Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/4210/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.10.2019.
Дата набрання законної сили: 26.09.2019
Номер судового провадження: 61-47190ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		26 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/4210/18
		провадження № 61-47190св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року у складі судді: Куриленко О. М., та постанову апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Кононенко Н. А., Цюри Т. В.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про повернення майна, набутого за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
		 
		Позов обґрунтований тим, що 18 травня 2015 року ОСОБА_2 без правових підстав отримала від позивача 26 500 доларів США за квартиру АДРЕСА_1 , яку раніше 23 січня 2015 року на підставі договору купівлі-продажу нею було придбано у відповідача.
		 
		ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 :
		грошові кошти у розмірі 26 500 доларів США, що еквівалентно 699 600 грн, які набуті за рахунок без достатньої правової підстави; 
		судові витрати.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріали цивільної справи свідчать про наявність підстав для отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_1 , оскільки нею раніше за договором купівлі-продажу була відчуження квартира, а в розписці від 18 травня 2015 року вказано чітко цільове призначення переданих ОСОБА_1 грошових коштів - за квартиру АДРЕСА_1 . Жодних доказів оплати відповідачеві реальної вартості спірної квартири (розписки, банківської квитанції тощо) позивач суду не надала, а грошова сума у розмірі 145 344 грн, що була зазначена в договорі купівлі-продажу, не може бути дійсною вартістю квартири, розташованої в Приморському районі міста. Тому позивач не довела того, що ОСОБА_2 отримала від неї грошові кошти у сумі 26 500 доларів США без достатньої правової підстави. Встановленими в ході судового розгляду можливо вважати лише обставину придбання позивачем 23 січня 2015 року у відповідача квартири АДРЕСА_1 , та отримання 18 травня 2015 року відповідачем грошових коштів, що само по собі жодним чином не доводить безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, належних позивачу у розмірі 26 500 доларів США.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року залишено без змін. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року у вигляді накладення арешту на житловий будинок, з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна-33556876, та житловий будинок, з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна - 33827847.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що за змістом пункту 2.1 договору купівлі-продажу продаж квартири за домовленістю сторін вчинюється за 145 344 грн, які у відповідності до статті 627 ЦК України продавець одержав повністю до підписання цього договору від покупця. Згідно пункту 2.2 договору сторони підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру. Підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку з ним за продану квартиру та свідчить про відсутність у продавця щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру. Розписка від 18 травня 2015 року про передачу ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 26 500 доларів США саме за вказану квартиру, спростовує доводи ОСОБА_1 по передачу ОСОБА_2 вказаних коштів безпідставно. Висновок суду першої інстанції про те, що в момент укладення договору купівлі-продажу квартири, покупець ОСОБА_1 не розрахувалась у повному обсязі з продавцем, є обґрунтованим, оскільки як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 а також розписки про отримання ОСОБА_2 грошових коштів, нею було отримано за квартиру 26500 доларів США, що в еквіваленті становить 699 600 грн, в той час як згідно договору купівлі-продажу квартира придбана за 145 344 грн, що є значно заниженою ціною, ніж вартість квартири, яка знаходиться в Приморському районі м. Одеси. Ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі позивач не зазначила, яка була необхідність передачі вказаних грошових коштів ОСОБА_2 вже після оформлення договору купівлі-продажу вказаної квартири і оформлення права власності на неї за ОСОБА_1 Сплативши за квартиру вказану суму, у позивача не було б інших підстав передавати на користь відповідача через 4 місяці після цього ще 26 500 доларів США, інакше як за придбану квартиру.
		 
		При скасуванні заходів забезпечення позову апеляційний суд вказав, що ухвалою апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року були вжиті заходи забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року без змін, то апеляційний суд колегія вважав за необхідне скасувати вказані заходи забезпечення позову.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та стягнути грошові кошти у розмірі 26 500 доларів США, що еквівалентно 699 600 грн, що набуті за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави та судові витрати. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги доведено в повному обсязі. Суд першої інстанції свідомо не зазначив в оскарженому рішенні правову підставу на якій відповідач здійснив набуття майна, адже при зазначенні в рішенні встановленої судом першої інстанції підстави - раніше укладений та виконаний договір купівлі-продажу, таке рішення підлягало б безумовному скасуванню, як неправосудне. Натомість судом першої інстанції зроблено вказівку, нібито про ненадання позивачем доказів, що не дало можливості суду перевірити доводи позовної заяви через відсутність належних та допустимих доказів ОСОБА_1 придбала квартиру і повністю за неї розрахувалась. Даним договором не передбачено розстрочку сплати покупцем продавцю грошових коштів. Відтак, висновки суду, про те, що за виконаною сторонами угодою позивач фактично розрахувалась в майбутньому за ціною значно вищою ніж визначеною в договорі є такими, що суперечать діючому законодавству та правочину укладеному між сторонами. 
		 
		Вказує, що договір купівлі продажу не визнавався недійсним. Відповідно до наданого суду договору купівлі-продажу від 23 січня 2015 року сторонами визначено ціну договору у розмірі 145 344 грн, що продавець одержав повністю до підписання цього договору від покупця. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру. Вищевказані положення наведенні в пунктах 2.1, 2.2. Відповідно до пункту 3.1 право власності у покупця на відчужувану квартиру виникає з моменту державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яка проводиться нотаріусом, що посвідчує цей договір. Однак, судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач навіть після того, як припинив бути власником майна та втратив будь-які інші права на нього, має право на отримання за це майно грошових коштів, за договором, що сторонами вже виконано. У позивача не було, ні необхідності, ні потреби передавати грошові кошти позивача, як і не було правових підстав для передання грошових коштів відповідачу, а у відповідача не було правових підстав для їх отримання, оскільки у квартири вже був інший власник та відповідно відповідач не мав жодних прав на раніше відчужену ним квартиру. Тому ОСОБА_2 набула кошти за рахунок позивача без достатньої правової підстави.
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що 23 січня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А. М. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 . 
		 
		У договорі купівлі-продажу від 23 січня 2015 року сторони домовилися, що:
		            продаж квартири за домовленістю сторін вчинюється за 145 344 грн, які керуючись статтею 627 ЦК України продавець одержав повністю до підписання цього договору від покупця (пункт 2.1 договору);
		підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку з ним за продану квартиру та свідчить про відсутність у продавця щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру (пункт 2.2 договору).
		 
		Згідно розписки від 18 травня 2015 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 за квартиру АДРЕСА_1 26 500 доларів США.
		 
		При відмові в задоволенні позову суди вважали, що наявні підстави для отримання ОСОБА_3 грошових коштів від ОСОБА_1 в розмірі 26 000 доларів США. Сплативши за квартиру вказану суму, у позивача не було б інших підстав передавати на користь відповідача через 4 місяці після цього ще 26 500 доларів США, інакше як за придбану квартиру.
		 
		Колегія суддів не погоджується з цим висновком з таких підстав.
		 
		Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. 
		 
		Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
		 
		Аналіз змісту матеріалів справи свідчить, що у розписці зазначено: « Я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серии НОМЕР_1 , выдан 22 марта 2010 года Шевченковским ОМ Приморской РО ОГУ ИМВД Украины в Одесской обл., 22 марта 2010 года, получила от ОСОБА_1 за АДРЕСА_1 26 500,00 (двадцать шесть тысяч пятьсот) долларов США. В чем и расписываюсь. 18 мая 2015 г.» (а. с. 7).
		 
		Згідно технічного запису судового засідання від 19 липня 2018 року у суді першої інстанції представник позивача ОСОБА_6 пояснила, що: «ці кошти вона отримала виключно на вирішення тих проблем, які в неї виникли з органами державної влади … з урахуванням того, що навіть до сьогоднішнього дня залишився на тій квартирі арешт, оскільки вона купила квартиру, а потім цей арешт було накладено. … будь-які проблеми, які вона обіцяла вирішити, які в неї виникли із цим будинком вона не вирішила». На запитання судді: Для чого було зазначено «за квартиру»? Представник позивача ОСОБА_6 пояснила, що: «…оскільки вже на той час було накладено арешт на зазначену квартиру. Це стало відомо ОСОБА_1 , яка звернулася до ОСОБА_2 , та вказала, що є певні проблеми, для того, щоб не знесли будинок мені потрібні гроші».
		 
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Суди не з`ясували, які відносини мали місце між сторонами у травні 2015 року (факт наявності арешту на квартиру, домовленість сторін про зняття арешту, мету передання позивачем відповідачеві спірних коштів), не дослідили зміст розписки, з урахуванням того, що у ній зазначена дата отримання грошових коштів «22 марта 2010 года», та не встановили наявність чи відсутність правої підстави сплати 18 травня 2015 року за квартиру АДРЕСА_1 26 500 доларів США. За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позову.
		 
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року скасувати.
		 
		Передати справу № 520/4210/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 липня 2018 року та постанова апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...