Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/6683/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2019. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.
Дата набрання законної сили: 10.10.2019
Номер судового провадження: 2/296/167/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 296/6683/18
		2/296/167/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Заочне 
		"09" вересня 2019 р.                 м.Житомир
		 
		Корольовський районний суд міста Житомира у складі:
		головуючого судді Рожкової О.С.,
		за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про сплату грошової компенсації,-
		                                                                     ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою та з урахуванням уточнень просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2  частини ринкової вартості гаражу № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі "Восход" м.Житомир  у розмірі 32 400 грн. 00 коп. та 1/2 частину  ринкової вартості  автомобіля ВАЗ 21112, 2008 року виписку, р.н. НОМЕР_2 у розмірі 130 000, 00 коп., а також моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що  під час  спільного  проживання, як  подружжя набули з ОСОБА_4 у власність  гараж № НОМЕР_1 у  гаражному кооперативі "Восход" м.Житомир , який  спільно  добудовано у капітальний  двоповерховий  цегляний гараж загальною площею 43,2 м.кв. Рішенням Апеляційного  суду Житомирської  області від 30.01.2013 року встановлено факт  спільного вкладення  коштів у спорудження даного гаражу під час шлюбу. Посилаючись  на вказану обставину, зазначає, що вона, як дружина має право  на 1/2 його частку. Крім того, ними придбано автомобіль ВАЗ 21112, 2008 року випуску. З грудня 2014  року спірний автомобіль перебував у володінні   ОСОБА_4 .. Позивач зверталася до відповідача ОСОБА_4 з проханням виплатити  їй  грошову компенсацію ринкової вартості  1/2  частини  спільного майна подружжя  автомобіля та гаража, однак останній відмовився, внаслідок чого позивач зазнала  сильних душевних переживань, що призвело до зміни її звичайного способу життя, тому просила стягнути на її користь моральну шкоду 30 000,00 грн.
		Ухвалою судді від 13.08.2018 відкрито провадження у справі (а.с.45).
		Ухвалою  суду від 30.10.2018 року витребувано у Житомирському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області копію актового запису про смерть відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.75-76).
		09.11.2018 на адресу суду направлено  копію актового запису про смерть  відповідача ОСОБА_4 (а.с.80).
		14.12.2019 ухвалою суду від 14.12.2019 року провадження  у справі за позовом  ОСОБА_1 зупинено (а.с.87).
		Ухвалою  Корольовського  районного суду м.Житомира  від 10.05.2019 року витребувано у Житомирській державній нотаріальній конторі Житомирської області витяг (інформаційну довідку) зі Спадкового реєстру про заведену спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 (а.с.94-95).
		30.07.2019 ухвалою суду за клопотанням позивача ОСОБА_2 залучено до участі у справі як відповідача та виключено останнього зі складу третіх осіб (а.с.104).
		У судове засідання сторони не з`явились, позивач подала заяву, у якій просила справу розглядати у її відсутності, уточнені позовні вимоги задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а.с.18).
		Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження від 13.08.2019, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача. У судові засідання ОСОБА_2 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.83-84, 92-93,102,103, 108-109).
		Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
		Як встановлено, ч.8 ст.178  ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 21.05.2013 року (а.с.74).
		В період спільного подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали за кредитні кошти  легковий автомобіль ВАЗ -21112, державний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , виданого  06.03.2008 року Житомирським ОРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області (а.с.7,8) та для ведення  спільного господарства набули у власність гараж № НОМЕР_1   у гаражному кооперативі "Восход" м.Житомира, який добували (а.с.9,21).
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру  речових прав на нерухоме майно від 02.08.2017 року спірний гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі "Восход"  м.Житомира на праві власності належить ОСОБА_2 (а.с.19).
		Відповідно до висновку суб`єкта оціночної  діяльності ПП "Сектор-Інформ" ринкова вартість двоповерхового гаража № НОМЕР_1 , загальною площею 43,,2 м.кв, який знаходиться за  адресою: м.Житомир , гаражний кооператив " Восход " складає 64 800 грн. (а.с.14).
		Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13.12.2012 року здійснено поділ спільного майна подружжя, зокрема, постановлено зобов`язати  ОСОБА_4 повернути  ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ -21112, державний номер НОМЕР_2 . В задоволенні решти позову відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 30.01.2019 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 грудня 2012 року в частині вирішення спору про автомобіль скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину автомобіля  ВАЗ -21112, державний номер НОМЕР_2 , за кожним, в решті рішення залишено без змін (а.с.18). Зі змісту зазначеного рішення суду вбачається, що спірний автомобіль  є власністю подружжя, а не особистою власністю ОСОБА_1 (а.с.18).
		Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 82 ЦПК України).
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
		Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя.
		У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).
		Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		Співвласник майна, який бажає виділу своєї частки шляхом стягнення грошової компенсації, може заявити такі вимоги виходячи з положень ст. 364 ЦК України.
		В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України та ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
		Керуючись цими положеннями правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники, при здійсненні зазначених правомочностей, мають рівні права.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
		Отже, якщо поділ майна подружжя в натурі неможливий без шкоди його господарському призначенню, майно присуджується одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя вартість належної йому частки грошима.
		Виходячи з аналізу зазначеної норми та враховуючи положення ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов`язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
		При цьому, зазначеною нормою передбачено, що обов`язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов`язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність до згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
		З відповіді Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області №1414/01-16 від 21.05.2019 року вбачається, що спадкова  справа до майна померлого чоловіка позивача - ОСОБА_4 не заводилась (а.с.98).
		Протокольною ухвалою від 30.07.2019 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі у якості відповідача, виключивши його зі складу третьої особи (а.с.104).
		З матеріалів справи встановлено, що на даний час спірне майно: гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі "Восход" м.Житомир  належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , а автомобіль ВАЗ 21112, 2008 року виписку, р.н. НОМЕР_2 , який у рівних частинах належав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проданий ОСОБА_6 - ОСОБА_2 (а.с.26-29).
		Оскільки автомобіль ВАЗ 21112, 2008 року виписку, р.н. НОМЕР_2 , який у рівних частинах належав ОСОБА_1 та ОСОБА_4   було відчужене відповідачем ОСОБА_2 без відома і згоди позивача, тому його вартість враховується при стягненні грошової компенсації на користь позивача.
		Суд звертає увагу на те, що відповідач з урахуванням наявних у справі доказів, не був позбавлений можливості на спростування вказаних вище доводів позивача. Розпорядившись своїми правами на власний розсуд, відповідач останнього не здійснив.
		Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12, ч.ч. 5, 7 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 76 ЦПК України визначено, що дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		За встановлених під час розгляду справи обставин, суд дійшов висновку, що  про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення на її користь грошової компенсації  1/2 частини  ринкової вартості гаражу № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі "Восход" м.Житомир у розмірі 32 400 грн. 00 коп. та 1/2 частину ринкової вартості автомобіля ВАЗ 21112, 2008 року виписку, р.н. НОМЕР_2 у розмірі 130 000 грн. 00 коп.
		Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд дійшов до наступного висновку.
		Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті
		Також в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди") зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
		Позивач посилається на те, що їй було завдано моральної шкоди у зв`язку з порушенням звичайного способу життя, стресів, що призвело до моральних страждань.
		Однак, доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди суду не було надано, а тому вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
		В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір.
		      Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		                                                                      УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини ринкової вартості гаражу № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі "Восход" м.Житомир у розмірі 32 400 (тридцять дві тисячі чотириста ) грн. 00 коп. та 1/2 частину ринкової вартості автомобіля ВАЗ 21112, 2008 року виписку, р.н. НОМЕР_2 у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) 00 коп., а всього 162 400 (сто шістдесят дві тисячі чотириста) 00 коп.
		Стягнути з    ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1409 (одну тисячу чотириста дев`ять ) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		 
		Позивач: 
		ОСОБА_1 
		проживає за адресою:
		АДРЕСА_1 
		РНОКПП НОМЕР_4 
		 
		Відповідач:
		ОСОБА_2 
		зареєстрований за адресою:
		АДРЕСА_3 
		Повний текст рішення складено 25.09.2019 року. 
		 
		       Суддя О. С. Рожкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...