Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11913/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; запобігання та припинення протиправної діяльності товариств, установ, інших організацій, яка посягає на конституційний лад, права і свободи громадян.
Надіслано для оприлюднення: 07.10.2019. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.
Дата набрання законної сили: 24.12.2019
Результат оскарження 24.12.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		01 жовтня 2019 року                      № 640/11913/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
		 
		за позовом  ОСОБА_1 до  Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській областіпро визнання протиправним та скасування рішення
		за участі представників сторін:
		від позивача - ОСОБА_2 ,
		від відповідача - Карманський І.Б.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 12.03.2019 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 15.01.2018 про оформлення громадянства за територіальним походженням. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві із заявою про набуття громадянства, відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство». Підставою для набуття громадянства України стало постійне місце проживання його батька- ОСОБА_3 на території України. За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві прийнято рішення від 15.01.2018 про набуття позивачем громадянства України, на підставі чого, останньому видано паспорт громадянина України у формі ID картки № НОМЕР_1 . Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 12.03.2019 скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 15.01.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням   ОСОБА_1 Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало повідомлення Національної поліції України про те, що паспорт громадянина Ізраїлю № НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_1 визнано викраденим на території держави Ізраїль, а також таким, що видався іншій особі.
		Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що  останнім підготовлено подання  про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України та в подальшому скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 15.01.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що позивачем подано фальшиві відомості для набуття громадянства. Згідно вимог п. 88 Порядку провадження із заявами і поданнями з питань громадянства України підставою для скасування громадянства є подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України. У зв`язку з тим, що листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України  №24370-18 від 31.07.2018 повідомлено відповідача про те, що паспорт громадянина Ізраїль, виданий на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_2 є викраденим та таким, що видавався іншій особі, що підтверджується також інформацією із бази даних МОКП-Інтерпол.
		Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує право позивача на громадянство, звернувся із даним позовом до суду.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Російської Федерації, згідно з рішенням Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 15.01.2018 набув громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України».
		У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017000000001212 Департаментом внутрішньої безпеки встановлено, що паспорт громадянина держави Ізраїль, виданий на ім`я  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 №НОМЕР_2 є викраденим та таким, що видавався іншій особі, що підтверджується також інформацією із бази даних МОКП-Інтерпол.
		Листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України  №24370-18 від 31.07.2018, надісланим на адресу  Державної міграційної служби України відповідача повідомлено про вищевказані обставини та запропоновано вжити відповідні заходи реагування, відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про громадянство України».
		12.03.2019 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області підготовлено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 15.01.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 .
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить із наступного. 
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом (ст. 4 Конституції України).
		Спеціальним Законом, який визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб є Закон України "Про громадянство України" від     28.06.1996     №     254к/96-ВР ( далі - Закон №     254к/96-ВР).
		Статтею 1 Закону №     254к/96-ВР визначено, що громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
		          Частина перша статті 8 Закону №     254к/96-ВР  передбачає, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до     Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
		Згідно вимог ст. 17 Закону №     254к/96-ВР          громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
		Пунктом 2 частини першої статті 19 Закону №     254к/96-ВР передбачено, що підставами для втрати громадянства України є, зокрема, набуття особою громадянства України на підставі     статті 9 цього Закону     внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.
		Відповідно до положень статті 21 Закону №     254к/96-ВР рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей     8     та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
		Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений     Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215     (в редакції     Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006).
		Вказаним Порядком №215/2001 визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
		Так, пунктом 44 Порядку №215/2001 визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до     Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
		Згідно пункту 88 Порядку №215/2001 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
		документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.
		Так, пунктом 96 Порядку №215/2001  подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
		Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.
		Пунктом 97 Порядку №215/2001  зазначено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником.
		Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.
		Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.
		З аналізу наведених правових норм слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, що унеможливлюють набуття громадянства України.
		Отже, скасування рішення про оформлення набуття громадянства потребує наявності достатніх та належних доказів щодо встановлення факту подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.
		Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про скасування рішення щодо оформлення набуття громадянства України стало повідомлення правоохоронного органу в межах кримінального провадження №12017000000001212.
		В той же час,  відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження факту подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, таких як вирок суду за     статтею 358 Кримінального кодексу України.
		Так, статтею 358 Кримінального кодексу України     передбачено покарання за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів.
		Згідно     приписів статті 62 Конституції України     особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Оскільки підробка документів є кримінально караним діянням, встановлення даного факту має підтверджуватись виключно вироком суду в рамках кримінального провадження, а відтак, до набрання вироком законної сили, особа не може вважатися такою, що скоїла підробку документу.
		Аналогічна правова позиція викладена також у постанові  Верховного Суду від 14.11.2018 в адміністративній справі № 820/1293/16 (провадження     № К/9901/10802/18).
		Враховуючи те що, факт набуття позивачем громадянства, шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту не встановлено у судовому порядку, а лист Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України  №24370-18 від 31.07.2018 не може слугувати достатньою правовою підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, то відповідач скасував рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 15.01.2018 про набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 передчасно та  без достатніх правових підстав.  
		Рішенням N 7-рп/2009 від 16.04.2009 Конституційний Суд України     висловив правову позицію, відповідно до якої рішення суб`єкта власних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
		Статтями     3,     4,     8,     25 Конституції України     визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, встановлено принцип верховенства права, єдиного громадянства та право людини бути громадянином, а ст. ст. 55-56 закріплено засади захисту людиною своїх прав та відповідальності держави перед нею.
		Статтею 11 Європейської конвенції про громадянство, підписаної  06.11.1997  у місті Страсбурзі  та ратифікованої     Законом України від 20.09.2006 року N 163-У     передбачено, що кожна держава-учасниця забезпечує, щоб рішення стосовно набуття, збереження, втрати, поновлення чи засвідчення її громадянства були умотивовано викладені у письмовій формі.
		Статтею 15 Загальної декларації прав людини встановлено,  кожна людина має право на громадянство. Ніхто  не  може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.  
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 12.03.2019 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві від 15.01.2018 про оформлення громадянства за територіальним походженням є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2         ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Згідно з ч.1           ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України           кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених           статтею 78 цього Кодексу.
		Статтею 90      Кодексу адміністративного судочинства України      передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно з ч. 1     ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього     Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		Позов   ОСОБА_1  ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_3 ) задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 12.03.2019 про скасування рішення ГУ ДМС у м. Києві від 15.01.2018 про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області02152, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят  вісім) грн. 40 коп.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до        статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України         та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими       статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15      розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України       до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
		Повний текст складено: 07.10.2019
		 
		          Суддя                                                                                                А.С. Мазур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...