Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/7020/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 61-28743ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2019 року
		м. Київ
		справа № 335/7020/15-ц
		провадження № 61-28743св18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», 
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», поданою його представником Геснею Наталією Томашівною, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року, ухвалене у складі судді Гашук К. В., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Трофимової Д. А., Крилової О. В., Воробйової І. А. 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		В обґрунтування позову зазначило, що 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СМ-SME201/188/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 312 034,62 швейцарських франків на строк до 2 квітня 2023 року. Сторони узгодили застосування плаваючої процентної ставки за користування кредитом, яка визначається за формулою 5%+FIDR.
		У подальшому у додатковій угоді від 2 квітня 2009 року сторони погодили, що у період з 2 квітня по 5 жовтня 2009 року розмір процентної ставки становитиме 6,5% річних, а з 6 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором - 5,3%+FIDR.
		З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME201/188/2008/2, згідно з яким поручитель зобов`язалась відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником боргових зобов`язань. 
		Також у договорі поруки погоджено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники і кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. У випадку невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, поручитель зобов`язаний здійснити виконання цих зобов`язань у заявленому банком обсязі протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.
		29 вересня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого банк передав товариству права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення до них, у тому числі за укладеним із  ОСОБА_1 кредитним договором № СМ-SME201/188/2008 і укладеними із ОСОБА_2 договором поруки № SR-SME201/188/2008/2.
		Оскільки ОСОБА_1 неналежно виконувала свої зобов`язання за кредитним договором і своєчасно не погашала заборгованість, 10 серпня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до неї із досудовою вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги. Також вимога про дострокове повернення кредита і пов`язаних із ним платежів у повному обсязі направлялася ОСОБА_2 
		Вказані вимоги позичальником і поручителем не виконані, заборгованість за кредитним договором № СМ-SME201/188/2008 не погашена і станом на 16 липня 2015 року її розмір складає 34 401 929,73 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредита - 305 286,80 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 7 117 578,57 гривень, заборгованість за процентами за період з 6 жовтня 2009 року по 1 грудня 2009 року - 12 039,11 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 280 684,63 гривень, пеня за період з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року - 1 158 239,57 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 27 00 665,26 гривень.
		За таких обставин ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008 у загальному розмірі 34 401 929,73 гривень. 
		Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та  мотиви їх прийняття
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у стягненні заборгованості з  ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про сплив позовної давності, оскільки первісний кредитор у червні 2009 року направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредита у повному обсязі протягом тридцяти днів, а з позовом про стягнення заборгованості новий кредитор звернувся лише у липні 2015 року. У стягненні заборгованості зі ОСОБА_2 суд відмовив з тих підстав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили, визнано припиненою її поруку за зобов`язаннями  ОСОБА_1 . 
		Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року залишено без змін.
		Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні кредитної заборгованості з відповідачів, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У серпні 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій просило рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. 
		Заявник зазначає, що за кредитним договором № СМ-SME201/188/2008 кредит наданий позивальнику на строк до 2 квітня 2023 року, тому висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску встановленого законодавством строку для пред`явлення позову до позичальника і поручителя помилковий.
		На думку заявника, перебіг позовної давності перервався, так як у 2016 і 2017 роках ОСОБА_1 здійснила платежі у рахунок погашення кредиту, що свідчить про визнання нею свого боргу. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив 
		Провадження у суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У 2018 році справу передано до Верховного Суду. 
		 
		 
		Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
		Судами встановлено, що 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СМ-SME201/188/2008, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 312 034,62 швейцарських франків (перший транш у розмірі 260 170,22 швейцарських франків і другий транш у розмірі 51 864,40 швейцарських франків) на строк до 2 квітня 2023 року. 
		Сторони узгодили застосування плаваючою процентної ставки за користування кредитом, яка становить 5%+FIDR (процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 36 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).
		Позичальник зобов`язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплати відповідну плату за користування ним та виконати всі інші зобов`язання, які визначені договором (пункт 1.1 кредитного договору). Кредит підлягав погашенню шляхом внесення щомісячних платежів, які зменшуються (пункт 4 кредитного договору).
		2 квітня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, згідно з умовами якого у період з 2 квітня по 5 жовтня 2009 року розмір процентної ставки становитиме 6,5% річних, а з 6 жовтня 2009 року і до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором - 5,3%+FIDR.
		У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 3 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-SME201/188/2008/2, згідно з яким поручитель зобов`язалась відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником  ОСОБА_1 боргових зобов`язань. 
		29 вересня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, на підставі якого товариство набуло права вимоги за укладеним із  ОСОБА_1 кредитним договором № СМ-SME201/188/2008 і укладеними зі  ОСОБА_2 договором поруки № SR-SME201/188/2008/2.
		З поданого позивачем розрахунку заборгованості суди встановили, що станом на 16 липня 2015 року заборгованість  ОСОБА_1 за кредитним договором № СМ-SME201/188/2008 складала 34 401 929,73 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредита - 305 286,80 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 7 117 578,57 гривень, заборгованість за процентами за період з 6 жовтня 2009 року по 1 грудня 2009 року - 12 039,11 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 280 684,63 гривень, пеня за період з 16 липня 2014 року по 16 липня 2015 року - 1 158 239,57 швейцарських франків, що за офіційно встановленим Національним Банком України курсом гривні до швейцарського франка становить 27 00 665,26 гривень.
		Згідно з пунктом 1.9.1 кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов`язань за цим договором. Зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
		18 червня 2009 року і 31 серпня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» направило ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № СМ-SME-201/188/2008, у яких вимагало протягом 30 днів з дня їх отримання достроково погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.
		10 листопада 2011 року аналогічну вимогу позичальнику направило ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
		5 серпня 2016 року ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за процентами сплатила ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 4 000,02 швейцарських франків, 5 жовтня 2016 року - 1 000,03 швейцарських франків, а 26 січня 2017 року - 7 039,06 швейцарських франків, всього 12 039,11 швейцарських франків. Крім того, 26 січня 2017 року позичальник частково погасила заборгованість за тілом кредита у розмірі 27 964,86 швейцарських франків. 
		Також судами встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року, яке набрало законної сили 2 серпня 2013 року, визнано припиненою поруку ОСОБА_2 . за кредитними зобов`язаннями      ОСОБА_1 , що виникла на підставі договору поруки № СМ-SME-201/188/2008 від 3 квітня 2008 року.
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови 
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. 
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
		Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Частина перша статті 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України (частина друга статті 1050 ЦК України).
		 
		У пункті 1.9.1 кредитного договору встановлено право кредитора вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових зобов`язань за цим договором. Зобов`язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
		Оцінивши подані сторонами докази суди встановили, що 18 червня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» направив  ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості у повному обсязі, факт отримання якої позичальник визнає, що підлягала виконанню протягом тридцяти днів, тобто до 19 липня 2009 року. 
		Оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору і встановив новий строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі, висновок судів попередніх інстанцій про те, що саме від цієї дати розпочався перебіг позовної давності для пред`явлення кредитором вимог до позичальника щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є правильним. 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.
		Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність строком в один рік (стаття 258 ЦК України).
		Стаття 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
		Встановивши, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна», яке з цим позовом звернулося у липні 2015 року, пропустило встановлений законом строк звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо стягнення заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні пред`явлених до ОСОБА_1 позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якого вона заявила. 
		Статтею 553 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносини, порука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
		Відповідно до статті 61 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2013 року визнано припиненою поруку ОСОБА_2 за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, і таке рішення набрало законної сили 2 серпня 2013 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості зі ОСОБА_2 , порука якої припинилася до подання цього позову.
		Доводи заявника про те, що за кредитним договором № СМ-SME201/188/2008 строк кредитування встановлений до 2 квітня 2023 року, тому висновок судів попередніх інстанцій щодо спливу позовної давності помилковий, суд касаційної інстанції відхиляє.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2009 року попередній кредитор - ПАТ «ОТП Банк» - реалізував визначене частиною другою статті 1050 ЦК України право вимоги дострокового погашення кредитної заборгованості у цілому і направив позичальнику відповідну вимогу. 
		Такими діями він змінив умови основного зобов`язання, зокрема строк кредитування і порядок погашення кредита, так як після отримання відповідної вимоги кредит підлягав поверненню не щомісячними рівними платежами у строк до 2 квітня 2023 року, а у повному обсязі протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги. 
		Твердження заявника про те, що перебіг позовної давності перервався, так як у 2016 і 2017 роках ОСОБА_1 здійснила платежі у рахунок погашення кредиту, що свідчить про визнання нею свого боргу, касаційний суд вважає помилковими. 
		Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		Переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
		Суди встановили, що право на позов щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у цілому виникло у первісного кредитора - ПАТ «ОТП Банк» - у липні 2009 року. Таким чином, встановлена статтею 257 ЦК України трирічна позовна давність спливла 19 липня 2012 року, а платежі у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснила у 2016 і 2017 роках, тобто після спливу позовної давності. За таких обставин твердження заявника про переривання перебігу позовної давності у зв`язку з вчиненням боржником дії, що свідчить про визнання нею свого боргу, помилкові. 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про  захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. 
		Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. 
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. 
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до часини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін. 
		Щодо судових витрат 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», подану його представником Геснею Наталією Томашівною, залишити без задоволення.
		Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:  С. О. Карпенко   В. А. Стрільчук   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...