Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/15641/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 04.10.2019. Зареєстровано: 06.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2019.
Дата набрання законної сили: 31.03.2021
Результат оскарження 31.03.2021 Апеляційний суд Одеської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/520/89/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014160480002731

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		Справа № 520/15641/15-к
		Провадження № 1-кп/520/89/19
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04.10.2019 року                                     місто Одеса
		 
		   Київський районний суд м. Одеси у складі:
		Головуючого судді              ОСОБА_1 ,
		при секретарях с/з  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		ОСОБА_4 ,
		за участю:
		прокурорів                  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		представника потерпілого          ОСОБА_7 ,
		обвинуваченої              ОСОБА_8 ,
		захисника                  ОСОБА_9 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480002731 від 16.07.2014 року у відношенні:
		    ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянки України, заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину та двох малолітніх дітей, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   15.05.2014 року, більш точний час не встановлено, керуюча комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 , знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. № 8, в порушення ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідно до якого до об`єктів приватизації належать квартири, які використовуються громадянами на умовах найму, діючи всупереч інтересам служби, в порушення ч.2 ст.61 Житлового кодексу Української РСР, якою передбачено, що договір найму житлового приміщення укладається на підставі ордера на жиле приміщення, а також всупереч ч.1 та ч.2 ст.58 цього Кодексу, яким визначено, що ордер є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення та може бути виданий лише на вільне житлове приміщення, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, не впевнилась у тому, що ОСОБА_10 , має право на укладення договору найму на житлове приміщення, а саме квартири АДРЕСА_3 та уклала з ОСОБА_10 договір найму житлового приміщення від 15.05.2014 року № 320, предметом якого є надання у користування квартири АДРЕСА_3 , якій став підставою для вибування з комунальної власності у приватну власність зазначеної квартири.
		   В подальшому, 19.05.2014 року, більш точний час не встановлено, керуюча комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 , знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: АДРЕСА_4 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, знаючи про те, що ОСОБА_10 не має ордеру на квартиру АДРЕСА_3 , та отже не має права користування зазначеною квартирою, власноруч підписала та завірила печаткою комунального підприємства «Домоуправління № 18», наступні документи: заяву ОСОБА_10 про оформлення передачі житлової площі у приватну власність та довідку про склад сім`ї наймача, на підставі яких органом приватизації прийнято рішення про приватизацію (передачу в приватну власність) квартири АДРЕСА_3 ,чим спричинила тяжкі наслідки територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у розмірі 416370 (чотириста шістнадцять тисяч триста сімдесят) гривень.
		   За таких обставин, ОСОБА_8 своїми діями вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України, за кваліфікуючими ознаками: неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам.
		   Допитана у судовому засіданні обвинувачена  ОСОБА_8  вину у інкримінованих стороною обвинувачення кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України не визнала, вважає, що в цьому випадку вбачаюється неумисне неналежне виконання службових обов`язків  халатність та надала наступні покази. У 2014 році вона працювала керівником комунального підприємства «Домоуправління № 18» Одеської міської ради, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 8. У той період майно КП «Домоуправління № 18» частково передали на баланс комунальної власності у них на балансі залишилось приблизно сім житлових будинків. Що стосується квартири АДРЕСА_3 , то по вказаному об`єкту нерухомості звернувся ОСОБА_10 із заявою, у якій зазначив, що він проживає у вказаній квартири та в нього є право на приватизацію, оскільки з ним живе його дитина. Департамент міського господарства Одеської міської ради надав відповідь на заяву ОСОБА_10 щодо укладення договору найму на вказану квартиру. Після цього, ОСОБА_10 , звернувся до КП «Домоуправління № 18», для надання йому права на приватизацію житлового приміщення. Після проходження процедури приватизації, з громадянами укладається договір найму, потім укладається договір найму. Департамент міського господарства Одеської міської ради видає розпорядження на право користування житловим приміщенням. У таких квартирах був маневрений фонд, де громадяни тимчасово проживали. Вона не була обізнана про те, що ОСОБА_11 проживала у кв. АДРЕСА_5 . Слід також звернути увагу, що ОСОБА_10 , у своїй заяві вказав, що буде сплачувати комунальні послуги з 01.01. поточного року, особливий рахунок відкривається по заяві особи. Після смерті колишнього мешканця ОСОБА_12 , одразу ж було закрито особовий рахунок на сплату комунальних послуг. КП «Домоуправління № 18» не зверталося до суду про звільнення маневреного фонду. Їй не відомо, що ОСОБА_10 не мешкав жодного дня у квартири АДРЕСА_3 у місці Одесі. У її посадових обов`язках не вказано, що вона повинна перевіряти чи мешкають особи у квартирах КП «Домоуправління № 18». Довідку форми 1, сім`ї ОСОБА_10 вона видавала після реєстрації у Державній міграційній службі. Інформація щодо інвентаризації знаходиться у Департаменті міського господарства Одеської міської ради. У цьому домі за технічним паспортом були тільки однокімнатні квартири, однак ОСОБА_10 звертався із заявою на укладання договору найму на двокімнатну квартиру. Вона не отримувала не від кого ніяких грошових коштів, у тому числі й від ОСОБА_10 оскільки всі звертаються до приймальні КП «Домоуправління № 18». Крім того, обвинувачена зазначила, що в неї відсутня юридична освіта і вона не надає послуги громадянам щодо вірного оформлення документів на отримання розпорядження на право користування квартирою. До цього випадку, вона не була знайома з ОСОБА_10 . Документи які ухвалюються профільним департаментом Одеської міської ради являються обов`язковими для виконання комунальними установами.
		   Водночас,вина обвинуваченої ОСОБА_8  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у повному обсязі підтверджується показами, допитаних в судовому засіданні представника потерпілого та свідків, а саме:
		-Показами, допитаного у судовому засіданні представника потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив суду, що працює заступником начальника управління з представництва в судах Одеської міської ради. Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року, яке набрало законної сили було задоволено позовні вимоги Одеської міської ради, а саме - визнано недійсним договір найму житлового приміщення від 15.05.2014 року №320 укладеним між комунальною установою «Домоуправлінням №18» та ОСОБА_10 , знято з реєстрації ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , визнано недійсним розпорядження департаменту міського господарства Одеської міської ради від 02.06.2014 року №220745 про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , видане департаментом міського господарства Одеської міської ради від 02.06.2014 року № 19-26387 на ім`я ОСОБА_14 . Що стосується обвинуваченої ОСОБА_8 , то представник потерпілого пояснив, що вона була керуючим КП «Домоуправління №18» і відповідно до своїх повноважень мала право укладати договори найму. ОСОБА_8 видала офіційні документи, на підставі яких було проведено приватизацію квартири АДРЕСА_3 , поза рамками правової процедури з урахуванням вимог законодавства. Єдиною підставою для вселення була видача ордеру на користування житловим приміщенням. Такий ордер для вселення ОСОБА_10 та його родини у квартиру АДРЕСА_3 - не видавався, тому підстав укладати договір найму з ОСОБА_10 , ОСОБА_8 не мала;
		-Показами, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , яка пояснила суду, що з 2000 року проживала за адресою: АДРЕСА_6 зі своїми дідусем і бабусею (яка є рідною тіткою її мами) та після їх смерті залишилася там проживати. З початку проживання у вказаній квартирі вона намагалася там прописатися, але оскільки там не був прописаний дід, то спочатку потрібно було його прописати. В 2006 році було рішення суду щодо можливості прописатися дідові у квартирі, але він помер і це все зупинилося. Вона неодноразово зверталася до комунального підприємства «Домоуправління №18» з метою заключити договір найму на своє ім`я та прописатися у вказаній квартирі, та їй постійно говорили почекати. Прописана вона з сином (2006 р.н.) з 2012 року по АДРЕСА_7 , у своїх знайомих. У 2014 році (кінець січня-початок лютого) вона знову звернулася до комунальної установи «Домоуправління №18» щодо оформлення договору найму, а саме до ОСОБА_8 , яка їй відмовила і сказала, що в неї не має прав на квартиру, і що вона взагалі має виселитися. У лютому 2014 року вона письмово звернулася до комунальної установи «Домоуправління № 18» щодо укладання договору найму, про що отримала письмову відповідь з відмовою. Згодом її відвідали представники вказаного домоуправління, надали їй повідомлення, за підписом ОСОБА_8 , що вона повинна з`явитися до КП «Домоуправління №18» і надати документи на підставі яких вона там проживає. На той час вона уклала з РЕСом на своє ім`я договір щодо сплати за електроенергію, інші рахунки сплачувала за ім`ям діда. З 2000 року в квитанціях платником була вказана вона. У червні 2014 року до квартири, в якій вона проживає прийшли люди (чоловік сім), зламали замок на дверях, ввірвалися, показали пакет документів і сказали, що вона має виселитися. В той момент вона дізналася, що на вказану квартиру є документи у інших людей, а саме у сусіда по квартирі ОСОБА_10 , який заявив, що придбав вказану квартиру. Технічний паспорт, який пред`явив ОСОБА_10 не відповідав плану квартири. Вона викликала міліцію, оскільки проживає з неповнолітнім сином, і з квартири не виселилася. Вона зверталася до суду, оскільки вважала, що має право на проживання в зазначеній квартирі, тому що проживає там тривалий час і сплачує комунальні послуги. Суд першої інстанції відмовив, оскільки на той момент квартира була захоплена. У рішенні апеляційної інстанції дозволено звертатися повторно.
		-Показами, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_15 , яка пояснила суду, що у 2014 році працювала у комунальному підприємстві «Домоуправління №18», що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 8 на посаді паспортистки. Жильці,які отримували прописку, з паспортного столу приносили форму «А» - там написано, хто прописаний в квартирі, а вона на основі цих даних видавала форму №1, щодо складу сім`ї. Ніяких документів вона не збирала. Щодо видачі форми №1 ОСОБА_10 , то він надав форму «А» про те, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , прописані ОСОБА_16 та його дочка ОСОБА_13 . Перевіряти підстави, на яких особи були прописані, до її повноважень не входило. ОСОБА_8 їй вказівок щодо ОСОБА_10 не давала та з проханнями не зверталася.;
		-Показами, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_17 , яка пояснила суду, що з 1999 року по 2016 рік працювала в комунальному підприємстві «Домоуправління № 18» Одеської міської ради, спочатку двірником, а з кінця 2005 року бухгалтером. До її обов`язків входило нарахування зарплати, здача звітів служби, програми «ДОК» і «Банк-Клієнт», нарахування нежитлової оренди. З серпня 2014 року вона почала займатися особистими рахунками. ОСОБА_10 прийшов до неї у 2014 з дозвільним листом з житлового комунального господарства Одеської міської ради та заявою, на ній була резолюція ОСОБА_8 , для відкриття особистого рахунку. Вона відкрила не числом звернення, а раніше, тому що ОСОБА_10 попросив зробити попередні нарахування, оскільки сказав, що користувався послугами. ОСОБА_10 рахунок відкривала вона, оскільки бухгалтер, мав ці повноваження, у томи числі й щодо здачі звітів. Відкривала рахунок на квартиру АДРЕСА_3 . Такий номер був вказаний у листі та документах, що надав ОСОБА_10 . Щодо вказаної квартири, то їй було відомо, що там проживали одинокі дід та баба і вони померли. Особистий рахунок на них не закривався до того часу поки дізналися, що вони померли. ОСОБА_8 їй особисто ніяких вказівок не давала. ОСОБА_10 вона знала, тому що працювала разом з його батьком. ОСОБА_10 мав право проживати у квартирі батька, бо він його син. Прийом громадян здійснювала ОСОБА_8 
		-Показами, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 , яка пояснила суду, що з 1987 року проживала за адресою: АДРЕСА_8 , як відселена з АДРЕСА_9 , де і була прописана. За цією адресою проводили капітальний ремонт будинку, згодом його визнали таким що не підлягає реконструкції, внаслідок чого дозволили прописатися і приватизувати квартиру за адресою: АДРЕСА_8 . ОСОБА_8 , яка була начальником комунального підприємства «Домоуправління № 18» Одеської міської ради, відмовила їй в грубій формі, сказала що не буде підписувати її документи, не буде ніякої прописки, що у неї є заборгованість, і подала в суд, щоб лишити її договору на оренду. На той момент вона вже була прописана за адресою: АДРЕСА_8 , на основі клопотання адвоката в Одеській міській раді, рішення суду також було на її користь, тому залишилась проживати за вказаною адресою. В той час в будинку почали відбуватися примусові виселення, які полягали в тому, що людина могла піти зранку на роботу, а коли поверталася, то вже стояли інші двері в квартирі їх мешкання, а речі були виставлені на коридорі. Їй було відомо, що надругому поверсі жила ОСОБА_19 з сином. В тій квартирі раніше проживала баба з дідом та їх внучка, тобто ОСОБА_19 , яка залишилася там проживати після їх смерті. Вона знала цих діда та бабу, тому що вони були її сусідами по ОСОБА_20 . Правові підстави проживання ОСОБА_21 в квартирі АДРЕСА_5 їй відомі не були. Був випадок, літом 2014 року, який вона спостерігала, коли прийшли до квартири ОСОБА_21 люди, намагалися виселити її з квартири, вони показували відповідні документи. ОСОБА_21 намагалися за шкірку викинути з квартири. Викликали міліцію, представників ОСОБА_22 . Чоловік який намагався вселитися в квартиру, у якій проживала ОСОБА_21 , був її сусід ОСОБА_23 . Він показав їм свідоцтво про приватизацію квартири АДРЕСА_5 . Він ніколи не проживав в квартирі АДРЕСА_5 . Раніше він боровся за квартиру АДРЕСА_10 . Згодом між сусідами були розмови, що ОСОБА_8 нібито домовилася з ОСОБА_24 надати йому квартиру АДРЕСА_5 . У зв`язку з цими подіями, вона з ОСОБА_21 встановили сигналізацію. ОСОБА_21 залишилась проживати в тій квартирі. Правові підстави проживання ОСОБА_21 їй невідомі.;
		-Показами, допитаного у судовому засіданні свідка  ОСОБА_25 , яка пояснила суду, що працювала у КП «Домоуправлінні №18» Одеської міської ради з 2009 року по 2015 рік юрисконсультом. До її обов`язків входило представництво інтересів підприємства в судах. Рішенням Одеської міської ради №324 від 2009 року був наданий дозвіл приватизувати приміщення. Перелік документів, які потрібно було надати були ордер, або посвідчення на тимчасове проживання, або лист правління житлового комунального господарства Одеської міської ради щодо вселення особи, а також заява та документи щодо відсутності житла, довідка про відсутність заборгованості, копії паспортів. Щодо договору найму, то вона його оформлювала відповідно до резолюції керівника. Якщо документи відповідали дійсності, тоді укладався договір найму і документи передавалися до Міського агентства з приватизації житла, яке видавало установчі документи на житло. Перевіряти пакет документів щодо приватизації до її обов`язків не входило. Це були обов`язки керівника. Інколи керівник міг надавати їй документи на перевірку і вона в усній формі надавала висновок, щодо можливості укладення договору найму. Щодо заборгованості по квартирі бухгалтерією видавалася довідка. ОСОБА_10 до неї не звертався, і ніяких заяв він їй особисто не надавав. Договір ОСОБА_10 вона оформлювала на підставі наданої заяви з резолюцією ОСОБА_8 та листа від житлового комунального господарства Одеської міської ради. Після того, як почалася кримінальна справа, вона дізналася, що в квартирі АДРЕСА_5 проживає ОСОБА_11 . Більше їй нічого не відомо.;
		-Показами, допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який пояснив суду, що з 1996 року проживає з сім`єю за адресою: АДРЕСА_11 . В 2009 році його батько подавав до суду щодо оформлення квартири по вказаній адресі, оскільки довгий час працював двірником в ЖЕКу і мав на це право. Суд його батько виграв, але помер і не встиг оформити. Згодом йому дзвонили невідомі люди і погрожували, що вони приписані в квартирі АДРЕСА_10 і що він має виселитись. Він почав судитися для оформлення квартири і вирішив піти в ЖЕК, щоб заключити договір найму. Спочатку звернувся до ОСОБА_8 , яка сказала, що потрібно звертатися до юриста ЖЕКа. Він звернувся до юриста, і йому запропонували кв. АДРЕСА_5 , тому що там ніхто не проживає. Він написав заяву і заключив договір на квартиру АДРЕСА_5 .Хто там проживав він не знав і ніколи не бачив. В квартирі АДРЕСА_5 він ніколи не жив. Комунальні послуги по квартирі сплатив перед оформленням. Коли він прийшов до квартири АДРЕСА_5 , двері відкрила жінка. Він показав договір найму і лист з міської ради, точно не пам`ятає, які в нього були при собі документи. Жінка не пускала його в квартиру та ніяких документів не пред`явила. Сказала, що там жив її дід і тому вона там проживає. Згодом приїхав її адвокат і до квартири його ніхто не допустив. Він спілкувався з слідчим і писав заяву, щоб жінка з квартири АДРЕСА_5 пояснила на яких підставах вона там проживає. У КП «Домоуправління № 18» за поясненнями щодо неможливості попасти до квартири АДРЕСА_5 не звертався. На даний час він проживає в кв. 92. Що стосується кримінального провадження у відношенні ОСОБА_8 більше йому нічого не відомо.
		Крім показів представника потерпілого та свідків, вина обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, у повному обсязі підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні письмових та аудіо- доказів , а саме:
		-Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480002731 від 16.07.2014 року, відповідно до якого громадянка ОСОБА_11 , просить вжити заходів до невстановлених осіб, які 16.07.2014 року незаконно проникли до її квартири, за адресою: АДРЕСА_6 та примусово намагалися виштовхати її з квартири. Попередня правова кваліфікація ч.1 ст.162 КК України;
		-Протоколом прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення від 16.07.2014 року, відповідно до якого громадянка ОСОБА_11 , просить правоохоронні органи прийняти відповідні міри реагування по факту того, що невстановлені особи 16.07.2014 року із підробленими на її думку правоустановчими документами на житло, а саме: квартиру АДРЕСА_3 намагалися незаконно приникнути до приміщення, погрожували фізичним та психологічним насиллям;
		-Заявою представника ОСОБА_11   адвоката ОСОБА_26 від 16.07.2014, відповідно до якої невстановлені особи незаконно проникли до квартири ОСОБА_11 , що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , в якій вона проживає з 1999 року та у відношенні якої тривають судові спори у суді, та примусово намагалися виштовхати її з квартири та незаконно заволодіти останньою.;
		-Заявою  ОСОБА_11 від 16.07.2014 року, відповідно до якої остання, надає дозвіл працівникам правоохоронних органів здійснити огляд її квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 .;
		-Протоколом огляду місця події від 16.07.2014 року, відповідно до якої працівниками міліції здійснено огляд об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 . Під час огляду зафіксовано факт кримінального правопорушення. Жодні речі і документи не вилучалися.;
		-Листом начальника першої державної виконавчої служби у Київському районні м. Одеси ОСОБА_27 , скерованого на ім`я ОСОБА_28 , за вихідним номер 1540 від 10.02.2006 року, відповідно до якого 03.10.2005 року Київським районним судом м. Одеси постановлено рішення по справі № 2-44469/05, яким КП «Домоуправління № 18», зобов`язано укласти з ОСОБА_28 договір найму житлового приміщення у квартирі АДРЕСА_3 та прийняти від ОСОБА_28 документи для реєстрації за місцем проживання у вказаному об`єкті нерухомості. З метою виконання зазначеного рішення суду та керуючись ст.ст.5, 6 Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_28 у строк до 20.02.2006 року необхідно звернутися до КП «Домоуправління № 18», та надати необхідні для укладання договору документи.;
		-Заявою від 12.03.2014 року від громадянки ОСОБА_11 , на ім`я керівника комунальної установи «Домоуправління № 18», відповідно до якої вона просить переоформити особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_3 , з її діда ОСОБА_28 , який помер, на її ім`я, тобто ОСОБА_11 , зі своїм малолітнім сином ОСОБА_29 , 2006 року народження.;
		-Листом керуючого комунальної установи «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 за вихідним номером 137 від 01.04.2014 року, скерованим на ім`я громадянки ОСОБА_11 , відповідно до якого особистий рахунок № НОМЕР_1 на зазначену квартиру, який був відкрити на ім`я ОСОБА_28 , закритий, у зв`язку з його смертю у 2007 році. 
		-Листом заступника керуючого комунальної установи «Домоуправління № 18» ОСОБА_30 за вихідним номером 342 від 21.07.2014 року, до прокуратури Київського району м. Одеси, відповідно до якого за період з 2008 року по 01.07.2014 року сплачували комунальні послуги та вносили плату за користування приміщенням квартири АДРЕСА_3 громадянин ОСОБА_28 (до лютого 2014 року) та громадянин ОСОБА_10 (з травня 2014 року). Інформація за 2007 рік відсутня у зв`язку зі зміною програмного забезпечення у 2008 році.; Інформація про наявність заборгованості по сплаті комунальних послуг та за користування приміщенням квартира АДРЕСА_3 за весь період з 01.01.2007 року по 2014 рік на підприємстві відсутня. У лютому 2014 року під час обходу боржників зі слів сусідів було виявлено, що наймач приміщення ОСОБА_28 помер та у приміщенні знаходиться громадянка ОСОБА_11 . У зв`язку із наявністю боргу у розмірі 987, 71 грн. під час обходу 28.02.2014 року на місці було виписано та залишено для ОСОБА_11 письмове попередження про звільнення приміщення та сплату боргу. Станом на 15.05.2014 року у комунальній установі «Домоуправління № 18», займали відповідні посади наступні особи: ОСОБА_8  керуючий; ОСОБА_30  заступник керуючого; ОСОБА_31 та ОСОБА_25  юристконсультанти. Загальна площа квартира АДРЕСА_5 складає 34,5 кв.м. 
		-Розпорядженням голови Одеської міської ради від 13.01.2014 року № 22к та наказом № 5 від 13.01.2014 року ОСОБА_8 призначено на посаду керуючого КП «Домоуправління № 18». У подальшому розпорядженням голови Одеської міської ради від 11.07.2014 року № 804к ОСОБА_8 звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строк дії контракту.;
		-Статутом комунального підприємства «Домоуправління № 18», у редакції затвердженій рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1161-V. Так відповідно до П.3.3 вказаного Статуту «Домоуправління № 18», Керуючий підприємством відповідно до компетенції: Подає на затвердження Засновнику проекти програм і планів, передбачених цим Статутом, а також звіти про їхнє виконання; Без доручення (довіреності) діє від іменні підприємства, представляє його інтереси у вітчизняних і іноземних підприємствах та організаціях, установах, органах влади і місцевого самоврядування, формує адміністрацію; Видає довіреності, відкриває в банківських установах рахунки; Самостійно укладає контракти, договори, у тому числі трудові, за погодженням з Уповноваженим органом, затверджує штати, видає накази, обов`язкові для всіх робітників; Приймає і звільняє робітників відповідно до штатного розкладу; Вживає заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; Приймає рішення, видає накази з оперативних питань діяльності; Вчиняє будь-які інші дії, необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства, за винятком тих, що відповідно до Статуту повинні бути узгодженні з Засновником.; 
		-Службовою інструкцією керуючого комунального підприємства «Домоуправління № 18», узгодженої головою профкому та затвердженою керуючою від 17.01.2014 року. Так, відповідно до розділу 2 зазначеної службової інструкції керуючий «Домоуправління № 18», серед іншого, наділений правом самостійно укладати контракти, договори, видавати накази, обов`язкові для виконання всіма підлеглими; приймати та звільняти працівників, виконувати інші дії необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства, а також здійснювати контроль за укладанням договорів найму, розглядати звернення громадян та здійснювати інші повноваження;
		-Заявою громадянина ОСОБА_10 без дати, скерованої на ім`я керівника комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 , у якій ОСОБА_10 просить відкрити особовий рахунок та заключити з ним договір на оплату комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_3 . У лівому верхньому куті міститься резолюція відкрити особовий рахунок з 01.01.2014 року.;
		-Наказом № 20 від 05.05.2014 року «Про інвентаризацію житлового фонду», засвідченого підписом керівника комунального підприємства «Домоуправління № 18», відповідно до якого згідно проведеної інвентаризації и складених актів дослідження за адресою, зокрема й: АДРЕСА_6  відкрити особовий рахунок на громадянина ОСОБА_10 з 01.01.2014 року.;
		-Заявою громадянина ОСОБА_10 від 05.05.2014 року на ім`я керуючого комунального підприємства «Домоуправління № 18», відповідно до якого ОСОБА_10 просить укласти з ним договір про найм квартири АДРЕСА_3 .;
		-Листом департаменту міського господарства Одеської міської ради за вихідним номером Н-300 від 12.05.2014 року, скерованого на ім`я керівника комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 та громадянина ОСОБА_10 , що проживає за адресою: АДРЕСА_6 , відповідно до якого на адресу департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшло звернення громадянина ОСОБА_10 , який разом зі своєю дружною та неповнолітньою дитиною постійно проживає у квартирі АДРЕСА_3 , у зверненні громадянин порушує питання про можливість укладення договору найму. Враховуючи порушене питання та розглянуті документи департамент міського господарства не заперечує проти укладання договору найму із подальшим оформлення документів, які є підставою для приватизації цих об`єктів нерухомості згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.08.2013 року № 324 «Про впорядкування діяльності комунального підприємства «Домоуправління № 18» зі змінами.;
		-Договором найму житлового приміщеннявід 15.05.2014 року, відповідно до якого між комунальним підприємством «Домоуправління № 18» Одеської міської ради в особі керуючого ОСОБА_8 , діючої на підставі рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 324 від 15.08.2013 року та громадянином ОСОБА_10 укладено зазначений договір на квартиру АДРЕСА_3 .
		-Протоколом огляду документів від 11.09.2014 року, відповідно до якого предметом огляду є документи отримані під час тимчасового доступу до речей і документів у КП «Домоуправління № 18», саме: копія договору найму № 320; копія листа з департаменту міського господарства Одеської міської ради № Н-300 від 12.05.2014 року, копія заяви ОСОБА_10 від 05.05.2014 року; копія аркушів журналу; витяг з особового рахунку на квартири АДРЕСА_10 та АДРЕСА_3 . В ході огляду витягу з особового рахунку на квартиру АДРЕСА_5 встановлено, що вказаний документ містить інформацію про сплату комунальних послуг за період з 01.01.2014 року по 31.08.2014 року, має назву за мовою оригіналу «Лицевой счет 9022170 Вильямса, 77 кв. 93 н.2 ОСОБА_32 », міститься на трьох аркушах, аркуші завірені печаткою комунального підприємства «Домоуправління № 18». На першому аркуші витягу у графі за мовою оригіналу «Май 2014» вбачається нарахування комунальних послуг за період з 01.01.2014 року по 30.04.2014 року та сума оплати становить 1205, 98 грн., за чотири місяці, в подальшому (згідно відомостей у наступних аркушах витягу)  оплата нараховується помісячно. Таким самим чином на першому аркуші у витягу у графах «26/05/2014», вбачається здійснення оплати за комунальні послуги на вказану суму, тобто 1205, 98 грн., та саме 26 травня 2014 року, в подальшому сплату комунальних послуг щомісячно (згідно відомостей у наступних аркушах витягу).; Зазначені документи постановою слідчого від 11.09.2014 року визнані речовими доказами та залученні до матеріалів дійсного кримінального провадження.;
		-Висновком будівельно-технічної експертизи № 3888/24 від 30.09.2014 року з доданою до нього фототаблицею, відповідно до якого: 1. Ринкова вартість досліджуваної квартири АДРЕСА_3 обчислена методом аналогів продажів станом на ретроспективну дату 02.06.2014 року, становить 35055 доларів США, що еквівалентно 416370 грн., згідно курсу Національного банку України на 02.06.2014 року; 2. Дані технічного паспорту від 21.05.2014 року не відповідають фактичному плану квартири, а саме: здійснена перегородка у приміщенні № 5, житлова площа 17,3 кв.м., яка розмежує приміщення на дві частини. В результаті переобладнання утворилися дві кімнати № 5, площею 9,1 кв.м. та № 5а, площею 8 кв.м. Приміщення № 6 (вмонтована шафа), площею 0,5 кв.м.  демонтовано; Між приміщенням № 4 та № 1 демонтовано перегородку; Між приміщенням АДРЕСА_12 та № 5 організовано дверний отвір; 3. Визначити час перепланування квартири АДРЕСА_5 , яке не відповідає плану згідно технічного паспорту від 21.05.2014 року не виявляється можливим.; 4. Визначити, чи були переобладнанні елементи, конструкції квартири АДРЕСА_5 , які не відповідають технічному плану від 21.05.2014 року № 589, котрі виникли до 21.05.2014 року чи після зазначеної дати  не виявляється можливим, у зв`язку із відсутністю технічною документації до 21.05.2014 року.;
		-Протоколом огляду документів від 20.02.2015 року, відповідно до якого вилучено та оглянуто наступні документи: Витяги про нарахування комунальних послуг мешканцям 9 будинків, що знаходяться на обслуговуванні КП «Домоуправління № 18»; Договори найму з мешканцями 9 будинків, що знаходяться на обслуговуванні КП «Домоуправління № 18», та додатки до договорів; Копії договорів найму з мешканцями 9 будинків, що знаходяться на обслуговуванні КП «Домоуправління № 18», та копії додатків до договорів; Оригінал договору № 320 від 15.05.2014 року про найм квартири АДРЕСА_3 укладеного між керівником КП «Домоуправління № 18», ОСОБА_8 та наймачем ОСОБА_10 ; Оригінал листа № Н-300 від 12.05.2014 року з департаменту міського господарства Одеської міської ради на адресу керівника КП «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 та наймача ОСОБА_10 . У зазначеному листі вказується, що департамент міського господарства не заперечує проти укладання договору найму, які є підставою для приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_6 . Зазначений документ підписаний директором департаменту.; Оригінал заяви ОСОБА_10 , на адресу керівника КП «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 від 05.05.2014 року, в якій заявник просить укласти з ним договір найму на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 . Вказаний документ підписаний заявником ОСОБА_10 . У лівому верхньому куті документа мається резолюція юриста КП «Домоуправління № 18» щодо оформлення договору після сплати комунальних послуг; Документи, що стосуються особи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , підстав проживання ОСОБА_11 у квартирі АДРЕСА_3 , а саме: копія відповіді керівнику КП «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 від 06.05.2014 року з відділу державної реєстрації актів цивільного стану служби в Одеській області про смерть ОСОБА_28 02.10.2007 року; оригінал відповідні керуючому КП «Домоуправління № 18», ОСОБА_8 № 651/11 від 24.03.2014 року з КП «ЖКС «Порто-Франківський», про те, що капітальний ремонт квартири АДРЕСА_13 не завершений; оригінал довідки № 298 від 24.03.2014 року про реєстрацію ОСОБА_28 за адресою: АДРЕСА_14 ; оригінал посвідчення № 73 на тимчасове вселення до маневреного фонду міста видане ОСОБА_28 на вселення до квартири АДРЕСА_3 з 01.09.1988 року до 21.12.1989 року на час капітального ремонту квартира АДРЕСА_13 . Договір між квартиронаймачем ОСОБА_28 та керівником КП «Домоуправління № 18, від 08.09.1988 року про надання житлової площі квартирі АДРЕСА_3 . Копія пояснення ОСОБА_33 від 22.03.2007 року про осіб проживаючих у квартирі АДРЕСА_3 . Оригінал запиту з Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-11/2023 від 28.08.2009 року до КП «Домоуправління № 18» щодо осіб, які мешкають у квартирі АДРЕСА_5 . Оригінал відповіді № 559 від 08.10.2009 року КП «Домоуправління № 18» на запит Київської районної адміністрації Одеської міської ради. В подальшому зазначені документи постановою слідчого від 20.02.2015 року долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів.;
		-Заявою  ОСОБА_10 від 23.05.2014 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_6 , скерованої на ім`я керівника Органу приватизації Одеської міської ради, відповідно до якої громадянин ОСОБА_10 просить приватизувати квартиру АДРЕСА_3 на ім`я його доньки ОСОБА_14 . Крім того, згідно вказаної довідки ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно комп`ютерних баз даних агентства участі у приватизації житла у м. Одесі за адресою: АДРЕСА_6 не приймала та житловий чек не отримувала.;
		-Заявою громадянина ОСОБА_10 від 19.05.2019 року, скерованого на ім`я керівника органу Приватизації Одеської міської ради, засвідченої підписом керівника комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_10 просить оформити у приватну власність квартиру АДРЕСА_3 , що він разом з членами сім`ї займає на умовах найму, а саме: ОСОБА_35 та його донька ОСОБА_13 , 2010 року народження;
		-Довідкою про склад сім`ї наймача ізольованої квартири (багатоквартирного) будинку та займане приміщення, засвідченої підписом керівника комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 , та печаткою зазначеного підприємства, відповідно до якої у квартири за адресою: АДРЕСА_6 мешкають і мають право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»: ОСОБА_10 , 1984 року народження та ОСОБА_13 , 2010 року народження.;
		-Розпорядженням органу приватизації № 220745 від 02.06.2014 року, відповідно до якого прийнято рішення, з урахуванням положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» про безоплатну передачу квартири АДРЕСА_3 у приватну власність ОСОБА_36 .;
		-Свідоцтвом про право власності на житло, видане Департаментом міського господарства Одеської міської ради 02.06.2014 року, відповідно до якого департамент посвідчує, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_37 . Зазначена квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
		-Протоколом огляду документів від 10.04.2015 року, відповідно до якого проведено огляд речей і документів, вилучених у громадянина ОСОБА_10 , а саме: повідомлення та квитанції про нарахування комунальних послуг у різних постачальників на квартиру АДРЕСА_3 . У подальшому, постановою слідчого від 10.04.2015 року зазначені речі і документі долучені до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів.;
		-Висновком експерта № 289-П від 14.09.2015 року, за результатами проведення почеркознавчої експертизи із доданою до нього ілюстрованою фототаблицею, відповідно до якого: 1. Підписи від імені ОСОБА_8 у графах «Наймодатель Управляющий КП «Домоуправление №18» двох екземплярів договорів № 20 найму житлового приміщення від 15.05.2014 року, укладених між КП «Домоуправління № 18» в особі керівника ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_10 з іншої сторони, виконані ОСОБА_8 ; 2. Підписи від імені ОСОБА_8 та записи: ОСОБА_8 » у графах: «Керівник підприємства по обслуговуванню житла» заяви № 551/812-Н/017 від 23.05.2014 року керівнику органу приватизації виконані ОСОБА_8 ; 3. Підпис від імені ОСОБА_8 та запис « ОСОБА_8 » довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення ні ім`я ОСОБА_10 виконані ОСОБА_8 ; 4. Підпис від імені ОСОБА_8 у графі: «Керуючий КП «Домоуправління № 18» листа за № 137 від 01.04.2014 року на ім`я ОСОБА_11 виконано ОСОБА_8 .
		Разом зтим, стороною обвинувачення ОСОБА_8 пред`явлено та підтримане в повному обсязі обвинувачення за ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, наступного змісту.
		Так, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що будучи керуючою комунального підприємства «Домоуправління № 18», зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 та його донькою ОСОБА_13 (мотив: інтереси третіх осіб).
		Реалізуючи злочинний намір з передачі ОСОБА_10 , та членам його родини у приватну власність квартири АДРЕСА_5 у вказаному будинку, ОСОБА_8 зловживаючи службовим становищем, будучи обізнаною про те, що в квартирі АДРЕСА_5 мешкає ОСОБА_38 разом із сином, а ОСОБА_10 прав на отримання вказаної квартири не має, оскільки ордер для вселення його та членів його родини у цю квартиру не видавався, видала 05.05.2014 року наказ про відкриття особового рахунку на квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_10 з 01.01.2014 року, достовірно знаючи, що відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири, які використовуються громадянами на умовах найму, діючи всупереч інтересам служби, в порушення ч.2 ст.61 Житлового кодексу Української РСР, якою передбачено, що договір найму жилого приміщення укладається на підставі ордера на жиле приміщення, а також в порушення ч.1 та ч.2 ст.58 вказаного кодексу, якими визначено, що ордер є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення та може бути виданий лише на вільне жиле приміщення, уклала з ОСОБА_10 , договір найму житлового приміщення від 15.05.2014 року за № 320, предметом якого є надання у користування квартир АДРЕСА_3 , який став підставою для вибуття з комунальної у приватну власність квартир вартістю 416370 грн., чим спричинила тяжкі наслідки територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради.
		Крім того, ОСОБА_8 19.05.2014 року продовжуючи незаконно діяти в інтересах ОСОБА_10 та його доньки ОСОБА_13 , з метою неправомірного набуття ними права власності на вказану квартиру, усвідомлюючи необхідність надання для приватизації квартири до органу приватизації заповненого бланку заяви про оформлення передачі житлової площі у приватну власність, з довідками про склад сім`ї наймача, перелік яких визначений у п. 18 «Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженому Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, а також розуміючи зміст і значення вказаних документів для здійснення приватизації житла, ОСОБА_8 19.05.2019 року склала та видала завідомо неправдиві документи, а саме: на зворотній стороні заяви ОСОБА_10 про приватизацію, завірила особистим підписом та печаткою комунального підприємства «Домоуправління № 18», інформацію про те, що у квартирі АДРЕСА_3 нібито мешкають і мають право на приватизацію житла ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , водночас на першій стороні цього документу поставила власний підпис і печатку підприємства у підтвердження справжності підпису ОСОБА_10 , зробивши власноруч запис дати події, а також завірила особистим підписом та печаткою комунального підприємства «Домоуправління № 18», довідку про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення, згідно якою ОСОБА_10 та ОСОБА_13 нібито мешкають і мають право на приватизацію квартир АДРЕСА_5 , достовірно знаючи, що вказана інформація є завідомо недостовірною та видала їх останньому.
		Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що будучи керуючою комунального підприємства «Домоуправління № 18», 19.05.2014 року діючи в інтересах третіх осіб склала та видала ОСОБА_10 завідомо неправдиві офіційні документи  заяву про оформлення передачі житлової площі у приватну власність довідку про склад сім`ї наймача, на підставі яких органом приватизації прийнято рішення про приватизацію (передачу в приватну власність) квартири АДРЕСА_3 , чим спричинено збитки територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у розмірі 416370 грн.
		За такихобставин, стороною обвинувачення дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України  зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам; та складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
		Проте, з урахуванням вищезазначеного, вислухавши покази свідків, представника потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, взявши до уваги доводи сторін кримінального провадження, оцінивши всі обставини у сукупності, суд обґрунтовано приходить до висновку, що органами досудового розслідування помилково кваліфіковано дії обвинуваченої ОСОБА_8 за ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України, виходячи з наступного.
		Адміністративно  розпорядчі обов`язки  це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
		Адміністративно  господарські обов`язки  це обов`язки по управлінню або розпорядженням державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
		Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.
		Так, на підставі розпорядження голови Одеської міської ради від 13.01.2014 року № 22к та наказу № 13.01.2014 № 5 ОСОБА_8 призначено на посаду керуючого КП «Домоуправління № 18». Розпорядженням голови Одеської міської ради від 11.07.2014 року № 804к ОСОБА_8 звільнено з займаної посади у зв`язку з закінченням строку дії контракту.
		У своїй службовій діяльності ОСОБА_8 керується Статутом КП «Домоуправління № 18» у редакції затвердженій рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1161-V та Службовою інструкцією керуючого, узгодженою головою профкому та затвердженої керуючою від 17.01.2014 року.
		Відповідно до п.3.3 вказаного Статуту «Домоуправління № 18», Керуючий підприємством відповідно до компетенції: Подає на затвердження Засновнику проекти програм і планів, передбачених цим Статутом, а також звіти про їхнє виконання; Без доручення (довіреності) діє від іменні підприємства, представляє його інтереси у вітчизняних і іноземних підприємствах та організаціях, установах, органах влади і місцевого самоврядування, формує адміністрацію; Видає довіреності, відкриває в банківських установах рахунки; Самостійно укладає контракти, договори, у тому числі трудові, за погодженням з Уповноваженим органом, затверджує штати, видає накази, обов`язкові для всіх робітників; Приймає і звільняє робітників відповідно до штатного розкладу; Вживає заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку; Приймає рішення, видає накази з оперативних питань діяльності; Вчиняє будь-які інші дії, необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства, за винятком тих, що відповідно до Статуту повинні бути узгодженні з Засновником. 
		Службовою інструкцією керуючого комунального підприємства «Домоуправління № 18», узгодженої головою профкому та затвердженою керуючою від 17.01.2014 року, Відповідно до розділу 2 зазначеної службової інструкції керуючий «Домоуправління № 18», серед іншого, наділений правом самостійно укладати контракти, договори, видавати накази, обов`язкові для виконання всіма підлеглими; приймати та звільняти працівників, виконувати інші дії необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства, а також здійснювати контроль за укладанням договорів найму, розглядати звернення громадян та здійснювати інші повноваження;
		Разом з тим, об`єктивною стороною зловживання владою або службовим становищем виявляється у діянні (дії чи бездіяльності), яке: 1) вчиняється з використанням влади або службового становища; 2) здійснюється у межах повноважень, наданих особі за посадою чи у зв`язку з виконанням нею службових обов`язків; 3) суперечить інтересам служби, 4) заподіює істотну шкоду або тягне тяжкі наслідки; 5) знаходиться в причинному зв`язку із зазначеними наслідками.
		Діяння, яке полягає у відповідності до диспозиції ст. 364 КК України у зловживанні владою або службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби.
		З пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення не вбачається, в яких саме її діях полягало «зловживання службовим становищем» та яку саме неправомірну вигоду ОСОБА_8 мала отримати від ОСОБА_10 та його доньки ОСОБА_13 .
		Між тим, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 у повному обсязі спростував факти та обставини, які інкримінуються обвинувачений ОСОБА_8 , а від свідка ОСОБА_13 сторона обвинувачення взагалі відмовилися, посилаючись на те, що допит останньої є не доцільним та їй не відомі обставини правопорушення.
		Так, у обвинувальному акту зазначено обвинувачення у тому, що ОСОБА_8 , що будучи керуючою комунального підприємства «Домоуправління № 18», зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_10 та його донькою ОСОБА_13 . 
		Суб`єктивна сторона службового зловживання хартеризується умисною чи змішаною формою вини. При цьому діяння (дія чи бездільність) вчиняється з прямим умислом, а психічне ставлення винного до наслідків, передбачених у частинах 1 та 2 ст. 364 КК України, може бути виявлене як у формі умислу, так і необережності. У цілому кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України визнається умисним. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони службового зловживання є певні мотиви: корисливі мотиви, інші особисті інтереси, інтереси третіх осіб.
		Однак, судом не встановлено наявність у діях ОСОБА_8 хоча б одного із зазначених мотивів, як і не встановлено наявність умислу на вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, психічне ставлення ОСОБА_8 до своїх дій, отримання нею неправомірної вигоди, із пред`явленого обвинувачення невідомо яку неправомірну вигоду для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи вона мала намір одержати чи одержала і в якій формі та будь-яких доказів на підтвердження цих обставин стороною обвинувачення не надано.
		Також обов`язковим елементом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України є його наслідки, оскільки між діянням і наслідком має бути встановлений прямий причинний зв`язок.
		Крім того, ОСОБА_8 висунуто обвинувачення про те, що вона будучи керуючою комунального підприємства «Домоуправління № 18», 19.05.2014 року діючи в інтересах третіх осіб склала та видала ОСОБА_10 завідомо неправдиві офіційні документи  заяву про оформлення передачі житлової площі у приватну власність довідку про склад сім`ї наймача, на підставі яких органом приватизації прийнято рішення про приватизацію (передачу в приватну власність) квартири АДРЕСА_3 , чим спричинено збитки територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у розмірі 416370 грн.
		Суд приймає до уваги наступне. Відповідно до диспозиції статті 366 КК України, винні дії особи (серед інших) полягають у видачі нею завідомо неправдивих офіційних документів. Згідно обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачується саме у складанні та видачі такого документа. Разом із цим, дослідивши надані докази, суд вважає, що стороною обвинувачення не встановлено, що офіційний документ був виданий ОСОБА_8 з прямим умислом будь-якій зацікавленій фізичній чи юридичній особі, стороною обвинувачення також не встановлені мотиви таких дій обвинуваченої, що унеможливлює кваліфікацію її дій за ст. 366 КК України.
		Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення помилково кваліфікувала дії ОСОБА_8 у складі злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
		З диспозиції частини 1 ст.366 КК України та узагальнень Верховного Суду України «Про практику розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст.366 КК України (службове підроблення)», слідує, що об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативних передбачених у ч.1 ст.366 КК України дій: а) внесення до документу неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.
		Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка цілком або частково не відповідає дійсності, до справжнього офіційного документа. Отже, у всіх цих ситуаціях зміст справжнього документа змінюється лише частково - частина відомостей в ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.
		Інше підроблення документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами. Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам. Видача неправдивих документів означає надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого цілком або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.
		Суб`єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. Внесення до таких документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, виключає склад підроблення і за наявності умов, зазначених у ст.367 КК України, може потягти за собою відповідальність за службову недбалість.
		Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_8 інкримінується саме складання завідомо неправдивого офіційного документу, що включає повне виготовлення документа, який містить інформацію, яка не відповідає дійсності.
		Разом з тим, ОСОБА_8 не складала зазначені документи, а лише посвідчувала його підписом та печаткою комунального підприємства, як було встановлено судом, а саме: 19.05.2014 року, більш точний час не встановлено, керуюча комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 , знаходячись у своєму службовому кабінеті за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, буд. № 8, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, знаючи про те, що ОСОБА_10 не має ордеру на квартиру АДРЕСА_3 , власноруч підписала та завірила печаткою комунального підприємства «Домоуправління № 18», наступні документи: заяву ОСОБА_10 про оформлення передачі житлової площі у приватну власність та довідку про склад сім`ї наймача, на підставі яких органом приватизації прийнято рішення про приватизацію (передачу в приватну власність) квартири АДРЕСА_3 .
		Аналізуючи норми ст.337 КПК України в сукупності з нормами ст.ст.2, 7, 8, 9, 17, 20 та 26 КПК України, суд вважає необхідним зазначити, що в ході судового розгляду кримінального провадження суд не наділений правом змінити висунуте щодо особи обвинувачення, не вправі проводити розгляд щодо інших осіб, про причетність яких до кримінального правопорушення стало відомо під час судового провадження, не вправі у будь-який спосіб поставити питання про внесення змін прокурором до обвинувачення. Недодержання положень ст.337 КПК України щодо меж судового розгляду може бути визнано істотним порушенням кримінального процесуального закону і стати підставою для скасування вироку в апеляційному або касаційному порядку.
		У зв`язку із цим, у діях ОСОБА_8 взагалі не може бути складу злочину, а саме в її діях відсутня об`єктивна сторона кримінального правопорушення у вигляді складання завідомо неправдивих офіційних документів.
		Об`єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Це кримінальне правопорушення виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох дій: внесення до документів неправдивих відомостей, інше підроблення документів, складання неправдивих документів, видача неправдивих документів.
		Внесення у офіційні документи завідомо неправдивих відомостей передбачає внесення у дійсний офіційний документ даних, що не відповідають дійсності повністю або частково.
		Під складанням завідомо неправдивих документів необхідно розуміти внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково.
		Під поняттям «завідомо» недостовірної інформації слід розуміти інформацію, недостовірність якої винна особа усвідомлює, знає, однак, свідомо вносить в офіційний документ.
		Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправомірний характер тих відомостей, які вона вносить до офіційних документів. Тобто, дії обвинуваченого можуть бути визнані протиправними лише у випадку обізнаності та усвідомлення обвинуваченим того, що інформація, яку він вносить до офіційного документа є недостовірною, спотвореною, однак, обвинувачений не відмовляється від вчинення цих дій і вносить недостовірні дані до офіційного документа.
		Разом з тим, в чому неправдивість такої заяви та довідки, в чому полягає підроблення, «завідомість» при їх складанні, та які наслідки та від чиїх дій настали обвинувачення не визначає, а також наявність у ОСОБА_8 прямого умислу з пред`явленого обвинувачення не вбачається.
		Таким чином обвинувачена ОСОБА_8 фактично виконувала доручення вищестоящих органів, однак діючи в порушення ч.2 ст.61 Житлового кодексу Української РСР, якою передбачено, що договір найму житлового приміщення укладається на підставі ордера на жиле приміщення, а також всупереч ч.1 та ч.2 ст.58 цього Кодексу, яким визначено, що ордер є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення та може бути виданий лише на вільне жиле приміщення, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України.
		Процедурний порядок переходи об`єкту нерухомого майна із комунальної власності у приватну власність на час інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, був наступний.
		Так, 05.05.2014 року громадянин ОСОБА_10 звертається з листом на ім`я керуючого комунального підприємства «Домоуправління № 18», та просить укласти з ним договір про найм квартири АДРЕСА_3 .
		Після цього, з департаменту міського господарства Одеської міської ради скеровується лист на ім`я керівника комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 та громадянина ОСОБА_10 , що проживає за адресою: АДРЕСА_6 , відповідно до якого на адресу департаменту міського господарства Одеської міської ради надійшло звернення громадянина ОСОБА_10 , який разом зі своєю дружною та неповнолітньою дитиною постійно проживає у квартирі АДРЕСА_3 , у зверненні громадянин порушує питання про можливість укладення договору найму. Враховуючи порушене питання та розглянуті документи департамент міського господарства не заперечує проти укладання договору найму із подальшим оформлення документів, які є підставою для приватизації цих об`єктів нерухомості згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.08.2013 року № 324 «Про впорядкування діяльності комунального підприємства «Домоуправління № 18» зі змінами.
		Після чого 15.05.2014року міжкомунальним підприємством«Домоуправління №18»Одеської міськоїради вособі керуючого ОСОБА_8 ,діючої напідставі рішеннямвиконавчого комітетуОдеської міськоїради №324від 15.08.2013року тагромадянином ОСОБА_10 укладено договір наймужитлового приміщення.Предметом вказаногодоговору являєтьсяквартира АДРЕСА_3 ,у якій ОСОБА_10 ,буде проживати(користуватися)зазначеним об`єктомнерухомості разомзі своєюдонькою ОСОБА_13 . Також у цьому договорі визначені пункти щодо предмету договору ті інших загальних положень; обов`язки сторін дійсного договору; розірвання дійсного договору; заключні положення.;
		19.05.2019 року, громадянин ОСОБА_10 звертається із заявою керівника органу Приватизації Одеської міської ради, яка засвідчена підписом керівника комунального підприємства «Домоуправління № 18» ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_10 просить оформити у приватну власність квартиру АДРЕСА_3 , що він разом з членами сім`ї займає на умовах найму, а саме: ОСОБА_35 та його донька ОСОБА_13 , 2010 року народження;
		23.05.2014 року, громадянин ОСОБА_10 звертається до керівника Органу приватизації Одеської міської ради, та просить приватизувати квартиру АДРЕСА_3 на ім`я його доньки ОСОБА_14 , оскільки він вже використовував право безоплатної приватизації на житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_15 . До вказаної заяви додано, серед іншого додано, оригінал довідки, виданої «Міським агентством з приватизації житла» Одеської міської ради від 30.05.2014 року відповідно до якої ОСОБА_10 згідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Крім того, згідно вказаної довідки ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно комп`ютерних баз даних агентства участі у приватизації житла у м. Одесі за адресою: АДРЕСА_6 не приймала та житловий чек не отримувала.;
		02.06.2014року органомприватизації ухваленоРозпорядження з урахуванням положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» про безоплатну передачу квартири АДРЕСА_3 у приватну власність ОСОБА_36 .;
		Як вбачається з показів представника потерпілого ОСОБА_7 , діючого в інтересах Одеської міської ради, а також долучено до матеріалів кримінального провадження рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року, яке набрало законної сили 29.12.2015 року, вбачається, що вимоги Одеської міської ради в частині визнання недійсним договору найму житлового приміщення від 15.05.2014 року № 320, укладеного між КП «Домоуправління № 18» та ОСОБА_10 , визнання недійсним розпорядження департаменту міського господарства Одеської міської ради від 02.06.2014 року № 220745 про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, видане департаментом міського господарства Одеської міської ради від 02.06.2014 року № 19-26387 на ім`я ОСОБА_13 та зняття з реєстрації ОСОБА_10 та ОСОБА_13 за вказаною адресою доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		Таким чином,зазначеним рішенням суду визнано наступне: 1) Недійсним договір найму житлового приміщення від 15.05.2014 року № 320, укладеного між КП «Домоуправління № 18» та ОСОБА_10 , 2) Недійсним розпорядження департаменту міського господарства Одеської міської ради від 02.06.2014 року № 220745 про приватизацію квартири АДРЕСА_3 , 3) Незаконне та скасовано свідоцтва про право власності на зазначену квартиру, видане департаментом міського господарства Одеської міської ради від 02.06.2014 року № 19-26387 на ім`я ОСОБА_13 .4) Знято з реєстрації ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .
		Підсумовуючи все наведене, суд вважає, що сформульоване прокурором у відношенні ОСОБА_8 обвинувачення за ч.2 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні для того, щоб вважати доведеним поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами, оскільки в діях останньої вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
		Згідно ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Також згідно з практикою Європейського суду (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства), критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що сам прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		З урахуванням вищезазначеного,оцінюючи отриманів судідокази,заслухавши поясненняобвинуваченої,представника потерпілогота свідків,доводи сторінобвинувачення тазахисту, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки громадським інтересам  знайшла своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для винесення обвинувального вироку.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій, суд виходить із встановленої ст.50 КК України його мети, кари, виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст.65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
		    Відповідно до ст.66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої суд визнає вчинення кримінального правопорушення вперше та наявність на утриманні неповнолітньої дитини та двох малолітніх дітей.
		Відповідно до ст.67 КК України до обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого нею кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, вчинення злочину вперше, позитивну характеристику, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що обвинувачена ОСОБА_8 заміжня та має на утриманні одного неповнолітнього та двох малолітніх дітей, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливо без призначення покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченої від відбування призначеного покарання у відповідності до ст.ст.75, 76 КК України, з позбавленням права займати організаційно  розпорядчі і адміністративно  господарські посади в організаціях і установах всіх форм власності без призначення штрафу.
		Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду не заявлено.
		Згідно ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у загальній сумі 4670, 88 грн. (Будівельно-технічна експертиза № 3888/24 від 30.09.2014 у розмірі 3075 грн., та Почеркознавча експертиза № 289-П від 14.09.2015 року у розмірі 1595, 88 грн.)
		Разом з тим, в судових дебатах обвинуваченою ОСОБА_8 заявлено клопотання про застосування до неї Закону України «Про амністію в 2016 році», що набрав законної сили 07.09.2017 року, а саме п. «в» ст.1 цього Закону, оскільки остання являється суб`єктом амністії, так як момент інкримінованих подій (2014 рік) мала на утриманні двох малолітніх дітей а саме: сина ОСОБА_39 2003 року народження та доньку ОСОБА_40 2013 року народження. 
		Відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, зокрема осіб не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
		З урахуванням вищезазначених обставин, беручи до уваги, що ОСОБА_8 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.367 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, має на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_8 п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році»
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 349, 369  374, 392  395 КПК України, суд  
		 
		 
		 
		                УХВАЛИВ:
		 
		    ОСОБА_8  визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права займати організаційно  розпорядчі і адміністративно  господарські посади в організаціях і установах всіх форм власності строком на 1 (один) рік без призначення штрафу.
		Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
		Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки:
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
		На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити  ОСОБА_8  від відбування призначеного покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, з позбавленням права займати організаційно  розпорядчі і адміністративно  господарські посади в організаціях і установах всіх форм власності строком на 1 (один) рік без призначення штрафу та від призначеного випробування строком на 1 (один) рік, у зв`язку із амністією.
		Речові докази по кримінальну провадженню у вигляді документів  зберігати у матеріалах кримінального провадження.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у загальній сумі 4670, 88 грн.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		   Суддя Київського районного 
		        суду м. Одеси                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...