Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/1347/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 03.10.2019. Зареєстровано: 04.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: А/855/12870/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/1347/19                                                         Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
		                                                                                                   Суддя-доповідач: Губська Л.В.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді:                                                  Губської Л.В., 
		суддів:                                                                      Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
		за участю секретаря                                                  Суркової Д.О.,
		представника позивача                                         ОСОБА_1
		представника відповідача                                        Кравченка С.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,-
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 № UA102000/2019/000025/1 Чернігівської митниці ДФС та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці ДФС № UA102150/2019/00027 від 14.02.2019.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сумніви митного органу стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів є безпідставними.
		Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано контролюючому органу повний пакет документів, при цьому, відповідачем не доведено, що такі документи не є достатніми для перевірки митної вартості товару, а також з того, що здійснюючи коригування митної вартості імпортованого товару за резервним методом, відповідачем не доведено відповідних розрахунків, не обґрунтовано, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на її формування. Крім того, відповідачем взагалі не доведено обґрунтованості в нього сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості товару та правомірності використання ним інформації з ресурсу SchwackeNet, яка має застереження щодо необхідності здійснення технічної експертизи транспортних засобів. 
		Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт наголошує на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права та помилковість застосування норм матеріального права, крім того, вказує на поверхневе дослідження та нез`ясування судом першої інстанції обставин справи, які підлягають доказуванню. 
		Доводи апелянта обґрунтовані тим, що наданий позивачем до митного оформлення пакет документів не підтверджує вартості товару, а прибутковий касовий ордер від 01.02.2019 № 3378 був доданий лише до позовної заяви, а митному органу взагалі не надавався. Відтак, на момент митного оформлення спірного транспортного засобу апелянт не мав достовірних відомостей щодо вартості товару та наполягає на правомірності використання ним ресурсу SchwackeNet. Також, вказує на неврахування судом положень розділу ХІІ МК України щодо особливостей імпортування товару фізичними особами.
		В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 з метою митного оформлення автомобіля марки «Chevrolet Epica», кузов № НОМЕР_1 , 2008 року випуску подано до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію типу ІМ 40 АА № UA 102150 / 2019/ 200953, у графі 42 якої митну вартість імпортованого товару було визначено у розмірі 1 850, 00 Євро.
		Для підтвердження митної вартості товару позивачем надані:
		- рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 01.02.2019;
		- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 18.04.2018;
		- договір про надання послуг митного брокера № 65-А від 14.02.2019;
		- інші некласифіковані документи.
		Разом з тим, 14.02.2019 Чернігівська митниця ДФС, не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю автомобіля, прийняла рішення про коригування митної вартості № UA102000/2019/000025/1 та самостійно визначила митну вартість цього транспортного засобу за резервним методом в розмірі 4 100 Євро.
		Також, одночасно митним органом було оформлено і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102150/2019/00027.
		В обґрунтування своїх рішень відповідач посилався на повідомлення декларанта про  неможливість надати додаткові документи для підтвердження митної вартості.
		Крім того, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, як підставу коригування митної вартості зазначено, що митним органом здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах. Так, згідно інвойсу від 01.02.2019 пробіг транспортного засобу становить 150000 км, що не відповідає фактичному 100632 км. Також зазначено про моніторинг комерційних пропозицій щодо вживаних транспортних засобів ідентичних та подібних оцінюваному на ринку ЄС та встановлено, що відповідно до цінової інформації інтернет-ресурсів autoscout24.com та mobile.de вартість даного транспортного засобу знаходиться в діапазоні 4999,00 - 5995,00 Євро. Враховуючи розбіжності в наданих документах, наявні цінові пропозиції ринку транспортних засобів ЄС та дані інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet виникли сумніви в достовірності заявленого рівня митної вартості, тому митну оцінку транспортного засобу здійснено із застосуванням резервного методу відповідно до інформаційного ресурсу системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet - 4100 Євро.
		Не погоджуючись з такими діями та рішеннями митного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
		Так, згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
		Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
		Відповідно до частини першої статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
		Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
		У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
		1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
		2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 МК України).
		Відповідно до положень ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
		1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
		а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
		б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
		в) не впливають значною мірою на вартість товару;
		2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
		3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
		4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що Митним кодексом України  передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
		Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Частинами 1, 3, 4 ст. 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
		Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.
		У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
		У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
		Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
		Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом,  за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).
		Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).
		Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
		При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
		Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
		Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
		При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Водночас, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
		При цьому, як вірно зазначає суд першої інстанції, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. 
		В свою чергу, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Але, в той же час, витребуванню підлягають лише тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
		Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року в справі № 814/1996/15, від 22 травня 2018 року в справі № 808/178/16, від 23 жовтня 2018 року в справі № 820/1761/17, в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини п`ятої ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).
		Як наголошувалось вище і не є спірним, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Чернігівської митниці ДФС: рахунок-фактуру (інвойс) б/н від 01.02.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 18.04.2018; договір про надання послуг митного брокера № 65-А від 14.02.2019; інші некласифіковані документи.
		Проте, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA102000/2019/000025/1 від 14.02.2019, яким митну вартість визначено за резервним методом та встановлено митну вартість автомобіля на рівні 4 100, 00 Євро. При цьому відповідач користувався інформацією ресурсу системи оцінки транспортних засобів «SchwackeNet», а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернігівської митниці ДФС № UA102150/2019/00027 від 14.02.2019.
		Відповідно до наданих позивачем документів вбачається, що деякі з них складені на іноземній мові, що не дає можливості оцінити їх зміст. За таких обставин, митним органом було зроблено висновок про необхідність витребування додаткових документів для підтвердження обґрунтування визначеної ціни. 
		Відтак, за відсутності доказів зі сторони відповідача про потребу перекладу документів у зв`язку з необхідністю перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, ці доводи контролюючого органу не можуть бути прийняті до уваги, як підстава невизнання митної вартості імпортованих товарів.
		До позовної заяви позивачем додано документи, надані під час митного оформлення з перекладом. Як пояснив суду представник митниці, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 01.02.2019 відповідачем помилково зареєстровано як рахунок-фактуру (інвойс).
		В свою чергу, зазначений документ, на переконання судової колегії, містить усі необхідні дані, які дають змогу ідентифікувати предмет договору  з оцінюваним транспортним засобом, а саме:
		- найменування сторін, між якими здійснено купівлю продаж товару та дату її здійснення;
		- марку, модель, рік випуску та номер кузова транспортного засобу;
		- вартість транспортного засобу.
		При цьому, слід звернути увагу й на те, що не завжди декларант має можливість надати документальні докази оплати товару, оскільки умовами договору може бути передбачено і розрахунок готівкою протягом певного періоду. До того ж, Митний кодекс України не вимагає саме платіжний документ, а передбачає тільки рахунок або інший документ, який визначає дійсну вартість товару.
		Факт сплати узгодженої сторонами ціни за договором підтверджується приходним касовим ордером серії ABL № 3378 від 01.02.2019, який, як вказує апелянт під час митного оформлення не надавався. 
		У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.
		Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 в справі № 803/1112/17.
		Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, подані ОСОБА_3 до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення автомобілю.
		В свою чергу, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 МК України. 
		Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: 
		- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
		- невірно проведений розрахунок митної вартості;
		- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
		- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
		У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
		Сторонами не заперечується проведення такої консультації, під час якої позивачеві було запропоновано надати додаткові документи, яких надано не було, що має своє відображення в у графі 33.
		З огляду на це вбачається, що надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.
		Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, документально не підтверджується.
		У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
		Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною визначеною в рахунку-фактурі (інвойсі), відповідачем  не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.
		Зі змісту рішення Чернігівської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 лютого 2019 року № UA102000/2019/000025/1 вбачається, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		Отже, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року в справі № 809/4367/15.
		За змістом пункту 5 «Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків» Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, на який посилається відповідач, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:
		- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;
		- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
		- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
		- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
		- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
		- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;
		- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;
		- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
		- інформація отримана з мережі Інтернет.
		З приводу доводів апелянта щодо правомірності використання ним відомостей ресурсу SchwackeNet з посиланням на пункт 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, апеляційний суд зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано жодних доказів щодо правомірності використання даного інформаційного ресурсу, щодо об`єктивності висвітлених ним даних та їх експертному дослідженні, а також щодо можливості їх застосування до автомобіля імпортованого саме позивачем, з урахуванням його технічних характеристик. Більш того, у вказаному ресурсі, на який посилається сам же апелянт, зазначено, що висвітлений на ньому товар підлягає технічній експертизі.
		При цьому, колегія суддів приймає до уваги правовий висновок Верховного Суду з даного питання, викладений в постанові  від 23.07.2019  у справі №1140/3242/18.
		Доводи апелянта щодо ненадання позивачем при ввезенні товару договору (контракту), що, за твердженням митного органу, унеможливило здійснення перевірки заявленої митної вартості товару за першим методом (за ціною договору), є необґрунтованими з підстав, наведених вище, а також з урахуванням того, що в разі належного та фактичного, а не формального, проведення процедури консультацій з позивачем, митний орган мав реальну можливість зажадати від нього відповідний договір або впевнитись в тому, що його надано (як у нашому випадку), та підтвердження сплати суми, визначеної цим договором. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач формально підійшов до перевірки заявленої митної вартості та прийняв невиважене рішення.
		Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. 
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
		Постанова в повному обсязі складена 03.10.2019.
		 
		Головуючий-суддя:                                                                      Л.В. Губська
		 
		 
		Судді:                                                                                           О.В. Карпушова
		 
		 
		                                                                                                    А.Г. Степанюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...