		- виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема заставою;
		 
		стаття 572:
		- в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави);
		 
		частина перша статті 574:
		- застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;
		 
		частина перша статті 585:
		- право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом;
		 
		7.2. Закон України «Про заставу»: 
		стаття 1:
		застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду;
		 
		стаття 3:
		- заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо;
		- застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог;
		- застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання;
		 
		стаття 16:
		- право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі,  коли  договір  підлягає  нотаріальному  посвідченню  -  з моменту нотаріального посвідчення  цього  договору.  Якщо  предмет застави відповідно до закону чи договору  повинен  знаходитись  у заставодержателя, право застави виникає  в  момент  передачі  йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено  до  укладення договору, - то з моменту його укладення;
		- реєстрація  застави  не  пов`язується  з  моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави;
		 
		стаття 17 (у редакції, яка діяла на час укладання договору застави):
		- заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором;
		- заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя;
		 
		стаття 28:
		-  застава  припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в  разі  придбання  заставодержателем  права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна;     при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення  зобов`язань,  установлених законом;
		 
		7.3. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
		частина перша статті 13:
		- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; 
		 
		частина перша статті 73:
		- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
		 
		частина перша статті 74:
		- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
		 
		частина перша статті 76:
		- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; 
		 
		пункт 1 частини першої статті 308: 
		- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;
		 
		частина перша статті 309:
		- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;
		 
		стаття 86:
		- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
		- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
		- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		8. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		8.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		8.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		8.3. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини першої вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		9.1. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		9.2. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним договору застави майна від 15.12.2016 №DNHSLN103662/DZ.
		 
		9.3. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у директора позивача, яким укладено спірний договір, необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки у відповідності до положень частини другої статті 98 ЦК України рішення загальними зборами учасників про відчуження майна товариства (передачу його в заставу) - вагонів вартість яких становила 50 і більше відсотків майна товариства не приймалося.
		 
		9.4. Згідно з вимогами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.
		 
		Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		 
		Касаційний господарський суд звертається до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17, і яка зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		 
		Таким чином, Касаційний господарський суд відзначає, що вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, має бути встановлена наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання відповідних правових наслідків.
		 
		9.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2016 ТОВ «Істейтглобал» в особі директора та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір застави майна №DNHSLN103662/DZ, яким забезпечується виконання зобов`язань заставодавцем, що випливають з кредитного договору від 03.06.2013 №/DZ.
		 
		9.6. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
		 
		Стосовно правочину, то його юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
		Дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.
		 
		9.7. Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідно до статуту Позивача (підпункт «в» пункту 8.3), у редакції, затвердженій загальними зборами учасників 30.11.2016, його директор має право розпоряджатися майном і грошовими коштами товариства (в тому числі шляхом укладання договору дарування) у межах, встановлених законодавством України, статутом та внутрішніми документами товариства, самостійно вчиняти правочини з правом одноособового їх підпису, у тому числі дарування, зовнішньоекономічні, кредитні, правочини, які направлені на відчуження основних фондів, корпоративних прав, нерухомості та транспортних засобів, передачу майна товариства у заставу та інші правочини.
		 
		З огляду на викладене посилання скаржника на те, що директор ТОВ    "Істейтглобал" під час укладення договору застави від 15.12.2016 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності Верховний Суд відхиляє як неналежні, враховуючи, що директор діяв в межах повноважень, наданих йому статутом.
		 
		9.8. Щодо доводів скарги про те, що договір застави є відчуженням майна Верховний Суд зазначає таке.
		 
		Аналіз статей 546, 572, 576-578 ЦК України, статей 1, 3 Закону України "Про заставу" дає підстави для висновку, що суть застави полягає у тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
		 
		Тобто право застави - це право на чуже майно, внаслідок установлення якого власник може бути примусово позбавлений права на своє заставлене майно, а кредитор задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (власника такого майна).
		Отже, застава - це один зі способів забезпечення виконання зобов`язання, особливістю якого є передача майна: заставодавець передає майно у заставу заставодержателю. 
		 
		Договір застави має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання та укладається виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, в даному випадку в забезпечення зобов`язань кредитного договору і не є безумовним відчуженням власником свого майна на користь заставодержателя. 
		 
		Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/18506/16.
		 
		Верховний Суд відзначає, що на відміну від договорів купівлі-продажу, міни або дарування, предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто у його власності і виключно у разі невиконання боржником забезпеченого заставою основного зобов`язання заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави.
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого висновку про те, що до даних правовідносин не застосовуються положення статті 98 ЦК України, оскільки зазначена норма визначає повноваження загальних зборів учасників товариства у відносинах щодо відчуження майна, тоді як в даному випадку мова йде про передачу майна у заставу, а не його відчуження, тому що мета застави - не передача права власності на предмет застави за гроші, а стимулювання боржника до виконання обов`язків за основним договором. Застава має на меті саме забезпечення виконання основного зобов`язання та самостійно існувати не може, договір застави укладається виключно в забезпечення виконання зобов`язання за основним зобов`язанням, в даному випадку в забезпечення зобов`язань за кредитним договором, і не є безумовним відчуженням власником свого майна на користь заставодержателя. Таким чином, прийняття рішення загальними зборами на укладення договору застави від 15.12.2016 не є обов`язковим у даному випадку. 
		 
		Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
		 
		Доводи (аргументи) касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.
		 
		9.9. Відповідно до положень статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		Тобто, в силу приписів зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		 
		Аналогічна правова позиція щодо застосування норм статті 204 ЦК України викладена у висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 14.11.2018 року у справі № 2-1383/2010).
		 
		9.10. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог та відсутність підстав для визнання договору застави недійсним, тому оскаржувані судові рішення зміні чи скасуванню не підлягають, у зв`язку з чим касаційна скарга має бути залишена без задоволення.
		 
		9.11. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги щодо незастосування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду у вказаній скаржником справі, оскільки вони не є релевантними та не стосуються правової ситуації, яка є предметом даного судового розгляду.
		 
		9.12. Інші доводи Позивача, які наведені в касаційній скарзі, безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.  
		 
		Аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових актів, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення ними обставин справи, містять посилання на обставини, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
		 
		Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		9.13. Поряд з тим Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, наведені у відзиві Відповідача на касаційну скаргу як такі, що узгоджуються із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи.
		 
		10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		10.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень у справі.
		 
		10.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ    "Істейтглобал" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
		 
		11. Судові витрати
		 
		11.1. Понесені Позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		рішення господарського суду міста Києва від 05.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтглобал" - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                          Т. Малашенкова 
		 
		Суддя                                                                                                          І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                                                          І. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...