Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/3017/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2019. Зареєстровано: 11.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2019.
Дата набрання законної сили: 13.01.2020
Результат оскарження 13.01.2020 Апеляційний суд міста Києва: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/754/4772/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Номер провадження 2/754/4772/19 
		Справа №754/3017/19
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		04 жовтня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
		 
		Головуючого-судді: О.М. Панченко
		за участі секретаря судового засідання - Чехун Ю.В..
		за участі:
		позивача - ОСОБА_1 
		представників відповідача - ОСОБА_4, Лабика Р.Р.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасивний дім України» про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасивний дім України» про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
		З 01.08.2017 року він працював на посаді заступника директора з розвитку в товаристві з обмеженою відповідальністю «Пасивний дім України». Директором, фактичним засновником та власником ТОВ «Пасивний дім України» є ОСОБА_4. Заробітна плата позивача на місяць складає 20 054.00 грн. З 01.07.2018 року його права порушуються, оскільки йому безпідставно не виплачується заробітна плата та не сплачено добових за відрядження. 11.09.2018 року повернувшись до України (м. Київ), він звернувся до Відповідача з заявою про повернення заборгованості по заробітній платі. Відповідач зухвало відмовив йому у виплаті будь-яких коштів. Після того, коли він прямо повідомив директору про прийняття заходів по попередженню порушення його прав як працівника, у вигляді звернення до відповідних органів зі скаргами, директор ОСОБА_4 нахабно заявив, що він більше не працює в ТОВ «Пасивний дім України» і у випадку намагання стягнути заборгованість по заробітній платі він звільнить позивача за п.4 ч.І ст.40 КЗпП України (прогул без поважних причин). Крім того, директор фактично заблокував йому доступ до робочої електронної пошти та приймає усі незаконні заходи для того, щоб він перестав вимагати погасити заборгованість по заробітній платі. На момент подання даної заяви заробітна плата не виплачена.
		 
		12.11.2018 року ним особисто подано до офісу Відповідача заяву про звільнення за власним бажанням з виплатою йому заборгованості по заробітній платі та відпускних. Дана заява також надіслана поштою та в електронному вигляді роботодавцю, але дана заява проігнорована. В зв`язку з тим, що Відповідач перестав сплачувати йому заробітну плату з липня 2018 року,не сплатив відрядні Позивач подав заяву про звільнення з вимогою звільнити на наступний день з дня проведення всіх розрахунків. Відповідач проігнорував дану заяву, не сплатив заборгованість по заробітній платі та не повернув трудову книжку. 
		 
		31.10.2018 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. У провадженні Деснянською районного суду міста Києва знаходиться справа № 754/15571/18 за позовною заявою Позивача до Відповідача про стягнення заробітної плати та витрат (добових) на службове вирядження. Під час слухання по вищевказаній справі він дізнався про існування актів про відсутність на роботі, а 31.01.2019 року ним було отримано наказ про звільнення за прогул.
		 
		Крім того зазначає про те, що його було звільнено з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку», але відповідно до наказу про прийняття на роботу, довіреності від 01.08.2018 року та штатного розкладу Відповідача він займає посаду заступника директора з розвитку ТОВ «Пасивний дім України». Крім того, Відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так з наказом про звільнення з роботи його ознайомлено не було. Даний наказ йому було вручено через пошту. Відповідно до ст. 149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі та повідомляється працівникові під розписку.
		 
		Також зазначив про те, що як випливає з Актів про які він дізнався з іншої справи, то акти про відтсутність працівника на роботі з 13.06.2018 по 11.01.2019 складені з моменту його фактичного відрядження до США (м. Ріно). Проте, інформація, яка міститься в даних актах невідповідає дійсним обставинам справи, оскільки на протязі всіх нібито «прогулів» він знаходився з Відповідачем в офіційній переписці та в тому числі особисто з ним працював над об`єктом у США (м. Ріно).
		 
		Також у нього було відібрано письмові пояснення щодо відсутності на роботі за період з 13.06.2018 року по 30.10.2018 року. Всі інші листи про надання пояснень відносно відсутності на роботі йому не надсилалися, письмові пояснення у нього не відбиралися, про існування складених актів про відсутність на роботі він дізнався з іншої справи. Також, акти про відсутність працівника на роботі складені на дати, коли позивач знаходився на лікарняному з 01.11.2018 по 09.11.2018, який було надано роботодавцю. В актах крім іншого вказано, що позивач був відсутній «впродовж робочого дня з 10.00 год. до 19.00 год. на робочому місці», проте робочий час в товаристві не встановлений, також його посада не має на увазі систематичне перебування у офісі, він не прив`язаний до свого робочого місця.
		 
		На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати його звільнення з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ незаконним; зобов`язати відповідача звільнити його з посади заступника директора з розвитку за власним бажанням з 13.11.2018 року та внести відомості до трудової книжки за заявою від 12.11.2018 року про звільнення за власним бажанням 13.11.2018 року за ст. 38 КЗпП України; зобов`язати відповідача видати йому трудову книжку; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 53 165.22 грн., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 53 165.22 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 28 132.20 грн.; вихідну допомогу в розмірі 60 162.00 грн. та судові витрати у розмірі 3 700.00 грн.
		 
		Ухвалами Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2019 року залишено позовну заяву без руху, надано строк позивачу для усунення недоліків, в задоволенні заяви про витребування доказів відмовлено.
		 
		Ухвалою суду від 18.03.2019 року відкрито провадження у справі, в порядку загального провадження. Призначено підготовче судове засідання по справі на 25.04.2019 року на 12.00 год. Витребувано від відповідача докази у справі за клопотанням позивача.
		 
		23.04.2019 року представником відповідача до суду подано клопотання про долучення доказів у справі, а також письмовий відзив на позов.
		 
		У письмовому відзиві на позов зазначено наступне. Ознайомившись із доводами викладенними Позивачем у своєму позові, Відповідач не визнає їх повністю та вважає їх незаконними і необґрунтованими з урахуванням наступного. Щодо відрядження позивача у США, то Відповідач повідомляє суд, що жодного рішення про відрядження Позивача за кордон чи в межах України не приймалось, а Позивачем на підтвердження зворотнього доказів не надано. Позивач не надав суду жодного підтверджуючого документу на підтвердження того, що ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" направляло його у будь-яке відрядження, також, Позивачем не надано доказів, які підтверджують зв`язок його поїздки у США з основною діяльністю підприємства. Крім того, Позивач не вжив відповідних заходів для належного попередження власника чи уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а тому Відповідач не був обізнаний про бажання Позивача розірвати безстроковий трудовий договір на підставі п.4. ч.1. ст.36 КЗпПУ (з ініціативи працівника). Крім того, з 07 вересня 2018 року по 31 січня 2019 року, Позивач без будь-яких поважних на те причин був відсутній на робочому місці. Вказаний факт встановлено актами про відсутність працівника на роботі та табелями обліку використання робочого часу. Згідно наказу №18к від 07.12.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" до  ОСОБА_1  було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно ст. 147 КЗпПУ. Після цього, так як Позивач систематично не з`являвся на робочому місці, Відповідачем було надіслано на адресу Позивача цінним листом з описом вкладення вищевказаний наказ та лист прохання про повернення ноутбука. Отже, Відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо законності звільнення працівника з роботи за прогул. Щодо найменування посади позивача. Згідно наказу №4 від 26.07.2017 року, з 01 серпня 2017 року позивача прийнято на посаду Заступника директора з розвитку ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ". Назви посад (професій), які передбачається використовувати у штатному розписі підприємств, установ та організацій, визначаються згідно з Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. №327. 01.08.2018 року директором ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" було прийнято наказ про внесення змін до штатного розкладу для приведення посад у відповідність до Національного Класифікатора України ДК003:2010 "Класифікатор професій" (копія наказу додається). 01.08.2018 року директором ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" було затверджено штатний розклад Товариства та введено в дію з 01.08.2018 року. Згідно вказаного штатного розкладу фонд заробітної плати "Менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку" дорівнює фонду заробітної плати "Заступника директора з розвитку". Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, то вказані вимоги є похідними від встановлених вище фактів, а тому не доведення факту попередження Відповідача про розірвання безстрокового договору з ініціативи працівника є підставою для відмови в задоволенні решти позовних вимог.
		На підставі викладеного, Відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
		 
		25.04.2019 року позивачем до суду подано відповідь на відзив.
		 
		25.04.2019 року позивачем подано до суду заяву про виклик свідків.
		 
		08.05.2019 року від позивача у справі до суду подано додаткові письмові пояснення до відповіді на відзив та клопотання про витребування від відповідача письмового доказу.
		 
		11.05.2019 року представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів у справі.
		 
		29.05.2019 року від позивача у справі до суду надійшли письмові клопотання про долучення доказів у справі.
		 
		12.07.2019 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів у справі. 
		 
		20.08.2019 року до суду надійшла письмова заява від позивача у справі в якій він просив допитати директора ТОВ «Пасивний дім України» ОСОБА_4 як свідка у справі.
		 
		12.07.2019 року та 05.09.2019 року до суду надійшли письмові клопотання представника відповідача про долучення доказів у справі.
		 
		В судових засіданнях Позивач підтримав в повному обсязі позовні вимоги, вважає їх законними і обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.
		 
		Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову з підстав викладених у Відзиві, вважає вимоги позову незаконними та необґрунтованими. Крім того, просив стягнути з позивача 21 000. 00 грн. в рахунок судових витрат пов`язаних з оплатою відповідачем професійної правничої допомоги, надавши відповідні розрахунок, договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт та платіжне доручення про сплату правничої допомоги на вказану вище суму. 
		 
		В судовому засіданні також було надано пояснення директором ТОВ «Пасивний дім України» ОСОБА_4 , який повністю підтримав викладене у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог оскільки вони не є обґрунтованими та все, що викладено позивачем у позові не відповідає дійсності. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5  суду надав показання, що він працював разом з позивачем у відповідача на посаді керівника виробничого відділу у 2018 році. Разом з позивачем вони працювали в США, будували будинки, керівництво ТОВ «Пасивний дім України» їм не сплатило кошти і вони звідти поїхали. Він працював без трудової книжки у відповідача, тому заяву про звільнення не писав, просто не виходив більше працювати.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду надав наступні показання. Він з позивачем працювали разом у відповідача. Він займав посаду інженера і постійно знаходився в офісі. Повідомив також про те, що на прохання директора товариства він, а також інші працівники підписали акти про відсутність позивача на роботі, дані акти були підписані за три дні.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду надав наступні показання. В серпні 2018 року разом з позивачем вони були в США, працювали, проектували і будували будинок. У вересні 2018 року вони поїхали до України, оскільки з ними не розрахувалися.
		 
		Допитаний в якості свідка директор ТОВ «Пасивний дім України» ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що є американська та українська компанія «Пасивний дім України». Позивач жодного відношення до американської компанії не мав. Він не пам`ятає точні дати коли був в США, це було безліч разів і по роботі і по особистим справам. У 2017 році перебував там разом з позивачем, жодного рішення про відрядження Позивача за кордон чи в межах України не приймалось. Щодо звільнення позивача, то особисто він не отримував заяву про звільнення за власним бажанням. В товаристві діють правила внутрішнього розпорядку, які повинні виконуватися всіма працівниками, проте Позивач порушував трудове законодавство і був звільнений за прогули. Станом на сьогоднішній день ним не видавалося жодного розпорядження чи наказу про делегування повноважень іншій особі на прийняття або звільнення працівників товариства. Йому стало відомо про заяву позивача лише у судовому засіданні призначеному у іншій справі, яка знаходиться у провадженні Деснянського районного суду м. Києва. Крім того, він вимагав у позивача, щоб він надав звіт за виконану роботу і після цього може звільнятися з підприємства, проте позивач звіт так і не надав, а почав писати скарги у різні інстанції, після чого в ТОВ «Пасивний дім України» була перевірка з фіскальної служби.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що станом на 2018 -2019 рік займав посаду головного бухгалтера в ТОВ «Пасивний дім України», на даний час займає посаду головного фінансового директора. В січні 2019 року позивач ОСОБА_1 був звільнений з товариства за прогули. В період з вересня 2018 року по січень 2019 року кожного дня працівниками товариства складалися акти про відсутність працівника на роботі. Заяву позивача про звільнення він не бачив, його не було в офісі в той час, коли можливо позивач приходив і приносив таку. Йому також відомо про те, що на вимогу директора товариства позивач не подавав будь яких фінансових звітів та звітів про виконану ним роботу.
		Допитана в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що працювала разом з позивачем з 2017 року в офісі, який знаходиться по вул. В.Васильківській в м. Києві. З самого початку позивач постійно ходив на роботу, у нього було робоче місце, ноутбук. На початку літа минулого року позивач почав приходити до офісу товариства досить агресивно настроєний, на підвищених тонах спілкувався, напевно у нього стався конфлікт з директором товариства ОСОБА_4 Змушував її прийняти якусь заяву, ніби то про звільнення, але вона цього не зробила, оскільки це не входить в її посадові обов`язки. Крім того їй відомо про те, що позивача було звільнено за прогули про що в період з вересня 2018 року по січень 2019 року кожного дня працівниками товариства складалися акти про відсутність працівника на роботі.
		Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, заслухавши свідків, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов такого висновку.
		 
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		 
		Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		Судом встановлено, що згідно наказу директора ТОВ «Пасивний дім України» ОСОБА_4 №4 від 26.07.2017 року позивача ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника директора з розвитку з 01.08.2017 року з окладом згідно зі штатним розкладом (а.с. 177 т.1).
		 
		Відповідно до наказу директора ТОВ «Пасивний дім України» ОСОБА_4 № 18к від 07.12.2018 рокудо позивача ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно ст. 147 КЗпП України (а.с. 14 т. 2).
		 
		Копія наказу про дисциплінарне стягнення була направлена позивачу супровідним листом від 07.12.2018 року (а.с. 15 т.2-3).
		 
		Відповідно до листа, адресованого позивачу від 31.01.2019 року йому було повідомлено про звільнення і запропоновано забрати трудову книжку в офісі компанії (а.с. 18 т. 20).
		 
		Відповідно до наказу директора ТОВ «Пасивний дім України» ОСОБА_4 від 31.01.2019 року позивача у справі звільнено з 31.01.2019 року за прогул згідно п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 19 т. 2).
		 
		Відповідно до довідки виданої відповідачем від 12.04.2019 року №0412-1 станом на 12.04.2019 року в ТОВ «Пасивний дім України» не має заборгованості з виплати заробітної плати перед позивачем у справі (а.с. 47 т. 2).
		 
		Позивач в судовому засіданні зазначав про те, що ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" направляло його неодноразово по роботі у відрядження, поїздки у США були пов`язані з основною діяльністю підприємства.
		Так, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством (ст.121 КЗпП України).
		Згідно з положеннями Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об`єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
		Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України і за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, встановлено, що: "1. Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства (у разі відрядження державного службовця - відповідно до наказу керівника державної служби) після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98 (строк відрядження державного службовця протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених законодавством).
		З вказаних правових норм слідує те, що рішення про відрядження працівника за кордон приймає керівник підприємства, яке виражається у його наказі (розпорядженні). 
		Пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що "Підприємство, що відряджає працівника у відрядження за кордон, забезпечує його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті".
		Витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які відрегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.
		Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про оподаткування прибутку підприємств".
		Документами, що підтверджують зв`язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.
		Позивачем до суду не надано будь яких доказів на підтвердження того, що ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" направляло його у будь-яке відрядження, а також доказів, які підтверджують зв`язок його поїздки у США з основною діяльністю підприємства, матеріали справи також не містять доказів отримання позивачем від відповідача грошових коштів для здійснення поточних витрат під час службового відрядження в США. Крім того, вказані факти є предметом дослідження у іншій цивільній справі яка знаходиться в провадженні Деснянського районного суду міста Києва, а саме за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" про стягнення заробітної плати та витрат на службове відрядження.
		Крім того, згідно довідки від 29.05.2019 року №0529-1 з дня прийняття позивача на роботу та по день його звільнення товариство жодного разу не відряджало його за межі терниторії України, в тому числі в Сполучені Штати Америки та відповідно керівництвом товариства не видавалось жодних наказів про його відрядження. (а.с. 213 т. 2).
		Щодо вимог позову про визнання незаконним звільнення та зобов`язання звільнити за власним бажанням, то судом було встановлено наступне.
		Позивач в судовому засіданні вказував на те, що ним особисто було подано до офісу Відповідача заяву про звільнення за власним бажанням з виплатою заборгованості по заробітній платі та відпускних.
		Згідно статті 38 Кодексу законів про працю: "Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник".
		З наведеної нижче норми закону вбачається, що працівник, у випадку звільнення за власним бажанням, зобов`язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган.
		Позивач не надав суду жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про належне попередження Відповідача про бажання працівника звільнитись за власним бажанням.
		Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2017 №861 "Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України": "Власник юридичної особи (далі - власник) - особа (особи) або уповноважений орган, до компетенції якої (яких) належить прийняття рішення про призначення (обрання) посадових осіб такої юридичної особи".
		У наказі ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ №113 від 19.03.2001 "Про затвердження Порядку застосування норм пункту 15.4 статті 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено - власник юридичної особи та/або уповноважений власником орган (далі - власник) - учасники (засновники) господарського товариства, загальні збори акціонерного товариства, засновники організації, інші особи або органи, до компетенції яких належить прийняття рішення про призначення (обрання) посадових осіб.
		Згідно пункту 9 Статуту ТОВ "Пасивний дім України" виконавчим органом Товариства, що здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства є директор, який призначається Загальними зборами учасників Товариства. Директор Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що входять до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників. Директор Товариства: без довіреності діє від імені Товариства; представляє його у відносинах з усіма підприємствами, організаціями, установами та громадянами, має право першого підпису фінансових документів; укладає угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, видає довіреності, забезпечує господарське використання майна Товариства; здійснює прийом та звільнення робітників Товариства, затверджує на посаду та звільняє працівників апарату управління; встановлює розподіл обов`язків; відкриває в банках розрахункові й інші рахунки в національній та іноземній валюті; затверджує структуру штату, кошториси витрат, встановлює надбавки працівникам; надає з урахуванням конкретних умов праці за погодженням з представницькими органами трудового колективу пільги робітникам і службовцям, затверджує положення та інші внутрішні акти, що регулюють діяльність Товариства, затверджує правила внутрішнього розпорядку Товариства та його структурних одиниць; видає накази, розпорядження й дає вказівки, обов`язкові для всіх працівників Товариства; організовує виконання рішень Загальних зборів Учасників; знайомиться з даними бухгалтерського обліку та звітності; затверджує баланс Товариства; виконує інші дії, що випливають зі статутних завдань Товариства (а.с. 171-175 т. 1).
		Згідно наказу №1 від 26.07.2017 року керівником ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" призначено ОСОБА_4 (а.с. 176 т. 1).
		Як встановлено в судовому засіданні директором ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" не видавалися ні розпорядження ні наказ про делегування повноважень іншій особі на прийняття та/або звільнення працівників Товариства.
		Позивачем на підтвердження виконання свого обов`язку щодо попередження Відповідача про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, надано суду заяву про звільнення від 12.11.2018 року на якій присутні підписи двох інженерів ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ", які засвідчили факт передання цієї заяви від ОСОБА_1 до ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ". (а.с. 126 т. 1).
		Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, про існування вищевказаної заяви Позивача щодо його звільнення, Відповідачу стало відомо лише у судовому засіданні призначеному у іншій цивільній справі при ознайомлення з її матеріалами.
		Відповідно до наказу директора ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" №4/од від 21.02.2019 року було призначено проведення службового розслідування по факту надання позивачемОСОБА_1 заяви про звільнення від 21.11.2018 року (а.с. 40 т.2).
		Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, 22.02.2019 року було опитано інженерів ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ", які засвідчили своїми підписами факт передачі ОСОБА_1 заяви про звільнення ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ". Відповідно до акту службового розслідування від 22.02.2019 року та відібраних письмових пояснень у працівників товариства в ході службового розслідування з`ясувалося, що інженерами не було прийнято заяви про звільнення, а лише засвідчено факт покладення цієї заяви на один із робочих столів в офісі Товариства. Також, було з`ясовано, що ніхто із присутніх на той час працівників не був знайомим із текстом цієї заяви, а тому вони не можуть надати чіткі свідчення, що це саме була заява на звільнення позивача ОСОБА_1 (а.с. 41-43 т.2).
		Також позивачем 13.11.2018 року була направлена заява про звільнення поштовою кореспонденцією ПАТ "Укрпошта" цінним листом №0216701921090 на адресу ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" з відділення ПАТ "Укрпошта" №02167 на адресу 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.43/16, оф.20.
		Представником відповідача 12.04.2019 року було подано до відділення ПАТ "Укрпошта" запит про надання інформації щодо поштового відправлення №0216701921090, зокрема чи було його вручено ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" та поточне його місце перебування (а.с. 45 т.2). 
		12.04.2019 року було подано адвокатський запит в ПАТ "Укрпошта" щодо надання інформації про місце перебування поштового відправлення №0216701921090 та причин його невручення адресату (а.с. 46 т. 2).
		У відповідь на адвокатський запит начальник відділу опрацювання запитів та розгляду звернень працівників листом від 24.04.2019 року повідомив про те, що на даний час встановити порядок вручення зазначеного відправлення або його місцезнаходження немає можливості, оскільки виробничі документи ВПЗ №24 пошкоджені під час затоплення ВПЗ. (а.с. 185 т. 2).
		Отже, Позивач не вжив відповідних заходів для належного попередження власника чи уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, а тому Відповідач не був обізнаний про бажання Позивача розірвати безстроковий трудовий договір на підставі п.4. ч.1. ст.36 КЗпПУ (з ініціативи працівника). Надана позивачем копія заяви про звільнення не містить даних про те, що її було вручено саме власнику чи уповноваженому ним органу.
		Вказана позиція повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі №235/1337/17 (провадження № 61-29956св18).
		Також, в судовому засіданні позивач заперечував факт прогулів, що стало підставою для його звільнення, зазначивши, що у товаристві ніколи не діяли Правила внутрішнього трудового розпорядку, він не повинен був постійно знаходится в офісі, оскільки не був прив`язаний до свого робочого місця.
		 
		Наказом Директора ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" №1/п від 01.07.2017 року затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Товариства (а.с. 180 т. 1). Даний наказ та Правила внутрішнього трудового розпорядку було зобов`язано менеджера проекту ОСОБА_9 довести до відома працівників шляхом розміщення повного їх тексту на інформаційній дошці. Як було зазначено в судовому засіданні самою ОСОБА_9 яка була допитана по справі в якості свідка дана інформація була розміщена на дошці в офісі Товариства і доведена до усіх працівників.
		Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених вищевказаним наказом директора Товариства, для працівників ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" встановлено наступний робочий час, а саме: п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями з початком робочого дня о 10год.00хв., перервою з 14год.00хв. по 15год.00хв. та закінченням робочого дня о 19год.00хв.. Також, вказаними Правилами встановлено, що місцем роботи працівників ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" є місце діяльності Товариства (а.с. 181-183).
		Крім того, 01 серпня 2017 року, Відповідачем було укладено договір оперативної оренди приміщень № Rent -19907 про прийняття в користування на умовах оренди приміщення, з метою використання під офіс, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 184-185 т. 1). 
		Як вбачається з копій актів про відсутність на роботі починаючи з 07 вересня 2018 року по 31 січня 2019 року Позивач без будь-яких поважних на те причин був відсутній на робочому місці з 10 години до 19 години впродовж робочого дня, що відображено також у табелях обліку використання робочого часу (а.с. 197-250 т. 1, а.с. 1-3 т. 2).
		Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, наведене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці».
		За змістом статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Відповідно до частин першої і третьої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженним з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин повний календарний місяць, за який здійснюються розрахунки щодо нарахування заробітної плати, то заробітна плата (основна, посадовий оклад, тарифна ставка, оклад) працівникові за цей місяць не нараховується. Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин окремі дні (години), то основна заробітна плата нараховується виходячи з відпрацьованого працівником робочого часу (фактично виконаної роботи) (правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №686/12898/17).
		Представник відповідача в судовому засіданні зауважив, що оскільки, Позивач був відсутній на своєму робочому місці без поважних причин з 07.09.2018 року по 31.01.2019 року та фактично не виконував своєї роботи, то відповідно у Відповідача відсутні підстави за цей період нараховувати та виплачувати Позивачу заробітну плату.
		Відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: 1) роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
		Як встановлено в судовому засіданні трудовий договір з позивачем був укладений 26 липня 2017 року, позивач працював у відповідача за цим трудовим договором до 31 січня 2019 року. Як зазначив позивач в судовому засіданні у вересні 2018 року у нього виникли претензії до відповідача у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати. Таким чином Позивач протягом більше одного року виконував покладені на нього обов`язки та отримував заробітну плату. Отже, даний факт свідчить про те, що вимоги ст. 29 КЗпП України Відповідач виконав при прийнятті Позивача на роботу 01 серпня 2017 року, оскільки невиконання вимог статті 29 Кодексу власником або уповноваженим ним органом не дає можливості працівнику виконувати роботу за укладеним трудовим договором. Таким чином доводи Позивача про те, Відповідач не виконав вимоги ст. 29 КЗпП України, а тому він мав право працювати за межами місцезнаходження офісу Товариства спростовуються зазначеним вище.
		Отже, суд приходить до висновку, що відсутність Позивача в офісі Товариства у АДРЕСА_1 в періоди зазначені в актах про відсутність на робочому місці, є його відсутністю на роботі.
		Підпунктом 1.1 Методичних рекомендацій щодо визначення робочого місця, схвалених протоколом Міністерства праці України від 21.06.95 р. № 4, передбачено, що надомниками є робітники, робоче місце яких збігається територіально з місцем їх мешкання. Їх робочі місця оснащені в основному інструментом, приладами та невеличкими верстатами.
		Праця надомників регулюється Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.81 р. № 275/17-99 (далі - Положення), з урахуванням, що його норми, які суперечать законодавству України, не діють, а також колективним та трудовим договорами. На них поширюються норми КЗпП України.
		Згідно з конвенцією Міжнародної організації праці 1996 року № 177 «Про надомну працю» термін «надомна праця» означає роботу, яку особа виконує:
		-за місцем її проживання або в інших приміщеннях за її вибором, але не у виробничих приміщеннях роботодавця;
		-за винагороду;
		-з метою виробництва товарів або послуг, згідно з вказівками роботодавця.
		 
		Трудовий договір з надомниками укладається, як правило, у письмовій формі. В ньому мають бути найбільш повно викладені як основні, так і додаткові умови, що визначають взаємні обов`язки сторін. Прийняття на роботу надомника оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця.
		Згідно наказу про прийняття позивача на роботу від 26.07.2017 року, він не містить жодних вказівок на те, що робота працівника буде здійснюватись ним вдома, особистою працею, з матеріалів і з використанням знарядь і засобів праці, виділених підприємством або придбаних за рахунок його коштів. А тому, посилання Позивача не те, що його робоче місце не прив`язане до офісу компанії не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом.
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в том числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 частини першої статті 40 і пунктів 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (стаття 43 КЗпП України).
		Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці.
		Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
		Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
		Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19.10.2016 року №6-2801цс15, постанова КЦС ВС від 25 березня 2019 року у справі №761/20477/17).
		У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40 пункту 1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
		В матеріалах справи містяться завірені належним чином копії прохання складені директором товариства, надати письмові пояснення позивачу, щодо його відсутності на робочому місці в період часу з 07.09.2018 року по 31.10.2018 року. (а.с. 4-5 т. 2).
		Позивач у своїх письмових поясненнях щодо його відсутності на робочому місці у вказаний вище період часу посилався на видану йому директором товариства довіреність відповідно до якої його було уповноважено на укладення договорів, ведення переговорів, що передують укладенню договорів, участь у розробці умов договорів, підписання договору та всіх інших документів, що можуть виникнути на його підставі (специфікації, рахунки, акти, накладні тощо). (а.с. 65 т. 1 6-10 т. 2).
		Проте, Позивачем не було надано суду як доказу, жодного договору, який був підписаний ним у період з вересня 2018 року по 31.01.2019 року та не надано будь яких інших доказів, які б свідчили про ведення будь-яких переговорів щодо підписання будь якого договору з ТОВ "Пасивний дім України".
		Представник відповідача в судовому засіданні зазначив про те, що в лютому 2019 року в ході розгляду іншої цивільної справи яка знаходиться в провадженні Деснянського районного суду м. Києва стало відомо про те, що Позивач нібито у період з 12.09.2018 року по 31.10.2018 року вів переговори з ТОВ "АВЕНЧЕРС КЕПІТАЛ" щодо розробки умов та укладення договорів. Проте, як зазначив представник відповідача з часу заснування ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" і до даного часу товариство не вело, немало та не надавало жодних вказівок щодо проведення будь-яких переговорів з ТОВ "АВЕНЧЕРС КЕПІТАЛ", що підтверджується відсутністю будь-яких договорів укладених між ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ", в особі позивача та ТОВ "АВЕНЧЕРС КЕПІТАЛ". Крім того, Позивачем було надано такий договір лише після його фактичного звільнення з роботи, а не разом із письмовими поясненнями щодо поважності причин відсутності на робочому місці.
		Відповідно до наказу №2/од від 04.06.2018 року директором товариства ОСОБА_4 скасовано довіреність від 01.02.2018 року видану позивачу ОСОБА_1 (а.с. 11 т. 2). Повідомлення про скасування такої довіреності було направлено на адресу позивача (а.с. 11-12 т.2).
		Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		Зазначений строк для застосування дисциплінарного стягнення Відповідачем дотримано.
		Відповідно до частини 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
		Крім того, позивач не надав суду доказів того, що він під час роботи у ТОВ "Пасивний дім України", був членом профспілкової організації і що у ТОВ "Пасивний дім України" є первинна профспілкова організація.
		Відповідно до ст. 43-1 КЗпП України у випадках звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
		Згідно частини 4 статті 149 КЗпПУ: "Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку".
		Отже, Відповідачем було вжито всіх необхідних заходів щодо законності звільнення працівника з роботи за прогул, а саме згідно наказу №18к від 07.12.2018 року "Про накладення дисциплінарного стягнення" до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно ст. 147 КЗпПУ. Після цього, так як Позивач систематично не з`являвся на робочому місці, Відповідачем було надіслано на адресу Позивача цінним листом з описом вкладення вищевказаний наказ та лист прохання про повернення ноутбука.
		Щодо показань в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 щодо того, що він підписував на протязі трьох днів разом з іншими працівниками акти про відсутність позивача на робочому місці на прохання директора товариства, то слід зазначити, що директором ТОВ «Пасивний дім Україна» було видано наказ №7/од від 30.07.2019 року «Про проведення службового розслідування» з метою проведення службового розслідування щодо вказаних обставин (а.с. 233 т. 2). Крім того, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_12 , оскільки інші свідки, що були допитані в судовому засіданні, а саме ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дали інші свідчення з цього приводу, а саме про те, що акти складалися впродовж всього часу відсутності позивача на робочому місці, кожного дня. Також суд критично ставиться до наданої позивачем в якості доказу переписки між ним та працівниками товариства з приводу того, що в період, коли він був звільнений за прогули він працював і виконував свої посадові обов`язки. Дана переписка міститься в матеріалах справи (а.с. 66-75 т. 1) і у суду не має об`єктивної можливості встановити між ким саме вона відбувалася та у який період часу. Надані позивачем в якості доказів його роботи в США в згаданий вище період матеріали, що містяться в першому томі цивільної справи сторінки 79-111 не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі, оскільки викладені іноземною мовою і позивачем відповідно не надано суду їх перекладу на державну мову. 
		Щодо вимог позову про те, що позивача було звільнено з посади менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку», але відповідно до наказу про прийняття на роботу та штатного розкладу Відповідача він займає посаду заступника директора з розвитку ТОВ «Пасивний дім України», то судом було встановлено наступне.
		Так, згідно наказу №4 від 26.07.2017 року, з 01 серпня 2017 року позивача прийнято на посаду Заступника директора з розвитку ТОВ "Пасивний дім України».
		Назви посад (професій), які передбачається використовувати у штатному розписі підприємств, установ та організацій, визначаються згідно з Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженого наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. №327.
		Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. № 58 <...> (далі - Інструкція), записи в трудову книжку про назву роботи, професії (посади) працівника вносяться відповідно до Класифікатора професій.
		Приведення штатного розпису у відповідність до Класифікатора професій відбувається за такою процедурою: проводиться аналіз назв посад (професій) на відповідність Класифікатору професій; аналізуються фактично виконувані працівниками завдання та обов`язки на відповідність назвам посад (професій) з урахуванням кваліфікаційних характеристик та кваліфікаційних вимог, установлених для відповідних професій; оформляються результати аналізу штатного розпису та готується доповідна записка про необхідність внесення змін до штатного розпису; видаються накази з основної діяльності про внесення змін до штатного розпису і наказ з особового складу про внесення змін до трудової книжки працівників та інших кадрових документів (особова картка, посадова інструкція тощо).
		01.08.2018 року директором ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" було прийнято наказ про внесення змін до штатного розкладу для приведення посад у відповідність до Національного Класифікатора України ДК003:2010 "Класифікатор професій" (а.с.195 т.1).
		01.08.2018 року директором ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" було затверджено штатний розклад Товариства та введено в дію з 01.08.2018 року. Згідно вказаного штатного розкладу фонд заробітної плати "Менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку" дорівнює фонду заробітної плати "Заступника директора з розвитку" (а.с. 196 т.1).
		Відповідно до абзацу третього пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), записи до трудової книжки про назву роботи, професії (посади), на яку прийнято працівника, вносяться відповідно до професійних назв робіт, зазначених у Класифікаторі посад. А тому зміна назви посади чи професії працівника у зв`язку з приведенням їх у відповідність до Класифікатора професій не може вважатися зміною істотних умов праці в розумінні частини третьої статті 32 КЗпП, оскільки це не просто ініціатива роботодавця, на яку відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП він має лише право і за умови, що цьому передуватимуть зміни в організації виробництва і праці, а насамперед його обов`язок дотримуватися вимог законодавства. А тому вказане перейменування посад варто вважати як виправлення помилок.
		У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконує роботодавець, де було зроблено відповідний запис (п. 2.6 Інструкції № 58). А отже, приведення назви посади чи професії у відповідність до Класифікатора професій може провадитись без змін в організації виробництва і праці та відповідно про це не потрібно повідомляти працівника, що обіймає цю посаду.
		Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №461/1561/16 (провадження №61-12621св18).
		Щодо вимог позову про зобов`язання відовідача видати трудову книжку, то судом було встановлено наступне.
		Відповідно до повідомлення від 31.01.2019 року, яке було направлено позивачу, йому було повідомлено про його звільнення, а також запропоновано забрати трудову книжку в офісі товариства (а.с. 18 т. 2). Такі ж листи було направлено позивачу на його адресу 02.04.2019 року, 18.04.2019 року та були ним особисто отримані (а.с. 193-198 т. 2).
		Представником відповідача було надано до суду як доказ передачі позивачу трудової книжки директором товариства СД диск, який в судовому засіданні було оглянуто та долучено до матеріалів справи (а.с. 209-210 т. 2) з якого вбачається, що трудову книжку позивач отримав особисто, а також матеріали справи містять акт прийому-передачі трудової книжки позивачу (а.с. 232 т. 2). 
		Таким чином, враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що позивач мав можливість забрати свою трудову книжку одразу ж після звільнення, проте не скористався таким правом. Щодо поданих доказів у вигляді СД дисків на яких зі слів позивача міститься інформація про те, що він приходив неодноразово до офісу товариства та намагався отримати трудову книжку, проте йому не видавали її, то судом інформація, що міститься на них не може бути прийнята до уваги, оскільки запис на одному диску взагалі без звуку, на іншому міститься відеозапис на якому позивач спілкується з працівниками офісу товариства ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у підвищених тонах і вимагає повернути йому трудову книжку, на що останні відповіли, що він може отримати її у директора товариства.
		Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, то оскільки звільнення позивача відбулося згідно норм КЗпП України підстави для задоволення таких позовних вимог відсутні. Так само не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки не встановлено винних дій відповідача, які б могли свідчити про завдання душевних чи інших страждань позивачу.
		Представник відповідача в судовому засіданні при ухваленні судом рішення просив вирішити питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
		04.03.2019 між ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" та адвокатом Лабик Р.Р. укладено Договір про надання професійної правничої допомоги №003 (далі - Договір №003 від 04.03.2019), предметом якого сторони визначили, що Адвокат бере на себе зобов`язання за відповідну плату надавати Клієнту (в даному випадку позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Обсяг правничої допомоги, які Адвокат зобов`язується надавати відповідно до потреб Клієнта обумовлюється Замовлення на надання правничої допомоги.
		Згідно Замовлення №2 від 19.04.2019 року на надання професійної правничої допомоги, Адвокат на виконання пункту 1.1. Договору про надання професійної правничої допомоги №003 від 04.03.2019 року виконує наступні роботи (надає такі послуги) у цивільній справі Деснянського районного суду міста Києва №754/3017/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди:
		1.1. Правовий аналіз позовної заяви та консультація Клієнта щодо порядку, строків та можливих наслідків розгляду вищевказаної цивільної справи;
		1.2. Підготовка та подання всіх необхідних процесуальних документів у вищевказаній цивільній справі. Зокрема, але не виключно: відзив, пояснення, клопотання, заяви, запити, скарги;
		1.3. Участь в судових засіданнях по вищевказаній цивільній справі;
		1.4. Ознайомлення з матеріалами вищевказаної цивільної справи;
		1.5. Оскарження рішення суду у вищевказаній цивільній справі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		Адвокат Лабик Р.Р. здійснює адвокатську діяльність індивідуально, що є однією із організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності, основним видом діяльності якого є здійснення діяльності у сфері права (КВЕД №69.10). 
		Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно із частиною 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Пунктом 1 частини 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Частиною 4 вищевказаної статті Кодексу передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Як вбачається з обсягу виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатом, заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним як складності справи так і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). До цього ж, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін з урахуванням значення цієї справи для Позивача, оскільки вирішення цієї справи для Клієнта є принциповим так як результат вирішення даної справи може вплинути на репутацію компанії.
		Згідно детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги, Адвокатом було надано наступні роботи (послуги):
		1. Консультації.
		1.1. Консультація Клієнта щодо порядку, строків та можливих наслідків можливих наслідків розгляду цивільної справи Деснянського районного суду міста Києва №754/3017/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ПАСИВНИЙ ДІМ УКРАЇНИ" про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди.
		2. Складання відзиву на позов. 
		2.1. Підготовчі дії для складання відзиву на позов: з`ясування чи мали місце обставини (факти), про які вказує позивач, та якими доказами вони підтверджуються; з`ясування чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; з`ясування обставин, які визнаються відповідачем, а також правова оцінка обставин, надана позивачем, з якою відповідач погоджується; обґрунтування заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		2.2. Написання відзиву.
		2.3. Складання переліку документів та інших доказів, що додаються до відзиву. 
		2.4. Копіювання відзиву та всіх документів, що до нього додаються, відповідно до кількості учасників справи.
		3. Складання клопотання про виклик свідків від 22.04.2019 року.
		4. Складання клопотання про долучення доказів від 22 квітня 2019 року. Формування доказів та свідповідне їх засвідчення. 
		5. Складання клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю Адвоката в Бориспільському міськрайонному суді Київської області від 22.04.2019 року.
		6. Відправлення копії відзиву, клопотань та доказів по справі відповідачу.
		7. Подання відзиву, клопотань та доказів у справі в канцелярію Деснянського районного суду м. Києва.
		За вказану професійну правничу допомогу, відповідач сплатив 21'000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, що міститься в матеріалах справи. Вказана правнича допомога була надана з розрахунку вартості однієї нормо години адвоката, що становить 1'500,00 грн.. Вартість однієї нормо години адвоката у розмірі 1'500,00 грн. відповідає середній ціні ринку послуг адвоката в місті Києві, та до цього ж, не перевищує гранично допустимий розмір компенсації витрат на правничу допомогу визначену Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який 15.12.2017 року втратив свою чинність.
		На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: договір про надання професійної правничої допомоги №003 від 04.03.2019 року, укладений між Відповідачем та Адвокатом Лабик Р.Р . ; рахунок-фактуру на сплату правничої допомоги; платіжне доручення про сплату правничої допомоги у розмірі 21'000,00 грн.; детальний розрахунок наданої правничої допомоги та акт виконаних робіт.
		Таким чином, розмір судових витрат пов`язаних з оплатою Відповідачем професійної правничої допомоги у справі становить 21'000,00 грн., які підлягають стягненню з Позивача на користь відповідача. 
		Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрат у справі покладаються на позивача у справі. 
		На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст.ст. 40,116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
		                                В И Р І Ш И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасивний дім України» про визнання звільнення незаконним, зобов`язання звільнити за власним бажанням, зобов`язання видати трудову книжку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку та стягнення моральної шкоди, - залишити без задоволення.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пасивний дім України» витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 21 000.00 грн.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду.
		 
		До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Реквізити сторін:
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
		 
		Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пасивний дім України», код ЄДРПОУ 41148208, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 43/16 кв. 20.
		 
		 
		 
		Повний текст рішення суду складено 10.10.2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...