Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/14367/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 61-11625ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                          
		 
		25 вересня 2019 року
		м. Київ
		5 серпня 2019 року
		м. Ки
		справа № 201/14367/15-ц
		 
		провадження № 61-11625св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 (правонаступник  ОСОБА_2 ),
		представник позивача -адвокат Верба Андрій Петрович, 
		відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк»),
		представник відповідача -адвокат Куценко Олексій Володимирович,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до                           Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про повернення грошових коштів за депозитними договорами, вкладами, стягнення коштів і витрат.
		 
		Позов мотивований тим, що між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені депозитні договори та внесені грошові кошти для розміщення на депозитних вкладах, а саме: на рахунок № НОМЕР_1 за договором                                            № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - 13 000 доларів США під 10% річних та на рахунок № НОМЕР_2 за договором                                                          № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - 400 доларів США під 9.5 % річних. 
		 
		Зазначав, що вказані договори укладались на строк 366 днів до 10 січня              2014 року включно. Усі вищезазначені договори містять вимоги про автоматичну пролонгацію їх дії на тих же самих умовах, якщо на час пролонгації для даного типу договорів не буде встановлена інша процентна ставка, про що банк зобов`язаний письмово повідомити свого клієнта. 
		 
		Посилався на те, що строк повернення банківських вкладів, відповідно до умов укладених договорів, вже давно настав. ПАТ КБ «Приватбанк» не виконав належним чином свої зобов`язання щодо повернення належних йому вкладів разом із нарахованими відсотками згідно умов договорів, що є порушенням вимог чинного законодавства, умов укладених договорів та законних прав позивача. 
		 
		Вважав, що ПАТ КБ «Приватбанк» фактично відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань, безпідставно посилаючись на не існуючі обставини, що нібито унеможливлюють повернення йому суми вкладів, разом із нарахованими відсотками. 
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд: стягнути із ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» на його користь суму банківського вкладу у розмірі                           13 000 доларів США та відсотки за банківським вкладом за весь період користування коштами, що починаючи із 10 січня 2013 року по дату звернення до суду становить 3 554 доларів США, суму банківського вкладу у розмірі 400 доларів США та відсотки за банківським вкладом за весь період користування коштами починаючи із 10 січня 2013 року по дату звернення до суду становить 107 доларів США 26 центи.
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого   2017 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 до участі у справі у якості правонаступника залучено ОСОБА_1 .
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року позов задоволено.
		Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми банківських вкладів разом з нарахованими відсотками, а саме:
		-за договором № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - в розмірі  16 554,20 доларів США (13 000 доларів США - вклад, 3 554.20 доларів США - відсотки);
		за договором № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - в розмірі 507,26 доларів США (400 доларів США - вклад, 107,26 доларів США - відсотки);
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті                  204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому районний суд вважав, що відповідачем не спростовано правомірність (дійсність) укладених договорів банківського вкладу, а посилання представників ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про відсутність у них будь-якої інформації про «кримських» вкладників не спростовує факт укладення та правомірність вказаних договорів.
		 
		При цьому районний суд посилався на постанову Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у цивільній справі № 6-17цс12 та постанову Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у цивільній справі                              № 6-2129цс16, пункт 7. 5 постанови Національного банку України                          від 18 червня 2003 року № 254, якою затверджено «Положення про організацію операційної діяльність в банках України» та вважав, що позивач здійснив дії, необхідні за укладеними договорами та у визначеному законодавством порядку для фактичного дострокового розірвання договору та отримання вкладів.
		 
		Крім того, суд першої інстанції вказав, що обмеження повернення грошей позивача на невизначений час є нічим іншим як протиправним привласненням грошових коштів та користування ними без належної правової підстави.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого              2018 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки банком не виконуються зобов`язання за договорами.
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу). При цьому зазначений позивачем розрахунок процентів по вкладами відповідачем не спростовано, іншого розрахунку не надано, а відсоткова ставка, зазначена позивачем не перевищує відсоткову ставку зазначену відповідачем.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій у спірних правовідносинах порушили та неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, отже, оскаржувані судові рішення ухвалені із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, є незаконними та необґрунтованим, тому підлягають скасуванню.
		 
		Заявник зазначає, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у справу в якості правонаступника було залучено його дочку ОСОБА_1 
		Вважає, що за наявності постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, фактично вирішили спір про право власності на спадкове майно.
		 
		Посилається на статтю 1228 ЦК України, у якій зазначено, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
		 
		Вказує, що договори банківського вкладу містять заповідальне розпорядження на ім`я сина ОСОБА_3 , отже заповіт від 14 жовтня              2014 року, що складений на ім`я ОСОБА_1 , який не містить серед переліку майна, що їй заповідається, грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках, що відкриті на підставі договорів банківського вкладу, не може бути підставою для залучення до участі у справі у якості правонаступника. 
		 
		Зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що підтверджують невиконання банком обов`язків на час звернення позивачем до суду. Також вважає, що суд першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходили виключно з обставин існування між сторонами договірних відносин, однак залишили поза увагою обставини існування порушеного права, захисту та відновлення якого просить позивач.
		 
		Посилається на те, що судами попередніх інстанцій проігноровано, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження факту знаходження грошових коштів на банківських рахунках (за депозитними угодами) на час розгляду справи саме у тих розмірах грошових коштів, які заявлені до стягнення.
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		10 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» були укладені депозитні договори та внесені грошові кошти для розміщення на депозитних вкладах, а саме: на рахунок № НОМЕР_1 за договором                                                  № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року - 13 000 доларів США під 10% річних та на рахунок № НОМЕР_2 за договором                                                           № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року - 400 доларів США під 9.5 % річних.
		 
		Відповідно до копій зазначених договорів, а також копій квитанцій № 15 та              № 16 встановлено внесення 10 січня 2013 року ОСОБА_2 на рахунки                                    ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів у розмірі 13 000 доларів США та                   400 доларів США (том 1 а. с. 9,10,11).
		 
		На виконання умов вказаних договорів в 2014-2015 роках ОСОБА_2 на адресу банку було неодноразово направлено письмові заяви про розірвання договорів та повернення суми вкладів з нарахованими відсотками, проте відповідачем було надано відповідь про складнощі в обслуговуванні депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях                                                   ПАТ КБ «Приватбанк».
		 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2016 року у справі № 203/1505/16-ц встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (том 1 а. с. 91-92).
		 
		16 лютого 2016 року на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини відкрито спадкову справу № 51/2016 (том 1 а. с. 126-148).
		 
		Відповідно до договору банківського вкладу № SAMDN25000732103077                 від 10 січня 2013 року, договору № SAMDN80000732103303 від 10 січня                  2013 року ОСОБА_2 зробив заповідальне розпорядження на ім`я сина - ОСОБА_3 (том 1 а. с. 9, 10).
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Статтями 1218, 1219 ЦК передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Згідно зі статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини лише права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:                    1) особисті немайнові права; 2 )право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини першої статті 37 ЦПК України 2004 року у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
		При цьому процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у спірних правовідносинах внаслідок зміни суб`єктів права або обов`язку у матеріальних правовідносинах.
		Отже, суд повинен був установити, чи переходить до ОСОБА_1 суб`єктивне матеріальне право.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні, що розташоване за адресою: 97400, Україна, АР Крим , м. Євпаторія, вул. Перемоги, 36 , були укладенні депозитні договори. ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуло зазначені вклади позивачеві, що стало приводом для звернення до суду. 
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого     2017 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , у якості правонаступника залучено його доньку ОСОБА_1 .
		 
		При залученні до участі у справі як правонаступника ОСОБА_2 його доньки ОСОБА_1 , судами попередніх інстанцій неправильно встановлено коло спадкоємців померлого ОСОБА_2 , які можуть бути його правонаступниками за спірними договорами банківських вкладів. Тобто процесуальне правонаступництво може мати місце лише при правонаступництві у матеріальних правовідносинах.
		 
		Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме вона є правонаступником ОСОБА_2 за спірними договорами банківських вкладів, тобто у матеріальних правовідносинах. З огляду на це, суди дійшли неправильного висновку про задоволення позову на користь                   ОСОБА_1 оскільки вона є неналежним позивачем у справі.
		 
		При цьому судами не надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи документам, зокрема, договору банківського вкладу                                                                   № SAMDN25000732103077 від 10 січня 2013 року, договору                                                   № SAMDN80000732103303 від 10 січня 2013 року та заповіту від 14 жовтня 2014 року (том 1 а. с. 9, 10, 134). 
		Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що у зазначених договорах міститься заповідальне розпорядження на ім`я сина ОСОБА_2 -                     ОСОБА_3 (том 1 а. с. 9, 10).
		 
		Згідно із частиною першою статті 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі). Тобто, апеляційний суд не звернув уваги на те, що договори банківського вкладу містять заповідальне розпорядження на ім`я ОСОБА_3 , якого як правонаступника не залучили. Наявний у матеріалах справи заповіт від 14 жовтня 2014 року на ім`я ОСОБА_1 серед переліку майна, що їй заповідається, не містить грошових коштів за спірними депозитними договорами. Отже, заповіт не скасував заповідальне розпорядження.
		 
		Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, допустили порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
		 
		При цьому касаційний суд звертає увагу на те, що на відміну від відповідача замінити позивача у справі неможливо, тому у позові слід відмовити.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судом першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, було ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого            2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 травня            2019 року скасувати.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1  до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про повернення грошових коштів за депозитними договорами, вкладами, стягнення коштів і витрат відмовити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий    Судді:Д. Д. Луспеник     І. А. Воробйова     Г. В. Кривцова     Р. А. Лідовець     Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...