Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16627/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 03.10.2019. Зареєстровано: 06.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.10.2019.

Результат оскарження 11.02.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		17 вересня 2019 року                                      № 826/16627/18
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І. за участю секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київтехцентр" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2018 року, -В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтехцентр" з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України в якому просило:
		-          визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехцентр" податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018р.: № 0034721404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 891 900 грн. та застосування 1 972 975 грн. штрафних санкцій; № 0034691404 про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 460 951 грн.; № 0034671404 про  збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 15 007 906 грн. податку на прибуток та застосування 2 500 008 грн. штрафних санкцій;
		-          визнати протиправним та скасувати винесене Державною фіскальною службою України відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехцентр" рішення від 31.08.2018р. № 28321/6/99-99-11-01-01-25.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про такого контрагента були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платники податку, а відтак податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. З вищевикладених підстав вважає протиправним рішення ДФС України про результати розгляду скарги. 
		Відповідачами подано відзиви на адміністративний позов в якому зазначають, що діяли у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, оскільки надані позивачем первинні документи містять істотні недоліки змісту та форми, а відтак не можуть вважатись таким, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами. З огляду на викладене вважають, що  відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги адміністративного позову та просив його задовольнити, а представники відповідачів заперечували проти задоволення адміністративного позову.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 05.05.2018р. № 7946  проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 проведено перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження.
		За результатом проведеної перевірки складено акт від 05.06.2018р. № 563/26-15-14-04-04/34351886 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Київтехцентр" податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017. (т. 1 а.с. 17-218)
		У висновках вищезазначеного акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:
		1. п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст. 44, п.135.1, пп. 135.4.1, п.135.4, п.137.1 ст.137, п.138.2. ст.138, п.138.4. ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, п.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), п.5, п. 18, п. 22, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого ТОВ «Київтехцентр» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 18      056 316 грн., в тому числі * за 2014 рік в сумі 3      048 410 грн., за 2015 рік в сумі 4      979 872 грн., за 2016 рік в сумі 7 888 124 грн. та за три квартали 2017 року в сумі 2      139 910 гривень.
		2. п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 10      719 211 грн., в тому числі по періодах: 
		          за січень 2014 року на суму 88 806      грн., за лютий 2014 року на суму 156      402 грн., за березень 2014 року на суму 29      771 грн., за квітень 2014 року на суму 53 930грн., за травень 2014 року на суму 139 874      грн., за червень 2014 року на суму 210 985      грн., за липень 2014 року на суму 40      312 грн., за серпень 2014 року на суму 111      293 грн., за вересень 2014 року на суму 203      219 грн., за жовтень 2014 року на суму 603      088 грн., за листопад 2014 року на суму 109 757      грн., за грудень 2014 року на суму 560 768 грн., 
		          за січень 2015 року на суму 15 628 грн., *за лютий 2015 року на сума 62 455 грн., *за квітень 2015 року на 216 467 грн., *за травень 2015 року на суму 66 650 грн., за червень 2015 року на суму 351885 грн., за липень 2015 року на суму 478 916 грн., за серпень 2015 року на суму 268 685 грн., за вересень 2015 року на суму 245929 грн., за жовтень 2015 року на суму 628245      грн., за листопад 2015 року на суму 489530 грн., за грудень 2015 року на суму 376 771 грн., 
		          за січень 2016 року на суму 339 638 грн., за лютий 2016 року на сума 577 610 грн., за березень 2016 року на 197 343 грн., за квітень 2016 року на 68 610 грн., за травень 2016 року на суму 513 407 грн., за червень 2016 року на сума 588 065 грн., за липень 2016 року на 636 804 грн., за серпень 2016 року на 254340 грн., за вересень 2016 року на суму 317 588 грн., за жовтень 2016 року на суму 88 429 грн., за листопад 2016 року на суму 290 307 грн., за грудень 2016 року на суму 654 184 грн.
		за квітень 2017 року на суму 39 714 грн., за червень 2017 року на суму 238 848 грн., за липень 2017 року на суму 247052 гривень.
		та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2017 року на суму 
		 460 951 гривень.
		3.п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010  №2755-VI (зі змінами та доповненнями) та розділ 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, щодо несвоєчасного подання податкового розрахунку (форма №1-ДФ), за ІІІ квартал 2016 року.
		4.п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ із змінами і доповненнями, щодо несвоєчасного подання звітності про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень 2015 року, червень 2015 року та лютий 2016 року.
		На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018р.: 
		-          № 0034721404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7      891 900 грн. та застосування 1      972      975 грн. штрафних санкцій; 
		-          № 0034691404 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 460      951 грн.; 
		-          № 0034671404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 15      007      906 грн. та застосування 2      500      008 грн. штрафних санкцій;
		Позивач вважаючи вищезазначені податкове повідомлення-рішення протиправними звернувся зі скаргою до ДФС України.
		Рішенням ДФС України про результати розгляду скарг від 31.08.2018р. № 28321/6/99-99-11-01-01-25 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. 
		Позивач вважаючи вищезазначені податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві та рішення ДФС України протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
		Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником),    а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143  цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
		В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
		В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.
		Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
		За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
		Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
		Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
		Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.    
		Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).
		В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).
		При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
		Як вбачається з акту перевірки, що ТОВ "Київтехцентр" мало взаємовідносини з ТОВ «Хорсторг», ТОВ «Віксеф», ТОВ «Мітріл», ТОВ «Інвесттрейдінг», ТОВ «Аланор», ТОВ «Ирдис», ПП «Просвіт», ТОВ «Укрпромсбит», ПП «Конкур», ТОВ «Вега Трон».
		Так, щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Хорсторг», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір на поставку товару від 22.04.2014 № 22/04, укладений між ТОВ "Хорсторг"  (Постачальник), що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, з іншого боку ТОВ «Київтехцентр» (Покупець), що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, а разом пойменовані - Сторони, уклали Даний Договір, предметом якого є: постачання певного товару, що зазначається у накладних та рахунках - фактурах.  Відповідно до умов договору відсутні дані щодо транспортування товару, а саме хто із сторін буде здійснювати доставку товару, відсутні дані, щодо місця доставки, а також у випадку само вивозу звідки потрібно отримати товар. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. До перевірки надано банківські виписки на оплату товару та видаткові накладні.
		Також, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по виконанню операцій щодо поставки товарів отриманих від ТОВ "Хорсторг", оскільки до перевірки не надані товарно - транспортні накладні щодо транспортування товару отриманого від ТОВ "Хорсторг". Окрім цього в акті зазначено, що відповідно наданих до перевірки первинних документів встановлено розбіжність між наданими до перевірки первинними документами та даними аналітичного обліку, а саме оборотно сальдової відомості та картки рахунку 631 рахунку.  Так, ТОВ «Хосторг» видаткових накладних виписано на загальну суму 4      458      788 грн., податкових накладних - на загальну суму 4 342 926 грн. а в оборотно сальдовій відомості та картці рахунку 631 рахунку зазначено 3 581 933,53 грн. В картці рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Хосторг» дати та суми операцій щодо придбання та відображення податку на додану вартість не відповідають датам та сумам зазначених в видаткових та податкових накладних, що свідчить про те що здійсненні операції відображаються підприємством не в момент їх здійснення та не відповідають даним первинних документів.
		Більше того, згідно ЄРПН встановлено зареєстровані податкові накладні від контрагентів-постачальників на адресу ТОВ "Хорсторг" з номенклатурою широкого асортименту (автозапчастини, кондиціонери побутові, вугілля, радіодеталі, пульти дистанційні, тощо).
		Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні наступні документи (витяг): ухвала від 23.12.2017 № 761/36590/17 Шевченківського районного суду м. Києва, в якій значиться, що (витяг): « 29.11.16 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 32016100110000197 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених  ч. З ст.212, ч.2 ст.209, ч.2 ст.205 КК України. Так, невстановлені слідством особи у період 2016 року умисно, повторно створили (зареєстрували) суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні) особи, а саме: …TOB "Хорсторг" (код 38840636),… з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в створенні умов для ухилення від сплати податків суб'єктам реального сектору економіки та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом». Відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що TOB "Хорсторг" створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків (детально пояснення описане нижче).
		З огляду на що, контролюючий орган приходить до висновку про не підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентом.
		З огляду на що суд зазначає, що посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність операцій, оскільки, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.
		Більше того, судом не приймається до уваги посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі  № 761/36590/17, оскільки зазначена ухвала не впливає реальність господарських операцій, оскільки не має преюдиційного значення.
		Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
		Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
		Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
		Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та ТОВ «Віксеф», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки позивачу надано письмовий запит від 07.05.2018 без номера з проханням надати до перевірки підтверджуючі документи по взаємовідносинам з ТОВ «Віксеф» код 38681087. До перевірки надано видаткові накладні.
		Однак, до перевірки не надано договір поставки, платіжних доручень, банківські виписки, картку рахунку № 631, оборотно-сальдова відомість 28 рахунку, товаро-транспортні накладні про що складено акт ненадання документів від 29.05.2018  № 887/26-15-14-04-04.
		Відповідач вважає, що реальність господарських операцій по поставленим товарам не встановлена, з огляду на таке.
		В акті перевірки зазначено, що відповідно до ІР ДФС України «Податковий блок» у реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, міститься інформація про те, що ГУ ДФС у Чернiгiвськiй областi листом від 26.06.2014 № 912/25010902 по підприємству ТОВ "Віксеф" (код 38681087, Луганська ОДПI) внесена інформація про порушення кримiнальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримiнального кодексу України, а відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні наступні документи (витяг): Ухвала від 09.06.2016 № 756/7245/16-к Оболонського районного суду міста Києва      , в якій значиться, що (витяг): «слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100050000084 від 28.10.2015 за ознаками кримінальних правопорушення, передбачених ч. 2 ст.      205, ч. 1 ст.      212, ч. 5 ст.      27      ч. 3 ст.      212, ч. 3 ст.      212 КК України. У ході досудового розслідування встановлено, що група осіб в складі особа_7, особа_8, особа_9, особа_10, особа_11, особа_12 незаконно використовуючи реквізити підприємств з ознаками фіктивності … ТОВ «Віксеф» (код ЄДРПОУ 38681087)… з метою прикриття незаконної діяльності, яке полягала в безпідставному формуванні податкового кредиту з ПДВ та завищенні витрат реально діючим підприємствам-вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків на загальну суму понад 15 млн. грн».
		Суд вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки інформація з ІР ДФС України "Податковий блок" не є належним доказом, а сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №816/809/17).
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та ТОВ «Мітріл», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки позивачу надано письмовий запит від 07.05.2018 без номера з проханням надати до перевірки підтверджуючі документи по взаємовідносинам з ТОВ «Мітріл» код 38840662. До перевірки надано видаткові накладні.
		Однак, до перевірки не надано договір поставки, платіжних доручень, банківські виписки, картку рахунку № 631, оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, товаро-транспортні накладні про що складено акт ненадання документів від 29.05.2018  № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом  ТОВ "Мітріл" з огляду на таке.
		Так, відповідно до ІР ДФС України «Податковий блок» у реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, відділ ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС листом від 12.04.2017 №19070/28-10-21-04-01 по підприємству ТОВ «Мітріл» внесена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, вик. ст. о/у з ОВС відділу ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС ОСОБА_5, результат - порушення кримінальної справи за ознаками ст. 205 Кримінального кодексу України.
		Одночасно відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні наступні документи (витяг): Ухвала від 23.12.2017 № 761/36590/17 Шевченківського районного суду м. Києва, в якій значиться, що (витяг): « 29.11.16 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 32016100110000197 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст.212, ч.2 ст.209, ч.2 ст.205 КК України. Так, невстановлені слідством особи у період 2016 року умисно, повторно створили (зареєстрували) суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні) особи, а саме: TOB "Мітріл" (код 38840662), та інші, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в створенні умов для ухилення від сплати податків суб'єктам реального сектору економіки та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом».
		Відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що TOB "Хорсторг" створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків (детально пояснення описане нижче).
		Доводи податкового органу щодо безтоварності зазначеної операції, які зароблені на підставі податкових баз даних, суд вважає необґрунтованими, оскільки база даних податкового органу не є беззаперечним доказом відсутності зазначеного товару у контрагента позивача. Доказів перевірки контрагента позивача з цього питання податковим органом не надано.
		Посилання відповідача на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі  № 761/36590/17, в обґрунтування фіктивності контрагента позивача та безтоварності операції, суд вважає помилковими, оскільки така ухвала не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій платника податку і може бути прийнято до уваги тільки в тому разі, якщо саме вироком дійсно встановлено безтоварність спірних господарських операцій.
		Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2018  по справі № 813/1974/17.
		Крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. (Постанова ВС КАС від 27       березня 2018 року у справі № 816/809/17).
		В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
		Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
		Також, суд повторно наголошує, що неналежне декларування контрагентом позивача не свідчить про не здійснення господарської операції, а податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця дотримання контрагентів позивача  податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених робіт, поставлених товарів, наданих послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. 
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та ТОВ «Інвесттрейдінг», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки підприємству надано письмовий запит від 07.05.2018 без номера з проханням надати до перевірки підтверджуючі документи по взаємовідносинам з  ТОВ «Інвесттрейдінг» код 39084780. Однак, до перевірки не надано договір поставки, видаткові накладні, платіжних доручень, банківські виписки, картку рахунку № 631, оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, товаро-транспортні накладні про що складено акт ненадання документів від 29.05.2018 № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом  ТОВ "Інвесттрейдінг" з огляду на таке.
		Так, відповідно до ІР ДФС України «Податковий блок» у реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, значиться інформація про те, що відділ ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС листом від 12.04.2017 №19070/28-10-21-04-01 по підприємству ТОВ «Інвесттрейдінг» внесена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, вик. ст. о/у з ОВС відділу ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС ОСОБА_5, результат - порушення кримінальної справи за ознаками ст. 205 Кримінального кодексу України.
		Більше того, відповідач посилається на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 відповідно до якої « 29.11.16 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 32016100110000197 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст.212, ч.2 ст.209, ч.2 ст.205 КК України. Так, невстановлені слідством особи у період 2016 року умисно, повторно створили (зареєстрували) суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні) особи, а саме: …TOB "Інвестрейдінг" (код 39076344)… з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в створенні умов для ухилення від сплати податків суб'єктам реального сектору економіки та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом».
		Відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що TOB "Інвестрейдінг" створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків (детально пояснення описане нижче).
		З огляду на що, суд повторно наголошує на тому, що відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Документи по відповідній кримінальній справі, які б підтверджували наведені податковим органом факти, до суду надані не були. Відсутні вони й в матеріалах справи.
		Будь яких доказів в ході розгляду кримінальних справ, які б свідчили про протиправність здійснених операцій до суду не надано.
		Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
		Більше того, відповідачем, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та ТОВ «Аланор», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки підприємству надано письмовий запит від 07.05.2018 без номера з проханням надати до перевірки підтверджуючі документи по взаємовідносинам з ТОВ «Аланор» код 39286728. До перевірки надано Договір на поставку товару від 01.08.2014 № 01/08-1, укладений між ТОВ «Аланор» (Постачальник), що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з іншого боку ТОВ «Київтехцентр» (Покупець), що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, а разом пойменовані - Сторони, уклали Даний Договір, предметом якого є: постачання певного товару, що зазначається у накладних та рахунках - фактурах; видаткові накладні.
		Однак, до перевірки не надано платіжних доручень, банківських виписок, картки рахунку № 631, оборотно-сальдової відомість 28 рахунку, товаро-транспортних накладних про що складено акт ненадання документів від 29.05.2018 № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на таке.
		Так, відповідно до ІР ДФС України «Податковий блок» у  реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, значиться інформація  про те, що відділ ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС листом від 12.04.2017 №19070/28-10-21-04-01 по підприємству ТОВ «Аланор» внесена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, вик. ст. о/у з ОВС відділу ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС ОСОБА_5, результат - порушення кримінальної справи за ознаками ст. 205 Кримінального кодексу України.
		Більше того, відповідач посилається на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 відповідно до якої « 29.11.16 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 32016100110000197 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.209, ч.2 ст.205 КК України. Так, невстановлені слідством особи у період 2016 року умисно, повторно створили (зареєстрували) суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні) особи, а саме: … TOB "Аланор" (код 39286728)… з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в створенні умов для ухилення від сплати податків суб'єктам реального сектору економіки та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом».
		Відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що TOB " Аланор" створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків (детально пояснення описане нижче).
		Вищезазначені доводи контролюючого органу, суд вважає помилковими, оскільки аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. 
		У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту вимог КАС України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.
		Так, загалом позиція податкового орану про порушення позивачем податкового законодавства по суті не ґрунтується на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 17.12.2018р. у справі №820/6545/16 адміністративне провадження №К/9901/36592/18.
		Також, суд зазначає, що згідно п.        36.5  ст.   36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
		При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів
		Відповідно до  Цивільного кодексу України,            Господарського кодексу України            та            Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців"            позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи відповідно, а відтак за змістом            Податкового кодексу України            позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток.
		За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка відповідно до ст. 61 Конституції України       має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
		Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
		Таким чином, доводи про безтоварність операції є помилковими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та ТОВ «Ирдис», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки підприємству надано письмовий запит від 07.05.2018 без номера з проханням надати до перевірки підтверджуючі документи по взаємовідносинам з ТОВ «Ирдис» код 39052808. До перевірки надані видаткові накладні.
		Однак, до перевірки не надано договір поставки, платіжних доручень, банківських виписок, картки рахунку № 631, оборотно-сальдової відомість 28 рахунку, товаро-транспортних накладних про що складено акт ненадання документів від 29.05.2018 № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на те, що відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що ТОВ «Ирдис» створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків.
		Однак, суд вважає такі доводи помилковими, оскільки, згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
		У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та ПП «Просвіт», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки підприємству надано письмовий запит від 07.05.2018 без номера з проханням надати до перевірки підтверджуючі документи по взаємовідносинам з  ПП «Просвіт» код 35653193. До перевірки надані видаткові накладні.
		Однак, до перевірки не надано договір поставки, платіжних доручень, банківських виписок, картки рахунку № 631, оборотно-сальдової відомість 28 рахунку, товаро-транспортних накладних про що складено акт ненадання документів від від 29.05.2018 № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на те, що відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що ПП «ТФ Просвіт» створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків.
		Проте, суд вважає такі доводи помилковими, оскільки, обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.
		Більше того, вищезазначена інформація не може бути доказом безтоварності операції позивача з контрагентом.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та ТОВ «Укрпромсбит», ПП «Конкур» суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки підприємствам надано письмовий запит від 07.05.2018 без номера з проханням надати до перевірки підтверджуючі документи по взаємовідносинам з  ТОВ «Укрпромсбит» код 39084198 та ПП «Конкур» код 30530232. До перевірки надані видаткові накладні.
		Однак, до перевірки не надано договір поставки, платіжні доручення, банківські виписки, картки рахунку № 631, оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, товаро-транспортні накладні про що складено акт ненадання документів від 29.05.2018 № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з вищезазначеними контрагентами, з посиланням на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.10.2015 у справі № 751/9593/15-к.
		Проаналізувавши вищезазначену ухвалу, суд приходить до висновку про те, що посилання відповідача на таку ухвалу, в обґрунтування фіктивності контрагентів позивача та безтоварності операції, є помилковими, оскільки така ухвала не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій платника податку і може бути прийнято до уваги тільки в тому разі, якщо саме вироком дійсно встановлено безтоварність спірних господарських операцій.
		Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2018  по справі № 813/1974/17.
		Крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. (Постанова ВС КАС від 27       березня 2018 року у справі № 816/809/17).
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Вега Трон», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір на поставку товару від 22.09.2014  №29/09-3 укладений між ТОВ «Вега Трон»  (Постачальник), що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, з іншого боку ТОВ «Київтехцентр» (Покупець), що є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, а разом пойменовані - Сторони, уклали Даний Договір, предметом якого є: постачання певного товару, що зазначається у накладних та рахунках - фактурах. ТОВ "Вега Трон" на адресу ТОВ «Київтехцентр» виписані видаткові накладні.
		В акті перевірки відповідачем зроблені висновки про неможливість фактичного надання товарів відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу ТОВ «Вега Трон», оскільки у ТОВ «Вега Трон» відсутня кількість (зокрема, директор і головний бухгалтер в одній особі) працівників. Вищевказані факти, на думку відповідача засвідчують факт відсутності ТОВ «Вега Трон» на підприємстві трудових, виробничих активів, складських приміщень, свідчать про нереальність операцій, тобто про відсутність реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.
		Суд вважає такі висновки контролюючого органу помилковими, з огляду на те, що відсутність у відповідача інформації про наявності у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, а не виконання контрагентом податкових обов'язків має створювати наслідки виключно для такого суб'єкта господарювання в силу індивідуалізації відповідальності.
		Крім того, при вирішенні податкових спорів суд виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
		Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
		Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.
		Посилання контролюючого органу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17, а також на інформацію отриману від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування, суд вважає необґрунтованими, оскільки      сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
		Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.
		Згідно з правовою позицією Верховного Суду сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Крім того, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів не є підставою для визнання операцій нереальними (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 р. по справі № 822/2198/17, адміністративне провадження № К/9901/49072/18, №К/9901/48686/18, ЄДРСРУ №74672741 та №74670539).
		Одночасно, щодо доводів контролюючого органу про не надання первинних документів, суд зазначає таке.
		Відповідно до вимог частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
		Згідно пункту 85.4 статті 85 ПК при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Пунктом 85.8 статті 85 ПК встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		В силу приписів пункту 85.9 статті 85 ПК у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
		Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
		У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
		З вказаного слідує, що в разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем запитувалися у позивача документи за перевіряємий період по взаємовідносинах з вказаними контрагентами.
		Однак, позивач повідомляв контролюючий орган про вилучення певної частини документів правоохоронними органами. 
		Відповідно до пункту 1.2.6 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22 (надалі - Наказ №22), у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу державної фіскальної служби за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або вилучення документів правоохоронними та іншими органами (у зв'язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки) такі особи складають акт довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.4.5 цього розділу Методичних рекомендацій.
		При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків документів, що підтверджують втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, звернення платника із заявою до правоохоронних органів, копії протоколу вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (за наявності). У разі ненадання відповідних документів платником податків особа, яка здійснює (очолює) перевірку, вживає заходів для документування в акті (додатках до акта) переліку документів (за необхідності - згрупованих за типами), відсутність яких унеможливлює подальше проведення перевірки.
		В акті зазначаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.
		На підставі цього акта органом державної фіскальної служби, яким було призначено перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 або пункту 85.9 статті 89 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
		У разі вилучення оригіналів документів правоохоронними або іншими органами підрозділ, який проводить (очолює) перевірку, забезпечує підготовку та направлення у той же день письмового запиту до відповідного органу про надання органу державної фіскальної служби копій зазначених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.
		У запиті зазначаються: перелік вилучених документів, дані протоколу (іншого документа), на підставі якого були вилучені документи, посилання на пункт 85.9 статті 85 розділу II Кодексу щодо обов'язку відповідного органу забезпечити протягом 3 робочих днів з дня отримання запиту надання органу державної фіскальної служби копій документів або доступу його посадовим (службовим) особам до перевірки таких документів.
		Після отримання копій всіх вилучених правоохоронними та іншими органами документів або забезпечення доступу до них терміни проведення перевірки поновлюються не пізніше наступного робочого дня, про що видається наказ про поновлення перевірки, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам).
		За змістом вищенаведених норм, перенесення термінів перевірки є обов'язком податкового органу, оскільки без дослідження первинних документів неможливо скласти акт перевірки. Приписи пункту 44.6 статті 44 ПК мають застосовуватись у взаємозв'язку із з положеннями пункту 85.9 статті 85 ПК, які податковим органом у даному випадку дотримано не було, оскільки не перенесено розпочату перевірку до дати отримання копії документів або забезпечення доступу до відповідних фінансово-господарських документів, що були вилучені у позивача на підставі постанов слідчих.
		При цьому, суд наголошує на тому, що доказів отримання відповідачем копій відповідних документів або доступу до них матеріали справи не містять.
		Крім того, відповідно до пунктів 1.5, 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1003 (далі - Порядок), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
		За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
		Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
		Проте, всі висновки акту перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка має додатковий характер і сама собою без дослідження документів, визначених ПК, не може бути єдиною та достатньою підставою для об'єктивного висновку про порушення позивачем податкового законодавства. 
		З огляду на викладене, суд вважає, що перевірку позивача по відповідним контрагентам проведено та закінчено органом доходів і зборів без дослідження первинних документів в порушення пункту 85.9 статті 85 ПК. Невиконання пункту 85.9 статті 85 ПК призводить до незаконності результатів такої та відсутності її правових наслідків, а саме компетенції в податкового органу на прийняття актів індивідуальної дії.
		Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема постанові від 12 березня 2019 року по справі № 815/2241/15 та ін.
		Також, як вбачається з акту перевірки, що ТОВ "Київтехцентр" мало взаємовідносини з ТОВ «Агробудконсалт», ТОВ «Антос», ТОВ «Український Виробничо-Промисловий Союз», ТОВ «Глобалстронг», ПП «Снабпромресурс», ТОВ «Лекспреміум», ТОВ «Геокад-5», ТОВ «Гуд-Лайн»,  ТОВ «Капром ЛТД» ПП «Дарніца Плюс», ТОВ «Норман Трейд», ТОВ «Орфен», ТОВ «Валакас», ТОВ «Сейлвуд», ТОВ «Інбуд-Лтд», ТОВ "Мілтон Трейд", ТОВ «Нейлон плюс», ТОВ «Віза Енерджи», ТОВ «Альтос Груп», ТОВ «Екост Пром», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Лемторг», ТОВ «Приоритет», ТОВ «Союз Кепітал Строй», ТОВ «Андромеда Стайл», ТОВ «Промбудплюс»,  ТОВ «Апікея», ТОВ «Аріал-Трейд», ТОВ «Рідкодуб», ТОВ «Євроваш Плюс», ТОВ «Палмор», ТОВ «Ларелія», ТОВ «Арта-Групп», ТОВ «Статус-Ті», ТОВ «Алкіс Лтд».
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр"  та «Агробудконсалт»,  суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір на поставку товару №1 від 05.01.2016 р. ТОВ «Агробудконсалт ЛТД» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки (далі - Договір) про наступне:
		1.          Предмет Договору
		1.1. Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти на умовах Договору промисловий, будівельний, абразивний, господарський та твердосплавний інструмент, надалі "Товар", у комплектності та за ціною, погодженою Сторонами.
		2.          Умови та строки поставки
		2.1. Постачальник здійснює поставку згідно даного Договору. Датою поставки Товару вважається день, в який Товар фактично передано від Постачальника до Покупця в належній якості, комплектності (у відповідності з цим Договором) та з необхідним пакетом документів.
		2.2. Право власності на Товар виникає у Покупця з дати поставки Товару Постачальником.
		2.3. За погодженням обох Сторін, Товар може бути поставлений достроково. Часткові поставки допускаються.
		2.4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить до Покупця з дати поставки Покупцю Товару .
		2.5. Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар належної якості, що відповідає стандартам, технічним вимогам, тощо.
		3.          Вартість Товару та умови оплати
		3.1.1. Вартість Товару визначається сумами відвантаженого товара Покупцю згідно видаткових накладних.
		3.1.2. Покупець здійснює оплату Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
		5.          Гарантійні зобов'язання
		5.1. Постачальник надає відповідні документи якості та гарантує якість Товару відповідно до технічних характеристик, зазначених в специфікаціях до Договору.
		5.2. Гарантійний строк на Товар складає 12 (дванадцять) місяців з дати поставки Товару.
		До перевірки не були пред'явлені специфікації (постачальник надає відповідні документи якості та гарантує якість Товару відповідно до технічних характеристик, зазначених в специфікаціях до Договору), які зазначені в п. 5.2 договору № 1 від 05.01.2016 р.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, платіжні доручення, видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 та інформацію від СУ ФР ОВПП ДФС отриману в ході досудового розслідування, зокрема пояснення громадянина ОСОБА_4.
		Суд вважає вказані доводи такими, що не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій позивача з контрагентом. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Антос», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки № 21/10/15 від 21.10.2015 р. ТОВ «АНТОС» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки (далі - Договір) про наступне:
		1.          Предмет договору
		1.1. Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні, вказаній в товарних накладних, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
		1.2. Документи на товар, які продавець повинен передати Покупцю: рахунок-фактура, видаткова накладна.
		2.          Якість
		2.1. Товар, що постачається Продавцем, повинен відповідати державним стандартам або технічним умовам.
		2.2. На товар, який підлягає обов'язковій сертифікації. Продавець, за вимогою Покупця, зобов'язується надати копію сертифіката, який підтверджує відповідність товару вимогам державного стандарту чи технічним умовам.
		6.          Відповідальність сторін
		6.1. За невиконання, неналежне виконання зобов'язань. Прийнятих за даним Договором, сторонни несуть взаємну відповідальність, передбачену чиним законодавством.
		6.2. За порушення будь-яких умов даного Договору винна сторона несе відповідальність
		відповідно до чинного законодавства.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		До перевірки не були пред'явлені сертифікати (на товар, який підлягає обов'язковій сертифікації. Продавець, за вимогою Покупця, зобов'язується надати копію сертифіката, який підтверджує відповідність товару вимогам державного стандарту чи технічним умовам, які зазначені в п. 2.2 договора № 21/10/15 від 21.10.2015 р.)
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 та інформацію від СУ ФР ОВПП ДФС отриману в ході досудового розслідування, зокрема пояснення громадянина ОСОБА_4, а також з огляду на ненадання сертифікатів.
		Суд вважає вказані доводи помилковими та такими, що не можуть свідчити про безтоварність.
		Більше того, не заслуговують на увагу й доводи відповідача про ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.11.2018р. у справі №816/1959/17, адміністративне провадження №К/9901/49632/18.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Український Виробничо-Промисловий Союз», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки товару № 12 від 25.04.2016 р. за умовами якого ТОВ «Український Виробничо-Промисловий Союз», що є платником податку на прибуток на загальних умовах, надалі іменоване "Постачальник", в особі ОСОБА_7, з одного боку, та ТОВ «Київтехцентр» надалі іменоване "Покупець", в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, разом іменовані «Сторони» або окремо «Сторона», керуючись чинним законодавством України, уклали даний Договір про наступне:
		1.          Предмет договору
		1.1. Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
		1.2. Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних Заявках-Замовленнях (далі - Заявках) Покупця переданих усно або письмово представнику Постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних.
		1.3. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору.
		1.4. Поставка товару здійснюється Постачальником за адресою : м. Київ вул. Пшенична, 9
		2.          Ціна та асортимент товару
		2.1. Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації Постачальника яка надається Покупцю (прайс-цін) а також в видаткових накладних. Специфікація носить інформаційний характер про асортимент та ціну товару та не потребує двостороннього засвідчення ні Постачальником ні Покупцем.
		          В разі зміни цін та асортименту товару, Постачальник зобов'язаний повідомити про це Покупця не пізніше, ніж за 7 днів до фактичної дати поставки товару, та надати Покупцю нову Специфікацію.
		          Зміна Постачальником цін на товар без попередження про це Покупця, не допускається.
		          В ціну товару включені вартість тари , упаковки та транспортування товару.
		3.          Кількість, якість та вимоги до товару
		3.1. Постачальник гарантує, що поставлений товар є якісним, сертифікованим (визнаним), відповідає всім санітарним, гігієнічним, технічним та іншим нормам, стандартам та правилам, встановленим чинним законодавством України для товарів даного виду.
		3.2. Якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами та іншими документами, які необхідні для товару даного виду, згідно чинних правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України.
		3.3. Постачальник гарантує, що товар, який поставляється Покупцю має необхідну інформацію, передбачену Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими нормативними актами і відповідає законодавству про мови в Україні.
		3.4. Товар повинен бути упакований таким чином, щоб уникнути можливості його пошкодження, знищення, псування, погіршення його якісних характеристик, втрати товарного виду, деформування під час транспортування і зберігання.
		3.5. Тара і упаковка товару, що поставляється постачальником, повинна відповідати вимогам стандартів і технічним умовам.
		4.          Строк і умови поставки товарів
		4.1. Поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору, відповідно до попереднього Замовлення Покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної Сторонами Специфікації), загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail або надаватися усно через представника Постачальника.
		4.7. Постачальник буде вважатися таким, який виконав зобов'язання з поставки товару, якщо він поставив товар в місце, зазначене у замовленні Покупця з усією супроводжувальною документацією, яка вимагається за чинним законодавством України та даним Договором, якщо внаслідок прийому було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовам, визначеним у замовленні Покупця, та іншим умовам даного Договору.
		6.          Права та обов'язки сторін.
		6.1. Постачальник зобов'язується:
		          постачати Покупцю товари в межах наявного у нього асортименту на умовах даного Договору;
		          забезпечувати Покупця якісним товаром;
		          постачати товар у відповідній упаковці, що виключає псування та/або знищення його на період поставки до прийняття товару Покупцем;
		          надавати Покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару;
		          попереджувати Покупця про зміни цін не пізніше 7 днів до фактичної дати поставки товару;
		          не розголошувати інформацію про Покупця, отриману при виконанні умов даного Договору;
		          при виконанні своїх зобов'язань керуватися даним Договором та вимогами чинного законодавства України.
		До перевірки не були надані специфікації (Поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії Договору, відповідно до попереднього Замовлення Покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару (відповідно до підписаної Сторонами Специфікації), які зазначені в п. 5.1 та товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару (надавати Покупцю відповідну товаросупроводжувальну документацію (видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість товару) при кожній поставці товару) які зазначені в п. 6.1 договору № 12 від 25.04.2016 р.
		Також до перевірки надано договір поставки товару № 9 від 18.04.2016 р. відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Український виробничо- промисловий союз»,  яке має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, іменоване надалі «Продавець», в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з одного боку, і Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», яке має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, іменоване надалі «Покупець», в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту Товариства, з іншого боку, надалі Сторони, а окремо Сторона, уклали даний Договір про наступне:
		1.          Предмет договору
		1.1 Продавець зобов'язується передати у власність Покупця інструмент: металорізальний, слюсарно-монтажний, абразивний, вимірювальний; твердий сплав (надалі за текстом «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його вартість на умовах цього Договору.
		1.2 Номенклатура, асортимент, загальна кількість товару, розмір партій, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови та строки поставки зазначаються в видаткових накладних. Обсяг закупівлі Товару можуть бути зменшені залежно від фінансового стану Покупця.
		1.3 На дату підписання цього Договору Продавець підтверджує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під заставою, під арештом, податковою заставою, під адміністративним арештом.
		2.          Якість товару та гарантійні терміни
		2.1 Якість Товару. Який поставляється Продавцем, повинна відповідати діючій нормативно- технічній документації.
		2.2 У випадку, якщо Товар, що поставляється підлягає обов'язковій сертифікації, Постачальник надає відповідні сертифікати якості та відповідності, або паспорт.
		3.          Тара й упаковка
		3.1 Товар відвантажується відповідно до характеру Товару, який поставляється. Умови транспортування повинні відповідати встановленим у країні виробника нормам і стандартам, яке забезпечує збереження вантажу при транспортуванні до місця призначення.
		6.          Передача і приймання товару
		6.1 На Товар, що поставляється, Продавець повинен представити наступні товаросупроводжувальні документи:
		Рахунок-фактуру;
		Видаткову накладну на відвантажений Товар;
		Сертифікат якості або паспорт завірений «мокрою» печаткою Продавця.
		Приймання Товару по кількості і якості проводиться Покупцем відповідно до інструкцій №П-6 від 15.06.65р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» і №П-7 від 25.04.66 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству», затверждених Держарбітражем з наступними змінами і доповненнями.
		Товар приймається Покупцем по якості відповідно до сертифіката якості, по кількості відповідно до товаросупроводжувальних документів.
		До перевірки не були надані сертифікати (Сертифікат якості або паспорт завірений «мокрою» печаткою Продавця. Товар приймається Покупцем по якості відповідно до сертифіката якості), які зазначені в п. 6.1 договору № 9 від 18.04.2016 р.
		Відповідно до умов договору відсутні дані щодо транспортування товару, а саме хто із сторін буде здійснювати доставку товару, відсутні дані, щодо місця доставки, а також у випадку само вивозу звідки потрібно отримати товар.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні. 
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 та інформацію від СУ ФР ОВПП ДФС отриману в ході досудового розслідування, зокрема пояснення громадянина ОСОБА_4.
		Суд вважає вказані доводи такими, що не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.
		Посилання на відсутність документів щодо якості придбаного товару, суд також не приймаються до уваги, з огляду на правову позицію Верховного Суду викладеною в постанові від 28.11.2018р. у справі №816/1959/17, адміністративне провадження №К/9901/49632/18, так як сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Глобалстронг», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки товару № 22/12-1 від 22.12.2016 р. за умовами якого  Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобалстронг» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки (далі - Договір).
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 та інформацію від СУ ФР ОВПП ДФС отриману в ході досудового розслідування, зокрема пояснення громадянина ОСОБА_4, а також з огляду на ненадання сертифікатів.
		Суд вважає вказані доводи помилковими та такими, що не можуть свідчити про безтоварність, більше того таким доводам вже надавалась правова оцінка вище.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ПП «Снабпромресурс», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки не надано документи, які підтверджують облік та здійснення господарської операції, а саме, картку 631 рахунку по контрагенту ПП "Снабпромресурс" (код 34318194), оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, договори щодо придбання товару, видаткові накладні, акти виконаних робіт, звіти про виконану роботу аналізу ринку, формування бази клієнтів, виявленого  прибуткового, перспективного сегменту ринку,  документи щодо транспортування товару, документи складського обліку щодо оприбуткування товару, банківські виписки, які підтверджують оплату товару, послуг. 
		Щодо ненаданих до перевірки ТОВ «Київтехцентр» первинних документів складено Акт про ненадання документів від 29.05.2018 року № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 та інформацію від СУ ФР ОВПП ДФС отриману в ході досудового розслідування, зокрема пояснення громадянина ОСОБА_4, а також з огляду на ненадання сертифікатів.
		Суд вважає вказані доводи помилковими та такими, що не можуть свідчити про безтоварність, більше того таким доводам вже надавалась правова оцінка вище.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Лекспреміум», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки № 6 від 10.06.2015 р. за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекспреміум» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки про наступне:
		1.          Предмет договору
		1.1. Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар в асортименті, кількості та по ціні, вказаній в товарних накладних, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.
		1.2. Документи на товар, які продавець повинен передати Покупцю: рахунок-фактура,
		видаткова накладна.
		2.          Якість
		2.1. Товар, що постачається Продавцем, повинен відповідати державним стандартам або технічним умовам.
		2.2. На товар, який підлягає обов'язковій сертифікації, Продавець, за вимогою Покупця, зобов'язується надати копію сертифіката, який підтверджує відповідність товару вимогам державного стандарту чи технічним умовам.
		3.          Порядок та умови поставки
		3.1. Товар передається Покупцю згідно отриманого замовлення, яке оформлюється як у письмовій, так і в усній формі в узгоджений термін.
		3.2. Відпуск товару здійснюється при наявності довіреності або відбитку мокрої печатки на примірнику видаткової накладної Продавця. При цьому Покупець зобов'язаний повідомити Продавця про матеріально-відповідальних осіб, уповноважених отримувати матеріальні цінності (товар) Постачальника, надати зразки їх підписів та зразки відбитків печаток (штампів), якими на видаткових накладних буде завірятися підпис матеріально-відповідальної особи про одержання товарів.
		3.3. Товар постачається покупцю на умовах DDP (Інкотермс 2000/2010).
		3.4. Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі Продавцем Покупцю товару та відповідних документів.
		До перевірки не були надані сертифікат (на товар, який підлягає обов'язковій сертифікації, Продавець, за вимогою Покупця, зобов'язується надати копію сертифіката, який підтверджує відповідність товару вимогам державного стандарту чи технічним умовам), які зазначені в п. 2.1 договору № 6 від 10.06.2015 р.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.12.2017 у справі № 761/36590/17 та інформацію від СУ ФР ОВПП ДФС отриману в ході досудового розслідування, зокрема пояснення громадянина ОСОБА_4.
		Суд вважає доводи відповідача про безтоварність операцій позивача з контрагентом помилковими, з огляду на таке.
		Статтею 204 Цивільного кодексу України     закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей          207     та     208,          250 Господарського кодексу України, статей     203,     228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.
		Наявні у матеріалах справи первинні документи підписані сторонами без застережень та містять необхідні для цілей оподаткування відомості щодо змісту та обсягу господарських операцій, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а тому підтверджують факт виконання спірних операцій.
		Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
		Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладеного договору.
		Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами     ПК.
		Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо ненадання сертифікатів, судом вже надавалась правова оцінка вище.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Геокад-5», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки № 01/06-5 від 01.06.2016 р. за умовами якого Постачальник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геокад-5» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_9 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Покупець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки (далі - Договір) про наступне:
		1.          Предмет договору
		1.1. У відповідності з цим Договором Постачальник зобов'язується в погоджений строк поставити і передати у власність Покупцеві товар, в кількості та за ціною, відповідно до Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти це й товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
		2.          Пакування, якість та гарантія
		2.1. Товар, що передається Постачальником Покупцеві, повинен бути в тарі та (або) упаковани звичайним для нього способом в упаковку, яка забезпечує зберігання товару під час звичайних умов зберігання та транспортування товару.
		2.2. Якість товару, що постачається, повинна відповідати встановленим технічним умовам, стандартам та вимогам країни-виробника товару, та підтверджується паспортом на товар.
		2.3. Гарантійний строк на товар, що постачається, складає (12 місяців).
		2.4. Гарантійний строк починає перебіг з моменту передачі товару Покупцю по видатковій накладній Постачальника.
		2.5. При виявленні виробничих дефектів в товарі при його прийманні та експлуатації в період гарантійного строку виклик представника Постачальника обов'язковий.
		2.6. Гарантійні зобов'язання будуть виконані Продавцем за умови дотримання Покупцем вимог експлуатації. Вимоги виробника повинні міститись у паспорті на Товар чи інструкціях з його експлуатації, наданих Продавцем у момент передачі Товару Покупцю.
		3.          Асортимент
		3.1. Асортимент товару відображається в видаткових накладних та рахунках-фактурах.
		4.          Умови поставки, передачі та прийому товару
		4.1. Сторони домовились, що перевезення товару здійснюється Постачальником, в такому разі, в ціну товару входить вартість витрат на перевезення та супутніх витрат.
		4.2. Передача Товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатковою накладною на підставі довіреності наданої Покупцем.
		4.3. Прийом продукції здійснюється Покупцем при наявності товаросупровідних документів (рахунок-фактура, видаткова накладна, гарантійний талон, тощо)у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.65 р. «Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості» та Інструкцією №П-7 від 25.04.66 р. «Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю».
		4.4. Покупець має право пред'явити Постачальнику претензії до упаковки, по кількості та асортименту товару - до підписання видаткової накладної, а по якості - протягом гарантійного строку.
		4.5. Постачальник не несе відповідальності за пошкодження та поламку товару в результаті неправильного або необережного використання його Покупцем.
		4.6. У випадку наявності претензій по якості, продукція не підлягає використанню до взаємного врегулювання питань.
		5. Ціна товару та порядок розрахунків
		5.1 Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за договірною ціною, яка зазначена в рахунках фактурах та/або в видаткових накладних.
		5.2 Ціна на товар вказуються в національній валюті України і включає в себе вартість товару, вартість упаковки та вартість витрат на перевезення.
		5.3 В разі підвищення ціни на товар, Постачальник повинен попередити Покупця про це не пізніше 10 робочих днів та погодити підвищення ціни з Покупцем у письмовій формі, шляхом складання додаткової угоди.
		5.4 Ціна Договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених Постачальником, на видачу партій товарів Покупцю протягом дії цього Договору.
		5.5 Розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі.
		6.          Відповідальність сторін
		6.1.Продавець за даним Договором несе наступну відповідальність:
		6.2.3а несвоєчасну поставку Товару у зазначений термін продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченої поставки за кожен день прострочки.
		6.3.3а постачання товару неналежної якості, який не відповідає сертифікатам якості, Продавець власними силами і засобами замінює його протягом 5 (п'яти) календарних днів.
		6.4.Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від взятих на себе зобов'язань.
		До перевірки не були пред'явлені паспорт (якість товару, що постачається, повинна відповідати встановленим технічним умовам, стандартам та вимогам країни-виробника товару, та підтверджується паспортом на товар), які зазначені в п. 2.2 договіра № 01/06-5 
		від 01.06.2016 р.
		Також, до перевірки надано договір про надання послуг № г-01/06/16 від 01.06.2016 р. за умовами якого Замовник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр» в особі директора ОСОБА_3 що діє на підставі Статуту з одного боку, і Виконавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Геокад-5» в особі директора ОСОБА_9 що діє на підставі Статуту з іншого боку, що разом іменуються Сторони, уклали цей Договір про таке:
		1.          Предмет Договору
		1.1. За завданням Замовника Виконавець надає Замовнику: Консалтингові послуги; Інформаційно-консультаційні послуги по виявленню прибуткового, перспективного сегменту ринку; Інформаційно-консультаційні послуги з формування бази клієнтів на інструментальному ринку; Інформаційно-консультаційні послуги з проведення аналізу ринку, збір маркетингової інформації; Інші послуги в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
		2.          Обов'язки Виконавця
		2.1. Якісно та вчасно надавати передбачені у п. 1.1 Договору послуги Замовнику.
		2.2. У разі виникнення обставин, які перешкоджають належному виконанню своїх обов'язків за цим Договором, негайно
		повідомити про це Замовника.
		2.3. Вживати будь-яких Інших необхідних заходів, потрібних для належного виконання своїх зобов'язань за Договором.
		2.4. Підписувати і передавати Замовнику акти про надані послуги.
		3.          Обов'язки Замовника
		3.1. Надати Виконавцю на його вимогу всю інформацію, яка потрібна йому для належного виконання зобов'язання з надання передбачених цим Договором послуг.
		3.2.3а потреби забезпечити Виконавця всім необхідним для виконання своїх обов'язків за цим Договором належним чином.
		З.3.Приймати від Виконавця послуги, що надаються ним за цим Договором.
		3.4. Оплачувати надані Виконавцем послуги на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 31.10.2016 у справі № 760/10819/16-к та інформацію від СУ ФР ОВПП ДФС отриману в ході досудового розслідування, зокрема пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що ТОВ «Геокард-5» створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків.
		Проаналізувавши вищезазначену ухвалу, суд приходить до висновку про те, що посилання відповідача на таку ухвалу, в обґрунтування фіктивності контрагентів позивача та безтоварності операції, є помилковими, оскільки така ухвала не є беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій платника податку і може бути прийнято до уваги тільки в тому разі, якщо саме вироком дійсно встановлено безтоварність спірних господарських операцій.
		Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 27.02.2018  по справі № 813/1974/17.
		Крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. (Постанова ВС КАС від 27       березня 2018 року у справі № 816/809/17).
		Більше того, не заслуговують на увагу й доводи відповідача про ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.11.2018р. у справі №816/1959/17, адміністративне провадження №К/9901/49632/18.
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Гуд-Лайн», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки № 12/01-15 від 12.01.2015 р. за умовами якого ТОВ «Гуд-Лайн» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_10, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки. 
		Оплата за товар не здійснювалась. Станом на 30.09.2017 року значиться кредиторська заборгованість по 631 рах. у сумі 93 773,32 грн.
		До перевірки надано видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься в ІР ДФС України «Податковий блок» у  реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, а саме СУФР ГУ ДФС у м Києві листом від 22.11.2017 №2756/26-15-23-0330 по підприємству  ТОВ "Гуд-Лайн" (код 38986206, ДПI у Днiпровському районi ГУ ДФС у м.Києвi) внесена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, вик. ст. слідчий з ОВС СУ ФР  ГУ ДФС у м. Києві Артеменко К.С., результат - порушення кримiнальної справи за фактом скоєння злочину передбаченого статтею 205 Кримiнального кодексу України.
		Однак, аргументи відповідача, які ґрунтуються на інформації з АІС "Податковий блок" не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).
		Більше того, факт наявності інформації отриманої в ході кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права,     викладений у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 р. (справа № 820/2946/18).
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Капром ЛТД», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки № 15/12-1 від 15.12.2016 р. за умовами якого ТОВ «Капром ЛТД» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_12, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні наступні документи (витяг): Ухвала від 10.08.2017 № 756/10078/17 № 1-кс/756/1440/14 Оболонського районного суду м. Києва, в якій зазначено, що: « 11.08.16 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 32016100050000073 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст.212, ч.2 ст.205 КК України з посиланням на те, що невстановлені особи створили та придбали ряд СГД з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ "Капром Лтд" (код 38870236)…Крім того встановлено, що засновник та директор ТОВ "Капром Лтд" (код 38870236) не займається підприємницькою діяльністю, ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності немає, вказане підприємство йому не відоме».
		З вищевикладеного контролюючий орган прийшов до висновку про безтоварність операцій позивача з контрагентом.
		Суд вважає такі доводи помилковими, з огляду на таке.
		Сам факт порушення кримінального провадження чи наявність вироку щодо посадових осіб господарюючих суб'єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
		Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. 
		Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товарів, адже у комерційній діяльності виконання поставок товарів не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ПП «Дарніца Плюс», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір № 01/03-2016 від 01.03.2016 р. за умовами якого Продавець ПП «Дарніца Плюс» в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту з однієї Сторони, та Покупець ТОВ «Київтехцентр», в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали цей Договір про наступне :
		1.          Предмет договору
		1.1. Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує Товар на умовах, визначених у даному Договорі.
		1.2. Асортимент, кількість, та ціна Товару, що продається по даному Договору, визначається у накладних, які оформлюються Сторнами при прийомі-передачі кожної партії Товару.
		1.3. Партією Товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.
		2.          Ціна і загальна сума договору
		2.1. Ціни на товар, що є предметом цього Договору встановлюється в прайс-листі (що не є додатком до даного Договору), формуються в національній валюті України та зазначаються в накладних.
		2.2. 3агальна сума Договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформлюється прийом-передача Товару, проданого на підставі даного Договору.
		3.          Якість
		3.1. Якість товару, що продається, повинна відповідати вимогам чинної нормативно-технічної документації та підтверджується відповідними документами, встановленими чинним законодавством для даного виду Товару (сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, тощо).
		До перевірки не були пред'явлені сертифікат відповідності, гігієнічний висновок (якість товару, що продається, повинна відповідати вимогам чинної нормативно-технічної документації та підтверджується відповідними документами, встановленими чинним законодавством для даного виду Товару (сертифікат відповідності, гігієнічний висновок, тощо)), які зазначені в п. 3.1 договору № 01/03-2016 від 01.03.2016 р.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ  «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом, з огляду на інформацію, яка міститься у ІР ДФС України «Податковий блок» у  реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, а саме: відділ ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС  листом від 12.04.2017 №19070/28-10-21-04-01 по підприємствам ПП «Дарніца плюс» внесена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, вик. ст. о/у з ОВС відділу ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС ОСОБА_5, результат - порушення кримінальної справи за ознаками ст. 205 Кримінального кодексу України.
		Також, відповідач посилається на ухвалу від 23.12.2017 № 761/36590/17 Шевченківського районного суду м. Києва, в якій зазначено, що: « 29.11.16 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 32016100110000197 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст.212, ч.2 ст.209, ч.2 ст.205 КК України. Так, невстановлені слідством особи у період 2016 року умисно, повторно створили (зареєстрували) суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні) особи, а саме: ПП "Дарніца Плюс" (код 39076344), з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в створенні умов для ухилення від сплати податків суб'єктам реального сектору економіки та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом».
		Відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що 
		ПП "Дарніца Плюс" (код 39076344) створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків (детально пояснення описане нижче).
		Однак вищевказані доводи контролюючого органу не можуть слугувати беззаперечним доказом на підтвердження нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом, крім того, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №816/809/17).
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Норман Трейд», суд зазначає таке.
		В акті перевірки зазначено, що до перевірки позивачем не надано документи, які підтверджують облік та здійснення господарської операції, а саме, картку 631 рахунку по контрагенту ТОВ "Норман Трейд" (код 39291220), оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, договори щодо придбання товару, видаткові накладні, документи щодо транспортування товару, документи складського обліку щодо оприбуткування товару, банківські виписки, які підтверджують оплату товару. 
		Щодо ненаданих до перевірки ТОВ      «Київтехцентр» первинних документів складено Акт про ненадання документів від 29.05.2018 року № 887/26-15-14-04-04.
		Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних, за перевіряємий період, 
		ТОВ" Норман Трейд" на адресу ТОВ      «Київтехцентр» зареєстровано податкові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентом  позивача, з огляду на таке.
		Відповідно до ІР ДФС України «Податковий блок» у  реєстрі облікових карток суб'єктів фіктивного підприємництва, значиться наступна інформація.  Броварська ОДПI листом від 28.11.2014 №6755/8/10-06-07-07 по підприємству ТОВ "Норман Трейд" внесена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, вик. о/у ОУ Броварської  ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській обл., результат - порушення кримінальної справи за ознаками ст. 205 Кримінального кодексу України.
		Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні наступні документи, а саме ухвала від 23.02.2016 №760/12655/15-к Солом'янського районного суду м. Києва, в якій зазначено, що: «до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100110000070 від 30.03.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 та ст. 227 КК України,- Як вбачається з викладеної слідчим фабули та правової кваліфікації  кримінального провадження №32015100110000070 від 30.03.2015 року, кримінальне провадження внесено відносно невстановлених слідством осіб, ТОВ «Норман трейд» (код 39291220), та інші, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 212 та ст. 227 КК України."
		Ухвала від 23.12.2017 № 761/36590/17 Шевченківського районного суду м. Києва, в якій значиться, що (витяг): « 29.11.16 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кр'йТШї провадження за № 32016100110000197 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст.212, ч.2 ст.209, ч.2 ст.205 КК України. Так, невстановлені слідством особи у період 2016 року умисно, повторно створили (зареєстрували) суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні) особи, а саме: TOB "Норман Трейд" (код 39291220), інші, з метою прикриття незаконної діяльності, що полягала в створенні умов для ухилення від сплати податків суб'єктам реального сектору економіки та легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом».
		Відповідно інформації отриманої від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що 
		TOB "Норман Трейд" створене лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків.
		Суд вважає такі доводи відповідача помилковими, оскільки інформація з ІР ДФС України "Податковий блок" не є належним доказом, а податкова інформація, виходячи із аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України "Про інформацію", КАС України створюється державними органами, суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, зокрема в формі податкового контролю.
		Між тим, процесуальні документи, котрі складені у порядку Кримінального процесуального кодексу України, створюються не суб`єктами владних повноважень, а органами досудового розслідування (правоохоронними, а не контролюючими органами), тобто суб`єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію. Зазначені процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів вчинення кримінального правопорушення і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні ст. 16 Закону України "Про інформацію" та норм Податкового кодексу України.
		Також, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, зібрані в ході досудового розслідування докази підлягають перевірці та оцінці відповідним кримінальним судом, і будь-яке судження щодо наявності певних фактів вчинення злочину та винності особи, можна робити лише після набрання вироком законної сили.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Орфен» та ТОВ «Валакас» суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки №0208-3 від 02.08.2016 р. за умовами якого ТОВ «ОРФЕН» (надалі іменується "Постачальник") в особі Директора ОСОБА_14, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр» (надалі іменується "Покупець") в особі Директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, (в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона") уклали цей Договір поставки (надалі іменується "Договір") про наступне:
		1.          ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
		1.1. На умовах даного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього Договору (надалі іменується "продукція"), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
		1.2. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються рахунками-фактурами, видатковими накладними.
		1.3. Якість продукції, що поставляється за цим Договором, має відповідати технічним умовам та відповідній чинній нормативній документації.
		1.4. Гарантійний строк продукції, яка поставляється за цим Договором, необмежений.
		1.5. Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.
		2.          СТРОКИ ТА ПОРЯДОК ПОСТАВКИ ПРОДУКЦІЇ
		2.1. Датою поставки Товару вважається день, в який Товар фактично передано від Постачальника до Покупця в належній якості, комплектності (у відповідності з цим Договором) та з необхідним макетом документів.
		2.2. Право власності на Товар виникає у Покупця з дати поставки Товару Постачальником.
		2.3. За погодженням обох Сторін, Товар може бути поставлений достроково. Часткові поставки допускаються.
		2.4. Продукція передається в тарі і упаковці, що відповідає нормативним документам.
		3.          ЦІНА ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ
		3.1. Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим Договором, відповідає цінам, зазначеним в видаткових накладних.
		3.2. Розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
		3.4. Вартість Товару визначається сумами відвантаженого товара Покупцю згідно видаткових накладних.
		3.5. Покупець надає Постачальнику наступні документи, що підтверджують його платоспроможність: Форма №1-м, 2-м «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», декларація з податку на прибуток, декларація з податку на додану вартість.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Також, до перевірки надано договір поставки №02092016-4 від 02.09.2016 р. за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Валакас» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_14, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ  «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з ТОВ «Орфен» та ТОВ «Валакас», з огляду на інформацію, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зокрема посилається на  ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20.07.2017справа № 761/24032/17 в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №32016100110000197 від 29.11.16 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.212, ч.2 ст.209 КК України
		Суд вважає доводи відповідача про безтоварність операцій позивача з контрагентом помилковими, з огляду на таке.
		У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень     статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.
		Також, чинним законодавством не передбачено, що суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його  контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності  чи  відсутності у них  основних фондів, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених операцій, платник не може відповідати за порушення, допущені продавцем.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права,     викладений у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 р. (справа № 820/2946/18).
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Сейлвуд», ТОВ «Інбуд-Лтд», ТОВ «Ларелія», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки №02/2015-7 від 02.02.2015 р. відповідно до якого ТОВ «СЕЙЛВУД» в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, надалі «Постачальник», з однієї сторони та ТОВ «Київтехцентр» в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, надалі «Покупець», з іншої сторони, а разом надалі іменовані Сторони, уклали цей Договір про наступне:
		1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ
		1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у даному Договорі Товар.
		1.2. Поставка Товару може здійснюватися партіями на основі узгоджених між сторонами письмових або усних заявок Покупця на поставку продукції, в яких зазначається повне найменування продукції, одиниці виміру, кількість одиниць виміру, ціна одиниці виміру, ПДВ, загальна вартість продукції та інші відомості, за якими сторони дійшли згоди.
		2. КІЛЬКІСТЬ, ЯКІСТЬ, УПАКУВАННЯ І МАРКУВАННЯ ТОВАРУ
		2.1. Кількість Товару обумовлюється в Специфікаціях до даного Договору.
		2.2. Якість Товару підтверджується сертифікатом якості виробника і повинна відповідати Державним стандартам, Технічним умовам та іншим необхідним умовам.
		2.3. При відвантаженні Товару упакування і маркування повинні відповідати встановленим стандартам і Технічним умовам і забезпечувати схоронність Товару під час транспортування.
		3. ЦІНА ТОВАРУ І ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ
		3.1. Ціна Товару за одиницю і по позиціях вказується в Специфікаціях до даного. Договору.
		3.2. Ціна Товару за даним Договором визначена з урахуванням умов постачання, зазначених у Специфікаціях до даного Договору.
		3.3. Загальна сума Договору визначається як загальна вартість Товару, постачання якого здійснюється відповідно до видаткових накладних.
		3.4. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням або шляхом внесення грошових коштів через відділення банку на рахунок Постачальника. Фактом оплати є надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.
		3.5. Покупець надає Постачальнику наступні документи, що підтверджують його платоспроможність: Форма №1-м, 2-м «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»,
		4. УМОВИ І ТЕРМІНИ ПОСТАЧАННЯ
		4.1. Умови, терміни постачання Товару вказуються в специфікаціях до даного Договору.
		4.2. За згодою сторін, можлива поставка Товару транспортом Постачальника, або іншим способом. Покупець сплачує транспортні витрати згідно виставлених Постачальником рахунків.
		4.3. Датою поставки Товару вважається дата на видатковій накладній, що підписана представниками Сторін.
		4.4. Право власності на Товар переходить до Покупця в момент передачі Товару Перевізникові. Товар перевізникові може передаватися, як Постачальником, так і відправником вантажу.
		4.5. Постачальник, за вимогою Покупця, на кожну партію Товару надає Покупцеві (його представникові) наступні документи:
		-          сертифікат (посвідчення) якості заводу-виробника (копія, завірена печаткою Постачальника);
		-          два примірники видаткових накладних на Товар (далі - Документи). Постачальник передає Покупцеві (його представникові, уповноваженому дорученням на одержання документів). Покупець зобов'язується підписати один примірник видаткової накладної на Товар і повернути Постачальникові.
		До перевірки не були пред'явлені специфікації, сертифікат (2.1 кількість Товару обумовлюється в Специфікаціях до даного Договору, 2.2 якість Товару підтверджується сертифікатом якості виробника і повинна відповідати Державним стандартам, Технічним умовам та іншим необхідним умовам), та в п. 4.5 (сертифікат (посвідчення) якості заводу-виробника (копія, завірена печаткою Постачальника) договору №02/2015-7 від 02.02.2015 р.
		До перевірки надано видаткові накладні.
		Також, до перевірки надано договір поставки № 06/04-1 від 06.04.2015 р. відповідно до якого ТОВ «Інбуд-Лтд» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_15, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр» надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		До перевірки надано видаткові накладні. ТОВ «Київтехцентр» оплата за товари не здійснювалась.
		Також, судом встановлено, що до перевірки надано Договір про надання послуг № 19/01-3 від 19.01.2017 р. за умовами якого ТОВ «Ларелія», в подальшому виконавець, в особі директора ОСОБА_16, який діє на підставі статуту, з однієї сторони, і ТОВ     «Київтехцентр», в подальшому Заказчик, в особі директора ОСОБА_17, який діє на підставі статуту, з іншої сторони, склали даний Договір про надання послуг.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ     «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, виключно з огляду на інформацію наявну Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме:  ухвалі від 17.11.2015 справа  №755/20745/15-к Дніпровського районного суду м. Києва  в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 32015100040000080 від 09.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 212 КК України щодо ТОВ «Сейлвуд»; ухвалі від 17.11.2015 справа №755/20745/15-к Дніпровського районного суду м. Києва  в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 32015100040000080 від 09.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2ст. 212 КК України щодо  ТОВ «Інбуд-Лтд; ухвалі від 30.08.2017 справа № 759/12670/17          Святошинського районного суду м. Києва винесену в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 32017100080000034 від 16.06.2017 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 205 КК України щодо ТОВ «Ларелія».
		Суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій підприємства з контрагентами на підставі ухвали чи вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій, (постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 808/2459/17, від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16 та від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11).
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ "Мілтон Трейд", ТОВ «Нейлон плюс», суд зазначає таке.
		Судом встановлено, що до перевірки надано Договір поставки № 28 від 02.06.2017 р. за умовами якого ТОВ «Мілтон Трейд». надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_18, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр». надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали даний Договір поставки за яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти на умовах Договору промисловий, будівельний, абразивний, господарський та твердосплавний інструмент, надалі "Товар", у комплектності та за ціною, погодженою Сторонами.
		До перевірки не були пред'явлені специфікації (постачальник надає відповідні документи якості та гарантує якість Товару відповідно до технічних характеристик, зазначених в специфікаціях до Договору.), які зазначені в п. 5.1 договору № 28 від 02.06.2017 р.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		Також, до перевірки надано Договір поставки №4702-3 від 16.03.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Нейлон Плюс» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_19, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. До перевірки не надано банківські виписки на оплату товару.
		До перевірки надано видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, з огляду на інформацію наявну Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме:  ухвалі від 06.12.2017 справа № 335/13654/17 Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №42017080000000089 від 15.02.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.      212, ч. 5 ст.      27, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України щодо ТОВ "Мілтон Трейд"; ухвалі від 10.11.2017 справа № 757/62945/17-к Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №42017000000000211 від 27.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України щодо ТОВ «Нейлон плюс». 
		Також, податковий орган наголошує на відсутності специфікації (постачальник надає відповідні документи якості та гарантує якість Товару відповідно до технічних характеристик, зазначених в специфікаціях до Договору.), які зазначені в п. 5.1 договору № 28 від 02.06.2017 р. та товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару отриманого від ТОВ "Мілтон Трейд".
		Посилання контролюючого органу на відсутність в товарно транспортних накладних суд вважає такими, що не свідчать про безтоварність операцій, оскільки, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання правил перевезення та приймання товарів, які не є документами з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку податкового кредиту.
		Більше того, судом не приймається до уваги посилання відповідача на ухвалу, оскільки в ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.
		Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 19.09.2018 у справі № 826/7227/16 (№К/9901/57008/18).
		Так само, не заслуговують на увагу й доводи відповідача про ненадання позивачем документів щодо якості придбаного товару, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.11.2018р. у справі №816/1959/17, адміністративне провадження №К/9901/49632/18.
		Таким чином, доводи про безтоварність операції є помилковими.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Віза Енерджи», ТОВ «Альтос Груп», ТОВ «Екост Пром», ТОВ «Самміт-Агро-Трейд», ТОВ «Лемторг»,  ТОВ «Приоритет», ТОВ «Палмор», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано договір поставки №09/12-1 від 09.12.2016 р. відповідно до якого ТОВ «Маерс» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_20, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Також, до перевірки надано Договір поставки № 0315-17 від 15.03.2017 р. відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтос Груп» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_21, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.    
		Окрім цього, до перевірки надано Договір поставки №01/06-3 від 01.06.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Екост Пром» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Також, до перевірки надано Договір поставки №01/06-03 від 01.06.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Самміт-Агро-Трейд» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_22, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. До перевірки надано видаткові накладні.
		Однак, до перевірки не надано банківські виписки на оплату товару.
		Також, до перевірки надано Договір поставки №19/04-3 від 19.04.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Лемторг» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_23, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару.
		Більше того, з акту перевірки вбачається, що до перевірки не надано документи, які підтверджують облік та здійснення господарської операції, а саме, картку 631 рахунку по контрагенту ТОВ "Приоритет", оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, договори щодо придбання товару, видаткові накладні, документи щодо транспортування товару, документи складського обліку щодо оприбуткування товару, банківські виписки, які підтверджують оплату товару. 
		Також, з акту перевірки вбачається, що до перевірки не надано документи, які підтверджують облік та здійснення господарської операції, а саме, картку 631 рахунку по контрагенту ТОВ "Палмор", оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, договори щодо придбання товару, акти виконаних робіт, звіти про виконану роботу формування бази клієнтів на інструментальному ринку України, банківські виписки, які підтверджують оплату товару, послуг. Щодо ненаданих до перевірки ТОВ "Київтехцентр" первинних документів складено Акт про ненадання документів від 29.05.2018 року № 887/26-15-14-04-04.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, виключно з огляду на інформацію наявну Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме:  ухвалі від       06.09.2017 справа № 569/13427/17 Рівненського міського суду Рівненської області в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №32016180000000119 від 29.12.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 2051, ч.1 ст.      205      КК України щодо ТОВ «Віза Енерджи»; ухвалі від       06.09.2017 справа № 569/13427/17 Рівненського міського суду Рівненської області в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №32016180000000119 від 29.12.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених  ч.1 ст. 2051, ч.1 ст.      205      КК України щодо ТОВ «Альтос Груп»; ухвалу від 09.09.2017 справа № 202/5564/17 Індустріального районного суду м. Дніпропетровська в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 42017040000000866, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1      ст. 205 КК України щодо ТОВ «Самміт-Агро-Трейд»; ухвалі від 06.09.2017р. справа № 569/13427/17 Рівненського міського суду Рівненської області в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №32016180000000119 від 29.12.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 2051, ч.1 ст.      205      КК України щодо ТОВ «Лемторг»; ухвалі від 17.11.2015 справа  №755/20745/15-к Дніпровського районного суду м. Києва винесеної в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 32015100040000080 від 09.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2ст. 212 КК України щодо ТОВ «Палмор»; ухвалі від 23.12.2017 справа № 761/36590/17 Шевченківського районного суду м. Києва щодо ТОВ «Приоритет»  та на інформацію отриману від ДФС України листом від 19.09.2017 №24962/7/99-99-08-02-02-17 встановлено наявність кримінального провадження №42014000000000375 від 22.04.2014 року, за фактом вчинення кримінального правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.5 ст.27, ч.3 ст. 212, ч.5 ст.191 ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 358 КК України щодо  ТОВ «Екост Пром»,
		Однак, наведені обставини не можуть бути визнані як єдині належні докази, які б свідчили про безтоварність господарських операцій, як і направленість взаємовідносин між позивачем та його контрагентами на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов`язань, - оскільки сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Внаслідок цього підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, досудовим розслідуванням, періоду часу, за який такі обставини встановлені, та інших обставин, чого податковим органом зроблено не було та про що не відображено в акті перевірки, який покладено в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
		Судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або ж про обізнаність позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Не надано таких доказів суду і відповідачем. Так і не встановлено факту наявності вироку суду стосовно позивача чи його контрагентів за ознаками фіктивного підприємництва, а договори, укладені позивачем з даними юридичними особами, у судовому порядку недійсними не визнавались.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною в постанові від 08.09.2019р. у справі № 620/3607/18, адміністративне провадження №К/9901/17694/19.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Союз Кепітал Строй», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки від №0106-2017/1 від 06.06.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Союз Кепітал Строй» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_24, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки (далі - Договір).
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки не надано банківські виписки на оплату товару, однак до перевірки не надано видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, з огляду на інформацію наявну Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме:  вирок від 07.02.2018 № 753/23956/17 Дарницьким районного суду м. Києва та інформацію отриману від ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м Києві листом від 28.02.2018 №1220/8/26-59 щодо ТОВ «Союз Кепітал Строй».
		Однак, посилання відповідача на інформацію отриману від ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м Києві листом від 28.02.2018 №1220/8/26-59, зокрема про інформацію отриману в ході розслідування кримінального провадження №32017100100000090 від 09.10.2017, а саме допит про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності гр.. ОСОБА_24, яка значиться директором ТОВ "Союз Кепітал Строй" не приймаються судом до уваги, як на доказ у адміністративній справі, що відповідає правильному застосуванню норм статті 72, частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Одне тільки досудове розслідування, порушене по факту фіктивного підприємництва не свідчить про безтоварність господарських операцій за участі суб'єкта підприємницької діяльності, якого стосується це розслідування. Преюдиційне значення для адміністративного суду мають обставини, встановлені вироком суду в кримінальному провадженні або в ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною в постанові від 17.09.2019р. у справі № 826/1300/17, адміністративне провадження №К/9901/14711/19.
		Одночасно, суд наголошує на тому, що згідно з правовою позицією Верховного Суду сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Крім того, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів не є підставою для визнання операцій нереальними (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 р. по справі № 822/2198/17, адміністративне провадження № К/9901/49072/18, №К/9901/48686/18, ЄДРСРУ №74672741 та №74670539).
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Андромеда Стайл»,  суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки №18/09-02 від 18.09.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Андромеда Стайл» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_25, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		До перевірки не надано документи, які підтверджують облік та здійснення господарської операції, а саме, картку 631 рахунку, оборотно-сальдову відомість 28 рахунку, документи складського обліку щодо оприбуткування товару, банківські виписки, які підтверджують оплату товару, а також договір отриманих послуг.
		До перевірки надано видаткові накладні.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ  «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних та з огляду на інформацію наявну Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме:  ухвалу від 09.01.2018 № 757/735/18-к Печерського районного суду м. Києва.
		Однак, такі посилання відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки не є беззаперечним доказом безтоварності операцій позивача з контрагентом.
		Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Контрагенти позивача під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів був зареєстрований як фізична особа-підприємець, на момент проведення фінансово-господарської операції був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів.
		Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А тому, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Промбудплюс»,  ТОВ «Апікея»,  ТОВ «Аріал-Трейд», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки №13/01-2 від 13.01.2017 р. відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбудплюс» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_13, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки надано банківські виписки на оплату товару, видаткові накладні.
		Також, з акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки №23/01-1 від 23.01.2017 р. відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Апікея» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_26, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі.
		До перевірки не надано банківські виписки на оплату товару, однак до перевірки надано видаткові накладні. 
		Також, з акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки №20/02-03 від 20.02.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Аріал-Трейд» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_27, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		До перевірки надано видаткові накладні. 
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, з огляду на те, що господарська діяльність ТОВ «Промбудплюс», ТОВ «Апікея» та  ТОВ «Аріал-Трейд» має наступні ризикові ознаки здійснення операцій, а саме: 
		- відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; 
		- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: 
		- відсутній кваліфікований персонал; 
		- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; 
		- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: 
		- неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; 
		Враховуючи вищевикладене, відповідач прийшов до висновку про неможливість фактичного надання товарів відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу ТОВ «Промбудплюс», ТОВ «Апікея» та  ТОВ «Аріал-трейд».
		Суд вважає такі доводи контролюючого органу помилковими, оскільки відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності.  Більше того, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.08.2018р. у справі № 808/760/16 адміністративне провадження №К/9901/29091/18.
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Рідкодуб», суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки №14/11-1 від 14.11.2016 р. відповідно до якого ТОВ «Алівіо» надалі Постачальник, в особі директора ОСОБА_28, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Покупець, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір поставки.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ      «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, з огляду на інформацію отриману від СУ ФР ОВПП ДФС в ході досудового розслідування отримано пояснення громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що 
		ТОВ "Снабмаш", ТОВ "Броваторг" створені лише з метою створення видимості поставки товарів та зняття грошових коштів з рахунків.
		Також, контролюючий орган посилається на ухвалу Печерського районного суду міста Києва № 757/33620/16-к 13.07.2016р.
		Більше того, контролюючий орган зазначає, що до перевірки не надані товарно-транспортні накладні та відповідно до податкової інформації по контрагенту встановлено, що господарська діяльність ТОВ «Рідкодуб» має наступні ризикові ознаки здійснення операцій, а саме: 
		- відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; 
		- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: 
		- відсутній кваліфікований персонал; 
		- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; 
		- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: 
		- неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; 
		Враховуючи вищевикладене, встановлено неможливість фактичного надання товарів відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу ТОВ «Рідкодуб».
		Однак, вищезазначені доводи не приймаються судом до уваги, оскільки       висновки відповідача ґрунтуються на похідних доказах, а не аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною в постанові від 12.09.2019р. у справі №826/2151/15, адміністративне провадження №К/9901/5904/18.
		Доводи відповідача, що у   контрагента позивача, відсутні трудові ресурси та основні засоби для виконання умов договору, по ланцюгу постачання якого встановлено реалізацію товару, відмінного від придбаного товару, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, суд вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним       законодавством не передбачено, що суб'єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи         відсутності у них         основних        фондів.                  
		З огляду на що, висновки відповідача про безтоварність операції є необґрунтованими. 
		Щодо відсутності ттн, судом вже надавалась правова оцінка вище.
		Щодо взаємовідносин між ТОВ "Київтехцентр" та ТОВ «Євроваш Плюс», ТОВ «Арта-Груп», ТОВ «Статус-Ті», ТОВ «Алкіс Лтд» суд зазначає таке.
		З акту перевірки вбачається, що до перевірки надано Договір поставки №03/03-3 від 03.03.2015 р. відповідно до якого ТОВ «Євроваш Плюс», іменоване надалі «Постачальник», в особі директора ОСОБА_29, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр» іменоване надалі «Покупець», в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту з іншої сторони, (в подальшому разом іменуються «Сторони», а кожна окремо «Сторона») уклали даний Договір поставки за умовами якого Постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність Покупця Товар, визначену у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується «Товар»), а Покупець прийняти та оплатити в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.
		До перевірки не були пред'явлені сертифікат (якість Товару, шо передається, повинна відповідати вимогам законодавства України. Постачальник зобов'язаний видати сертифікат якості чи протокол випробовувань, який посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів або технічних умов), які зазначені в п. 3.1 договору №03/03-3 від 03.03.2015 р.
		До перевірки не надано банківські виписки на оплату товару/послуг, до перевірки надано видаткові накладні.
		Також, до перевірки надано Договір про надання послуг №03/03-3 від 03.03.2015 р. відповідно до якого ТОВ «Арта-Груп», надалі Виконавець, в особі директора ОСОБА_30, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТОВ «Київтехцентр», надалі Замовник, в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали даний Договір поставки. До перевірки не надано банківські виписки на оплату послуг. До перевірки надані акти виконаних робіт.
		Також, до перевірки надано Договір про надання послуг № 24/07-1 від 04.07.2017 р. відповідно до якого ТОВ «Статус-Ті», (виконавець), в особі директора ОСОБА_31, з одної сторони, и ТОВ «Київтехцентр», (замовник), в особі директора ОСОБА_3, з другої сторони, склали даний договір про надання послуг. До перевірки не надано банківські виписки на оплату послуг. До перевірки надано акти виконаних робіт.
		Окрім цього, до перевірки надано Договір про надання послуг№ 18/01-5 від 18.01.2017 р. відповідно до якого ТОВ "Алкіс Лтд", (виконавець), в особі директора ОСОБА_32, який діє на підставі статуту з одної сторони, и ТОВ «Київтехцентр», (Замовник), в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту, з іншої сторони, склали даний договір про надання інформаційних послуг. До перевірки надано банківські виписки на оплату послуг.
		Як зазначає відповідач в акті, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ     «Київтехцентр», не встановлено реальність господарських операцій по поставленому товару з контрагентами позивача, з огляду на те, що господарська діяльність ТОВ «Євроваш  Плюс», ТОВ «Арта-Груп», ТОВ «Статус-Ті», ТОВ «Алкіс Лтд» має наступні ризикові ознаки здійснення операцій, а саме: 
		- відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; 
		- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: 
		- відсутній кваліфікований персонал; 
		- незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; 
		- відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: 
		- неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; 
		Враховуючи вищевикладене, встановлено неможливість фактичного надання товарів відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу ТОВ «Євроваш Плюс», ТОВ «Арта-Груп», ТОВ «Статус-Ті», ТОВ «Алкіс Лтд».
		Також, контролюючий орган посилається на ухвалу від 17.11.2015 справа      № №755/20745/15-к Дніпровського районного суду м. Києва      в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за №     32015100040000080 від 09.09.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2ст. 212 КК України.
		Доводи відповідача, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, основні фонди, у зв`язку з чим неможливо підтвердити реальність господарських операцій, суд вважає необґрунтованими, оскільки первинними документами реальність цих операцій підтверджена та чинним законодавством не передбачено, що суб`єкту господарювання необхідно контролювати стан податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у них основних фондів.
		Також, суд вважає за необхідне зазначити, що всі вищезазначені контрагенти позивача станом на момент укладення спірних податкових операцій були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку таких контрагентів не визнавались.
		З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
		Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.
		Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.
		Висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.
		Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, зокрема щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників або актами перевірки його контрагентів. Відповідно, судове рішення щодо правомірності сум грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом платнику податків, не може мотивуватися виключно даними акту перевірки цього платника податків або його контрагентів,          якщо ці дані обґрунтовано заперечуються платником податків та при цьому не підтверджені іншими доказами, зібраними у справі. І навпаки, вирішуючи спір, суди не можуть не враховувати доводи контролюючого органу щодо встановлених порушень, викладені в акті перевірки, оскільки висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів.
		Також, суд звертає увагу на те, що у справі "Delcourt v. Belgium" Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
		Водночас у справі "Bellet v. France" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
		Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Raela Cavaniles v. Spain", "Beles and others v. the Czech Republic", "RTBF v. Belgium").
		Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).
		У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
		Рішенням ЄСПЛ від 8.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України" (заява №24003/07) встановлено порушення п.1 ст.6 конвенції щодо права підприємства-заявника на доступ до суду та виявлення національним судом надмірного формалізму. Верховним судом України при розгляді справи №13/357 зазначені висновки Європейського суду з прав людини враховані, що знайшло своє відображення у Постанові ВСУ від 11.09.2017 року. Таким чином, ВСУ на національному рівні визнав неприпустимість застосування надмірного формалізму під час відправлення правосуддя.
		Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях.
		Судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань.
		Доказів недобросовісності платника (позивача у справі), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.
		Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
		Отже, господарські операції між позивачем та контрагентами фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.
		Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
		Окрім того, слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування винесеного Державною фіскальною службою України відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехцентр" рішення від 31.08.2018р. № 28321/6/99-99-11-01-01-25, суд зазначає таке.
		Порядок та строки оскарження в  адміністративному порядку рішень податкового органу регламентовано ст. 56 Податкового кодексу України.
		Так, відповідно до п. 56.1, 56.2, 56.3 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
		У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із          скаргою          про перегляд цього рішення.
		Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог   пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
		Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.
		Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
		Згідно з п. 56.6. Податкового кодексу України, у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня
		Відповідно до п. 56.8, 56.9 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
		Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.
		З урахуванням наведеного та положень ч. 1 ст. 5 КАС України слід зазначити, що до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
		Виходячи із положень статті 19 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
		Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
		У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
		Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
		При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
		Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
		З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.
		Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018р.
		З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що рішення ДФС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки зазначене рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.
		Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 29.01.2019р. у справі № 826/10853/17, адміністративне провадження № К/9901/58531/18.
		Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. 
		Відповідачем у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78  цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Керуючись вимогами ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехцентр" - задовольнити частково.
		2. Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехценрт" податкові повідомлення-рішення від 03.07.2018р.: № 0034721404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7891900 грн. та застосування 1 972 975 грн. штрафних санкцій; № 0034691404 про зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 460 951 грн.; № 0034671404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 15 007 906 грн. та застосування 2 500 008 грн. штрафних санкцій.
		3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтехцентр" судові витрати за сплату судового збору в розмірі 417 506,10 (чотириста сімнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 10 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
		 
		Суддя                                                                                                Я.І. Добрянська 
		 
		Повний текст рішення виготовлений 03.10.2019р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...