Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/9716/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2019.
Дата набрання законної сили: 25.09.2019
Номер судового провадження: 61-11063ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 вересня 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 756/9716/15-ц
		провадження № 61-11063св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року у складі судді Великохацької В. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Болотова Є. В., Шахової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_1 у липні 2015 рокузвернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» (далі - ДП ДК «Укрспецекспорт») про скасування наказу від 17 квітня 2015 року № 46-ос про звільнення, поновлення на роботі з 17 квітня 2015 року, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
		Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що з 10 січня 2006 року вона працювала провідним, а потім головним спеціалістом канцелярії ДП ДК «Укрспецекспорт». Наказом від 16 квітня 2015 року № 2-д їй оголошено догану за недоліки в організації роботи, недбале ставлення до виконання службових обов`язків, що призвело до порушення процесу електронного та паперового документообігу на підприємстві. Наказом від 17 квітня 2015 року № 3-д до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Наказом від 17 квітня 2015 року № 46-ос вона звільнена з посади головного спеціаліста канцелярії у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним з тих підстав, що наказ від 16 квітня 2015 року № 2-д «Про оголошення догани ОСОБА_1 » є безпідставним та необґрунтованим, оскільки на підприємстві не проводилося жодного службового розслідування, яким би було встановлено факти недбалого виконання нею службових обов`язків, що призвели до незадовільної роботи електронної бази вхідних документів, несвоєчасного виконання термінових документів працівниками підприємства.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Поновлено позивачу строк на звернення до суду. Визнано дії відповідача, пов`язані зі звільненням ОСОБА_1 , неправомірними. Скасовано наказ від 17 квітня 2015 року № 46-ос про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста ДП ДК «Укрспецекспорт». Стягнуто на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 71 211, 35 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 2 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку у межах суми платежу за один місяць у розмірі 13 505, 60 грн.
		Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що відповідачем не доведено того факту, що на підприємстві стосовно позивача проводилося службове розслідування та не надано доказів того, що ОСОБА_1 ознайомлена з наказом про проведення стосовно неї службового розслідування, а тому наказ від 17 квітня 2015 року № 46-ос є незаконним та підлягає скасуванню. Виходячи з встановленого факту незаконного звільнення також підлягали задоволенню інші позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. Водночас суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду з зазначеним позовом, оскільки визнав причини такого пропуску поважними.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року касаційну скаргу ДП ДК «Укрспецекспорт» задоволено частково. Рішення апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2015 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала суду касаційної інстанції обґрунтовувалась тим, що матеріали справи доводять, що з наказом про звільнення позивача ознайомлено 17 квітня 2015 року. Також в матеріалах справи є лист ДП ДК «Укрспецекспорт» на ім`я позивача, датований 24 червня 2015 року, однак будь-яких даних про дату отримання зазначеного листа позивачем матеріали справи не містять. Всупереч вимогам процесуального закону апеляційний суд на зазначені положення закону уваги не звернув, не встановив, належним чином фактичних обставин справи щодо наявності доказів поважності причин пропуску позивачем встановленого законодавством строку на звернення до суду, доводи позивача про те, що відповідь з державного концерну «Укроборонпром» вона отримала лише 28 липня 2015 року належним чином не перевірив.
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року апеляційну скаргу ДП ДК «Укрспецекспорт» відхилено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що 27 квітня 2015 року позивач звернулася до Генерального прокурора України зі скаргою на дії відповідача щодо її звільнення. Генеральна прокуратура України за результатами розгляду зазначеної скарги 28 травня 2015 року надіслала її за належністю до державного концерту «Укроборонпром». Державний концерн «Укроборонпром» за результатами розгляду отриманих з Генеральної прокуратури України матеріалів листом від 24 червня 2015 року, рекомендував ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення трудового спору. Позовна заява подана ОСОБА_1 до Оболонського районного суду міста Києва 31 липня 2015 року. Наказом від 17 квітня 2015 року № 3-д дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано до ОСОБА_4 , в той час як правильне ім`я по батькові позивача ОСОБА_1 . Встановивши зазначену невідповідність, ДП ДК «Укрспецекспорт» внесено виправлення шляхом перекреслення помилково зазначеного імені по батькові позивача « ОСОБА_4 » із зазначенням вірного « ОСОБА_1 ». Однак ОСОБА_1 не ознайомлено із оновленим наказом, а тому доводи представника ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГЗП, що позивачем пропущено строк звернення до суду спростовується наведеними обставинами справи, оскільки в матеріалах справи відсутня дата ознайомлення позивача із наказом про звільнення. Листом УДППЗ «Укрпошта» від 03 листопада 2016 року № 60-07 та конвертами, лист № 0411918903275 від відповідача ОСОБА_1 отримала 28 липня 2015 року. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин, а отже доводи представника ДП ДК «Укрспецекспорт» щодо пропуску строку звернення до суду спростовуються.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у грудні 2016 року, ДП ДК «Укрспецекспорт» просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про поважність пропуску строку звернення до суду із позовом. Зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково послався на наказ від 17 квітня 2015 року 
		№ 3-д, оскільки дійсно у цьому наказі допущено описку у імені по батькові, водночас, позивача звільнено за наказом від 17 квітня 2015 року від 46-ос, з яким позивач ознайомилась 17 квітня 2015 року, і цього ж дня вона отримала трудову книжку. Також зазначає, що суд необґрунтовано послався на те, що наявність порушення трудових обов`язків позивачем має доводитись висновками за результатами службового розслідування, однак законодавством не встановлено обов`язку роботодавця проводити службове розслідування під час звільнення працівника. Окрім цього, зазначив про відсутність будь-якого обґрунтування стягнутого відшкодування моральної шкоди.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відповідач надала суду відзив, у якому зазначила, що строк звернення до суду нею пропущений з поважних причин, оскільки у квітні вона звернулась до прокуратури із скаргою на дії відповідача щодо її звільнення.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
		Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП ДК «Укрспецекспорт».
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. 
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебувала в трудових відносинах з відповідачем.
		Наказом від 16 квітня 2015 року № 2-д їй оголошено догану за недоліки в організації роботи, недбале ставлення до виконання службових обов`язків, що призвело до порушення процесу електронного та паперового документообігу на підприємстві.
		Наказом від 17 квітня 2015 року № 3-д до неї застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
		Наказом від 17 квітня 2015 року № 46-ос позивач звільнена з посади головного спеціаліста канцелярії у зв`язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором.
		Позивач 27 квітня 2015 звернулася до Генерального прокурора України зі скаргою на дії відповідача з її звільнення. 
		Генеральна прокуратура України за результатами розгляду зазначеної скарги 28 травня 2015 року надіслала її за належністю до Державного концерну «Укроборонпром».
		Державний концерн «Укроборонпром» за результатами розгляду отриманих з Генеральної прокуратури України матеріалів листом від 24 червня 2015 року рекомендував ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення трудового спору.
		Позовна заява подана ОСОБА_1 до Оболонського районного суду міста Києва 31 липня 2015 року.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
		У пункті 22 зазначеної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
		Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		Як встановлено апеляційним судом, наказом від 17 квітня 2015 року № 3-д дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосовано до ОСОБА_4 , в той час як правильне ім`я по батькові позивача ОСОБА_1 Встановивши, що виправлений наказ позивач отримала лише 28 липня 2015 року, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущений строк звернення до суду.
		Водночас Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що позивача звільнено за наказом від 17 квітня 2015 року № 46-ос, отже питання пропуску строку звернення до суду не залежить від обставин отримання наказу від 17 квітня 2015 року № 3-д.
		При цьому обставини ознайомлення з наказом від 17 квітня 2015 року № 46-ос саме 17 квітня 2015 року не заперечувались самим позивачем, що слідує з тексту позовної заяви, а також доданою до неї копією наказу із підписом позивача про незгоду із ним.
		Верховний Суд в оцінці застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах визнає обґрунтованим, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
		Верховний Суд також вважає необґрунтованими доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом з тих підстав, що позивач після порушення її прав звернулась до органів прокуратури з приводу вирішення питання законності та обґрунтованості її звільнення. 
		Зважаючи на доводи касаційної скарги, враховуючи, що позивачем визнано факт вжиття заходів щодо оскарження наказу про звільнення, Верховний Суд встановив, що ОСОБА_1 обрала інший, ніж передбачений законом, порядок захисту порушених прав, звернувшись до органів прокуратури, що свідчить про помилку у праві, оскільки цивільні спори про поновлення на роботі підлягають розгляду та вирішенню судом.
		Таке звернення не могло бути перешкодою у одночасному зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі.
		Помилка ОСОБА_1 в обранні неналежного порядку захисту її трудових прав не може слугувати достатньою причиною обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду за їх захистом.
		У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		При вирішенні питання про поновлення строку суд дає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого спеціальним законом строку звернення до суду із позовом до дати подання такого позову.
		Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з поважних причин.
		Звернення до неналежних органів не є поважною причиною пропуску строку подання позову про поновлення на роботі, оскільки не є такою обставиною, що не залежить від волі особи, яка подає позов.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі 461/1903/16-ц (провадження 
		№ 61-18809св18). Підстав відступити від таких правових висновків Верховний Суд не встановив. 
		Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи, чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює сукупність обставин на свій розсуд.
		Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку на оскарження рішення роботодавця про звільнення без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. 
		Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» задовольнити.
		Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньоторговельного підприємства «Спецтехноекспорт» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак
		 
		 
		Судді                                                                                                              І. Ю. Гулейков
		 
		 
		С. О. Погрібний
		 
		 
		Г. І. Усик
		 
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...