Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1678/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано судом: 10.10.2019. Зареєстровано: 10.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2019.
Дата набрання законної сили: 14.01.2020
Результат оскарження 14.01.2020 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 2ЗП

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		"30" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1678/19
		Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О. 
		секретар судового засідання Голоденко І.О. 
		розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бруклін-Київ (Митна площа, 1, м. Одеса, 65026) 
		до відповідача: Державного підприємства Адміністрація морських портів України (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135) в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Митна площа, 1, м. Одеса, 65026)
		про стягнення 4937382,40 грн, - 
		за участю представників учасників справи:
		від позивача: Любошець О.І. 
		від відповідача: Гольчановський Г.С. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю Бруклін-Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 4937382,40 грн.
		 
		Позиції учасників справи
		В обґрунтування підстав позову позивач посилається на те, що кошти, заявлені до стягнення, набуті відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок незастосування коефіцієнта 0,7 відповідно до умов договору про забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів) № 201-П-АМПУ-17 від 29.12.2017 та абз. 12 п. 3 розд. ІІ Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні Адміністрації морських портів України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №541 від 18.12.2015. 
		09.07.2019 до канцелярії Господарського суду Одеської області від ДП «АМПУ» за вх. № 13537/19 надійшов відзив на позов (а.с.122-163, т.3), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що обставини у справах №916/544/18, № 916/161/17 не мають преюдиції для розгляду даної справи, оскільки стосуються правовідносин по договору №1433-П-ОДФ-15 від 31.12.2015. За позицією відповідача застосування коефіцієнту 0,7 можливо лише за умов досягнення фактичної продуктивності навантаження судна не менше 500т/год та розташування перевантажувальної машини на причалі. Крім того, відповідач наголошує на тому, що договірний характер правовідносин, який наявний між сторонами, виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.
		22.07.2019 від позивача до суду за вх. № 14473/19 надійшла відповідь на відзив (а.с. 1-40, т.4), в якій позивач зазначив, що усі спірні питання та пов`язані з ними аспекти щодо предмету спору детально досліджувалися судами при розгляді інших судових справ № 916/161/17 та № 916/544/18 між тими самими сторонами, а отже зазначені обставини мають преюдиційну силу згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України. Позивач зазначив, що у порівнянні з договором 2015 року, в новому договорі жодним чином не змінилися ні сторони (позивач та відповідач), ні предмет (забезпечення відповідачем доступу позивача до тих самих причалів Одеського морського порту (причали №№ 38, 42, 43, 44, 45, 46, 47)), ні фінансові умови в частині визначення базису нарахування плати за послуги на підставі Тарифів. Щодо заперечень відповідача стосовно обраного позивачем способу захисту останній зазначив, що суд повинен самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію та застосувати відповідні норми права.
		25.07.2019 до канцелярії суду від відповідача за вх. №14851/19 надійшли письмові заперечення (а.с.44-63, т.4) в яких відповідач, зокрема, наголосив на необхідності врахування при розгляді даної справи листа Міністерства інфраструктури України від 22.03.2017 № 2403/27/10-17, який є офіційним, автентичним, нормативним тлумаченням положення наказу, яким затверджені Тарифи. 
		Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити позивачу у його задоволенні. 
		Крім того, під час судових дебатів представником позивача було подано суду заяву в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, в якій останній зазначив, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення по даній справі позивачем будуть подані докази щодо розміру судових витрат, які останній поніс на правничу професійну допомогу.
		 
		Процесуальні дії у справі
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.06.2019 було відкрито провадження у справі №916/1678/19, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 12.07.2019 об 11год.15хв.
		12.07.2019 за клопотанням представника відповідача суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до  02 серпня 2019 о 10 год. 30 хв.
		Ухвалою суду від 02.08.2019 строк підготовчого провадження у справі було продовжено до 18 вересня 2019. Крім того, ухвалою суду від 02.08.2019 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на "30" серпня 2019 р. о 11:30.
		У судовому засіданні 30.08.2019 судом протокольно ухвалено оголосити перерву у засіданні суду до « 30» вересня 2019 о 17 год. 00 хв. 
		У судовому засіданні 30.09.2019 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Обставини справи
		29.12.2017 між відповідачем (Адміністрація) та позивачем (Портовий оператор) було укладено договір №201-П-АМПУ-17 про забезпечення доступу Портового оператора до причалу(ів) (а.с.45-73, т.1).
		Згідно з п. 1.1. договору адміністрація зобов`язалась забезпечити доступ портового оператора до причалу(ів) №38,42,43,44,45,46,47 Одеської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України», що перебуває у господарському віданні адміністрації для проведення портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а портовий оператор зобов`язується сплатити адміністрації плату за послуги. Послуга надається з метою забезпечення виконання портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт та надання послуг із використанням причалу(ів) у межах, визначених у паспорті споруди, а саме довжини та ширини конструкції (конструктивної ширини) споруди. 
		Відповідно до п.п. 2.1.3., 2.3.21. договору адміністрація зобов`язана складати у двох примірниках акт наданих послуг та рахунок за надані послуги за державними регульованими тарифами, на підставі наданої портовим оператором інформації за формою, наведеною у Додатку 3 до цього договору, з урахуванням пунктів 3.2., 3.3. цього договору. Портовий оператор зобов`язаний підписувати отримані від адміністрації акти наданих послуг протягом 5-ти робочих днів з дати їх оформлення. Якщо у цей строк портовий оператор не повернув підписаний акт наданих послуг або не надав свої зауваження до наданих послуг, цей акт вважається сторонами погоджений (підписаний), а послуги вважаються прийнятими. 
		За умовами п.3.1. договору нарахування плати за послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу(ів), що перебуває(ють) у господарському віданні адміністрації, здійснюється за тарифами відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 №541 «Про затвердження Тарифів на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває(ють) у господарському віданні адміністрації морських портів України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.12.2015 за № 1608/28053. Для формування рахунку та акту наданих послуг за підсумками календарного періоду (місяця) портовий оператор надає до адміністрації у перший робочий день місяця, наступного за звітним, інформацію та документи, передбачені Додатком 3 до цього Договору, в паперовому/електронному вигляді. Формування рахунку та акту наданих послуг здійснюється на останню дату календарного періоду (місяця) протягом 6-ти робочих днів місяця наступного за звітним. 
		Згідно з п.п. 3.2. договору датою надання послуг є дата складання акту наданих послуг, який формується на підставі відомостей, наведених у наступних документах: для вантажів, що вибувають морем  коносамент, маніфест або інший документ, виданий морським або річковим перевізником; для вантажів, що прибувають морем  генеральний акт або інший документ. 
		Оплата рахунків здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів портовим оператором на поточний рахунок адміністрації протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати виставлення адміністрацією рахунку на оплату послуг (п. 3.4. договору). 
		Відповідно до п. 7.1. договору він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом 3 (трьох) років з дати його підписання. 
		Як вбачається з матеріалів справи (а.с.152-167, т.1), на виконання умов вищевказаного договору протягом 2018 року позивач надавав відповідачу інформацію для виставлення рахунків за кожний місяць окремо, з вказанням у графі « 13» інформації коефіцієнту 0,7, який має застосовуватись до ставок по окремим вантажним роботам.
		Відповідач, в свою чергу, за спірний період січень 2018  грудень 2018 року виставив позивачу рахунки на оплату послуг із забезпечення доступу портового оператору до причалів, що перебувають у господарському віданні адміністрації (а.с.168-180, т.1).
		За спірний період між сторонами були підписані акти наданих послуг (а.с.181-193, т.1), які позивач підписав із застереженнями на зворотній стороні, згідно яких позивач не визнав зобов`язання в тій частині, в якій не було застосовано коефіцієнт 0,7 до розрахунку вартості робіт, щодо яких позивач зазначав в інформації для виставлення рахунків.
		Не зважаючи на зазначені в актах заперечення, позивач в повному обсязі оплатив рахунки відповідача, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (а.с.194-205, т.1).
		При здійсненні спірних вантажних операцій протягом січня-грудня 2018 року: 
		- позивачем як портовим оператором використовувались причали № 42, 43, 46-47;
		- позивачем здійснювалось навантаження зернових навалом;
		- технологічний процес перевантаження позивачем зернових вантажів у Одеському морському порту здійснювався наступними перевантажувальними машинами: перевантажувальна машина ПМ-1200У1 нормативною продуктивністю 1200 тон/год  розташована безпосередньо на причалі № 43; ланцюгові транспортери T120G та ZEO-DC-350-20 нормативною продуктивністю 1000/700 тон/год відповідно  розташовані в тилу поза межами паспортних характеристик причалів №№ 42, 46-47, але в межах території морського порту. 
		Дані обставини підтверджуються коносаментами (а.с. 209-222, т. 1, а.с. 1-222, т. 2, а.с. 1-22, т. 3), РТК 8.22, РТК 8.23, РТК 8.26 (а.с. 23-49, т. 3), описом організації єдиного технологічного процесу (а.с. 50-53, т. 3), технічними паспортами на машини (а.с. 54-67, т. 3).
		Зазначені обставини виконання сторонами умов договору повністю були визнані сторонами, про що представники сторін повідомили суд під час розгляду справи по суті.
		Спір, що є предметом розгляду в межах даної судової справи, виник між сторонами через застосування відповідачем до здійснених позивачем вантажних робіт на причалах №№ 42, 46-47 ставок без врахування коефіцієнту 0,7, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення з відповідача спірних коштів, як безпідставно отриманих відповідачем.
		Під час розгляду справи по суті відповідач щодо здійсненого позивачем розрахунку спірних сум за арифметичною складовою не заперечив, зазначаючи виключно про відсутність підстав для застосування коефіцієнту до ставок у спірних відносинах. 
		 
		Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
		Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України ?Про морські порти України? у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України ?Про морські порти України? тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 405 ?Про затвердження переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню? до спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, належать: забезпечення лоцманського проведення; регулювання руху суден; забезпечення проведення криголамних робіт; забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.
		Згідно з пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України ?Про морські порти України? тимчасово, до створення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, її функції та повноваження, визначені цим Законом, виконує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Таким органом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 є Міністерство інфраструктури України.
		Наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 були затверджені Тарифи на послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України. 
		Пунктом 3 розділу ІІ Тарифів передбачено, що у випадку, коли зернові вантажі перевантажуються на спеціалізованих терміналах із застосуванням перевантажувальних машин (з продуктивністю навантаження не менше 500 тон на годину), до цих ставок за послуги для вантажу «зернові вантажі (у тому числі насіння), що перевантажуються навалом» застосовується коефіцієнт 0,7.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про морські порти України морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів відповідної групи (спеціалізації), безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.
		Пунктом 4.1 КНД 31.4.002-96 ?Правил технічної експлуатації підіймально-транспортного устаткування морських портів?, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 08.07.1996 № 222, визначено перелік підйомно-транспортного обладнання, яке відноситься до перевантажувальних машин, а саме: крани та перевантажувачі всіх типів; машини внутрішньо портової механізації; машини спеціалізованих перевантажувальних комплексів.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. 
		Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. 
		Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 
		 
		Позиція суду
		Спір між сторонами у даній справі виник внаслідок різного тлумачення сторонами положень пункту 3 розділу ІІ Тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 541 від 18.12.2015, які стосуються двох аспектів: 
		1) яка саме продуктивність перевантажувальних машин повинна враховуватись для застосування коефіцієнту 0,7 та якими документами вона повинна підтверджуватись: фактична продуктивність навантаження судна, величина якої підтверджується документами у сфері торговельного мореплавства (Statement of facts (SoF), коносаменти, маніфести (позиція відповідача) чи технічна (паспортна) продуктивність відповідної перевантажувальної машини, величина якої підтверджується технічною документацією на машину (позиція позивача);
		2) в якому саме місці повинна бути розміщена перевантажувальна машина відповідної продуктивності для застосування коефіцієнту 0,7: безпосередньо на причалі, у межах його паспортних характеристик, над причалом (позиція відповідача) або в будь-якому місці в межах морського терміналу (позиція позивача).
		Виходячи зі змісту положення наказу Міністерства інфраструктури України №541 від 18.12.2015, суд вважає, що основним критерієм для визначення продуктивності, як підстави для застосування коефіцієнту 0,7, є незмінні технічні характеристики перевантажувальних машин, закладені виробником навантажувального устаткування, а не ситуативна продуктивність під час навантаження вантажів. Крім того, п. 3 розділу ІІ Тарифів прямо передбачено як умову для застосування цього коефіцієнту розміщення перевантажувальної машини відповідної продуктивності саме на спеціалізованому терміналі (а не виключно тільки на причалі). Тобто, положення Тарифів не вимагають жодної конкретизації місця розташування перевантажувальної машини в рамках території спеціалізованого терміналу та жодного обмеження щодо місця розташування машини будь-якими складовими частинами терміналу (зокрема, причалом). При цьому, законодавство не містить визначення спеціалізованого терміналу, а лише морського терміналу, відповідно судом при тлумаченні терміну «спеціалізований термінал» враховані ознаки, наведені щодо морського терміналу, як розташованого у межах морського порту єдиного майнового комплексу, що включає технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів відповідної групи (спеціалізації), безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.
		Отже, зі змісту п.3 розділу II Тарифів умовою для застосування коефіцієнту 0,7 є дотримання наступних критеріїв: 1) вантаж - зернові вантажі (у тому числі насіння); 2) спосіб перевантаження - навалом; 3) місце перевантаження - на спеціалізованому терміналі; 4) продуктивність перевантажувальних машин - не менше 500 тонн на годину.
		Під час розгляду даної справи суд встановив, що всі зазначені критерії дотримуються позивачем стосовно тих перевантажень, відносно яких позивач у своїх розрахунках заявляв про необхідність застосування коефіцієнту 0,7.
		Крім того, суд звернув увагу, що в межах господарських справ №916/1617/17 та №916/544/18 між тими ж сторонами суди вже досліджували аналогічні обставини та надавали оцінку нормам п.3 розділу II Тарифів.
		Таким чином, враховуючи безпідставне незастосування відповідачем коефіцієнту до розрахунків між сторонами за договором у спірному по даній справі періоду, а саме з січня 2018 року по грудень 2018 року включно, з врахуванням встановлення обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку (а.с.26-28, т.1), суд вважає, що в діях відповідача наявний склад господарського правопорушення, а заявлені до стягнення кошти у сумі 4937382,40 грн належить стягнути з відповідача як збитки.
		Що стосується посилання позивача на ст. 1212 ЦК України як на правову підставу для задоволення позову, то необхідно зазначити, що під підставами позову, які відповідно до ч. 4 ст. 46 ГПК України може змінити лише позивач, необхідно розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд з метою ефективного захисту порушених прав може замінити, якщо її дія не поширюється на спірні правовідносини. 
		Так, пленум Вищого господарського суду України у п. 3.12 постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції роз`яснив, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		У спірних відносинах набуття майна відбулось в межах договірних відносин, що унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 № 912/894/18, від 20.11.2018 № 922/3412/17.
		Таким чином, суд, з врахуванням вищевказаних приписів чинного законодавства, вважає, що заявлена до стягнення позивачем сума є збитками, які понесені позивачем внаслідок незастосування в рамках укладеного між сторонами договору коефіцієнту 0,7.
		Щодо посилань відповідача на лист Міністерства інфраструктури України від 22.03.2017 № 2403/27/10-17, то вказаний документ не є правовим актом, а тому не може бути застосований судом при вирішенні даного спору та підміняти собою положення регуляторного акту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №916/2353/18.
		 
		Розподіл судових витрат.
		У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Отже, приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог ТОВ «Бруклін-Київ», судовий збір в сумі, сплачений позивачем за подання позову в сумі 74060,74 грн, слід покласти на відповідача. 
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (площа Митна, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 38728457) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бруклін-Київ (площа Митна, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 31795619) збитки в сумі 4937382 /чотири мільйона дев`ятсот тридцять сім тисяч триста вісімдесят дві/ грн 40 коп та судовий збір в сумі 74060 /сімдесят чотири тисячі шістдесят/ грн 74 коп. 
		Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складено 10 жовтня 2019 р. 
		 
		Суддя Д.О. Бездоля

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...