Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/1298/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано судом: 07.10.2019. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.
Дата набрання законної сили: 30.09.2019
Номер судового провадження: 10822/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		30 вересня 2019 р.Справа № 480/1298/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Калиновського В.А.,
		Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
		за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, м. Суми, повний текст складено 10.07.19 року по справі № 480/1298/19
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Центральної військово-лікарської комісії 
		про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії про визнання неправомірним рішення щодо відмови у зміні формулювання причини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 Так, смерть пов`язана з проходженням військової служби на інше - Так, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, оформлене листом від 26.02.2019 №866, та зобов`язання скласти висновок про пов`язаність смерті військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби, у відповідності до Закону України Про військову службу та військовий обов`язок та п. 21.5 (б) наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 про затвердження Положення Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. 
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року адміністративний позов задоволено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. 
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. 
		Зазначив, що дії ЦВЛК є суто дискреційними, тобто тільки ця організація може вирішувати чи встановлювати правомірність свого висновку згідно її повноважень, а не суд чи судді, які не володіють відповідними фаховими знаннями, а тим більше - не мають таких повноважень, а мають повноваження саме у царині правосуддя і з чітко визначеним переліком доказів, як-то висновки експерта чи спеціаліста у галузі медичної експертизи, медичні і військово-облікові документи. 
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 
		Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
		Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на військову службу до Збройних Сил України, з ним укладено контракт на особливий період до оголошення демобілізації 27.01.2015.
		ОСОБА_2 загинув в період з 17 по 18 жовтня 2015 року при невстановлених обставинах в місці дислокації військової частини № НОМЕР_1 .
		Згідно свідоцтва про смерть від 30.10.2015 серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.10).
		Лікарським свідоцтвом про смерть №623 від 29.10.2015 форми №106/о та висновком експерта № 951/610 встановлено чисельні порізи і травмування, причина смерті ОСОБА_2 не встановлена (а.с.11-16).
		Оскільки позивач є матір`ю загиблого ОСОБА_2 , то на неї, відповідно, поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
		Тому 01.02.2018 ОСОБА_3 звернулася до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради із заявою про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та видачі відповідного посвідчення встановленого зразку.
		09.01.2019  ОСОБА_3 отримала письмове рішення про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що син загинув під час проходження військової служби, а не при виконанні її обов`язків. На цей випадок не поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому вона не має права на отримання цього статусу.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради. Скасовано рішення Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 09.01.2019 р. про відмову у встановленні ОСОБА_3 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 01.02.2019 про надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Разом з тим, позивач 09.01.2019 та 12.02.2019 письмово зверталась до Центральної військово-лікарської комісії про зміну формулювання щодо пов`язаності смерті її сина з виконанням обов`язків військової служби з наданням додаткових документів: змінених наказів та акту службового розслідування, ухвали Дніпропетровського апеляційного суду про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження та продовження досудового розслідування, витягу з протоколу Комісії Міністерства оборони України від 31.08.2018 №89 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
		Проте, Центральна військово-лікарська комісія листом від 26 лютого 2019 року № 866 повідомила ОСОБА_3 про те, що після проведення досудового розслідування, яке встановить чіткі обставини загибелі ОСОБА_2 , виключення питання самогубства та встановлення інших обставин його смерті, звернення буде розглянуто і комісія надасть відповідний по суті висновок (а.с.35). 
		Не погодившись з вищевказаним листом, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зміні формулювання причин смерті ОСОБА_2 .
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (надалі по тексту Закон №3551-XII), Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		Частинами 2 та 3 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено коло осіб, на яких не поширюється дія цього Закону, а саме: на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження, а також на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України.
		Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не містить інших положень, окрім передбачених частинами 2 та 3 статті 3, які б обмежували дію цього Закону.
		Таким чином, коло осіб, на яких не поширюється дія даного Закону, визначених частинами 2 та 3 статті 3 Закону, є вичерпним.
		Судом встановлено, що позивач не є особою, щодо якої частинами 2 та 3 статті 3 наведеного Закону обмежується дія цього Закону.
		Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
		Згідно із абзацом шістнадцятим пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
		Чинність Закону №3551-XII поширюється на сім`ї: військовослужбовців; партизанів; підпільників; учасників бойових дій на території інших держав; прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону.
		При цьому, відповідний статус надається зазначеним в абзаці шістнадцятому пункту 1 статті 10 Закону №3551-XII особам у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків); захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 року за №2232-ХІІ.
		Відповідно до положень ст. 1 вищенаведеного Закону, військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Частиною 9 цієї ж статті встановлено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
		Поняття військової служби визначено у статті 2 даного Закону, відповідно до частини першої якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Системний аналіз понять військовий обов`язок та військова служба свідчить про те, що військова служба є однією із складових військового обов`язку.
		За приписами п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 24 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу до Збройних Сил України, з ним укладено контракт.
		Загибель ОСОБА_2 при виконанні обов`язків військової служби підтверджується наступними доказами:
		- актом службового розслідування обставин смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 згідно якого його смерть настала в розташуванні військової частини та у робочий день (а.с. 29-31); 
		- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2017 № 206-РС по особовому складу згідно якого смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.94);
		- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2017 №254 по стройовій частині згідно якого смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.95);
		- наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2017 №2608 "Про результати додаткового розслідування за фактом загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 ", в пункті 1.2 якого вказано про підготовку проекту наказу про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №254 від 04.11.2015, вказавши в новій редакції наказу про те, що молодший сержант ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок гострої крововтрати, різаних ран верхніх кінцівок, інших невідомих та не уточнених причин смерті, смерть пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а.с.96-97); 
		- повідомленням про смерть, згідно якого смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 від гострої крововтрати, відкритих ран верхніх кінцівок та інших невідомих та не уточнених причин (а.с.27);
		- лікарським свідоцтвом про смерть №623, висновком судово-медичної експертизи № 951/610 (витяг), висновком СМЕ № 28 (витяг), свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , сповіщенням про смерть ОСОБА_2 (а.с.11-12).
		Про пов`язаність смерті ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби свідчить також той факт, що його смерть настала у робочий день, на території військової частини (казарми), він був у форменому військовому одягу і без ознак вживання алкоголю. 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 , знаходячись в місці дислокації військової частини № НОМЕР_1 , виконував військовий обов`язок, обгрунтованим та підтвердженим належними доказами, перевіреними судом.
		Оскільки позивач є матір`ю загиблого - на неї, відповідно, поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
		Статтею 10 Закону № 3551-XII встановлено, що батьки та діти учасників бойових дій, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків) визначені як особи, на яких поширюється чинність цього Закону.
		Пільги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», встановлені статтею 15 цього ж Закону.
		Згідно частини 13 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 за № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
		Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зміні формулювання причин смерті ОСОБА_2 . 
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. 
		При цьому, колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про втручання судом в дискреційні повноваження ЦВЛК, оскільки суд не втручався в дискреційні повноваження відповідача, не привласнював їх і не підміняв Центральну військово лікарську комісію, а лише зобов`язав відповідача вчинити певні дії, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.
		Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
		Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 
		Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі№480/1298/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 року по справі № 480/1298/19 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя (підпис)В.А. КалиновськийСудді(підпис)  (підпис) З.О. Кононенко   О.М. Мінаєва   Повний текст постанови складено 07.10.2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...