Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12459/15-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.
Дата набрання законної сили: 07.10.2019
Номер судового провадження: 61-31516ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		07 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/12459/15-ц
		провадження № 61-31516св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є  ОСОБА_2 ,
		відповідач -  ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року в складі судді: Притули Н. Г., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року в складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Українець Л. Д.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що після укладення договору довічного утримання від 06 листопада 2014 року ОСОБА_3 припинив виконувати свої зобов`язання, передбачені пунктами 7 та 8 договору, а саме: не надавались кошти в розмірі 1 000 грн та кошти на сплату за житлово-комунальні послуги у спосіб, який визначений умовами договору. Зазначені умови є істотними, а тому невиконання зазначених умов має наслідок розірвання договору довічного утримання.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла і до участі в справі як правонаступника залучено ОСОБА_4 .
		 
		Позивач просив:
		розірвати договір довічного утримання, укладений 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. та зареєстрований в реєстрі за №1-1540;
		визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року, залишеним без ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року, позов задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання, укладений 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук О. І. та зареєстрований в реєстрі за №1-1540. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позов про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру за відчужувачем пред`явлено за життя ОСОБА_1 , факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, то судом відповідно до статті 37 ЦПК України, залучено до участі у справі правонаступника відчужувача - ОСОБА_4 , до якого згідно зі статтею 1218 ЦК України перейшли всі права та обов`язки ОСОБА_1 Зазначений висновок надав Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-142цс13. В період з листопада 2014 року по березень 2015 року відповідач належним чином не виконував умови договору в частині надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 , суду не надані докази, що надавались кошти в сумі 1 000 грн та суми для сплати за житлово-комунальні послуги, які мали надаватись відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Оскільки встановлено неналежне виконання зобов`язань за договором довічного утримання з боку відповідача, то існують підстави для задовлення позовних вимог в частині розірвання договору довічного утримання. Судами не взято до уваги посилання відповідача на ту обставину, що він разом із своєю сім`єю проживав у квартирі ОСОБА_1 та здійснював повне утримання ОСОБА_1 , так як надання матеріальної допомоги таким чином не відповідає умовам договору, а відповідні зміни до договору не вносились. Позивач просив визнати за ним право власності на квартиру, проте підстави для визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 . відсутні, оскільки йому на праві власності не належала квартира та в подальшому питання набуття права власності на квартиру має вирішуватись в порядку спадкування.
		 
		При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява не була підписана ОСОБА_1 і вона могла не знати, що в суді розглядається дана справа, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні судово-почеркознавчої експертизи щодо належності підпису ОСОБА_1 на позовній заяві, апеляційний суд вказав, що 08 квітня 2015 року приватним нотаріусом Грицаєнко Ю. В. було посвідчено довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 бути її представниками в усіх установах, організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, інших органів, відносно захисту її інтересів у цивільних справах, в тому числі, що стосуються розірвання договору довічного утримання, для чого надала право представникам подавати від її імені позовні заяви, розписуватись за неї. Того ж дня тим же нотаріусом було посвідчено Заповіт, за яким ОСОБА_1 заповідала ОСОБА_4 все належне їй на день смерті майно і на що вона за законом буде мати право. Вказані нотаріальні дії були зареєстровані в реєстрі за номерами №509 та 510. Позовна заява була подана до суду представником ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , яка діяла на підставі довіреності від 08 квітня 2015 року.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що на кошти, які належали ОСОБА_1 за договорм довічного утримання ОСОБА_3 придбавав для неї кошти, що підтверджується показаннями свідками. Оскільки між сторонами існували довірливі відносини ОСОБА_1 не підписувала, а ОСОБА_3 не наполягав на видачі розписки про отримання коштів. З квітня 2015 року ОСОБА_3 надсилав кошти поштовим переказом. Звертає увагу на те, що позовна заява не підписувалася ОСОБА_1 . 
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_4 направив заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що доказів виконання зобов`язання в частині сплати грошового утримання відповідачем не надано. Звертає увагу на те, що позовна заява була підписана представником ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності. 
		 
		Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині розірвання договору довічного утримання, укладеного 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) був укладений договір довічного утримання. За умовами зазначеного договору, ОСОБА_1 передала у власність, а набувач отримує у власність квартиру АДРЕСА_2 , та взамін чого ОСОБА_3 , зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.
		 
		У договорі довічного утримання від 06 листопада 2014 року сторони передбачили, що:
		ОСОБА_3 зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за їх спільною згодою в розмірі 1 000 грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Крім вищезазначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватись відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку (пункт 7);
		грошове утримання буде виплачуватись щомісячно, починаючи з моменту укладання цього договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом з доставкою додому за адресою: АДРЕСА_3 або готівкою на руки під розписку або на розрахунковий рахунок банківської установи. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання відчужувач зобов`язаний вчасно (за п`ятнадцять днів до сплати наступного платежу) в письмовій формі повідомити про це набувача за адресою: АДРЕСА_4 . Сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України (пункт 8);
		при надходженні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання відчужувача коштів відповідно до пунктів 7, 8 цього Договору, зобов`язання набувача за цим договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі (пункт 10).
		 
		ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		15 вересня 2015 року із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_1 до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 Інші особи в порядку спадкування за законом чи за заповітом до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталися.
		 
		ОСОБА_1 згідно з розпорядженням Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації № 2251 від 16 грудня 2004 року призначена опікуном над неповнолітнім ОСОБА_4 , 20 квітня 1995 року.
		 
		ОСОБА_1 неодноразово розпоряджалась майном на випадок своєї смерті. 08 квітня 2015 року ОСОБА_1 на випадок свої смерті зробила розпорядження, за яким все своє майно заповіла ОСОБА_4 .
		 
		Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати».
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.
		 
		Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		У абзаці 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Суди встановили, що в період з листопада 2014 року по березень 2015 року відповідач належним чином не виконував умови договору в частині надання матеріальної допомоги ОСОБА_1 щодо надання коштів в розмірі 1 000 грн та суми для сплати за житлово-комунальні послуги, які мали надаватись відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. 
		 
		За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про розірвання договору довічного утримання.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судові рішення в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року в частині розірвання договору довічного утримання, укладеного 06 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Пилипчук Оленою Іванівною та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1540, залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...