Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/3113/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 61-299ск17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		(додаткова)                                         
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 211/3113/16-ц
		 
		провадження № 61-299св17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватне підприємство-фірма «Асоль»
		представники відповідача:Хоменко Яна Іванівна , Мораренко Сергій Вікторович ,
		третя особа - Державна інспекція з питань захисту прав споживачів,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотанняприватного підприємства-фірми «Асоль» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства-фірми «Асоль», третя особа Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та захист прав споживачів за касаційною скаргою приватного підприємства-фірми «Асоль» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства-фірми «Асоль» (далі - ППФ «Асоль»), третя особа Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та захист прав споживачів.
		 
		Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ППФ «Асоль» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення виконання зобов`язання у сумі 21 817 грн 80 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 318 грн.
		У решті позовних вимог відмовлено.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада             2017 року апеляційну скаргу ППФ «Асоль» відхилено. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року залишено без змін.
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року касаційну скаргу                ППФ «Асоль» задоволено.
		Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року скасовано.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ППФ «Асоль», третя особа - Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та захист прав споживачів відмовлено. 
		Судові витрати, понесені ППФ «Асоль» за подання апеляційної скарги у розмірі 1 414,60 грн та касаційної скарги у розмірі 1 581,60 грн, компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		У серпні 2018 року ППФ «Асоль» звернулося до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до                           ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
		 
		Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ППФ «Асоль» витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову ППФ «Асоль». 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ППФ «Асоль» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у справі за позовом ППФ «Асоль» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
		 
		У липні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання ППФ «Асоль» про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
		 
		Клопотання мотивоване тим, що ППФ «Асоль» внаслідок неправомірного позову ОСОБА_1 понесло витрати у вигляді оплати правничої допомоги у розмірі 30 000 грн, так: 07 серпня 2017 року на підставі рахунку-фактури № 1/0708 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 120                        від 07 серпня 2017 року; 28 лютого 2017 року на підставі рахунку-фактури               № 4/2711 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі                    10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 277 від 27 листопада 2017 року; 31 січня 2018 року на підставі рахунку-фактури № 1/3101 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 358 від 01 лютого 2018 року; 30 березня 2018 року між сторонами було підписано акт виконаних робіт, на підставі якого виконавець надав замовнику юридичні послуги згідно з договором від 18 червня 2014 року, додаткової угоди № 1 від 01 грудня 2017 року, специфікації № 010317.
		Суд касаційної інстанції при ухваленні постанови від 06 червня 2018 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 не вирішив питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. 
		 
		У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначив, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу може бути подана у межах справи, в якій вона надавалась, тому ППФ «Асоль» порушила строки, передбачені для подання такої заяви, та не надавала доказів на підтвердження такої заяви. У зв`язку з чим ППФ «Асоль» у порушення пункту 10 частини третьої статті 175, частини четвертої статті 177 ЦПК України зловживає своїми процесуальними правами.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд відмовити у задоволенні клопотання ППФ «Асоль» про ухвалення додаткового рішення.    
		 
		Клопотання ППФ «Асоль» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
		 
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої              статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		 
		Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		За правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		 
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). 
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. 
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		У грудні 2017 року ППФ «Асоль», подавши до Верховного Суду касаційну скаргу, просило відшкодувати йому усі понесені судові витрати, проте воно не було вирішено під час розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		Згідно з постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня                 2019 року у справі № 211/3759/18 за позовом ППФ «Асоль» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу 18 червня 2014 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та ППФ «Асоль» в особі Херсонського Бориса Михайловича, укладено договір про надання юридичних послуг.
		01 грудня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання юридичних послуг від 18 червня 2014 року, за змістом якої доповнено і змінено умови договору. Так, починаючи з 01 грудня               2014 року змінено предмет договору, та визначено, що виконавець зобов`язується надавати юридичні послуги та правову допомогу замовнику на підставі, в порядку і обсязі, визначеному у договору за погодженням сторін. При цьому відповідно до пункту 1 додаткової угоди «правова допомога (надалі - послуги) - діяльність в сфері права (КВЕД 96.10), вчинення виконавцем дії або їх сукупність, що спрямовані на захист прав свобод та законних інтересів замовника, в рамках представництва інтересів в судах усіх інстанцій, в тому числі місцевому суді, судах апеляційної та касаційної інстанції, Верховному Суді України під час розгляду судових рішень та Конституційному суду України в цивільних, адміністративних, господарських справах за участю замовника в якості позивача, відповідача, третьої особи або інших учасників процесу.
		Пунктом 5 додаткової угоди, визначено, що оплата послуг за правову допомогу здійснюється шляхом авансування та сплати за отриманні послуги, на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур з розрахунку, що вартість години роботи складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		 
		Звернувшись у липні 2019 року з клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ППФ «Асоль» подало суду відповідні докази: 
		07 серпня 2017 року на підставі рахунку-фактури № 1/0708 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 120 від 07 серпня 2017 року.
		28 лютого 2017 року на підставі рахунку-фактури № 4/2711 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 277 від 27 листопада 2017 року.
		31 січня 2018 року на підставі рахунку-фактури № 1/3101 було здійснено оплату послуг ФОП ОСОБА_2 у розмірі 10 000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 358 від 01 лютого 2018 року.
		30 березня 2018 року між сторонами було підписано акт виконаних робіт, на підставі якого виконавець надав замовнику юридичні послуги згідно з договором від 18 червня 2014 року, додаткової угоди № 1 від 01 грудня           2017 року, специфікації № 010317.
		 
		Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
		 
		Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи, яким є відзив на клопотання ОСОБА_1 ), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. 
		 
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява                  № 19336/04, п. 269).
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		 
		Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
		 
		Зважаючи на викладене, колегія суддів зазначає, що у відзиві на клопотання   ОСОБА_1 не погоджується зі стягненням з нього витрат на правничу допомогу з наведеним обґрунтуванням, яке заслуговує на увагу.
		 
		Колегія суддів, дослідивши додані до клопотання про ухвалення додаткового рішення докази, не встановила недотримання ППФ «Асоль» вимог частини третьої статті 137 ЦПК України.
		 
		Проте відшкодування  ОСОБА_1 понесених ППФ «Асоль» адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню у розмірі 15 000 грн.
		 
		 
		Враховуючи наведене, оскільки під час прийняття Верховним Судом постанови від 06 червня 2018 року у цій справі не було вирішено питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, то клопотання ППФ «Асоль» про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу частково є обґрунтованим та є підстави для прийняття додаткової постанови.
		 
		Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання приватного підприємства-фірми «Асоль» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства-фірми «Асоль», третя особа Державна інспекція з питань захисту прав споживачів, про стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та захист прав споживачів за касаційною скаргою приватного підприємства-фірми «Асоль» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2017 року задовольнити частково.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь підприємства-фірми «Асоль» (код ЄДРПОУ 20937967) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Г. В. Кривцова
		 
		                                                                                                            С. Ф. Хопта
		 
		                                                                                                            Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...