Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/6853/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2019.
Дата набрання законної сили: 26.09.2019
Номер судового провадження: 61-35743ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		26 вересня 2019 року
		м. Київ
		справа № 522/6853/16-ц
		провадження № 61-35743св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхое бюро України,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		19 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною відмову                               Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) здійснити відшкодування, та стягнути на його користь з МТСБУ страхове відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), у розмірі 50 000 грн., стягнути на його користь з ОСОБА_2 компенсацію матеріальної шкоди в розмірі 78 331,95 грн.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20 жовтня 2015 року о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Chevrolet», р.н. НОМЕР_1 , в м. Одесі на вул. Ковалевського, не надав дорогу автомобілю марки «Toyota», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби зіткнулись та отримали механічні пошкодження.
		Вищевказаний автомобіль марки «Toyota» належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22.08.2015 року.
		Винні дії ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, серії АП2 № 245102 від 20 жовтня                      2015 року, складеним уповноваженою посадовою особою в установленому законом порядку. 
		На момент настання ДТП позивачу було не відомо про те, чи застрахував свою цивільно-правову відповідальність відповідач ОСОБА_2 , який ухилявся від надання будь-якої інформації відносно своєї страхової компанії.
		Не знаючи до якої страхової компанії адресувати вимогу, позивач за власні кошти замовив проведення експертного автотоварознавчого дослідження.
		Для оцінки нанесеного збитку автомобілю «Toyota», позивач звернувся до судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз    Кеосака А. П., для проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, нанесеної його автомобілю.
		Згідно Висновку № 321/15 від 30 грудня 2015 року, що міститься у матеріалах справи, розмір завданої шкоди становить 126 831, 95 грн.
		Вартість послуг експерта відповідно до квитанції №130 від 30 листопада 2015 року становить 1500 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.
		Позивач зазначив, що після визначення розміру заподіяної шкоди, він відремонтував свій автомобіль «Toyota».
		10 березня 2016 року позивач дізнався, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не застрахована, а відповідальним за відшкодування цієї шкоди є МТСБУ, у зв`язку з чим надіслав до МТСБУ заяву про настання ДТП та додав документи, вказані в статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		14 квітня 2016 року позивач отримав лист від МТСБУ № 3/1-05/10069 від 08 квітня 2016 року з повідомленням про відмову у виплаті страхового відшкодування. Підставою відмови у відшкодуванні було те, що на момент огляду представником МТСБУ пошкодженого автомобіля позивача, його в порушення пункту 33.3 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було відремонтовано, що перешкодило представнику МТСБУ встановити розмір завданої шкоди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , МТСБУ про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, було задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн та витрати за сплату судового збору у розмірі 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 78 331,95 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 783,33 грн.У задоволенні іншої частини позову було відмовлено.
		Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що останній діяв у відповідності до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся із заявою про відшкодування шкоди до МТСБУ, а тому останнє зобов`язано відшкодувати цю шкоду у розмірі 50000 грн.
		При цьому суд виходив із того, що порушення строку звернення потерпілого в ДТП до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, не є підставою для відмови в цьому відшкодуванні.
		Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням, МТСБУ звернулось до суду з апеляційною скаргою, у якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до МТСБУ у повному обсязі. Рішення, в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 78 331,95 грн та судових витрат у розмірі 783,33 грн, в апеляційному порядку не оскаржувалося.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2017 рокув частині задоволення позовних вимог до МТСБУ скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволення позову ОСОБА_1 до МТСБУ відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Ухвалюючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив з того, що визначення розміру матеріальної шкоди здійснено позивачем у спосіб, непередбачений Законом, оскільки Законом чітко визначено, що саме МТСБУ, а не потерпіла особа, здійснює організацію процедури встановлення розміру шкоди та розслідування причин і обставин ДТП, проте позивач звернувся до МТСБУ, коли автомобіль було вже відновлено. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до                                               Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані пункт 33.1.4 статті 33, пункт 33.3 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, як вважає скаржник, що даних правовідносин ці норми не застосовуються.  
		Також, скаржник посилався на те, що стаття 37 Закону містить вичерпний перелік підстав для відмови в виплаті страхового відшкодування, яка не передбачає зобов`язання подавати страховику письмову заяву-повідомлення про настання ДТП. Він подає лише заяву про виплату страхового відшкодування, яку він і подав 10 березня 2016 року.
		Також, зазначав, що оскільки страховий випадок безспірно встановлений, МТСБУ не оскаржувало належність, допустимість чи достовірність Висновку судового експерта - підстав для відмови у відшкодуванні йому матеріальної шкоди з урахуванням ліміту відповідальності страховика немає.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що 20 жовтня 2015 року о 07 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки "Chevrolet", р.н. НОМЕР_1 , в м. Одесі на вул. Ковалевського, не надав дорогу автомобілю марки «Toyota», р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби зіткнулись та отримали механічні пошкодження.
		Автомобіль марки «Toyota», р.н. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 22 серпня 2015 року.
		Вина ОСОБА_2 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія АП2 № 245102 від 20 жовтня 2015 року, складеним уповноваженою посадовою особою в установленому законом порядку. На підставі цього протоколу, схеми ДТП, пояснень осіб по адміністративній справі, Приморським районним судом м. Одеси, винесена Постанова від 19 листопада 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності.
		На момент настання дорожньо-транспортної пригоди Позивачу було не відомо про те чи застрахував свою цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 , який ухилявся від надання будь-якої інформації відносно своєї страхової компанії.
		Не знаючи до якої страхової компанії адресувати вимогу Позивач за власні кошти замовив проведення експертного автотоварознавчого дослідження.
		Для оцінки нанесеного збитку автомобілю «Toyota», р.н. НОМЕР_2 , Позивач звернувся до судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз Кеосака А. П. для проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріальної шкоди, нанесеної його автомобілю та отримав Висновок № 321/15 від               30 грудня 2015 року.
		Як також встановлено судами, з висновку експерта 321/15 від 30 грудня 2016 року, вбачається, що транспортний засіб «Toyota» з номерними знаками НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , до проведення огляду експертом був розібраний, пошкоджені деталі демонтовані та знаходилися біля транспортного засобу, тобто транспортний засіб не був у такому стані, в якому він знаходився безпосередньо після ДТП. Розмір завданої шкоди відповідно до Висновку становить 126831, 95 грн.
		Після визначення розміру заподіяної шкоди позивач відремонтував свій а/м «Toyota».
		10 березня 2016 року Позивач дізнавшись, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не застрахована, а відповідальним за відшкодування цієї шкоди є МТСБУ надіслав в Моторне Бюро заяву про настання ДТП та додав документи, вказані в статті 35 Закону.
		14 квітня 2016 року Позивач отримав лист від МТСБУ з повідомленням про відмову в виплаті страхового відшкодування. Підставою відмови у відшкодуванні МТСБУ було те, що на момент огляду представником МТСБУ пошкодженого автомобіля Позивача, його в порушення пункту  33.3 статті 33 Закону було відремонтовано.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 33.1.4. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
		Пунктом 33.2. статті 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
		Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
		Пунктом 21.2. Закону передбачено, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
		Відповідно до пункту 33.4. Закону у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї.
		Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд правильно виходив з того, що позивач не був позбавлений можливості, безперешкодно, як на місці ДТП, так і в подальшому отримати від органів поліції інформацію щодо наявності або відсутності у винуватця пригоди полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та дотримуючись Закону звернутися до МТСБУ вчасно з заявою про здійснення регламентної виплати в рахунок відшкодування шкоди, до здійснення ремонту свого транспортного засобу.
		А звернення позивача до МТСБУ після того, як він відремонтував автомобіль, є порушенням пункту 33.1.4. статті 33 Закону, що позбавило відповідача можливості самостійно визначити розмір шкоди, оскільки Законом чітко визначено, що саме МТСБУ здійснює організацію процедури встановлення розміру шкоди та розслідування причин і обставин ДТП.
		Таким чином, апеляційний суд, установивши, що визначення розміру матеріальної шкоди здійснено позивачем у спосіб, непередбачений Законом, обґрунтовано відмовив у позові.
		Доводи касаційної скарги про те, що пункт 33.1.4. статті 33 Закону не містить обов`язку повідомляти страховика винуватця ДТП (у даному випадку МТСБУ) та стаття 37 Закону містить вичерпний перелік підстав для відмови в виплаті страхового відшкодування, яка не передбачає зобов`язання подавати страховику письмову заяву-повідомлення про настання ДТП, висновків апеляційного суду не спростовують. Оскільки апеляційний суд, відмовляючи у позові керувався не тим, що позивач невчасно звернувся до МТСБУ або чи мав він до нього звертатися, а тим, що сума шкоди заявлена позивачем, здійснена не у спосіб передбачений Законом.
		Доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що оскільки страховий випадок безспірно встановлений, МТСБУ не оскаржувало належність, допустимість чи достовірність Висновку судового експерта немає підстав для відмови у відшкодуванні йому матеріальної шкоди, також висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів того, що пошкоджений автомобіль позивача відремонтований, а саме сплати грошових коштів за ремонт, та вказівок, хто і коли здійснював цей ремонт, ні ОСОБА_1 , ні його представником ОСОБА_3 , суду надано не було.
		Тому, апеляційний суд у своєму рішенні зауважив, що, у зв`язку не данням позивачем доказів того, що пошкоджений автомобіль відремонтований, відсутні підстави для відшкодування вартості відремонтованого автомобіля.
		Інші викладені в касаційній скарзі доводи, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду апеляційної інстанції, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої  судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Одеської області від 18 вересня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                         В. М. Сімоненко
		С.Ю. Мартєв
		Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...